Механізми публічного управління у сфері охорони здоров'я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського

МЕХАНІЗМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

Сербин Андрій Володимирович

аспірант кафедри публічного

управління та економіки

м. Київ



Анотація

У статті розкрито механізми публічного управління у сфері охорони здоров'я, реформа якої повинна містити радикальні якісні зміни всіх функцій системи охорони здоров'я, а саме управління зазначеною системою, надання їй належних ресурсів, фінансування й забезпечення розроблених даною системою послуг. Наведено загальне визначення державного управління в сфері охорони здоров'я, «механізм фінансування системи охорони здоров'я» та «механізм публічного управління». Визначено, що під поняттям «механізми публічного управління розвитком сфери охорони здоров'я» треба розуміти низку доступних способів, методів та засобів управління, застосовуючи котрі органи публічного управління формують комфортні передумови з метою збалансованого розвитку підприємств/ закладів охорони здоров`я, а також їхніх працівників як гарантії доступу населення до якісних медичних послуг та збереження здоров`я нації. Розкрито різні види механізмів публічного управління розвитком сфери охорони здоров'я, які подають вітчизняні науковці, що різняться за наступними особливостями: форма, спосіб, об`єкт впливу та ін. Таким чином, розвиток охорони здоров`я - один із головних векторів діяльності уряду, водночас політика охорони здоров`я має гарантувати результативне функціонування сфери охорони здоров`я, котра наразі функціонує недостатнім чином результативно та не повною мірою вирішує всі проблеми забезпечення здоров`я народу. З'ясовано, що головними цілями механізму державного управління в сфері охорони здоров'я вважаються надання громадянам якісних медичних послуг; надання гарантованої державою безоплатної допомоги; надання фінансових ресурсів; забезпечення сучасними технологіями; покращення системи організації й керування охороною здоров'я; підвищення кваліфікації персоналу; діяльність профілактичного характеру; створення відповідних умов для покращення правової системи; формування конкуренції на медичному ринку; адаптація наявної сфери охорони здоров'я до умов, які зазнають змін. Як висновок наведено, що механізм державного регулювання системи охорони здоров'я варто досліджувати як сукупність цілей, принципів, адміністративних, економічних, правових і соціальних стимулів, які гарантуються урядом через визначений набір інструментів, скерованих на гарантування результативного й динамічного розвитку сфери охорони здоров`я. державний управління охорона здоров'я

Ключові слова: публічне управління, сфера охорони здоров'я, реформа охорони здоров'я, механізм публічного управління, цілі механізму публічного управління.



Annotation

Serbyn Andrii Volodymyrovych graduate student of the Department of Public Administration and Economics, V. I. Vernadsky Tavri National University, Kyiv

MECHANISMS OF PUBLIC ADMINISTRATION IN THE FIELD OF HEALTH PROTECTION

The article discloses the mechanisms of public management in the field of health care, the reform of which should include radical qualitative changes in all functions of the health care system, namely the management of the specified system, provision of appropriate resources to it, financing and provision of services developed by this system. A general definition of public administration in the field of health care, "mechanism of financing the health care system" and "mechanism of public management" is given. It was determined that the concept of "mechanisms of public management of the development of the health care sector" should be understood as a number of available methods, methods and means of management, using which public management bodies form comfortable prerequisites for the purpose of balanced development of enterprises/health care institutions, as well as their employees as a guarantee of the population's access to quality medical services and preservation of the health of the nation. Various types of mechanisms of public management of the development of the health care sector presented by domestic scientists are revealed, which differ in the following features: form, method, object of influence, etc. Thus, the development of health care is one of the main vectors of the government's activity, at the same time, the health care policy must guarantee the effective functioning of the health care sector, which currently functions insufficiently effectively and does not fully solve all the problems of ensuring the health of the people. It was found that the main goals of the mechanism of state management in the field of health care are considered to be the provision of highquality medical services to citizens; provision of state-guaranteed free assistance; provision of financial resources; provision of modern technologies; improvement of the system of organization and management of health care; professional development of personnel; activities of a preventive nature; creating appropriate conditions for improving the legal system; formation of competition in the medical market; adaptation of the existing sphere of health care to conditions that undergo changes. The conclusion is that the mechanism of state regulation of the health care system should be studied as a set of goals, principles, administrative, economic, legal and social incentives that are guaranteed by the government through a defined set of tools aimed at guaranteeing the effective and dynamic development of the health care sector.

