Оптимізація публічного управління через організаційно-правові механізми реалізації публічної політики в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оптимізація публічного управління через організаційно-правові механізми реалізації публічної політики в Україні

Лях Юлія Іванівна доктор філософії з галузі знань публічне управління та адміністрування, старший викладач кафедри менеджменту і публічного адміністрування, Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, м. Харків

Давидов Данило Владиславович здобувач третього освітньо-наукового рівня вищої освіти (доктор філософії), Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, м. Харків

Анотація

публічне управління правовий політика

У сучасному світі публічне управління є однією з ключових складових успішного функціонування держави. Забезпечення ефективності, прозорості та відповідальності в діяльності владних структур стає пріоритетом для кожної країни, адже від цього залежить якість життя громадян та розвиток суспільства в цілому. У контексті України, що проходить складний шлях трансформації та реформування, питання оптимізації публічного управління через організаційно-правові механізми реалізації публічної політики набуває особливого значення.

Держава, що має адаптивну та ефективну систему управління, здатна швидко реагувати на виклики та зміни в суспільстві, сприяти економічному зростанню та забезпечувати стабільність. Проте, реалізація цих завдань часто ускладнена певними викликами та недоліками в діяльності державного апарату, які потребують системних та комплексних рішень.

Україна продовжує проходити через процеси реформування своєї публічної адміністрації та управління, зокрема в контексті наближення до стандартів та вимог Європейського Союзу. У даній статті ми розглянемо ключові аспекти вдосконалення системи управління країною через поєднання правових норм та організаційних механізмів, проаналізуємо основні виклики, з якими стикається державний апарат, запропонуємо шляхи їх вирішення та висвітлимо перспективи подальших реформ у цій сфері. Стаття також аналізує роль правових актів у забезпеченні участі громадян у владних процесах та регулюванні співпраці між урядом та громадськістю. Через впровадження ефективних механізмів управління та реалізації публічної політики, держава може демонструвати свою здатність до вирішення соціально-економічних проблем. Також у статті досліджуються організаційні механізми, спрямовані на підтримку взаємодії між різними зацікавленими сторонами у формуванні та реалізації публічної політики. Отже, у статті розглядається концепція оптимізації публічного управління, яка спрямована на покращення взаємодії та співпраці між урядовими інституціями, громадськістю та іншими учасниками суспільства з метою ефективної та прозорої публічної політики в Україні.

Ключові слова: публічне управління, організаційно-правові механізми; публічна політика.

Abstract

Liakh Yuliia Ivanivna PhD in public management and administration, Senior lecturer Department of Management and Public Administration, O. M. Beketov National University of Urban Eco^my in Kharkiv, department of Management and Public Administration, Kharkiv

Davydov Danylo Vladyslavovych Postgraduate student, O. M. Beketov National University of Urban Eco^my in Kharkiv, department of Management and Public Administration, Kharkiv

OPTIMIZATION OF PUBLIC ADMINISTRATION THROUGH ORGANIZATIONAL-LEGAL MECHANISMS FOR IMPLEMENTING PUBLIC POLICY IN UKRAINE

In the modern world, public administration stands as one of the key components of a state's successful functioning. Ensuring efficiency, transparency, and accountability within governmental structures becomes a priority for every country, as it directly influences the quality of life for citizens and overall societal development. In the context of Ukraine, undergoing a complex path of transformation and reform, the issue of optimizing public administration through organizational and legal mechanisms for implementing public policy becomes particularly significant.

A state with an adaptive and efficient management system is capable of swiftly responding to societal challenges and changes, fostering economic growth, and ensuring stability. However, the realization of these objectives is often complicated by certain challenges and shortcomings in the functioning of the governmental apparatus, necessitating systemic and comprehensive solutions.

Ukraine continues to undergo processes of reforming its public administration and governance, particularly in the context of aligning with European Union standards and requirements. It analyzes the main challenges facing the governmental apparatus, proposes pathways for their resolution, and sheds light on the prospects for further reforms in this sphere. The article also examines the role of legal acts in facilitating citizen participation in governance processes and regulating the collaboration between the government and civil society. Through the implementation of effective management mechanisms and the realization of public policy, the state can demonstrate its capacity to address socio-economic issues.

Furthermore, the article investigates organizational mechanisms aimed at supporting interaction among various stakeholders in the formation and implementation of public policy. Thus, the article explores the concept of optimizing public administration, directed towards enhancing cooperation among governmental institutions, civil society, and other societal actors, for effective and transparent public policy in Ukraine.

Keywords: public administration, organizational and legal mechanisms; public policy.

Постановка проблеми

Сучасна демократія перетворює уявлення про владу і управління, змінюючи акценти з поняття «влада більшості» на врахування багатогранності інтересів та участі різних груп суспільства в формуванні та реалізації публічної політики. В Україні якість державного управління та ефективність публічної політики нерозривно пов'язані зі впровадженням організаційно-правових механізмів, спрямованих на досягнення балансу у політико-адміністративній системі та задоволення потреб суспільства.

На сьогоднішній день, для досягнення високого рівня публічного управління, необхідно розглядати впровадження механізмів, що відображають інтереси та потреби різних верств суспільства. Прозорість, участь громадськості, відкритість процесів ухвалення рішень, а також компетентність та відповідальність державних органів -- це ключові складові для побудови ефективної системи публічного управління.

Важливо наголосити, що успішне впровадження публічної політики залежить від узгодженості механізмів управління та їхньої відповідності потребам суспільства. Постійний моніторинг, оцінка результативності програм, розвиток кадрового потенціалу, а також розширення можливостей громадського участі стають запорукою для формування і реалізації ефективної публічної політики.

Високоякісне публічне управління в Україні потребує постійних зусиль на забезпечення рівноваги між різними інтересами суспільства та ефективними механізмами прийняття та реалізації управлінських рішень. Організаційно- правові механізми є ключем до підвищення якості та ефективності публічного управління, сприяючи створенню сучасної, відкритої та відповідальної системи управління, яка відповідає вимогам часу та потребам громадян.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Багато вітчизняних та зарубіжних вчених приділяли увагу аналізу механізмів у публічному управлінні, зокрема Р. М. Рудніцька, О. Г.Сидорчук, С. В. Ситник, О. М. Стельмах, С. О. Телешун досліджували інструменти та механізми впровадження публічної політики в Україні. Проведення структурних реформ у країні викликає необхідність глибокого вивчення окремих груп механізмів утворення та реалізації публічної політики.

Мета статті полягає в аналізі організаційно-правових механізмів, що сприяють оптимізації публічного управління в Україні через реалізацію публічної політики.

Виклад основного матеріалу

В умовах постійних змін, що визначають сучасне суспільство, оптимізація публічного управління стає ключовим аспектом ефективного функціонування держави. Україна, яка проходить складний шлях трансформації та реформ, активно шукає ефективні стратегії покращення публічного управління. Одним з важливих механізмів цього покращення є організаційно-правовий аспект, який визначає та реалізує публічну політику. Ретельно спланований та добре організований механізм реалізації публічної політики відіграє критичну роль у забезпеченні ефективності та успішності управлінських рішень. У даній статті ми розглянемо сутність, важливість та перспективи оптимізації публічного управління через призму організаційно-правового механізму реалізації публічної політики в Україні.

Сучасна концепція демократії акцентує увагу на наявності конкурентного середовища та узгодженні інтересів різних осіб під час формування програм публічної політики. Якість та ефективність публічної політики, розробленої в державі, залежить від того, які конкретні механізми використовуються при ухваленні управлінських рішень.

За визначенням О. Зайчука та Н. Оніщенко, механізм держави - це динамічна категорія, яка об'єднує елементи держави в єдину систему і яка є системою нормативно визначених, взаємодіючих органів та організацій держави. Їх завдання полягає у реалізації завдань та функцій держави, наділяючи спеціальними повноваженнями органи для виконання їхніх функцій [1].

Визначення В. Бакуменка та В. Князєва розглядає механізм державного управління як комплекс практичних заходів, засобів та стимулів, за рахунок яких владні органи впливають на різні сфери суспільства, зокрема на виробництво, соціальні системи для досягнення встановлених цілей [2].

За визначенням Р. М. Рудніцької, О. Г. Сидорчука та О. М. Стельмаха, механізм державного управління - це комплексна система, створена штучно, яка має на меті досягнення поставлених цілей. Ця система включає в себе чітку структуру, сукупність правових норм, методи, засоби та інструменти, які використовуються для здійснення державного впливу на об'єкт управління [3]. В їхньому розумінні, механізм державного управління представляє собою систему, яка виникає завдяки діяльності державних органів та структур, спрямована на досягнення визначених цілей в управлінській сфері. Вона складається з чітко визначених елементів, таких як правові норми, методи управління, різноманітні інструменти та прийоми, які допомагають здійснювати вплив на об'єкт управління з метою досягнення певних результатів. Це підкреслює важливість систематичного та організованого підходу до управлінських процесів у сфері державного управління, що базується на чітко визначених методах та інструментах, необхідних для досягнення поставлених завдань.

Запропоновані визначення механізму держави відображають його складність та багатогранність. Основна ідея у цих визначеннях полягає у розгляді механізму держави як системи, що включає різноманітні аспекти, спрямовані на досягнення цілей держави та її функцій управління.

Концепція «публічної політики» тісно переплетена з активним «демократичним суспільством». Публічна політика - це відображення відкритості та прозорості у діях влади, а також можливості громадян впливати на розробку та впровадження державних рішень [4]. Основною передумовою для функціонування демократії є прозорість у публічній сфері. Кожна особа повинна мати право на інформацію про дії політичних сил та наміри влади. В іншому випадку громадяни не зможуть ефективно впливати на управління своєю країною.

Враховуючи публічну політику як політику органів публічної влади, спрямовану на досягнення суспільно значущих цілей через механізми публічного узгодження інтересів зацікавлених сторін, можна визначити, що механізми впровадження публічної політики виступають як важлива складова системи управління. Ці механізми включають у себе сукупність різноманітних форм, методів, інструментів, принципів та функцій. Вони визначають спосіб їх застосування суб'єктом управління щодо об'єкта управління. Цей підхід передбачає створення відповідних умов для розвитку громадянського суспільства через систематичне і організоване впровадження публічної політики.

У демократичній державі взаємодія між громадянським суспільством та владними інституціями відіграє важливу роль у формуванні та виконанні публічної політики. Інститути громадянського суспільства впливають на роботу органів влади, контролюють їхню діяльність і спонукають чиновників працювати на користь громадян. Чим активніше громадянське суспільство, тим більше демократії і інтересів громадян враховується в роботі владних структур. З іншого боку, при меншому розвитку громадянського суспільства, держава може виявляти більшу схильність до обмеження самоврядування і саморегулювання суспільства. Це означає, що механізми формування публічної політики можна розглядати як способи взаємодії між державою і суспільством, які визначають процеси створення та впровадження політики для вирішення соціальних проблем та задоволення різних інтересів громадян. Принципами регулювання суспільних відносин у сфері взаємодії держави з громадянським суспільством є такі:

- соціальне партнерство, що сприяє конструктивній взаємодії між владними органами, суб'єктами господарської діяльності та інститутами громадянського суспільства при вирішенні соціально важливих питань;

- баланс між державними інтересами та інтересами окремих інститутів громадянського суспільства для досягнення оптимальної рівноваги у виробленні та прийнятті рішень;

- забезпечення рівних можливостей для всіх інститутів громадянського суспільства у захисті прав і свобод людини, наданні соціальних послуг і створенні прозорого механізму конкуренції;

- взаємна відповідальність та обов'язок звітування з боку інститутів громадянського суспільства та владних органів за використання державних коштів і розвиток механізмів громадського контролю;

- мінімізація державного втручання в діяльність інститутів громадянського суспільства за винятком випадків, встановлених законом;

- участь у формуванні політики та прийнятті рішень для всіх зацікавлених сторін.

- інформаційна відкритість, що передбачає прозорість, гласність, доступ до інформації та активний діалог з громадськістю;

- визнання багатоманітності видів діяльності громадських організацій та підтримка їхньої співпраці з владними органами [1].

Основу соціальної стабільності та забезпечення належного рівня безпеки держави утворює взаємодія між громадянським суспільством та державною владою, що ґрунтується на співпраці та партнерстві при ухваленні рішень. Проте, такий стан справ можливий лише за умови існування таких чинників, як:

- високий рівень політичної свідомості серед громадян, який дозволяє усвідомлювати та оцінювати важливі аспекти політики та прийняття рішень;

- дотримання та підтримка загальнолюдських цінностей, що формують основу для гармонійного функціонування суспільства;

- активна позиція влади, яка проявляє зацікавленість та увагу до потреб та викликів суспільства;

- бажання громадян об'єднуватися у громадські організації, коаліції чи інші форми спільної діяльності, спрямовані на досягнення спільних цілей;

- мотивація громадян, яка виявляється в усвідомленні необхідності захисту держави та підтримці її інтересів.

У свою чергу, державна влада повинна виступати організуючим елементом у суспільстві, спонукаючи його до співпраці та створюючи необхідні умови для цього. Це означає створення не лише законодавчо- правових, але й організаційно-адміністративних, інформаційно-комунікативних умов для ефективної взаємодії між владою та громадянами.

Взаємодія між владою та бізнесом в Україні є критично важливою для ефективного управління. Це відображено у публічній політиці та стає ключовим аспектом у контексті інтеграції до Європейського Союзу, так Угода про асоціацію з Європейським Союзом [6] сприяє створенню інституційного середовища, яке базується на цінностях та принципах ЄС, а саме співробітництві та партнерстві [7].

В умовах євроінтеграції України оптимальним методом взаємодії громадянського суспільства і державної влади є налагодження постійного діалогу, результатом якого має бути розробка спільної європейської політики. Створення сприятливого політично-правового середовища для взаємодії громадянського суспільства і органів державної влади у впровадженні публічної політики України має базуватися на успішних практиках та стандартах захисту прав людини, включаючи принципи відкритості, прозорості та підзвітності влади, які використовуються в Європі.

Поняття прав, які надаються громадянам для участі у формуванні та реалізації публічної політики, створює взаємодію громадянського суспільства та держави, зокрема, через їх вплив на політику. Ця «взаємодія» та «вплив» не відбуваються самовільно, а через певні механізми: механізми участі громадськості у формуванні та реалізації публічної політики або механізми взаємодії громадянського суспільства та держави, що поєднують у собі нормативно-правові, державно-управлінські та організаційні аспекти. Зокрема, механізми участі громадськості у формуванні та реалізації публічної політики - це сукупність нормативно-правових та організаційних інструментів, що створюють законні умови для активної участі суспільно активних громадян у керівництві справами суспільства.

В Україні, використовуючи найкращі світові практики, створено нормативно-правову базу для взаємодії громадянського суспільства і демократичної держави. Нормативні акти визначають багато інструментів громадської участі у виробленні публічної політики, контролі за прийняттям рішень та їх виконанням. Ці інструменти охоплюють широкий спектр: від інформування та участі у виборах до громадських слухань, консультацій, моніторингу та інших форм взаємодії. Вони спрямовані на двосторонню комунікацію для спільного розроблення політики та прийняття ефективних управлінських рішень у вирішенні соціально важливих проблем.

Протягом періоду незалежності було прийнято ряд документів, які утворюють основу для розвитку взаємодії між українським громадянським суспільством та органами влади. Серед них можна виділити такі закони України, як «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» (2010), «Про соціальний діалог в Україні» (2010), «Про доступ до публічної інформації» (2011), «Про громадські об'єднання» (2012), а також урядові постанови, зокрема «Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади» (2008) та «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» (2010). Також, важливим елементом є стратегічні документи, такі як Стратегія національної безпеки (2020), а також національна стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства на період до 2021-2026 років.

У контексті дослідження правовий механізм упровадження публічної політики охоплює прийняття законодавчих та нормативно-правових актів, організацію взаємодії між державними органами та громадськими інститутами, керування прийняттям, реалізацією, контролем та оцінкою політичних рішень. Водночас, цей механізм утверджує єдність принципів та стандартів для державної служби, створює стабільність і системність, сприяючи формуванню єдності та стійкості персоналу державних служб.

Основу цього механізму становить юридичне визначення засобів, інструментів та процедур у сфері взаємин між державною владою, органами влади, громадянами та публічними службовцями. Визначення цілей, завдань, правового статусу органів влади та їх функцій здійснюється через систему правових норм, що регламентують взаємовідносини в межах організаційної структури, включаючи як саму систему, так і її окремі складові. Таким чином, ця система норм утворює правовий механізм розробки та впровадження публічної політики.

Вітчизняні нормативно-правові акти визначають велику кількість форм громадської участі у формуванні публічної політики, прийнятті управлінських рішень та контролі за їх виконанням. Найважливіші серед них включають: інформування (прес-релізи, прес-конференції, веб-сайти тощо), участь у виборах, референдумах, мітингах, опитуваннях для з'ясування громадської думки, індивідуальні або колективні звернення громадян, круглі столи, громадські слухання, консультації з громадськістю, громадські ініціативи, громадські ради, громадський контроль, громадські експертизи, соціальний діалог, моніторинг, інноваційні веб-простори, електронні петиції, інтернет- платформи, партнерські програми, теле- і радіодебати, «гарячі лінії» та інші. Загалом, громадська участь завжди є двостороннім процесом комунікації для спільного розроблення політики та ефективних управлінських рішень, спрямованих на вирішення соціально важливих проблем [8].

У цілому, організаційні механізми публічного управління мають за мету сприяти формуванню та зміцненню організаційного потенціалу суб'єктів управління. Вони сприяють вирішенню важливих управлінських завдань та досягненню поставлених цілей за допомогою використання сучасних методів управління, впровадження інституційних форм і розробки ефективних стратегій взаємодії між усіма учасниками комунікацій. Процес впровадження новітніх організаційних механізмів набуває особливого значення в сучасних умовах через його потенціал забезпечувати ефективну співпрацю між державними інституціями, органами публічної влади та місцевим самоврядуванням, бізнесовими структурами та організаціями громадянського суспільства. Такий підхід може сприяти оптимізації роботи цих суб'єктів, покращенню управлінських процесів, налагодженню ефективних механізмів спільної діяльності для досягнення спільних цілей.

Бізнес в Україні виступає активним учасником не лише у суспільно- економічних, але й у політичних процесах. Його взаємодія з владою має велике значення для проведення реформ у різних сферах суспільного життя та для формування публічної політики. Проте в Україні поки що рано говорити про завершення формування дієвої інституційної системи, яка забезпечує ефективну взаємодію влади та бізнесу на основі чітко встановлених правил та норм саморегулювання. Це пов'язано з низкою невирішених проблем, серед яких є недосконалість способів взаємодії між владою та бізнесом у визначенні основних напрямків розвитку країни в політичній та соціально-економічній сферах. Наприклад, у 2018 році Рада бізнес-омбудсмена отримала 1792 скарги від підприємців, більшість з яких були подані українськими компаніями (85%), зокрема представниками малого та середнього бізнесу (73%). Ці факти ілюструють, що наприкінці 2018 року лише 41% рекомендацій Ради бізнес- омбудсмена було виконано державними органами [9]. Іншими словами, відповідний державний орган дотримувався лише кожної другої поради щодо системних проблем бізнесу. Ця взаємодія переважно є реактивною на внутрішні або зовнішні виклики, як свідчать дані про кількість скарг від підприємців та рівень виконання рекомендацій від Ради бізнес-омбудсмена органами влади. Високий рівень корупції, особливо у політичній сфері, що веде до переважання різних неформальних практик над формальними інститутами, які відповідають за міжсекторальні взаємодії.

Організаційний механізм реалізації публічної політики можна визначити як систему з конкретних управлінських механізмів, що охоплює структуру, в якій здійснюється впровадження принципів та функцій управління державою (у тому числі планування, організація, мотивація, контроль), сукупність практичних заходів, важелів та стимулів [1].

Отже, структурно організаційно-правовий механізм управління державою є сукупністю:

- нормативно-правових актів, що повною мірою відображають взаємодію та причинно-наслідкові зв'язки різних елементів системи управління;

- форм, методів, засобів, процедур, інструментів та технологій, що використовуються органами влади для досягнення цілей;

- матеріальних і фінансових, інформаційно-аналітичних ресурсів, соціального та організаційного потенціалу, які забезпечують ефективне функціонування, розв'язання складних соціально-політичних та економічних проблем розвитку суспільства та врахування інтересів громадян.

Наразі в Україні особливу важливість набирає практичний аспект взаємодії органів влади з інститутами громадянського суспільства. Зокрема, серед сучасних інституційних практик взаємодії їхніх форм та функціональної активності виділяють дві основні групи. Перша група ґрунтується на ініціативі громадськості, зокрема: участь у створенні та обговоренні нормативно- правових актів, громадські бюджетні ініціативи, робота асоціацій, громадських рад, консультативних органів, експертних структур та інших. Друга група ґрунтується на ініціативі владних інституцій, таких як залучення громадськості до організації виборчого процесу, підтримка громадських організацій, організація діяльності державних фондів, співпраця з громадськими об'єднаннями для надання соціальних послуг, підтримка програм для внутрішньо переміщених осіб та інші форми співпраці між владою та громадськістю.

Фахівці-експерти відзначають, що сучасна взаємодія між органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськістю у створенні та реалізації публічної політики залишається неефективною через недостатню прозорість та бюрократизовані процедури, низький рівень взаємної довіри. Інколи прийняті управлінські рішення не враховують думку громадськості, висловлену під час консультацій чи громадських слухань. Практика зворотного зв'язку після консультацій відсутня, що погіршує ситуацію. Консультативно-дорадчі органи іноді не сприяють максимальній участі та інформованості громадян, а партнерство як форма взаємодії знаходиться на ранній стадії розвитку [7].

Дослідники, які аналізували консультативні ради при органах влади, відзначають, що їх ефективність знижується через тривалість процесу формування та є випадки використання їх у власних інтересах окремих посадових осіб та політичних груп, що суперечить їх функціональному призначенню й руйнує довіру до цієї форми співпраці. Широке застосування традиційних форм громадської участі у місцевій політиці відбувається недостатньо часто. Органи місцевого самоврядування не забезпечують розвиток усіх форм участі громадян у вирішенні питань на місцевому рівні. Механізми громадських слухань, загальних зборів громадян за місцем проживання та інші форми безпосередньої демократії використовуються в меншості випадків [10].

Громадські експерти, які досліджували інструменти партисипативної демократії у деяких областях України, підкреслюють обмежений вплив консультативних органів на формування місцевої політики. Ці органи майже повністю складаються з представників органів влади, що обмежує участь громадських об'єднань. Мало використовуються громадські експертизи для оцінки діяльності влади відповідно до законодавства [10].

В сучасному світі організації громадянського суспільства, неприбуткові установи та приватний сектор грають важливу роль у формуванні публічної політики. Активна участь громад та індивідуальних осіб у процесах взаємодії із владою та створення відповідних інституційних рамок для співпраці є ключем до успішної політики [1].

Розглянувши різноманітні механізми, що охоплюють як правові, так і організаційні аспекти, ми бачимо, що вони сприяють активній участі громадськості у процесі формування та реалізації публічної політики.

Правові норми, які гарантують права громадян на участь у владних процесах, важливі для розвитку демократії та підвищення довіри до уряду. Організаційні механізми, у свою чергу, виступають як засіб взаємодії між урядом, громадськістю та іншими зацікавленими сторонами. Вони дозволяють забезпечити ефективне впровадження публічної політики, створюючи можливості для обміну інформацією, узгодження поглядів та розробки оптимальних рішень.

Отже, оптимізація публічного управління в Україні через організаційно- правові механізми реалізації публічної політики виявляється ключовим фактором у забезпеченні прозорості, відкритості та ефективності діяльності владних структур. Вироблення сприятливого середовища для співпраці між усіма зацікавленими сторонами допоможе досягти більш справедливої, відповідальної та розумної публічної політики, спрямованої на задоволення потреб громадян та загального добробуту країни.

Висновки

Сучасний стан публічного управління демонструє необхідність важливих кроків, спрямованих на вдосконалення співпраці між громадськістю та владними структурами в процесі вироблення та реалізації публічної політики. Організаційно-правовий механізм виявляє свою важливість у створенні певних структурних зв'язків та взаємодії між різними суб'єктами, що сприяє досягненню кращих результатів управління та розвитку суспільства.

Проте, існують певні аспекти, які потребують подальшого удосконалення. Досягнення мети оптимізації публічного управління через організаційно-правовий механізм реалізації публічної політики вимагає більшої уваги до децентралізації процесів управління та збалансованості взаємодії різних зацікавлених сторін. Також, потрібно активно сприяти зміцненню правової бази для гармонійної взаємодії суспільства із владними структурами, зокрема, через забезпечення більшої доступності та прозорості процесів ухвалення рішень.

Отже, вдосконалення організаційно-правових механізмів реалізації публічної політики українськими владними органами визначає перспективи для покращення якості управління та розвитку країни в цілому.

Література

1. Zaichuk, O. V., & Onishchenko, N. M. (2006). Teoriia derzhavy i prava [Theory of state and law: a textbook]. Kyiv :Yurinkom Inter [in Ukrainian].

2. Bakumenko, V. D. and others (2002). Derzhavne upravlinnia: Slovnyk-dovidnyk [Public administration: Dictionary-reference]. Kyiv : Vyd-vo UADU [in Ukrainian].

3. Rudnitska, R. M., Sydorchuk, O. G., & Stelmakh O. M. (2005). Mekhanizmy derzhavnoho upravlinnia: sutnist i zmist [Mechanisms of state administration: essence and content]. Lviv: LIDU NADU [in Ukrainian].

4. Shportko, O. (2010). Pole publichnoyi polityky [The field of public policy]. Politychnyy menedzhmen t-- Political management, 5, 90-95 [in Ukrainian].

5. Homoliako, О. (2020). Orhanizatsiino-pravovi mekhanizmy vprovadzhennia publichnoi polityky v Ukraini [Organizational and legal mechanisms of public policy implementation in Ukraine]. Derzhavne upravlinnya: udoskonalennya ta rozvytok -, Public administration: improvement and development, 12. Retrieved from http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1884 [in Ukrainian].

6. Uhoda pro asotsiatsiiu mizh Ukrainoiu ta Yevropeiskym Soiuzom [Association agreement between Ukraine and the European Union]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text. Retrieved from [in Ukrainian].

7. Isnuiuchi mekhanizmy spivpratsi orhaniv derzhavnoi vlady z orhanizatsiiamy hromadianskoho suspilstva v konteksti realizatsii Natsionalnoi stratehii spryiannia rozvytku hromadianskoho suspilstva v Ukraini 2016-2020 [Existing mechanisms of cooperation between state authorities and civil society organizations in the context of the implementation of the National Strategy for Promoting the Development of Civil Society in Ukraine 2016-2020]. www.osce.org. Retrieved from https://www.osce.org/files/f/documents/e/d/303331.pdf .

8. Teleshun, S. O., Pukhkal, O. H. et al. (n.d.). Instrumenty ta mekhanizmy vyroblennia y vprovadzhennia publichnoi polityky v Ukraini. Naukova rozvidka [Tools and mechanisms of development and implementation of public policy in Ukraine. Scientific intelligence]. www.ukrinform.ua. Retrieved from https://www.ukrinform.ua/rubric-other_news/2713805-instrumenti-ta-mehanizmi- viroblenna-j-vprovadzenna-publicnoi-politiki-v-ukraini.html [in Ukrainian].

9. Otsinka vidnosyn derzhavy i biznesu. Berezen 2019 [Assessment of relations between the state and business. March 2019]. ratinggroup.ua. Retrieved from http://ratinggroup.ua/ research/ukraine/ocenka_otnosheniy_gosudarstva_i_biznesa_mart_2019.html [in Ukrainian].

10. Mizyk, O., Kysla, K. (2018) Analitychnyi zvit za rezultatamy doslidzhennia «Efektyvni instrumenty vplyvu hromadskosti na pryiniattia rishen orhanamy vlady» [Analytical report based on the results of the study "Effective tools of public influence on decision-making by authorities"]. iaaukraine.org. Retrieved from http://iaaukraine.org/wp-content/uploads/2017/10/Analitychnyjzvit- Efektyvni-instrumentyvplyvu.pdf [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru