Електронне врядування як інновація публічного адміністрування

Размещено на http://www.allbest.ru

Електронне врядування як інновація публічного адміністрування

Вступ

В актуальних умовах розвитку України та українського суспільства, коли, окрім внутрішніх соціально- економічних та геополітичних проблем, з'явився новий безпрецедентний деструктивний фактор впливу - пандемія COVID-19 та запровадження у зв'язку із цим карантинних заходів, провідне місце у формуванні та здійсненні публічного адміністрування має відводитися створенню умов для інноваційного розвитку цієї сфери з метою задоволення інформаційних потреб та реалізації прав громадян, громадських організацій, підприємців, державних установ, неурядових організацій на базі формування і використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Так, світовий досвід розвитку електронного врядування засвідчує свою ефективність, результативність та продуктивність як у забезпеченні якісно нового рівня життя населення, так і розвиток демократизації суспільства в цілому, що є основою для формування конкурентоспроможності країни на міжнародному рівні.

Сьогодні в Україні відбуваються реформи майже у всіх соціально-економічних галузях, однак, саме електронне врядування, завдяки своїм принципам, функціям та інструментам, здатне забезпечити реалізацію прав громадян шляхом ефективного, відкритого та прозорого надання послуг публічного адміністрування на інноваційних засадах, що є фактором підвищення виправданої довіри до уряду. Крім того, враховуючи євроінтеграційні процеси у країні, електронне урядування в Україна є частиною розбудови цифрової економіки і цифрового ринку та умовою до гармонійного входу до єдиного цифрового ринку ЄС (EU Digital Single Market Strategy). Однак, відповідно до дослідження ООН з питань розвитку електронного урядування - E- 50 Government Development Index [1], у 2020 р. Україна посіла 69 місце серед 193 країн, покращивши свої позиції порівняно з 2018 р. на 13 пунктів, однак, втративши при цьому 6 пунктів у порівнянні з 2016 р., що говорить про необхідність актуалізації розвитку цього питання, враховуючи інноваційні риси електронного врядування як інструменту публічного адміністрування.

Дослідженню теоретичних та практичних положень розвитку електронного врядування присвячено праці С. А. Квітки, І. В. Клименко, П. С. Клімушина, Д. В. Спасібова, І. Є. Погребняка, Ю. Соломко, О. О. Соколовської та інших вчених. Враховуючи вагомий внесок наукової спільноти у вивчення засад електронного врядування як механізму реалізації публічного адміністрування, актуалізується питання поглиблення досліджень теоретичного та практичного визначення електронного врядування як інновації публічного адміністрування з метою сталого розвитку України та українського суспільства. Головною метою цієї роботи є дослідження теоретичного та практичного визначення електронного врядування як інновації публічного адміністрування.

Виклад основного матеріалу

Одним із фундаментальних факторів забезпечення високого рівня конкурентоспроможності країни та успішного реформування її соціально-економічних сфер діяльності є висока відповідність розвитку умовам сьогодення, а саме - тренду Індустрії 4.0. - «Четвертої промислової революції». Характерною рисою Індустрії 4.0. є кібернетична інтелектуалізація господарських операцій, тобто поєднання матеріальних процесів з віртуальними задля створення кіберфізичних комплексів, що інтегровані в одну цифрову систему, у тому числі такою системою виступає визнане в світі електронне врядування як довготривалий інноваційний діджитал фундамент комунікації 51органів влади, населення й бізнесу.

Динамічний характер змін та розвитку інновацій орієнтує на перманентні пошуки нових принципів, методів і технологій організації інформаційного забезпечення надання адміністративних послуг. В Україні електронне врядування як конвергентний інструмент публічного адміністрування набуло активного розвитку у контексті виконання умов Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, зокрема з ухваленням Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020» [2] та розробленого на її базі проекту Стратегії сталого розвитку України до 2030 року [3]. Так, стратегічна ціль 7 покликана забезпечити безпеку та доступ до правосуддя, створити підзвітні та інклюзивні інституції шляхом підвищення результативності діяльності органів влади на базі широкомасштабної діджиталізації процесів прийняття управлінських рішень, провадження адміністративних послуг через поетапне впровадження комплексу електронного врядування на всіх рівнях управління.

Зміна орієнтирів соціально-економічної глобалізації стала підґрунтям для трансформації публічного менеджменту із визначенням пріоритету довгострокового планування, відтак у 2017 р. було імплементовано Концепцію розвитку електронного урядування в Україні, якою визначено, що «електронне урядування виступає формою організації державного управління, яка сприяє підвищенню ефективності, відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій для формування нового типу держави, орієнтованої на задоволення потреб громадян» [4]. Концепція «електронного врядування» розглядається вітчизняними та зарубіжними вченими з різних позицій. Так, С.А. Квітка та О.О. Соколовська визначають категорію «електронне врядування» як «взаємодію державних та муніципальних структур з бізнес-структурами та організаціями громадянського суспільства за допомогою ІКТ», [5, с. 27-28], однак, на наш погляд, зазначене визначення є неповним, оскільки не містить категорію населення як власне отримувача послуг, а лише його представника у вигляді організацій.

І. Є. Погребняк [6] констатує, що електронне врядування виступає засобом організації державної влади, при цьому автор також робить наголос на використанні ІКТ, а саме - локальних інформаційних Інтернет-мереж і сегментів глобальної інформаційної мережі, відзначаючи простоту й доступність такої організації праці державних службовців в режимі реального часу у щоденному спілкуванні громадян з органами публічної влади. Поділяє цю думку і Ю. Соломко [7, с. 136], вбачаючи сутнісний прояв явища «електронне врядування» у формуванні двох складових: внутрішньої та зовнішньої інформаційної інфраструктури, завдяки яким відбувається взаємодія органів державної влади з фізичними та юридичними особами. При цьому зовнішня інформаційна інфраструктура інтегрує у собі інформаційно-комунікаційні ресурси органів влади (веб-сайти, портали), забезпечує відповідний рівень доступу до них, а також формує базу електронних послуг.

На інституціональних змінах для створення і функціонування електронного уряду як інновації публічного адміністрування наголошує І. В. Клименко, а саме - «модифікація нормативно- законодавчої бази, освітніх акцентів, принципів формування і витрат бюджету, перерозподіл зон пріоритетної компетенції державних і громадських структур, оновлення та розширення ціннісних парадигм суспільства» [8, с. 78]. З цієї точки зору електронне врядування є концепцією масштабного перетворення суспільного устрою, потребуючого визначеної стратегії та комплексу дій, що, безперечно, вимагає часових та матеріальних витрат.

П. С. Клімушин, Д. В. Спасібов вбачають у концепті електронного врядування процес «створення уряду, який поєднує в собі організаційні інновації з новими ІКТ для виконання основних урядових функцій в умовах постійно мінливого середовища» [9, с 24]. Відтак, аналіз наукової думки щодо трактування суті категорії «електронне врядування» дозволяє стверджувати про наявність декількох підходів до розуміння дослідниками цієї дефініції:

Модифікація послуг публічного адміністрування за допомогою застосування інформаційно-комунікаційних технологій. Цей підхід базується на імплементації діджиталізованих інструментів управління, що широко застосовуються у бізнесі, до сфери державного сектору. Запровадження цифрових технологій до царини надання органами державної влади послуг населенню дозволить якісно підвищити рівень обслуговування та скоротить витрати державного бюджету. Тобто, цей підхід розглядає електронне врядування як елемент надання послуг публічного адміністрування.

Трактування електронного уряду як складової функції публічного адміністрування, заснованої на технологічній інновації, розглядаючи необхідність формування діяльності органів державної влади з точки зору високотехнологічної організації за допомогою інноваційних цифрових інструментів. Тобто, цей підхід визначає перспективний трансформаційний напрямок розвитку послуг публічного адміністрування відповідно до вимог актуальної цифрової реальності.

Визначення електронного уряду як якісно нової моделі управління державою, що відповідає вимогам інформаційного суспільства. По суті, цей підхід є поєднанням перших двох підходів, формуючи інноваційну основу концепту інформаційного публічного адміністрування.

Інноваційність електронного урядування полягає в якісно новому способі взаємодії чиновників з громадянами з метою підвищення ефективності надання державних послуг, такий спосіб не є доповненням або аналогом класичного уряду, враховуючи інноваційні принципи та методи його реалізації, оскільки ми вбачаємо в інноваційності електронного врядування не лише застосування автоматизованих ІКТ, але й інноваційних підходів до управління (рис. 1). На рисунку наочно продемонстровано інноваційність сценарію розвитку публічного адміністрування при імплементації змін шляхом розвитку електронного врядування - використання інноваційних технологій дозволяє скоротити витрати (час, грошові кошти, фізичні зусилля) та значно підвищити очікування зацікавлених осіб.

Рис. 1 Порівняльна модель публічного традиційного та інноваційного публічного адміністрування

У цьому контексті пропонуємо визначати дефініцію «електронне врядування» як спосіб організації публічного адміністрування через надання комплексу державних послуг та інформаційних послуг громадянам, бізнес-організаціям, громадським організаціям, іншим гілкам державної влади, що передбачає мінімізацію безпосереднього особистого контакту представників органів влади із заявниками на основі повномасштабного використання інноваційних інформаційно- комунікаційних технологій автоматизації та методів управління, що є частиною цифрової епохи. Разом із тим фундаментом для інституційних перетворень в організації та реалізації функцій публічного адміністрування є мотивація населення до застосування продуктів інноваційного розвитку суспільства, розуміння їх преваг у використанні безпосередньо з метою покращання якості своєї життєдіяльності, підприємницької діяльності, науково-дослідної роботи, у такому разі стрімкий розвиток електронного врядування має ініціюватись трьома векторами: населенням, бізнесом і державою. У цьому аспекті організація електронного врядування має вирішувати низку взаємопов'язаних та взаємозалежних завдань публічного адміністрування, вирішити які можливо виключно при застосуванні інноваційного як фізичного, так і ментального підходу:

оптимізація та забезпечення більш ефективного, доступного та зручного надання повного спектру послуг публічного адміністрування всім категоріям громадян з можливістю не враховувати просторово-часові обмежувальні чинники;

формування каналів інформаційної комунікації суб'єктів державної влади, побудова централізованих баз даних (систематизація Big Data, хмарні технології) з технологіями розподіленої обробки даних (формування штучних нейронних мереж) з метою організації роботи та запровадження електронного документообігу на всіх гілках влади та структурних підрозділах влади;

імплементація засад електронного урядування у

фундаментальних соціально-економічних галузях країни шляхом впровадження інформаційно-телекомунікаційних

систем підтримки ухвалення управлінських рішень та інформатизації адміністративних процесів (у тому числі з застосуванням геоінформаційних технологій, Інтернету речей (Internet of Things, IoT), технології якого дозволяють формувати мережу фізичних об'єктів та здійснювати взаємодію з зовнішнім середовищем, передавати відомості про свій стан і приймати дані ззовні; технологій Блокчейн (Blockchain), що можуть бути поширені на будь-які взаємопов'язані інформаційні блоки);

активне та стале зростання якісного рівня життя населення внаслідок удосконалення системи соціальних послуг, системи охорони здоров'я, надійного забезпечення правової та особистої безпеки, збільшення можливостей для освіти, енергетичної та екологічної безпеки;

розвиток та розширення можливостей

самообслуговування громадянами, підтримка зростання рівня громадської кваліфікованості та обізнаності в питаннях застосування інформаційно-комунікаційних технологій;

активізація ступеня зацікавленості та участі громадян у питаннях керівництва та управління соціально-економічними та політичними процесами в країні;

трансформація відносин між суспільством та урядом країни у сторону електронної демократії, яка забезпечує прозорий діалог та довіру у взаємовідносинах: громадянин- держава; підприємницький сектор-держава; громадські організації, аналітичні центри, науково-дослідні інститути - держава; держава-держава, при цьому першочергового

значення набуває та ініціюється клієнт-орієнтований підхід;

розширення інвестиційних можливостей та покращення інвестиційного клімату країни, розвиток електронного ринку товарів у якості супутнього економічного розвитку.

В основі електронного врядування лежить анонсований Урядом України «людиноцентризм», тобто орієнтованість публічних інститутів на споживачів адміністративних послуг і максимізації задоволення їх потреб. Наближення уряду до громадян і підприємців - головна мета сучасних цивілізованих держав і новий зміст електронного врядування. Електронне врядування сприяє росту ефективності функцій органів публічного адміністрування та формуванню сучасного європейського стилю управління, принципами якого є класичні та інноваційні риси демократії - відкритість, довіра, доступність, прозорість, інклюзія, інновативність. Крім того, цей інструмент публічного адміністрування покликаний до мінімізації корупційних ризиків у процесі виконання владних повноважень службовцями, і, як результат - якісно підвищити інвестиційну привабливість України, її конкурентоспроможність та діловий клімат, а також - сприяти розвитку соціально- економічного потенціалу країни.

Розглядаючи суть та задачі електронного врегулювання як інновацію публічного адміністрування, доцільно визначати його концептуальні складові через організаційну призму з метою формування перспективних напрямів розвитку та оцінки загроз його ефективній, результативній та продуктивній реалізації (рис. 2).

Так, магістральними напрямами електронного врядування було обрано: модернізацію публічних послуг та розвиток взаємодії влади, громадян і бізнесу за допомогою ІКТ; модернізацію публічного адміністрування при використанні ІКТ; управління розвитком електронного врядування.

У цьому контексті фундаментальний концепт електронного врядування закладають його основні специфічні принципи, які визначаються як:

Цифровий за замовчуванням - забезпечення будь-якої діяльності органів влади (у тому числі надання публічних послуг, забезпечення міжвідомчої взаємодії, взаємодії з фізичними та юридичними особами, інформаційно-аналітичної діяльності) передбачає електронну форму реалізації як пріоритетну, а планування та реалізацію будь-якої реформи, проекту чи завдання - із застосуванням інформаційно- комунікаційних технологій [4]; електронне врядування публічний адміністрування

Одноразове введення інформації - реалізація підходу, за якого фізичні та юридичні особи лише один раз подають інформацію до органів влади, а у подальшому ця інформація повторно використовується органами влади для надання публічних послуг та виконання інших владних повноважень з дотриманням вимог захисту інформації та персональних даних [4];

Рис. 2 Інфологічна модель електронного врядування публічного адміністрування

Систематизовано автором на основі [4]

Сумісність за замовчуванням - здійснення проектування та функціонування інформаційно-телекомунікаційних систем в органах влади відповідно до єдиних відкритих вимог та стандартів для забезпечення їх подальшої сумісності та електронної взаємодії та повторного використання [4].

Крім того, до формування суті електронного врядування додаються принципи доступності та активізації участі

громадськості; прозорість та відкритість системи; довіра та безпека під час користування послугами.

На нашу думку, перелік цих принципів є неповним, більш того, в ньому відсутній один з основоположних інноваційних принципів демократичного суспільства - інклюзія, який став стратегічною ціллю № 1 «Сприяння інклюзивному збалансованому низьковуглецевому економічному зростанню та життєстійкій інфраструктурі» відповідно до Стратегії сталого розвитку України до 2030 року [3]. Дійсно, у Концепції електронного врядування зазначено пункт «доступність», однак, доступність та інклюзія не трактуються як синоніми, оскільки доступність - це архітектурна та техніко-технологічна побудова маршруту до адміністративної послуги (у тому числі й автоматизованої), натомість поняття інклюзії ширше і важливіше: це процес реального залучення мало мобільного населення до акту суспільного життя. Іншою мовою - мало надати просто можливість громадянину користуватись інформаційною он-лайн послугою електронного врядування, потрібно створити умови, за яких людина буде ініціювати повторне звернення до такого формату. Тобто, головна мета електронного врядування публічного адміністрування сучасних цивілізованих держав - наближення уряду до громадян і бізнесу. Ця думка підтверджується автором [6, с. 29] «без структурної реформи системи влади, вироблення концептуально нового підходу до організації надання адміністративних послуг, впровадження

ІКТ не призведе до підвищення ефективності роботи».

Крім того, реальною проблемою невиконання принципу інклюзії, а значить і неспроможність повномасштабної інтеграції засад електронного врядування, є досить висока частка сільського населення України (30,7% за даними Державної служби статистики України [10]), крім того 24% становить частка жителів України віком від 60 років, тобто ці верстви населення можуть мати певні ресурсні (фізичні, ментальні, технологічні) проблеми у процесі застосування інтерактивних технологій в рамках електронного врядування. Частково вирішення цього питання розпочато на державному рівні відповідно до урядового курсу на зменшення цифрового нігілізму українського населення через недостатній базовий рівень цифрових вмінь громадян країни. При цьому варто зазначити, що вже 10 років як ООН проголосила вільний доступ до Інтернету як фундаментальне цифрове право людини. Вважаємо, що з метою ефективного розвитку та реалізації проектів електронного врядування необхідно активізувати діяльність з забезпечення інклюзивного доступу до нього на державному рівні (державні програми; залучення матеріальної технічної допомоги; приватні інвестиції).

Реалізація принципів публічного адміністрування у процесі становлення електронного врядування є важелем вирішення соціальних, економічних та політичних проблем із максимальним залученням громадян до участі у їх обговоренні та прийняття управлінських рішень, що в результаті значно підвищує демократизацію суспільства, тому до принципів формування та реалізації концептуальних засад електронного врядування слід віднести також традиційні та інноваційні принципи демократичного управління: інновативність, креативність, синергія або принцип «win-win», AGILE- менеджмент, бенчмаркінг, контролінг, інтерактивний зворотній зв'язок, моніторинг.

Відтак принципи електронного врядування безпосередньо формують його базу інструментів: адміністративно-правового регулювання; реєстр електронних послуг; забезпечення комунікаційного зв'язку (у тому числі ініціювання органами публічного адміністрування його зворотної частини шляхом розробки опитування з питань якості обслуговування); організація потужної системи забезпечення інформаційної безпеки; моніторинг та діагностика діяльності; формування звітів.

Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в області електронного врядування (надання електронних та адміністративних послуг, електронних довірчих послуг), виступає створене у 2019 році Міністерство цифрової трансформації України (Мінцифри)), яким сформульовано амбітну ціль забезпечити до 2024 р. доступність 100 % публічних послуг громадянам та бізнесу онлайн. На сьогодні ключовими результатами реформи електронного врядування є:

Створення та активація Єдиного державного вебпорталу електронних послуг - Портал Дія (diia.gov.ua), перехід на який також можна здійснити з офіційного сайту Мінцифри. На порталі Дія сформовано реєстр електронних послуг, поділений на два блоки: для громадян та бізнесу, разом із тим доцільним є також виокремлення блоку для інших зацікавлених сторін, як державні установи, неурядові організації, громадські організації тощо.

Активація мобільного додатку Дія - доступ громадян до цифрових документів;

Впровадження Е-системи до сфери будівництва, що має на меті максимальну автоматизацію, прозорість всіх процесів у галузі та, як наслідок, мінімізацію ризиків прояву корупції.

Одним із головних питань функціонування електронного врядування є забезпечення кібернетичного захисту інформації в системі. У цьому контексті поділяємо думку Р.В. Амеліна, що імплементація цифрової інформаційної системи в сфері публічного адміністрування зумовлює низку специфічних проблем, серед яких основними є:

проблему масового «витоку» персональних даних з систем персоніфікованого обліку [11, с. 30];

модифікація даних, що зберігаються в інформаційній системі (навмисно або внаслідок помилки), - може виявитися критичним, якщо на основі цих даних або результатів їх автоматизованої обробки приймаються управлінські рішення, що зачіпають права і законні інтереси осіб (зокрема тих, інформація про яких була змінена) [11, с. 30];

автоматизація передбачає жорстко детермінований алгоритм, здатний обробити лише заздалегідь певні ситуації, тим часом як в реальному житті постійно зустрічаються нестандартні випадки, які розробники систем передбачити не могли, якщо взаємодія громадянина (підприємця, господарюючого суб'єкта, неурядової організації) і держави стає можливим тільки за посередництва інформаційної системи (а чиновники виконують роль операторів цієї системи), то в нестандартних ситуаціях їх права і законні інтереси також можуть бути порушені [11, с. 30].

Висновки

Однак, зазначені проблеми по суті є результатом неефективної організації системи кібербезпеки системи електронного врядування, тому задля результативного провадження публічного адміністрування в інноваційній цифровій мережі, необхідно: забезпечити відповідність інфраструктури електронних комунікацій держави, рівня її розвитку та захищеності сучасним міжнародним вимогам; активізувати розвиток технологій кіберзахисту шляхом ініціювання відповідних проектів із зацікавленими сторонами (бізнес, наукові центри, заклади освіти, громадськість, неурядові організації, партнери - підприємства, що надають об'єкти цифрової інфраструктури), утому числі імплементація кращих світових практик і міжнародних стандартів з питань кібербезпеки та кіберзахисту; формування кваліфікованих кадрів відповідної спеціалізації; розвиток цифрової грамотності населення України та культури безпечного поводження в кіберпросторі, зокрема під час отримання адміністративних послуг.

У цьому аспекті необхідним є створення незалежної системи контролю та моніторингу за станом наданням послуг публічного адміністрування, а також захисту інформації, і, формування системи незалежного аудиту інформаційної безпеки. Таким чином, сьогодні електронне врядування трансформується з технологічного проекту в широкомасштабний механізм публічного адміністрування, що є закономірністю, оскільки Україна обрала шлях євроінтеграції та розвитку. Разом із тим, у час, коли країна стоїть перед глобальними політичними та екологічними викликами, електронне врядування виступає частиною стратегії інноваційних державних перетворень, що дозволить реалізовувати складні завдання державного рівня. Однак, формування та реалізація електронного врядування потребують якісно нового підходу і організаційного, і практичного, тому предметом подальших досліджень мають виступати як кращі світові практики електронного врядування, зокрема в частині системи захисту інформації та персональних даних.

Список використаних джерел

E-Government Development Index. Офіційний сайт

Організації об'єднаних націй / URL: https:

//publicadministration.un.org/egovkb/en-us/Data/Country- Information/ id/180-Ukraine/dataYear/2020

Про Стратегію сталого розвитку "Україна - 2020":

Указ Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015.

Офіційний сайт Верховної Ради України / URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/5/2015#Text

Проект Закону про Стратегію сталого розвитку України до 2030 року / Офіційний сайт Верховної Ради України / URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JH6YF00A.html

Концепція розвитку електронного урядування в Україні: розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2017 р. № 649-р. Офіційний сайт Верховної Ради України / URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/649-2017-р#Text

Квітка С. А., Соколовська О.О. Електронне

врядування як інноваційний механізм взаємодії влади, бізнесу та громадянського суспільства: зарубіжний досвід та передумови розвитку в Україні. Аспекти публічного управління. 2015. № 9. С. 26-34

Погребняк І. Є. Електронний уряд (е-government) і електронне урядування (е-governance): поняття та принципи функціонування. Право та інновації. 2014. № 3. С. 26-35.

Соломко Ю. Електронне урядування: поняття,

сутність, принципи та напрями розвитку. Ефективність державного управління. 2018. Вип. 2. С. 135-143.

Клименко І. В. Електронне урядування як інновація

державного управління. Інвестиції: практика та досвід. 2010. № 12. С. 76-79.

Клімушин П. С., Спасібов Д. В. Механізми електронного урядування в інформаційному суспільстві: монографія. Х.: ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2017. 116 с.

Державна служба статистики України. Офіційний сайт / URL: http://database.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_ new1/2020/roz_nas20.pdf

Амелин Р.В. Правовое регулирование разработки и внедрения автоматизированных информационных систем в сфере государственного и муниципального управления: монография. М.:

ГроссМедиа, 2010. 164 с.

Размещено на Allbest.ru