Keywords: public management, health care sector, health care reform, public management mechanism, goals of the public management mechanism.



Постановка проблеми

На фоні динамічного розвитку процесів реформування в Україні, починаючи із 2015 р., значну увагу науковці надають змогам і потребі змін у механізмах публічного управління в різних секторах економіки й суспільства. Однією з основних реформ, що підпадає під ретельне опрацювання й постійне оновлення, є реформа сфери охорони здоров'я. Що п'ять років відбувається оновлення стратегії й векторів реформування сфери охорони здоров'я, що вимагають перетворень системи і, отже, всіх управлінських механізмів. Держава докладає якнайбільше зусиль стосовно налагодження результативних публічних механізмів, котрі дадуть змогу втілювати стратегічні вектори розвитку в сфері охорони здоров'я України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дану проблематику досліджували такі науковці як О. Базарна, М. Білинська, О. Вівсянник, Д. Гавриченко, З. Гладун, В. Григорович, І. Ісаєнко, В. Карлаш, С. Кошова, О. Краснова, Л. Криничко, Ф. Криничко, Г. Медяник, В. Михальчук, Мотайло, З. Надюк, О. Петроє, Т. Плужнікова, Я. Радиш, І. Сазонець, Фуртак, І. Яремко та інші. Однак за станом на сьогодні не існує єдиного теоретико-правового підходу щодо окреслення концептуальних засад публічного управління, в тому числі його механізмів, в зазначеному секторі суспільних відносин.

Метою статті є розкриття механізмів публічного управління у сфері охорони здоров'я.



Виклад основного матеріалу

Кабінетом Міністрів України визначено, що реформа системи охорони здоров'я повинна містити радикальні якісні зміни всіх функцій системи охорони здоров'я, а саме управління зазначеною системою, надання їй належних ресурсів, фінансування й забезпечення розроблених даною системою послуг. Бачення системи охорони здоров'я після того, як буде здійснено реформу: дієва та доступна система охорони здоров'я, яка є відповідною запитам населення України. Покращення рівня та якості життя громадян на базі збільшення доступності, зростання якості й безпеки медичної допомоги, ефективної зайнятості працівників, котрі провадять діяльність в сфері охорони здоров'я, та, крім того, покращення їх ступеня соціального забезпечення, розвитку й оптимізації системи соціального сприяння.

Національна служба охорони здоров'я зазначає, що трансформація системи охорони здоров'я створює умови для сталого розвитку медичних закладів, зростання заробітних плат та покращення умов праці медичних працівників. Керівництво закладу та його власники повинні вміти скористатися цими можливостями, правильно розподіляти ресурси і розвивати свої заклади для потреб пацієнтів та з урахуванням інтересів медичних працівників. Міністерство охорони здоров'я України звертає увагу на те, що трансформація охорони здоров'я - це не перехід в один крок від системи Семашка до європейських стандартів медичної допомоги. Це поетапний план складних змін, закріплений в Законі України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». Реформуванням системи охорони здоров'я є впровадження та відпрацювання нових організаційно-правових та фінансово-економічних механізмів, що спрямовані на підвищення ефективності та доступності медичного обслуговування населення і є необхідними для розвитку системи охорони здоров'я України [1].

М.М. Білинська пропонує загальне визначення державного управління в сфері охорони здоров'я як комплексу прийнятих загальнодержавних рішень чи взятих зобов'язань щодо збереження та зміцнення фізичного і психічного здоров'я та соціального благополуччя населення як найважливішої складової її національного багатства шляхом реалізації сукупності політичних, організаційних, економічних, правових, соціальних, культурних, наукових та медичних заходів з метою збереження генофонду української нації, її гуманітарного потенціалу та врахування вимог нинішнього і майбутніх поколінь в інтересах як конкретної людини (особистості), так і суспільства в цілому [2].

Система державного управління сферою охорони здоров'я є надскладною, а тому під час дослідження її суб'єктів, об'єктів, механізмів, а також чинників впливу необхідно використовувати системний підхід. Саме його обґрунтовано вважають необхідною умовою для визначення засадних принципів побудови адаптивного менеджменту для державних медичних організацій і приватних медичних закладів. У загальному поданні системні механізми державного управління сферою охорони здоров'я слід розглядати в координатах розмежування сутності державного управління медичною галуззю та форм його реалізації в рамках суб'єктно-об'єктних відносин. Їх пріоритети та паритети виступають основою для визначення основних компонентів загального механізму державної та внутрішньої управлінської діяльності [3].

О. Базарна зауважує, що «механізм державного управління» можна розглядати як сукупність зацікавлених сторін та об`єктів взаємодії публічного управління, які забезпечують взаємодопомогу для задоволення потреб споживачів, надаючи якісні послуги за рахунок використання організаційних, економічних, правових, інформаційних методів, заходів, інструментів, важелів та стимулів впливу [4].

Г. Медяник витлумачує «механізм фінансування системи охорони здоров'я» як сукупність організаційно-правових форм і методів формування, розподілу та використання фінансових ресурсів для забезпечення фінансування системи охорони здоров`я [5]. В. Карлаш переконана, що «комплексний механізм державного регулювання у сфері охорони здоров`я», являє собою сукупність організаційно-економічного, ресурсно-кадрового, мотиваційного, політичного, правового, інноваційно-логістичного, фінансового, інформаційно-довідкового механізмів впливу держави на діяльність продуцентів послуг сфери охорони здоров`я з метою надання якісних і доступних медичних послуг, та який сприяє підвищенню стійкості до впливів зовнішнього середовища та розвитку сфери охорони здоров`я [6].

Ми згодні з І. Ісаєнком, що механізм публічного управління - це демократична структура державно-управлінського впливу на соціальні процеси, які гарантують ефективне функціонування системи органів державної влади, регіональної та місцевої влад, публічних (неурядових) організацій, приватних осіб та інших осіб громадянського суспільства, які здійснюють державну політику у різних сферах суспільного життя [7].

Зважаючи на результати дослідження змістових особливостей використовуваного поняттєвого апарату, набуло наступного розвитку визначення поняття «механізми публічного управління розвитком сфери охорони здоров'я», під котрим треба розуміти низку доступних способів, методів та засобів управління, застосовуючи котрі органи публічного управління формують комфортні передумови з метою збалансованого розвитку підприємств/закладів охорони здоров`я, а також їхніх працівників як гарантії доступу населення до якісних медичних послуг та збереження здоров`я нації.

На сьогодні науковці у сфері охорони здоров'я пропонують формувати та розвивати різні механізми публічного (державного) управління для галузі. Так, З.С. Гладун розглядає державне управління та державне регулювання в системі охорони здоров'я як два окремі види державно-владної діяльності, де перша - має на меті здійснення прямого управлінського впливу на об'єкти управління з використанням адміністративно-владних повноважень та методів, що відзначаються директивними вказівками, обов'язковими для виконання, у той час як друга - передбачає лише встановлення певних обмежень, меж діяльності об'єктів, в яких вони можуть вільно функціонувати. У процесі здійснення державно-правового регулювання відносин у сфері охорони здоров'я можна виділити дві наступні, взаємопов'язані між собою, його частини. По-перше, це вся система органів державної влади, місцевого самоврядування та інших суб'єктів права задіяних у процесі здійснення державного регулювання відносин у сфері охорони здоров'я, тобто інституційний механізм охорони здоров'я. До його складу входять центральні і місцеві органи державної влади, місцевого самоврядування та інші суб'єкти права, задіяні у процесі реалізації політики охорони здоров'я, а також їх повноваження та відносини між собою та іншими суб'єктами. По-друге, це система правових норм, які творять законодавство про охорону здоров'я і які регулюють зміст та процес здійснення державно-правового регулювання охорони здоров'я, тобто правовий механізм охорони здоров'я [8].

На думку Л. Криничко, для досягнення поставленої мети державної політики у сфері громадського здоровся є потреба в удосконаленні таких механізмів державного управління, як:

1. Інформаційний механізм:

- формування комунікаційної карти взаємодії між суб'єктами формування і реалізації державної політики;

- затвердження положення про комунікацію органів центральної виконавчої влади, обласних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, закладів охорони здоровся державної та приватної форми власності з Національною службою з оцінки громадського здоров'я та контролю і моніторингу за захворюваністю;

- формування та реалізація концепції щодо пропаганди здорового способу життя, що буде здійснюватися центром громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України;

- визначити порядок інформування населення за умов епідемій і пандемій та розробки заходів щодо дій населення за таких умов;

2. Організаційний механізм:

- визначити порядок участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики у сфері громадського здоров'я;

- затвердження положення про План дій за умов поширення захворюваності та подолання наслідків епідемій і пандемій;

- затвердження положення про діяльність Національної служби з оцінки громадського здоров'я та контролю і моніторингу за захворюваністю;

- затвердити положення щодо організації та порядку здійснення оцінки стану громадського здоров'я населення;

- затвердження положення про організацію моніторингу та контролю за захворюваністю;

3. Кадровий механізм:

- визначення порядку підбору кадрів для оцінки, моніторингу та контролю за захворюваністю;

- формування кадрових резервів у частині мобілізації медичних працівників для подолання та ліквідації наслідків епідемій і пандемій [9].

На думку дослідника З. Надюка під механізмом державного управління системою охорони здоров'я, розуміємо сукупність станів і процесів реалізації комплексного впливу держави (шляхом застосування політичних, економічних, соціальних, організаційних і правових засобів, практичних заходів, важелів, стимулів) на суб'єкти національної системи охорони здоров'я. Можна виділити такі складові механізму державного управління системою охорони здоров'я, як нормативно-правову а (порядок прийняття законів, постанов, ухвалення стандартів тощо), інформаційну (інформування суб'єктів ринку щодо чинних нормативно-правових актів тощо), матеріально-технічну (матеріально-технічне забезпечення діяльності з застосування правового механізму), кадрову (підготовка кадрового потенціалу), фінансово-економічну (фінансове забезпечення діяльності щодо нормативно-правового забезпечення сфери охорони здоров'я та заходів контролю за дотриманням законності суб'єктами медичного ринку), організаційну (організація контролю за дотриманням законності суб'єктами ринку медичних послуг), психологічну (підготовка до позитивного сприйняття реалізації правового механізму державного регулювання ринку медичних послуг). Останню розуміємо як формування у суспільстві інститутів позитивного сприйняття і підтримки (сприяння) дії механізму [10].

Авторський колектив Я. Радиш, С. Кошова, В. Михальчук розглядає механізми державного управління у сфері охорони здоров'я як основу створення єдиного медичного простору. Так, він зазначає про те, що ефективність медичної допомоги в кінцевому підсумку визначається рівнем організаційних заходів, оптимальною структурою медичних підрозділів, високою якістю технічних засобів, дієздатністю та стійкістю управління тощо. Систему державного управління охороною здоров'я в єдиному медичному просторі України авторський колектив розглядає не як окрему галузь права, а як структурне поняття, подібне цивільному чи фінансовому праву, принцип виділення його - функціональний. На їх думку, дана система повинна об'єднати сукупність правових норм, що регулюють діяльність, метою якої є відновлення, захист та сприяння людському здоров'ю [11].

Таким чином, механізм державного управління в сфері охорони здоров'я - окремий елемент механізму, котрий регулює економіку загалом. Під механізмом державного управління в сфері охорони здоров'я слід вважати комплекс цілей, принципів, методів адміністративного, економічного, правового й соціально-мотиваційного плану, котрі втілюються державою через досконалий набір інструментів та спрямовані на гарантування результативного й динамічного розвитку сфери охорони здоров'я.

Наразі головними цілями механізму державного управління в сфері охорони здоров'я вважаються:

- надання громадянам якісних медичних послуг;

- надання гарантованої державою безоплатної допомоги;

- надання фінансових ресурсів;

- забезпечення сучасними технологіями;

- покращення системи організації й керування охороною здоров'я;

- підвищення кваліфікації персоналу;

- діяльність профілактичного характеру;

- створення відповідних умов для покращення правової системи;

- формування конкуренції на медичному ринку;

- адаптація наявної сфери охорони здоров'я до умов, які зазнають змін.

І. Фуртак зазначає, що ефективність правового механізму державного управління сфери охорони здоров'я залежить від повноти, збалансованості, впорядкованості складових нормативно-правового поля зазначеної сфери. Також він зауважує на тому, що державно-управлінський інформаційно-організаційний механізм охорони здоров'я в Україні складається з системи уповноважених для цього суб'єктів - органів державного і галузевого управління та системного інформаційно-аналітичного забезпечення їх діяльності. Ефективність і результативність дії інформаційно-організаційного механізму охорони здоров'я населення залежить від якості, інтегрованості, технологічного рівня системи інформаційно-аналітичного забезпечення управлінських рішень та фаховості і компетентності працівників вищезазначених органів управління, а також інформаційно-аналітичних і організаційно-методичних центрів і підрозділів, зокрема існуючої їх мережі в системі охорони здоров'я України як складової загальнонаціональної системи, до якої можуть входити і громадські організації [12].

І. Сазонець на основі наукових положень доводить, що структура інституційного механізму державного управління охороною здоров'я базується на інтеграції методів запровадження державної політики в сфері охорони здоров'я, методів управління галуззю, формах застосування важелів управління, конкретних інструментах управління. Автор звертає увагу на те, що одним із найбільш суттєвих елементів інституційного механізму державного управління охороною здоров'я є державні політики, що чинять вплив і регулюють систему охорони здоров'я. Економічна політика має суттєвий вплив шляхом створення матеріальної бази функціонування охорони здоров'я. Соціальна політика формує середовище функціонування системи охорони здоров'я, оскільки система охорони здоров'я є однією із її складників разом із культурою, освітою, соціальним захистом. Фінансова політика вирішує більш прикладні аспекти розподілення коштів у державі та формуванні системи фінансування охорони здоров'я. Крім того, на думку І. Сазонець важливим складником інституційного механізму державного управління охороною здоров'я є кадрова політика, ефективна реалізація якої важлива на всіх рівнях - від державного управління цією сферою до місцевого самоврядування та управління лікарнею [13].

Т. Плужнікова та О. Краснова вважають, що основними елементами механізму державного регулювання сфери охорони здоров'я є: суб'єкт, об'єкт, мета, цілі та принципи, а також інструменти реалізації механізму. До суб'єктів державного регулювання сфери охорони здоров'я відносяться держава та місцеві органи, законодавчі, виконавчі, судові органи громадські та політичні об'єднання. В регулюванні медичною галуззю держава визначає мету, завдання, напрями, принципи державної політики, встановлює обсяг бюджетного фінансування та створює систему інших регуляторів. До об'єктів медичної галузі, які регулює держава слід віднести всі установи охорони здоров'я. У сучасних умовах основними цілями механізму державного регулювання сфери охорони здоров'я є: забезпечення громадян якісними медичними послугами; забезпечення гарантованої державою безкоштовною допомогою; забезпечення фінансовими ресурсами; забезпечення новітніми технологіями; удосконалювання системи організації та керування охороною здоров'я; підвищення кваліфікації кадрів; профілактична діяльність; забезпечення удосконаленою правовою системою; створення конкуренції на медичному ринку; пристосування існуючої сфери охорони здоров'я до умов, що змінюються. Органи влади, при здійсненні державного регулювання сфери охорони здоров'я мають дотримуватися таких основних принципів: законність, прозорість, системність, оптимальність, прогнозованість, пріоритетність, ефективність, соціальна відповідальність. Дотримання цих принципів сприятиме підвищенню дієвості та ефективності механізму державного регулювання сфери охорони здоров'я в умовах реформування [14].

У науково-аналітичній доповіді «Інституціоналізація публічного управління в Україні» (за загальною редакцією М. М. Білинської, О. М. Петроє) колектив авторів зазначає, що механізм публічного управління у сфері охорони здоров`я «це сукупність національних рішень, чи зобов`язань, щодо захисту та поліпшення фізичного та психічного здоров`я та соціального добробуту населення, що є важливою складовою їх національного багатства, захисту генофонду української нації». Також звертається увага на фінансові механізми у зазначеній галузі та окреслюються пріоритетні напрями подальшого реформування системи охорони здоров'я в Україні: завершення процесу впровадження фінансових механізмів за принципом «гроші ходять за пацієнтом» на первинному рівні надання медичної допомоги та впровадження їх на рівні спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги амбулаторного і стаціонарного рівнів; уведення в дію нових фінансових механізмів шляхом реалізації програми «Безкоштовна діагностика» - у поліклініках, які увійдуть у другий етап реформи, візит до лікарів-спеціалістів та інші послуги за направленням сімейного лікаря буде оплачувати Національна служба здоров'я України, тощо [15].

У монографії Л.Р. Криничко, запропоновала інвестиційно-інноваційний механізм державного управління системою охорони здоров'я, що включає в себе: 1) багаторівневий прояв держави (управлінець, регулятор, партнер, позичальник, кредитор, інвестор); 2) порядок трансформації складових системи в частинні взаємодії інвестиційного та інноваційного процесів; 3) напрями розробки інноваційного продукту (інновації в управлінський процес, інновації в процес організації медичної послуги, інновації в медичній допомозі, інновації в медичній освіті, інновації в інших сферах); 4) способи фінансового забезпечення (фінансування науки, державно-приватне партнерство, випуск державних облігацій, пільгове кредитування, створення державний інвестиційних фондів) [16].

Із загального підходу до аналізу механізмів державного управління, В. Григорович рекомендує розглянути механізм управління галузевою системою охорони здоров`я як сукупність п`яти основних (рівнозначних) механізмів: організаційного, адміністративного, правового, інформаційного та фінансового. За його словами, для аналізу та вибору стратегії держави щодо побудови системи охорони здоров`я всім цим механізмам потрібно взаємодіяти між собою та бути адаптованими до конкретних суспільних потреб та можливостей. Також, автором зазначено про необхідність вжиття певних управлінських та організаційних заходів на державному, регіональному рівнях та на місцях, що повинні привести до покращення здоров'я населення за рахунок: посилення профілактичної складової охорони здоров'я; поширення інформації про здоровий спосіб життя; розвитку первинної ланки надання медичної допомоги; зміцнення ресурсного потенціалу медичної галузі; підвищення якості надання медичних послуг [17].

Утворення нових стратегічних векторів і завдань у сфері охорони здоров'я на глобальному й національному рівні дозволить поліпшити в згаданій галузі механізми публічного управління, що вже працюють. Завдяки співробітництву з міжнародним і європейським товариством зросте рівень взаємозв'язків і якості здійснення всіх державних заходів на різних рівнях у сфері охорони здоров'я.



Висновки

Отже, механізм державного регулювання системи охорони здоров'я варто досліджувати як сукупність цілей, принципів, адміністративних, економічних, правових і соціальних стимулів, які гарантуються урядом через визначений набір інструментів, скерованих на гарантування результативного й динамічного розвитку сфери охорони здоров`я. Аналізуючи різні точки зору науковців, ми зробили висновок, що наукова спільнота пропонує застосовувати різні механізми державного управління в сфері охорони здоров`я, що різняться за наступними особливостями: форма, спосіб, об`єкт впливу та ін. Таким чином, розвиток охорони здоров`я - один із головних векторів діяльності уряду, водночас політика охорони здоров`я має гарантувати результативне функціонування сфери охорони здоров`я, котра наразі функціонує недостатнім чином результативно та не повною мірою вирішує всі проблеми забезпечення здоров`я народу. На цій стадії розвитку охорони здоров`я в Україні переважна частина проблем виникає через брак дієвого механізму введення регуляторних інструментів і методів, які допоможуть відповідно функціонувати сфері охорони здоров`я. Зважаючи на різні переконання дослідників стосовно розвитку й покращення механізмів державного управління галузі охорони здоров'я, потрібно наголосити на подальшій потребі сучасних перетворень і реформ в сфері, беручи до уваги процеси євроінтеграції, глобальні тенденції та пандемічні виклики. Розвиток публічних механізмів у сфері охорони здоров'я призначений для організації дієвої й доступної системи охорони здоров'я, яка є відповідною потребам громадян України та міжнародним стандартам якості.



Література

1. Гавриченко Д.Г. Теоретичні підходи реформування механізмів публічного управління у сфері охорони здоров'я. Public Administration and Regional Development. 2022. № 1. С. 68-85.

2. Білинська М.М., Радиш Я.Ф. Державна політика у сфері охорони здоров'я: кол. моногр. К.: НАДУ, 2013. 396 с.

3. Яремко І.І. Підвищення ефективності механізмів управління закладами сфери охорони здоров'я. Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку. 2021. № 2.6. С. 127-138.

4. Базарна О.В. Організаційна складова механізму публічного регіонального управління житлово-комунальним господарством. Журнал «Економіка та держава». 2018. № 4. URL: http://www.economy.in.ua/?op=1&z=4045&i=25.

5. Медяник Г.Є. Формування механізмів державного регулювання в системі фінансування закладів охорони здоров`я комунальної форми власності: автореф. дис.... д.держ.упр.: 25.00.02. Запоріжжя, 2010. 23 с.

6. Карлаш В.В. Механізми державного регулювання у сфері охорони здоров`я населення України: дис.... к.держ.упр.: 25.00.02. Харків, 2020. 214 с.

7. Ісаєнко І.А. Європейські підходи до функціонування механізмів публічного управління. Інвестиції практика та досвід. 2012. № 5. URL: http://www.investplan.com.ua/? op= 1&z=1844&i=29.

8. Гладун З.С. Концептуальні основи державно-правового регулювання відносин у сфері охорони здоров'я населення. URL: http://medicallaw.org.ua/uploads/media/01_073_08.pdf.

9. Криничко Ф.Р., Мотайло О.В. Удосконалення механізмів державної політики у сфері громадського здоров'я. Право та державне управління. 2021. № 2. С. 119-125.

10. Надюк З. Механізми державного управління національною системою охорони здоров'я. URL: https://www.ur.edu.pl/files/ur/import/Zeszyty/zeszyt-14/40.pdf.

11. Радиш Я., Кошова С., Михальчук В. Єдиний медичний простір України - нова парадигма розвитку національної системи охорони здоров'я. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2021. № 9. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=2203.

12. Фуртак І.І. Механізми державного управління охороною здоров'я в Україні. URL: http://medicallaw.org.ua/uploads/media/01_318_01.pdf.

13. Сазонець І.Л., Вівсянник О.М. Передумови функціонування міжнародних організацій в інституційному механізмі державного управління системою охорони здоров'я. Право та державне управління. 2020. № 1. С. 170-179.

14. Краснова О.І., Плужнікова Т.В. Особливості механізму державного регулювання сфери охорони здоров'я. Інвестиції: практика та досвід. 2018. № 7. С. 46-48.

15. Білинська М.М., Петроє О.М. Інституціоналізація публічного управління в Україні: наук.-аналіт. доп. Київ: НАДУ, 2019. 210 с.

16. Криничко Л.Р. Теорія та методологія державного управління в сфері охорони здоров'я: монографія. Житомир: Вид. О.О. Євенок, 2020. 348 с.

17. Григорович В.Р. Удосконалення управлінських механізмів державної підтримки системи охорони здоров`я в Україні. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2010. № 2. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2010_2_13.

References

1. Havrychenko, D.H. (2022). Teoretychni pidkhody reformuvannia mekhanizmiv publichnoho upravlinnia u sferi okhorony zdorovia [Theoretical approaches to reforming mechanisms of public management in the field of health care]. Public Administration and Regional Development - Public Administration and Regional Development, 1, 68-85 [in Ukrainian].

2. Bilynska, M.M., & Radysh, Ya.F. (2013). Derzhavnapolityka u sferi okhorony zdorovia [State policy in the field of health care]. K.: NADU [in Ukrainian].

3. Yaremko, I.I. (2021). Pidvyshchennia efektyvnosti mekhanizmiv upravlinnia zakladamy sfery okhorony zdorovia [Increasing the effectiveness of the management mechanisms of health care institutions]. Menedzhment tapidpryiemnytstvo v Ukraini: etapy stanovlennia taproblemy rozvytku - Management and entrepreneurship in Ukraine: stages offormation and problems of development, 2.6, 127-138 [in Ukrainian].

4. Bazarna, O.V. (2018). Orhanizatsiina skladova mekhanizmu publichnoho rehionalnoho upravlinnia zhytlovo-komunalnym hospodarstvom [Organizational component of the mechanism of public regional housing and communal management.]. Zhurnal «Ekonomika ta derzhava» - "Economy and State" magazine, 4. Retrieved from http://www.economy.in.ua/?op=1&z=4045& i=25 [in Ukrainian].

