Типологія правозахисних громадських організацій та напрями їх діяльності в контексті реалізації цілей сталого розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Одеська політехніка», м. Одеса

Типологія правозахисних громадських організацій та напрями їх діяльності в контексті реалізації Цілей сталого розвитку

Березовський Руслан Сергійович

аспірант кафедри місцевого самоврядування

та розвитку територій

Інституту публічної служби та управління

Анотація

Стаття висвітлює типологію правозахисних громадських організацій в контексті реалізації Цілей сталого розвитку. Наголошено, що верховенство права визнано невід'ємною складовою належного врядування та сталого розвитку. Зроблено наголос, дотримання прав людини відображено в цілях і завданнях щодо досягнення сталого розвитку. Встановлено, що видами діяльності правозахисних організацій є припинення порушень права, недопущення зловживання правом, притягнення винних до юридичної відповідальності, відновлення порушеного права, відшкодування збитків завданих порушенням права, надання особі правової допомоги тощо. Відзначено, що громадські організації можуть беруть участь у захисті прав людини на різних етапах або рівнях. Зроблено наголос на відмінностях стратегії, які вони використовують в своїй діяльності, що залежить від характеру їх цілей та класифікуються за: конкретністю і загальністю; тривалістю у часі; масштабом впливу (місцевий, національний, регіональний або міжнародний) тощо. Представлено широку типологію правозахисних громадських організацій, а саме: міжнародні, міжурядові, громадські, гібридні, академічні та професійні, масові (низові). Відзначено, що загальною характеристикою неурядових правоохоронних організацій, які працюють у сфері соціальних та економічних прав, є надання певної форми прямої допомоги людям, чиї права порушені. Встановлено, що за принципом прямої допомоги послуги правозахисних громадських організацій можуть включати: адвокацію, форми гуманітарної допомоги; захисту; навчання для розвитку нових навичок; юридичну підтримку або поради щодо того, як подавати позови; навчання новій професії, консультації, розробку і впровадження проєктів тощо. Визначено правове спрямування діяльності правозахисних громадських організацій: зорієнтоване на громадські інтереси та громадську думку; мають правовий характер діяльності; використовують громадську ініціативу; існують заради інтересів суспільства та вирішення суспільних проблем у конкретних регіонах.

Ключові слова: правозахисні громадські організації, правозахисна діяльність, національні правозахисні інституції, типологія правозахисних громадських організацій, сталий розвиток, права людини, публічно-управлінські впливи, публічне управління та адміністрування.

Berezovsky Ruslan Serhiyovych Graduate student of the Department of Local Self-Government and Territorial Development of the Institute of Public Service and Management of the National University "Odesa Polytechnic", Odesa

Typology of human rights protection public organizations and directions of their activities in the context of implementing the goals of sustainable development

Abstract

The article highlights the typology of human rights nongovernmental organizations in the context of the implementation of the Sustainable Development Goals. It was emphasized that the rule of law is recognized as an integral component of proper governance and sustainable development. It is emphasized that the observance of human rights is reflected in the goals and objectives for achieving sustainable development. It has been established that the types of activities of human rights organizations are to stop violations of the law, prevent abuse of the law, bring the guilty to legal responsibility, restore the violated right, compensate for damages caused by the violation of the law, provide a person with legal assistance, etc. It was noted that public organizations can participate in the protection of human rights at different stages or levels. Emphasis is placed on the differences in strategy that they use in their activities, which depends on the nature of their goals and are classified by: specificity and generality; duration in time; scale of influence (local, national, regional or international), etc. A wide typology of human rights public organizations is presented, namely: international, intergovernmental, public, hybrid, academic and professional, mass (grassroots). It was noted that a general characteristic of non-governmental law enforcement organizations working in the field of social and economic rights is the provision of a certain form of direct assistance to people whose rights have been violated. It was established that according to the principle of direct assistance, the services of human rights public organizations may include: advocacy, forms of humanitarian assistance; protection; training to develop new skills; legal support or advice on how to bring claims; training in a new profession, consultations, development and implementation of projects, etc. The legal direction of the activities of human rights public organizations is determined: oriented to public interests and public opinion; have a legal nature of activity; use public initiative; exist for the sake of public interests and solving social problems in specific regions.

Key words: human rights non-governmental organizations, human rights activities, national human rights institutions, typology of human rights nongovernmental organizations, sustainable development, human rights, public management influences, public management and administration.

Постановка проблеми

верховенство право юридичний відповідальність

Правозахисні громадські організації в Україні та державах світу утворюються з метою здійснення особливого виду діяльності, яка спрямована на підтримку та захист прав і свобод людини, здійсненням контролю порушень з боку держави, місцевого самоврядування, недержавних об'єднань, суспільства та окремих осіб, з урахуванням публічно-управлінських впливів. У наукових джерелах відзначається, що діяльність державних і недержавних правозахисних громадських організацій характеризується рядом ознак та системністю. Цей вид діяльності спрямований на припинення порушень права, недопущення зловживання правом, притягнення винних до юридичної відповідальності, відновлення порушеного права, відшкодування збитків завданих порушенням права, надання особі правової допомоги тощо [1-10].

Більшість організацій, які проголосили себе правозахисними, у свої роботі займаються захистом громадянських і політичних прав. У глобалізованому світі діє велика кількість правозахисних громадських організацій, які мають власну структуру, повноваження, форми і методи захисту прав і свобод людини та громадянина. Це обумовлює необхідність проведення наукових досліджено щодо з'ясування типології правозахисних громадських організацій, визначення напрямів їх діяльності в контексті публічно-управлінських впливів з урахуванням реалізації Цілей сталого розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У сучасній наукові літературі, яка присвячена питанням дотримання прав людини, організації громадянського суспільства виступають основним ресурсом правозахисного руху. Представники громадянського суспільства та неурядові організації (громадські організації) дедалі частіше співпрацюють Радою ООН з прав людини та договірними органами, які опікуються даною проблематикою. Ключовим елементом забезпечення сталого захисту прав людини, майже в усіх країнах світу виступає динамічне та незалежне громадянське суспільство [1].

В документах ООН закріплюються стандарти базової рівності та людської гідності, а також проводяться систематичні міжсесійні засідання Ради з прав людини та Порядку денного у сфері сталого розвитку до 2030 року. Зокрема, увага зосереджується на вивченні того, як використання рамок прав людини може позиціонувати міжнародну фінансову, боргову та податкову архітектуру не перешкоджаючи реалізації прав людини та реалізації Порядку денного у сфері сталого розвитку до 2030 року [6].

В окремих публікаціях, зроблено наголос на доцільності застосування підходу скоординованих зусиль з просування верховенства права, яке виступає невід'ємним аспектом побудови взаємовідносин у міжнародному вимірі щодо дотримання прав людини [4].

Є публікації, що зосереджують увагу визначенні типології правозахисних громадських організацій, які активно просувають та здійснюють моніторинг ефективної імплементації міжнародних стандартів прав людини на міжнаціональному, національному та регіональному рівні [4].

Аналіз наукових досліджень свідчить, що визначається різноманітність видів та типів правоохоронних громадських організацій, що відіграють основну роль у захисті прав людини, втім, вони мають різну структуру, форму та методи захисту прав і свобод людини та громадянина в контексті реалізації Цілей сталого розвитку [2].

Все вище зазначене, обумовило формулювання мети даної статті.

Мета статті - полягає у висвітленні результатів дослідження щодо типології правозахисних громадських організацій та визначенні напрямів їх діяльності в контексті реалізації Цілей сталого розвитку.

Виклад основного матеріалу

За останні десятиліття зріс інтерес та обізнаність про права людини, що знаходить свою відображення у наукових та прикладних дослідженнях. У 1948 році Організація Об'єднаних Націй оприлюднила Загальну декларацію прав людини, яка стала найважливішим документом того, що слід вважати стандартом базової рівності та людської гідності [3].

Сучасна міжнародна зарубіжна доктрина відзначає, що права людини повинні бути максимально деполітизовані та розглядатися через призму соціальної стабільності, розбудови потенціалу для управління на основі правил та перспективного планування сталого соціального та економічного добробуту в усіх суспільствах. Цілі сталого розвитку та Порядок денний ООН до 2030 року, які були прийняті урядами країн світу, встановлюють основний діапазон завдань, що пов'язані з широкими цілями політики та процесами управління в цілому. Слід відзначити, що дотримання прав людини відображено в цілях і завданнях щодо досягнення сталого розвитку. Так, Ціль 4 «Забезпечення всеохоплюючої і справедливої якісної освіти та заохочення можливості навчання впродовж усього життя для всіх» відображає зміст статті 13 Міжнародної конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ціль 5 «Забезпечення тендерної рівності, розширення прав і можливостей усіх жінок і дівчат», безумовно, підтримує основний принцип, що підтверджується Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та інших документів. Ціль 16 «Сприяння побудові миролюбного і відкритого суспільства в інтересах сталого розвитку, забезпечення доступу до правосуддя для всіх і створення ефективних, підзвітних та заснованих на широкій участі інституцій на всіх рівнях» містить цілі, пов'язані з боротьбою з торгівлею людьми, насильством та жорстоким поводженням з дітьми, серед низки інших проблем, що відображають пріоритетні питання на сучасній міжнародній правозахисній арені [3].

Зарубіжний фахівець Д. Мішель стверджує, що верховенство права визнано невід'ємною складовою належного врядування та сталого розвитку. Головною ідеєю у сучасному глобалізованому світі є визначення основних тенденцій в політиці та практиці, які впливають на міжнародну підтримку верховенства права та встановлюють основні чинники посилення його внеску у сталий розвиток, середовище миру та стабільності, а також захист прав людини, благополуччя та гідності. Велика кількість міжнародних програм та проєктів спрямовані на досягнення суспільних змін. У зарубіжних джерелах, наголошується, що скоординоване впровадження міжнародної підтримки через довгострокові стратегії, спрямовано на формування спільного розуміння подолання проблеми між всіма зацікавленими сторонами, що передбачає розробку низки інструментів публічно-управлінських впливів, заохочення та підтримки. Підхід скоординованих зусиль з просування верховенства права виступає невід'ємним аспектом побудови взаємовідносин у міжнародному вимірі щодо дотримання прав людини [4].

Одну із головних ролей в цьому відіграють національні правозахисні інституції (далі - НПІ), які активно просувають та здійснюють моніторинг ефективної імплементації міжнародних стандартів прав людини на національному рівні. Зокрема, це проявляється у наступних напрямах їх діяльності:

виконують основні функції захисту, такі як запобігання катуванням та поводженню, що принижує гідність людини;

відіграють важливу роль у просуванні всіх аспектів верховенства права;

чинять вплив та тиск на уряди, сприяють функціонуванню ефективних парламентів, динамічних організацій громадянського суспільства, а також встановлюють ефективну взаємодію із засобам масової інформації;

впроваджують у шкільну систему освітні програми з прав людини;

сприяють розвитку суспільства, яке засноване на повазі до універсальних прав людини [8].

Для підвищення ефективності своєї діяльності, національні правозахисні інституції повинні дотримуватися стандартів, викладених у Паризьких принципах, що схвалені Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році. Так, Глобальний альянс національних правозахисних організацій (GANHRI) у співпраці з Управлінням ООН з прав людини виступають основними спостерігачами щодо дотримання цих принципів. На сьогодні створено близько 120 національних правозахисних інституцій, які формують правозахисну мережу у світі. Міжнародний координаційний комітет з питань національних правозахисних інституцій створив чотири основні регіональні мережі, що розташовані в Європі, Північній та Південній Америці, Африці та Азії, а також мають окремі міжрегіональні форуми [7].

Так, Європейська група національних правозахисних організацій очолюється Шотландською комісією з прав людини з 2012 року. Голова групи відповідає за співпрацю з Міжнародним координаційним комітетом та регіональними структурами, зокрема такими як Європейський Союз та Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), з метою надання технічної допомоги у створенні та зміцненні національних правозахисних громадських організацій в Європі [5].

Азіатсько-Тихоокеанська група налічує 15 дійсних та трьох асоційованих членів, які отримують доступ до повного спектру програм, заходів та послуг щодо дотримання прав людини. Діяльність цієї групи спрямована на підвищення обізнаності установ та правозахисних громадських організацій щодо просування прав людини, а також надає підтримку безпосередньо через можливості навчання, такі як обмін персоналом, проведення систематичних консультацій щодо дотримання Паризьких принципів, через регіональні семінари та просування спеціальних керівних принципів [5].

Мережа африканських правозахисних організацій налічує близько 40 членів. Її діяльність спрямована на підтримку національного, субрегіонального, регіонального та міжнародного співробітництва, створення, зміцнення та розвиток національних правозахисних інституцій та організацій для того, щоб вони могли більш ефективно здійснювати моніторинг, заохочення, захист та адвокацію прав людини. Африканська мережа має п'ять основних органів управління: Генеральну Асамблею, Керівний комітет, Комітет з акредитації, Бюро та Секретаріат, які постійно проводять спільні комунікативні заходи задля обміну досвідом та знаннями [5].

Мережа національних інституцій з заохочення та захисту прав людини в Америці налічує 14 членів, кожен з яких має рівні права та можливості робити певний внесок щодо дотримання прав людини. Мережа збирає щорічні звіти від усіх членів та надає узагальнені рекомендації [5].

У міжнародному просторі створюються додаткові міжрегіональні форуми, що належать до міжрегіональних мереж, наприклад Форум Співдружності національних правозахисних організацій, до складу якого входять Великобританія, Канада та Австралія. Метою діяльності такого Форуму є сприяння налагодження зв'язків, обмін інформацією, досвідом та найкращими практиками. Міжрегіональні утворення заохочують країни створювати правозахисні громадські організації, які у свій діяльності керуються встановленими міжнародними принципами щодо дотримання прав людини. Відзначається необхідність встановлення партнерських взаємовідносин між парламентами, урядами, національними правозахисними інституціями та організаціями. Такий вид взаємовідносин здійснюється на основі підзвітності, проведення регулярних консультацій з парламентами щодо дотримання законодавства у сфері прав людини, організації відповідних тренінгів та заходів відповідного спрямування тощо [5].

В умовах сьогодення набуває своєї актуальності встановлення арабсько-європейського діалогу з прав людини, який спільно забезпечують національні правозахисні організації арабських та європейських країн. Метою діалогу є сприяння взаєморозуміння між Європою та арабським світом щодо дотримання прав людини, проведення загальних заходів щодо боротьби з тероризмом, запобігання дискримінації прав людини, а також приділяється значна увага таким проблемам як міграція [5].

У міжнародному просторі національні правозахисні інституції мають різні форми та типи організації. Це комісії з прав людини або омбудсмени, гібридні установи, консультативно-дорадчі органи та інші форми інститутів і центрів з прав людини. Втім, всі вони утворюються для заохочення та захисту прав людини, стежать за ситуацією за дотриманням прав людини у відповідній країні, розглядають скарги про певні правопорушення, а також систематично інформують громадськість про права людини. Зазначені інституції залучаються до міжнародних та регіональних систем захисту прав людини [8].

Діяльність Управління Організації Об'єднаних Націй з прав людини підтримує створення та зміцнення національних правозахисних організацій в країнах світу, що знаходить своє відображення у:

підтримці зусиль, які спрямовані на створення та зміцнення національних правозахисних інституцій у всьому світу, за участю співробітників відділів ООН з прав людини та його представництва на місцях, інших агенцій ООН, фондів та програм, а також регіональних мереж національних правозахисних інституцій, в тому числі через технічне співробітництво та проєкти;

розгляді законопроєктів, що стосуються національних правозахисних інституцій та надання систематичних консультацій з питань дотримання Паризьких принципів;

наданні методичних вказівок, методичних інструментів, найкращих практик, що пов'язані з діяльністю національних правозахисних інституцій та організацій;

залученні національних правозахисних інституцій до роботи Ради з прав людини та інших правозахисних органів ООН;

наданні підтримки секретаріату Глобальному альянсу національних правозахисних організацій;

налагодженні партнерських відносин між національними правозахисними інституціями та представниками ООН в країнах світу;

підтримці взаємодії національних правозахисних інституцій з міжнародною системою прав людини, включаючи договірні органи, механізми спеціальних процедур тощо [8].

У сучасній зарубіжних публікаціях правозахисні громадські організації можуть визначатися як неурядові організації та громадські організації. Термін «неурядові» або «некомерційні», як правило, використовується для визначення кола організацій, які входять до складу громадянського суспільства. Такі організації характеризуються тим, що вони не ставлять за мету отримання фінансового прибутку. Діяльність неурядових організацій варіюються від невеликих груп тиску, наприклад, щодо вирішення реальних екологічних проблем або конкретних порушень прав людини, через освітні благодійні організації, культурні асоціації, релігійні організації, правові фонди, програми гуманітарної допомоги тощо [2].

Втім, у зарубіжних дослідженнях відзначається, що правоохоронні громадські організації відіграють основну роль у захисті прав людини в усьому світі та докладають суттєвих зусиль щодо збереження гідності окремих громадян, що виражається в:

боротьбі з окремими порушеннями прав людини безпосередньо або шляхом супроводу конкретних випадків через відповідні суди;

надання прямої допомоги тим, чиї права порушені;

лобіювання змін у національному, регіональному чи міжнародному законодавстві;

вдосконаленні законодавчої бази щодо захисту прав людини;

поширенні знань про права людини та їх дотримання, як серед органів влади, так і серед населення [2].

Правозахисні громадські організації беруть участь у захисті прав людини на різних рівнях. У зарубіжній практиці діяльність таких організацій заснована на відповідних стратегіях, які вони використовують у своїй діяльності. Втім, ці стратегії відрізняються в залежності від змісту та цілей діяльності самої правозахисної громадської організації. Стратегії характеризуються: конкретністю та загальністю; тривалістю у часі; масштабом впливу (місцевий, національний, регіональний або міжнародний рівні) тощо [2].

У зарубіжних публікаціях йдеться про те, що більшість організацій, які проголошують себе «правозахисними», займаються захистом громадянських і політичних прав. Провідними організаціями на міжнародній арені є правозахисні організації Amnesty International, Human Rights Watch, Міжнародна федерація прав людини, Human Rights First та InterRights та ряд інших. Втім, громадянські та політичні права є лише однією з багатьох категорій різноманітних прав людини, визнаних міжнародним співтовариством. Крім того, нові права продовжують з'являтися сьогодні, які потребують захисту. Це обумовлює виникнення нових правоохоронних громадських організацій, які виступають проти бідності, насильства, расизму, вирішення проблем зі здоров'ям, безпритульності, охорони природи тощо [10].

У наукових джерелах виокремлюються різні типи правозахисних громадських організацій та визначаються особливості їх структурної будови, рівня впливу, форм та методів захисту прав і свобод людини та громадянина.

Міжнародні правозахисні організації мають на меті захищати та просувати ці права різними способами, такими як адвокація, дослідження, моніторинг, освіта, гуманітарна допомога тощо. Втім, міжнародні організації, які працюють у сфері прав людини мають різну структуру, повноваження, цілі та методи, що призводить до певних труднощів їх діяльності і у практичному вимірі [9].

Міжурядові правозахисні організації - це організації, які складаються та фінансуються двома або більше урядами. Вони мають офіційний статус і повноваження приймати рішення та угоди від імені своїх держав-членів. Прикладами міжурядових правоохоронних організацій є Організація Об'єднаних Націй (ООН), Європейський Союз (ЄС), Африканський Союз (АС) та Організація американських держав (ОАД). Ці міжурядові правозахисні організації мають різні органи, агентства та механізми, які займаються питаннями прав людини, наприклад, такі як Рада ООН з прав людини, Агентство ЄС з основних прав, Комісія Африканського Союзу з прав людини та народів, Міжамериканська комісія з прав людини. Зазначені організації можуть ухвалювати договори, стандарти та резолюції з прав людини, здійснювати моніторинг та розслідування порушень прав людини, надавати технічну допомогу та сприяти розбудові потенціалу, а також брати участь у діалозі та співпраці з іншими суб'єктами [9].

Неурядові правозахисні організації (громадські організації) - це організації, які є незалежними від будь-якого уряду і зазвичай фінансуються за рахунок пожертвувань, грантів або членських внесків. Вони не мають офіційного статусу чи повноважень, але можуть впливати на громадську думку та політику своєю діяльністю. Прикладами неурядових організацій, які працюють у сфері прав людини, є Amnesty International, Human Rights Watch,

Міжнародна федерація за права людини, Oxfam та інші. Ці неурядові організації проводять власні дослідження щодо дотримання прав людини, публікують звіти та рекомендації, проводять кампанії та виступають ініціаторами лобіювання змін, надають юридичну та гуманітарну допомогу, а також мобілізують та розширюють можливості низових рухів [9].

Гібридні правозахисні організації - це організації, які поєднують у собі елементи як міжурядових організацій, а також неурядових правоохоронних організацій. Вони, як правило, створюються та регулюється угодою між міжурядовими організаціями та однією або декількома неурядовими організаціями, або коаліцією неурядових організацій, які мають офіційні відносини з міжурядовими правозахисними організаціями. Для них притаманний певний ступінь офіційного статусу та авторитету, автономії та гнучкості. Прикладами гібридних організацій, які працюють у сфері прав людини, є Міжнародний комітет Червоного Хреста, Міжнародний кримінальний суд, Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією тощо. Ці гібридні організації можуть надавати гуманітарну та медичну допомогу, переслідувати та виносити рішення щодо злочинів проти прав людини, а також мобілізувати та розподіляти ресурси для охорони здоров'я та розвитку [9].

Академічні та професійні правозахисні організації - це організації, які складаються та фінансуються вченими, експертами або практиками в певній галузі. Вони не мають офіційного статусу чи повноважень, але своєю діяльністю сприяють розвитку знань і практики. Прикладами академічних та професійних правозахисних організацій, які працюють у сфері прав людини, є Міжнародна асоціація конституційного права, Міжнародна асоціація юристів, Міжнародне товариство з прав людини та Всесвітня організація охорони здоров'я та інші. Ці академічні та професійні організації можуть проводити дослідження та аналіз, займатися видавничою діяльністю просвітницького характеру, організовувати та проводити науково-комунікативні заходи, забезпечувати освіту та навчання, а також встановлювати стандарти та керівні принципи [9].

Низові правозахисні громадські організації - це організації ініційовані звичайними людьми, які безпосередньо торкнулися або стурбовані проблемою прав людини. Ці організації не мають офіційного статусу чи повноважень, але своєю діяльністю можуть допомагати захищати права людини. Так, низові правозахисні громадські організації підвищують обізнаність, мобілізують дії, орієнтовані на досягнення справедливості, надають підтримку, а також створювати альтернативні моделі та рішення щодо утвердження й захисту прав і свобод людини [9].

Стверджується, що загальною характеристикою неурядових правоохоронних організацій, які працюють у сфері соціальних та економічних прав, є надання певної форми прямої допомоги людям, чиї права порушені. Це може бути гуманітарна допомога, захист, навчання новій професії, юридична допомога або консультація, як правильно подати позов тощо [10].

Висновки

Отже, верховенство права визнано невід'ємною складовою належного врядування та сталого розвитку. Основними видами діяльності правозахисних організацій є припинення порушень права, недопущення зловживання правом, притягнення винних до юридичної відповідальності, відновлення порушеного права, відшкодування збитків завданих порушенням права, надання особі правової допомоги тощо. Громадські правозахисні організації класифікуються за: рівнем допомоги (пряма - непряма); збором інформації (точна - додаткова); агітацією; лобіюванням; діяльністю щодо освіти та обізнаністю з прав людини. Виокремлено широку типологію правозахисних громадських організацій, а саме: міжнародні, міжурядові, громадські, гібридні, академічні та професійні, масові (низові). Більшість правозахисних організацій займаються захистом громадянських, політичних та економічних прав, беруть участь у захисті прав людини на різних етапах або рівнях, і стратегії, які вони використовують, відрізняються залежно від характеру їхніх цілей. Правовим спрямування діяльності правозахисних громадських організацій є зорієнтованість на громадські інтереси та громадську думку; утвердження й захист прав і свобод людини; вирішення суспільних проблем у конкретних регіонах та країнах.

Література

1. Civil Society. United Nations. URL: https://www.ohchr.org/en/resources/civil-societY (дата звернення 30.12.2023).

2. Human Rights Activism and the Role of NGOs. Council of Europe. URL: https:// www.coe.int/en/web/compass/human-rights-activism-and-the-role-of-ngos (дата звернення 25.12.2023).

3. Lopez-Claros А., Dahl А., Groff М. 11 - Human Rights for the Twenty-first Century. Part II - Reforming the Central Institutions of the United Nations Cambridge University Press. 18 January 2020. Р 236-263. URL: https://www.cambridge.org/core/books/global-governance- and-the-emergence-of-global-institutions-for-the-21st-century/human-rights-for-the-twentyfirst-century/195E4D85A4BF590BFE407FC881139E0D (дата звернення 28.12.2023).

4. Michel J. The Rule of Law and Sustainable Development. Center for Strategic International Studies. July 1, 2020. URL: https://www.csis.org/analysis/rule-law-and-sustainable-development (дата звернення 02.01.2024).

5. Regional NHRI networks and forums. International Justice Resource Center. URL: https://ijrcenter.org/national-human-rights-institutions/regional-nhri-networks-and-forums (дата звернення 26.12.2023).

6. Sixth Intersessional Meeting on human rights and the 2030 Agenda - 18 January 2024. United Nations. URL: https://www.ohchr.org/en/hr-bodies/hrc/sixth-intersessional-meeting-human-rights-and-the-2030-agendа (дата звернення 10.01.2024).

7. The Global Alliance of National Human Rights Institutions (GANHRI). United Nations. URL: https://www.ohchr.org/en/countries/nhri/global-alliance-national-human-rights-institutions-ganhri (дата звернення 23.12.2023).

8. UN Human Rights and NHRIs. United Nations. URL: https://www.ohchr.org/en/countries/nhri (дата звернення 28.12.2023).

9. What are the different types of international organizations that work in human rights? Linkedin. January 2, 2024. URL: https://www.linkedin.com/advice/0/what-different-types-international-organizations-ri0fc (дата звернення 05.01.2024).

10. Young W. Type of Human Rights NGOs. NGOReach. 2021. URL: https://www.ong-ngo.org/type-of-human-rights-ngos/ (дата звернення 26.12.2023).

References

1. Civil Society. United Nations. Retrieved from https://www.ohchr.org/en/resources/civil-society.

2. Human Rights Activism and the Role of NGOs. Council of Europe. Retrieved from https://www.coe.int/en/web/compass/human-rights-activism-and-the-role-of-ngos.

3. Lopez-Claros А., Dahl А., & Groff М. (2020). 11 - Human Rights for the Twenty-first Century. Part II - Reforming the Central Institutions of the United Nations Cambridge University Press, 236-263. Retrieved from https://www.cambridge.org/core/books/global-governance-and-the-emergence-of-global-institutions-for-the-21st-century/human-rights-for-the-twentyfirst-century/195E4D85A4BF590BFE407FC881139E0D.

4. Michel J. (2020). The Rule of Law and Sustainable Development. Center for Strategic International Studies. Retrieved from https://www.csis.org/analysis/rule-law-and-sustainable-development.

5. Regional NHRI networks and forums. International Justice Resource Center. Retrieved from https://ijrcenter.org/national-human-rights-institutions/regional-nhri-networks-and-forums.

6. Sixth Intersessional Meeting on human rights and the 2030 Agenda - 18 January 2024. United Nations. Retrieved from https://www.ohchr.org/en/hr-bodies/hrc/sixth-intersessional-meeting-human-rights-and-the-2030-agendа.

7. The Global Alliance of National Human Rights Institutions (GANHRI). United Nations. Retrieved from https://www.ohchr.org/en/countries/nhri/global-alliance-national-human-rights-institutions-ganhri.

8. UN Human Rights and NHRIs. United Nations. Retrieved from https://www.ohchr.org/en/countries/nhri.

9. What are the different types of international organizations that work in human rights? (2024). Linkedin. Retrieved from https://www.linkedin.com/advice/0/what-different-types-international-organizations-ri0fc.

10. Young W. (2021). Type of Human Rights NGOs. NGOReach. Retrieved from https://www.ong-ngo.org/type-of-human-rights-ngos/.

Размещено на Allbest.ru