Правові детермінанти інформаційної деліктності

Размещено на http://www.allbest.ru

Правові детермінанти інформаційної деліктності

Виникнення та поширення інформаційних деліктів зумовлено масштабними соціальними і технологічними трансформаціями в процесі становлення суспільства нового формату - інформаційного, глобального інформаційного, суспільства знань.

Зміна фундаментальних ціннісних орієнтирів на інформацію і знання веде й до логічної реакції на це правової сфери:

виникають нові напрями правового регулювання інформаційних відносин;

визнаються, закріплюються і забезпечуються інформаційні права осіб;

відбуваються зміни на рівні правосвідомості і правової культури;

формуються нові правоохоронні механізми, більш дієві в умовах глибокої інформатизації;

юридична діяльність насичується ІТ;

збільшуються потоки правової інформації;

посилюються глобалізаційні та інтеграційні зміни у світовому правовому просторі тощо.

При цьому розвиток права в усіх його аспектах - інструментальному, ціннісному, культурному, забезпечувальному та інших сприяє утвердженню й досягненню пріоритетів інформаційного суспільства, насамперед вільному доступу кожного до інформації і знань і, водночас, захищеності інформації про особисте життя, які у правовій площині втілюються в інформаційних правах людини. Інакше кажучи, право та інформаційне суспільство на даному етапі існування людства, в контексті цивілізаційних змін, здійснюють конструктивний взаємовплив.

Водночас соціальна і правова інформатизація постійно супроводжуються певною ентропією уявлень про правове регулювання і забезпечення інформаційних відносин, що відбивається на їх ефективності і створює сприятливі умови для проявів небезпечної чи шкідливої інформаційної діяльності, які мають охоплюватися конструкцією «інформаційний делікт».

У контексті осмислення детермінант інформаційних деліктів як певного симбіозу правових причин і умов їхнього виникнення й поширення, необхідно враховувати глобальність сучасного життя людства, а також інтеграційні процеси в правовому просторі, особливо відчутні в європейському регіоні, що полягають у взаємовпливі різних типів правових систем у поєднанні із посиленням міжнародно-правової складової правового регулювання.

У таких умовах розвиток кожної національної правової системи відбувається в складному і доволі мінливому середовищі. Окрім загальних тенденцій інформатизації, істотний вплив чинять численні внутрішні й зовнішні (як регіональні, так і загальносвітові) фактори історичного, культурного, економічного, геополітичного, безпекового й іншого характеру, зокрема визначаючи і темпи становлення громадянського та інформаційного суспільства. Наприклад:

фактор інтелектуального розвитку, який серед іншого включає і рівень правової, інформаційної та інформаційно-правової культури, - визначає базисні можливості здійснення людиною сучасної інформаційної діяльності, критичного сприйняття інформації, стійкості до негативних інформаційних впливів тощо;

варіативність і динамічність явищ інформаційної сфери - зумовлюють постійну присутність елементу новизни у правовому регулюванні інформаційних відносин, а також і в інформаційній деліктності;

ціннісно-орієнтаційні зміни - виводять на перший план пріоритети інформаційного суспільства, зокрема у формі інформаційних прав суб'єктів правовідносин; економічне підґрунтя інформаційного розвитку суспільства й кожної людини - зумовлює матеріально-технічні можливості впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, а отже і готовність до розгортання сучасних інформаційних процесів;

політико-ідеологічні умови - визначають вмотивованість й усвідомлення необхідності якісного вирішення суспільних проблем в інформаційній сфері, передусім шляхом адекватного використання регулятивних і захисних засобів права.

Взаємодіючи, усі фактори створюють унікальне для кожної країни середовище правового буття з притаманним йому комплексом детермінант тих чи інших правопорушень. Водночас, інформаційне зростання створює низку спільних для всіх національних правових систем глобальних проблем. Серед них інформаційні делікти, які, по-перше, самі по собі (інформаційні делікти у вузькому розумінні) становлять нову істотну загрозу, а по-друге, завдяки ІТ та через певну загальмованість правового реагування на них, трансформували наявну злочинність у нові форми - більш швидкі, латентні, транскордонні. правова детемінанта соціальний

Готовність правової системи до таких соціальних змін є основним запобіжником надмірного зростання видового розмаїття та чисельності інформаційних деліктів. Це стосується як можливостей національної правової системи, так і міжнародно-правових засобів, оскільки вихід багатьох видів інформаційних деліктів поза юрисдикційні межі окремих держав зумовлює необхідність вироблення спільних (наднаціональних) правових механізмів боротьби з ними, зокрема координації відповідних органів дізнання та правосуддя різних держав та використання спеціальних ІТ у праві (технолого-правових методів 1). Тобто у значній мірі протидія поширенню інформаційних деліктів зумовлюється взаємодією національних правових систем між собою, а також із міждержавними правовими системами Бєляков К.І. Правове регулювання «віртуального простору». Наука і правоохо- рона. Київ : ДНДІ МВС України, 2011. № 2(12). С. 102-109. Оксамитний В. Міждержавні правові системи як реальність сучасного світу. Право України. 2013. № 3-4. С. 209-222., чим створюється спільний правовий простір із відповідними юридичними засобами.

Однак, реалії свідчать, що правова система об'єктивно не здатна миттєво та ефективно зреагувати на все, що відбувається в суспільному житті, особливо в інформаційній сфері, яка дедалі більше вимагає нетрадиційних підходів. Як наслідок, поза межами правового впливу, принаймні на певний час, залишаються нові види відносин та варіанти соціально- і юридично-значущої поведінки, серед яких небезпечні (шкідливі) діяння в інформаційній сфері, що мають бути належним чином деліктизовані.

У сучасній інформаційній сфері деліктизація представляється складним аналітико-синтетичним процесом, який вимагає глибокого і виваженого наукового і практичного обґрунтування необхідності віднесення конкретного соціально небезпечного чи шкідливого діяння до певної категорії інформаційних деліктів, встановлення кола можливих деліквентів, чиї протиправні дії чи бездіяльність будуть охоплені охоронними нормами відповідної галузі права Заярний О. Адміністративна деліктолізація протиправних діянь, що вчиня-ються в інформаційній сфері: деякі концептуально-прикладні проблеми. National law journal: theory and practice. December 2016. P. 43-48..

Ступінь поширення неделіктизованих діянь можна вважати одним із показників того наскільки правова система на рівні регламентації встигає адаптуватися до нагальних потреб правового регулювання інформаційного життя соціуму, а розповсюдженість вже визначених законом інформаційних деліктів логічно вказує на рівень ефективності функціонування охоронної складової правової системи.

Отже, виникнення небезпечних (шкідливих) діянь в інформаційній сфері - процес природній. Але першопричиною їх надмірного поширення (як делікти- зованих так і неделіктизованих) є недосконалість реагування правової системи. Ця причина, у тій чи іншій мірі, іманентно притаманна правовим системам усіх держав, сприяє поширенню будь-яких нових деліктів, а не тільки інформаційних, і фактично вказує на недостатність втілення в реальних правовідносинах двох фундаментальних принципів правового регулювання - юридичної визначеності та невідворотності юридичної відповідальності.

Убачається, що на шляху прагматизації наукових знань, правові причини надмірної інформаційної деліктності та наслідки її впливу доцільно інтерпретувати через низький або недостатній рівень законності в інформаційній сфері. Тут йдеться не про формальну законність, що була домінантою радянської юридичної науки, а про законність у сучасному розумінні, яка, разом з іншим, висуває жорсткі вимоги до якості самого закону, передусім вимоги необхідності й справедливості. Йдеться про законність в контексті сучасних європейських правових цінностей, законність як невід'ємну складову верховенства права (Rule of Law), що безпосередньо визнано Європейським Судом Справедливості 1.

Оцінювання стану законності в інформаційній сфері, як і в будь якій іншій, сьогодні логічно здійснювати на єдиних методологічних засадах оцінки верховенства права. У 2016 році Комісією РЄ «За демократію через право» (Венеційська комісія), запропоновано такі засади і оприлюднено їх як “Rule of Law Checklist”. Переслідуючи утвердження європейських правових ідеалів, цим документом фактично вводиться загальна система критеріїв (орієнтирів), необхідних для оцінки верховенства права в кожній окремій державі, серед яких перше місце посідає законність (Legality) European Court of Justice, C-496/99, Commission v. CAS Succhi di Frutta, 29 April 2004, § 63. Мірило правовладдя: коментар, глосарій, Rule of Law Checklist. Венеційська Комісія Ради Європи / пер. С. Головатий. 2017. С. 15..

Оскільки показники Rule of Law Checklist, які відповідають критерію законності, є універсальними, то з певною мірою адаптації їх можна ретранслювати у взаємозв'язку із завданнями правового забезпечення інформаційної сфери, серед яких основними є забезпечення інформаційних прав людини, зокрема таким чином.

Втілення принципів верховенства та ієрархічності в системі правових актів, що регулюють інформаційні відносини:

закріпленість засад інформаційної діяльності та інформаційних прав людини в Конституції;

своєчасність прийняття та відповідність актів інформаційного законодавства Конституції;

відповідність дій виконавчої влади Конституції та нормам правових актів, що регулюють інформаційні відносини;

своєчасність та обґрунтованість підзаконних актів, що стосуються інформаційної сфери;

дієвий судовий контроль законності рішень виконавчої влади в інформаційній сфері, а також аналогічних рішень недержавних суб'єктів, яких залучено до виконання державних завдань;

гарантованість ефективного юридичного захисту інформаційних прав людини від порушень приватними суб'єктами.

Дотримання органами державної влади правових актів, що регулюють інформаційні відносини:

визначеність та розподіленість правовими актами повноважень державних органів в інформаційній сфері;

регламентованість інформаційним законодавством процедур, яких мають дотримуватися державні органи;

припустимість дій державних органів в інформаційній сфері без належного юридичного підґрунтя;

виконання державними органами своїх зобов'язань, які забезпечують реалізацію та дієвий захист інформаційних прав людини;

встановлення приписами інформаційного права еквівалентних гарантій у разі делегування публічних повноважень недержавним суб'єктам.

Зв'язок між правом міжнародним і правом національним у питаннях регулювання інформаційних відносин:

забезпечення національною правовою системою додержання міжнародних зобов'язань держави щодо інформаційних прав людини, включно з виконанням рішень міжнародних судів;

існування чітких правил щодо імплементації міжнародно-правових засад інформаційного регулювання в національне законодавство.

Верховенство законодавчої влади і нормотворчі повноваження виконавчої влади в інформаційній сфері:

уміщення загальних і абстрактних норм інформаційного права в актах парламенту чи підзаконних актах, які ґрунтуються на актах парламенту, крім винятків, передбачених Конституцією;

наявність належного парламентського й судового контролю та дієвих засобів протидії зловживанням, у разі делегування законодавчих щодо інформаційних відносин виконавчій владі;

чітка визначеність актами законодавства мети, змісту та обсягу, делегованих виконавчій владі законодавчих повноважень.

Прозорість та демократичність процедур прийняття актів інформаційного законодавства:

наявність чіткої конституційної регламентації законодавчих процедур;

верховенство парламенту у визначенні змісту законів;

прилюдне обговорення пропонованого законодавства в парламенті та належне обґрунтування законопроектів (пояснювальні записки, висновки, інші документи, що додаються);

можливість доступу громадськості до проектів актів законодавства, принаймні на момент їх подання до парламенту, а також можливість реального громадського впливу в процесі їх обговорення;

здійснення експертного оцінювання наслідків дії актів інформаційного законодавства, ще до їхнього ухвалення (зокрема щодо інформаційних прав людини та витрат бюджетних коштів);

участь парламенту в розробці, затвердженні, імплементації та виконанні міжнародних договорів в інформаційній сфері.

Винятки в регулюванні інформаційних відносин у надзвичайних ситуаціях (станах): наявність особливих приписів національного інформаційного права, що застосовуються у надзвичайних станах (війна або інша ситуація, що створює загрозу національній безпеці);

наявність підстав, адекватність та обґрунтованість додаткових обмежень інформаційних прав людини в таких ситуаціях;

обмеженість за тривалістю, умовами і обсягом можливостей виконавчої влади відступати в надзвичайних ситуаціях від звичайного розподілу повноважень в інформаційній сфері;

наявність парламентського і судового контролю за процедурою запровадження та тривалістю надзвичайного стану, а також будь-яких відступів, пов'язаних з ним.

Забезпечення ефективного виконання положень інформаційного законодавства:

здійснення аналізу перешкод виконанню приписів актів інформаційного права до і після їхнього ухвалення;

наявність юридичних засобів протидії невиконанню вимог інформаційного законодавства та передбаченість конкретизованих санкцій за їх недотримання;

послідовне застосування таких санкцій.

Відповідальність недержавних суб'єктів, які беруть участь у виконанні завдань держави в інформаційній сфері:

поширення гарантій верховенства права, передбачених інформаційним законодавством, на недержавних суб'єктів, які цілком або частково здійснюють виконання державних завдань в інформаційній сфері, та мають делеговані для цього державно-владні повноваження;

підзвітність таких суб'єктів аналогічно підзвітності органів державної влади.

Цілком очевидно, що наведені показники вказують на основні правові проблеми, які необхідно вирішувати, та негативні чинники, які необхідно долати, у сфері правового регулювання інформаційних відносин задля забезпечення законності як складової верховенства права, а отже і для запобігання й протидії інформаційним деліктам. Відсутність або зниження рівня правового забезпечення інформаційної сфери за критеріями і показниками Rule of Law Checklist у сучасній європейській державі можна сприймати як основні правові детермінанти інформаційної деліктності.

Размещено на Allbest.ru