Фінансове шахрайство в системі загроз економічній безпеці

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національна академія внутрішніх справ

Кафедра економічної безпеки та фінансових розслідувань

Моргун Н.С., к.ю.н., доцент,

Марчевський С.В., к.ю.н., доцент,

Шевчук О.О., к.ю.н., доцент

м. Київ

Анотація

У статті наголошено, що фінансове шахрайство в системі загроз економічній безпеці виступає сутнісною рисою більшості економічних злочинів і головною перешкодою на шляху формування цивілізованої системи соціально-економічних і організаційно-управлінських відносин в економічній сфері. Фінансове шахрайство визначене як вид деструктивної економічної діяльності, який пов'язаний з одержанням матеріальних та фінансових активів за рахунок привласнення або придбання права на ці активи на основі обману або уведення в оману. Головними чинниками, які обумовлюють стан і тенденції сучасних злочинних процесів в системі загроз економічній безпеці, виділено: мінімізованість держави в умовах воєнного стану у забезпеченні реформування фінансово-економічних відносин; прорахунки в економічній політиці ринкового реформування; необгрунтоване відсторонення суб'єктів від публічно-правового регулювання економічних відносин; низька ефективність роботи контролюючих органів у сфері економічної діяльності; недоліки в діяльності правоохоронних органів; цілеспрямовані дії злочинців, які лобіюють власні специфічні корпоративні інтереси.

Встановлено, що відсутність механізмів регулювання відносин між самостійними суб'єктами господарської діяльності перетворила правопорушення в сфері економіки й фінансів у невід'ємну частину трансформаційної ситуації. Причини цих правопорушень, на відміну від досліджень, проведених раніше, постійно змінюються. Тобто відбувається поява нових факторів, що сприяють економічній злочинності.

Авторами розглянуто проблемні питання в системі загроз економічній безпеці держави, пов'язані із вчиненням фінансового шахрайства. Наголошено, що у діяльності фінансових інститутів України та світу виникають різноманітні проблеми, що потребують свого вирішення, і одна з них - шахрайство. З'ясовано, що, досягаючи тотальних розмірів, фінансове шахрайство в остаточному підсумку перешкоджає соціальному й науково- технічному прогресу в суспільстві, стримуючи економічний розвиток і перешкоджаючи вкладенню ресурсів й капіталів в соціально значимі сфери національного господарства, перешкоджаючи соціальному значимому перерозподілу доходів від використання природних ресурсів тощо.

Ключові слова: фінансове шахрайство, економічна безпека, злочинність, захист, запобігання, фінансовий контроль.

Annotation

Financial fraud in the system of threats to economic security

Постановка проблеми

На сьогодні науковий та технологічний прогрес, розвиток інформаційних технологій, особливо у сфері фінансових послуг, сприяє появі різноманітних шахрайств. У таких умовах, які обумовлюють стан і тенденції сучасних злочинних процесів в системі загроз економічній безпеці, можна виділити основні: мінімізованість держави в умовах воєнного стану в забезпеченні реформування фінансово-економічних відносин; прорахунки в економічній політиці ринкового реформування; необґрунтоване відсторонення суб'єктів від публічно-правового регулювання економічних відносин; низька ефективність роботи контролюючих органів у сфері економічної діяльності; недоліки в діяльності правоохоронних органів; цілеспрямовані дії злочинців, які лобіюють власні специфічні корпоративні інтереси.

Зрозуміло, названі обставини виділені умовно як самостійні. У дійсності вони тісно й нерозривно взаємозалежні, взаємообумовлені й являють собою сукупність детермінаційного процесу криміналізації сфери економіки, або є сприятливими такій криміналізації, що передбачають необхідність дослідження протидії фінансовому шахрайству в системі загроз економічній безпеці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В умовах стрімкого розвитку ринкової економіки проблема шахрайств у сфері фінансових відносин України набуває особливої гостроти та актуальності, що потребує від вчених зведення в єдину теоретичну конструкцію характеристик окремих виявів фінансового шахрайства, важливих з точки зору пізнання загальних закономірностей кримінальної протиправної діяльності та концептуальних засад їх розслідування.

Значний внесок у дослідження такої проблеми зробили такі науковці: О.І. Барановський, А.Ф. Волобуєв, Г.С. Буга, Л.В. Герасименко, Д.О. Грицишин, П.С. Єпринцев, О.Є. Користін, С.М. Князєв, Т.В. Охрімчук, В.В. Сазонов, О.В. Тихонова, С.С. Чернявський та ін. Здобутки цих та інших науковців містять низку системних положень і висновків. Однак, додаткового наукового дослідження потребує феномен фінансового шахрайства в умовах воєнного стану, як загроза економічній безпеці країни.

Мета статті - надати характеристику фінансовому шахрайству та окреслити його вплив на економічну безпеку України.

Виклад основного матеріалу

Забезпечення національних економічних інтересів вимагає формування і реалізації стратегічного курсу у сфері забезпечення економічної безпеки, спрямованого як на стале нарощення конкурентоспроможності економіки України, так і на поступове зміцнення економічної стійкості та відповідно невразливості національної економіки до зовнішніх і внутрішніх загроз. Отже, стратегічний курс у сфері забезпечення економічної безпеки має два взаємопов'язаних напрями - напрям розвитку та безпековий напрям [1].

Таким чином, забезпечення економічної безпеки є однією з найважливіших функцій держави й необхідною умовою стабільності й ефективної життєдіяльності суспільства. Надійне забезпечення національної безпеки в економічній сфері - це гарантія незалежності країни, її суверенного розвитку й процвітання. Без забезпечення економічної безпеки практично неможливо розв'язати ні одну з проблем, що постає перед країною у внутрішньодержавному й у міжнародному плані.

Докорінні зміни українського суспільства в умовах збройної агресії зумовили й низку деформацій у сфері економіки, зокрема різке зростання тіньового сектору та організованої злочинності у стратегічно важливих, високоприбуткових галузях, передусім, фінансової сфери. Одним із видів такої злочинності є фінансове шахрайство.

В умовах сьогодення проблема шахрайств у сфері фінансових відносин набуває особливої гостроти й актуальності, що потребує від вчених зведення в єдину теоретичну конструкцію характеристик окремих виявів фінансового шахрайства, важливих з точки зору пізнання загальних закономірностей злочинної діяльності та концептуальних засад протидії [2, с.15].

У словниках і довідковій енциклопедичній літературі шахрайство завжди ототожнюється з обманом [3] та не є однорідним, воно ділиться за сферами, у яких воно виникає, зокрема в сфері фінансів і кредиту; соціального забезпечення; страхування; пенсійного забезпечення; угод з нерухомістю [4, с. 51]. Як зазначає С.С. Чернявський, фінансове шахрайство визначає специфіку сучасної економічної злочинності та принципово відрізняється від раніше відомих (традиційних) способів заволодіння чужим майном за низкою ознак, передусім:

1) в основі фінансового шахрайства - специфічні технології розкрадання чужого майна, тобто комплекс взаємопов'язаних фінансових і суміжних з ними злочинів, у структурі яких можна виокремити: основні (базові) злочини (визначають зміст технології злочинної діяльності щодо заволодіння чужим майном) (ст.190 Кримінального кодексу (КК) України); допоміжні (підпорядковані) кримінальні правопорушення, що спрямовані на забезпечення підготовки, вчинення та приховування злочинної діяльності: ст.205-1, 209, 222, 358, 361-363, 388 КК України; супутні (побічні) кримінальні правопорушення, що вчинюються, водночас, з урахуванням чинників, які мають значення для кваліфікації - пов'язані з корупційною діяльністю службових осіб: ст.364-369 КК України.

2) фінансове шахрайство вчиняють у сфері відносин із приводу формування, розподілу, перерозподілу й використання фінансових ресурсів держави, суб'єктів господарювання та громадян, урегульованих нормами фінансового права;

3) фінансове шахрайство вчиняють особи, які включені у систему зв'язків та відносин із приводу здійснення фінансово-господарської діяльності, що дає можливість використовувати зі злочинною метою інститути ринкової економіки та фінансові інструменти (бюджетні відносини, банківські операції, кредитування тощо);

4) фінансове шахрайство передбачає чіткий алгоритм структурованих і вміло керованих актів кримінальної протиправної поведінки (злочинних схем) стосовно підготовки, вчинення та приховування кримінальних правопорушень, що характеризуються динамікою, швидкою адаптацією злочинців до змін економічної кон'юнктури та законодавства;

5) формальний збіг підготовки шахрайства із законною фінансово- господарською діяльністю, а також маскування ознак злочину під цивільно-правові (господарські) відносини на етапі реалізації злочинного наміру ускладнює виявлення ознак кримінальних правопорушень на відміну від «традиційних» шахрайств загально-кримінального спрямування [2, с. 25-26].

У період трансформації розгляд шахрайства як виду девіантної економічної поведінки на перехресті економічної науки, юридичної, кримінології, соціології й психології дозволить адекватно зрозуміти, чому ж така поведінка має місце на сучасному етапі, який характеризується найсильнішою за останній час соціокультурною кризою у всіх сферах політичного й економічного життя та формує суттєві загрози економічній безпеці держави. злочинний фінансовий шахрайство економічний безпека

Отже, шахрайство - це соціальне явище, воно є формою економічної поведінки людей, груп й об'єктом соціальної уваги, і тому досліджується економічною соціологією. Вивчення соціально-економічної природи шахрайства є першорядним завданням, особливо в сучасних економічних умовах. Без чіткого знання природи шахрайства не можна зрозуміти його сутність, а, отже, ефективно боротися із цим видом девіантної поведінки в сфері економіки й підтримувати економічну безпеку країни [5, с. 10].

Наразі надзвичайно поширеним у сучасний період є шахрайство з використанням банківських карток, під яким розуміють навмисні несанкціоновані дії третьої сторони, засновані на застосуванні технології пластикових карт і спрямовані на розкрадання фінансових коштів, конфіденційної інформації, що є на карткових рахунках клієнтів банків - емітентів розрахункових карт або коштів, що належать торговельному підприємству за імплементацію взаєморозрахунків з учасниками ринку [6, с. 162]. До характерних рис такого виду шахрайств слід віднести: використання зловмисниками сучасних апаратних і програмних засобів завдяки їхній доступності й закономірному падінню вартості; високий професійний рівень кримінальних елементів; інтернаціональний характер злочинів у сфері здійснення шахрайства з використанням банківських карт; постійний пошук можливостей реалізації нових схем несанкціонованого доступу до карткових рахунків клієнтів, тестування згаданих схем у найменш ризикових сегментах; висока гнучкість і мобільність кримінальних структур: швидка реакція на виявлення недосконалостей у програмному забезпеченні і засобах інформаційного захисту фінансових інститутів. З моменту виявлення уразливості до моменту реалізації атаки, як правило, проходить кілька днів; увага концентрується на вузькому діапазоні учасників ринку, склад якого постійно змінюється. На практиці це означає здійснення атаки на банк, при якій об'єктом шахрайства стають значні групи власників карт; вузька спеціалізація кримінальних елементів на найбільш доступні й легко реалізовані типи шахрайства; схильність до трансформації залежно від доступності технологічного й програмного інструментарію проведення транзакцій за банківськими картами (близько 80% усього шахрайства припадає на онлайнові транзакції); зростання числа віртуального шахрайства; кредитні карти - основна мета кримінальних елементів. Особлива увага приділяється кредитним картам преміального сегмента; непередбачуваність і спонтанність шахрайських схем [7, с. 144-145; 17, с. 167].

При вчиненні шахрайських дій у сфері функціонування платіжних карток злочинці використовують справжні, підроблені платіжні картки та документи на переказ (сліпи). Факти викрадення грошей з використанням підроблених платіжних карток виявляються власниками карткових рахунків не одразу, оскільки банки направляють власникам карток виписки за їхніми рахунками з періодичністю один раз на місяць. Фахівці з банківської безпеки зазначають, що переважна більшість підроблених карток використовується одноразово, що значно утруднює відстеження і викриття злочинців. Заволодівши реквізитами платіжних карток, злочинці або просто знімають з них готівку через підставні он-лайнові магазини, або роблять покупки в Інтернет-магазинах (ноутбуків, фото-, відеотехніки та інших дорогих, але компактних речей, зручних для пересилання) [8, с. 81].

Становлення і розвиток ринкового господарства в Україні обумовлює стрімке зростання й різноманіття форм вияву обману в майновій сфері. Вказана обставина відображає одну із закономірностей функціонування ринку. Відзначними особливостями ринкової економіки є товарне виробництво й обіг, різноманіття форм власності та рівність їх захисту, свобода економічної діяльності. Посилення економічного обігу й обумовлений ним розвиток договірних відносин суттєво розширюють сферу застосування майнових обманів і створюють живильне середовище для їх зростання. Багатоманітність обманних прийомів - один із криміногенних наслідків ринкової економіки, викликаний, більш високим рівнем розвитку майнового обігу. За цих умов обман вражає майнові відносини загалом, а не лише відносини власності, як це було за часів планової економіки. Сучасне шахрайство вчиняють не лише з приводу рухомого майна. Ринкові відносини зумовлюють виникнення й розповсюдження обману, учиненого із приводу нерухомого майна (шахрайство при операціях з житлом), майнових прав, пов'язаних з переходом права власності (придбання права власності, інших речових прав або зобов'язальних прав майнового характеру) [9, с. 164].

Так, Т.В. Охрімчук виокремлює різноманітні способи шахрайства, вчинені з метою заволодіння державним або колективним майном (заволодіння матеріальними цінностями або грошовими коштами за підробленими документами; заволодіння майном шляхом придбання товарів у кредит; отримання авансу з наступним ухиленням від виконання зобов'язань; поставка товарів у меншій кількості, гіршої якості, ніж це передбачено договором тощо). Залежно від характеру стосунків, що виникають між підприємствами чи господарськими товариствами: фіктивне представництво, фіктивне посередництво, отримання позик під фіктивні проекти. Залежно від тривалості злочину: одноразові; тривалі. Залежно від характеру локалізації шахрайства: спрямовані на вузьке коло жертв; спрямовані на широкі верстви населення [10, с. 14-15].

Інші автори виділяють три групи способів фінансових шахрайств у сфері підприємницької діяльності: уведення в оману потерпілого шляхом використання підроблених або сфальсифікованих документів (платіжних доручень, гарантій тощо); заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою; уведення потерпілого в оману шляхом укладення договору, який завідомо не може бути виконаний [11, с. 37]. На думку Д.О. Грицишена, усі способи вчинення економічного шахрайства можна умовно класифікувати на дві групи. Перша стосується шахрайств, що вчиняють у фінансовій сфері; до другої належать шахрайства на споживчому ринку (так зване «комерційне шахрайство») [12, с. 36].

В основі класифікації способу вчинення економічного шахрайства О.Є. Користін розглядає характер відносин суб'єкта кримінального правопорушення з підприємством, на майно якого зазіхають шахраї. У зв'язку з цим, автор виокремлює: шахрайство з боку осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством: учинені безпосередньо працівником підприємства; учинені колишнім працівником підприємства або тим, хто, не перебуваючи у штаті, фактично працює на підприємстві; учинені стороннім суб'єктом за допомогою працівника підприємства; шахрайство, що вчиняється стороннім суб'єктом (не працівником підприємства або колишнім працівником). Зазначається, що різнобічні прийоми вчинення шахрайських дій характерні для другої групи шахраїв. Кримінальні правопорушення, що вчиняють представники цієї групи, можна класифікувати за способом маскування та приховування суб'єкта злочину від потерпілих. За цією підставою зловмисники розподіляються на дві категорії. Перша група створює підприємство за справжніми документами, укладає угоду з партнером та одержує від нього переплату чи аванс. Інша група шахраїв створює фіктивне підприємство або використовує підроблені документи іншого реально діючого на ринку підприємства, укладає угоду, одержує товарно-матеріальні цінності та зникає з ними. Серед цієї категорії можна виокремити посягання на майно, а також на грошові кошти [13, с. 169-170].

На думку науковців, шахрайство в підприємництві доречно розподіляти на такі напрями: створення фіктивних підприємств для здійснення протиправної діяльності; протиправне заволодіння товарами й іншими матеріальними цінностями в інтересах окремих підприємств, так і найманими працівниками цих підприємств у власних інтересах; окремі форми рейдерства; шахрайські дії керівників підприємств щодо самих підприємств; шахрайські операції в банках; привласнення коштів з використання інформаційних технологій, інвестиційних угод та цінних паперів; шахрайство у страхуванні; привласнення коштів шляхом запланованого банкрутства. Відносно легкий доступ до коштів громадян породив форми шахрайства, що вчинені способом так званих «фінансових пірамід». Фінансова піраміда як спосіб вчинення шахрайства - це організація, членство в якій набувається за умови внесення певних платежів, внесків чи іншої оплати і дає змогу отримувати прибуток членам організації залежно від кількості залучених ними учасників. Члени цієї організації входять до певних груп, які очолюють керівники за ієрархією, що отримують прибутки від своєї групи. Найвищий керівник отримує прибутки від внесків усіх учасників [14, с. 83].

Варте уваги й шахрайство, вчинене способом «фінансової піраміди» [2; 15]. Учені пропонують різні підходи до визначення фінансової піраміди, що в сукупності утворюють три основні концепції: економічну, математичну та юридичну. Представники економічної науки фінансову піраміду розуміють як ситуацію, що виникає у зв'язку із залученням коштів від інвесторів у певний інвестиційний проект, коли поточна прибутковість цього проекту є нижчою за ставку залучення інвестицій, і тому частина виплат за внесками інвесторів здійснюється не з прибутку проекту, а із залучених коштів нових інвесторів. Закономірним підсумком цієї діяльності є банкрутство проекту та збитки останніх інвесторів [15, с. 208-209].

Зазвичай фінансові піраміди реєструють як суб'єкти господарювання (фінансові установи), що залучають кошти особи для фінансування певного проекту. Якщо реальна прибутковість проекту є нижчою за обіцяні інвесторам доходи або взагалі відсутня, тоді частину коштів нових інвесторів спрямовують на виплату дивідендів попереднім. Закономірним результатом цієї ситуації є неминуча фінансова неспроможність проекту і збитки останніх інвесторів. Практика показує, що після краху піраміди вдається повернути не більше як 10-15% залучених коштів. Адже зібрані кошти організатори «піраміди» не спрямовують на придбання ліквідних активів, а відразу використовують для виплат першим учасникам, реклами й особистого збагачення. Чим довше функціонує піраміда, тим меншим є відсоток можливого повернення коштів у разі її ліквідації [16, с. 65].

Економічний підхід важливий тим, що природа фінансової піраміди та шахрайства має спільну основу, позаяк в основі «легальної» піраміди є кошти, що залучені від вкладників, для використання у високодохідному бізнесі (банк, інвестиційний фонд, кредитна спілка та ін.).

На основі вивчення окремих кримінальних проваджень щодо шахрайств можна виокремити низку ознак, за якими потрібно відмежувати такий небезпечний вид кримінальної протиправності проти власності від реального інвестиційного проекту на етапі залучення коштів інвесторів, зокрема:

1) головним завданням організаторів фінансової піраміди є залучення нових інвесторів, участь яких забезпечує нові прибутки проекту, тобто сума залучених від інвесторів коштів перевищує розмір прибуткової вартості, що забезпечує певний інвестиційний проект;

2) наявність активної реклами у засобах медіа, що обіцяє виплату дивідендів за відсотковою ставкою, розмір яких значно перевищує середні показники (оскільки фінансова піраміда реальної фінансово-господарської діяльності не здійснює, то головну увагу організаторів спрямовано на використання сучасних передових інформаційно- технічних технологій);

3) використання обладнаних у технічному значенні офісів у престижних районах міста, проведення пафосних презентацій, налагодження системи роботи з клієнтами;

4) непрозора сфера діяльності, тобто учасники фінансової піраміди не можуть перевірити характер інвестиційного проекту та спрямування залучених коштів, метою діяльності фінансової піраміди є проекти в інших країнах чи сферах діяльності, що не підлягають контролю з боку держави, інвесторам називають імена організаторів або ж фігурують невідомі прізвища, зокрема іноземних громадян (як правило, організатори фінансових пірамід посилаються на конфіденційність діяльності їх проекту або вживають терміни, значення яких не зрозумілі пересічним громадянам, і в будь-якому разі відказують надати для перевірки фінансові документи компанії);

5) використання кількох компаній, які приховують фінансову піраміду, кількаразова їх реорганізація, зміна організаційно-правових форм, юридичної адреси, офшорна реєстрація компаній;

6) створення переконливої легенди капіталовкладень, ілюзії глибокого аналізу та наукового обґрунтування інвестиційної політики, використання документів прикриття, зокрема щодо підтримки проекту органами державної влади, потужними фінансовими установами, зокрема відомими міжнародними організаціями;

7) виплата дивідендів та повернення залучених коштів на начальному етапі діяльності фінансової піраміди (стадія «розкрутки») з метою формування в інвесторів упевненості в надійності проекту (інвестор, який вклав невелику суму на незначний термін та отримав її назад з відсотками, переконується у платоспроможності компанії, надалі він регулярно збільшує суми і термін вкладів, поширюючи інформацію серед потенційних інвесторів) [17, с. 170-171].

Таким чином, варто наголосити, що шахрайство виступає однією з найбільш типових форм протиправної економічної діяльності, при цьому з позицій національної економічної безпеки, максималізує економічні відносини й систему управління, наносячи колосальний матеріальний збиток суспільству й державі. Тому, економічна безпека є невід'ємною частиною національної безпеки, що спрямована на протидію шахрайським проявам з метою досягнення обороноздатності країни в умовах воєнного стану.

Висновки

Фінансове шахрайство в системі загроз економічній безпеці виступає сутнісною рисою більшості економічних злочинів і головною перешкодою на шляху формування цивілізованої системи соціально- економічних і організаційно-управлінських відносин в економічній сфері.

Найбільш загальне визначення фінансового шахрайства в підприємництві можна сформулювати наступним чином: це такий вид деструктивної економічної діяльності, який пов'язаний з одержанням матеріальних та фінансових активів за рахунок привласнення або придбання права на ці активи на основі обману або уведення в оману. Головними деструктивними чинниками, які обумовлюють стан і тенденції сучасних злочинних процесів в системі загроз економічній безпеці, можна виділити такі як: мінімізованість держави в умовах воєнного стану в забезпеченні реформування фінансово- економічних відносин; прорахунки в економічній політиці ринкового реформування; необґрунтоване відсторонення суб'єктів від публічно- правового регулювання економічних відносин; низька ефективність роботи контролюючих органів у сфері економічної діяльності; недоліки в діяльності правоохоронних органів; цілеспрямовані дії злочинців, які лобіюють власні специфічні корпоративні інтереси.

Відсутність механізмів регулювання відносин між самостійними суб'єктами господарської діяльності перетворила правопорушення в сфері економіки й фінансів у невід'ємну частину трансформаційної ситуації. Причини цих правопорушень, на відміну від досліджень, проведених раніше, постійно змінюються. Тобто відбувається поява нових факторів, що сприяють економічній злочинності.

Таким чином, для підтримання соціальної та економічної рівноваги державі та її інститутам необхідно забезпечувати економічну безпеку, у тому числі й докладати чималих зусиль щодо мінімізації шахрайства в підприємницькій діяльності.

Література

1. Стратегія економічної безпеки України на період до 2025 року: Указ Президента України від 11.08.2021 р. №347/2021.

2. Чернявський С.С. Теоретичні та практичні основи методики розслідування фінансового шахрайства: дис... докт. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2010. 610 с.

3. Великий тлумачний словник української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. Київ, Ірпінь: Перун, 2005. 1440 с.

4. Тихонова О.В. Фінансова безпека України: кримінально-правові та кримінологічні основи: ...монографія. Дніпропетровськ: Середняк Т.К., 2015. 484 с.

5. Григорович П.О. Криміналістична характеристика злочинної діяльності фіктивних підприємств в Україні (Forensic characteristics of criminal activity fictitious enterprises in Ukraine). European Reforms Bulletin. 2017. №3. P. 8-14.

6. Єпринцев П.С. Організована злочинність в Україні: феномен, детермінація, запобігання: монографія. Одеса: Видавництво «Юридика», 2023. 560 с.

7. Буга Г.С. Забезпечення безпеки у сфері діяльності небанківських фінансових установ в Україні: адміністративно-правові засади: монографія. Одеса: Гельветика, 2022. 404 с.

8. Сазонов В.В. Забезпечення економічної безпеки України: кримінологічний аналіз: монографія. Харків: Панов, 2020. 376 с.

9. Валютне регулювання: навч. посіб. / Ю.М. Бездітко, О.О. Мануйленко, Г.А. Стасюк. Херсон: ОЛДІ-плюс, 2019. 272 с.

10. Охрімчук Т.В. Криміналістична характеристика шахрайства з фінансовими ресурсами та основні напрями розслідування: дис...канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2011. 189 с.

11. Чернявський С.С., Користін О.Є., Некрасов В.А. Фінансові розслідування у сфері протидії легалізації злочинних доходів в Україні: метод. реком. Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2017. 164 с.

12. Грицишен Д.О. Міжнародна співпраця в сфері запобігання та протидії економічній злочинності: державно-управлінський аспект. Науковий вісник «Економічний вісник Дніпровської політехніки». 2020. №4. С. 36-50

13. Економічна безпека / О.Є. Користін, О.І. Барановський, Л.В. Герасименко та ін.; за ред. О.М. Джужі. Київ: Алерта, 2010. 368 с.

14. Волобуєв А.Ф. Криміналістична характеристика злочинів у сфері кредитних відносин. Підприємництво, господарство і право. 2011. №7. С. 82-85.

15. Князєв С.М. Фінансова піраміда як спосіб шахрайства на ринку фінансових послуг. Право та управління. 2011. №1. С. 204-211.

16. Чернявський С.С. Актуальні проблеми обґрунтованого порушення кримінальної справи про шахрайство з фінансовими ресурсами. Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. 2008. №4. С. 64-77.

17. Руснак Л.Р. Шахрайство як загроза економічній безпеці підприємництва в Україні. Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. Економічні науки. 2014. Вип. І (53). С. 166-173.

References

1. Ukaz Prezidenta Ukrarni “Strategija екопоті^пої bezpeki Ukrarni na period do 2025 roku” [The Decree of the President of Ukraine “Economic security strategy of Ukraine for the period until 2025”]. (n.d).

2. Chernjavs'kij, S.S. (2010). Teoretichrn ta praktichrn osnovi metodiki rozshduvannja finansovogo shahrajstva [Theoretical and practical foundations of financial fraud investigation methodology]. Doctor's thesis. Knv [in Ukrainian].

3. Busel, V.T. (2005). Velikij tlumachnij slovnik ukrams'kot: movi [Large explanatory dictionary of the Ukrainian language]. Knv, Irpm': Perun [in Ukrainian].

4. Tihonova, O.V. (2015). Fmansova bezpeka Ukrarni: krimіnal'no-pravovі ta krimіnologіchnі osnovi [Financial security of Ukraine: criminal-legal and criminological foundations]. Drnpropetrovs'k [in Ukrainian].

5. Grigorovich, P.O. (2017). Krimmahstichna harakteristika zlochinno! dyafnosti fiktivnih pіdpriєmstv v Ukra/m (Forensic characteristics of criminal activity fictitious enterprises in Ukraine) [Forensic characteristics of criminal activity fictitious enterprises in Ukraine]. European Reforms Bulletin, 3, 8-14 in [Ukrainian].

6. Єprincev, P.S. (2023). Organizovana zlochinnist' v Ukratni: fenomen, determinacija, zapobigannja [Organized crime in Ukraine: phenomenon, determination, prevention]. Odesa: Vidavnictvo «Juridika» [Ukrainian].

7. Buga, G.S. (2022). Zabezpechennja bezpeki u sferi dijal'nosti nebankivs'kih finansovih ustanov v Ukrami: administrativno-pravovi zasadi [Ensuring security in the sphere of activity of non-banking financial institutions in Ukraine: administrative and legal principles]. Odesa: Gel'vetika [Ukrainian].

8. Sazonov, V.V. (2020). Zabezpechennja ekonomichno'i bezpeki Ukrami: kriminologichnij analiz [Ensuring the economic security of Ukraine: criminological analysis]. Harkiv: Panov [Ukrainian].

9. Bezditko, Ju.M., Manujlenko, O.O., Stasjuk, G.A. (2019). Valjutne reguljuvannja [Currency regulation], Herson: OLDUpljus [Ukrainian].

10. Ohrimchuk, T.V. (2011). Kriminalistichna harakteristika shahrajstva z finansovimi resursami ta osnovni naprjami rozsliduvannja [Forensic characteristics of fraud with financial resources and the main directions of investigation]. Candidate's thesis. Kiiv: Nac. akad. vnutr. Sprav [Ukrainian].

11. Chernjavs'kij, S.S., Koristin, O.Є., Nekrasov, V.A. (2017). Finansovi rozsliduvannja u sferi protidii legahzach zlochinnih dohodiv v Ukraini [inancial investigations in the field of combating the legalization of criminal proceeds in Ukraine]. Ki'iv: Nac. akad. vnutr. sprav [Ukrainian].

12. Gricishen, D.O. (2020). Mizhnarodna spivpracja v sferi zapobigannja ta protidii ekonomichnij zlochinnosti: derzhavno-upravlins'kij aspekt [International cooperation in the sphere of prevention and counteraction of economic crime: state and administrative aspect]. Naukovij visnik «Ekonomichnij visnik Dniprovs'kotpolitehniki» - Scientific Bulletin "Economic Bulletin of the Dnipro Polytechnic", 4, 36-50 [Ukrainian].

13. Koristin, O.Є., Baranovs'kij, O.І., Gerasimenko, L.V. (2010). Ekonomichna bezpeka [Economic security]. Kiiv: Alerta [Ukrainian].

14. Volobv, A.F. (2011). Kriminalistichna harakteristika zlochiniv u sferi kreditnih vidnosin [Forensic characteristics of crimes in the sphere of credit relations]. Pidprwmnictvo, gospodarstvo i pravo - Entrepreneurship, economy and law, 7, 82-85 [Ukrainian].

15. Knjazєv, S.M. (2011). Finansova piramida jak sposib shahrajstva na rinku finansovih poslug [Financial pyramid as a method of fraud in the market of financial services]. Pravo ta upravlinnja - Law and management, 1, 204-211 [Ukrainian].

16. Chernjavs'kij, S.S. (2008). Aktual'ni problemi obiruntovanogo porushennja kriminal'noi spravi pro shahrajstvo z finansovimi resursami [Actual problems ofjustified initiation of a criminal case on fraud with financial resources]. Naukovij visnik Kitvs'kogo nacional'nogo universitetu vnutrishnih sprav - Scientific Bulletin of Kyiv National University of Internal Affairs, 4, 64-77 [Ukrainian].

17. Rusnak, L.R. (2014). Shahrajstvo jak zagroza ekonomichnij bezpeci pidprmmnictva v Ukraini [Fraud as a threat to the economic security of entrepreneurship in Ukraine]. Visnik Chernivec'kogo torgovel'no-ekonomichnogo institutu. Ekonomichni nauki - Bulletin of the Chernivtsi Trade and Economic Institute. Economic sciences, І (53), 166-173 [Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru