Співпраця органів публічної влади та інститутів громадського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Співпраця органів публічної влади та інститутів громадського суспільства

Вступ

У сучасній світовій практиці існує багато форм і методів співпраці органів публічної влади та інститутів громадського суспільства. Однак, незалежно від того, якими методами здійснюється дана взаємодія, ефективні взаємні відносини є ознакою демократичного суспільства. Активна позиція громадян вимагає, щоб їхні проблеми були почутими, а держава узгоджувала свої дії із населенням для того, щоб країна рухалася у тому напрямку, який населення вважає найбільш прийнятним для себе.

Виклад основного матеріалу

Мета та цілі співпраці органів публічної влади та інститутів громадського суспільства. Діяльність громадських організацій здійснюється на всіх рівнях державного устрою. Основні цілі розвитку співпраці публічної влади та інститутів громадського суспільства відображені на рис.1.

- Формування правової держави шляхом вирішення інтересів окремих громадян та суспільства в цілому, інформування громадян з метою створення такого інформаційного середовища, яке дозволить приймати виважені політичні рішення, забезпечення прозорості та звітності державних організацій, постійного моніторингу виконання вимог власного законодавства та міжнародних конвенцій;

- Формування економічної політики шляхом інформування населення про зміни у сфері виробництва та діяльності організацій, які формують робочі місця для трудових ресурсів країни та забезпечують потреби споживачів у товарах, сервісах та послугах;

- Дотримання міжнародного порядку шляхом встановлення рівноправних торгових відносин, укладання угод щодо захисту навколишнього середовища та прав людини.

Рис.1. Цілі співпраці органів державної влади та інститутів громадського суспільства

Джерело: розроблено автором

На мікрорівні основними завданнями громадських організацій є покращення матеріальної та ресурсної основи господарського суспільства, створення інституцій, які представляють та відстоюють інтереси населення та формують ідеологічну основу громадської думки.

Моделі співпраці публічної влади та інститутів громадського суспільства

Існують різні моделі співпраця громадських організацій із державними органами управління. Однак незважаючи на різноманіття цих моделей, їх можна поділити на три види: континентальну, англосаксонської та скандинавську модель. Континентальною моделлю співпраці громадськості та органіввлади користуються більшість країн Європейського Союзу, в той час як англосаксонська модель використовується у Великобританії, США, Канаді, Австралії та Новій Зеландії. Скандинавські моделі відповідають моделі співпраці з громадськістю урядом Норвегії, Данії, Швеції та Фінляндії [1].

Україна використовує змішані моделі співпраці, однак, якщо обирати базову модель, то за більшістю параметрів найбільше підходить англосаксонська модель, відповідно до якої кожна із державних інституцій може створювати низку програм та грантів і залучати більше організацій, підтримуючи їх ініціативи.

Взаємодія уряду із населенням відбувається різними способами, які умовно можна поділити за напрямами взаємодії. Види комунікаційних процесів між органами публічної влади та інститутами громадського суспільства.

Існує декілька варіантів зворотного зв'язку влади із громадськістю, до яких відноситься:

• добровільний зв 'язок громади до влади, який представляє собою збір думок, які надаються на добровільних засадах громадянами про їх ставлення до певних процесів, явищ та питань;

• зворотній зв 'язок влади до громади відбувається шляхом звернення влади до громадян із запрошенням висловити свою думку з приводу певних питань. Розглянемо методи отримання добровільного зворотного зв'язку, які є найбільш поширеними в Україні останніми роками [2].

Поштові скриньки. Вони створюються як пункти постійного збору пропозицій та скарг, які традиційно використовується у всіх урядових організаціях. Основне завдання таких скриньок - збирати важливі дані пропозицій та корисні ідеї про напрями удосконалення управління. Скарги можуть зазначати наявність проблем, які слід вирішити для того, щоб уряд працював більш ефективно. Із розвитком комунікаційних технологій набирають поширення електронні скриньки та телефони довіри або гарячі телефони, на які громадяни можуть вільно звертатися, щоб вирішити певні питання, а також надати коментарі щодо поточних ситуацій, які виникають у них в процесі взаємодії із урядовими установами.

Рис.2. Види комунікативних процесів між органами публічної влади та інститутами громадського суспільства

Джерело: розроблено автором

Електронні звернення відбуваються за аналогією до електронних скриньок у цифровому форматі, які збирають пропозиції або скарги через Інтернет. Правда, для цього використовуються спеціальні форми для опитування, які розміщуються на сайтах громадських організацій та публічних установ. Наприклад, у Шотландії парламент використовує розроблену електронну систему для подання апеляцій, які розміщуються на спеціальному сайті та мають певні особливості. Зокрема, вони відображають додаткову інформацію з питань, які розглядаються у дзвінках, а також надають інформацію про кандидатів та їх контактні дані. Створення таких сайтів дозволяє організувати інтернет-форми з обговорення кожного електронного запиту усіма зацікавленими громадянами.

Виконання заданих питань. Якщо за певними темами, питаннями або ситуаціями у суспільства виникає багато запитань або запитів, такі ситуації аналізуються за допомогою спеціальних комп'ютерних програм і допомагають владі точніше визначити потреби громадян та відстежувати типові запитання щодо них [2].

Необхідно зазначити що важливими інструментами взаємодії з державними установами є:

1. Громадські приймальні. Такий інструмент дозволяє громадянам звернутися з за попереднім записом особисто із чиновником та висловити йому свої пропозиції, зауваження або скарги щодо державного управління. Такі методи взаємодії населення із владою практикуються практично у кожній країні світу, так само як і в Україні, де на місцевих рівнях населення має можливість звернутися до місцевих чиновників або записатися на прийом до мера міста для того, щоб вирішити певні питання.

2. Урядові сайти. Практично в кожній країні створюються платформи з ініціативи уряду, які дозволяють отримувати думки населення щодо ти чи інших явищ та подій. Що стосується України, то тут діє поняття електронних петицій, які організовані на сайті офіційного інтернет- представництва Президента України. Дані петиції відкриваються з ініціативи громадян і при достатній підтримці зі сторони населення можуть ініціювати їх розгляд у вищих органах управління. Окрім цього, у місцевих органах самоврядування досить часто відбувається опитування населення щодо розвитку міста, зокрема позитивний досвід є у багатьох містах, який дозволяє населенню самостійно обирати, які проекти доцільно профінансувати із місцевого бюджету у поточному році.

3. Інтернет-чати є альтернативним варіантом взаємодії громадськості із владою, які набувають особливої актуальності в умовах карантину. У таких інтернет-чатах є можливість задавати онлайн запитання до місцевих чиновників та отримувати відповідь на них впродовж кількох годин. Обмін думками відбувається таким чином, що опублікована інформація з'являється відразу і була доступна до перегляду всім учасникам даного інтернет-чату. Бувають такі системи, які обмежують кількість учасників або дозволяють приймати участь у обговоренні тільки громадянам, які отримали запрошення. Такі системи взаємодії широко поширені у Данії, Швеції, та Південній Кореї уже більше ніж 20 років. Зокрема, Міністр освіти Данії проводить щотижневі чати із громадянами.

4. Громадський комітет є інструментом взаємодії суспільства і влади та передбачає створення постійних груп громадян, які представляють інтереси певної групи населення. Зокрема громадські комітети можуть створюватися певними угрупуваннями, наприклад, комітети молоді або студентів, пенсіонерів, працівників певної організації тощо. Такі групи діють, як правило, дуже ефективно, а тому їхні побажання впливають на вирішення урядових питань. Досить часто уряд звертається за консультацією до керівників таких груп, щоб розуміти настрої населення та їх реакцію щодо прийняття певних рішень [2].

Досвід іноземних країн щодо формування співпраці органів публічної влади та інститутів громадського суспільства.

Німеччина має достатньо розвинений рівень взаємних відносин між органами публічної влади та громадськістю. Відповідно до основного закону Федеративної Республіки Німеччина, вся влада походить від народу, тобто громадяни не тільки мають конституційні права, але також зобов'язані підтримувати порядок у суспільстві та приймати участь у вирішенні державних проблем. Представники німецького уряду дуже уважно відносяться до думки громадського суспільства, особливо в питаннях руху на міжнародній арені, а це дозволяє створювати такий рівень демократії, при якому в країні забезпечується найменший показник голоду, злиднів та забруднення навколишнього середовища. Окрім цього, уряд Німеччини дозволяє представникам громадських організацій приймати участь на міжнародних конференціях та організаціях (якщо це доречно) для того, щоб вони могли висловити свої пропозиції щодо розвитку країни. Такі екологічні та юридичні групи як «GreenPeace» та «Міжнародна амністія» вже давно стали глобальними дійовими особами, чиї голоси впливають на прийняття рішень щодо низки глобальних проблем. Деякі питання взагалі не вирішується без участі громадських організацій, до яких відноситься продовольча безпека, допомога біженцям та медичне обслуговування людей, що проживають у кризових районах [3].

Хорватія створила Національний фонд розвитку громадянського суспільства, який здійснює підтримку великої кількості організацій на період трьох років. Фінансова підтримка надається щорічно, при цьому Національний фонд перебуває в процесі децентралізації, що ускладнює фінансування таких угрупувань. Однак незважаючи на це, уряд вважає, що фінансування громадських ініціатив покращує рівень взаємодії між суспільством та урядом. Окрім цього, виділяються гранти на підтримку діяльності громадських організацій у відповідних сферах від профільних Міністерств. Серед нетрадиційних способів фінансування відноситься оподаткування виграшів від лотереї, яке збирається на користь фінансування громадської думки.

Естонія дещо відстає по розвитку від східноєвропейських країн, тут громадський рух відбувається у постсоціалістичному контексті, що характеризується певною обмеженістю як індивідуальних, так і державних ресурсів. Взаємодіє досить часто є ненадійною та суперечить нормам, переконанням та очікуванням населення. З часом вплив факторів, які заважають розвитку громадської самоорганізації та незалежності ініціативи зменшується, однак значна частина ініціатив приходить все-таки з-за кордону у вигляді фінансових допомог зовнішніх донорів та інших зразків для наслідування. Таким чином, взаємодію суспільства та владних інститутів на сьогодні можна вважати на стадії розвитку, однак багато громадських об'єднань все ще вважають, що їхня взаємодія з владою є неефективною [4].

Польща свої методи, способи та напрями взаємодії громадського суспільства із владою закріпила у законодавстві. Взаємодія органів влади та суспільства здійснюється шляхом передачі публічних завдань на виконання неурядовими організаціями , надання інформації про заплановані заходи зі сторони уряду та обговорення їх на всіх рівнях державного управління, консультування уряду із неурядовими організаціями щодо проектів нормативно-правових актів у різних сферах.

В цілому у СНД після 20 років незалежного розвитку відбулися неістотні зміни у налагодженні якісних відносин між державою та суспільством. У країнах центральної Європи практично ліквідований синдром постсоціалізму, коли громадськість не мала ані права, ані інструментів взаємодії із владою. Однак на сьогодні створюються ініціативи зі сторони громадськості, які націлені на те, щоб донести свою думку до влади [5].

Однак у всіх країнах розвиток співпраці органів публічної влади та інститутів громадського суспільства відбувається різними темпами, зокрема, якщо у деяких країнах він відповідає демократичним основним суспільства, то деякі інші країни живуть в умовах планової соціальної системи, встановлення державного керівництва недемократичного характеру, який тільки на папері є демократичним, а по факту залишається тоталітарним.

Важливе місце у донесенні думки громадськості до влади посідають засоби масової інформації, які працюють на незалежних засадах [6, с. 64 - 65]. Однак на сьогодні урядові організації та чиновники були і залишаються організаційною базою, яка спрямовує діяльність засобів масової інформації і в деяких випадках навіть перешкоджає розвитку незалежної журналістики. На жаль, ця проблема стосується не тільки таких країн як Білорусь чи Росія, але і України.

Поточний стан співпраці органів публічної влади та інститутів громадського суспільства в Україні.

Основним нормативно-правовим документом, який створює фундамент для роботи інститутів громадського суспільства є Конституція України. Низка статей регулює питання взаємовідносин громадських організацій з органами державної влади [7]. Однак основа нормативно-правового регулювання не є достатньою для того, щоб співпраця відповідала вимогам демократичної держави. Окрім Конституції, співпраця органів публічної влади та інститутів громадського суспільства регулюється Законом України «Про громадські об'єднання», Законом України «Про доступ до публічної інформації», Законом України «Про звернення громадян», Законом України «Про запобігання корупції» та іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами. Останніми роками Україна здійснила кілька кроків вперед до налагодження співпраці органів публічної влади та інститутів громадського суспільства. Однак, незважаючи на це, у міжнародному конкурентному рейтингу щодо розвитку корупції Україна втратила два бали впродовж 2020 року, посівши 117 місце із 180. У результаті міжнародного оцінювання на сьогодні за рівнем корупції Україна знаходиться на рівні із Азербайджаном та Казахстаном. Разом з тим, необхідно зазначити, що поточна ситуація є краща, чим у Росії, але гірша, чим Білорусі [8].

Демократизація українського суспільства почала стрімко набирати обертів після Революції Гідності. Це дозволило отримати більш швидкі кроки на шляху до розвитку демократичного суспільства. Багато європейських організацій почали визначати події на Майдані, як велику перемогу громадянського суспільства. Окрім цього, було створено низку громадських організацій, які сприяють покращенню діалогу між громадою та владою, до них долучилися журналісти та засоби масової інформації. На сьогоднішній день залучення громадських організацій здійснюється для моніторингу громадської думки, створення громадських рад, проведення громадських слухань, консультацій тощо. Такі громадські ради при виконавчих органах публічної влади є досить розповсюдженими в Україні. Вони створюється для того, щоб виявити думку населення щодо здійсненої державної політики. До складу таких громадських рад входять представники профільних громадських організацій.

Проведення таких публічних консультацій є регульованим на законодавчому рівні, зокрема Законом України «Про публічні консультації» який став дуже важливим нормативним документом для громадянського суспільства, оскільки розширює права і свободи громадян, і наближає поточне законодавство до європейських стандартів. Наявність документів, які регулюють відносини між органами публічної влади та інститутами громадянського суспільства, є великим успіхом, однак у вітчизняних реаліях такі інструменти діють неефективно. Незважаючи на те, що існує велика кількість успішних європейських практик, успішно застосовуватися в Україні їх не вдалося. Однак потрібно відмітити й позитивні практики взаємодії громадських об'єднань із органами публічної влади. Зокрема це стосується вирішення багатьох бюрократичних питань, які виникли в процесі надання державних послуг. Для того, щоби удосконалювати взаємодію населення та влади, необхідно залучати громаду до прийняття управлінських рішень та забезпечувати участь зацікавлених профільних громад у регіональному та місцевому управлінні.

На сьогодні дуже важливо привести в дію всі інструменти, які дозволяють громадянам активно впливати на прийняття управлінських рішень, перевіряти та контролювати їх та отримувати всі необхідні дані про діяльність апарату управління. Практика показує, що чим більше осіб входить до громадських організацій, тим важливішим буде їх голос та вплив на владу. Сьогодні існує велика кількість громадських організацій, які працюють в одній сфері, але не співпрацюють між собою - це є ознака нерозвиненості громадської спільноти. У розвинених країнах громадські організації кооперуються між собою для того, щоб мати більший вплив на владу і створювати спільні ідеї та напрями розвитку.

Що стосується діяльності інститутів громадського суспільства останніми роками в Україні, то у 2020 році відбувся з'їзд Федерації громадських медичних об'єднань в Україні, в якому взяло участь більше сорока медичних об'єднань. Одним із головних завдань Федерації було удосконалення співпраці з профільним парламентським комітетом. Діяльність даних організацій, їх подальша співпраця з державними органами влади буде спрямована на впровадження міжнародних стандартів та норм до законодавства нашої країни. Одним із пріоритетів є розвиток громадської державної системи, ліцензування закладів медицини [9].

Утворення громадських рад при Міністерствах є досить розповсюдженою практикою в Україні, що потребує позитивного схвалення. До своїх рад громадські організації можуть залучати фахівців різних галузей, що дозволить формувати кваліфіковану та ефективну думку щодо певних подій чи явищ.

Ще одним позитивним досвідом в Україні є створення представників громадських об'єднань корінних народів, національних меншин України при Міністерстві освіти і науки України. Організація слідкує за діяльністю виконавчої влади у сфері реалізації державної політики, націленої на захист представників даних громадських організацій. Рада представників громадських об'єднань корінних народів регулярно повідомляє населення про свою діяльність, звітує про свою роботу та про результати співпраці із органами публічної влади.

Також варто згадати досвід делегування органам публічної влади своїх повноважень громадським організаціям. Це Гільдія проектувальників у будівництві, яка займається проведенням професійної атестації інженерів-проектувальників [10]. Даній організації делеговано повноваження щодо проведення професійної атестації інженерів-проектувальників. Такий досвід показує, що це можливо, і співпраця між владою та громадськими організаціями повинна поширюватися за межі будівельної сфери.

Громадські консультації є ще одним важливим інструментом залучення профільних громадських організацій до обговорення рішень та отримання двостороннього зв'язку між органами публічної влади та інститутами громадянського суспільства. Такі консультації проводяться у формах публічного обговорення та електронних консультацій з громадськістю а також в опосередкованій формі, такій як вивчення громадської думки.

Висновки

співпраця публічна влада громадське суспільство

Основною ознакою демократичного суспільства є узгодження тактичних та стратегічних планів розвитку держави із думкою населення. На сьогодні існує багато механізмів та способів організації співпраці органів публічної влади та інститутів громадського суспільства. Однак незалежно від того, якими методами збирається і опрацьовується думка населення, основними завданнями такої співпраці є створення правової держави, формування економічної політики, дотримання міжнародного порядку, покращення матеріально-ресурсної бази населення.

Існує чимало різних моделей організації співпраці публічної влади та інститутів громадського суспільства. Вони відрізняються між собою за устроєм, зокрема є континентальна, англосаксонська та скандинавська модель. Що стосується України, то для організації співпраці органів публічної влади та інститутів громадського суспільства використовується змішана модель, яка дозволяє взаємодіяти державні та населенню у різних напрямках. Зокрема, до добровільного зворотного зв'язку у напрямку від населення до влади відноситься використання поштових скриньок, електронних звернень і виконання конкретних завдань. Якщо ж говорити про використання зворотного зв'язку на запит суспільства, тобто у напрямку від влади до населення, то в такому випадку працюють громадські приймальні, інтернет- чати (форуми) та громадські комітети. У кожній країні використовуються свої види комунікативних процесів. Як правило, вони встановлюються з ініціативи уряду та політичних партій, які намагаються завоювати увагу населення. Для того, щоб залучити населення до прийняття управлінських та державних рішень, створюється інститут громадського суспільства, громадські організації, які відстоюють інтереси певної групи населення. На сьогоднішній день Україна знаходиться в числі тих країн пострадянського простору, які тільки налагоджують співпрацю органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства. Незважаючи на те, що інструменти та механізми уже створені, по факту справжнього діалогу між населенням та владою практично не відбувається, хоча певні ініціативи у деяких регіонах стали успішними. Зокрема, можна бачити, як громадські організації перебирають на себе управлінські, контролюючі функції. Особливого поширення набув розвиток такої взаємодії після Революції гідності, в результаті якої було створено низку громадських організацій та координаційних центрів, що приймають участь у консультуванні влади та можуть впливати на прийняття державних рішень.

Список використаних джерел

1. Регулювання діяльності громадських організацій (NGO) в країнах ЄС, США та Канаді: Інформаційна довідка, підготовлена Європейським інформаційно-дослідницьким центром на запит народного депутата України. URL: http://euinfocenter.rada.gov.ua/uploads/documents/28925.pdf. (дата звернення: 13.02.2021)

2. Шаульська Г.М. Громадськість як індикатор системи державного управління та громадянського суспільства. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2017. No 1 (8). С. 70 - 74.

3. Что такое гражданское общество и какую роль оно играет для нас, немцев. URL: http://gazeta.zn.ua/POLITICS/grazhdanskoe_obschestvo_v_germanii.html. . (дата звернення: 13.02.2021)

4. Рикманн Э. Мужчины и женщины в гражданском обществе Эстонии. На пути к сбалансированному обществу. Таллинн, 2010. С. 187 - 196.

5. Civil Society in the Muslim World. Contemporary Perspektivs. еd. by Amin B. Sajoo. London: I. B. Taurus Publishers, 2002. - 339 p.

6. Суслов Є.В. Институционализация гражданской журналистики как условие становления гражданського общества. Ученые зап. Казан. гос. ун-та: в 2 т. Казань: КТУ, 2009. Т. 151. Кн. 5. С. 64 - 73.

7. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 No 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.

8. Індекс сприйняття корупції-2020. URL: http://cpi.ti- ukraine.org/#/ (дата звернення: 13.02.2021)

9. Понад 40 професійних медасоціацій готуються відродити Федерацію громадських медоб'єднань України. Інтерфакс Україна. URL: https://ua.interfax.com.ua/news/press- conference/681914.html(дата звернення: 13.02.2021)

10. Професійна атестація інженерів-проектувальників.Гільдія проектувальників у будівництві. URL:http://vugip.org.ua/training/ (дата звернення: 13.02.2021)

Размещено на Allbest.ru