До проблеми захисту права інтелектуальної власності в мережі Інтернет

Размещено на http://www.allbest.ru/

До проблеми захисту права інтелектуальної власності в мережі Інтернет

Позняков Спартак Петрович

доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри права, Вінницький Національний аграрний університет, м. Вінниця

Маньгора Таміла Василівна

кандидат юридичних наук, доцент кафедри права, Вінницький Національний аграрний університет, м. Вінниця

Анотація

У статті розглянуто актуальні питання правового захисту інтелектуальної власності в мережі Інтернет. Здійснено аналіз норм чинного національного законодавства, що регулює захист інтелектуальної власності в мережі Інтернет, зокрема, відповідних статей Цивільного та Кримінального кодексів, Кодексу про адміністративні правопорушення, а також Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Зазначено, що законодавство України встановлює вичерпний перелік об'єктів права інтелектуальної власності, вчинення порушень щодо яких є підставою для правового захисту.

Акцентовано увагу на тому, що Інтернет є відкритим інформаційним простором без централізованого управління, єдиного власника та чіткого розмежування майна. У мережі Інтернет об'єкти інтелектуальної власності можуть існувати виключно у цифровій формі. Використання цих об'єктів має міжнародний характер, що ускладнює захист порушених прав внаслідок труднощів у застосуванні національного законодавства.

Зазначено, що Інтернет вцілому не є суб'єктом права, оскільки він не представляє собою міжнародну організацію, юридичну особу чи будь-яку іншу організовану структуру. Інтернет також не є об'єктом права, оскільки в ньому немає єдиного конкретного власника мережі, а також відсутній суб'єкт, що контролює значну частину цієї мережі.

Окреслено основні види правопорушень у сфері інтелектуальної власності у мережі Інтернет: плагіат, піратство, контрафакт, камкординг, кардшейринг , використання винаходу, корисної моделі, торговельної марки тощо без дозволу особи, якій належать майнові права на відповідний об'єкт права інтелектуальної власності. Зазначено, що найчастіше в мережі Інтернет має місце порушення авторських прав. Наголошено на тому, що об'єкти інтелектуальної власності переважно використовуються в Інтернеті як контент вебсайтів і як частина доменних імен.

Зроблено висновок про те, що незважаючи на низку позитивних кроків щодо удосконалення захисту права інтелектуальної власності в мережі Інтернет, наприклад прийняття нового Закону України «Про авторське право і суміжні права», проблем у зазначеній сфері залишається досить багато. В першу чергу це пов'язано з особливостями мережі Інтернет (відсутність власника, швидкість поширення інформації, складність фіксації правопорушень тощо). Також негативний вплив має правова невизначеність понять, обмеженість механізмів захисту, відсутність виплат винагороди автору з боку держави, поширення тенденцій, які спрямовані на порушення авторського права. Тому необхідними кроками є продовження реформи законодавства та чіткий механізм взаємодії держави та Інтернет-провайдерів, співпраця зі світовою спільнотою для розв'язання спільних проблем у сфері захисту інтелектуальної власності в мережі Інтернет.

Ключові слова: інтелектуальна власність, мережа Інтернет, правова охорона, авторське право.

Abstract

Pozniakov Spartak Petrovich Doctor of Law, Associate Professor, Professor of the Department of Law, Vinnytsia National Agrarian University (Vinnytsia), Vinnytsia,

Manhora Tfmila Vasylivna Candidate of Law Sciences Associate Professor of Law, Vinnytsia National Agrarian University (Vinnytsia), Vinnytsia

ON THE PROBLEM OF PROTECTION OF INTELLECTUAL PROPERTY RIGHTS ON THE INTERNET

The article deals with topical issues of legal protection of intellectual property on the Internet. An analysis of the norms of the current national legislation regulating the protection of intellectual property on the Internet was carried out, in particular, the relevant articles of the Civil and Criminal Codes, as well as the Law of Ukraine «On Copyright and Related Rights». It is noted that the legislation of Ukraine establishes an exhaustive list of objects of intellectual property rights, violations of which are grounds for legal protection.

Attention is focused on the fact that the Internet is an open information space without centralized management, a single owner and a clear demarcation of property. On the Internet, intellectual property objects can exist exclusively in digital form. The use of these objects is of an international nature, which complicates the protection of violated rights due to difficulties in the application of national legislation.

It is noted that the Internet as a whole is not a subject of law, since it does not represent an international organization, a legal entity or any other organized structure. The Internet is also not an object of law, because it does not have a single specific owner of the network, and there is no entity that controls a significant part of this network.

The main types of offenses in the field of intellectual property on the Internet are outlined: plagiarism, piracy, counterfeiting, camcording, cardsharing, use of an invention, utility model, trademark, etc. without the permission of the person who owns property rights to the corresponding object of intellectual property rights. It is noted that copyright infringement occurs most often on the Internet. It is emphasized that intellectual property objects are mainly used on the Internet as content of websites and as a marked part of domain names.

It was concluded that despite a number of positive steps to improve the protection of intellectual property rights on the Internet, for example, the adoption of the new Law of Ukraine «On Copyright and Related Rights», there are still many problems in this area. First of all, this is related to the peculiarities of the Internet (lack of owner, speed of information dissemination, difficulty of recording offenses, etc.). The legal uncertainty of concepts, the limitation of protection mechanisms, the lack of payment of remuneration to the author by the state, and the spread of trends aimed at copyright infringement also have a negative impact. Therefore, the necessary steps are the continuation of legislative reform and a clear mechanism of interaction between the state and Internet providers, cooperation with the world community to solve common problems in the field of intellectual property protection on the Internet.

Keywords: intellectual property, Internet, legal protection, copyright.

Постановка проблеми

право інтелектуальна власність інтернет

Стрімкий розвиток мережі Інтернет забезпечує розширення інформаційних можливостей. У мережі Інтернет розміщується та поширюється велика кількість програмних продуктів, літературних і музичних творів, фільмів, баз даних. Технології та сервіси мережі Інтернет дають можливість оперативно і з мінімальними економічними витратами надавати необхідний обсяг інформації великій кількості користувачів, сприяючи тим самим розвитку суспільства. Однак, свобода інформаційного обміну може стати чинником порушень майнових та немайнових прав, зокрема права інтелектуальної власності. Наразі проблеми, пов'язані з правовим регулюванням та захистом інтелектуальної власності в мережі Інтернет, є надзвичайно актуальними не лише для нашої держави та мають глобальний характер.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання захисту інтелектуальної власності досліджували відомі вітчизняні вчені. Серед них - І. Ващинець, Р. Дроб'язко, В. Жогов, К. Зеров, Г. Миджин, А. Кирилюк, О. Рассомахіна, О. Штефан, І. Якубівський та інші. Водночас вказана проблематика не є достатньо вивчена і потребує подальших наукових досліджень.

Метою статті є вивчення стану правового захисту інтелектуальної власності у мережі Інтернет у національному законодавстві, аналіз актуальних змін у законодавстві про захист права інтелектуальної власності, а також пропозиції щодо удосконалення законодавства у сфері права інтелектуальної власності в мережі Інтернет.

Виклад основного матеріалу

Інтернет є відкритим інформаційним простором без централізованого управління, єдиного власника та чіткого розмежування майна. У мережі Інтернет об'єкти інтелектуальної власності можуть існувати виключно у цифровій формі. Використання цих об'єктів має міжнародний характер, що ускладнює захист порушених прав внаслідок труднощів в застосуванні національного законодавства. Крім того, складність виявлення порушень прав інтелектуальної власності в Інтернеті зумовлена швидкістю зміни інформаційного середовища.

Мережа Інтернет є відкритою інформаційною системою, сукупність мереж, служб і каналів для обробки і передачі інформації, локальних комп'ютерних мереж, мереж мобільної телефонії. Ці мережі на сьогодні є найважливішими комерційними та некомерційними каналами поширення творів літератури, науки і мистецтва, проте особливості функціонування даних систем зумовили необхідність правового регулювання їх роботи і ефективного захисту авторських і суміжних прав за допомогою інформаційно- правових норм [2, c.47 ].

Ефективність захисту прав інтелектуальної власності у цифровому просторі Інтернету визначається можливістю протистояти таким порушенням та загрозам їх настання. Загрози порушення прав інтелектуальної власності в кіберпросторі пов'язані з певними ризиками і можуть впливати саме на існування об'єкта виключних прав інтелектуальної власності. Проблема захисту прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет має складну природу, що випливає як із специфіки об'єктів, що існують у кіберпросторі, так і з особливостей самого Інтернету.

Інтернет є найбільш доступним і зручним каналом для поширення об'єктів права інтелектуальної власності, які своєю чергою потребують ефективного захисту та специфічних механізмів захисту. Проте, Інтернет в цілому не є суб'єктом права, оскільки він не представляє собою міжнародну організацію, юридичну особу чи будь-яку іншу організовану структуру. Інтернет також не є об'єктом права, оскільки в ньому немає єдиного конкретного власника мережі, а також відсутній суб'єкт, що контролює значну частину цієї мережі. Крім того, Інтернет не може бути розглянутий як засіб масової інформації, оскільки власник інформаційного ресурсу не здійснює активних дій з доставки інформації споживачеві.

Інтернет разом з особистими комп'ютерами створює технологічну основу для розвитку глобальної концепції «Світового інформаційного суспільства».

Це має важливе значення для правового регулювання суспільних відносин, що стосуються поширення інформації через мережу Інтернет.

Можна виокремити такі особливості мережі Інтернет: мережа Інтернет не має конкретного власника, оскільки вона є сукупністю мереж з різною географічною приналежністю; Інтернет неможливо повністю вимкнути через відсутність єдиного зовнішнього управління маршрутизаторами мереж; Інтернет є спільним надбанням всього людства; Інтернет можуть використовували злочинці та правопорушники; Інтернет перш за все є засобом відкритого зберігання та поширення інформації, що призвело до виникнення термінів «електронна демократія» та «демократія в мережі Інтернет»; Інтернет може зв'язати будь-який комп'ютер з будь-яким іншим, підключеним до мережі, схоже на телефонну мережу. Інформація поширюється через сайти в Інтернеті за ініціативою користувача; поширення інформації в Інтернеті має подібну природу до чуток у соціальному середовищі: якщо вона зацікавлює багатьох, вона поширюється швидко, якщо ні - поширюється повільно або не поширюється [5].

Визначення поняття «Інтернет» міститься у Законі України «Про телекомунікації», згідно зі статтею 1 якого Інтернетом є інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами. Іншими словами Інтернет можна розглядати як засіб комунікації між людьми [10].

Нормативно-правову базу, що регулюють правовий захист інтелектуальної власності, в тому числі в мережі Інтернет, складають такі документи: Конституція України, Цивільний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс України, Закони України «Про авторське право і суміжні права, «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних», «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав» та інші.

Четверта частина Цивільного кодексу України (далі - ЦК) містить всі норми, що стосуються об'єктів інтелектуальної власності в Україні. Основна мета цього правового акта полягає у кодифікації, тобто систематизації законодавства щодо інтелектуальної власності, виокремленні загальних засад, використанні єдиної термінології та вирішенні суперечностей.

Цивільний кодекс містить такий перелік прав інтелектуальної власності:

1) Авторське право на літературні, художні та інші твори (статті 433448).

2) Суміжні права на виконання, фонограму, відеограму та програму (передачу) організації мовлення (статті 449-456).

3) Право інтелектуальної власності на наукові відкриття (статті 457-458).

4) Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок (статті 459-470).

5) Право інтелектуальної власності на компонування напівпровідникового виробу (статті 471-480).

6) Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію (статті 481-484).

7) Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин (статті 485-488).

8) Право інтелектуальної власності на комерційне найменування (статті 489-491).

9) Право інтелектуальної власності на торговельну марку (статті 492-500).

10) Право інтелектуальної власності на географічне зазначення (статті 502-504).

11) Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю (статті 505-508).

Вичерпний перелік об'єктів, які підлягають цивільно-правовій охороні авторського права, наведений у статті 433 ЦК України. Крім того, до цього переліку не входять заходи щодо боротьби з недобросовісною конкуренцією, які визначені в статті 420 ЦК України. Цивільний кодекс містить ряд положень, які можуть вплинути на підходи власників прав інтелектуальної власності до створення та захисту цих прав [12].

Положення про відповідальність за порушення виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності містяться в Кримінальному кодексі України та Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Так, у межах цивільно-правової відповідальності автор твору має право на грошову компенсацію за неправомірне використання твору. Автор також може розраховувати на відшкодування моральної шкоди, упущеної вигоди або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторських прав. До адміністративної відповідальності порушники можуть притягатися за незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності. Санкція: штраф 170-3400 грн з конфіскацією незаконно виготовленої продукції, а також обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення (стаття 51-2 КУпАП) [7].

Кримінальна відповідальність передбачена за незаконне відтворення, розповсюдження творів мистецтва або інше умисне порушення авторського права, якщо воно заподіяло шкоду в значному розмірі. Санкція: штраф від 3400 грн, позбавлення волі на термін до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років або без такого (стаття 176 Кримінального кодексу) [6].

В мережі Інтернет найчастіше порушуються авторські права - права на об'єкти інтелектуальної власності, зокрема авторські права фізичних і юридичних осіб. Інформаційні та комунікаційні технології породжують у мережі Інтернет велику низку порушень, таких як: крадіжка, плагіат, піратство, ухилення від сплати авторської винагороди [4, с. 62].

Таким чином, законодавство України встановлює вичерпний перелік порушень прав інтелектуальної власності, вчинення яких є підставою для судового захисту (зокрема ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та інші).

До правопорушень у сфері інтелектуальної власності у мережі Інтернет, відповідно до національного законодавства, належать: плагіат, піратство, контрафакт, камкординг, кардшейринг; , використання винаходу, корисної моделі, торговельної марки тощо без дозволу особи, якій належать майнові права на відповідний об'єкт права інтелектуальної власності.

Найчастіше це стосується порушення авторських прав (незаконне копіювання, поширення або використання авторських матеріалів, таких як текст, фотографії, відео, музика тощо, без дозволу автора або власника права), крадіжка програмного забезпечення (незаконне завантаження, використання або поширення програмного забезпечення, яке захищене авторським правом, без дозволу власника), плагіат і крадіжка контенту: (використання інтелектуального продукту, такого як статті, блоги, відео тощо, без відповідного надання кредиту або дозволу автора), незаконне використання торговельних марок (у доменних іменах або в інший спосіб, що може призвести до плутанини або помилкового представлення), розробка шкідливого програмного забезпечення або технічних методів для обходу захисту авторських прав або технічних заходів захисту інтелектуальної власності.

Особливість правового захисту інтелектуальної власності полягає в тому, що об'єкти інтелектуальної власності в більшості випадків використовуються в Інтернеті як контент вебсайтів і як частина доменних імен. Так, якщо торгові марки та фірмові найменування часто використовуються в доменних іменах, а географічні позначення - рідше, то у контенті вебсайту може бути розміщено будь-який об'єкт інтелектуальної власності.

Як правило, право інтелектуальної власності порушується такими способами:

1) Піратство на аукціоні (продавці пропонують програмне забезпечення та інший контрафактний вміст на фізичних носіях для продажу на онлайн- аукціонах).

2) Оголошення та реклама в мережі (використовуються сайти для публікації оголошень, рекламуючи продаж контрафактних копій програмного забезпечення та контенту).

3) Групи новин: місце в системі Usenet для розповсюдження піратських копій програмного забезпечення та контенту.

4) Сайти FTP - мережевий протокол для передачі даних, який використовується порушниками для передачі незаконних копій програмного забезпечення та контенту.

5) Торрент-сайти - використовують технологію P2P для розподілу великих обсягів даних.

Виробники контрафактної продукції використовують власні канали для поширення піратських копій програмного забезпечення та контенту

Слід зазначити, що основною проблемою ефективного правового захисту та притягнення до відповідальності винних осіб є складність встановлення факту правопорушення. Відтак, першочерговими завданнями, які необхідно вирішити при встановленні факту порушення авторського права є: визначення власника вебресурсу, де було здійснено порушення авторського права; ідентифікація особи, яка вчинила правопорушення; процедура фіксації такого порушення авторського права. У більшості випадків встановити особу власника вебресурсу в мережі Інтернет та особу, яка здійснила правопорушення практично неможливо. Основною причиною цього є те, що власник вебресурсу при реєстрації міг вказати вигадані, неправдиві власні дані, так як дане питання на законодавчому рівні не врегульоване і перевірка вірності зазначених даних не ведеться. А особа, яка вчинила правопорушення, могла вказати IP-адресу, яка їй не належить. Як відомо, існує багато програм, застосунків, завдяки яким змінити IP-адресу не є складним завданням. Цю особливість на законодавчому рівні не регламентовано, немає встановленої відповідальності за користування такими програмами [11, с.43].

Доволі часто трапляється ситуація, що контент із порушення авторських прав під час або до судового розгляду просто видаляється із вебресурсу, що унеможливлює доведення вини правопорушника.

Серед найпоширеніших способів фіксування правопорушень в мережі Інтернет є: 1) скриншот інтернет-сторінки із фіксацією незаконного опублікування твору. Цей спосіб вважається найпростішим, однак не надійним, адже власник вебресурсу може змінити дату публікування твору і довести вину буде складніше. Також скриншот може бути визнано підробкою, тому такий доказ є доволі хитким; 2) запис на електронний носій у вигляді відеофайлу. Теж є простим способом, однак не гарантує прийняття як доказу, адже відео можна визнати підробкою, змонтованим тощо; 3) видрук інтернет-сторінки за допомогою комп'ютера. Як і попередні способи є легким способом та не надійним. Хоча і зазначається точна адреса сторінки та дата друку, однак на комп'ютері у власних налаштуваннях дату можна легко змінити. Це стосується і інших налаштувань; 4) фіксація в Інтернет-архіві Wayback Machine, який являє собою інтернет-архів, де містяться копії сторінок вебсайтів. Основною перевагою даного методу є те, що у даному архіві міститься інформація із сайтів, які вже не існують; 5) протокол огляду Інтернет-сайту. Це один з ефективних способів, який передбачає проведення огляду Інтернет-сайту уповноваженою особою або адвокатом, у результаті чого складається відповідний протокол; 6) висновок експерта. Однак даний метод передбачає призначення експертизи, метою якої є встановлення факту розміщення на вебресурсі твору з порушенням авторських прав. Цей спосіб є найбільш ефективним у встановленні факту порушення. Вищезазначені способи фіксації правопорушень можуть бути ефективними доказами при вирішенні справ про порушення авторських прав.

Слід також зазначити, що Україні бракує досвіду судового розгляду справ про порушення авторського права і суміжних прав, висококваліфікованих кадрів та належного рівня загальної правової культури громадян. Крім цього, вкрай актуальною залишається проблема неправомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав (здебільшого «піратство» аудіовізуальних творів), що ставить під загрозу інтеграцію України до глобального економічного простору та погіршує імідж країни на міжнародній арені. Дослідники І. Солончук та В. Мельник вважають, що ефективність захисту авторських та суміжних прав прямопропорційно залежить від наявності відповідного державного механізму попередження та припинення правопорушень, а також від спрощення процесу доказування скоєних правопорушень у цій сфері [11, с.44].

В основі сучасної моделі захисту авторських лежить Закон США про авторське право в цифрову епоху (Digital Millennium Copyright Act, далі - DMCA). Одним з основних принципів DMCA є забезпечення так званої безпечної гавані для постачальників онлайн-послуг. Безпечна гавань («safe harbors») - це чітко змальований набір обставин чи дій у межах конкретного закону, який звіль-няє від відповідальності. Тобто закон передбачає можливість власників автор-ських прав відправляти онлайн-провайдерам «DMCA takedowns», у якому вони можуть вимагати видалити розміщений із порушенням авторських прав контент. Якщо постачальник онлайн-послуг відповідає на повідомлення про демонтаж у найкоротший термін, він звільняється від відповідальності за розміщення інформації з порушенням авторських прав [1].

Таким чином, DMCA забезпечує підвищений захист власників матеріалів, захищених авторським правом, і водночас обмежує відповідальність постачальників онлайн-послуг. Аналогічний принцип знайшов втілення у Законі України «Про авторське право і суміжні права».

Незважаючи на прогресивність окресленої процедури захисту авторських прав, основною проблемою, що виникає на практиці, є питання визначення того, норми права якої країни мають бути застосовані, коли вебсайт зареєстрований на території іншої держави. Із цього приводу судова практика США дає однозначну відповідь: національні норми щодо захисту авторських прав не можуть бути застосовані за кордоном, адже це становитиме посягання на суверенітет іншої держави.

Поширення використання об'єктів авторського права і суміжних прав в мережі Інтернет призвело до розуміння необхідності розробки стандартів для здійснення й захисту авторських прав в інформаційно-телекомунікаційних мережах, уніфікації норм цього інституту. Баланс приватних і публічних інтересів особливо необхідний в умовах формування інформаційного суспільства, що передбачає необхідність трансформації національних і міжнародних норм про використання в мережі Інтернет результатів інтелектуальної діяльності [8, с.90].

Прийняття нового Закону України «Про авторське право і суміжні права», яким регламентовано порядок припинення порушень авторського права та/або суміжних прав із використанням мережі Інтернет, та встановлення адміністративної відповідальності за порушення умов і правил, що визначають порядок припинення порушень авторського права та/або суміжних прав із використанням мережі Інтернет (ст. 164-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), є надзвичайно важливим кроком уперед на шляху до подолання проблеми порушення авторських прав у мережі Інтернет. Цей порядок захисту авторських прав не позбавлений недоліків, однак практика його застосування з ура-хуванням міжнародного досвіду повинна позитивно вплинути на подальші шляхи його вдосконалення. У зв'язку із цим наукові дослідження проблем захисту авторського права в мережі Інтернет залишаються безумовно актуальними [9].

Слід погодитись з твердженням К. Зерова, що при обговоренні захисту авторських прав на твори, розміщені в Інтернеті, необхідно враховувати важливу роль інтернет-посередників - суб'єктів, чиї послуги використовують кінцеві користувачі мережі Інтернет під час здійснення своєї діяльності. По- перше, інтернет-посередники, надаючи свої послуги, здійснюють зберігання, обробку та передачу інформації, включаючи об'єкти авторського права у цифровій формі, що створюються, модифікуються і отримуються користувачами мережі Інтернет. Доступ кінцевих користувачів до мережі Інтернет без участі інтернет-посередників є практично неможливим. По-друге, як користувачі, так і самі інтернет-посередники можуть порушувати авторські права, що робить їх суб'єктами як прямого, так і непрямого порушення авторських прав [3].

Проблема захисту інтелектуальної власності загалом пов'язана з недосконалістю законодавчої бази, слабкістю доказовості та специфікою відносин, що виникають у мережі Інтернет. Тому завданням сучасного авторського права є досягнення справедливого та життєздатного балансу інтересів володільців авторських прав та користувачів творів, розміщених у мережі Інтернет [4, с.62]

Також слід необхідно продовжити адаптацію національного законодавства до міжнародних документів, оскільки різні стандарти призводять до труднощів у визначенні і захисті прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет на міжнародному рівні.

Висновок

Зроблено висновок про те, що незважаючи на низку позитивних кроків щодо удосконалення захисту права інтелектуальної власності в мережі Інтернет, наприклад прийняття нового Закону України «Про авторське право і суміжні права», проблем у зазначеній сфері залишається досить багато. В першу чергу це пов'язано з особливостями мережі Інтернет (відсутність власника, швидкість поширення інформації, складність фіксації правопорушень тощо). Також негативний вплив має правова невизначеність понять, обмеженість механізмів захисту, відсутність виплат винагороди автору з боку держави, поширення тенденцій, які спрямовані на порушення авторського права. Тому необхідними кроками є продовження реформи законодавства та чіткий механізм взаємодії держави та Інтернет-провайдерів, співпраця зі світовою спільнотою для розв'язання спільних проблем у сфері захисту інтелектуальної власності в мережі Інтернет.

Література:

1. Digital Millennium Copyright Act URL: https://www.copyright.gov/legislation/dmca.pdf (дата звернення - 24.02.2024).

2. Жогов В.С. Адміністративно-правові засади забезпечення в Україні захисту об'єктів авторських і суміжних прав, що виражені у цифровій формі. Одеський державний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, Одеса, 2020. URL: https://oduvs.edu.ua/ wp-content/uploads/2016/06/Disertatsiya_ZHogov.pdf (дата звернення - 24.02.2024).

3. Зеров К.О. Особливості відповідальності інтернет-посередників за порушення авторських прав на твори, розміщені в мережі Інтернет. URL: http://aphd.ua/publication-159/ (дата звернення - 02.03.2023)

4. Кирилюк А.В. Види порушень авторських прав в мережі Інтернет. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 19. 2022.С. 60-64. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/ jspui/bitstream/lib/14345/1/%D0%92%D0%98%D0%94%D0%98%20%D0%9F%D0%9E%D0% A0%D0%A3%20%D0%A8%D0%95%D0%9D%D0%AC%20%D0%90%D0%92%D0%A2%D0% 9E%D0%A0%D0%A1%D0%AC%D0%9A%D0%98%20%D0%A5%20%D0%9F%D0%A0% D0%90%D0%92%20%D0%A3%20%D0%9C%D0%95%D0%A0%D0%95%D0%96%D0%86% 20%D0%86%D0%9D%D0%A2%D0%95%D0%A0%D0%9D%D0%95%D0%A2.pdf

5. Красноступ Г. Правове регулювання суспільних відносин, повязаних з поширенням інформації в мережі Інтернет. Сайт Міністерства юстиції України. URL: https://minjust.gov.ua/ m/str_28845

6. Кримінальний кодекс України. 5 квітня 2001 року № 2341-III. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (дата звернення - 02.03.2024).

7. Кодекс України законів про адміністративні правопорушення. 7 грудня 1984 N 8073-X. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text (дата звернення - 24.02.2024).

8. Миджин Г. Є. Адміністративно-правовий захист прав інтелектуальної власності в Україні. Львівський державний університет внутрішніх справ. Львів, 2021.265 с.

9. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12#Text (дата звернення - 24.02.2024).

10. Про телекомунікації. Закон України від 18 листопада 2003 року № 1280-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1280-15#Text(дата звернення - 24.02.2024).

11. Солончук І.В. Мельник В.В.Проблема захисту авторського права в Інтернеті. Правова позиція, № 3 (36), 2022, С. 41-45. URL:http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/5273 (дата звернення - 03.03.2024).

12. Цивільний кодекс України від 19.06.2003 № 980-TV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/435-15#Text (дата звернення - 02.03.2024).

References:

1. Digital Millennium Copyright Act URL: https://www.copyright.gov/legislation/dmca.pdf [in USA].

2. Zhohov, V.(2020) Administratyvno-pravovi zasady zabezpechennia v Ukraini zakhystu obiektiv avtorskykh i sumizhnykh prav, shcho vyrazheni u tsyfrovii formi [Administrative and legal principles of ensuring the protection of objects of copyright and related rights expressed in digital form in Ukraine] Odessa State University of Internal Affairs of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine - Odeskyi derzhavnyi universytet vnutrishnikh sprav Ministerstva vnutrishnikh sprav Ukrainy, Odesa. URL: https://oduvs.edu.ua/wp-content/uploads/2016/06/Disertatsiya_ ZHogov.pdf [in Ukrainian].

3. Zerov K.(2023) Osoblyvosti vidpovidalnosti internet-poserednykiv za porushennia avtorskykh prav na tvory, rozmishcheni v merezhi Interne [Peculiarities of liability of Internet intermediaries for copyright infringement of works posted on the Internet]. URL: http://aphd.ua/ publication-159/[in Ukrainian].

4. Kyryliuk, A. (2022). Vydy porushen avtorskykh prav v merezhi Internet. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu [Types of copyright violations on the Internet]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu - Bulletin of the Uzhhorod National University. 19. 2022.рр. 60-64. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/14345/1/% D0%92%D0%98%D0%94%D0%98%20%D0%9F%D0%9E%D0%A0%D0%A3%20%D0%A8% D0%95%D0%9D%D0%AC%20%D0%90%D0%92%D0%A2%D0%9E%D0%A0%D0%A1%D0% AC%D0%9A%D0%98%20%D0%A5%20%D0%9F%D0%A0%D0%90%D0%92%20%D0%A3% 20%D0%9C%D0%95%D0%A0%D0%95%D0%96%D0%86%20%D0%86%D0%9D%D0%A2% D0%95%D0%A0%D0%9D%D0%95%D0%A2.pd [in Ukrainian].

5. Krasnostup H. Pravove rehuliuvannia suspilnykh vidnosyn, poviazanykh z poshyrenniam informatsii v merezhi Internet [Legal regulation of public relations related to the dissemination of information on the Internet] Sait Ministerstva yustytsii Ukrainy - Website of the Ministry of Justice of Ukraine. URL: https://minjust.gov.ua/m/str_28845[in Ukrainian].

6. Kryminalnyi kodeks Ukrainy. 5 kvitnia 2001 roku № 2341-III [Criminal codex of Ukraine. April 5, 2001 No. 2341-III]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text [in Ukrainian].

7. Kodeks Ukrainy pro administratyvni pravoporushennia. 7 hrudnia 1984 N 8073-X [Code of Ukraine on administrative offenses. of December 1984 H 8073-Х].ЦКЬ: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/80731-10#Text [in Ukrainian].

8. Mydzhyn, H.(2021) Administratyvno-pravovyi zakhyst prav intelektualnoi vlasnosti v Ukraini [Administrative and legal protection of intellectual property rights in Ukraine] Lviv State University of Internal Affairs - Lvivskyi derzhavnyi universytet vnutrishnikh sprav. Lviv, 265 p. [in Ukrainian].

9. Pro avtorske pravo i sumizhni prava: Zakon Ukrainy vid 1 hrudnia 2022 roku № 2811-IX. [Pro avtorske pravo i sumizhni prava: Zakon Ukrainy vid 1 hrudnia 2022 roku № 2811-IX]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12#Text [in Ukrainian].

10. Pro telekomunikatsii. Zakon Ukrainy vid 18 lystopada 2003 roku № 1280-IV [About telecommunications. Law of Ukraine dated November 18, 2003 No. 1280-IV.] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1280-15#Text [in Ukrainian].

11. Solonchuk, I, Melnyk V., (2022) Problema zakhystu avtorskoho prava v Interneti. [The problem of copyright protection on the Internet] Pravova pozytsiia-Legal position, No. 3 (36), 2022, pp. 41-45 URL: URL:http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/5273 [in Ukrainian].

12. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy vid 19.06.2003 № 980-IV [Civil Code of Ukraine dated June 19, 2003 No. 980-IV]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru