Роль психолога в досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень за участю дітей

Размещено на http://allbest.ru

Роль психолога в досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень за участю дітей

Нєбитова Н.Ю. Нєбитова Наталя Юріївна доктор філософії, провідний науковий співробітник навчально-наукового інституту № 1, Національна академія внутрішніх справ , Нєбитов А.А. Нєбитов Андрій Анатолійович доктор юридичних наук, професор, заступник Голови Національної поліції - начальник кримінальної поліції України , Охріменко І.М. Охріменко Іван Миколайович доктор юридичних наук, професор, професор кафедри юридичної психології, Національна академія внутрішніх справ, м. Київ

Анотація

Метою дослідження є актуалізація ролі та форм діяльності психолога в досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень за участю дітей. Методологічною основою статті є теоретико-прикладний аналіз організаційно-психологічних складових діяльності психолога в кримінальних провадженнях за участю дітей. Використано метод контент-аналізу нормативних документів, публікацій науковців, а також можливостей структурно-функціонального підходу (під час окреслення позицій процесуальної тактики у межах досудового розслідування кримінальних правопорушень за участю дітей). Зазначається, що ключовою ланкою у відносинах “слідчий - психолог” залишається перший як безпосередній суб'єкт процесуальної діяльності. Вказується, що найбільш поширеними формами діяльності психолога в кримінальних провадженнях за участю дітей є консультація та залучення фахівця до розробки і проведення слідчих (розшукових) дій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні організаційно-тактичних форм діяльності фахівця-психолога в кримінальних провадженнях за участю дітей. Розширення повноважень і функцій психологів у досудовому розслідуванні правопорушень сприяє реалізації міжнародних стандартів із забезпечення прав дітей, а також суттєво підвищує ефективність здійснення кримінальних проваджень даної категорії.

Висновки. Допомога фахівців-психологів слідчим в кримінальних провадженнях за участю дітей може відбуватися в таких якісно нових для вітчизняної юридичної практики формах, як: складання психологічного портрета підозрюваного на основі характерних ознак кримінального правопорушення; формулювання рекомендацій щодо підготовки та проведення окремих слідчих (розшукових) дій, які базуються на психологічному аналізі інформації про об'єкт дослідження. Участь психолога має бути невід'ємний атрибутом ефективної слідчої тактики, видозмінюючись у варіаціях використання спеціального психологічного пізнання в процесуальній діяльності: консультування з приводу обставин, що мають психологічний зміст; безпосередня психологічна допомога при здійсненні окремих слідчих (розшукових) дій. Це підкріплює позицію вчених та сучасних слідчих щодо комплексного підходу до організації досудового розслідування, що має забезпечуватися активною інтеграцією в практику засобів і методів юридичної психології.

Ключові слова:психолог, кримінальне провадження, слідчі (розшукові) дії, діти.

Abstract

The role of a psychologist in the pre-trial investigation of criminal offenses involving children

Niebytova Natalia Yuryivna Doctor of Philosophy, Leading Researcher of Educational and Scientific Institute No.1, National Academy of Internal Affairs,

Niebytov Andrii Anatoliyovych Doctor of Law, Professor, Deputy Head of the National Police - Chief of the Criminal Police of Ukraine

Okhrimenko Ivan Mykolayovych Doctor of Law, Professor, Professor of the Department of Legal Psychology, National Academy of Internal Affairs, Kyiv,

The research aims to actualize the role and forms of psychologist's activities in the pre-trial investigation of criminal offenses involving children. The methodological basis of the article is a theoretical and applied analysis of the organizational and psychological components of a psychologist's activities in criminal proceedings involving children. The author uses the method of content analysis of regulatory documents, publications of scholars, as well as the possibilities of the structural and functional approach (when defining the positions of procedural tactics within the framework of pre-trial investigation of criminal offenses involving children). It is noted that the key link in the “investigator-psychologist” relationship remains the former as a direct subject of procedural activity. It is indicated that the most common forms of psychologist's activities in criminal proceedings involving children are consultation and involvement of a specialist in the development and conduct of investigative (detective) actions.

The scientific novelty of the results obtained lies in generalizing organizational and tactical forms of a psychologist's activities in criminal proceedings involving children. Expanding the powers and functions of psychologists in the pre-trial investigation of offenses contributes to the implementation of international standards for ensuring the rights of children, and significantly increases the efficiency of criminal proceedings in this category.

Conclusions. The assistance of psychologists to investigators in criminal proceedings involving children may take place in such qualitatively new forms for the national legal practice as drawing up a psychological portrait of a suspect based on the characteristic features of a criminal offense; formulation of recommendations for the preparation and conduct of certain investigative (detective) actions based on the psychological analysis of information about the subject of investigation. The participation of a psychologist should be an integral attribute of effective investigative tactics, with variations in the use of special psychological knowledge in procedural activities: counseling on circumstances with a psychological content; and direct psychological assistance in carrying out certain investigative (detective) actions. This reinforces the position of scientists and modern investigators regarding an integrated approach to organizing pre-trial investigations, which should be ensured by actively integrating legal psychology tools and methods into practice.

Keywords: psychologist, pre-trial investigation, criminal proceedings, investigative (detective) actions, children.

Вступ

Постановка проблеми. Важливою вимогою до сучасної процесуальної діяльності все більше стає необхідність оновлення її арсеналу сучасними науковими технологіями. Комплексний підхід до організації досудового розслідування кримінальних правопорушень повинен забезпечуватися за рахунок активної інтеграції в цю діяльність прийомів, засобів і методів, що розробляються і використовуються в інших галузях наукового пізнання, у тому числі - і в загальній та юридичній психології. Саме тому удосконалення та якісне оновлення юридичної практики, про необхідність якого сьогодні багато говориться на різних рівнях, неможливе без психологічного її забезпечення. Доволі часто неоднозначне та, подекуди, хибне тлумачення ситуації чи поведінки конкретних осіб, позбавлене кваліфікованого залучення психологічних можливостей, призводить до прорахунків та проблемних моментів юридичної діяльності сьогодення.

Сучасний процесуальний досвід демонструє, що своєчасне та обґрунтоване застосування психологічних знань суттєво розширює можливості виявлення фактів, необхідних для встановлення істини при здійсненні досудового розслідування кримінальних правопорушень. Звідси використання спеціальних знань набуває ознак необхідного та ефективного засобу вирішення завдань як у правоохоронній і правозастосовній діяльності загалом, так і сучасній юридичній практиці, зокрема.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання використання спеціальних психологічних знань в кримінальній процесуальній діяльності завжди привертали увагу теоретиків та практиків, і на сьогодні вже існує значна кількість опублікованих наукових праць (В. Г. Андросюк, В. П. Бахін, В. В. Бедь, В. К. Весельський, Т. В. Варфломєєва, І. Ю. Гловацький, Ю. М. Грошевий, В. Г. Лукашевич, Л. І. Казміренко, В. О. Коновалова, М. В. Костицький, B. В. Кощинець, В.С. Кузьмічов, В. Я. Марчак, В. С. Медведєв, О. М. Морозов, C. М. Стахівський, С. А. Тарарухін, В. Ю. Шепітько, В. В. Юсупов, С. І. Яковенко, М. О. Янковий та інші). Але слід зауважити, що комплексні психологічні дослідження з цієї проблематики проводилися фрагментарно, а узагальнені висновки формулювалися, здебільшого, на підставі адаптованого використання загальних психологічних знань, а також запозичення деяких емпіричних даних дотичного характеру. Слід також підкреслити, що з огляду на специфіку чинного кримінального процесуального законодавства аналіз можливостей використання спеціальних психологічних знань у кримінальному провадженні вказує на доцільність окреслення їх ролі, значення й впливу на перебіг юридичної діяльності та правовідносин учасників. Це у котрий раз підкреслює актуальну необхідність розробки наукового концептуального підходу з даної проблематики. Не становить винятку й процесуальна практика взаємодії з дітьми (насамперед неповнолітніми), яка потребує додаткового опрацювання з позицій пошуку напрямів її удосконалення. У цьому можна вбачати основну мету даної статті.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до положень кримінального процесуального законодавства України (ст. 227 КПК), при проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. Окремою нормою передбачено участь зазначених осіб при проведенні допиту малолітньої або неповнолітньої особи (ст. 226 КПК) (Kryminal'nyy protsesual'nyy kodeks Ukrayiny, 2013).

Разом із тим, варто зазначити, що у вітчизняній процесуальній діяльності тривалий час була досить розповсюдженою практика залучення до кримінального провадження передусім педагога. Проте його присутність досить часто мала несприятливий вплив на ефективність проведення слідчих (розшукових) і процесуальних дій за участю неповнолітніх (Nechupey, 2016; Shepit'ko, Konovalova, & Zhuravel', 2009). Це пов'язано насамперед з рядом факторів, таких як:

> упереджене ставлення педагога до події, яка відбулася або можливо упереджене ставлення до самого неповнолітнього правопорушника в силу стереотипного сприйняття;

> особисті неприязні стосунки між педагогом і неповнолітнім делінквентом, які могли виникнути під час забезпечення освітнього процесу;

> небажання неповнолітньої особи озвучувати у присутності незнайомого педагога інформацію, що має особистий характер тощо.

Загалом, як свідчить сучасна наукова думка та слідча практика (Piyev, & Yukhno, 2014; Romanyuk, 2016), роль педагога здебільшого зводиться до формального перебування останнього в приміщенні, де проводяться слідчі (розшукові) дії за участю неповнолітніх осіб.

З огляду на такі аргументи, у цьому контексті важливим є узагальнення наукових ідей й удосконалення наявних підходів щодо механізму розслідування зазначеного виду кримінальних правопорушень, у тому числі, що заснований на комунікативній складовій. Дійсно, дитина має стати у центрі кримінального процесу, її голос має підсилюватися, а права - забезпечуватися. У цьому плані суттєву допомогу здатен надавати фахівець-психолог. досудовий психологічний розслідування право

Психологи, залучені до процесу досудового розслідування кримінальних правопорушень, можуть перебувати в різних статусах, а саме:

- консультант - як особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації, пояснення, довідки;

- спеціаліст, тобто особа, яка має відповідну освіту і присутня при проведенні слідчих (розшукових) дій, формулює певні висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок (ст. 71 КПК України);

- свідок - особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні.

Варто відзначити, що проведені раніше наукові дослідження, у тому числі за нашою участю (Mannapova, et al., 2020; Okhrimenko, & Hrebenyuk, 2009), свідчать, що застосування спеціальних психологічних знань в процесуальній діяльності може бути реалізоване у трьох основних формах:

1) консультація;

2) залучення штатного фахівця-психолога до розробки і участі у проведенні слідчих (розшукових) дій;

3) безпосередня діяльність слідчого або судді, який має відповідну спеціальну психологічну підготовку.

Тож, розширюючи повноваження і функції психологів у кримінальних провадженнях, не лише реалізуються міжнародні стандарти забезпечення прав дітей, а й відбувається суттєве підвищення ефективності досудового розслідування. На наш погляд, не є принциповим дотримання позиції щодо залучення виключно штатного психолога до розробки та реалізації окремих слідчих (розшукових) дій за участю неповнолітніх. Безумовно, ключовою ланкою у відносинах “слідчий - психолог” залишається перший як безпосередній суб'єкт діяльності, тому де-факто в конкретно взятому випадку саме він вирішуватиме, яку процесуально значущу інформацію надавати фахівцю-психологу і в якому обсязі та вигляді.

Варто наголосити, що залучення підготовлених осіб для надання консультацій (у тому числі психологічних) з питань, що знаходяться у межах їх компетенції, є важливою формою використання спеціальних знань. Згідно положень статті 71 КПК України спеціаліст у кримінальному провадженні може надавати консультації, пояснення, довідки та висновки під час досудового розслідування з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок (Kryminal'nyy protsesual'nyy kodeks Ukrayiny, 2013). Так, консультація фахівця-психолога може знадобитися при підготовці до реалізації окремих слідчих (розшукових) дій за участю дітей, особливо тих, що побудовані на інформаційно-комунікативній взаємодії з дітьми: допит, пред'явлення особи для впізнання, слідчий експеримент тощо. Всі вони пов'язані із комунікацією слідчих з різними категоріями дітей (малолітніми, неповнолітніми), що становлять інтерес або з їх продуктами (результатами) діяльності. У першому випадку психологічний чинник присутній у чистому вигляді як психологічні особливості конкретної людини, що потребують стимуляції з метою отримання інформації про злочин та особу (осіб), що його вчинила; у другому випадку - він трансформований у матеріалізовані носії психологічної інформації.

Слідчий з метою забезпечення завдань кримінального провадження може в усній чи письмовій формі звернутися до компетентної особи за консультацією і отримати таку (відповідно в усній чи письмовій формі). Уявляється, що особа, яка знається на психології, здатна надати консультацію з таких питань:

1) основні напрями та нові досягнення в галузях загальної психології;

2) індивідуальні психологічні відмінності, типологія особи, специфічні прояви поведінки окремих психологічних типів;

3) вікові особливості психічного розвитку неповнолітньої особи, динаміка пізнавальних, емоційно-вольових процесів на різних етапах її становлення і розвитку;

4) вплив на поведінку перенесених чи наявних психічних і соматичних захворювань, затримки в розвитку неповнолітньої особи, її соціальна адаптація;

5) типові психологічні риси неповнолітніх делінквентів; можливості врахування в діяльності особистісних, соціальних, криміногенних особливостей особистості; прогнозування кримінальної поведінки об'єкта в залежності від ситуації та індивідуальних ознак;

6) окремі психологічні феномени, стани, процеси, їх наявність чи відсутність у ситуації вчинення кримінального правопорушення;

7) методи, засоби та межі психологічного впливу на особу з метою встановлення психологічного контакту, формування довірчих відносин та ін.

Звичайно, такі консультації психологів мають, як правило, загальний характер, адже слідчий не завжди може пред'явити консультанту всі матеріали кримінального провадження. Крім того, методичний арсенал психолога при наданні консультації на етапі підготовки до проведення слідчої (розшукової) дії може бути обмеженим: часом не досліджується головний необхідний об'єкт - особистість конкретної людини.

Психолог, як спеціаліст, може проводити спостереження, застосовувати інші методи для визначення психологічних аспектів обставин і фактів, які встановлюються слідчим у межах кримінального провадження. Згідно вимог кримінального процесуального законодавства від має право:

1) ставити запитання учасникам процесуальної дії з дозволу сторони кримінального провадження;

2) користуватися технічними засобами, приладами та спеціальним обладнанням;

3) викладати у висновку відомості, що мають значення для кримінального провадження і щодо яких йому не були поставлені запитання;

4) знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження й ін. (Kryminal'nyy protsesual'nyy kodeks Ukrayiny, 2013).

З цією метою фахівець-психолог може використовувати психодіагностичні методики і методи дослідження об'єкта (дитини), а також результати його активності під час досудового розслідування. Це відповідає позиції деяких учених й практиків, які виступили проти заборони спеціалісту проводити спеціальні дослідження і вказали, що аргументація про підміну спеціалістом експертного дослідження тут недоречна, оскільки це не суперечить інтересам об'єктивної тенденції практики щодо широкого використання спеціальних знань (Baranyak, & Nesimko, 2018; Bohdana, Vakulyk, Serhieieva, Luchko, & Makarov, 2022; Mandic, Hundric, Ricijas, & Kuharic, 2018). Дослідження спеціаліста у даному випадку за своїм характером є процесуальною діяльністю, яка здійснюється офіційно, хоча гарантією її об'єктивності все ж таки буде не норма кримінального процесуального закону, що передбачає юридичну відповідальність (ст. 72 КПК України), а насамперед його професійна етика.

Участь фахівця-психолога може мати деякі обмеження юридичного характеру, пов'язані з неможливістю робити висновки про правильність процесуальних дій, діяти поза вказівками уповноваженої службової особи. Виходячи з цього, фахівець-психолог повинен залучатися до проведення тих слідчих (розшукових) дій за участі дітей, що насичені пізнавальними та комунікативними компонентами. Його допомога особливо була б сприятливою у синтезі міркувань щодо мотивів злочинного діяння, особистісних відмінностей підозрюваного (потерпілого, свідка), його стану у криміногенній ситуації, а також сприяла уникненню можливих помилок щодо визначення психологічних особливостей дитини і психологічного характеру ситуації вчинення злочину, оскільки базувалася, насамперед, на спеціальних наукових знаннях, що виходять за межі компетентності слідчого.

Аналіз міждисциплінарних наукових джерел засвідчує (Fedorenko, Dotsenko, Okhrimenko, Radchenko, & Gorbenko, 2020; Kryvolapchuk, Kulyk, Barko, Kalynovskyi, & Kosiak, 2020; Maksymenko, & Medvedyev, 2018), що кваліфікований психолог, залучений до кримінального провадження, створює додаткові можливості щодо ефективності досудового розслідування правопорушень за участю дітей. На нашу думку, така практика:

- створює атмосферу довіри та безпеки;

- надає підтримку дитині під час підготовки до допиту, пояснюючи процес та важливість її ролі;

- допомагає дитині висловлювати свої думки та почуття;

- сприяє зниженню стресу чи тривоги, які виникають у дитини під час допиту;

- враховуючи вікові особливості дитини, адаптує допит до зрозумілої для неї мови;

- уникаючи травматизації чи повторної віктимізації дитини під час допиту, зберігає баланс між отриманням інформації і турботою про її психічний стан;

- забезпечує взаємодію не лише з дитиною, слідчим/дізнавачем, але і з іншими учасниками процесу, такими як законні представники, адвокати, судді, представники соціальних служб та інші.

На раціональності аналогічної практики наголошують й практики- юристи. Так, зокрема, за результатами проведеного нами опитування в 2023 році серед слідчих Національної поліції України (всього - 221 осіб) 65.2% респондентів вбачають у цьому прикладну доцільність, яка викликана вимогами сучасності. Проте відносна кількість респондентів (24.0%) не вбачають принципової різниці між залученням педагога чи психолога до проведення слідчих (розшукових) дій за участю дітей. 10.8% - вагаються, а тому не можуть дати чіткої відповіді. Разом із тим, лише 21.3% сучасників практиків мають досвід консультації з психологами.

У той же час, на думку практиків, участь психолога в роботі з дітьми під час досудового розслідування (насамперед неповнолітніми особами) має зводитися до таких заходів:

> допомога в підготовці проведення конкретної слідчої (розшукової) дії за участю дитини (допит, пред'явлення особи для впізнання, слідчий експеримент й ін.) (28.5%);

> спеціальне психологічне пізнання особистості упродовж кримінального провадження з метою визначення індивідуальних ознак (19.0%);

> встановлення психологічного контакту з дитиною (59.7%);

> напрацювання тактики процесуально-психологічної взаємодії (41.2%);

> визначення послідовності питань та обставин, що підлягають встановленню під час допиту (40.7%);

> діагностування поведінки особистості на предмет нещирості, фантазування, перекручування інформації тощо (26.7%);

> інше (5.9%).

Наведені заходи безумовно взаємопов'язані між собою, що дає переконаність у їх ефективності. Так, результативність проведення конкретної слідчої (розшукової) дії багато в чому залежить від якості її підготовки. Зокрема, вважається, що підготовка, наприклад, до допиту має передбачати вивчення особи допитуваного та його взаємовідносин з іншими учасниками процесу (Aleksandrov, Barko, Okhrimenko, & Yakovenko, 2017; Fedorenko, et al., 2023). Це необхідно, перш за все, для досягнення психологічного контакту з особою, адже основою вирішення складних завдань кримінального провадження є інформаційно-контактна взаємодія, результати якої досягаються лише завдяки ефективним комунікативним технологіям (Bondarenko, et al., 2020; Cleary, 2017; Miloradova, Okhrimenko, Dotsenko, Matiienko, & Rivchachenko, 2022). Допит, як класичний різновид контактної взаємодії слідчого з допитуваною особою (зокрема, дитиною), виступає засобом встановлення подій, фактів, обставин вчиненого кримінального правопорушення, які часто не спостерігаються безпосередньо, а встановлюються шляхом сприйняття інформації про подію, особу злочинця та ін.

Поряд із цим, психолог здатен надати слідчому допомогу в психологічній інтерпретації відомостей щодо життєвого шляху неповнолітнього підозрюваного, його освіти, соціального статусу, способу життя, типових форм поведінки, зацікавлень та уподобань, психологічних властивостей та якостей, ставлення до кримінального правопорушення тощо.

Безпосередньо під час досудового розслідування пізнається рівень загальної культури та розвитку дитини, особливості його мови, міміки та пантоміміки, психологічні стани та реакції, готовність до співпраці або ж негативне ставлення до правоохоронних органів тощо. Оскільки під час процесуальної взаємодії суб'єктів з дитиною відбувається не тільки збір інформації, але й психологічний вплив, то слід визначитися зі схильністю особи до навіюваності, з'ясувати рівень її комунікативності, загальної тривожності та агресивності тощо.

Як зазначають слідчі за результатами проведеного нами опитування, здійснення психологічного впливу щодо неповнолітніх підозрюваних (обвинувачених) є виправданим при проведенні комунікативних слідчих (розшукових) дій (81.9%), допустимість якого, на думку практиків, може визначатися у тому числі за участю психолога (як консультанта) (50.2%). Серед інших критеріїв допустимості психологічного впливу називаються: положення законодавства (61.3%); вимоги моралі (34.4%); правомірна позиція самого слідчого (57.7%); поведінка особи (21.3%); інше (10.4%).

Отже, як видно з наведених показників, більшість опитаних нами слідчих мають чітке уявлення щодо доцільності розвитку практики залучення психолога до досудового розслідування кримінальних правопорушень, насамперед, за участю дітей. Ефективність цього процесу залежить значною мірою від досвіду взаємодії слідчого з психологом та кваліфікації самого фахівця.

Суб'єкти правозастосовної діяльності повинні мати чітке уявлення не тільки про те, яким чином результати професійної активності можуть ввійти в кримінальний процес і за яких умов їх можна використовувати як основу для формування доказів, але й яку роль відіграють психологічні закономірності в процесі встановлення істини. Доводиться констатувати, що за сучасних умов у правоохоронній та правозастосовній діяльності (як різновидів юридичної діяльності) залишається чимало невирішених питань як на сутнісному, так й на психологічному рівнях, що потребують свого належного розв'язання. Залучення психолога до кримінального провадження дозволяє зрозуміти і правильно оцінити особливості психічної активності та поведінки підозрюваних осіб, що мають значення у сфері юридичної дійсності.

Висновки

Таким чином, використання спеціального психологічного знання при виконанні процесуальних завдань, передусім, має полягати в зверненні слідчого за місцем роботи фахівця-психолога або особисто до нього з проханням безпосередньо прийняти участь у слідчих (розшукових) діях за участю дітей. У необхідних випадках - у запрошенні психолога для ознайомлення з окремими матеріалами кримінального провадження і надання консультації на їх підставі. Зокрема, допомога фахівців-психологів слідчим в кримінальних провадженнях за участю дітей може відбуватися в таких якісно нових для вітчизняної юридичної практики формах, як: складання психологічного портрета підозрюваного на основі характерних ознак кримінального правопорушення; формулювання рекомендацій щодо проведення окремих слідчих (розшукових) дій, які базуються на психологічному аналізі інформації про об'єкт дослідження. Участь психолога має бути невід'ємний атрибутом ефективної слідчої тактики, видозмінюючись у варіаціях використання спеціального психологічного пізнання в процесуальній діяльності: консультування з приводу обставин, що мають психологічний зміст; безпосередня психологічна допомога при здійсненні окремих слідчих (розшукових) дій. Це підкріплює позицію вчених та опитаних слідчих щодо комплексного підходу до організації досудового розслідування, що має забезпечуватися активною інтеграцією в цю діяльність засобів і методів юридичної психології.

Література

1. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 року № 4651-VI. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 9-10, № 1І-12, № 13. Ст. 88. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/4651-17#Text

2. Керівництво з розслідування злочинів: наук.-практ. посіб. / В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель та ін.; за ред. В. Ю. Шепітька. X. : Одіссей, 2009. 960 с.

3. Нечупей Л. Ю. Тактика допиту неповнолітніх при розслідуванні корисливо-насильницьких злочинів. Вісник Чернівецького факультету Національного університету «Одеська юридична академія». 2016. Вип. 1. С. 297-306.

4. Пієв С. С., Юхно О. О. Окремі проблеми забезпечення прав неповнолітнього підоз-рюваного під час досудового розслідування. Право і безпека. 2014. № 4 (55). С. 142-145.

5. Романюк В. В. Деякі особливості допиту неповнолітнього підозрюваного у кримі-нальному провадженні. Право і Безпека. 2016. № 4. С. 81-85.

6. Mannapova, K., Okhrimenko, I., Tverdokhvalova, I., Bychkova, S., Makarenko, P., & Меіпуейик, V. (2020). Peculiarities of providing psychological assistance to abused children. BRAIN. Broad Research in Artificial Intelligence and Neuroscience, 11(2Sup1), 139-156. https://doi.org/10.18662/brain/11.2Sup1/100

7. Охріменко І. М., Гребенюк М. О. Використання спеціальних знань при розслідуванні насильницьких злочинів. Юридична психологія та педагогіка. 2009. № 2. С. 78-88.

8. Бараняк В., Несімко О. Особливості проведення експертного дослідження у кримінальному провадженні. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2018. № 5. С. 124-128.

9. Bohdana, S., Vakulyk, O., Serhieieva, D., Luchko, O., & Makarov, M. (2022). Normative content of the principle of immediacy of research of testimonies, things and documents during criminal procedural evidence. CuestionesPoliticas, 40(72), 108-124. doi: 10.46398/cuestpol.4072.06

10. Mandic, S., Hundric, D.D., Ricijas, N., & Kuharic, M. (2018). The view of experts on the effectiveness of the juvenile justice system. Zbornik Pravnog Fakulteta Sveucilista u Rijeci, 39(3), 1259-1286. doi: 10.30925/zpfsr.39.3.4

11. Fedorenko, O., Dotsenko, V., Okhrimenko, I., Radchenko, K., & Gorbenko, D. (2020). Coping behavior of criminal police officers at different stages of professional activity. BRAIN. Broad Research in Artificial Intelligence and Neuroscience, 11(2), 124-146. https://doi.org/10.18662/ brain/11.2/78

12. Kryvolapchuk, V., Kulyk, O., Barko, V., Kalynovskyi, B., & Kosiak, N. (2020). Attitude of young people to the criminality problem in Ukrainian postmodern society. Postmodern Openings, 11(1Supl1), 93-115. https://doi.org/10.18662/po/11.1sup1/125

13. Максименко С. Д., Медведєв В. С. Юридична психологія: підручник. Київ: Видавничий дім «Слово», 2018. 448 с.

14. Професійне спілкування працівників Національної поліції : підручник /Д. О. Александров, В. І. Барко, І. М. Охріменко та ін. ; за ред. С. І. Яковенка. Одеса : Астропринт, 2017. 260 с.

15. Fedorenko, O., Kharchenko, S., Makarova, O., Makarenko, P., Miloradova, N., Dotsenko, V., & Chervonyi, P. (2023). Communicative competence of law enforcement officers. CadernosEducacao Tecnologia e Sociedade, 16(2), 349-360. doi: 10.14571/brajets.v16.n2.349-360

16. Bondarenko, V., Okhrimenko, I., Yevdokimova, O., Sydorchuk, N., Dzhezhyk, O., Boichuk, I., Kalashnik, N., Kozlovets, M., Slyusar, V., Pavlenko, V., Biruk, N., Verbovskyi, I., & Bloshchynskyi, I. (2020). Professional skills and competencies of the future police officers. International Journal of Applied Exercise Physiology, 9(5), 35-43. http://www.ijaep.com/index.php/ IJAE/article/ view/975

17. Cleary, H. M. D. (2017). Applying the lessons of developmental psychology to the study of juvenile interrogations: New directions for research, policy, and practice. Psychology Public Policy and Law, 23(1), 118-130. doi: 10.1037/law0000120

18. Miloradova, N., Okhrimenko, I., Dotsenko, V., Matiienko, T., & Rivchachenko, O. (2022). Training technologies as a means of communicative competences development of prejudicial inquiry agencies' investigators. Postmodern Openings, 13(2), 01-22. https://doi.org/10.18662/po/ 13.2/441

References

1. Kryminal'nyy protsesual'nyy kodeks Ukrayiny [Criminal Procedure Code of Ukraine]. (2013). Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny - Information of the Supreme Council of Ukraine, 9-10, 11-12, 13, St. 88. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text

2. Shepit'ko, V. Yu. (Ed.)., Konovalova, V. O., & Zhuravel', V. A. (2009). Kerivnytstvo z rozsliduvannya zlochyniv [Guide to the investigation of crimes], Kharkiv: Odissey. [in Ukrainian].

3. Nechupey, L. Yu. (2016). Taktyka dopytu nepovnolitnikh pry rozsliduvanni koryslyvo- nasyl'nyts'kykh zlochyniv [Tactics of interrogation of minors in the investigation of selfish and violent crimes]. Visnyk Chernivets'koho fakul'tetu Natsional'noho universytetu “Odeska yurydychna akademiya” - Bulletin of the Chernivtsi Faculty of the National University “Odesa Law Academy”, 1, 297-306. [in Ukrainian].

4. Piyev, S. S., & Yukhno, O. O. (2014). Okremi problemy zabezpechennya prav nepovnolitn'oho pidozryuvanoho pid chas dosudovoho rozsliduvannya [Separate problems of ensuring the rights of a minor suspect during a pre-trial investigation]. Pravo i bezpeka - Law and security, 4, 142-145. [in Ukrainian].

5. Romanyuk, V. V. (2016). Deyaki osoblyvosti dopytu nepovnolitn'oho pidozryuvanoho u kryminal'nomu provadzhenni [Some peculiarities of interrogation of a minor suspect in criminal proceedings]. Pravo i Bezpeka - Law and Security, 4, 81-85. [in Ukrainian].

6. Mannapova, K., Okhrimenko, I., Tverdokhvalova, I., Bychkova, S., Makarenko, P., & Меlnychuk, V. (2020). Peculiarities of providing psychological assistance to abused children. BRAIN. Broad Research in Artificial Intelligence and Neuroscience, 11(2Sup1), 139-156. https://doi .org/10.18662/brain/ 11.2Sup1/100

7. Okhrimenko, I. M., & Hrebenyuk, M. O. (2009). Vykorystannya spetsial'nykh znan' pry rozsliduvanni nasyl'nyts'kykh zlochyniv [Use of special knowledge in the investigation of violent crimes]. Yurydychna psykholohiya ta pedahohika - Legal psychology and pedagogy, 2, 78-88. [in Ukrainian].

8. Baranyak, V., & Nesimko, O. (2018). Osoblyvosti provedennya ekspertnoho doslidzhennya u kryminal'nomu provadzhenni [Peculiarities of expert research in criminal proceedings]. Visnyk Natsional'noho universytetu «L'vivs'ka politekhnika» - Bulletin of the Lviv Polytechnic National University, 5, 124-128.

9. Bohdana, S., Vakulyk, O., Serhieieva, D., Luchko, O., & Makarov, M. (2022). Normative content of the principle of immediacy of research of testimonies, things and documents during criminal procedural evidence. CuestionesPoliticas, 40(72), 108-124. doi: 10.46398/cuestpol.4072.06

10. Mandic, S., Hundric, D.D., Ricijas, N., & Kuharic, M. (2018). The view of experts on the effectiveness of the juvenile justice system. Zbornik Pravnog Fakulteta Sveucilista u Rijeci, 39(3), 1259-1286. doi: 10.30925/zpfsr.39.3.4

11. Fedorenko, O., Dotsenko, V., Okhrimenko, I., Radchenko, K., & Gorbenko, D. (2020). Coping behavior of criminal police officers at different stages of professional activity. BRAIN. Broad Research in Artificial Intelligence and Neuroscience, 11(2), 124-146. https://doi.org/10.18662/ brain/11.2/78

12. Kryvolapchuk, V., Kulyk, O., Barko, V., Kalynovskyi, B., & Kosiak, N. (2020). Attitude of young people to the criminality problem in Ukrainian postmodern society. Postmodern Openings, 11 (1Supl 1), 93-115. https://doi.org/10.18662/po/11.1sup1/125

13. Maksymenko, S. D., & Medvedyev, V. S. (2018). Yurydychna psykholohiya [Legal psychology], Kyiv: Slovo Publishing House. [in Ukrainian].

14. Aleksandrov, D. O., Barko, V. I., Okhrimenko, I. M., & Yakovenko, S. I. (Ed.). (2017). Profesiyne spilkuvannya pratsivnykiv Natsional'noyi politsiyi [Professional communication of National Police officers]. Odesa: Astroprynt. [in Ukrainian].

15. Fedorenko, O., Kharchenko, S., Makarova, O., Makarenko, P., Miloradova, N., Dotsenko, V., & Chervonyi, P. (2023). Communicative competence of law enforcement officers. CadernosEducacao Tecnologia e Sociedade, 16(2), 349-360. doi: 10.14571/brajets.v16.n2.349-360

16. Bondarenko, V., Okhrimenko, I., Yevdokimova, O., Sydorchuk, N., Dzhezhyk, O., Boichuk, I., Kalashnik, N., Kozlovets, M., Slyusar, V., Pavlenko, V., Biruk, N., Verbovskyi, I., & Bloshchynskyi, I. (2020). Professional skills and competencies of the future police officers. International Journal of Applied Exercise Physiology, 9(5), 35-43. http://www.ijaep.com/index.php/ IJAE/article/ view/975

17. Cleary, H. M. D. (2017). Applying the lessons of developmental psychology to the study of juvenile interrogations: New directions for research, policy, and practice. Psychology Public Policy and Law, 23(1), 118-130. doi: 10.1037/law0000120

18. Miloradova, N., Okhrimenko, I., Dotsenko, V., Matiienko, T., & Rivchachenko, O. (2022). Training technologies as a means of communicative competences development of prejudicial inquiry agencies' investigators. Postmodern Openings, 13(2), 01-22. https://doi.org/10.18662/ po/13.2/441

Размещено на Allbest.ru