Виконання судових рішень по тимчасово окупованим територіям України: судова практика та діяльність прокурорів

Размещено на http://allbest.ru

Виконання судових рішень по тимчасово окупованим територіям України: судова практика та діяльність прокурорів

Драган Олена Василівна Драган Олена Василівна професор кафедри кримінального права, процесу і криміналістики, Київський університет інтелектуальної власності та права, Національний університет «Одеська юридична академія», доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, м. Київ

Анотація

Статтю присвячено питанням особливостей виконання судових рішень, постановлених судами України, у тому числі за позовами прокурорів, на тимчасово окупованих територіях. Автором статті проводиться аналіз практики виконання судових рішень по справам такої категорії. За результатами аналізу робляться висновки щодо причин невиконання судових рішень, а також акцентується увага на неможливості виконання окремих рішень, зокрема по тимчасово окупованим територіям України. У статті зокрема вказується на те, що способи та приклади подолання судовою системою даної ситуації можна виокремити, проаналізувавши відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Метою статті є надання пропозицій щодо захисту прав і свобод людини при виконанні судових рішень, постановлених іменем України у тому числі й по тимчасово окупованим територіям. При цьому наголошується, що дотримання прав та свобод людини, які передбачені не тільки національним законодавством, а й Конвенцією про захист прав і основних свобод людини є обов'язковим принципом в діяльності державних органів України. В даній статті автором аналізуються наявні на сьогодні правові позиції суду щодо тимчасово окупованих територій України, вказуються на проблемні питання, які при цьому виникають та пропонуються шляхи їх вирішення. У статті зазначається, що наразі частина території України є тимчасово окупованою, що призводить до необхідності вирішення багатьох юридичних питань, пов'язаних як зі статусом цих територій, так і з правами людини, гуманітарним правом і правами національних меншин.

Звертається увага на те, що на тимчасово окупованих територіях України виникає ціла низка серйозних конституційно-правових проблем, які стосуються прав людини. Автор підкреслює, що насамперед це стосується окремих суб'єктивних прав, які реалізуються індивідуально. Окуповані регіони України продовжують бути її суверенною територією, незважаючи на те, що вони лишаються тимчасово непідконтрольними. На цих територіях продовжують залишатись громадяни України, юридичні особи, їхнє майно. Також автором акцентовано увагу на проблемних питаннях, які можуть бути при виконанні судових рішень щодо захисту прав громадян, юридичних осіб, інтересів держави на тимчасово окупованих територіях України.

При цьому наголошено, що державою у 2023 році вже вжито заходів, спрямованих на захист прав і свобод громадян та інтересів держави щодо виконання судових рішень саме по тимчасово окупованих територіях. Але існує багато судових рішень, постановлених до прийняття цих законодавчих змін, які на сьогодні залишаються невиконаними саме по територіям, які є тимчасово окупованими, і це призводить до суттєвих порушень прав як громадян, так і держави, юридичних осіб. Автором статті за результатами проведеного аналізу зроблено висновок, що оскільки при формуванні в Україні нового законодавства, Верховна Рада України орієнтується не тільки на досвід інших країн, а й на існуючі проблемні питання, з метою більш дієвого захисту прав і свобод громадян України потрібно врахувати вказані проблемні питання при прийнятті змін до чинного законодавства України.

Ключові слова: права і свободи громадян, інтереси держави, тимчасово окуповані території, представництво інтересів держави в суді, виконання, судові рішення, принцип обов'язковості рішення суду, прокурор, виконавче провадження, міжнародні норми.

Abstract

Enforcement of court decisions in the temporarily occupied territories of Ukraine: court practice and activities of prosecutors

Dragan Olena Vasylivna Professor of the Department of Criminal Law, Procedure and Criminalistics of the Kyiv University of Intellectual Property and Law of the National University "Odesa Law Academy", Doctor of Law, Professor, Merited Lawyer of Ukraine, Kyiv

The article deals with the peculiarities of enforcement of court decisions rendered by Ukrainian courts, including those based on the claims of prosecutors, in the temporarily occupied territories. The author analyses the practice of enforcement of court decisions in cases of this category. Based on the results of the analysis, conclusions are drawn as to the reasons for the non-enforcement of court decisions, and attention is focused on the impossibility of enforcing certain decisions, in particular, in the temporarily occupied territories of Ukraine. In particular, the article points out that the ways and examples of how the judicial system has overcome this situation can be identified by analysing the data from the

Unified State Register of Court Decisions. The purpose of the article is to provide proposals for the protection of human rights and freedoms in the course of enforcement of court decisions rendered in the name of Ukraine, including those on the temporarily occupied territories. The author emphasises that the observance of human rights and freedoms provided for not only by national legislation, but also by the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms is a mandatory principle in the activities of Ukrainian state authorities. In this article, the author analyses the current legal positions of the court regarding the temporarily occupied territories of Ukraine, points out the problematic issues that arise in this regard and suggests ways to resolve them.

The article notes that currently part of the territory of Ukraine is temporarily occupied, which leads to the need to resolve many legal issues related to the status of these territories, as well as human rights, humanitarian law and the rights of national minorities. The author draws attention to the fact that a number of serious constitutional and legal issues relating to human rights arise in the temporarily occupied territories of Ukraine. The author emphasises that this primarily concerns certain subjective rights exercised individually. The occupied regions of Ukraine continue to be its sovereign territory, despite the fact that they remain temporarily uncontrolled. Citizens of Ukraine, legal entities and their property continue to remain in these territories. The author also focuses on the problematic issues which may arise in the course of enforcement of court decisions on protection of the rights of citizens, legal entities and the interests of the State in the temporarily occupied territories of Ukraine.

The author emphasises that in 2023 the State has already taken measures aimed at protecting the rights and freedoms of citizens and the interests of the State in the enforcement of court decisions in the temporarily occupied territories. However, there are many court decisions issued before the adoption of these legislative changes that remain unenforced today in the temporarily occupied territories, which leads to significant violations of the rights of citizens, the state, and legal entities. Based on the results of the analysis, the author of the article concludes that since the Verkhovna Rada of Ukraine, when formulating new legislation in Ukraine, is guided not only by the experience of other countries, but also by existing problematic issues, in order to more effectively protect the rights and freedoms of Ukrainian citizens, it is necessary to take into account these problematic issues when adopting amendments to the current legislation of Ukraine.

Keywords: rights and freedoms of citizens, interests of the state, temporarily occupied territories, representation of the state in court, enforcement, court decisions, principle of binding nature of court decisions, prosecutor, enforcement proceedings, international norms.

Вступ

Постановка проблеми. Характер порушень норм права наразі вимагає іншого підходу при організації та виконанні судових рішень, постановлених на користь громадян та держави на територіях України, які наразі є тимчасово окупованими. На тимчасово окупованих територіях України виникає ціла низка серйозних конституційно-правових проблем, які стосуються прав і свобод громадян. Насамперед це стосується окремих суб'єктивних прав, які реалізуються індивідуально. Окуповані регіони України продовжують бути її суверенною територією, незважаючи на те, що вони лишаються тимчасово непідконтрольними. На цих територіях продовжують залишатись громадяни України, юридичні особи, їхнє майно.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання тимчасово окупованих територій неодноразово були у центрі уваги науковців. Багато вчених і юристів публікували статті, монографії про міжнародне право та конфлікти, включаючи питання тимчасово окупованих територій. Разом з тим, питання додержанням прав і свобод громадян при виконанні судових рішень, постановлених судами України щодо тимчасово окупованих територій наразі стоїть уже гостро, існує потреба актуалізувати відповідні розробки з урахуванням умов сьогодення.

Мета статті аналіз рішень судів України, які набрали законної сили та підлягають виконанню на тимчасово окупованих територіях України з метою виявлення проблемних питань, які виникають саме при їх виконанні. Окремо розглядається питання виконання судових рішень за позовами прокурорів в інтересах держави.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово купованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною складовою частиною території України на яку поширюється дія Конституції і законів України [10]. Принцип обов'язковості судового рішення закріплений на найвищому законодавчому рівні та конкретизований у відповідних нормативних актах. Належне виконання судових рішень свідчить про високий рівень права в державі й одночасно про виконання державою власних зобов'язань перед громадянами та юридичними особами. Ефективність виконання рішень залежить від множини чинників, зокрема якості законодавчої бази, інституційної спроможності уповноважених на виконання рішень органів, тощо [8]. україна судовий окупований прокурор

Реалізувати конституційний принцип обов'язковості рішення суду на практиці не завжди вдається, тому загальний стан виконання рішень в Україні залишається незадовільним багато років, на що неодноразово зверталась увага Європейським судом з прав людини при розгляді справ громадян України проти держави Україна [1].

Правовою доктриною розроблено положення, що постановлення судового рішення, яким закінчується розгляд справи у суді, іменем держави визначає особливу роль суду як єдиного органу державної влади, що згідно з

Конституцією здійснює правосуддя і в акті від її імені реалізує право держави на вирішення правових конфліктів у цивільних, господарських та адміністративних правовідносинах, на кримінальне покарання осіб, які порушили кримінально-правову заборону і вчинили злочин [2].

Конституційний Суд України у рішенні від 26.03.2013 (справа № 5-рп/2013) зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист [3]. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012) [4].

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [5], судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом [1]. Невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки не досягнуто кінцевої мети правосуддя захисту інтересів громадян і реального поновлення їхніх порушених прав [1]. Переважна більшість справ, яку розглядає ЄСПЛ, стосується саме невиконання рішень вітчизняних судів. Позиція ЄСПЛ є чіткою: невиконання рішення державного суду не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання чи відсутністю необхідних бюджетних видатків [6].

Провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Янголенко проти України», № 14077/05 від 10.12.2009) [7].

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України однією з конституційних функцій прокуратури є представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Реалізація прокуратурою своїх конституційних функцій є наразі дієвою формою захисту інтересів держави в суді. Крім цього, відповідно до Перехідних положень до Конституції України, прокуратура продовжує виконувати функцію нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах [8]. На жаль, функції представництва інтересів громадян в судах прокуратура була позбавлена, але опікується наразі виконанням тільки тих судових рішень, які були постановлені судами за позовами прокурорів на користь громадян, та є невиконаними до цього часу.

Практика показує, що отримати судове рішення це лише частина справи відновлення порушених прав, тому що боржники, відмовляючись виконувати рішення, вживають різних заходів, зокрема судових, з метою затягування строків виконання, незаконної реалізації наявного майна, відмови від сплати виконавчого збору, тощо [8]. Досить ефективно вживають заходів щодо відновлення прав та інтересів держави у цій сфері й реального виконання судових рішень прокурори. Адже для реального поновлення законності законодавством передбачено завершальну стадію судового провадження виконавче провадження (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження») [1]. Так, прийняття рішень судами, у тому числі, постановлених за заявами та скаргами учасників виконавчого провадження на стадії виконання, ґрунтується на застосуванні норм права, які регулюють спірні правовідносини. Проте наявність прогалин та просто неврегульованість окремих правовідносин у тій чи іншій сфері дає підстави судам приймати різні за змістом рішення, неоднаково застосовувати одні й ті самі норми права та стає однією з головних проблем у разі судового захисту інтересів держави на стадії виконання судових рішень [9].

Питання практичного виконання судових рішень є ускладненим, оскільки частина суб'єктів владних повноважень, які є учасниками виконавчого провадження, донині знаходяться на тимчасово окупованій території, де тривають активні бойові дії.

Виникає запитання на даний час який саме державний орган в Україні опікується питаннями виконання судових рішень, постановлених по тимчасово окупованим територіям України? З моменту повномасштабного вторгнення відділам державної виконавчої служби і приватним виконавцям, офіси яких були на окупованих територіях, Міністерством юстиції України було заблоковано доступ до Автоматизованої системи виконавчого провадження доти, доки відділи ДВС не будуть розташовані на підконтрольній території України. У подальшому, наказами територіальних управлінь Міністерства юстиції України змінено дислокацію відділів та їх місцезнаходження визначено в межах підконтрольних міст і районів. Їм було відновлено доступ до Автоматизованої системи виконавчого провадження і тим самим забезпечено організацію їх діяльності. Виконання рішень щодо боржників, які знаходяться на території, що відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є тимчасово окупованою територією України, сьогодні здійснюється відділами примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції відповідної області..

Разом з тим, вивчення даних Єдиного державного реєстру судових рішень засвідчило, що невиконання цих рішень зумовлено низкою причин, у тому числі це нездійснення боржником фінансово-господарської діяльності; неплатоспроможність боржника, відсутність у нього майна, на яке можливо звернути стягнення; відсутність боржника за місцем реєстрації; перебування боржника на тимчасово окупованих територіях, тощо. Способи та приклади подолання судовою системою такої непростої ситуації можна виокремити, проаналізувавши відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень. Зокрема, у зв'язку із порушенням справи про банкрутство тривалий час не виконується в частині стягнення в інтересах держави в особі прокуратури Донецької області 352,8 тис. грн витрат на оплату судового збору рішення господарського суду Донецької області від 03.05.2021, яким задоволено позов заступника прокурора області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради до ТОВ «А» та повернуто земельну ділянку загальною площею 1,8246 гектара. У ході здійснення примусового виконання зазначеного рішення суду державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 4 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 з огляду на порушення господарським судом області провадження у справі про банкрутство ТОВ «А».

Наступне рішення стосується виконання судового рішення стосовно боржника, майно якого знаходиться на території Автономної Республіки Крим. Через відсутність у боржника на території України коштів та майна, на які можливо було б звернути стягнення, виконання рішення господарського суду Київської області, яким задоволено позов прокуратури Автономної Республіки Крим, пред'явлений в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до ТОВ «С» (LLC «Nord Wind») та стягнуто з останнього 354,4 тис. євро заборгованості, а також судовий збір у розмірі 151,5 тис. грн. наразі ускладнено.

З метою стягнення з боржника зазначеного судового збору, дотримуючись порядку, встановленого у ст.ст. 53-54 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, прокуратура АР Крим звернулася до господарського суду Київської області із клопотанням про визнання та виконання судового рішення на території Російської Федерації (за місцем знаходження боржника). Ухвалою суду від клопотання прокурора було задоволено та спрямовано відповідне звернення до Арбітражного суду міста Москви, який ухвалою від 19.01.2018 відмовив у виконанні рішення на території Російської Федерації у зв'язку з невизнанням прокуратури Автономної Республіки Крим за політичними мотивами. Задля встановлення місця знаходження майна боржника та звернення рішення до виконання на території держав, до яких здійснює польоти авіакомпанія LLC «Nord Wind», прокуратурою було спрямовано відповідного листа до Міністерства закордонних справ України. За даними уповноважених органів Азербайджанської Республіки, Соціалістичної Республіки В'єтнам, Республік Вірменія і Туреччина, а також Королівства Таїланд офіційні представництва цієї компанії, філіали, інші юридичні особи, створені за її участі, а також майно відсутні на територіях відповідних держав.

Наступне рішення, яке залишається невиконаним понад 8 років, це рішення господарського суду м. Києва від 26.09.2017 щодо стягнення з Компанії «Г» 206,7 тис. грн судового збору, сплаченого Генеральною прокуратурою Україні при розгляді судом позову про повернення нежитлових приміщень загальною площею 1 386 кв. м, яке не виконується, оскільки Компанія «Г» зареєстрована в країні Беліз. Єдине майно, яким вказана компанія володіла в Україні, на виконання позовних вимог прокурора було повернуто до комунальної власності м.Києва.

Таким чином, Єдиний державний реєстр судових рішень містить багато прикладів, коли виконання судових рішень унеможливлено у зв'язку з перебуванням боржників та їх майна у зоні проведення антитерористичної операції або на тимчасово окупованих територіях. Так, рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2016, залишеним без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій, задоволено позов прокурора в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України до Батальйону міліції особливого призначення ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим та ДП «У», визнано недійсним договір на харчування та проживання та стягнуто на користь держави в особі прокуратури 1218 грн судового збору.

За повідомленням Державної казначейської служби України на запит прокурора, вказаний наказ не підлягає виконанню, у зв'язку з тим, що БМОП не перемістився з території Автономної Республіки Крим та не перебуває на розрахунково-касовому обслуговуванні органів Казначейства, що унеможливлює стягнення зазначених коштів у примусовому порядку.

І наостанок необхідно звернути увагу, що державою вже вжито заходів, спрямованих на захист прав громадян, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, саме щодо виконання судових рішень. Так, 06.05.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» від 11.04.2023 року № 3048-IX, яким внесено зміни до п. 10-2 розд. XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких заборонено на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку). Таким чином наразі є позитивні моменти для прав та інтересів громадян України боржників, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях і які, опинившись в тяжких життєвих умовах, потребують допомоги від держави.

Висновки

Триваючі в Україні військові дії потребують переосмислення питань захисту прав і свобод, інтересів громадян, а також інтересів держави на тимчасово окупованих територіях України. На практиці виникають труднощі, які пов'язані з виконанням вже постановлених судами України рішень, місце виконання яких пов'язано з тимчасово окупованими територіями. Зазначені обставини зумовлюють пошук та розробку науково обґрунтованих підстав та форм представництва прокурором інтересів не тільки держави, але й громадян на тимчасово окупованих територіях, зокрема під час виконання судових рішень, з урахуванням вимог міжнародних стандартів і особливостей національної правової системи України.

Аналіз судової практики дозволяє зробити висновок, якщо судові спори нерозривно пов'язані з місцезнаходженням нерухомого майна, яке знаходиться на окупованій території та його доля наразі невідома, сторони у такій категорії справ фактично позбавлені можливості виконати судове рішення, адже до звільнення тимчасово окупованих територій неможливо встановити, чи досі існує предмет спору. Разом з тим, незважаючи на окупацію територій, державою вживаються заходи, спрямовані на забезпечення прав учасників судового процесу, аби їх право на захист, виконання судового рішення було реалізовано та здійснено, проте достатність і дієвість таких заходів важко оцінювати, особливо в умовах ведення бойових дій на території України.

Література

1. Діяльність прокурора у виконавчому провадженні: актуальні питання теорії та практики: монографія /О. В. Драган. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2019. 512 с.

2. Конституція України : Закон України від 28 черв. 1996 року. №254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text2.

3. Справа № 1-7/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». Конституційний Суд України. Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013. URL http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-13.

4. Справа № 1-12/2012 за конституційним зверненням громадянина Шаповалова Олексія Леонідовича щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського Процесуального Кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України. Конституційний Суд України. Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v011p710-12.

5. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 року №2453-VI // Відомості Верховної Ради України. 2010. № 41-42, ст. 529.

6. Драган О. В. Застосування органами прокуратури практики ЄСПЛ при виконанні судових рішень // Вісник прокуратури. 2018. № 6. С. 44-49.

7. Справа «Янголенко проти України» (Заява № 14077/05). Європейський суд з прав людини, Міжнародні суди; Рішення, Справа від 10.12.2009. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/974_533.

8. Драган О. В. Участь прокурора у виконавчому провадженні: навч. посіб. / О. В. Драган, С. Белікова. Київ: Національна академія прокуратури України, 2016. 142 с.

9. Романюк Я., Бейцун І. Правова природа обов'язковості рішень Верховного Суду України та вдосконалення механізму забезпечення єдності судової практики // Право України. 2012. № 11-12. С. 122-136.

10. Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України : Закон України від 15.04.2014 No 1207-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1207-18#

References

1. Prosecutor's Activity in Enforcement Proceedings: Topical Issues of Theory and Practice: Monograph / O. Dragan Lviv: Lviv Polytechnic Publishing House, 2019. 512 p.

2. Zakon Ukrainy Constitution Ukrainy: pryinityi 28 cherv. 1996 roku. №254k/96-VR [Constitution of Ukraine: Law of Ukraine from 28 June 1996 No 254k/96-VR] (1996, Yuni 28). Verkhovna Rada Ukrainy Verkhovna Rada of Ukraine. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80. [in Ukrainian].

3. Case No. 1-7/2013 on the constitutional petition of the Joint Stock Company "Kharkivoblenergo" regarding the official interpretation of the provisions of paragraph 2 of part two of Article 17, paragraph 8 of part one of Article 26, part one of Article 50 of the Law of Ukraine "On Enforcement Proceedings". Constitutional Court of Ukraine. Decision of 26 June 2013 № 5-rp/2013. URL http://zakon. rada.gov.ua/laws/show/v005p710-13.

4. Case No. 1-12/2012 on the constitutional petition of citizen Oleksii Leonidovych Shapovalov regarding the official interpretation of provisions of paragraph 20 of part one of Article 106, part one of Articles 111-13 of the Commercial Procedure Code of Ukraine in relation to provisions of paragraphs 2, 8 of part three of Article 129 of the Constitution of Ukraine. Constitutional Court of Ukraine. Decision of 25.04.2012 № 11-rp/2012. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v011p710-12.

5. Zakon Ukrainy On the Judiciary and the Status of Judges: pryinityi 7 July 2010 roku No. 2453-VI [The Law of Ukraine On the Judiciary and the Status of Judges from 7 July 2010 roku No. 2453-VI] (2010, July 7). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/257%D0%BA/96-%D0% B2%D1%2010.Text [in Ukrainian]

6. Dragan O. V. (2018) Application of the ECHR practice by the prosecutor's office in the execution of court decisions [Application of the ECHR practice by the prosecutor's office in the execution of court decisions]. // Bulletin of the Prosecutor's OfficeBulletin of the Prosecutor's Office], № 6. р.р. 44-49. [in Ukrainian].

7. The case of Yangolenko v. Ukraine (Application no. 14077/05). European Court of Human Rights, International Courts; Judgment, Case of 10.12.2009. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/ show/974_533. [in Ukrainian].

8. Dragan O.V. (2016) Participation of the Prosecutor in the Enforcement Proceedings: a textbook / O.V. Dragan, S. Belikova Kyiv: National Academy of Prosecution of Ukraine, 142 p. [in Ukrainian].

9. Romaniuk Y., Beitsun I. (2012). Legal nature of binding decisions of the Supreme Court of Ukraine and improvement of the mechanism of ensuring the unity ofjudicial practice // Law of Ukraine. Law of Ukraine ] No. 11-12. p.p. 122-136 [in Ukrainian].

10. Zakon Ukrayiny Pro zabezpechennya prav i svobod hromadyan ta pravovyy rezhym na tymchasovo okupovaniy terytoriyi Ukrayiny: pryiniatyi 15 apr.2014 roku №1207-VII [Law of Ukraine On ensuring the rights and freedoms of citizens and the legal regime in the temporarily occupied territory: from Ukraine april 15 2014, №1207-VII]. (2014, april 15). (n.d.) Retrieve from https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru