Судова практика у справах про закриття кримінальних проваджень: тенденції та проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Судова практика у справах про закриття кримінальних проваджень: тенденції та проблеми

Шульга Валерія Олегівна асистент кафедри публічного управління, адміністрування та права, Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», Навчально-науковий інститут фінансів, економіки, управління та права, м. Полтава

Таран Дмитро Павлович кандидат юридичних наук, доцент кафедри публічного управління, адміністрування та права, Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», Навчально-науковий інститут фінансів, економіки, управління та права, м. Полтава

Анотація

судова справа закриття кримінальних проваджень

Непоодинокі випадки, коли слідчі зловживають своїми повноваженнями та не мають бажання проводити всі необхідні слідчі дії для розкриття всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, призводять до ситуації, коли винну особу не буде покарано, оскільки досудове розслідування проведене не в повному обсязі. Оскаржуючи постанову про закриття кримінального провадження, заявник обґрунтовує свої вимоги в судовому засіданні тим, що слідчим не вжито всіх необхідних заходів з метою виявлення ознак кримінального правопорушення та осіб, що його вчинили. Метою статі є системний та комплексний аналіз проблем та тенденцій судової практики у справах про закриття кримінальних проваджень на основі висвітлення змісту типових судових рішень у цій категорії справ, матеріали яких було вилучено з Єдиного державного реєстру судових рішень. Проведене дослідження дозволило виокремити низку тенденцій та проблем судової практики із закриття кримінальних проваджень. Кількість закритих кримінальних проваджень після повномасштабного вторгнення впала майже вдвічі. Постанови про закриття кримінального провадження в деяких випадках є передчасними й невмотивованими, а факти, які викладені в них, не відповідають дійсності вчиненого чи базуються тільки на припущеннях. В окремих випадках встановлено, що слідчим не вжито всіх необхідних заходів з метою виявлення ознак кримінального правопорушення осіб, що його вчинили, але при цьому ним приймається рішення про закриття кримінального провадження без всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи та без належної оцінки всіх зібраних та перевірених доказів.

За змістом розгляду таких клопотань слідчі судді постановляють як ухвали про задоволення клопотання, так і про відмову в їх задоволенні, що було проаналізовано у даному досліджені. Встановлено, що існує судова практика про закриття кримінальних проваджень у справах так званого «приватного обвинувачення». Внаслідок закриття кримінального провадження можуть виникати проблеми неповернення належно вилученого майна власнику у тому випадку, коли кримінальне провадження закрито. Схожими є ситуації, що складаються з арештованим майном.

Ключові слова: єдиний державний реєстр судових рішень, слідчий, постанова, судова практика, закриття кримінального провадження, КПК України.

Abstract

Shulha Valeriia Olehivna Assistant Lecturer at the Department of Public Administration and Law, National University «Yuri Kondratyuk Poltava Polytechnic», Education and Research Institute of Finance, Economy, Management and Law, Poltava,

Taran Dmytro Pavlovych PhD in Law, Associate Professor at the Department of Public Administration and Law, National University «Yuri Kondratyuk Poltava Polytechnic», Education and Research Institute of Finance, Economy, Management and Law, Poltava, Poltava,

JUDICIAL PRACTICEIN CASES ON THE CLOSURE OF CRIMINAL PROCEEDINGS: TRENDS AND PROBLEMS

Instances where investigators abuse their powers and lack the willingness to conduct all necessary investigative actions to uncover all circumstances of a crime lead to situations where the guilty party may not be punished because the pre-trial investigation was not conducted in full. By appealing the decision to close the criminal case, the applicant substantiates their claims in court by arguing that the investigators failed to take all necessary measures to identify the signs of the crime and the individuals who committed it. The purpose of the article is a systematic and comprehensive analysis of the problems and trends in judicial practice regarding the closure of criminal proceedings based on highlighting the content of typical court decisions in this category of cases, materials of which were extracted from the Unified State Register of Court Decisions. The conducted research allowed the identification of some trends and problems in judicial practice concerning the closure of criminal proceedings. The number of closed criminal cases after the full-scale invasion has nearly halved. Decisions to close criminal cases in some instances are premature and unmotivated, and the facts presented in them do not correspond to the reality of the crime or are based solely on assumptions. In some cases, it has been found that investigators did not take all necessary measures to identify the signs of the crime and the persons who committed it, yet a decision is made to close the criminal case without a comprehensive, thorough, and objective examination of all circumstances of the case and proper assessment of all collected and verified evidence. Based on the content of such motions, investigative judges issue both decisions to grant the motion and decisions to deny it, which have been analyzed in this study. It has been established that there is judicial practice regarding the closure of criminal proceedings in cases of so-called "private prosecution." Problems may arise from the failure to return properly seized property to the owner in cases where the criminal proceedings are closed. Similar situations arise with the seized property.

Keywords: Unified State Register of Court Decisions, investigator, resolution, judicial practice, closing of criminal proceedings, Criminal Procedure Code of Ukraine.

Постановка проблеми

Правильний аналіз тенденцій судової практики щодо закриття кримінальних проваджень має важливе правозастосовне значення. У випадках, коли слідчі зловживають своїми повноваженнями та не мають бажання проводити всі необхідні слідчі дії для розкриття всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, цілком можлива ситуація, коли винного не буде покарано, оскільки досудове розслідування проведене не в повному обсязі. Часто, оскаржуючи постанову слідчого про закриття кримінального провадження, заявник обґрунтовує свої вимоги в судовому засіданні тим, що слідчим не вжито всіх необхідних заходів з метою виявлення ознак кримінального правопорушення та осіб, що його вчинили.

Отже, представлене дослідження спрямоване на виявлення основних тенденцій та проблем у судовій практиці із справами про закриття кримінальних проваджень з позицій відображення найбільш значущих кримінальних справ такого типу, що розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В. Завтур присвятив дослід¬ження аналізу повноважень слідчого судді щодо закриття кримінального провадження, а саме, деяким питанням тлумачення та практичного застосу¬вання норм ч. 9 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) України. Він окремо наголосив на тому, що процесуальний порядок закриття кримінального провадження, передбачений ч. 9 ст. 284 України, не спрямований на захист прав та законних інтересів потерпілих у кримінальному провадженні [1, с. 330]. І. Гловюк розглядала право іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, на закриття кримінального провадження, у тому числі, проблеми нормативної регламентації та реалізації. Дослідниця акцентувала увагу на проблематику обґрунтування відповідних клопотань [2, c. 160]. У статті Т. Поповської та В. Ткаченко проаналізовано законодавчу новелу до статті 284 КПК України [3]. А. Шульга та І. Озерна охарактеризували закриття кримінального провадження у разі неповідомлення про підозру. Було проведено детальний аналіз абзацу другого пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України та встановлено, що коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 чинного Кримінального процесуального кодексу України закінчився, і жодній особі не було повідомлено про підозру, то слідчий, дізнавач та прокурор зобов'язані закрити кримінальне провадження [4, с. 479]. У статті А. Мурзановської, В. Пожар та Д. Шиліна розглянуті нюанси закриття кримінального провадження в контексті дотримання презумпції невинуватості та розумних строків в аспекті окремих теоретико-методологічних та праксеологічних аспектів. Дослідники зосередили свою увагу на розгляді сучасних проблем теорії та практики інституту закриття кримінального провадження, зокрема, дослідили таку підставу закриття провадження як закінчення строків досудового розслідування [5, с. 84]. Робота О. Капліної стосується актуальних проблем тлумачення окремих підстав для закриття кримінального провадження. Було доведено юридичну недосконалість кримінального процесуального законодавства в частині нормативного регулювання зазначених підстав для закриття кримінального провадження та запропоновано доктринальне тлумачення існуючих у правозастосуванні проблем [6, с. 38]. В свою чергу, О. Бабаєва досліджувала питаннях закриття кримінального провадження на стадії підготовчого провадження. Основна увага наукової розвідки була приділена закриттю кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності [7, с. 115].

Отже, в сучасній доктрині кримінально-процесуального права відсутні наукові роботи, які б надавали комплексну та системну характеристику проблем та тенденцій судової практики у справах про закриття кримінальних проваджень.

Метою статті є системний та комплексний аналіз проблем та тенденцій судової практики у справах про закриття кримінальних проваджень за допомогою висвітлення змісту основних судових рішень у цій категорії справ як матеріалів, що взяті з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Виклад основного матеріалу

Дослідження варто розпочати з наведення статистичних даних щодо закриття кримінальних проваджень у 2019-2022 роках. Такий підхід дозволить виявити, чи вплинуло повномасш- табне вторгнення на загальну кількість закритих кримінальних проваджень, а також прослідкувати тенденції, коли, протягом останніх років, кількість закритих кримінальних проваджень була максимальною, а коли - мінімальною. Статистичні дані з досліджуваного питання свідчать про наступне: у 2019 році кількість закритих кримінальних проваджень становила 397,7 тис., у 2020 році - 424,3 тис., у 2021 році - 413,6 тис., у 2022 році - 244,2 тис. [8]. Найбільша кількість закритих кримінальних проваджень була в 2020 році, а найменша - у 2022 році. При цьому кількість закритих кримінальних проваджень у 2022 році зменшилася майже вдвічі, що дозволяє констатувати, що - повномасштабне вторгнення спровокувало тенденцію на суттєве зменшення кількості закритих кримінальних проваджень (рис. 1).

Тепер безпосередньо розглянемо найбільш ілюстративні кримінальні справи з проблематики дослідження з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Так, в ухвалі слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави була розглянута у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в режимі відеоконференції скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 на постанову слідчого СУ ГУНП в Полтавській області від 27.04.2018року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12016170000000317 від 27.06.2016 року. 27 серпня 2018 року заявник звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави із зазначеною скаргою (направлено поштою 20.08.2018 року), в якій просить скасувати постанову про закриття кримінального провадження №12016170000000317 від 27.04.2018 року, винесену слідчим СУ ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6. В обґрунтування доводів скарги заявник посилається на те, що у даному кримінальному провадженні неодноразово слідчими суддями виносились ухвали про скасування постанов про закриття кримінального провадження. 27.04.2018 року слідчим була винесена постанова про закриття кримінального провадження, яку заявник вважає передчасною, невмотивованою, а факти, які викладені в постанові, не відповідають дійсності вчиненого, що базується тільки на припущеннях, і є такою, що підлягає скасуванню. Як вказує, ОСОБА_3, слідчим ОСОБА_6 не виконано ухвал слідчих суддів і протягом досудового розслідування слідчий не провів жодної 27.04.2019 слідчої дії, не проведено транспортно-трасологічної експертизи, а винесені ним копії постанов про закриття кримінального провадження мають ідентичний зміст та копіюють кожна наступну. Крім того, як вказує заявник, копія постанови була отримана від слідчого 11.08.2018 року, тому просить поновити строк на оскарження постанови про закриття кримінального провадження. На підставі викладеного, з урахуванням доводів, викладених у скарзі, заявник просить скасувати постанову про закриття кримінального провадження та задовольнити скаргу. Прокурор у судовому засіданні заперечував вимоги скарги у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні скарги, зазначивши, що постанова слідчого винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону, слідчим враховані висновки попередніх ухвал слідчих суддів, а також на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та зібраних доказів. У судовому засіданні встановлено, що СУ ГУНП в Полтавській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016170000000317, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.06.2016 року за ознаками ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу (далі КК) України та згідно фабули витягу зазначені дані про те, що 27.06.2016 року близько 03 год. 45 хв. гр.. ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2103», д. н. з. НОМЕР_2, при цьому рухаючись по вул. Зірковій, с. Малинівка, Миргородського району Полтавської області, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , який знаходився на проїзній частині. В результаті ДТП гр. ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди (арк. крим. провадж. 1).

Постановою слідчого СУ ГУНП в Полтавській області від 27 квітня 2018 року вказане кримінальне провадження закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст.284 КПК України у зв язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України (арк. крим. провадж. 201-208).

Вказану постанову заявник отримав, як слідує з матеріалів скарги, 11.08.2018року, з постановою не згоден, а тому звернувся до суду зі скаргою та просить скасувати дану постанову слідчого з мотивів її передчасності, необґрунтованості та неповноти дослідження обставин кримінального правопорушення.

Тому суд вважає безпідставним посилання заявника на ту обставину, що слідчий проігнорував мотиви скасування попередніх постанов про закриття кримінального провадження, відображених в ухвалах слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 15.11.2016 року, 26.06.2017 року, 10.01.2018року, так як постанови про закриття кримінального провадження від 30.09.2016 року, від 28.04.2017 року, від 29.09.2017 року та від 27.04.2018 року мають посилання на різні докази, здобуті під час досудового розсліду¬вання, факти, встановлені досудовим розслідуванням та їх юридичну оцінку у нерозривному зв'язку з наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що постанова слідчого СУ ГУНП в Полтавській області від 27.04.2018 року про закриття кримінального провад¬ження, внесеного до ЄРДР за №12016170000000317 від 27.06.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, є обґрунтованою, досудове розслідування проведено в повному обсязі, а тому відсутні підстави для її скасування.

Таким чином, суд відмовив у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 на постанову слідчого СУ ГУНП в Полтавській області від 27.04.2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12016170000000317 від 27.06.2016 року [9].

В іншій судовій справі ситуація склалася наступним чином. 4 вересня 2013 року заявник звернувся до суду із скаргою на постанову слідчого СВ Таращанського РВ ГУ МВС України в Київській області Урожая В. О. про закриття кримінального провадження від 14 вересня 2013 року за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2 12013100290000015 від 08 січня 2013 року за ч. 1 ст. 190 КК України і просить скасувати постанову про закриття кримінального провадження за № 12013100290000015 від 08.01.2013 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_6 закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, яка винесена 14 вересня 2013 року слідчим СВ Таращанського РВ ГУ МВС України у Київській області ст. лейтенантом міліції Урожаєм В. О. і провести повторну перевірку та відкрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_6 кримінальну справу за ознаками кримінального правопорушення передба¬ченого ч. 2 ст. 190 КК України. Обґрунтовуючи свої вимоги заявник в судовому засіданні зазначав, що слідчим не вжито всіх необхідних заходів з метою виявлення ознак кримінального правопорушення та осіб, що його вчинили, а саме:

*не одержано пояснень від власника житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_5 (як повідомляє ОСОБА_3 він в неї купив для нього будинок);

*не з'ясовано у кого саме на даний час перебувають його кошти в розмірі 8000 доларів США (у ОСОБА_3 чи ОСОБА_6);

*не витребувано у реєстраційній службі Таращанського районного управління юстиції в Київській області письмові відомості на кого саме на даний час зареєстроване право власності на житловий будинок, то розташований за адресою: АДРЕСА_1;

*не вилучено та не оглянуто довіреності, на які посилається ОСОБА_3 як доказ того, що він (заявник є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1;

*не надано правової оцінки довіреностям (які не є документом, що посвідчує право власності на житловий будинок);

* не проведено очної ставки між ним (заявником), ОСОБА_3 та ОСОБА_6.

Слідчий СВ Таращанського РВ ГУ МВС України в Київській області Урожай В. О. в судовому засіданні заперечував проти даної скарги, зазначивши, що ним повно проведено розслідування по даній справі і порушені питання в скарзі заявником частково вирішені в ході розслідування. Слідчий суддя не погодився з доводами заявника, які були спростовані в судовому засідання поясненнями слідчого та оглянутими матеріалами відповідного кримінального провадження [10].

Заслуговують на увагу фактичні обставини такої справи. 27.01.2016 року до Герцаївського районного суду Чернівецької області надійшла скарга ОСОБА_5 на рішення слідчого про закриття кримінального провадження, посилаючись на наступне. Постановою старшого слідчого СВ Герцаївського РВ УМВС України в Чернівецькій області, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3, від 30 жовтня 2015 року, кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201526007000019 від 30.06.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України закрито у зв'язку з відсутністю в події складу кримінального правопорушення. Слідчий суддя врахував те, що слідчим винесена постанова про закриття кримінального провадження базується на припущеннях, без всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та без належної оцінки всіх зібраних та перевірених доказів, суд дійшов висновку, що постанова про закриття кримінального провадження підлягає скасуванню та матеріали кримінального провадження № 1201526007000019 від 30.06.2015 року слід направити для продовження розслідування та усунення встановлених у мотивувальній частині даної ухвали недоліків [11].

Слідчим суддею Новозаводського районного суду міста Чернігова розглядалася наступна справа. Адвокат ОСОБА_4 звернулася до суду в інтересах ОСОБА_3, із скаргою про скасування постанови слідчого в ОВС прокуратури Чернігівської області ОСОБА_7 від 29.03.2018 року про закриття кримінального провадження № 42017270000000179 від 04.08.2017 року. Скарга мотивована тим, що слідчим відділом прокуратури Чернігівської області проводилось досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42017270000000179 від 04.08.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України за заявою ОСОБА_3 щодо факту фальсифікації кримінальної справи №78/00588. Адвокат зазначає, що із постанови про закриття кримінального провадження від 29.03.2018 року не вбачається, що слідчим в ОВС СВ прокуратури Чернігівської області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42017270000000179 взагалі проводились хоча б якісь слідчі (розшукові) дії, визначені главою 20 Розділу 111 КПК України, окрім допиту заступника начальника відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_12, яка за дорученням прокурора прокуратури м. Чернігова здійснювала перевірку в порядку ст. 97 КПК (1960 р.) за заявою ОСОБА_3 щодо протиправних дій слідчого ЧМВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_13 під час досудового слідства у кримінальній справі та допиту ОСОБА_13, які в свою чергу були допитані під час досудового розслідування до внесення до ЄРДР відомостей за №42017270000000179 від 04.08.2017 року. Під час досудового розслідування слідчим були проігноровані клопотання ОСОБА_3, не були долучені до матеріалів провадження наявні у ОСОБА_3 докази, у зв'язку з чим у постанові відсутня вмотивована оцінка сукупності зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження. Прокурор в судовому засіданні, посилаючись на документи досліджені при розгляді скарги, висловив думку, що постанова про закриття кримінального провадження від 29.03.2018 року є обґрунтованою та мотивованою. Заявник та адвокат ні у скарзі, ні в процесі розгляду скарги так і не вказали що підробив слідчий ОСОБА_13 . У самій постанові про закриття кримінального провадження слідчий виклав дослідження. Крім того, діям слідчого ОСОБА_13 дана оцінка в рішеннях судів, які вступили у законну силу та якими залишено в силі постанову слідчого про закриття кримінальної справи. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова слідчого винесена із дотриманням вимог ст. 284, ч. 5 ст. 110 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні, тому у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 42017270000000179 від 04.08.2017 року слід відмовити [12].

Варто звернути увагу і на зміст ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області. ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, у якій просить скасувати постанову старшого слідчого СВ прокуратури Рівненської області ОСОБА_8 (далі слідчий) від 25 травня 2015 року про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015180000000025 від 06 лютого 2015 року по факту службового підроблення працівниками УДАІ України в Рівненської області за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, у зв'язку з відсутністю в діях працівників УДАІ в Рівненській області складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 366 КК України та зобов'язати старшого слідчого СВ прокуратури Рівненської області ОСОБА_8 продовжити розгляд зазначеного кримінального провадження. У скарзі та доповненнях до неї вказує на свою незгоду з оскаржуваною постановою та доводить, що більше року тому працівниками ДАІ йому було запропоновано «співпрацю». Відмовившись від такої пропозиції, працівники ДАІ використовуючи своє службове становище відкрили на нього «полювання», пообіцяли розвалити його бізнес, спаплюжити ім'я у місті та як наслідок склали п'ять фіктивних протоколів, про те, що він керуючи транспортним засобом перебував з наявними ознаками наркотичного сп'яніння. При складанні протоколів працівники ДАІ всюди використовували його паспортні дані, зазначали одне і теж про перебування його в стані наркотичного сп'яніння, використовували фіктивних свідків. Такі дії працівників ДАІ призвели до психологічної травми, він втратив імідж порядної людини серед колег по своїй підприємницькій діяльності та серед друзів. У зв'язку з вилученням водійського посвідчення, він позбавлений можливості виконувати договори з іноземними партнерами в Польщі та Німеччині щодо поставки продуктів харчування в Україну. Під час проведення досудового розслідування кримінального провадження, ним (ОСОБА_3 ) до слідчого неодноразово подавались клопотання щодо здійснення слідчих дій, в тому числі про допит свідків працівників ДАІ, інших осіб, які були присутніми під час складення протоколів, перевірки пояснень цих же свідків, перехресний допит свідків з його участю, в задоволення яких було відмовлено, або залишені без реагування. Крім цього, слідчим не взято до уваги, що ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 18 травня 2015 року, його було визнано потерпілим по кримінальному провадженню, і зазначено про злочинні дії проти нього. Незважаючи на все, слідчий прийняв передчасне та необґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження, яке розцінює як таке, що завідомо виправдовує неправомірні дії працівників міліції. В судовому засідання ОСОБА_3 та його представники підтримали вимоги скарги з викладених у ній підстав та доповненнях, просили її задоволити. Прокурор та слідчий вважають скаргу необгрунтованою. Заслухавши думку ОСОБА_3 та його представників, прокурорів, слідчий суддя приходить до наступного висновку.18.05.2015 на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 12.05.2015 ОСОБА_3 визнано потерпілим по кримінальному провадженні, а відтак, останній має право звернутись до суду зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України (а. с. 9-10 матеріалів скарги). Встановлено, що постановою старшого слідчого СВ прокуратури Рівненської області ОСОБА_8 від 25 травня 2015 року закрито кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015180000000025 від 06 лютого 2015 року (далі це ж кримінальне провадження) по факту службового підроблення працівниками УДАІ України в Рівненської області за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, у зв'язку з відсутністю в діях працівників УДАІ в Рівненській області складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. 6 лютого 2015 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопору-шення передбачене частиною 1 статті 366 КК України. Згідно фабули, 28 жовтня 2014 року інспектор ДПС УДАЇ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_9 склав відносно ОСОБА_3 протокол по справі про адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 130 КУпАП України. За результатами розгляду протоколу, 5 січня 2015 року Рівненським міським судом закрито провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення (а. с. 1 крим. провадження). Підставою для внесення відомостей до ЄРДР були, зокрема, показання свідка ОСОБА_10 про те, що 28 жовтня 2015 року коли автомашину зупинили працівники ДАЇ за кермом автомашини був не ОСОБА_3 а ОСОБА_10 тому на ОСОБА_3 було складено протокол по справі про адміністративне правопорушення безпідставно (а. с. 8, 132-136 крим. провадження). Під час кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_10 дав завідомо неправдиві показання про те, що він а не ОСОБА_3 при вище вказаних обставинах керував транспортним засобом, тому вироком Рівненського міського суду від 02 червня 2015 року було затверджено угоду про визнання винуватості укладену 13.05.2015 між старшим прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області радником юстиції ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_10, відповідно до якої останнього засуджено за ч. 1 ст. 384 КК України (а. с. 53-56 матеріалів скарги). У вироку зазначено, що під час допиту в якості свідка ОСОБА_10, він же показав, що в ніч з 27 на 28 жовтня 2014 року дійсно перебував за межами України, обставини складання працівниками УДАІ УМВС України в Рівненській області протоколу про адміністративне правопорушення серії АВ2 № 443001 від 28.10.2014 стосовно ОСОБА_3 йому відомі зі слів останнього та надати неправдиві показання його підбурив ОСОБА_3. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та під час допиту як свідка (т. 1 а. с. 106-111 крим. провадження) інспектор ОСОБА_9 дав показання, що 28 жовтня 2014 року він знаходився на чергуванні. Бачив, що саме ОСОБА_3, стан якого вказував на те, що він знаходиться у стані наркотичного сп'яніння і сам він не заперечував того, що вживає наркотичний засіб, керував транспортним засобом при обставинах вказаних у протоколі по справі про адміністративне правопорушення. У присутності свідків: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 запропонував пройти медичне обстеження для встановлення або спростування стану наркотичного сп'яніння, однак ОСОБА_3 відмовився від проходження обстеження. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та під час допиту як свідка (т. 1 а. с. 122-126 крим. провадження) свідок ОСОБА_11 підтвердив достовірність відомостей зазначених у протоколі по справі про адміністративне правопорушення, а саме, що поведінка ОСОБА_3 вказувала на те, що він знаходиться у стані наркотичного сп'яніння і останній відмовився від проходження обстеження його стану. Крім цього, у протоколі допиту як свідка підтвердив достовірність відомостей викладених у поясненні до протоколу по справі про адміністра¬тивне правопорушення, яке складене інспектором ОСОБА_9. Свідок ОСОБА_12 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не допитувався. Допитаний по кримінальному провадженню (а. с. 127-131 крим. провадження) підтвердив достовірність відомостей зазначених у протоколі по справі про адміністративне правопорушення, а саме, що поведінка ОСОБА_3 вказувала на те, що ОСОБА_3 знаходиться у стані наркотичного сп'яніння і останній відмовився від проходження обстеження його стану. Відповідно до відомостей розстановки сил і засобів дорожньо-патрульної служби ОСОБА_9 заступив на чергування у ІІ зміну 27 жовтня 2014 року, а саме з 19 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв (т. 1 а. с. 83-84). Відповідно до даних НАІС «Адмінпрактика», наданих прокурором під час судового засідання у вигляді картки обліку адміністративного правопору-шення, інспектором ДПС взводу ДПС ВДАІ з обслуговування м. Рівне сержантом міліції ОСОБА_9,28.10.2014 о 01 год. 15 хв. у м. Рівне по вул. Грушевськго, 22 відносно громадянина ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопору-шення серії АВ2 443001 за ч. 3 ст. 130 КУпАП (а. с. 57 матеріалів скарги). З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що датою, часом та місцем складання протоколу є саме 01 год. 15 хв. 28.10.2014 у м. Рівне по вул. Грушевськго, 22. Указане також підтверд¬жується клопотанням, наданим в ході розгляду справи, ОСОБА_3 від 29.12.14 (т.2, а.п. 181) на ім'я судді ОСОБА_13 в якому ОСОБА_3 указує, що саме 28.10.2014 о 01 год. 15 хв. під час зупинки його автомобіля та складання відносного нього протоколу про адміністративне правопорушення серії АВ2 443001 за ч. 3 ст. 130 КУпАП водієм був ОСОБА_10 та керував указаним автомобілем (т. 2 а. с. 181). Відповідно до статті 166 КК України відповідальність настає за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів. Під час розгляду скарги не знайшло свого підтвердження, що посадова особа склала завідомо неправдивий офіційний документ, внесла до офіційного документів завідомо неправдиві відомості, чи вчинила інше підроблення офіційних документів, зокрема, протоколу про адміністративне правопору¬шення серії АВ2 443001 за ч. 3 ст. 130 КУпАП. Враховуючи вище наведене, оскаржувана постанова слідчого винесена з дотриманням вимог статті 2 та 9 КПК України і підстав для її скасування немає. За наведених обставин, суд приходить до переконання про відмову у задоволенні скарги [13].

Важливою для дослідження є ухвала Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про закриття кримінального провадження. Під час проведення підготовчого судового засідання потерпілий ОСОБА_5 надав суду письмову заяву з проханням закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки він відмовляється від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Прокурор не заперечував щодо закриття даного кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення. Обвинувачений ОСОБА_4 просив суд задовольнити заяву потерпілого. Вислухавши думки учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає за можливе задовольнити заяву потерпілого та закрити кримінальне провадження, виходячи з наступного. Як убачається із матеріалів кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_9 відмовився від обвинувачення відносно обвинуваче¬ного ОСОБА_4, за ч. 1 ст. 125 КК України. Згідно до ч. 4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого, а відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття такого кримінального провадження. Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України відкрито у формі приватного обвинувачення, а потерпілий ОСОБА_5 відмовилася від обвинувачення, слід дійти висновку, що дане кримінальне провадження повинно бути закрите [14].

Схожими є матеріали справи, яка розглядалася Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. 04.08.2015 року близько о 15.30 год. ОСОБА_4, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_2, де реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, скористувавшись відсутністю господаря будинку, свідків та очевидців, таємно, з корисливих мотивів, викрав електричну болгарку, фірми «V-Master», червоного кольору, вартістю 310 грн., яка належить гр. ОСОБА_5. Після чого, з місця події зник, розпорядившись викраденим за власним розсудом, заподіявши тим самим потерпілому ОСОБА_5 майнового збитку на вказану суму. Органами досудового розслідування дії підсудного ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка). Під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_5 надав суду письмову заяву з проханням закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки останній є його найманим працівником, і він відмовляється від обвинувачення. Прокурор не заперечував щодо закриття даного кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення. Підсудний ОСОБА_4 просив суд задовольнити заяву потерпілого. Вислухавши думки учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає за можливе задовольнити заяву потерпілого та закрити кримінальне провадження [15].

Прикладом справи, де суд не погодився з закриттям кримінального провадження, може слугувати наступна. Скарга в судовому засіданні заявником обґрунтовується тим, що 05.03.2016р. він отримав постанову слідчого від 22.04.2015 про закриття вказаного кримінального провадження з якою він не згодний, оскільки слідчий під час розслідування обмежився лише її допитом, та призначенням судово-медичної експертизи, матеріали якої чомусь не прикладені до матеріалів справи. А слідчий вказує, що він її не представив. За направленням Конотопського МРВ УМВС він проходив обстеження в Роменському СМЕ. Результати висновку цього обстеження йому на руки не видавали, а повідомили, що вони будуть передані слідчому. Слідчий провів розслідування поверхово і безпідставно закрив провадження, вказуючи, що він не проходив медичне дослідження. Вислухавши заявника та перевіривши матеріали справи та матеріали закритого кримінального провадження № 120142000800001478 від 22.05.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню [16].

Цікаво, що у зв'язку з закриттям кримінального провадження можуть виникати питання, дотичні до цього, як от неповернення належно вилученого майна власнику у тому випадку, коли кримінальне провадження закрито. Як приклад може слугувати ухвала слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 4 квітня 2017 року [17].

Схожими є ситуації, що складаються з арештованим майном. Так, витяг кримінального провадження № 12017040220001175 свідчить, що 15.12.2017 року о 02 год. 00 хв. до Жовтоводського ВП надійшло телефонне повідомлення від оперуповноваженого СКП ОСОБА_5 про те, що під час відпрацювання міста по пров. Вокзальний був виявлений та зупинений автомобільний транспортний засіб ВАЗ 21011, державний номер НОМЕР_1, водій якого громадянин ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, тягнув телефонний кабель прив'язаний до автомобіля вказаної марки, своїми діями ОСОБА_6 намагався вчинити кримінальне правопорушення, а саме крадіжку. Відомості за цим фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 1 КК України. (арк. мат. крим. провадж. № 1). Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19.12.2017 року за клопотанням слідчого погодженого з прокурором накладено арешт на тимчасове вилучене майно, а саме: транспортний засіб ВАЗ, модель 21011, реєстраційний номер: НОМЕР_4, жовтого кольору, НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого 01.03.2007 року РЕВ 12-го МВ ДАІ при УМВС України в Дніпропетровській області, яке було вилучено слідчим СВ Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 під час огляду місця події 15.12.2017 року. Згідно постанови старшого слідчого СВ Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_4 від 25.06.2020 року вбачається та підтверджується, що у зв'язку з відсутністю в діях гр. ОСОБА_8, який керував транспортним засобом складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст.185 КК України, кримінальне провадження № 12017040220001175, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.12.2017 року, закрите. За таких обставин, враховуючи, що на теперішній час підстави подальшого застосування арешту відпали, оскільки кримінальне провадження на даний час є закритим, підстави для забезпечення заходів кримінального провадження відпали та є відсутні, у зв'язку з чим подальше застосування даного заходу у вигляді арешту майна на вищезазначений транспортний засіб поза метою дієвості забезпечення кримінального провадження беззаперечно порушує права власника та володільця майна, що дає підстави для задоволення клопотання [18].

Висновки

Вищерозглянутий матеріал дає підстави для наступних висновків.

По-перше, в роботі представлена інфографіка, згідно з якою, кількість закритих кримінальних проваджень після повномасштабного вторгнення, впала майже вдвічі.

По-друге, виокремлено обставини, якими заявники обґрунтовують свої вимоги щодо оскарження постанов слідчого про закриття кримінального провадження. А саме, що постанова про закриття кримінального провадження є передчасною; невмотивованою; факти, які викладені в постанові, не відповідають дійсності вчиненого; базується тільки на припущеннях; слідчим не вжито всіх необхідних заходів з метою виявлення ознак кримінального правопорушення та осіб, що його вчинили, без всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та без належної оцінки всіх зібраних та перевірених доказів; не вбачається, щоб слідчим взагалі проводились хоча б якісь слідчі (розшукові) дії.

По-третє, за змістом розгляду таких клопотань слідчі судді постановляють як ухвали про задоволення клопотання, так і про відмову в їх задоволенні. Обидва типи ухвал висвітлені у дослідженні.

По-четверте, існує судова практика про закриття кримінальних проваджень у справах так званого «приватного обвинувачення», приклади яких було розглянуто у даному дослідженні.

По-п'яте, у зв'язку з закриттям кримінального провадження можуть виникати питання, дотичні до цього, як от неповернення належно вилученого майна власнику у тому випадку, коли кримінальне провадження закрито. Схожими є ситуації, що складаються з арештованим майном.

Враховуючи існуючу судову практику, перспективи подальшого дослідження полягають у розробці правозастосовного документу, враховуючи теоретичні підґрунтя, в якому висвітлити основні рекомендації щодо оскарження постанов слідчого про закриття кримінального провадження. В такому правозастосовному документі можна запропонувати описати ті аргументи, якими як потерпілі, так і слідчі можуть обґрунтовувати свої позиції.

Література

1.Завтур В. А. Повноваження слідчого судді щодо закриття кримінального провадження: деякі питання тлумачення та практичного застосування норм ч. 9 ст. 284 КПК України. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 9. С. 330-334.

2.Гловюк I. В. Право іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, на закриття кримінального провадження: проблеми нормативної регламентації та реалізації. Вісник Південного регіонального центру Національної академії правових наук України. 2019. № 18. С. 158-165.

3.Поповська Т. В., Ткаченко В. М. Хотіли як краще, а вийшло як завжди (закриття кримінального провадження слідчим суддею). Юрист&Закон. 2019. № 13. URL: https://uz.ligazakon.ua/ua/magazine_article/EA012576 (дата звернення: 19.03.2024).

4.Шульга А. О., Озерна І. В. Закриття кримінального провадження у разі неповідомлення про підозру: проблеми та шляхи подолання. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 3. С. 479-481.

5.Мурзановська А. В., Пожар В. Г., Шилін Д. В. Закриття кримінального провадження в контексті дотримання презумпції невинуватості та розумних строків: окремі теоретико-методологічні та праксеологічні аспекти. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2022. № 56. С. 84-88.

6.Капліна О. В. Актуальні проблеми тлумачення окремих підстав для закриття кримінального провадження. Вісник кримінального судочинства. 2016. № 3. С. 38-45.

7.Бабаєва О. В. Закриття кримінального провадження на стадії підготовчого провадження. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2017. Т. 2. № 3. С.114-117.

8.Як змінилися результати роботи правоохоронців з початком великої війни. Слово і Діло. URL: https://www.slovoidilo.ua/2023/08/21/infografika/suspilstvo/yak-zminylysya-rezultaty- roboty-pravooxoroncziv-pochatkom-velykoyi-vijny (дата звернення: 19.03.2024).

9.Ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 15 січня 2019 року. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/79358425 (дата звернення: 19.03.2024).

10.Ухвала Таращанського районного суду Київської області від 27 вересня 2013 року. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/33746409 (дата звернення: 19.03.2024).

11.Ухвала Г ерцаївського районного суду Чернівецької області від 4 лютого 2016 року. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/55582742 (дата звернення: 19.03.2024).

12.Ухвала Новозаводського районного суду міста Чернігова від 4 березня 2020 року. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/88198770 (дата звернення: 19.03.2024).

13.Ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2015 року. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/45656898 (дата звернення: 19.03.2024).

14.Ухвала Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/54252931 (дата звернення: 19.03.2024).

15.Ухвала Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2015 року. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/51900100 (дата звернення: 19.03.2024).

16.Ухвала Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня

2016року. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/56573916 (дата звернення: 19.03.2024).

17.Ухвала Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 4 квітня 2017 року. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/65718768 (дата звернення: 19.03.2024).

18.Ухвала Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2021 року. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/94759182 (дата звернення: 19.03.2024).

References

1.Zavtur, V. A. (2020). Povnovazhennia slidchoho suddi shchodo zakryttia kryminalnoho provadzhennia: deiaki pytannia tlumachennia ta praktychnoho zastosuvannia norm ch. 9 st. 284 KPK Ukrainy [The authority of the investigating judge to close criminal proceedings: some issues of interpretation and practical application of the norms of Part 9 of Art. 284 of the CPC of Ukraine]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal - Legal Scientific Electronic Journal, (9), 330-334. [in Ukrainian].

2.Hloviuk, I. V. (2019). Pravo inshoi osoby, prava chy zakonni interesy yakoi obmezhuiutsia pid chas dosudovoho rozsliduvannia, na zakryttia kryminalnoho provadzhennia: problemy normatyvnoi rehlamentatsii ta realizatsii [The right of another person, whose rights or legal interests are limited during the pre-trial investigation, to close criminal proceedings: problems of regulatory regulation and implementation.]. VisnykPivdennoho rehionalnoho tsentru Natsionalnoi akademii pravovykh nauk Ukrainy - Bulletin of the Southern Regional Center of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine, (18), 158-165. [in Ukrainian].

3.Popovska, T. V., & Tkachenko, V. M. (2019).Khotily yak krashche, a vyishlo yak zavzhdy (zakryttia kryminalnoho provadzhennia slidchym suddeiu) [They wanted the best, but it turned out as usual (closing of the criminal proceedings by the investigating judge)]. Yuryst&Zakon - Lawyer&Law, (13). https://uz.ligazakon.ua/ua/magazine_article/EA012576 [in Ukrainian].

4.Shulha, A. O., & Ozerna, I. V. (2023). Zakryttia kryminalnoho provadzhennia u razi nepovidomlennia pro pidozru: problemy ta shliakhy podolannia [Closure of criminal proceedings in case of failure to report suspicion: problems and ways to overcome them]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal - Legal scientific electronic journal, (3), 479-481. [in Ukrainian].

5.Murzanovska, A. V., Pozhar, V. H., & Shylin, D. V. (2022). Zakryttia kryminalnoho provadzhennia v konteksti dotrymannia prezumptsii nevynuvatosti ta rozumnykh strokiv: okremi teoretyko-metodolohichni ta prakseolohichni aspekty [Closure of criminal proceedings in the context of compliance with the presumption of innocence and reasonable terms: separate theoretical-methodological and praxeological aspects]. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu - Scientific Bulletin of the International Humanitarian University, (56), 84-88. [in Ukrainian].

6.Kaplina, O. V. (2016). Aktualni problemy tlumachennia okremykh pidstav dlia zakryttia kryminalnoho provadzhennia [Actual problems of interpretation of certain grounds for closing criminal proceedings]. Visnyk kryminalnoho sudochynstva - Herald of Criminal Justice, (3), 38-45. [in Ukrainian].

7.Babaieva, O. V. (2017). Zakryttia kryminalnoho provadzhennia na stadii pidhotovchoho provadzhennia [Closure of criminal proceedings at the stage of preparatory proceedings]. Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu - Scientific Bulletin of Kherson State University, 2(3), 114-117. [in Ukrainian].

8.Slovo i Dilo, (2023, August 21). Yak zminylysia rezultaty roboty pravookhorontsiv z pochatkom velykoi viiny [How have the results of law enforcement changed with the onset of the great war]. https://www.slovoidilo.ua/2023/08/21/infografika/suspilstvo/yak-zminylysya-rezultaty- roboty-pravooxoroncziv-pochatkom-velykoyi-vijny [in Ukrainian].

9.Ukhvala Oktiabrskoho raionnoho sudu m. Poltavy [Resolution of the Oktyabrsky District Court of Poltava] (2019). https://reyestr.court.gov.ua/Review/79358425 [in Ukrainian].

10.Ukhvala Tarashchanskoho raionnoho sudu Kyivskoi oblasti [Resolution of Taraschan District Court of Kyiv Region] (2013). https://reyestr.court.gov.ua/Review/33746409 [in Ukrainian].

11.Ukhvala Hertsaivskoho raionnoho sudu Chernivetskoi oblasti [Resolution of the Hertsaiv district court of the Chernivtsi region] (2016). https://reyestr.court.gov.ua/Review/ 55582742 [in Ukrainian].

13.Ukhvala Novozavodskoho raionnoho sudu mista Chernihova [Resolution of the Novozavodsk District Court of the city of Chernihiv] (2020). https://reyestr.court.gov.ua/Review/ 88198770 [in Ukrainian].

14.Ukhvala Rivnenskoho miskoho sudu Rivnenskoi oblasti [Resolution of the Rivne city court of the Rivne region] (2015). https://reyestr.court.gov.ua/Review/45656898 [in Ukrainian].

15.Ukhvala Tsentralno-Miskoho raionnoho sudu mista Kryvoho Rohu Dnipropetrovskoi oblasti [Resolution of the Central City District Court of Kryvyi Rih, Dnipropetrovsk Region] (2015). https://reyestr.court.gov.ua/Review/54252931 [in Ukrainian].

16.Ukhvala Tsentralno-Miskoho raionnoho sudu mista Kryvoho Rohu Dnipropetrovskoi oblasti [Resolution of the Central City District Court of Kryvyi Rih, Dnipropetrovsk Region] (2015). https://reyestr.court.gov.ua/Review/51900100 [in Ukrainian].

17.Ukhvala Konotopskoho miskraionnoho sudu Sumskoi oblasti [Resolution of the Konotop city-district court of the Sumy region] (2016). https://reyestr.court.gov.ua/Review/56573916 [in Ukrainian].

18.Ukhvala Prylutskoho miskraionnoho sudu Chernihivskoi oblasti [Resolution of the Prylutsky City District Court of the Chernihiv Region] (2017). https://reyestr.court.gov.ua/ Review/65718768 [in Ukrainian].

19.Ukhvala Zhovtovodskoho miskoho sudu Dnipropetrovskoi oblasti [Resolution of Zhovtovod city court of Dnipropetrovsk region] (2021). https://reyestr.court.gov.ua/Review/ 94759182 [in Ukrainian].