Виконавча влада як гарант реалізації культурних прав і свобод людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виконавча влада як гарант реалізації культурних прав і свобод людини



Як було вище зазначено, державне управління здійснюється усіма гілками влади, але пріоритет в організації і відповідальності насамперед покладається на виконавчу владу.

Виконавча влада, наголошує В. Шаповал - це одна з гілок влади у державі за теорією поділу влади; сукупність повноважень і функцій по управлінню державою; система державних органів і посадових осіб, що здійснюють ці повноваження та функції. Кількісно в цій системі домінують різні органи і посадові особи, що функціонують у сфері вузько визначеного державного управління. Їх позначають як правило, узагальнюючими термінами "адміністративний апарат" або "апарат державного управління" .

Ознаками виконавчої влади в України, наголошує А. Олійник, є те, що вона: незалежна складова єдиної державної влади; здійснює закони і підзаконні нормативно-правові акти; організує виконання індивідуально- правових приписів; деталізує і конкретизує правові приписи та установлює механізми їх здійснення; має власну компетенцію, функції, форми і методи виконавчо-розпорядчої діяльності; здійснює управління суспільством з метою забезпечення свободи людини як найвищої соціальної цінності .

Її система включає: а) вищий орган виконавчої влади (Кабінет Міністрів України); б) центральні органи виконавчої влади (міністерства, державні комітети (служби), органи виконавчої влади зі спеціальним статусом); в) місцеві органи виконавчої влади (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим, районі державні адміністрації в областях, районні державні адміністрації у містах Києві та Севастополі, територіальні управління і відділи центральних органів виконавчої влади) .

За обсягом компетенції всі органи виконавчої влади можна розподілити на органи загальної, галузевої та функціональної компетенції. До першої групи відносяться Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. При цьому, застосовуючи поняття загальної компетенції ми маємо на увазі те, що вони за своїм статусом і функціональним призначенням покликані здійснювати управлінням всім комплексом відносин (соціального, економічного, екологічного, культурного розвитку), що виникають на рівні держави в цілому чи окремої території .

Другу групу органів державної виконавчої влади становлять органи галузевої компетенції. Фактично специфіку їх повноважень та сферу діяльності відображає вже сама назва цих органів влади. Тобто предметом їх компетенції виступає певна галузь соціально-економічних відносин, врегульовувати і управляти якими уповноважується цей спеціально створений орган виконавчої влади.

Останню групу в запропонованій класифікації органів державної виконавчої влади на підставі такого критерію, як компетенція, становлять ті, що можна визначити як органи виконавчої влади функціональної компетенції (наприклад Міністерство фінансів України). Отже, офіційна класифікація органів державної виконавчої влади дає змогу запобігти плутанині у визначенні їх функцій, форми та обсягів повноважень, характеру їх взаємодії.

Суспільна роль виконавчої влади серед гілок державної влади визначається тим, що саме у процесі її реалізації відбувається реальне втілення в життя законів та інших нормативних актів держави, практичне застосування важелів державного регулювання і управління важливими процесами суспільного розвитку.

Кабінет Міністрів України, згідно із статтею 116 Конституції України, виконує функції: проведення політики у сфері культури; розроблення та здійснення загальнодержавних програм; розроблення проекту Держбюджету та його виконання (за умови затвердження цих програм та бюджету Верховною Радою України). управління влада держава

Центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері культури є Міністерство культури і туризму України. Міністерство здійснює свою діяльність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1566 від 8 листопада 2006 року. Міністерство є центральним державним органом виконавчої влади, який здійснює державне управління в галузі культури. Практична робота Міністерства керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень Міністерство організовує виконання законів України і здійснює контроль за їх реалізацією, а також узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення.

Для високоякісної практичної реалізації вищезазначених питань при Міністерстві створено сектор контролю та перевірки виконання актів і доручень Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України та сектор взаємодії з Верховною Радою України. Основними завданням яких є: здійснення контролю за виконанням актів законодавства, наказів і доручень керівництва Міністерства, а також проведення аналізу причин порушень виконання їх вимог і внесення пропозицій щодо усунення порушень; підготовка інформаційних, довідкових та інших матеріалів з питань виконання актів законодавства; підготовка проектів наказів і доручень керівництва Міністерства; забезпечення і організація всебічної співпраці Міністерства з Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою України, парламентськими комітетами та депутатськими фракціями; проведення спільно з структурними підрозділами Міністерства експертизи законопроектів, які розглядаються на пленарних засіданням та комітетами Верховної Ради України; своєчасне внесення пропозицій до перспективних та поточних планів законопроектної роботи міністерства; аналіз та подання пропозиції щодо адаптації законодавства України у сфері культури і туризму до відповідного законодавства Європейського Союзу тощо.

На сьогоднішній день Міністерству культури і туризму України підпорядкована значна кількість соціокультурних інститутів, серед яких - театри, музично-концертні організації (симфонічні оркестри, хори, цирки, ансамблі тощо), музеї, бібліотеки, кіностудії, вищі і середні навчальні заклади, історико-культурні заповідники, науково-дослідні заклади та інші.

Міністерство очолює Міністр, який призначається на посаду і звільняється з посади в установленому порядку Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України. Міністр, в свою чергу: здійснює загальне керівництво Міністерством, несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Міністерство завдань; особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики у визначеній сфері діяльності, спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, що належать до його компетенції; презентує, в межах компетентності керований ним напрям на міжнародному рівні. Необхідно зазначити, що 10 травня 2007 року позначилося важливою подією для культурної політики України, а саме в рамках Програми оглядів національних культурних політик, на 6-му засіданні Керівного комітету з питань культури Ради Європи Міністр культури і туризму України Ю. Богуцький представив Національний звіт про культурну політику в Україні, підготовлений Українським центром культурних досліджень. Після обговорення зазначеного документа Україна стала 27-ю державою-членом Ради Європи (із 47 держав-членів), яка має власний звіт про культурну політику.

До основних завдань Міністерства належать: участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері культури, туризму, діяльності курортів, а також державної мовної політики; участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту суспільної моралі; координація здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, що належать до його компетенції; сприяння створенню умов для задоволення національно-культурних потреб громадян України та українців, які проживають за межами України, збереженню і популяризації культурних надбань Українського народу; здійснення міжнародного співробітництва з питань, що належать до компетенції Міністерства.

Відповідно до покладених на нього завдань Міністерство культури і туризму України:

- розробляє та вносить до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо формування державної політики у сфері культури, туризму, діяльності курортів, а також державної мовної політики та захисту суспільної моралі;

- бере в установленому порядку участь у розробленні Програми діяльності Кабінету Міністрів України та проектів Державної програми соціального та економічного розвитку України, Державного бюджету України на відповідний рік, інших прогнозних і програмних документів економічного та соціального розвитку;

- бере відповідно до законодавства участь у підготовці проектів міжнародних договорів України, готує пропозиції щодо укладення і денонсації таких договорів, укладає міжнародні договори, забезпечує виконання зобов'язань України за міжнародними договорами з питань, що належать до компетенції Міністерства культури і туризму України;

- здійснює повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та спеціально уповноваженого державного органу контролю за вивезенням, ввезенням і поверненням культурних цінностей;

- визначає перспективи і напрями розвитку, зміст спеціальної освіти у сфері культури та туризму;

- розробляє і здійснює заходи щодо створення умов для відродження та розвитку культури української нації, культурної самобутності корінних народів і національних меншин України, всіх видів мистецтва, самодіяльної творчості, осередків традиційної народної творчості, художніх промислів та ремесел;

- здійснює заходи, спрямовані на популяризацію культурних надбань Українського народу за межами України і світової культури в Україні, залучає представників української діаспори до участі в культурно-мистецьких процесах;

- вживає заходів щодо соціального захисту професійних творчих працівників і працівників культури, надання таким працівникам державної підтримки в реалізації їх творчих задумів;

- визначає порядок оформлення та видачі свідоцтва про проведення гастрольних заходів, формує Єдиний банк даних гастрольних заходів, що проводяться в Україні;

- забезпечує відповідно до законодавства провадження виставкової діяльності, вживає заходів щодо захисту об'єктів інтелектуальної власності, реалізації авторських і суміжних прав;

- розробляє вимоги щодо створення на території кожної адміністративно- територіальної одиниці соціально необхідного комплексу закладів, підприємств, організацій культури, нормативи мінімального забезпечення громадян культурними послугами, здійснює відповідно до законодавства контроль за додержанням таких вимог і нормативів;

- сприяє діяльності творчих спілок, молодіжних, дитячих та інших громадських організацій, що функціонують у сфері культури, мистецтва, кінематографії, туризму та діяльності курортів;

- організовує в межах своїх повноважень проведення міжнародних, всеукраїнських, регіональних мистецьких фестивалів і конкурсів, оглядів, мистецьких аукціонів, виставок-продажів та інших заходів з питань, що належать до його компетенції;

- здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

- відповідно до законодавства організовує та виконує роботи із стандартизації;

- готує пропозиції та вживає відповідних заходів щодо державної підтримки суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері, що належать до компетенції Міністерства культури і туризму України;

- проводить у встановленому порядку державну реєстрацію фільмів;

- організовує відповідно до законодавства підготовку, публікацію, розповсюдження і тиражування творів літератури та мистецтва, а також підручників, посібників, методичної, мистецтвознавчої і культурологічної літератури;

- порушує в установленому порядку клопотання про надання закладам (установам) культури, музеям, бібліотекам статусу національного;

- формує Державний реєстр національного культурного надбання;

- організовує в установленому порядку конкурси на проектування пам'ятників і монументів;

- здійснює організаційно-методичне керівництво у сфері музейної справи, формування Музейного фонду України, контроль за станом обліку, збереження, використання та переміщення державної частини Музейного фонду України, сприяє формуванню сучасної інфраструктури музейної справи, розвитку музейної мережі, видає дозволи на вивезення пам'яток Музейного фонду України за межі держави;

- сприяє централізованому комплектуванню і використанню бібліотечних фондів; здійснює координацію робіт щодо об'єднання бібліотек у єдину бібліотечно-інформаційну систему;

- здійснює відповідно до законодавства координацію діяльності бібліотек, а також контролює діяльність бібліотек, що перебувають у державній та комунальній власності;

- визначає критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер;

- здійснює заходи щодо вдосконалення туристичної інфраструктури, розвитку ринкових відносин у зазначеній сфері;

- організовує облік туристичних ресурсів України, забезпечує їх раціональне використання та охорону, веде Державний реєстр суб'єктів туристичної діяльності;

- сприяє координації діяльності суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сфері туризму;

- розробляє пропозиції щодо вдосконалення фінансових та економічних нормативів, системи фінансування, обліку та звітності суб'єктів туристичної діяльності;

- вживає заходів до забезпечення захисту прав іноземних туристів в Україні та громадян України, які здійснюють туристичні подорожі за кордон;

- бере участь у розробленні програм облаштування транспортних магістралей об'єктами туристичної інфраструктури;

- пропонує для спільного використання юридичними особами та фізичними особами - підприємцями, що надають туристичні послуги, знаки для товарів і послуг;

- бере участь у вирішенні питань щодо регулювання діяльності пошуково- рятувальних служб у сфері туризму, розробленні програм забезпечення захисту та безпеки туристів і сприяє їх виконанню;

- розглядає відповідно до законодавства клопотання про оголошення природних територій курортними;

- веде Державний кадастр природних територій курортів України, бере в установленому порядку участь у створенні Державного кадастру природних лікувальних ресурсів України;

- сприяє залученню інвестицій для розвитку культури, туризму та діяльності курортів;

- здійснює в установленому порядку інформаційну, рекламну та видавничу діяльність з питань, що належать до його повноважень, бере участь в організації та проведенні вітчизняних і міжнародних виставок, виставок-ярмарків, методичних і науково-практичних семінарів, конференцій тощо;

- забезпечує реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, здійснює контроль за її збереженням у центральному апараті Міністерства, на підприємствах, в установах, закладах та організаціях, що належать до сфери його управління;

- вносить у встановленому порядку пропозиції стосовно відзначення державними нагородами, зокрема щодо присвоєння почесних звань, а також здійснює нагородження відомчими заохочувальними відзнаками;

- організовує роботу з надання фізичним та юридичним особам інформаційних і правових послуг з питань, що належать до його компетенції;

- здійснює організаційне та методичне забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, зайнятих у сфері культури, туризму та діяльності курортів;

- погоджує призначення на посаду та звільнення з посади керівників відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, здійснює координацію діяльності зазначених підрозділів;

- здійснює інформування громадськості, зокрема через засоби масової інформації, про стан формування та реалізації державної політики з питань, що належать до його компетенції;

- розглядає в установленому порядку звернення громадян з питань, що належать до його компетенції;

- виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Міністерство культури і туризму України має право:

- одержувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

- залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

- скликати в установленому порядку наради, утворювати міжвідомчі комісії, експертні та консультативні ради, робочі групи;

- представляти в межах своєї компетенції Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях, зокрема під час укладання міжнародних договорів.

Виконавча влада не вичерпується тільки виконавчою діяльністю, вона покликана відпрацьовувати шляхи і способи реалізації законів та інших законодавчих актів, займатися поточним управлінням, здійснювати розпорядчу діяльність.

Міністерство культури і туризму України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, а також з відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями.

Міністерство культури і туризму України видає у межах своїх повноважень та відповідно до законодавства накази, організовує і контролює їх виконання. Нормативно-правові акти Міністерства підлягають реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Так, рішення Міністерства культури і туризму України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, закладами культури, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і громадянами. За необхідності видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади спільні акти.

В системі публічної влади на місцевому рівні функціонально виділяються дві самостійні підсистеми: місцеве управління (державно- адміністративне), що здійснюється місцевими органами державної виконавчої влади (місцеві державні адміністрації, територіальні підрозділи центральної виконавчої влади), і місцеве самоврядування (муніципальна влада), що здійснюється територіальними громадами безпосередньо та через самоврядні виконавчі органи, які створюються ними.

Конституція України встановила новий для України статус органів місцевого самоврядування, проголосивши принцип, відповідно до якого вони не входять до системи органів державної влади і тому не мають державних управлінських функцій.

Місцеве самоврядування виступає найбільш ефективним інструментом формування соціальної держави та реалізації більшості прав і свобод людини і громадянина. Саме рівень самоврядування може не тільки більш-менш ефективно проводити у життя закони і гарантії, які проголошені державою, але й привносити свої починання у підвищення рівня культурної спрямованості місцевого управління. Певну роль у реалізації культурних прав і свобод відіграє місцеве самоврядування.

Муніципальна діяльність територіальних громад в духовній сфері відбувається шляхом здійснення культурних функцій. За своєю сутністю функції у галузі культури являють собою основні напрями діяльності територіальних громад при вирішенні культурних питань місцевого значення. За змістом дана функція складається з ряду напрямів діяльності в певних сферах культурного життя територіальних громад. Так, до відання місцевого самоврядування належить: управління закладами освіти, які належать територіальним громадам, дитячі, молодіжні та просвітницькі організації, ряд соціокультурних інститутів (клубів, будинків культури, бібліотек, музеїв, театрів, тощо).

Переважна частина інфраструктури культури перебуває у власності місцевих рад. Саме тому особливого значення набуває питання про повноваження у сфері культури органів місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування в Україні, історія якого має вже майже 500 років, було фактично зруйноване за радянських часів. Разом з тим інститут місцевого самоврядування є унікальним за його потенціальним впливом на розвиток демократії, суспільних відносин в Україні. Надмірна централізація влади призвела до очевидної і разючої диспропорції в економічному та соціальному розвитку різних регіонів України. Ігнорування специфіки кожного окремого регіону, яку реально можна оцінити тільки на місцевому рівні, призводить до негативних наслідків як в економічній, так і в соціальній сферах. Саме тому питання розвитку місцевого самоврядування в Україні мають бути актуальними у внутрішній політиці держави.

Поняття місцевого самоврядування в Україні визначаються Конституцією України, законом України "Про місцеве самоврядування" Європейською Хартією місцевого самоврядування, яка відповідно до Конституції України є частиною національного законодавства.

Конституція України зафіксувала ще один етап перерозподілу владних функцій між "гілками влади" на різних рівнях. Ці зміни зафіксовані в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" та в Конституції АР Крим. Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна спроможність територіальної громади, під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування за своєю сутністю є специфічною формою реалізації публічної влади, що відрізняється від державної влади і від влади об'єднань громадян, що реалізують політичні, соціальні, культурні й інші інтереси своїх членів хоча аналіз його природи підтверджує те, що в ньому одночасно поєднуються суспільний і державний аспекти.

Сучасні українські дослідники визначають місцеве самоврядування як багатовекторне явище, процес розвитку і вдосконалення його статусу складний і багатогранний. Формування дієздатних територіальних громад, вдосконалення механізму реалізації їх функцій зумовлюються внутрішніми і зовнішніми, об'єктивними і суб'єктивними факторами. Найбільш важливе значення в цьому процесі має подальше зміцнення основ їх діяльності, зокрема, правових, організаційних, матеріально- технічних, наукових.

Отже, місцеве самоврядування необхідно розглядати як гарантоване державою право та реальну здатність територіальних громад чи їх добровільного об'єднання та органів, які вони обирають, самостійно та під свою відповідальність вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Під функціями місцевого самоврядування звичайно розуміють основні напрямки діяльності територіальних громад, органів місцевого самоврядування з вирішення задач на місцях. Визначення функцій територіальних громад має важливе значення, тому що воно дає чітке уявлення про їхню роль у системі місцевого самоврядування, у державному механізмі, у суспільстві в цілому і про соціальне призначення цих об'єднань громадян.

Культурна функція місцевого самоврядування одержала юридичне закріплення у вигляді предметів відання органів місцевого самоврядування, про які зазначається в ст. 27- 39 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" .

Однак переважна частина інфраструктури галузі культури перебуває у власності місцевих рад, а в загальному обсязі їх бюджетного фінансування 80% здійснюється з місцевих бюджетів. Тому досить гостро постає питання про повноваження у сфері культури органів місцевого самоврядування.

Конституцією України визначено остаточний перерозподіл владних функцій між різними гілками влади і на різних рівнях. Це знайшло своє відображення в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" та в новій редакції Конституції АР Крим. Так, до відання АР Крим ст.138 Конституції відносить управління майном, що належить АРК та розроблення, затвердження й реалізацію програм АРК з питань культурного розвитку; а стаття 143 надає аналогічні права у вирішенні питань місцевого культурного життя громадам села, селища й міста, районним та обласним радам.

Важливе місце в системі функцій територіальних громад посідає комплекс об'єктивних функцій серед яких є культурна функція.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами як безпосередньо, так і сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, а також районними та обласними радами, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Стаття 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає систему місцевого самоврядування, яка включає:

- територіальні громади;

- сільські, селищні, міські ради;

- сільських, селищних, міських голів;

- виконавчі органи сільських, селищних, міських рад;

- районні, обласні ради;

- голів районних, обласних рад;

- виконавчі апарати районних, обласних рад;

- органи самоорганізації населення.

Необхідно зазначити, що при характеристиці цієї системи необхідно чітко розрізняти, по-перше, систему місцевого самоврядування взагалі і, по-друге, систему місцевого самоврядування конкретного села, селища, міста. Якщо система місцевого самоврядування конкретного села, селища, міста є цілісним утворенням, то система місцевого самоврядування взагалі за своїм характером є системним комплексом, який включає як системи місцевого самоврядування конкретних сіл, селищ, міст, так і районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють у районах та областях спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із статтею 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання:

- затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання;

- затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання;

- розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення;

- прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно- заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками історії або культури, які охороняються законом.

Водночас стаття 44 зазначеного Закону визначає, що районні, обласні ради делегують відповідним місцевим державним адміністраціям такі повноваження:

- підготовка і внесення на розгляд ради проектів програм соціально- економічного та культурного розвитку відповідно районів і областей, цільових програм з інших питань, а в місцях компактного проживання національних меншин - також програм соціально-економічного та культурного розвитку, проектів рішень, інших матеріалів з питань, передбачених цією статтею; забезпечення виконання рішень ради;

- організація охорони, реставрації, використання пам'яток історії та культури, архітектури і містобудування, палацово-паркових, паркових та садибних комплексів, природних заповідників місцевого значення;

- забезпечення, відповідно до законодавства розвитку науки, усіх видів освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту, туризму; сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел, роботі творчих спілок, національно-культурних товариств, асоціацій, інших громадських та неприбуткових організацій, які діють у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту, сім'ї та молоді;

- підготовка і подання на затвердження ради пропозицій щодо організації територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками історії або культури, які охороняються законом.

Отже, про інфраструктуру культури на місцях реально дбають передусім відповідні структурні підрозділи обласних та районних держадміністрацій, тобто облуправління та райвідділи культури.

Можливість впливу органів центральної виконавчої влади на рівень області і району визначається входженням місцевих держадміністрацій до єдиної системи виконавчої влади (стаття 118 Конституції України). Таким чином, Указами Президента України було відновлено подвійне підпорядкування (Мінкультури та місцевому самоврядуванню) обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь культури.

Головні завдання, функції, права та обов'язки обласних Київського та Севастопольського міських управлінь культури і мистецтв, а також відділів культури і мистецтв визначаються положеннями про ці управління та відділи, що затверджуються на регіональному рівні.

Структурним підрозділом відповідної обласної держадміністрації є управління культурою. Останні утворюються головою обласної держадміністрації підзвітне та підконтрольне йому та Міністерству культури і туризму України. В своїй діяльності управління керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, розпорядженнями голови обласної держадміністрації, наказами Міністерства культури і туризму, актами відповідного органу місцевого самоврядування, прийнятими в межах наданих йому повноважень, а також положенням про Управління.

Основними завданнями Управління є: забезпечення на відповідній території реалізації державної політики у сфері культури та мистецтв, з питань охорони культурної спадщини, а також з національної музейної політики; здійснення відповідно до законодавства державного управління і контролю у сфері музейної та бібліотечної справи, кінематографії; забезпечення реалізації прав громадян на свободу літературної і художньої творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, забезпечення доступності всіх видів культурних послуг і культурної діяльності для кожного громадянина; підготовка та здійснення заходів для забезпечення умов відродження і розвитку культури української нації, культурної самобутності корінних народів і національних меншин; сприяння захисту прав і законних інтересів вітчизняних творчих працівників та їх спілок, а також закладів, підприємств і організацій культурно- мистецької сфери, що діють на відповідній території; створення умов для розвитку соціальної та ринкової інфраструктури у сфері культури та мистецтв, організація її матеріально-технічного забезпечення.

Управління відповідно до покладених на нього завдань:

- створює умови для розвитку професійного музичного, театрального, хореографічного, циркового, образотворчого, декоративно-ужиткового мистецтва і самодіяльної творчості, кіномистецтва, фотомистецтва, народної художньої творчості, культурного дозвілля населення, сприяє формуванню репертуару театрів, кінотеатрів, концертних організацій і мистецьких колективів, комплектуванню та оновленню фондів музеїв, картинних галерей, бібліотек, організації виставок, придбанню і розповсюдженню кращих зразків національного кіномистецтва;

- готує пропозиції до проектів програм соціально-економічного розвитку відповідної території та проектів місцевого бюджету;

- сприяє органам місцевого самоврядування у вирішенні питань соціально- культурного розвитку відповідної території;

- готує пропозиції для створення сприятливих умов розвитку інфраструктури кіно- і відеомережі та кіно- і відеопрокату, заохочення благодійництва в культурно-мистецькій сфері і подає їх на розгляд держадміністрації;

- розробляє проекти щорічних програм кінообслуговування населення;

- надає організаційно-методичну допомогу закладам, підприємствам і організаціям культурно-мистецької сфери;

- контролює дотримання законодавства про публічний показ та розповсюдження кіно- і відеофільмів у кіно- і відеомережі, торговельній мережі, прокатних пунктах відеокасет, на каналах радіомовлення і телебачення;

- координує та здійснює методичне, організаційно-практичне, консультативне керівництво роботою кінотеатрів, кіно- і відеоустановок, прокатних пунктів відеокасет, інших суб'єктів кіно- і відеопідприємницької діяльності;

- проводить фестивалі, свята, конкурси, огляди професійного мистецтва і самодіяльної народної творчості, виставки творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва;

- подає пропозиції Міністерству культури про включення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;

- сприяє збереженню та відтворенню історичного середовища міст і сіл, відродженню осередків традиційної народної творчості, художніх промислів і ремесел;

- створює сприятливі умови для утвердження української мови в суспільному житті, збереження і розвитку етнічної, мовної і культурної самобутності національних меншин;

- веде облік, забезпечує охорону і реставрацію об'єктів культурної спадщини та регулює питання їх використання і популяризації;

- здійснює контроль за збереженням і переміщенням культурних цінностей, включених до Державного реєстру національного культурного надбання, Музейного фонду і Національного архівного фонду;

- організовує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників закладів, підприємств і організацій культурно-мистецької сфери;

- сприяє розвитку мережі та зміцненню матеріально-технічної бази закладів культури, мистецької освіти, шкіл естетичного виховання;

- вживає заходів для зміцнення міжнародних і міжрегіональних культурних зв'язків відповідно до законодавства;

- сприяє роботі творчих спілок, національно-культурних товариств, інших громадських організацій;

- здійснює контроль за дотриманням фінансової дисципліни в державних закладах, підприємствах і організаціях культурно-мистецької сфери;

- подає в установленому порядку пропозиції про відзначення працівників закладів, підприємств і організацій культурно-мистецької сфери державними нагородами, застосовує згідно із законодавством інші форми морального і матеріального заохочення працівників за досягнення у творчій, педагогічній, культурно-освітній та виробничій діяльності;

- сприяє забезпеченню соціального захисту працівників закладів, підприємств і організацій культурно-мистецької сфери;

- бере участь в організації та проведенні міжнародних, всеукраїнських, регіональних мистецьких фестивалів і конкурсів, оглядів народної творчості, інших культурно-мистецьких заходів, а також мистецьких аукціонів, виставок- продажів;

- виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Управління має право:

- залучати спеціалістів інших структурних підрозділів обласної держадміністрації, підприємств, установ, організацій та об'єднань громадян (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

- одержувати в установленому порядку від інших структурних підрозділів обласної держадміністрації, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності документи та інші матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції.

Управління очолює начальник, якого призначає на посаду і звільняє з посади голова відповідної держадміністрації за погодженням з Міністерством культури і мистецтв України.

Начальник управління має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади головою обласної держадміністрації за поданням начальника управління та погодженням з Міністерством.

Управління під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими підрозділами відповідної держадміністрації, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами, установами, організаціями, громадянами та їх об'єднаннями.

Отже, з прийняттям Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виникла необхідність у нових типових положеннях про управління та відділи культури і мистецтв. При їх підготовці враховується потреба унормувати подвійне підпорядкування управлінь та відділів культури - місцевим органам влади та Міністерству культури і мистецтв України, зберегти базову регіональну інфраструктуру культурної сфери та вплив управлінь і відділів на культурні заклади, що перебувають у комунальній власності.

Передбачається, що місцеві органи державної виконавчої влади повинні сприяти розвитку структур "третього сектора" в культурно- мистецькій сфері. Практично, у віданні облуправлінь культури перебуває "найпомітніша" частина наявної на сьогодні інфраструктури культури, в тому числі й розміщеної в обласних центрах (головні бібліотеки, театри, філармонії, музеї, училища культури тощо). На міському й районному рівнях підпорядкування залишаються районні краєзнавчі музеї, будинки культури, бібліотеки й школи естетичного виховання.

Отже, виключне право жителів територіальної громади (села, селища, міста) самостійно вирішувати всі місцеві питання (стаття 140 Конституції України та Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції 1997 р.) надає місцевій владі певну незалежність у системі державної виконавчої влади, послаблюючи вплив Міністерств на вирішення питань місцевого життя. Звісно, якщо не йдеться про фінансові субвенції з держбюджету.

Проте, як уже зазначалося, місцеві ради майже не володіють "престижною" частиною інфраструктури. У розпорядженні відділів культури рад базового рівня (крім обласних міст, яким подекуди належать невеликі театри, вцілілі завдяки набутому муніципальному статусу, мистецькі галереї тощо) залишаються переважно бібліотеки, будинки культури, клуби, музичні школи. Ця складова інфраструктури в більшості міст України перебуває в занедбаному стані. На здійснення якихось масштабних акцій більшість населених пунктів просто не має коштів.

Система місцевого самоврядування села, селища, міста відзначається як єдністю, так і диференціацією та певною субординацією її основних елементів. Так, територіальна громада згідно з частинами 1 та 3 ст. 140 Конституції України, а також ч. 1 ст. 6 Закону є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень, тобто найбільш повноважним елементом системи місцевого самоврядування. Рада є органом місцевого самоврядування, який представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від імені та в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 10 Закону). Виконавчі органи в системі місцевого самоврядування є виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а тому створюються вказаними радами та є їм підконтрольними і підзвітними. Очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях сільський, селищний, міський голова - посадова особа, яка обирається відповідною територіальною громадою та є підзвітною, підконтрольною і відповідальною перед нею, а також відповідальною перед відповідною радою (ч. 2 ст. 141 Конституції України, ст. 12, 42 Закону).

Специфічне місце у системі місцевого самоврядування належить відділам та управлінням. Ці виконавчі органи відповідно до Закону (ч. 1 ст. 54) утворюються там, де в цьому є нагальна необхідність - переважно міськими радами міст, обласного, республіканського (Автономна Республіка Крим), загальнодержавного значення, де є великі обсяги виконавчої роботи в окремих галузях місцевого господарського та соціально- культурного будівництва.

Детально розглянемо систему та повноваження відділів культури. Відділи у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Мінкультури, розпорядженнями голови обласної, міської, районної держадміністрацій, наказами начальника управління культури обласної, міської держадміністрації, рішеннями відповідного органу місцевого самоврядування, прийнятими в межах його повноважень.

Основними завданнями відділу є: забезпечення на відповідній території реалізації державної політики з питань охорони культурної спадщини; здійснення відповідно до законодавства державного управління і контролю у сфері музейної та бібліотечної справи, кінематографії; забезпечення реалізації прав громадян на свободу літературної і художньої творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, забезпечення доступності всіх видів культурних послуг та культурної діяльності для кожного громадянина; сприяння захисту прав і законних інтересів творчих працівників і їх спілок, а також закладів, підприємств і організацій культурно-мистецької сфери, що діють на відповідній території; створення умов для розвитку соціальної та ринкової інфраструктури у сфері культури та мистецтв, організація її матеріально-технічного забезпечення.

Відділ відповідно до покладених на нього завдань: створює умови для розвитку професійного музичного, театрального, хореографічного, циркового, образотворчого, декоративно-ужиткового мистецтва і самодіяльної творчості, кіно- і фотомистецтва, народної художньої творчості, культурного дозвілля населення, сприяє формуванню репертуару театрів, кінотеатрів, концертних організацій і мистецьких колективів, комплектуванню та оновленню фондів музеїв, картинних галерей, бібліотек, організації виставок, придбанню та розповсюдженню кращих зразків національного кіномистецтва; здійснює державний контроль за дотриманням законодавства з питань культури та мистецтв закладами, підприємствами й організаціями культурно-мистецької сфери; подає пропозиції до проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідної території та проектів місцевого бюджету; сприяє органам місцевого самоврядування у вирішенні питань соціально-культурного розвитку відповідної території; готує пропозиції про створення в районі сприятливих умов для розвитку інфраструктури кіно- і відеомережі та кіно- і відеопрокату, заохочення благодійництва в культурно-мистецькій сфері і подає їх на розгляд держадміністрації та управління культури обласної, міської держадміністрації; розробляє проекти цільових і комплексних програм розвитку культури та мистецтв у районі і подає їх на розгляд голови держадміністрації; надає організаційно-методичну допомогу закладам, підприємствам і організаціям культурно-мистецької сфери; проводить фестивалі, свята, конкурси, огляди професійного мистецтва і самодіяльної народної творчості, виставки творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва; сприяє збереженню та відтворенню історичного середовища відповідної території, відродженню осередків традиційної народної творчості, художніх промислів і ремесел; створює сприятливі умови для розвитку і функціонування української мови в суспільному житті, збереження і розвитку етнічної, мовної і культурної самобутності національних меншин, які проживають на території району; веде облік, забезпечує охорону, реставрацію пам'яток історії та культури, що знаходяться на території району; здійснює контроль за збереженням пам'яток історії та культури, що знаходяться на території району і включені до Державного реєстру національного культурного надбання, Музейного фонду і Національного архівного фонду; організовує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників закладів, підприємств і організацій культурно-мистецької сфери; сприяє розвитку мережі та зміцненню матеріально-технічної бази закладів культури, мистецької освіти, шкіл естетичного виховання в районі, а також формуванню естетичних смаків населення; вживає заходів для зміцнення міжнародних і міжміських (міжрайонних) культурних зв'язків відповідно до законодавства; сприяє роботі творчих спілок, національно-культурних товариств, інших культурно-мистецьких організацій; здійснює контроль за дотриманням фінансової дисципліни в державних закладах, підприємствах і організаціях культурно-мистецької сфери; організовує проведення мистецьких аукціонів, лотерей, виставок-продажів; подає управлінню культури обласної, міської держадміністрації пропозиції щодо відзначення працівників відділу державними нагородами, застосовує в межах своєї компетенції інші форми морального і матеріального заохочення за досягнення у творчій, педагогічній, культурно-освітній та виробничій діяльності; сприяє забезпеченню соціального захисту працівників закладів, підприємств і організацій культурно-мистецької сфери; виконує інші функції відповідно до покладених на нього завдань.

Відділ має право: залучати спеціалістів інших структурних підрозділів районної, районної у містах держадміністрації, підприємств, установ, організацій та об'єднань громадян (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції; одержувати в установленому порядку від інших структурних підрозділів районної, міської держадміністрації, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності документи та інші матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції.

Відділ під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами відповідної держадміністрації, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями, громадянами та їх об'єднаннями.

Відділ очолює завідувач, якого призначає на посаду і звільняє з посади голова районної, міської держадміністрації за погодженням із заступником голови та відповідно з начальником управління культури обласної, міської держадміністрації.

Реалії сьогодення свідчать, що процеси які відбуваються в культурному просторі країни, характеризуються негативним впливом на розвиток всієї соціокультурної ситуації. Кризова ситуація викликана наступним: невідповідністю традиційних теоретичних моделей соціокультурної ситуації; декларативним характером державної політики у сфері культури; протиріччям між теоретично визначеними пріоритетами розвитку сфери культури і її практичною реалізацією; відсутністю стратегічно вивірених і науково-обґрунтованих напрямів культурної політики на всіх рівнях влади; відсутністю в системі владних структур елементів, здатних оцінювати реальні проблеми і відображати їх у формі державних рішень.

Зокрема, вітчизняні дослідники зазначають, що практичне здійснення управлінських процесів залежить і від соціальних умов. Останні, у свою чергу, зумовлені матеріальним рівнем життя суспільства.

Розглянувши охарактеризовану систему центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в галузі культури і мистецтв та їх повноваження, можна зробити висновок, що завдання, покладені державою на органи управління культурою і мистецтв, не завжди співпадають з можливостями для їх реалізації. Недостатнє фінансове, технічне, науково-методичне забезпечення створює чимало проблем у реалізації культурної політики не тільки на місцевому рівні, а й на загальнодержавному.

Отже, необхідні перетворення організацій культури, пов'язані з реформою місцевого самоврядування, що повинні забезпечити збереження всіх позитивних досягнень у сфері культури, враховуючи специфіку утворення мережі загальнодоступних установ культури, різноманіття їх видів і організаційно-правових форм, умов господарської діяльності і фінансування, а також інших сторін функціонування.

Підводячи підсумок вищевикладеному, необхідно зазначити, що місцеве самоврядування як найбільш демократична і раціональна модель влади на місцях є одним з важливих принципів правової демократичної держави, а також необхідною умовою становлення в Україні громадянського суспільства відповідно до сучасних стандартів економічно і соціально розвинутих країн і тому розвиток і підтримка культурних практик на місця є вкрай важливим важелем у побудові сучасної демократичної держави.

Размещено на Allbest.ru