Аналіз міжнародних рішень Європейського суду по правам людини по заявам автора № 28780/02, № 4682/09, № 32740/08

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз міжнародних рішень Європейського суду по правам людини по заявам автора № 28780/02, № 4682/09, № 32740/08

Фарафонова Ірина Анатоліївна юрист, аспірант «Європейський професійний докторат», доктор психології, академік психології МАБЕТ, керівник юридично-психологічного, Центр ХОСОУ, аспірант, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» кафедра філософії

Анотація

Права людини є гарантом законності держави, так як верховенство права є напрямком розвитку еволюції та позитивної цивілізації на Планеті. Проблема правами людини і закону дозволяє простежити еволюцію та діалектику яка діє між взаємовідносинами людини, суспільства та держави. Права і свободи людини - це універсальні правові цінності, котрим характерне встановлення єдиних міжнародно-правових стандартів у сфері охорони прав особистості. Міжнародно-правовий контроль у сфері захисту основних прав і свобод людини включає такі основні правові інститути: а) міжнародний контроль за дотриманням державами прав і свобод людини і громадянина; б) захист правами людини у міжнародних судах; в) сприяння здійсненню міжнародних угод у сфері дотримання прав людини. Право на судовий захист - одне з основних міжнародних прав людини. Специфіка цього права полягає в тому, що воно одночасно є гарантією реалізації всіх інших прав, захист яких не обмежується національним рівнем, а забезпечується за певних умов міжнародними судовими установами. У цій роботі робиться спроба дослідження міжнародних механізмів судового захисту прав людини в Європейському суді по правам людини. Автор раніше подавала заяву в Комітет ООН по правам людини Reference:G/SO 215/51 (UKRA GEN) однак отримала відповідь від 15 січня 2008, що Управління Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини повертає Вам Ваше.

Встановлено, що по першій заяві автора № 28780/02, яка розглянута 11 грудня 2008 в Страсбурзі, Європейським судом з прав людини (п'ята секція), де міжнародні судді розглянувши заяву «CASE OF FARAFONOVA v. UKRAINE» (Application no. 28780|02), засідаючи палатою, до складу якої увійшли: п. Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова, п. Райт Маруст (Rait Maruste). Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert), п. Володимир Буткевич (Volkdymyr Butkevych), п. Ренате Джегер (Renate Jaeger), пані Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska), пані Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді, а також пані Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції, винесли рішення, де розглянувши кримінальну справу по подіям від 2001 року за фактом хуліганських дій, вчинених заявницею одноголосно постановили, що в цій справі мало місце порушення п.1 статті 6 Конвенції, в цій справі мало місце порушення статті 13 Конвенції і постановили, що протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має виплатити заявниці 1 400 (одну тисячу чотириста) євро відшкодування моральної шкоди. Отже, незаконно національні суди України трьох інстанцій визнали по цій кримінальній справі потерпілими «неповнолітніми» п'ятидесятирічних директора школи .№7 м.Харкова Луценко О.С., завідуючу школою Болховецьку, вчителя фізкультури Сербиненко, які 2001 року силою вирвали з рук автора-журналістки Фарафонової І А особисті речі - диктофон і сумку і закрили її у класі школи на дві години, де проходили заняття. Забрані особисті речі автора директор з вчителями віддали автору тільки у присутності поліції, однак гаманець так і не віддали.

Встановлено, що по другій справі № 4682/09, цивільній, яка була розглянута Європейським судом виданого 29.09.2016 року Європейським судом з прав людини у справі «Володимир Семенович Торош проти України та три інші заяви», де автор Фарафонова Ірина була одним із заявників і подала заяву про порушення конституційних прав її та неповнолітньої дитини працівником поліції Д'яковим, вчителем Найпак, громадянкою Губською. Міжнародні судді Гаджієв, Вехабович, Ранзоні, Бакірчі таємно від заявників. незаконно об'єднали в заяві Торош вісім осіб і у рішенні Європейського суду по справі № 4682/09 винесли рішення 29.09.2016 року, де відсутні прізвища, імена та по батькові сім заявників (дивіться додаток до рішення) і терміни тяганини по їх справах. Торош та інші заявники не мають ніякого відношення до справи автора, яких автор Фарафонова Ірина Анатоліївна не бачила і не знає і не знає їх суть справ по заявам і жодного відношення до їх заяв не має, які незаконно об'єднані в одне незаконне рішення Європейського суду, за порушення суддями Європейського суду вимог статей 6,13 Європейської Конвенції з прав людини, вісім років перебувала у Європейському суді заява Фарафонової Ірини Анатоліївни з 2008 року по 2016 рік за подіями 18 вересня 2000 року, яку зобов'язано було суддями Європейського суду розглянути по суті, а не по тяганину. В ході виконання вищевказаного рішення Суду з держави стягнуто кошти, а саме 44 449, 99 грн. (еквівалент 1620 євро на 26.12.2016) на користь заявниці Ірини Фарафонової по виконанню рішення № 4682/09.

Визначено, що по третій справі № 32740/08 сім років Європейський суд тягнув розгляд заяви автора Ірини Анатоліївни, приймаючи нові матеріали по розгляду по суті справі, по незаконним рішенням судді Щербань, який відкрив кримінальне провадження на автора за подачу скарг і заяв у суд відносно суддів, слідства та інших. Суддя Європейського суду A. Pejchal у період з 8 січня 2015 року по 22 січня 2015 року таємно постановив визнати через сім років скаргу автора неприйнятою і не надавати рішення Європейського суду з прав людини заявниці, автору звернення, таким чином скрив незаконні рішення судді Щербань і порушив принцип справедливості Європейського суду і порушив п.1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, досліджено, що аналіз міжнародних рішень Європейського Суду по правам людини по заявам автора № 28780/02, № 4682/09, № 32740/08 дозволяє визнати, що основні права та свободи людини перестали бути об'єктом внутрішньої компетенції держав, а стали справою всього міжнародного співтовариства.

Ключові слова: міжнародне співтовариство, Європейський Суд по правам людини, порушення конституційних прав, міжнародні судові установи.

Abstract

Analysis of international decisions of the european court of human rights according to the statements of the author № 28780/02. № 4682/09. № 32740/08

Farafonova Irina Anatolyevna lawyer, graduate student "European Professional Doctorate" (Kiev), doctor of psychology, academician of psychology MABET, head of legal and psychological, HOSOU Center, graduate student, National Technical University Kharkiv Polytechnic Institute, Department of Philosophy

Human rights are recognized as a guarantor of the legality of the state, as the rule of law is the direction of development of evolution and positive civilization on the planet. The problem of human rights and the law allows us to trace the evolution and dialectic between the relationships between a person, society and the state. Human rights and freedoms are universal legal values, which are characterized by the establishment of uniform international legal standards in the field of personal rights protection. International legal control in the sphere of protection of basic human rights and freedoms includes the following basic legal institutions: a) international control of state observance of human and citizen rights and freedoms; b) protection of human rights in international courts; c) assistance in the implementation of international agreements in the field of human rights. The right to judicial protection is one of the basic international human rights. The specificity of this right is that it simultaneously guarantees the realization of all other rights, the protection of which is not limited to the national level, but is ensured under certain conditions by international judicial institutions. In this work, there is a request for research on international mechanisms for the judicial protection of human rights in the European Court of Human Rights. The author previously submitted an application to the UN Human Rights Committee Reference: G/SO 215/51 (UKRA GEN), however, she received a reply on January 15, 2008 that the Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights will return your.

It was established that according to the author's first application № 28780/ 02, which was considered on December 11, 2008 in Strasbourg, the European Court of Human Rights (fifth section), where international judges considered the application "Case of Farafonova v. Ukraine" (Application № 28780|02), sitting by the chamber, which included: Mr. Peer Lorenzen, Chairman, p. Rait Maruste (Rait Maruste), p. Karel Jungwiert, Mr. Volkdymyr Butkevych, Mr. Renate Jaeger, Mrs. Mirjana Lazarova Trajkovska, Mrs. Zdravka Kalay Westerdiek, Section Secretary , rendered a decision where they considered the criminal case based on the events of 2001 on the fact of hooliganism committed by the applicant unanimously, ruled that in this case there was a violation of Clause 1 of Article 6 of the Convention, in this case there was a violation of Article 13 of the Convention and ruled, that within three months from the day when the decision becomes final in accordance with paragraph 2 of Article 44 of the Convention, the defendant state must pay the applicant 1,400 (1,440) euros in compensation for moral damage. by the "minor" victims of the fifty- year-old principal of school № 7 in Kharkov, A.S. Lutsenko, the head of the Bolkhovetska school, and the physical education teacher Serbynenko, who in 2001 forced the journalist Farafonova I.A., where classes were held. The principal and teachers gave the author's seized personal belongings to the author only in the presence of the police, but the wallet was never returned.

It was established that according to the second case № 4682/09, civil, considered by the European Court issued on 29.09.2016 by the European Court of Human Rights in the case "Vladimir Semenovych Torosh v. Ukraine and three other applications", where the author Irina Farafonova was one of the applicants and submitted a statement about the violation of the constitutional rights of him and a minor child by police officer Dyakov, teacher Naypak, citizen Gubskaya. International judges Hadzhiev, Vekhabovich, Ranzon, Bakirchi secretly from the applicants. illegally united eight people in Torosh's application and in the decision of the European Court in case № 4682/09 issued a decision on 29.09.2016, where the surnames, first names and patronymics of seven applicants are missing (see the appendix to the decision) and the deadlines for their cases are extended. Torosh and other applicants have nothing to do with the author's case, which the author Farafonova Irina Anatolyevna has not seen and does not know and does not know their essence according to the statements and has nothing to do with their statements, which are illegally combined into one illegal decision of the European Court, for violation by the judges of the European Court of the requirements of Articles 6.13 of the European Convention on Human Rights, the statement of Farafonova Iryna Anatolyevna was in the European Court for eight years from 2008 to 2016 regarding the events of September 18, 2000, which was required by the judges of the European Court on substance, not on paperwork. During the implementation of the above- mentioned decision of the Court, funds were recovered from the state, namely UAH 44,449.99. (equivalent to 1,620 euros as of 12/26/2016) in favor of the applicant Iryna Farafonova pursuant to decision № 4682/09.

It was established that in the third case No. 32740/08, the European Court dragged on for seven years the consideration of the author's application by Iryna Anatolyevna, accepting new materials for the consideration of the merits of the case, according to the illegal decisions of the judge Shcherban, who opened criminal proceedings against the author for filing complaints and filed in court regarding judges, investigations and others. From January 8, 2015 to January 22, 2015, the judge of the European Court A. Pejchal secretly decided to declare the author's complaint inadmissible after seven years and not to provide the decision of the European Court of Human Rights to the applicant, the author of the appeal, thus hiding the illegal decisions of judge Shcherban and violated the principle of justice of the European Court and violated Clause 1 of Article 6 of the Convention.

Thus, it is studied that the analysis of the international decisions of the European Court of Human Rights based on the author's statements № 28780/02, № 4682/09, № 32740/08 allows us to recognize that basic human rights and freedoms have ceased to be the object of the internal competence of states and have become the entire international society.

Keywords: international community, European Court of Human Rights, violation of constitutional rights, international judicial institutions.

Постановка проблеми

Верховенство прав людини, виконування міжнародних договорів є актуальним та важливим для міжнародного права і для кожної держави [7]. Міжнародні суди -- судові органи, які створені з урахуванням міжнародних договорів до розгляду суперечок між державами чи між державами та приватними особами [6, с.992]. Права людини є гарантом законності держави, так як верховенство права є напрямком розвитку еволюції та позитивної цивілізації на Планеті. Проблема правами людини і закону дозволяє простежити еволюцію та діалектику яка діє між взаємовідносинами людини, суспільства та держави. Міжнародний Європейський суд з прав людини було створено 1959 року во Франції, місті Страсбург з метою здійснення судочинства щодо порушень Європейської конвенції з прав людини 1950 року. Захист людини в Європейському суді є важливим правовим процесом у міжнародному праві. Аналіз міжнародних рішень Європейського Суду по правам людини по заявам автора № 28780/02, № 4682/09, № 32740/08 дозволяє визнати, що основні права та свободи людини перестали бути об'єктом внутрішньої компетенції держав, а стали справою всього міжнародного співтовариства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства [5, c.231]. Встановлено, що питаннями міжнародних договорів займались українські та міжнародні науковці, серед яких М.В. Буроменський, В.Г. Буткевич, О.О. Мережко, Фарафонова І.А., П.М. Рабінович, Л.Г., Фалалєєва, М.М. Микієвич А., Нечипоренко С.М., Чікірякін Д.В. Арнулл, І. Батлер, Ф. Манчіні, К. Маргарітіс, Х. Расмуссен, А. Росас, В. Стеглік, Е. Стейн, Дж. Уейлер [5, с.228]. Основами сучасної концепції прав людини займались вітчизняні дослідники Кузьменко В.В., Наливайко Л.Р., Обушенко О.М., Савіщенко В.М., Антіпова О.П. та зарубіжні вчені-правознавці та філософи минулого Аквінський Ф., Боден Ж., Гроцій Г., Джентілі А., Дюги J.L., Коркунов Н.М., Коровін Є.А., Локк Дж., Мартене Ф., Монтеск'є Ш.-Л., Оппенгейм Л., Руссо Ж-Ж. У зарубіжній літературі по праву займались дослідженнями проблематики прав людини вчені Яніс М.В., Робер Ж., Сюдр Ф., Бейбер Р., Дельмас-Марті М., Вашман П., які в своїх працях простежують взаємозв'язок міжнародного та європейського права в галузі захисту прав людини, а також аналізують теоретичний зміст та структуру правового статусу особистості та звертають увагу на ідеологічну концепцію захисту прав людини. Міжнародне право, а також функціональні характеристики європейського права стали предметом розгляду у працях закордонних правознавців: Ісаака Г, Манчіні, Ді Бучіо, Булуї Ж., Хартлі Т. та інших дослідників.

Мета статті

Метою дослідження є вивчення проблем, пов'язаних із європейським судовим захистом в Европейському суді з прав людини, у контексті спільних міжнародно-правових тенденцій створення універсальних стандартів у галузі захисту прав людини. Однією з характерних рис розвитку співробітництва держав у сфері правами людини на етапі є створення системи міжнародного контролю над втіленням у життя взятих ними він юридичних зобов'язань.

Об'єктом дослідження є гарантії прав людини в європейському праві, який входить до інституту міжнародного права.

Предметом дослідження є правовідносини, що складаються внаслідок реалізації механізму судового захисту прав людини у європейському праві.

Методологічну основу дисертації складають філософські методи та загальнонаукові. Вчені Кузьменко В.В., Наливайко Л.Р., Обушенко О.М., Савіщенко В.М., Антіпова О.П. займались дослідженнями філософських методів по онтології, аксіології, антропології, гносеології філософсько- правових вчень. «Підкреслимо той факт, що саме філософія є онтологічною основою юриспруденції. Вона досліджує глобальні правові категорії та правові явища. Філософія розкриває їх в онтологічному, аксіологічному, антропологічному, гносеологічному аспектах... Онтологія права виступає як загальна і необхідна форма рівності, свободи та справедливості в громадському житті людей. Аксіологія - вчення про цінності. Антропологія - наука про людину. Правова антропологія вивчає буття людини в правовому полі на всіх стадіях розвитку цього буття.. .Гносеологія - вчення про пізнання» [1, с. 10-11]. Гносеологічний метод вивчає теоретичні проблеми пізнання як специфічний соціальний об'єкт, антропологію, як науку про людину, аксіологічний метод для вивчення соціальної, культурної обумовленісті наукових знань у сучасних дослідженнях по ціннісним орієнтаціям людини, онтологічний метод для вчення про буття людини, діалектичний метод філософії визначає вміння знаходити істину між протилежними думками людей в дискусії. Діалектичний метод пізнання соціально-політичних процесів із його принципами розвитку, цілісності, системності. Феноменологічний метод як технологія дослідження для сучасного права. Феноменологічні концепції права базуються на трьох головних підходах. До першого підходу відносять концепції «природи речей», до другого - ціннісні вимірі права і до третього відносять правові ейдоси» [3, с.159-160]. «Ефективність феноменології як методології дослідження правової дійсності є результативним і якісним критерієм. Феноменологія знайшла своє відображення у працях вітчизняних та зарубіжних вчених філософів та юристів: Г. Конінг, Г. Радбрух, А. Шютц, Ф. Кауфман, Е. Гуссерль. Як метод дослідження права феноменологічна редукція спрямована на опис ідеальної структури права і переходить від емпіричного знання права до чистого знання. У будь-якій правовій нормі проявляється ідеальна правова структура, яка показує процес реалізації норми. Феноменологічний похід може бути застосований як технологія дослідження чинного позитивного права» [4, 0.111-112]. Герменевтичний метод дозволяє полегшувати розуміння текстів джерел. Вчений Кожушко С.І. розглядає «герменевтичний метод як процес еволюції предмета» [2, с. 116]. Методи аналіз і синтез, які є протилежними прийомами пізнавального мислення. Методи дедукції та індукції, аналітичний метод, Крім того, у роботі застосовувалися традиційні загальнонаукові та спеціальні юридичні методи, що використовуються у порівняльному правознавстві: системно-структурний, історико-правовий та порівняльно-правовий.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Права і свободи людини - це універсальні правові цінності, котрим характерне встановлення єдиних міжнародно-правових стандартів у сфері охорони прав особистості. Міжнародно-правовий контроль у сфері захисту основних прав і свобод людини включає такі основні правові інститути: а) міжнародний контроль за дотриманням державами прав і свобод людини і громадянина; б) захист правами людини у міжнародних судах; в) сприяння здійсненню міжнародних угод у сфері дотримання прав людини.

Досліджено, що основні права людини - це природно виникаючі, а також встановлювані конституціями держав або загальновизнаними міжнародними правовими актами, невідчужувані, соціально необхідні і гарантовані владою можливості індивіда вільно, усвідомлено та відповідально мати життєво важливі матеріальні та духовні блага. Право - це форма свободи, а свобода можлива лише у формі права. У цій роботі робиться спроба дослідження міжнародних механізмів судового захисту прав людини в Європейському суді по правам людини.

Встановлено, що у 2004 році Верховна Рада України прийняла Закон України «Про міжнародні договори України», який опублікований у Відомостях Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 50, ст.540. Цей Закон практично та належно забезпечив реалізацію національних інтересів для виконання завдань і принципів зовнішньої політики України, які закріплені у Конституції України та національному законодавстві України [5, с.228].

Автор виграла декілька справ у Європейському суді з прав людини. Генеральною прокуратурою України від 11.01.2012 року по першій кримінальній справі встановлено, що рішенням Європейського суду з прав людини від 11.12.2008 у справі «Фарафонова проти України» за заявою №28780/02 постановлено державі Україна виплатити заявниці Фарафоновій Ірині з Державного бюджету України грошові кошти у сумі 1400 євро. Підставами винесення зазначеного рішення стали порушення п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо порушення розумного строку розгляду справи відносно заявниці. По другій цивільній справі №4682/09, в провадженні міністерства юстиції України, у Департаменту державної виконавчої служби, у відділу примусового виконання рішень перебувало виконавче провадження по виконанню рішення №4682/09 виданого 29.09.2016 року Європейським судом з прав людини у справі «Володимир Семенович Торош проти України та три інші заяви», де автор Фарафонова Ірина була одним із заявників. В ході виконання вищевказаного рішення Суду з держави стягнуто кошти, а саме 44 449, 99 грн. (еквівалент 1620 євро на 26.12.2016) на користь заявниці Ірини Фарафонової. По третій справі № 32740/08 сім років Європейський суд тягнув розгляд заяви автора Ірини Анатоліївни і таємно постановив визнати через сім років скаргу неприй-нятою і не надавати рішення Європейського суду з прав людини заявниці [6, с.995-996].

Автор подавала заяву в Комітет ООН по правам людини Reference: G/SO 215/51 (UKRA GEN) однак отримала відповідь від 15 січня 2008, що Управління Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини...Ваше повідомлення повертає Вам...У разі, якщо після завершення розгляду Вашої скарги Європейським судом з прав людини, Ви плануєте направити розгорнуту скаргу відповідно до Факультативного протоколу до МПГПП, будь ласка, зверніть увагу на процедури та розгляду скарг до Комітету з прав людини, які містяться у доданих брошурах № 7 та 15. З повагою група за клопотаннями United nations - office of the high commissioner for human rights.

Встановлено, що по першій заяві автора, яка розглянута 11 грудня 2008 в Страсбурзі по заяві автора № 28780/02 Європейський суд з прав людини (п'ята секція), розглянувши заяву «Case of Farafonova v. Ukraine» (Application № 28780|02), засідаючи палатою, до складу якої увійшли: п. Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова, п. Райт Маруст (Rait Maruste), п. Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert), п. Володимир Буткевич (Volkdymyr Butkevych), п. Ренате Джегер (Renate Jaeger), пані Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska),пані Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді, а також пані Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції, винесли рішення, де розглянувши кримінальну справу по подіям від 2001 року за фактом хуліганських дій, вчинених заявницею одноголосно постановили, що в цій справі мало місце порушення п.1 статті 6 Конвенції, в цій справі мало місце порушення статті 13 Конвенції і постановили, що протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має виплатити заявниці 1 400 (одну тисячу чотириста) євро відшкодування моральної шкоди.

Міжнародні судді у своєму рішенні написали, що 14 червня 2001 року було порушено кримінальну справу за фактом хуліганських дій, вчинених заявницею. При цьому судді не змогли написати у рішенні, що події відбувались 18 травня 2001 року і «неповнолітніми» потерпілими всі суди визнали п'ятидесятирічних директора школи №7 м.Харкова Луценко О.С., завідуючу школою Болховецьку, вчителя фізкультури Сербиненко, які 2001 року силою вирвали з рук автора-журналістки Фарафонової І А особисті речі - диктофон і сумку і закрили її у класі школи на дві години, де проходили заняття.

Отже, незаконно національні суди України трьох інстанцій визнали по цій кримінальній справі потерпілими «неповнолітніми» п'ятидесятирічних директора школи №7 м. Харкова Луценко О.С., завідуючу школою Болховецьку, вчителя фізкультури Сербиненко, які 2001 року силою вирвали з рук автора-журналістки Фарафонової І А особисті речі - диктофон і сумку і закрили її у класі школи на дві години, де проходили заняття. На диктофон автор Фарафонова І А відкрито записувала все що відбувалось у школі № 7, де її ображали і т.д. Суд першій інстанції відмовив автору у присутності на судових засіданнях по розгляду справи проти неї. Апеляційний суд, як суд другої інстанції відмовився розглядати тілесну експертизу автора по нанесенню їй директором, завучем, вчителем фізкультури та іншими викладачами тілесних ушкоджень, при насильному привласненні особистих речей автора - гаманця, диктофона, сумки, які незаконно привласнила директор Луценко з вчителями і які віддала тільки у присутності поліції, однак гаманець так і не віддали. Згідно матеріалам справи судді не допитали неповнолітнього Політучого, який бачив гаманець і про це сказав своєму викладачу, яка сказала йому щоб мовчав і куди дівся потім гаманець Політучий не знає, згідно його допиту у попередньому слідстві і якого не визивали у суд. Верховний суд України у 2008 році не залучив прокурора як сторону справи і судді Верховного Суду на себе взяли функцію прокурора, не повідомив заявницю про час розгляду справи і винесли рішення, оправдав нижні судові інстанції і неправдиві свідчення свідків, яких не були допитані у суді.

Встановлено, що по другій справі № 4682/09, цивільній, яка була розглянута Європейським судом виданого 29.09.2016 року Європейським судом з прав людини у справі «Володимир Семенович Торош проти України та три інші заяви», де автор Фарафонова Ірина була одним із заявників і подала заяву про порушення конституційних прав її та неповнолітньої дитини працівником поліції Д'яковим, вчителем Найпак, громадянкою Губською. Міжнародні судді Гаджієв, Вехабович, Ранзоні, Бакірчі таємно від заявників. незаконно об'єднали в заяві Торош вісім осіб і у рішенні Європейського суду по справі № 4682/09 винесли рішення 29.09.2016 року, де відсутні прізвища, імена та по батькові сім заявників (дивіться додаток до рішення) і терміни тяганини по їх справах. Торош та інші заявники не мають ніякого відношення до справи автора, яких автор Фарафонова Ірина Анатоліївна не бачила і не знає і не знає їх суть справ по заявам і жодного відношення до їх заяв не має, які незаконно об'єднані в одне незаконне рішення Європейського суду, за порушення суддями Європейського суду вимог статей 6,13 Європейської Конвенції з прав людини, вісім років перебувала у Європейському суді заява Фарафонової Ірини Анатоліївни з 2008 року по 2016 рік за подіями 18 вересня 2000 року, яку зобов'язано було суддями Європейського суду розглянути по суті, а не по тяганину. В ході виконання вищевказаного рішення Суду з держави стягнуто кошти, а саме 44 449, 99 грн. (еквівалент 1620 євро на 26.12.2016) на користь заявниці Ірини Фарафонової по виконанню рішення № 4682/09.

По третій справі № 32740/08 сім років Європейський суд тягнув розгляд заяви автора Ірини Анатоліївни, приймаючи нові матеріали по справі по незаконним рішенням судді Щербань, який відкрив кримінальне провадження на автора за подачу скарг і заяв у суд відносно суддів, слідства та інших. Суддя Європейського суду A. Pejchal у період з 8 січня 2015 року по 22 січня 2015 року таємно постановив визнати через сім років скаргу автора неприйнятою і не надавати рішення Європейського суду з прав людини заявниці, автору звернення, таким чином скрив незаконні рішення судді Щербань і порушив принцип справедливості Європейського суду і порушив п.1 статті 6 Конвенції.

Встановлено, що була дана відповідь автору з Генеральної прокуратури України від 23.07.2004 № 07/1/1-3780-00, від заступника начальника відділу захисту майнових та інших особових прав та свобод громадян О. Осадця, що «Встановлено, що 27 вересня 2000 року Червонозаводським райвідділом міліції (м .Харків) за заявою Губської О.О. про крадіжку промов з її квартири порушено кримінальну справу за ознаками дочину, передбаченого ч.3 ст.1 УК України (у редакції 1960 року). У ході досудового слідства не виявлено даних про вчинення цього злочину Вами та донькою Фарафоновою О.В., а тому стосовно Вас у порушенні кримінальної справи відмовлено за відсутністю і діяннях складу злочину. По зазначеній справі працівником міліції Дяковим О.В. проведений обыск у Вашому помешканні з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, за що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Суддю Червонозаводського районного суду м.Харкова Щербанем С.М. 08.08.2002 порушено кримінальну справу щодо Вас за фактом втручання та діяльність судових органів. У подальшому прокуратурою м.Харкова праворуч обґрунтовано закрито через відсутність складу злочину.

Постановою апеляційного суду Харківської області 23.08.2002 передана з Жовтневого районного суду м.Харкова для розгляду кримінальна справа з фактом вчинення Вами хуліганських дій. На даний час рішення щодо неї ще не прийнято.

На подані раніше скарги Вам надавалися вичерпні відповіді та за ними прийняті передбачені законом рішення. Заступник начальника відділу захисту майнових та інших особистих прав та свобод громадян О. Осадця»

Проаналізуємо відповідь автору від прокуратури Харківської області від 23.01.2004 № 08/1/3 -227-03 від в.о. прокурора області державний радник юстиції 3 класу М. Шадура «У ході слідства щодо Вашої доньки Фарафонової А відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі ст.6 п.2 КПК України, оскільки донька Губської О.О. (Щепілова Ірина) дала свідчення про те, що дала свої речі нести Фарафоновій А.В. Кримінальна справа після проведення розслідування провадженням припинена у зв'язку з невстановленням особи, яка скоїла злочин. Підстав для скасування цього рішення не вбачається. Місцевий суд Червонозаводського району м. Харкова своїм рішенням від 18.07.2002 року поновивши Ваше право на недоторканість житла та невтручання в особисту та сімейну життя. За таких обставин підстав для прийняття заходів прокурорського реагування не вбачається. В.о. прокурора області державний радник юстиції 3 класу М. Шадура»

Проаналізуємо відповідь з Генеральної прокуратури України від 14.05.2001 № 04/2-3780-00, 04/1-6509-00 начальника відділу старшого радника юстиції В.І.Парового «На особистому прийомі у Генеральної прокуратури України надійшла скарга Фарафонової І.А. на безпідставну, на думку заявниці, відмову в порушенні кримінальної справи за фактом крадіжки із її квартири промов і грошей. У постанові нічого не вказується куди поділися гроші та речі, в тому числі одяг, який вона носила і цей одяг зафіксований на фотографіях. Ці фотознімки вона неодноразово направляла у правоохоронні органи. Про результати перевірки повідомте Генеральну прокуратуру України та дайте відповідь заявниці. Начальник відділу старший радник юстиції В.І.Парової».

На відповідь Генеральної прокуратури було незаконно збуджена кримінальна справа відносно автора, яка розглядалась в Європейському суді 11 грудня 2008 в Страсбурзі по заяві автора № 28780/02

Проаналізуємо відповідь автору з Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2016 року «Скарга № 74171/10 Фарафонова проти України Об'єднано із скаргою №2 4682/09 Торош проти України. Шановна пані, Я пишу, з метою поінформувати Вас, що Європейський суд з прав людини 29 вересня 2016 року, порадившись, ухвалив, залишити без задоволення зазначені вище скарги зі списку справ, що підлягають розгляду. Копія рішення додається... Для узаконення суми, зазначеної у додатку до рішення. Яка виплачувати¬меться Вам, просимо Вас надіслати реквізити вашого банківського рахунку безпосередньо представнику Уряду (пан Іван ЛИЩИНА, представник Уряду України в Європейському суді з прав людини, Міністерство юстиції, вул. Городецького, 13,01001 Київ, УКРАЇНА). З повагою «підпис» Х. Бакірчі (H. Bakirci) Заступник секретаря секції обробки».

Проаналізуємо відповідь автору з Генеральної прокуратури України від 11.01.2012 № 04/2/4-3656-09 в.о. начальника Головного управління нагляду за дотриманням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства М.І. Гошовського «Ваші звернення, в тому числі які надійшли зі Служби безпеки України та Міністерства юстиції України, щодо незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та засудження, а також неправомірних дій суддів та медичних працівників розглянуто. Ухвалою Верховного Суду України касаційної скарги відмовлено. Також встановлено, що рішенням Європейського суду з прав людини від 11.12.2008 у справі «Фарафонова проти України» за заявою № 28780/02 постановлено виплатити Вам з Державного бюджету України грошові кошти в сумі 1400 євро. Підставами винесення зазначеного рішення стали порушення п.1 ст.6 ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо порушення розумного рядка розгляду справи щодо Вас. При виконанні зазначеного рішення Європейського суду Державного бюджету України за платіжним дорученням №631 від 27.05.2009 на Ваш особистий рахунок перераховано суму в розмірі 14 тисяч 835, 11 грн., що на момент виплати було еквівалентно 1400,00 євро. Щодо законності дій суддів, у провадженні яких перебувала кримінальна справа за Вашим обвинуваченням, то за даними фактами прокуратурами Жовтневого та Червонозаводського районів м. Харкова проведено перевірки у порядку ст.97 КПК України. За їх результатами у порушенні кримінальних справ відмовлено на підставі п.1 ст.6 КПК України. За результатами вивчення законності прийнятих рішень у Генеральній прокуратурі України підстав для їх скасування не встановлено. Також повідомляю, що для перевірки Ваших доводів щодо дотримання законності під час проведення судово-психіатричної експертизи та правомірності дій медичних працівників, наведених у попередніх зверненнях, наказом Головного управління здоров'я Харківської обласної державної адміністрації від 07.07.2010 №538 створено комісію. Відповідно до її висновків порушень вимог законодавства України про психіатричну допомогу не встановлено. З урахуванням наведеного підстав для вжиття заходів прокурорського реагування немає. В.о. начальника Головного управління нагляду за дотриманням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства М.І. Гошовський».

Встановлено ЗМІ, що керівництво Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні .№3 звернулося до правоохоронних органів із проханням перевірити роботу відділення судово-психіатричної експертизи №18. Адміністрація Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні №3 звернулася до прокуратури Харківської області, управління СБУ України в Харківській області, управління МВС України в Харківській області та до начальника Головного управління охорони здоров'я Харківської облдерж-адміністрації (ХОДА) Богдана Волоса з проханням провести перевірку роботи відділення судово-психіатричної експертизи №18. Як повідомили "SQ" у лікарні, низка співробітників лікарні звернулася до голови ХОДА Арсена Авакова з проханням "надати допомогу в нормалізації роботи служби судово-психіатричної експертизи". За словами ряду лікарів, "має місце змова експертів стаціонарної судово-психіатричної експертизи з метою блокування роботи відділення, протягування потрібних рішень комісій, захисту у разі трудових спорів з адміністрацією та у вирішенні інших ситуацій". Як повідомили у лікарні, з 21 січня 2008 р. у лікарні працює комісія Головного управління охорони здоров'я ХОДА, створена на підставі звернення депутата облради Володимира Цюртока, депутатське звернення також є наслідком заяви, зробленої на його адресу групою експертів. Як заявили лікарі лікарні, "комісія провела несумлінну, необ'єктивну перевірку. [21].

Встановлено із медіа, що «скандал в психіатричній лікарні міста Харкова, у «Сабурці», яка проводить психіатричні експертизи набув розголосу після того, як п'ять співробітниць судово-психіатричного відділення заявили, що головний лікар Петрюк тисне на них. У результаті, говорили тоді бунтівники, кожна десята експертиза на осудність підозрюваних у злочинах проходить із порушенням закону. Висновки міністерської перевірки озвучив начальник облздорову Олександр Галацан: дитяче відділення та центр судово-психіатричних експертиз працюють без ліцензій, документи в установі оформлюють із порушеннями. Депутати райради встають на захист колеги: приймають звернення до губернатора - не звільняти Петрюка. Московська райрада, де більшість «регіонали», заступилася за БЮТівця Петрюка. На відміну від однопартійців із облради.

І голова профільної комісії Володимир Святаш, і голова облради Василь Салигін активно лобіюють звільнення головного лікаря психіатричної лікарні. Салигін навіть статтю написав, у якій вигадав новий термін: «Петрюківщина відійде в минуле, як ганебне та огидне явище». Сам Петрюк уже приготував три позови до суду, щоб оскаржити висновки перевірок КРУ, облздоров'я та МОЗ. З трибуни райради доповідає депутатам про те, чому, на його думку, спалахнув скандал і кому це було потрібно. Причини - у порядку зменшення. Третя - земля.. .Простіше кажучи, лікарні доведеться переїхати на нове місце, а 18 гектарів - на старому, неподалік центру міста - отримає інвестор.

Друга причина - конфлікт із людиною, яка зараз тимчасово керує лікарнею - Віктором Коваленком. Був начмедом, але цю посаду Петрюк скоротив разом із Коваленком. Як сьогодні пояснює, після того, як на Коваленка порушили кримінальну справу про хабар [19].

Проаналізуємо відповідь автору від Прокуратури Харківської області від 30.05.2001 № 04/2-8099-00 від начальника відділу старшого радника юстиції Л.В. Желтової «Ваші скарги, направлені до Генеральної прокуратури України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на незаконні дії Червонозаводського РВ, прокуратурою області розглянуто... «Ухвалою прокуратури області про порушення дисциплінарного провадження, слідчому Червонозаводського РВ Ковальової В.С. за порушення вимог кримінально-процесуального законодавства України під час проведення попереднього слідства у кримінальній справі № 63000792 оголошено догану. З метою проведення повного та всебічного розслідування вказану кримінальну справу передано для розслідування в Комінтернівський РВ. Начальник відділу старшого радника юстиції Л.В.Желтова.

Проаналізуємо повідомлення Інтернет-видання "Закон і бізнес" про діяльність Державного бюро розслідувань відносно членів Вищої кваліфікованої комісії судів., де встановлено, що «ДБР відкрило кримінальне провадження щодо 8 членів ВККС. Територіальне управління Державного бюро розслідування (ДБР) у Києві розпочало досудове розслідування за фактом можливого самовільного присвоєння владних повноважень 8 членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС). Відповідну інформацію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЕРДР), а кримінальному провадженню присвоєно №62019100000000474. Про це повідомило інтернет- видання "Закон та Бізнес". Згідно з текстом витягу з ЄРДР, який є у розпорядженні редакції, кримінальне провадження розпочато за ч. 1 ст. 353 (самовільне присвоєння владних повноважень чи звання посадової особи) Кримінального кодексу України. Згідно з викладеними обставинами, які можуть свідчити про скоєння кримінального злочину, голова ВККС Сергій Козьяков, заступник голови - голова кваліфікаційної палати Станіслав Щотка, секретар кваліфікаційної палати Валентина Устименко, секретар палати з питань добору та публічної служби суддів Михайло Макарчук, а також члени Анастасія Зарицька, Микола Мішин та Юрій Тітов, порушуючи вимоги Закону України "Про судоустрій та статус суддів", не маючи повноважень членів ВККС у зв'язку з їх закінченням, беруть участь у засіданнях ВККС як члени. Зокрема, вони беруть участь у голосуванні про прийняття рішень, беруть участь у проведенні кваліфікаційної оцінки суддів, їх переведення до інших судів, участь у доборі нових суддів. Нагадаємо, "Закон та Бізнес" проаналізував проблему обчислення термінів повноважень членів ВККС з урахуванням тлумачення перехідних положень профільного закону у статті "Оновлення розпочнеться з голови" [15]. Однак, можливо, генеральний прокурор Венедиктова І., яка зараз посол Швейцарії та її прокурори цю справу закрили. Чоловік венедіктової, звільнився з роботи, отримавши 750 тисяч, а потім поновився - BIHUS.INFO. Поновився на службі чоловік уже через 10 днів після звільнення [16]. Сім'я Ірина Венедиктова одружена з Денисом Колесником. Денис Колесник до листопада 2019 року працював заступником начальника Слобідського управління кіберполіції - начальником відділу протидії кіберзлочинності в Харківській області. Чоловік генерального прокурора Ірини Венедиктової Денис Колесник звільнився з посади заступника начальника департаменту кіберполіції, отримав виплати, а за кілька днів відновився на роботі. Про це йдеться у розслідуванні Bihus.info. Як стверджують журналісти, 25 вересня 2020 року Колесник, пропрацювавши рік у структурах МВС, подає рапорт на звільнення та просить соціальні виплати. 29 вересня він отримує понад 770 тисяч гривень та 30 вересня офіційно звільняється. Проте вже за 10 днів він знову поновився на посаді і продовжив роботу [17]. Венедиктова обурилася, що «прокурори, які втекли з країни, могли б хоча б не показувати службові посвідчення» Венедиктова додала, що вона розуміє, що «лицарів, які «втікали з України», вистачає у складі всіх правоохоронних органів [18].

Встановлено з медіа, що в Україні судді частіше порушують професійні вимоги, що зафіксовано 24 квітня 2019 році журналістом Артемом Листопад в медіа в публікації «Чесно. Фільтруй суд», в розділі Суспільство, де проведений аналіз про діяльність 123 судді Харківської області, які порушували професійні вимоги. Зі 296 суддів Харківської області 42% порушували професійні вимоги. Про це повідомили журналістам представники громадської організації «Чесно. Фільтруй суд», - передає кореспондент МР «Об'єктив».

За даними організації, 123 харківські судді судів першої інстанції допустили такі порушення:

- Причетність до прийняття сумнівних рішень (20 чол);

- Непрозорість стану (98 чол);

- Неетична поведінка (21 чол);

- Причетність до корупції та кримінальних правопорушень (5 осіб);

- Причетність до порушення прав людини (13 чол).

Дані опубліковані станом на 22 квітня 2019 року. Інформацію про це можна знайти у базі профайлів суддів судів першої інстанції Харківської області. Раніше повідомлялося, що суддя Київського районного суду міста Харкова Денис Невядомський пішов у відставку. Рішення ухвалено Вищою радою правосуддя за заявою судді. Нагадаємо, що у березні 2018 р. прокуратура Харківської області порушила кримінальну справу за статтею «винесення свідомо неправомірного рішення» на суддю Дениса Невядомського, який ухвалив рішення відпустити одіозного екс-депутата Андрія Лесика із СІЗО. Справа № 4201822000000032 від 2 березня 2018 р. була відкрита за ч. 1 ст. 375 КК України (винесення суддею чи суддями свідомо неправомірного вироку, рішення, ухвали чи постанови). Автор: Артем Листопад [20].

Суддя Київського районного суду Харкова Денис Невядомський надіслав повідомлення, у яких повідомив про факт тиску на нього [25]. Повідомлення він адресував генеральному прокурору України Юрію Луценку та голові Вищої Ради правосуддя Ігорю Бенедисюк [25]. Невідомський повідомив, що 28 лютого за автоматичною системою розподілу йому дісталася справа ексдепутата Харківської міськради Андрія Лесика, якого звинувачують у держзраді. На засіданні потерпілий та його адвокат заявили про порушення, допущені СБУ та прокуратурою під час вручення обвинувальних актів. Сторона звинувачення клопотала про продовження запобіжного заходу для Лесика у вигляді тримання під вартою. Однак суддя Нев'ядомський відмовив представникам прокуратури та СБУ.

"Відповідно до вимог частини 5 статті 202 КПК України обвинуваченого було негайно звільнено з-під варти", - написав Невядомський у повідомленні. "5 березня до мене прийшов слідчий прокуратури в Харківській області, щоб допитати мене як свідка. Одночасно було допитано секретаря та помічника", - додав Невядомський. Подібні дії харківський суддя розцінює як прямий тиск на суд, втручання у правосуддя. І просить генпрокурора та голову ВСП вжити необхідних заходів. Як писав KHARKIV Today, Андрію Лесіку висунули підозру за статтею 110 КК України (посягання на територіальну цілісність та недоторканність України) [25]. Зараз Андрій Лесік працює в ДБР, у Державному бюро рослідувань та надає автору відповіді, пересилаючи її звернення у Полтавське бюро розслідувань, які теж не розслідують факти проти суддів та прокурорів.

Встановлено з ЗМІ «KHARKIV Today», що Денис Невядомський був шостим кандидатом у списку партії "Опозиційна платформа - За життя" до Харківської міськради. До квітня 2019 року він був суддею у Київському районному суді Харкова та спеціалізувався на кримінальних справах. Заяву про звільнення він написав сам та уточнив, що "не прощається", а йде далі. Нагадаємо, суддя Денис Невядомський вів справу Андрія Лесика про державну зраду та відпустив його додому. За це рішення у справі Лесика прокуратура розпочала перевірку харківського судді. Влітку 2013 року, в одному з ресторанів Харкова, суддя Денис Невядомський вдарив охоронця та намагався відібрати у міліціонерів автомат Калашнікова. Суддя голосно кричав, обіцяв усіх перестріляти, працівники міліції вдягли на нього кайданки. Коли Невядомський заявив, що він суддя і зателефонував комусь, на місце прибув головний прокурор міста, з нього зняли кайданки та передали на поруки прокуратурі [23].

Встановлено, що зараз Денис Невядомський - президент Всеукраїнської Асоціації суддів у відставці і стверджує, що «як правило, це робиться тільки для зміни кадрового складу суддів, тобто чергового кадрового колапсу, обилечивания, суб'єктивізму, створення нової квазіспільноти суддів, особисто зобов'язаних чинній владі. Отже, новий удар по єдиному статусу суддів, і ярлик-маркер «правильного» і «неправильного» судді («судді Януковича», «судді Порошенка», «судді Майдану», тепер, ось, і «судді Зеленського») [24].

З вищевказаного видно, що моральні ознаки суддів в Україні можуть привести до фальсифікацій та надуманості справ і може бути предметом розгляду міжнародним судом для відповідальності судів, так як в Україні ці адвокати, судді, прокурори та інші службовці займають найвище положення, при цьому часто порушують закон.

суд захист європейський право

Висновки

Таким чином, визнано, що основні права та свободи людини перестали бути об'єктом внутрішньої компетенції держав, а стали справою всього міжнародного співтовариства. Визнання загальних стандартів прав людини не залежить від їхнього конституційного закріплення, оскільки пріоритет міжнародного права стосовно внутрішньодержавного в галузі прав людини став загальновизнаним принципом міжнародного співтовариства.

Література

1. Кузьменко В. В., Наливайко Л. Р., Обушенко О. М., Савіщенко В. М., Антіпова О. П. Онтологія, аксіологія, антропологія, гносеологія філософсько-правових вчень. Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2015. - 246 с.

2. Кожушко С.І. Герменевтичний метод як процес еволюції предмета. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2015 № 14 том 1. C.116-119

3. Фарафонова І.А. Головні підходи у феноменологічних концепціях права / І.А. Фарафонова // Філософія в сучасному світі: матеріали 3-ї Міжнар. наук.-практ. конф., 18-19 листопада 2022 р. / гол. ред. Я.В. Тарароєв; Нац. техн. ун-т "Харків. політехн. ін-т" [та ін.]. - Харків, 2022. - С. 159-160.

4. Фарафонова І.А. Матеріали міжнародного круглого столу «Україна на сучасній геополітичній шахівниці світу: феноменологічний та конституційно-правовий аналіз», 14 липня 2022. Ужгород. С.111-114

5. Фарафонова І.А. Міжнародні договори України як феномен права. Фаховий журнал «Наука і техніка сьогодні» (Серія «Педагогіка», Серія «Право», Серія «Економіка», Серія «Фізико-математичні науки», Серія «Техніка») Випуск № 3(31) 2024. Київ - 2024. С.226-235.

6. Фарафонова І.А. Міжнародні суди як верховенство права. Фаховий журнал «Наукові перспективи». (Серія «Державне управління», Серія «Право», Серія «Економіка», Серія «Медицина», Серія «Педагогіка», Серія «Психологія») Випуск № 3(31) 2024. Київ - 2024. С.1338. С.991-1004.

7. Закон України «Про міжнародні договори України», Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 50.Ст. 540.

8. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23 черв. 2005 р. № 2709-IV. Відомості Верховної Ради України. 2005. № 32. Ст. 422.

9. Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя: постанова Пленуму Вищ. спеціаліз. суду України з розгляду цив. i крим. справ від 19 груд. 2014 р. № 13.

10. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (див.: Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1997.

11. Конституція України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30, ст. 141)

12. Нечипоренко С.М. Чікірякін Д.В. Основні аспекти становлення та розвитку інституту захисту прав людини в Європейському Союзі. Юридичний науковий електронний журнал № 2/2023

13. Фарафонова І.А. Феноменологічний та конституційно - правовий аналіз України. Матеріали міжнародного круглого столу «Україна на сучасній геополітичній шахівниці світу: феноменологічний та конституційно-правовий аналіз», 14 липня 2022. Ужгород. С.111-114.