Гендернозумовлене насильство як порушення прав людини в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра конституційного права та прав людини

Національна академія внутрішніх справ

Гендернозумовлене насильство як порушення прав людини в умовах воєнного стану

Халюк Сергій Олександрович

доктор юридичних наук, доцент

Анотація

Стаття присвячена дослідженню гендернозумовленого насильство (ГЗН) як багатовимірного явища, що проявляється у різних соціальних, економічних та політичних контекстах, особливо під час збройних конфліктів. Мета статті - визначити специфічні риси гендернозумовленого насильства в умовах воєнного стану та оцінити заходи щодо їх мінімізації. ГЗН не тільки підкреслює існуючі гендерні нерівності, але й спричиняє значні фізичні, психологічні, економічні та соціальні наслідки для жертв. У воєнний час, характер та масштаб цього явища набувають особливої жорстокості та складності, зокрема через сексуальне насильство як зброю війни, примусові шлюби, примусову стерилізацію та інші види гендерномотивованого насильства. Важливо зазначити, що державні заходи зменшення випадків і наслідків ГЗН включають розробку та впровадження комплексних програм, які охоплюють правові, освітні, соціальні та охоронні ініціативи. Залучення міжнародних організацій також відіграє ключову роль у захисті та допомозі жертвам ГЗН, особливо в умовах обмежених державних ресурсів. Однак, існують суттєві виклики у сфері правового регулювання ГЗН, зокрема відсутність спеціалізованого законодавства, яке б комплексно розглядало всі аспекти цього явища. Необхідне подальше вдосконалення національного законодавства, яке повинно ґрунтуватися на міжнародних стандартах та практиках, для ефективного захисту жертв і запобігання ГЗН. Важливу роль відіграє також розвиток та підтримка програм економічного зміцнення жертв ГЗН, включаючи створення соціальних підприємств та ініціатив, що надають можливості для професійного та особистісного розвитку. Це дозволить не лише покращити матеріальне становище жертв, але й сприятиме їх соціальній інтеграції та відновленню. У підсумку, боротьба з гендернозумовленим насильством вимагає комплексного підходу, що включає законодавчі ініціативи, розбудову інституційної спроможності, освітні та просвітницькі програми, економічне зміцнення жертв, а також міжнародну та міжсекторальну співпрацю. Лише таким чином можна досягти значного прогресу в ліквідації ГЗН і забезпеченні тендерної рівності та прав людини для всіх.

Ключові слова: гендернозумовлене насильство, тендерна рівність, гендер, дискримінація, права людини, воєнний стан.

Khaliuk Serhii Oleksandrovych Doctor of Science of law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Constitutional Law and Human Right, National Academy of Internal Affairs, Kyiv

GENDER-BASED VIOLENCE AS A HUMAN RIGHTS VIOLATION IN WARTIME CONDITIONS

Abstract

This study addresses gender-based violence (GBV) as a complex phenomenon manifesting across diverse social, economic, and political contexts, notably during armed conflicts. The objective of this paper is to delineate the distinctive features of gender-based violence under wartime conditions and to assess measures aimed at its mitigation. GBV exacerbates existing gender inequalities and results in severe physical, psychological, economic, and social consequences for the victims. In wartime, the nature and extent of this phenomenon take on particularly brutal and complex dimensions, including the use of sexual violence as a weapon of war, forced marriages, and forced sterilization, among other forms of gender- motivated violence. It is imperative to note that state measures to reduce the incidence and impact of GBV encompass the development and implementation of comprehensive programs that include legal, educational, social, and protective initiatives. The involvement of international organizations also plays a crucial role in the protection and assistance of GBV victims, especially in contexts of limited state resources. However, significant challenges remain in the legal regulation of GBV, particularly the lack of specialized legislation that comprehensively addresses all aspects of this phenomenon. Further refinement of national legislation, based on international standards and practices, is necessary for the effective protection of victims and the prevention of GBV. Additionally, the development and support of economic empowerment programs for GBV victims, including the creation of social enterprises and initiatives that offer opportunities for professional and personal development, are crucial. These measures will not only improve the material wellbeing of the victims but also facilitate their social integration and recovery. In conclusion, combating gender-based violence requires a holistic approach that includes legislative initiatives, institutional capacity building, educational and awareness programs, economic empowerment of victims, and international and cross-sectoral cooperation. Only through such an approach can significant progress be made in eliminating GBV and ensuring gender equality and human rights for all.

Keywords: gender-based violence, gender equality, discrimination, human rights, wartime conditions.

Вступ

Постановка проблеми. Тема гендернозумовленого насильства є актуальною вже довгий час, але в сучасних умовах, особливо в контексті воєнного конфлікту в Україні, вона набуває нових, унікальних вимірів. Війна посилює існуючі гендерні нерівності та створює сприятливий ґрунт для різних форм ГЗН, які можуть бути не повністю висвітлені в науковій та громадській дискусіях.

Багато аспектів ГЗН, характерних для військового часу, залишаються недостатньо дослідженими. Це стосується, зокрема, використання сексуального насильства як зброї війни, проблеми примусових шлюбів, експлуатації та насильства над особами ЛГБТ+, а також психологічних наслідків ГЗН для жертв та їхніх родин. Ці проблеми вимагають глибокого та всебічного аналізу з метою розробки ефективних стратегій захисту постраждалих та запобігання насильству.

В умовах війни в Україні особливо актуальним стає вивчення механізмів захисту цивільного населення, ролі державних та міжнародних організацій у запобіганні ГЗН, а також визначення найбільш вразливих груп та розробка цільових програм підтримки. Таким чином, тема ГЗН у воєнний час у Україні потребує додаткового дослідження та посиленої уваги з боку наукової спільноти, політиків та громадськості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Маємо констатувати, що питання гендернозумовленого насильства в умовах воєнного стану є достатньо висвітленим у вітчизняній науковій літературі. Дослідження у цій галузі зосереджуються на вивченні механізмів викорінення гендерного насильства, його кваліфікації в умовах міжнародних збройних конфліктів, а також на аналізі спеціалізованих служб підтримки жертв. Однак, незважаючи на значний внесок вітчизняних дослідників, відчувається нестача систематизованого матеріалу, який би охоплював усі аспекти цієї проблематики в контексті прав людини.

Аніщук Н.В. [1] зосереджується на правових засобах боротьби з гендерним насильством в Україні, проводячи історико-теоретичний аналіз. Цей підхід дозволяє зрозуміти коріння проблеми та шляхи її подолання в юридичній площині. Берднік І.В. [2] детально розглядає питання кваліфікації сексуального насильства в умовах міжнародних збройних конфліктів, що є актуальним для розуміння масштабів порушень прав людини під час воєн.

Значний внесок у вивчення цієї теми також зробили міжнародні організації, які надають інформацію про гендернозумовлене насильство та розробляють програми з його запобігання та протидії. Зокрема, International

Medical Corps [3] та UNHCR [4] публікують матеріали, що описують витоки, наслідки, механізми запобігання та реагування на гендернозумовлене насильство, а також види спеціалізованих послуг для його жертв.

Водночас сучасні інтернет-видання, як UNICEF [6] та інші, висвітлюють специфіку гендернозумовленого насильства в сучасному суспільстві, в тому числі цисгетеронормативне насильство, стереотипи у подружніх стосунках, та надають поради щодо підтримки людей, які пережили таке насильство.

Незважаючи на достатню кількість літератури та публікацій з цієї теми, у сучасній ситуації війни виникає гостра необхідність в більш глибокому та систематизованому аналізі, зокрема, впливу воєнного стану на посилення гендернозумовленого насильства та ефективність існуючих механізмів його протидії. З використанням різних методів наукового пізнання було проаналізовано, згруповано та систематизовано інформацію, щоб надати більш повне уявлення про цю проблематику в контексті порушення прав людини.

Мета статті - визначити специфічні риси гендернозумовленого насильства в умовах воєнного стану та оцінити заходи щодо їх мінімізації.

Виклад основного матеріалу

Термін «гендернозумовлене насильство» застосовується в міжнародному дискурсі, однак його дефініція продовжує залишатися предметом дискусій у наукових та політичних кругах. В одних контекстах це поняття використовується для позначення насильства, що спрямоване проти жінок внаслідок існуючих гендерних нерівностей, де чоловіки виступають як домінуючий клас, а жінки - як пригноблені. У ширшому розумінні, гендернозумовлене насильство охоплює акти агресії щодо осіб будь-якого гендеру, включаючи гендерну ідентичність та вираження, особливо коли вони непропорційно впливають на конкретні гендерні групи. Міжнародні організації також визначають насильство, обумовлене сексуальною орієнтацією, гендерною ідентичністю або вираженням, як форму гендернозумовленого насильства. Ця концепція частково випливає з бінарної моделі гендеру та пов'язаної з нею цисгетеронормативності. Попри те, що переважно від гендернозумовленого насильства страждають жінки, гендерні норми та очікування також істотно впливають на взаємини та випадки насильства серед ЛГБТ спільноти. У світлі цього, гендернозумовлене насильство можна інтерпретувати як насильство, що випливає з гендерної структури суспільства, де насильство проти жінок мотивоване їхнім підпорядкованим статусом у гендерній ієрархії, тоді як насильство проти ЛГБТ осіб є результатом їхнього виклику існуючій гендерній ієрархії та її нормам через свої прояви, поведінку або саме існування [5].

Експерти в галузі гендерних досліджень [9] визначають гендернозу- мовлене насильство як акти агресії, спрямований переважно проти жінок у патріархальних суспільствах, де чоловікам традиційно приписується домінування та санкціоноване використання сили. Такі види насильства охоплюють домашнє насильство, сексуальне домагання, зґвалтування, психологічні, економічні та фізичні зловживання, а також екстремальні форми, такі як примус до шлюбу чи «вбивства честі» [10]. Ці практики закріплені гендерними нормами, які встановлюють суспільні очікування від поведінки чоловіків та жінок, причому чоловіча агресія часто розглядається як нормативна, яка вихована з дитинства через процес тендерної соціалізації. Польський психолог Єжи Мелібруда вказує на перевагу сили як ключову характеристику насильства, а правозахисниця Марта Чумало підкреслює, що гендерні норми спонукають чоловіків до контролюючої та насильницької поведінки. Статистика в Україні підтверджує, що переважна більшість звернень щодо домашнього насильства надходить від жінок, що свідчить про гендерну природу цього явища. Соціологиня Тамара Марценюк зазначає, що суспільство унормовує насильство як засіб взаємодії, особливо для чоловіків, утверджуючи їхню владу та домінування, що часто призводить до гендернозумовленого насильства [9].

Гендернозумовлене насильство під час воєнного стану набуває особливо жорстоких та масштабних форм, оскільки сам конфлікт підриває звичайний соціальний порядок та правову систему, що захищає особисті права. Хаос і беззаконня, що супроводжують воєнні дії, часто ведуть до зростання всіх форм насильства, зокрема тих, що базуються на гендері.

Воєнний стан загострює вже існуючі гендерні нерівності та ризики, з якими стикаються жінки та дівчата, включаючи ризик сексуального насильства, примусових шлюбів, сексуального рабства та інших видів гендернозумовленої експлуатації. Чоловіки та хлопці також можуть стати жертвами насильства шляхом завдання тортур чи примусу до важкої фізичної праці. Крім того, у воєнний час збільшується кількість випадків домашнього насильства, як результат стресу, дестабілізації сімейних структур та економічних умов. Стрес та травми, що виникають у результаті військових конфліктів, можуть посилювати агресивні поведінкові реакції та сприяти циклу насильства як всередині спільноти, так і в сім'ї.

Таким чином, в умовах воєнного стану гендернозумовлене насильство посилюється та розширюється, що вимагає спеціалізованого підходу до захисту та допомоги жертвам такого насильства. На нашу думку, в умовах збройного конфлікту прояви гендернозумовленого насильства набувають специфічних та вкрай жорстоких форм. Війна не тільки посилює існуючі гендерні нерівності, а й породжує унікальні випадки насильства, котрі багато в чому зумовлені хаотичним та беззаконним середовищем, що супроводжує воєнні дії [2]. Зокрема:

- сексуальне насильство як зброя війни - включає масові зґвалтування, систематичне сексуальне рабство та інші форми сексуального насильства, які використовуються для залякування та управління цивільним населенням.

- примусове вербування до сексуального рабства - викрадення жінок та дівчат для використання їх як «секс-рабинь» для військових.

- примусова стерилізація та аборти - спрямовані на контроль над народжуваністю та етнічне «очищення».

- примусові шлюби - використання шлюбу як засобу експлуатації та контролю над жінками та дівчатами.

- гуманітарне насильство - сексуальне насильство та експлуатація у контексті надання гуманітарної допомоги або при спробі отримати доступ до основних ресурсів та послуг.

- примусова вагітність - використання примусової вагітності для зміни демографічного складу населення.

- військовополонені - сексуальне насильство та гендерно- специфічні тортури, спрямовані на військовополонених чоловіків та жінок.

Гендернозумовлене насильство в умовах воєнного стану розширюється також на осіб ЛГБТ+, для яких конфліктні ситуації часто призводять до особливих видів переслідування та аб'юзу. ЛГБТ+ особи можуть зазнавати насильства, що викликане поєднанням гомофобії, трансфобії та воєнного закону безладу. До поширених видів такого насильства можна віднести:

- ціленавмисне переслідування ЛГБТ+ осіб - включає цілеспрямовані атаки, арешти, вбивства або зникнення на основі сексуальної орієнтації чи тендерної ідентичності.

- гендерно-мотивовані воєнні злочини проти трансгендерних осіб -- використання насильства для «покарання» за невідповідність гендерним нормам.

- систематичне сексуальне насильство - примусові сексуальні дії, спрямовані на дискредитацію або «перевиховання» ЛГБТ+ осіб.

- примус до «виправлення» сексуальної орієнтації - тортури або медичні втручання, спрямовані на зміну сексуальної орієнтації.

- розпалювання гомофобії та трансфобії для мобілізації військових зусиль - використання пропаганди, яка спрямована на викликання ненависті до ЛГБТ+ як частини військової риторики.

- відмова у наданні притулку або гуманітарної допомоги - упереджене ставлення до ЛГБТ+ біженців у приймаючих спільнотах або таборах.

Можна підсумувати, що гендернозумовлене насильство є багатовимірним явищем, яке впливає на фізичне, психологічне, сексуально-репродуктивне, економічне та соціальне життя осіб. Наслідки ГЗН можуть бути довготривалими та різноманітними, часто виходячи за рамки безпосереднього впливу на здоров'я [3]. Наведена таблиця 1 демонструє розподіл наслідків ГЗН у відповідності до їх типу.

Наслідки гендернозумовленого насильства охоплюють широкий спектр ушкоджень та втрат, котрі стосуються не тільки особистого здоров'я та добробуту, але й соціальних та економічних аспектів життя особи.

Державна політика у сфері боротьби з насильством, особливо в умовах війни, спрямована на зменшення та превентивну ліквідацію всіх форм насильства, зокрема гендернозумовленого. Це зазвичай досягається через розробку та впровадження комплексних програм, котрі включають правові, освітні, соціальні та охоронні заходи. В умовах війни держава може бути обмежена у своїх ресурсах і можливостях ефективно реагувати на проблему, тому залучення міжнародних організацій стає життєвонеобхідним.

Таблиця 1 - Наслідки гендернозумовленого насильства

Примітка: систематизовано автором [3]

гендернозумовлене насильство воєнний стан

Що стосується правового регулювання проблеми в Україні, у 2005 році було прийнято Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», який став одним із ключових документів у сфері тендерної рівності. Однак, наразі в Україні не існує спеціалізованого законодавчого акту, що розглядав би теоретичні та практичні аспекти гендерного насильства. Проблематика насильства часто розглядається поза контекстом гендерного права, зокрема через призму кримінального, адміністративного, трудового та сімейного права. Враховуючи це, аналізуються поточні тенденції правових реформ в Україні та зарубіжних країн, що стосуються гендерного насильства, та пропонуються шляхи удосконалення національного законодавства на основі позитивних міжнародних практик у сфері гендерних перетворень [1].

Міжнародні організації, такі як ООН, Червоний Хрест, ЮНІСЕФ, Міжнародна організація з міграції, та інші НУО, відіграють важливу роль у відповіді на це питання. Адже вони працюють на місцях, щоб надавати захист, психологічну та медичну допомогу постраждалим, а також ведуть просвітницьку діяльність, спрямовану на зміну громадської свідомості та стереотипів, які сприяють насильству. Крім того, вони забезпечують правозахисний моніторинг, документування випадків насильства та сприяють притягненню до відповідальності тих, хто порушує права людини.

В умовах збройних конфліктів, криз та екстрених ситуацій, ризик ГЗН значно зростає, призводячи до негативних наслідків для здоров'я, благополуччя та загальної соціальної стабільності. У відповідь на цю проблему, уряди, міжнародні організації та неприбуткові установи розробляють та впроваджують різноманітні програми та служби для підтримки постраждалих від ГЗН [4].

Таблиця 2 - Перелік послуг для постраждалих від гендернозумовленого насильства

Примітка: систематизовано на основі [4]

Варто зазначити, що у 2021 році Програма UNFPA сприяла створенню десяти соціальних підприємств для підтримки постраждалих від гендернозу- мовленого насильства, покликаних стимулювати їхній професійний розвиток та забезпечити робочими місцями. Серед них: ENJi - Light and Shadow у Херсоні, що надає фото- та відеопослуги; GG Space в Миколаєві, комбінує салон краси, коворкінг і кафе; My Space у Полтаві, студія друку на тканинах; Source of Beauty у Вінниці, студія естетики; Butterfly у Львові, соціальне ательє з виготовлення одягу; Adoro Cafe у Кривому Розі, крафтова кав'ярня- кондитерська; DOBRE POLE в Добропіллі, тепличне господарство; НОВЕ ЖИТТЯ у Запоріжжі, студія гравірувальних та лазерних робіт; PRINT CLUB у Мелітополі, поліграфічна лабораторія; та W2W «Допомога жінкам» у Черкасах, швейне ательє, яке спеціалізується на виготовленні екосумок та аксесуарів, є унікальним, оскільки надає робочі місця постраждалим від ГЗН з інвалідністю [8].

Залучення різноманітних служб, від медичної допомоги та психосоціальної підтримки до правової допомоги та забезпечення безпеки, є ключовим для ефективної підтримки та захисту постраждалих. Важливо, щоб ці служби були доступними, інтегрованими та орієнтованими на потреби кожної постраждалої особи, забезпечуючи гідність та повагу до їх прав та вибору. Крім того, співпраця між державними установами, міжнародними організаціями та неприбутковим сектором є вирішальною для створення ефективної системи підтримки, що сприятиме зниженню та запобіганню гендернозумовленому насильству в суспільстві [4].

Висновки

Таким чином, гендернозумовлене насильство є комплексним явищем, що включає різноманітні форми агресії, спрямовані проти осіб на основі їхнього гендеру, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності або вираження. В умовах війни ГЗН набуває особливих ознак, до яких можна віднести сексуальне насильство як зброю війни, примусові шлюби, примусове вербування до сексуального рабства, примусові аборти та стерилізації, гуманітарне насильство, а також специфічні види переслідувань та насильства проти осіб ЛГБТ+.

У дослідженні було розглянуто державні заходи зменшення випадків і наслідків ГЗН, до яких відносяться розробка та впровадження комплексних програм, що охоплюють правові, освітні, соціальні та охоронні ініціативи, залучення міжнародних організацій для надання захисту та допомоги жертвам, а також розвиток програм економічного зміцнення жертв ГЗН.

Однак, попри зазначені зусилля, існує проблема правового регулювання питання ГЗН, що проявляється у відсутності спеціалізованого законодавства, що комплексно розглядало б усі аспекти цього явища, та потребує подальшого вдосконалення національного законодавства з урахуванням міжнародних стандартів та практик для ефективного захисту жертв і запобігання ГЗН.

Література

1. Аніщук Н.В. Правові засоби викорінення гендерного насильства в Україні: історико-теоретичний аналіз. Одеська національна юридична академія МОН України, 2008.

2. Берднік І.В. До питання кваліфікації сексуального насильства в умовах міжнародного збройного конфлікту. Аналітично-порівняльне правознавство, 2022, №6, 372-377.

3. Гендерно зумовлене насильство: витоки, наслідки, механізми запобігання та реагування. International Medical Corps, 2023. URL: https://www.kname.edu.ua/images/ Gender/29_11Treining_GBV.pdf

4. Інформація про гендерно зумовлене насильство та види спеціалізованих послуг з протидії ГЗН. UNHCR, 2024. URL: https://help.unhcr.org/ukraine/uk/gbv_types_serv_ukr/

5. Ірискіна І. Цисгетеронормативне насильство. Інсайт Юкрейн, 2023. URL: https://www.insight-ukraine.org/special/cisheteroviolence/

6. Підтримка людей, які пережили гендерно зумовлене насильство. UNICEF, 2023. URL: https://www.unicef.org/ukraine/media/27931/file/Mobile_booklet_Final.pdf

7. Політова А.С. Форми гендерно зумовленого насильства в умовах збройного конфлікту (воєнного стану). Електронне наукове видання "Аналітично-порівняльне правознавство", 307-311. URL: http://journal-app.uzhnu.edu.ua/artide/view/282226/276416

8. Програма з протидії та запобігання гендерно зумовленому насильству. UNFPA, 2023. URL: https://ukraine.unfpa.org/uk/GBV_services

9. Требунських І. Як печерні стереотипи про подружні стосунки можуть стати підґрунтям для насильства. Гречка, 2023. URL: https://gre4ka.info-yak-pecherni-stereotypy- pro-podruzhni-stosunky-mozhut-staty-pidgruntiam-dlia-nasylstva/

10. Що таке гендернозумовлене насильство і хто від нього потерпає. Вишевицька об'єднана територіальна громада, 2023. URL: https://vyshevycka-gromada.gov.ua/news/ 1702893147/

References

1. Anishchuk, N.V. (2008). Pravovi zasoby vykorinennya hendernoho nasylstva v Ukrayini: istoryko-teoretychnyy analiz [Legal means of eradicating gender violence in Ukraine: historical and theoretical analysis]. Odeska natsionalna yurydychna akademiya MON Ukrayiny [іп Ukrainian].

2. Berdnik, I.V. (2022). Do pytannya kvalifikatsiyi seksualnoho nasylstva v umovakh mizhnarodnoho zbroynoho konfliktu [On the issue of qualification of sexual violence in the conditions of international armed conflict]. Analitychno-porivnyalne pravoznavstvo, (6), 372-377 [іп Ukrainian].

3. International Medical Corps. (2023). Henderno zumovlene nasylstvo: vytky, naslidky, mekhanizmy zapobihannya ta reahuvannya [Gender-based violence: origins, consequences, prevention and response mechanisms]. Retrieved from https://www.kname.edu.ua/images/ Gender/29_11Treining_GBV.pdf [іп Ukrainian].

4. UNHCR. (2024). Informatsiya pro henderno zumovlene nasylstvo ta vydy spetsializovanykh posluh z protydiyi HZN [Information on gender-based violence and types of specialized services for GBV response]. Retrieved from https://help.unhcr.org/ukraine/uk/ gbv_types_serv_ukr/ [іп Ukrainian].

5. Iriskina, I. (2023). Tsisheteronormatyvne nasylstvo [Cisheteronormative violence]. Insayt Yukreyn. Retrieved from https://www.insight-ukraine.org/spetial/tisheteroviolence/[m Ukrainian].

6. UNICEF. (2023). Pidtrymka lyudey, yaki perezhyyly henderno zumovlene nasylstvo [Support for people who have experienced gender-based violence]. Retrieved from https://www.unicef.org/ukraine/media/27931/file/Mobile_booklet_Final.pdf [іп Ukrainian].

7. Politova, A.S. (n.d.). Formy henderno zumovlenoho nasylstva v umovakh zbroynoho konfliktu (voyennoho stanu) [Forms of gender-based violence in the conditions of armed conflict (martial law)]. Elektronne naukove vydannya "Analitychno-porivnyalne pravoznavstvo", 307-311. Retrieved from http://journal-app.uzhnu.edu.ua/artide/view/282226/276416 [in Ukrainian].

8. UNFPA. (2023). Prohrama z protydiyi ta zapobihannya henderno zumovlenomu nasylstvu [Program for combating and preventing gender-based violence]. Retrieved from https:// ukraine.unfpa.org/uk/GBV_services [іп Ukrainian].

9. Trebunskikh, I. (2023). Yak pecherni stereotypy pro podruzhni stosunky mozhut staty pidhruntiam dlya nasylstva [How cave stereotypes about marital relations can become a breeding ground for violence]. Hrechka. Retrieved from https://gre4ka.info-yak-pecherni-stereotypy-pro- podruzhni-stosunky-mozhut-staty-pidgruntiam-dlia-nasylstva/ [in Ukrainian].

10. Vyshyvytska obyednana terytorialna hromada. (2023). Shcho take hendernozumovlene nasylstvo i khto vid nyoho poterpyaye [What is gender-based violence and who suffers from it]. Retrieved from https://vyshevycka-gromada.gov.ua/news/1702893147/ [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru