Дотримання європейських стандартів при проведенні судового контролю НСРД, пов’язаних із використанням технічних засобів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дотримання європейських стандартів при проведенні судового контролю НСРД, пов'язаних із використанням технічних засобів

(Хараберюш І. Ф., Лісовий О.О.)

Вступ

Основою для розбудови в Україні демократичної правової держави є виконання усіх вимог угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом і приведення законодавства відповідно до визнаних міжнародних стандартів забезпечення реального додержання принципу верховенства права в діяльності правоохоронних органів і критеріїв, побудованих на основі принципу поваги до прав людини та основоположних свобод [1]. Такий підхід щодо удосконалення та укріплення правових інституцій не в останню чергу стосується судового контролю проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), пов'язаних із використанням технічних засобів, покликаних забезпечити ефективний та неупереджений збір доказів у кримінальному провадженні, швидке, повне та якісне розслідування кримінального правопорушення.

Виклад основного матеріалу

Імплементація у кримінальне процесуальне законодавство України інституту негласних слідчих (розшукових) дій в контексті євроінтеграції потребує впровадження європейських стандартів допустимості обмеження конституційних прав та свобод громадян при скоєнні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, закріплених у ст.ст. 2, 6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [2].

Аналіз зарубіжного законодавства свідчить, що досвід розширення переліку слідчих дій за рахунок оперативно- розшукових заходів не є новим і застосовується у кримінально-процесуальних законах багатьох країн

Європейського Союзу (Естонська Республіка, Італійська Республіка, Королівство Бельгія, Литовська Республіка, Сполучене Королівство Велика Британія, Федеративна Республіка Німеччина (ФРН) тощо) та США [3, С. 205]. європейський стандарт судовий контроль

Розглянемо, в чому полягає особливість проведення судового контролю НСРД, пов'язаних із використанням технічних засобів, і необхідність дотримання європейських стандартів допустимості обмеження конституційних прав та свобод громадян.

Відповідно до ст. 92 КПК України, збирання доказів щодо встановлення обставин, передбачених ст. 91 КПК, здійснюється шляхом проведення регламентованих КПК процесуальних дій, до яких відносяться негласні слідчі (розшукові) дії. Чинне законодавство встановило особливий порядок, процедуру кримінального судочинства і, зокрема, досудового провадження, що узгоджується з гарантованими Конституцією правами людини і забезпечує їх ефективний захист. Під час санкціонування проведення НСРД, пов'язаних із використанням технічних засобів, слідчий суддя перевіряє подані докази, надає оцінку їх належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття законного та обґрунтованого рішення по суті розглянутого питання про обмеження конституційних прав і свобод людини шляхом проведення НСРД.

З інформаційної точки зору НСРД, пов'язані з використанням технічних засобів, мають на меті за допомогою науково обґрунтованих технічних засобів і прийомів, законно отримувати інформацію про злочинну діяльність однієї чи декількох осіб, а також створювати умови, що сприяють виділенню з усієї сукупності відомостей, які більш повно відображують сутність процесів, що відбуваються. Уточнюючим фактором є те, що НСРД проводяться за допомогою оперативної техніки, яка згідно закону про ОРД є прерогативою оперативних підрозділів [5, с. 85-86; 6, с. 42] і має в основному негласну форму використання. При цьому застосування цієї техніки не повинно суперечити принципам правомірності, суворого цільового застосування, наявності фактичних підстав, етичності та встановленого порядку документального оформлення.

В контексті норм КПК функція оперативної техніки дещо змінилася і являє собою сукупність оперативно- технічних засобів та науково обґрунтованих тактичних прийомів, способів та інформаційних технологій, що використовуються із суворим дотриманням законності з метою виконання правоохоронними органами завдань оперативно-розшукової діяльності та кримінального провадження [7, с. 67; 8].

Здійснюючи свій внесок у функціонування системи «стримувань і противаг», суд забезпечує професійність і неупередженість у діях сторони обвинувачення під час виконання її представниками передбачених кримінально- процесуальним законом процесуальних функцій.

Важливість судового санкціонування дій і рішень, що обмежують конституційні права та свободи особистості, обумовлена, перш за все, незалежністю судової влади. Суддя не відповідає за розкриття злочинів і якість слідства, він не скований обвинувальною установкою та відомчими інтересами, а тому здатний найкращим чином захистити права громадян. Захист прав і законних інтересів громадян від можливих протизаконних дій, помилок і помилок правоохоронних органів є найважливішим завданням суду. Сенс судового санкціонування вбачається в установленні жорсткого і водночас справедливого бар'єру між діяльністю органів держави щодо викриття злочинців і сферою приватного життя окремих представників суспільства. Завдання судового санкціонування необхідно розглядати крізь призму конституційних норм, що встановлюють пріоритет прав, свобод і законних інтересів людини в системі охоронюваних законом благ, а також обов'язок держави гарантувати права людини, в т.ч. шляхом їх судового захисту.

Тому судовий контроль при проведенні НСРД, пов'язаних із використанням технічних засобів, слід розглядати в контексті дотримання європейських стандартів, принципів у сфері захисту конституційних прав і свобод людини. Адже незалежний суд зобов'язаний діяти відповідно до норм Європейського Союзу, зважаючи на судову практику Європейського Суду (далі - ЄС) та Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) [9].

Основоположною засадою захисту конституційних прав і свобод людини у практиці європейських судів виступає принцип «ефективного судового контролю» [10, с. 21; 11, с. 26], що витікає з положень ст. 6 «Право на справедливий суд» та ст. 13 «Право на ефективний засіб юридичного захисту» Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція) [12]. Про широке застосування цього принципу в європейській правовій доктрині свідчить практика ЄС та ЄСПЛ [13; 14], а також підкреслюється в Хартії ЄС про основні права [15], яка відображає загальні положення на основі спільних для держав-членів ЄС традицій.

Значним кроком у регулюванні відносин щодо судового контролю, гарантування й захисту прав людини на Європейському та національному рівнях стало внесення Протоколом Ради Європи № 15 від 24.06.2013 (ратифікованим Україною 05.10.2017), змін до Конвенції. Ст. 1 Протоколу вносить зміни до преамбули Конвенції, закріплюючи принцип субсидіарності, згідно якого сторони-підписанти несуть основну відповідальність за забезпечення прав і свобод, визначених у Конвенції та протоколів до неї, користуються свободою розсуду за умови дотримання наглядової юрисдикції ЄСПЛ [16]. Під категорією субсидіарності відносно конвенційного механізму судового контролю при цьому слід розуміти принцип захисту прав, який визнає першочергову компетенцію та обов'язок держави ефективно захищати своїми внутрішніми правовими засобами передбачені Конвенцією права та свободи людини [17, с. 59].

Функціональна роль зазначеного принципу виходить зі змісту Брайтонської, Інтерлакенської та Ізмірської декларацій, прийнятих на загальноєвропейських конференціях [18; 19; 20], на яких було акцентовано увагу на субсидіарному призначенні наглядового механізму, фундаментальній ролі національних органів законодавчої та судової влади на національному рівні, передбачено поділ відповідальності між державами-сторонами та ЄСПЛ щодо взятих відповідно до Конвенції зобов'язань.

З огляду на непорушність європейських стандартів і принципів у сфері захисту конституційних прав і свобод людини мають будуватися норми національного законодавства, які встановлюють засади судового контролю під час здійснення судочинства. Найбільш важливими в контексті цього дослідження є положення зі здійснення контролю за реалізацією гарантованих Конвенцією прав і основоположних свобод, пов'язанх з реалізацією принципу верховенства права.

Як зазначає А.А. Пухтецька, важливим критерієм верховенства права є ефективний контроль, що передбачає відповідні контрольні процедури та контрольні механізми, які реалізуються судом у цілях запобігання свавіллю органів виконавчої влади [21, с. 37]. Безумовно, ефективний контроль має здійснювати судова влада, адже вона надає найкращі гарантії незалежності, незаангажованості та дотримання відповідної процедури [22].

Особливо слід підкреслити, що для завдань судового контролю важливим є закріплення у кримінальному процесуальному законі, що інформація на виході науково обґрунтованого технічного засобу (матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні), характеризується максимальною об'єктивністю й повнотою, тобто є документом, що підтверджується практикою і розглядалося в працях багатьох учених [5, с. 87; 23, с. 13; 24, с. 49-51; 25, с. 417-420].

Тому в контексті нашого дослідження суттєве значення має і проблема використання програмного забезпечення як оперативно-технічного засобу, що використовується при проведення окремих НСРД, наприклад, при знятті інформації з електронних інформаційних систем. Так, сучасні реалії процесу поширення програмного забезпечення в рамках СНД свідчать про те, що в більшості використовується неліцензійне або несертифіковане програмне забезпечення, у тому числі й у діяльності правоохоронних органів. Така обставина може мати досить негативне значення при оцінці судом результатів НСРД, експертизи або огляду техніки з використанням подібного програмного забезпечення, що має бути враховано під час судового контролю за проведенням НСРД, пов'язаним із використанням технічних засобів.

Ми вважаємо важливим аспект ефективного програмно-технічного забезпечення НСРД, який полягає в тому, що НСРД мають проводитись лише з використанням ліцензійних та сертифікованих засобів негласного отримання інформації [26]. На це обов'язково повинен звертати увагу слідчий суддя при наданні ухвали на проведення НСРД, пов'язаних із використанням технічних засобів.

Відправною точкою реалізації вказаних вище принципів у здійсненні судового контролю при проведенні суб'єктами кримінально-процесуального доказування НСРД, пов'язаних із використанням технічних засобів, слугує Основний Закон України. Так, ст. 124 Конституції для запобігання прийняттю незаконних рішень та вчиненню неправомірних дій посадовими особами та органами досудового розслідування покладає на суд обов'язок щодо контролю за законністю дій та рішень органів досудового розслідування та видачу дозволів на проведення процесуальних дій, якщо вони мають примусовий характер і втручаються в охоронювані права та свободи особистості. Згідно ст. 55 Конституції, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вітчизняна судова практика показує непоодинокі випадки порушень з боку суб'єктів проведення НСРД, обумовлених, у першу чергу, існуючою неузгодженістю правових норм національного законодавства, що не повною мірою відповідають європейським стандартам судочинства. Тому на національному рівні важливо створити такий механізм судового контролю за отриманням інформації під час проведення НСРД, пов'язаних із використанням технічних засобів, а також її реалізацією, який би гарантував виключну законність вказаної діяльності, враховуючи принцип верховенства права, субсидіарності та ефективного судового контролю.

Список використаних джерел: