Цивільний процесуальний статус учасників у справах про видачу і продовження судом обмежувального припису

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра цивільно-правових дисциплін

Національна академія внутрішніх справ

Цивільний процесуальний статус учасників у справах про видачу і продовження судом обмежувального припису

Бобко Володимир Григорович, к.ю.н., доцент

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей цивільного процесуального статусу учасників у справах про видачу та продовження обмежувального припису, з'ясування обсягу і змісту їх процесуальних прав, обов'язків та інтересів. Акцентовано увагу на недосконалості змісту законодавчих норм, які регулюють цивільний процесуальний статус заявника, заінтересованих осіб, участь представника у справах досліджуваної категорії.

Встановлено, що закон обмежує (персоніфікує) коло осіб, які мають право звернутися до суду у таких справах. Заявник звертаючись зі своєю вимогою до суду повинен довести обставини, які загалом є протиправними та умисними діями, що вчиняються особою, стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису. Тому об'єктом судового захисту у заявника є не лише охоронюваний законом інтерес, а також можливі суб'єктивні матеріальні права його та членів родини.

Визначаючи цивільний процесуальний статус заінтересованих осіб у досліджуваній категорії справ відзначається, що особа до якої подано заяву про видачу обмежувального припису має особисту заінтересованість і протилежний із заявником інтерес в ухваленні судового рішення про відмову в задоволенні заяви. Вбачається, що становище такої заінтересованої особи є дещо подібним до цивільного процесуального статусу відповідача у справах позовного провадження. Таким чином, виникає по суті, змагальний процес між заявником та заінтересованими особами, що за правовою природою не притаманно справам окремого провадження.

Звернено увагу, що у справах про видачу обмежувального припису, правом на представництво через звернення до суду наділений лише заявник. Вчиняти процесуальні дії заінтересованими особами через представника не передбачено.

Наголошується про необхідність доповнення Цивільного процесуального кодексу України нормами, які передбачали б зокрема право на вчинення процесуальних дій заінтересованою особисто або через представника, новим положенням щодо прав та обов'язків заявників і заінтересованих осіб.

Ключові слова: окреме провадження, справи про видачу та продовження обмежувального припису, заявник, заінтересовані особи, представник, процесуальні права.

Bobko Volodymyr Hryhorovych candidate of juridical sciences, associate professor, associate professor of the department of civil law disciplines, the National Academy of Internal Affairs, Kyiv

CIVIL PROCEDURAL STATUS OF THE PARTICIPANTS IN CASES ON THE ISSUANCE AND CONTINUATION OF A RESTRICTION ORDER BY THE COURT

Abstract

The article is devoted to the study of the peculiarities of the civil procedural status of the participants in cases of issuing and extending a restraining order, clarifying the scope and content of their procedural rights, obligations and interests. Attention is focused on the imperfection of the content of the legislative norms that regulate the civil procedural status of the applicant, interested persons, the participation of the representative in the cases of the studied category.

It has been established that the law limits (personalizes) the circle of persons who have the right to apply to the court in such cases. When applying to the court with his claim, the applicant must prove the circumstances, which are generally illegal and intentional actions committed by the person against whom the application for the issuance of a restraining order has been submitted. Therefore, the object of judicial protection for the applicant is not only the interest protected by law, but also possible subjective material rights of him and his family members.

Determining the civil procedural status of the interested persons in the studied category of cases, it is noted that the person to whom the application for the issuance of a restraining order has been submitted has a personal interest and an opposite interest to the applicant in the adoption of a court decision on the refusal to grant the application. It can be seen that the position of such an interested person is somewhat similar to the civil procedural status of the defendant in cases of legal proceedings. Thus, there is essentially an adversarial process between the applicant and the interested parties, which by its legal nature is not inherent in the cases of a separate proceeding.

Attention is drawn to the fact that in cases of issuance of a restraining order, only the applicant has the right to representation by applying to the court. It is not provided for interested persons to take procedural actions through a representative.

It is emphasized the need to supplement the Civil Procedure Code of Ukraine with norms that would provide, in particular, the right to take procedural actions by the interested party personally or through a representative, with a new provision on the rights and obligations of applicants and interested parties.

Keywords: separate proceedings, cases on issuance and extension of a restraining order, applicant, interested persons, representative, procedural rights.

Вступ

процесуальний суд обмежувальний припис

Постановка проблеми. 7 січня 2018 року набув чинності Закон України № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який вперше в Україні, на національному рівні визначив обмежувальний припис стосовно кривдника одним із спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, що видається судом. Даний закон зумовив внесення змін до ЦПК України, який було доповнено главою 13 «Розгляд судом справ про видачу і продовження обмежувального припису» до IV Розділу «Окреме провадження» та статтями 350-1 - 350-8 ЦПК.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що питання можливості отримання та належного виконання обмежувальних приписів є тісно пов'язаним із позитивними обов'язками держави із забезпечення права особи не зазнавати катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження а також права на життя та повагу до сімейного і приватного життя, зокрема фізичну і психологічну недоторканність особи [1, с. 35].

Законом надано визначення домашньому насильству - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь [2].

Заява про видачу або продовження обмежувального припису розглядається судом у порядку окремого провадження за визначеною процедурою. Суди, є одним із суб'єктів запобігання та протидії домашньому насильству, тому судді так само мають дотримуватись відповідних засад, приймаючи рішення у справах, що стосуються домашнього насильства, у тому числі при розгляді заяви про видачу та продовження обмежувального припису. Своїми специфічними засобами даний правовий інститут покликаний забезпечити захист охоронюваних законом інтересів і суб'єктивних прав, як заявника так і заінтересованої особи.

Частина 4 ст. 294 ЦПК України вказує, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. При цьому заявник і заінтересовані особи не мають статусу сторін у процесі, а їх процесуальне становище не конкретизовано Цивільним процесуальним законодавством. Тому актуальним завданням є усунути всі наявні практичні проблеми при визначенні учасників у справах про видачу та продовження обмежувального припису.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню проблематики учасників цивільного процесу в контексті особливостей розгляду справ окремого провадження, розглядалися деякі аспекти процесуальної участі заявників та заінтересованих осіб, як С. С. Бичкова, М. О. Німак, А. І. Григор'єва, В. В. Комаров, Ю. В. Пилипенко, С. Я. Фурса, Л. І. Газіянц, Г. В. Чурпіта, М. М. Ясинок та ін. Над дослідженням питань домашнього насильства працювали зокрема вчені Андрієвська Л.О., Бондаровська В.М., Бордіян Я.І., Булах Л.В., Ковбас І.В., Стоянова Т.А, та ін. Здебільшого перша група процесуалістів досліджувала загалом, права та обов'язки учасників, у справах позовного та окремого провадження. Інша група науковців приділяла увагу процесуальному порядку розгляду справ про видачу та продовження обмежувального припису, однак цивільні процесуальні права, обов'язки та інтереси учасників у справах даної категорії, вченими досліджувалися лише контекстуально, у межах загального аналізу певної категорії цивільних справ.

Мета статті. Визначення особливостей цивільного процесуального статусу учасників у справах про видачу та продовження обмежувального припису, з'ясування обсягу і змісту їх процесуальних прав, обов'язків та інтересів.

Виклад основного матеріалу

Для участі у цивільному судочинстві учасники справи повинні мати цивільну процесуальну правосуб'єктність, яка є передумовою виникнення у них визначеного законом цивільного процесуального статусу. Під цивільним процесуальним статусом у юридичній літературі розуміють сукупність закріплених у цивільному процесуальному законодавстві права, обов'язки та інтереси зазначених суб'єктів. Отже, елементами цивільного процесуального статусу є: 1) суб'єктивні цивільні процесуальні права; 2) юридичні цивільні процесуальні обов'язки; 3) законні цивільні процесуальні інтереси [3, с. 118]. При цьому зміст цивільного процесуального статусу осіб, які беруть участь у справах, є різним і залежить від виду цивільного судочинства.

Враховуючи предмет наукового розгляду на сам перед визначимо склад учасників окремого провадження у порядку якого розглядаються справи про видачу та продовження обмежувального припису. За результатами аналізу ч. 3 ст. 42, ч. 4 ст. 294 ЦПК України, учасниками окремого провадження є такі: I. Заявник. Під заявником у теорії цивільного процесуального права прийнято розуміти особу, в інтересах якої відкрито провадження у справі про встановлення певних обставин або правового статусу фізичної особи, необхідних для реалізації нею, особистих і майнових прав, без судового підтвердження яких вона позбавлена можливості здійснити ці права [4, с. 596].

Характерними рисами заявника у справах окремого провадження науковці виділяють такі: необхідність судового підтвердження обставин, без яких заявник позбавлений можливості здійснити свої права; відкриття провадження у справі для захисту його охоронюваних законом інтересів, якщо відсутній спір про право; його особисту процесуальну та матеріально-правову заінтересованість у справі, яка виявляється як у поширенні на нього всіх правових наслідків судового рішення, що набрало законної сили, так і в обов'язковому правовому зв'язку встановленого судом факту (обставини) з охоронюваним законом інтересом заявника та його правом; покладення на заявника судових витрат [4, с. 596].

II. Заінтересовані особи. До заінтересованих осіб у науці цивільного процесуального права прийнято відносити осіб, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками заявників. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Істотна відмінність між ними полягає у тому, що у заявника певне суб'єктивне матеріальне право залежить від судового рішення, а права заінтересованої особи перебувають у визначеному стані, тобто така особа на момент судового розгляду справи вже має такі права [5, с. 142].

Отже, в окремому провадженні, до якого належать справи про видачу та продовження обмежувального припису, суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до ст. 350-3 ЦПК заява про видачу обмежувального припису може бути подана:

1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» [2]. Згідно ст. 26 Закону право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають:

1) постраждала особа або її представник;

2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;

3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.

2) особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» [6]. Як зазначено в ст.1 Закону, такою особою визнається особа, яка зазнала насильства за ознакою статті. Насильство за ознакою статі - діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов'язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті.;

3) батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків";

4) опікуном, органом опіки та піклування в інтересах недієздатної особи, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису, також інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.

Стаття 350-3 ЦПК України, на думку автора не дає однозначного розуміння щодо переліку осіб, які вправі подати до суду заяву про видачу обмежувального припису, оскільки відсутнє визначення «особи, яка постраждала від домашнього насильства» за ознаками сімейного, родинного стану та інших правовідносин із заінтересованою особою, стосовно якої подається заява про видачу обмежувального припису. Тому слід виходити із загального положення ст. 3 Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» де надається вичерпний перелік таких осіб, а саме: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя; також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання.

Враховуючи викладене можна зробити висновок про те, що закон обмежує (персоніфікує) коло осіб, які мають право звернутися до суду у таких справах.

Правове становище заявників у справах даної категорії характеризується тим, що вони: ініціюють відкриття провадження у справі для захисту своїх прав або інтересів; мають юридичну заінтересованість у справі, оскільки на них будуть поширені матеріальні і процесуально-правові наслідки відповідного рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 ЦПК України заявник у справах окремого провадження має права та обов'язки сторін, за винятками, встановленими у розділі IV ЦПК України. Тому заявник у справах окремого провадження, наділений загальними правами та обов'язками учасника цивільної справи, передбаченими ст. 43 ЦПК України.

Що стосується спеціальних цивільних процесуальних прав та обов'язків, якими наділений заявник, то такі права у відповідності до п. 8 ст. 49 ЦПК є подібними до сторін у позовному провадженні з певними особливостями. Так, позивач висуває матеріальну вимогу до відповідача і процесуальну - до суду. Заявник має лише процесуальну вимогу до суду про видачу та продовження обмежувального припису. Водночас він не може бути наділений такими цивільними процесуальними правами, як: збільшити або зменшити розмір вимоги, передати справу на розгляд третейського суду, укласти мирову угоду (ч. 5 ст. 294 ЦПК України). Тому у наведених справах не можна розпорядитися матеріально-правовою вимогою, однак від заявленої ним процесуальної вимоги останній вправі відмовитися.

Проте, законодавець у справах про видачу обмежувального припису фактично надав право заявнику обирати вид заходів обмеження, більшість яких формально нагадують адміністративно-правові санкції, що спрямовані безпосередньо до особи стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису. Такими заходами відповідно до ст. 24 Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» можуть бути: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь- який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.

Заявник хоч і звертається зі своєю вимогою до суду про необхідність видачі обмежувального припису, однак повинен довести обставини, які свідчать про наявність домашнього насильства і докази, що їх підтверджують. Таким обставинами є загалом протиправні та умисні дії, які вчиняються особою, стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису. Тому об'єктом судового захисту у заявника є не лише охоронюваний законом інтерес, а також можливі суб'єктивні матеріальні права його та членів родини, що не притаманно правовій природі окремого провадження.

Вказана особливість застосовувати спеціальні процесуальні права заявником, відмежовує цю категорію від інших справ окремого провадження.

Особи, які мають іншу, ніж у заявника правову мету участі в процесі, беруть участь у справі в якості заінтересованих осіб. Обов'язкова участь у справах досліджуваної категорії заінтересованих осіб, як і в інших справах окремого провадження, передбачена законом (ч. 4 ст. 294 ЦПК України).

Правове становище заінтересованих осіб у справах окремого провадження вже було предметом наукових досліджень [7], про те детально правове становище цих осіб, у справах про видачу та продовження обмежувального припису, в юридичній літературі майже не розглядалося.

Необхідно зазначити, що статтею 350-3 ЦПК передбачено участь трьох потенційно різних груп за своїм процесуальним інтересом осіб. Ними є:

1) особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису;

2) інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису; 3) органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.

В юридичній літературі також відзначається, що інтерес як психологічна складова в одних випадках виникає з особистих потреб особи, в деяких - з інтересів держави, в інших - із трудових обов'язків [8, с. 59]. У заінтересованих осіб заінтересованість може виникати з особистих потреб, а також з функціональних обов'язків, а за тим слід виділити особисту заінтересованість та заінтересованість функціональну [9, с. 17].

Судове рішення про задоволення вимоги заявника, звісно не може відповідати інтересам заінтересованої особи, стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису, про що свідчить практика перегляду подібних справ у касаційному порядку. Отже, визначаючи цивільний процесуальний статус заінтересованих осіб у досліджуваній категорії справ потрібно зазначити, що особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису мають особисту заінтересованість і протилежний із заявником інтерес в ухваленні судового рішення про відмову в задоволенні заяви. Зважаючи на указане, становище такої заінтересованої особи є дещо подібним до цивільного процесуального статусу відповідача у справах позовного провадження. Таким чином, виникає по суті, змагальний процес між заявником та заінтересованими особами, незважаючи на те, що вони і не є сторонами в цьому процесі.

Особисту заінтересованість, можуть мати інші члени сім'ї заявника та особи, щодо якої видається обмежувальний припис, якщо рішення суду у справі може вплинути на права та обов'язки цих осіб як суб'єктів матеріально-правових відносин. Наприклад, у випадку застосування такого обмеження як заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, унеможливлює право на спілкування з ними, відносин щодо взаємного утримання, правовідносин власності тощо.

Функціональну заінтересованість мають органи державної влади, до компетенції яких відносяться питання, що вирішуються у справі або мають безпосередній зв'язок з ними.

Отже, правове становище заінтересованих осіб у вказаних категоріях справ характеризується наступними ознаками. Рішення у справі може вплинути на суб'єктивні права і охоронювані законом інтереси цієї особи. Таким чином, заінтересована особа має правову мету вступу в процес, але вона не співпадає з метою заявника, тому що в протилежному випадку можлива співучасть на боці заявника, а не участь у справі в якості заінтересованої особи.

Будучи учасником цивільних справ, які розглядаються в порядку окремого провадження, заінтересовані особи наділяються як загальними цивільними процесуальними правами та обов'язками учасників справи, так і спеціальними цивільними процесуальними правами та обов'язками, правова регламентація яких зумовлена специфікою юридичної природи даних справ.

Правильне визначення, хто з учасників процесу відноситься до заінтересованих осіб є необхідною передумовою реалізації ними своїх процесуальних прав з метою захисту своїх інтересів.

3) Органи й особи, яким законом надано право захищати права, свободи й інтереси інших осіб - суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які у визначених законом випадках беруть участь у цивільному процесі, сприяючи виконанню вимог закону про справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд цивільних справ, а також ухваленню судових рішень, що ґрунтуються на законі. Отже, метою цього інституту є надання допомоги, сприяння в судовому захисті особам, які з певних причин (стану здоров'я, матеріального стану, похилого віку тощо) не можуть самостійно захистити свої права, свободи чи інтереси [10, с. 265].

Відповідно до ч. 4 ст. 42, ст. 56 ЦПК України, органи й особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, можуть брати участь в окрему провадженні а також у справах про видачу судом обмежувального припису у визначених законом процесуальних формах і за наявності визначених у законі підстав.

Так, у законодавчо передбачених випадках органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб (ч. 1 ст. 56 ЦПК України). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до ч. 6 ст. 56 ЦПК України, можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

Отже, такі органи та особи у будь-якому разі наділені загальним цивільним процесуальним статусом учасників цивільної справи. Також органи та особи, які звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають спеціальні цивільні процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду. Таким чином цивільний процесуальний інтерес органів та осіб, яким відповідно до закону надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, полягає у прагненні зазначених органів та осіб домогтися бажаного для особи, права, свободи та інтереси якої вони захищають, процесуального результату.

4) Представники. Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Однак серед осіб, які можуть мати представника, у законі не зазначені учасники, які є в окремому провадженні, а саме заявник та інші заінтересовані особи. Так, частина четверта ст. 294 ЦПК України передбачає, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Утім, слід звернути увагу на неоднозначність законодавчих положень IV Розділу «Окреме провадження», щодо можливості участі представника. При встановленні правил розгляду конкретних категорій справ окремого провадження (наприклад, статті 317, 339, 345, 348, 350-2 ЦПК України) все ж таки обумовлюється можливість участі представника в них. Проте вказані норми, не поширюються на інші категорії справ окремого провадження. У справах про видачу обмежувального припису, правом на представництво через звернення до суду наділений лише заявник. Вчиняти процесуальні дії заінтересованими особами через представника не передбачено.

У зв'язку із тим, слушною є позиція науковців, які наголошували на необхідності закріпити у статті 58 ЦПК, право вчиняти процесуальні дії особисто або через представника учасником справи в окремому провадженні [11, с. 54].

На думку автора справи окремого провадження, до яких належать і справи про видачу і продовження судом обмежувального припису, суд може розглядати також за участю представника. Згідно з чинним цивільно- процесуальним законодавством справи окремого провадження розглядаються з додержанням загальними правил цивільного судочинства, а саме за правилами позовного провадження, однак із певними винятками. Отже, це означає, що в усіх інших справах окремого провадження, у тому числі і в досліджуваних категоріях справ, заявники та інші заінтересовані особи, а також органи й особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, можуть брати участь особисто або через представника.

Відповідно цивільний процесуальний статус представника включає загальні цивільні процесуальні права та обов'язки учасника цивільної справи передбачені ст. 42 ЦПК України, а також спеціальне цивільне процесуальне право представника здійснювати від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

Висновки

Проаналізувавши суб'єктний склад у справах про видачу і продовження судом обмежувального припису, визначено коло учасників справи на основі юридичного інтересу як загального критерію визначення процесуально-правового становища.

Встановлено, що закон обмежує (персоніфікує) коло осіб, які мають право звернутися до суду у таких справах. Об'єктом судового захисту у заявника є не лише охоронюваний законом інтерес, а також можливі суб'єктивні матеріальні права його та членів родини. Визначаючи цивільний процесуальний статус заінтересованих зроблено висновок, що особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису мають особисту заінтересованість і протилежний із заявником інтерес в ухваленні судового рішення про відмову в задоволенні заяви. От же, становище такої заінтересованої особи є схожою до цивільного процесуального статусу відповідача у справах позовного провадження. Таким чином, виникає по суті, змагальний процес між заявником та заінтересованими особами, незважаючи на те, що вони і не є сторонами в цьому процесі.

У контексті дослідження способу судового захисту учасників справи про видачу і продовження судом обмежувального припису, в окремому провадженні, слід віднести до категорії про примусове здійснення певних правових дій.

Література