5. Medianyk, H.Ie. (2010). Formuvannia mekhanizmiv derzhavnoho rehuliuvannia v systemi finansuvannia zakladiv okhorony zdorov`ia komunalnoi formy vlasnosti [Formation of mechanisms of state regulation in the system of financing health care institutions of communal ownership]. Extended abstract of Doctor's thesis. Zaporizhzhia [in Ukrainian].

6. Karlash, V.V. (2020). Mekhanizmy derzhavnoho rehuliuvannia u sferi okhorony zdorov`ia naselennia Ukrainy [Mechanisms of state regulation in the sphere of health protection of the population of Ukraine]: Candidate 's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].

7. Isaienko, I.A. (2012). Yevropeiski pidkhody do funktsionuvannia mekhanizmiv publichnoho upravlinnia [European approaches to the functioning of public administration mechanisms]. Investytsii praktyka ta dosvid - Investment practice and experience, 5. Retrieved from http://www.investplan.com.ua/?op=1&z=1844&i=29 [in Ukrainian].

8. Hladun, Z.S. Kontseptualni osnovy derzhavno-pravovoho rehuliuvannia vidnosyn u sferi okhorony zdorovia naselennia [Conceptual foundations of state-legal regulation of relations in the sphere of public health protection]. Retrieved from http://medicallaw.org.ua/uploads/ media/01_073_08.pdf [in Ukrainian].

9. Krynychko, F.R., & Motailo, O.V. (2021). Udoskonalennia mekhanizmiv derzhavnoi polityky u sferi hromadskoho zdorovia [Improvement of public health policy mechanisms]. Pravo ta derzhavne upravlinnia - Law and public administration, 2, 119-125 [in Ukrainian].

10. Nadiuk, Z. Mekhanizmy derzhavnoho upravlinnia natsionalnoiu systemoiu okhorony zdorovia [Mechanisms of state management of the national health care system]. Retrieved from https://www.ur.edu.pl/files/ur/import/Zeszyty/zeszyt-14/40.pdf [in Ukrainian].

11. Radysh, Ya., Koshova, S., & Mykhalchuk, V. (2021). Yedynyi medychnyi prostir Ukrainy - nova paradyhma rozvytku natsionalnoi systemy okhorony zdorovia [The unified medical space of Ukraine - a new paradigm for the development of the national health care system]. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok - Public administration: improvement and development, 9. Retrieved from http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=2203 [in Ukrainian].

12. Furtak, I.I. Mekhanizmy derzhavnoho upravlinnia okhoronoiu zdorovia v Ukraini [Mechanisms of state management of health care in Ukraine]. Retrieved from http://medicallaw.org.ua/ uploads/media/01_318_01.pdf [in Ukrainian].

13. Sazonets, I.L., & Vivsiannyk, O.M. (2020). Peredumovy funktsionuvannia mizhnarodnykh orhanizatsii v instytutsiinomu mekhanizmi derzhavnoho upravlinnia systemoiu okhorony zdorovia [Prerequisites for the functioning of international organizations in the institutional mechanism of state management of the health care system]. Pravo ta derzhavne upravlinnia - Law and public administration, 1, 170-179 [in Ukrainian].

14. Krasnova, O.I., & Pluzhnikova, T.V. (2018). Osoblyvosti mekhanizmu derzhavnoho rehuliuvannia sfery okhorony zdorovia [Peculiarities of the mechanism of state regulation of the health care sector]. Investytsii: praktyka ta dosvid - Investments: practice and experience, 7, 46-48 [in Ukrainian].

15. Bilynska, M.M., & Petroie, O.M. (2019). Instytutsionalizatsiia publichnoho upravlinnia v Ukraini [Institutionalization of public administration in Ukraine]. Kyiv: NADU [in Ukrainian].

16. Krynychko, L.R. (2020). Teoriia ta metodolohiia derzhavnoho upravlinnia v sferi okhorony zdorovia [Theory and methodology ofpublic administration in the field of health care]. Zhytomyr: Vyd. O.O. Yevenok [in Ukrainian].

17. Hryhorovych, V.R. (2010). Udoskonalennia upravlinskykh mekhanizmiv derzhavnoi pidtrymky systemy okhorony zdorov`ia v Ukraini [Improvement of management mechanisms of state support of the healthcare system in Ukraine]. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok - Public administration: improvement and development, 2. Retrieved from http:// nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2010_2_13 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru