Визначення частки та звернення стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншими особами: проблемні питання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Визначення частки та звернення стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншими особами: проблемні питання

Телявський Анатолій Миколайович приватний виконавець виконавчого округу м. Києва, Голова Наглядової Ради Всеукраїнської благодійної організації «Благодійний фонд Асоціації приватних виконавців України», аспірант кафедри цивільно-правових дисциплін, Інститут права Львівського державного університету внутрішніх справ

Анотація

Автором статті розглянуто проблеми неефективності механізму визначення частки майна боржника та звернення стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншими особами, які зводяться, зокрема, до того, що: нормативно передбачені два окремі судові провадження - за ст. 443 («Визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами») Цивільного процесуального кодексу України та за ст. 440 («Звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку») ЦПК України; затягування «негайного» за законодавством розгляду судом подань на роки; порушення судами порядку розгляду шляхом виклику всіх учасників та перетворення розгляду подання / заяви виконавця на так зване позовне провадження з розширеною процесуальною формою.

У статті також проаналізовано проблеми зловживань правом зі сторони боржників та недобросовісних учасників правовідносин: щодо спільної сумісної власності: ініціюється спір про право для блокування судового розгляду подання виконавця за ст. 443 ЦПК України; ініціюється поділ майна подружжя як засіб уникнення звернення стягнення на майно; щодо спільної часткової власності: окрема проблематика на прикладі судових рішень Верховного Суду.

Оскільки самого визначення частки майна боржника недостатньо для можливості звернути стягнення на відповідне майно, запропоновано надати можливість виконавцям об'єднати вимоги подань за ст. 443 та ст. 440 ЦПК України хоча б в одне судове провадження.

Обґрунтовано пропозицію відмовляти у позовах про поділ майна подружжя без вимог про поділ боргових зобов'язань як інструмент зменшення зловживань, оскільки, поділ боргових зобов'язань подружжя, набутих у шлюбі, має бути невід'ємною частиною вирішення питання про поділ майна такого подружжя.

Ключові слова: заходи примусового виконання, боржник, стягувач, примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів, державний виконавець, приватний виконавець, виконавче провадження, процесуальний статус виконавця, арешт коштів, суд, ухвала суду, звернення стягнення, правочини у виконавчому провадженні, ускладнення у виконавчому провадженні. боржник стягувач примусове виконання суд

Teliavskyi Anatolii Mykolaiovych private enforcement officer of the Enforcement District of Kyiv; Head of the Supervisory Board of the All-Ukrainian charitable organization "Charitable Fund of the Association of Private Enforcement Officers of Ukraine", graduate student of Civil Law Disciplines Department, Institute of Law, Lviv State University of Internal Affairs

DETERMINATION OF THE DEBTOR'S SHARE AND FORECLOSURE OF THE DEBTOR'S PROPERTY IN JOINT OWNERSHIP WITH OTHERS: PROBLEMATIC ISSUES

Abstract. The author of the article considered the problems of the ineffectiveness of the mechanism for determining the share of the debtor's property and foreclosing on the debtor's property, which he owns jointly with other persons, which boils down, in particular, to the fact that: two separate court proceedings are legally provided for - under Art. 443 ("Determining the share of the debtor's property in the property he jointly owns with other persons") of the Civil Procedural Code of Ukraine and under Art. 440 ("Foreclosure on money belonging to other persons and real estate, the ownership of which is not registered in accordance with the procedure established by law") of the Civil Procedural Code of Ukraine; delaying the "immediate" legal consideration of petitions by the court for years; violation by the courts of the order of consideration by summoning all participants and turning the consideration of the private enforcement officer's submission / statement into a so-called claim proceeding with an extended procedural form.

The article also analyzes the problems of abuse of rights by debtors and unscrupulous participants in legal relations: regarding joint co-ownership: a dispute about the right is initiated to block the judicial review of the private enforcement officer's submission under Art. 443 of the Civil Procedural Code of Ukraine; the division of the property of the spouses is initiated as a means of avoiding foreclosure on the property; regarding joint partial ownership: a separate issue based on the example of the Supreme Court's decisions.

Since the determination of the share of the debtor's property is not enough for the possibility of foreclosing on the relevant property, it is proposed to provide the private enforcement officers with the opportunity to combine the requirements of submissions under Art. 443 and Art. 440 of the Civil Procedural Code of Ukraine in at least one court proceeding.

The proposal to reject lawsuits for the division of marital property without requirements for the division of debt obligations as a tool to reduce abuse is substantiated, since the division of debt obligations of spouses acquired during marriage should be an integral part of solving the issue of dividing the property of such a spouse.

Keywords: measures of enforcement, enforcement creditor, debtor, enforcement of court and other jurisdictional bodies decisions, state enforcement officer, private enforcement officer, enforcement proceedings, procedural status of the enforcement officer, seizure of funds, court, ruling of the court, foreclosure, deals in enforcement proceedings, complications in enforcement proceedings.

Постановка проблеми

Неефективність механізму визначення частки майна боржника та звернення стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншими особами, зводиться, зокрема, до того, що:

- нормативно передбачені два окремі судові провадження - за ст. 443 («Визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами») Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 р. № 1618-IV (далі - ЦПК України) [1] та за ст. 440 («Звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку») ЦПК України;

- затягування «негайного» за законодавством розгляду на роки;

- порушення судами порядку розгляду шляхом виклику всіх учасників та перетворення розгляду подання / заяви виконавця на так зване позовне провадження з розширеною процесуальною формою.

Проблеми зловживань правом зі сторони боржників та недобросовісних учасників правовідносин:

- щодо спільної сумісної власності:

--- ініціюється спір про право для блокування судового розгляду подання виконавця за ст. 443 ЦПК України,

--- ініціюється поділ майна подружжя як засіб уникнення звернення стягнення на майно;

- щодо спільної часткової власності: окрема проблематика на прикладі судових рішень Верховного Суду.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Деякі аспекти окреслених питань досліджували такі науковці як: А. М. Авторгов, Ю. В. Білоусов, О. Б. Верба, Д. Є. Забзалюк, М. В. Ковалів, Л. В. Мелех, Ю. Д. Притика, С. Я. Фурса, С. Б. Цебенко та інші.

Мета статті - на основі аналізу норм чинного законодавства та судової практики запропонувати шляхи вирішення наявних проблем.

Виклад основного матеріалу

Чинне законодавство України містить недостатньо ефективні інструментарії в частині визначення частки та звернення стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншими особами.

Так, ст. 443 ЦПК України та ст. 335 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 р. № 1798-XII [2] (далі - ГПК України) передбачено порядок визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Відповідно до ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

У вищевказаних статтях закріплено порядок розгляду судами подання державного чи приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Водночас, самого визначення частки майна боржника недостатньо для можливості звернути стягнення на відповідне майно.

В силу положень абзц. 4 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», реєстрація речових прав на нерухоме майно в Україні здійснюється за заявою уповноваженої особи.

Тобто, за відсутності реєстрації права власності на частку майна боржника, навіть визначену ухвалою суду за поданням виконавця, - останні зобов'язані звертатися до суду повторно, але вже з наступним поданням про звернення стягнення на майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому Законом порядку згідно зі ст. 440 ЦПК України або відповідно ст. 336 ГПК України. Так, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Що створює умови для зловживань сторонам виконавчого провадження та затягування розгляду (оскільки сторони беруть участь при розгляді подання про визначення розміру, але згідно зі ст.ст. 439-441 ЦПК України суди розглядають інші подання виконавців без участі та повідомлення сторін, проте залучають останніх як це видно зі справ № 754/19492/21, 755/9444/20, що необгрунтовано затягує та ускладнює розгляд подання виконавця, перетворюючи його, фактично, на ще одне позовне провадження в межах існуючої справи).

Для прикладу, «негайний» розгляд, як це передбачено ч. 11 ст. 440 ЦПК України, подання про звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому Законом порядку, може тривати всупереч порядку, встановленому Законом, роками зі залученням судом усіх учасників, поданням відзивів, пояснень, заперечень лише в першій інстанції, як у справі № 2-111/12 (квітень 2021 року - 07 червня 2022 року).

За цей час майно втрачає вартість та стягувач втрачає надії повернути хоча б частину своїх коштів шляхом їх стягнення за рахунок майна боржника.

Отже, вбачаємо за доцільне надати можливість виконавцям об'єднувати вимоги подань за ст. 443 та ст. 440 ЦПК України щонайменше в одне провадження.

Окрім того, що сам процес визначення частки боржника та надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника необґрунтовано поділений на фактично два окремі судові провадження, одне з яких є логічним продовженням наступного, - Великою Палатою Верховного Суду було сформовано у постанові від 08.06.2022 року у справі № 2-591/11 правовий висновок про те, що за наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності). Тобто, судовий розгляд такого подання підлягає завершенню із закриттям провадження у справі.

Тобто, Верховним Судом було сформовано правовий висновок згідно з яким недобросовісні боржники, заявляючи про наявність спору про право, можуть юридично і цілком законно заблокувати можливість виконавцеві використати інструментарії цивільного процесуального законодавства для визначення частки майна боржника у праві спільної сумісної власності.

У свою чергу, недобросовісні боржники використовують поділ майна подружжя та наявність спорів про права на спільне майно для уникнення звернення на нього стягнення та перешкоджанню виконання рішення суду.

В той час, як Верховним Судом не надано однозначної відповіді на питання: де проходить межа між захистом прав співвласника та зловживанням зі сторони боржника, та які критерії її визначення.

Для прикладу, в одному випадку, проводячи правовий аналіз справ щодо поділу майна подружжя за наявності відкритих виконавчих проваджень, Верховний Суд у постанові від 03.04.2019 року у справі № 726/831/15-ц надав правовий висновок про те, що поділ майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного оборону для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.

В той час, як з іншого боку, Верховний Суд сформував правовий висновок, всупереч ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», про те, що, незважаючи на наявність реєстрації права власності виключно за боржником (державний реєстр передбачає можливість реєстрації права сумісної власності), відкритого виконавчого провадження зі стягнення заборгованості з боржника - одного з подружжя, - це не є перешкодою для поділу майна подружжя та реалізації безумовного права одного з такого подружжя, навіть за наявності запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності виключно за одним з такого подружжя (постанова Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 462/518/18).

Отже, поділ майна подружжя на стадії примусового виконання рішень може призводити до того, що один з подружжя отримує лише права на майно, уникаючи виконання спільних зобов'язань, які доволі часто прямо чи опосередковано призводили саме до виникнення можливості набуття прав подружжям на відповідне майно.

Верховний Суд у своїх правових висновках наголошував на необхідності також поділу спільних боргів подружжя при поділі майна та солідарній відповідальності подружжя, як це вказано у постанові від 13.03.2019 року у справі № 490/6024/16-ц чи від 30.06.2020 року у справі № 638/18231/15-ц.

Воднораз, механізм такого поділу доволі не чіткий, оскільки в силу дії принципу диспозитивності саме позивач розпоряджається правом вимоги та формує позовні вимоги на власний розсуд, а спір стосується саме прав та обов'язків подружжя.

Проте, національні суди не відмовляють у задоволенні позовів про поділ майна подружжя у разі відсутності вимог щодо поділу зобов'язань подружжя, що призводить до переходу до одного з подружжя виключно прав без боргових зобов'язань, та є зловживанням у разі спільного набуття у шлюбі таких боргів.

Як приклад, з власної практики можемо навести справу № 755/10177/20, в якій судом розглядався спір щодо поділу майна подружжя та визнання права спільної сумісної власності.

У вищевказаній справі поділ майна подружжя та визнання права спільної власності супроводжувалося наявністю в одного з подружжя боргових зобов'язань, набутих у шлюбі за договором поруки до кредитного договору від 25.06.2014 року, укладеного між банком та ТОВ, Товариство отримало 3 782 000 грн від кредитора під поруку боржника у виконавчому провадженні, яка не оскаржена його дружиною, а отже була вчинена зі згоди другого з подружжя та в інтересах сім'ї, як кінцевих фактичних бенефіціарів ТОВ за зобов'язання якого і поручався своїм майном, його єдиний засновник та директор - боржник.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції стали на сторону боржника та його дружини, які фактично використали механізм поділу майна подружжя як черговий засіб уникнення боржником звернення стягнення на майно.

Тому, на нашу думку, поділ боргових зобов'язань подружжя, набутих у шлюбі, має бути невід'ємною частиною вирішення питання про поділ майна такого подружжя.

У разі ж відсутності вимоги про поділ зобов'язань подружжя, а не лише майна, - суд обмежений, з урахуванням принципу диспозитивності, в можливості об'єктивно та справедливо вирішити питання про поділ майна подружжя, визначити частку боржника у такому майні, що суперечить нормі права, закріпленій у ч. 1 ст. 2 ЦПК України.

За наявності на праві спільної часткової власності з визначеною часткою майна у боржника, особисто пройшов з серпня 2022 року по лютий 2024 року шлях одержання дозволу суду на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому Законом порядку в межах судової справи № 309/3522/22.

Водночас, така категорія справ може мати складнощі в частині визначення частки боржника на неподільну річ, зокрема, рухоме майно.

Погоджуємося із позицією судді Верховного Суду В. І. Крата, що держава має вживати всіх розумних заходів, щоб забезпечити виконання судового рішення. Цього можна досягти саме завдяки розширенню конструкції фраудаторності, яка має надзвичайно важливе значення при виконанні судового рішення, і створенню механізмів, які унеможливлювали б для осіб, яким на праві спільної власності належить певне майно, вчиняти дії, що унеможливлюють виконання судового рішення або перешкоджають йому.

У цьому контексті важливим є підхід Великої Палати Верховного Суду, завдяки якому виконавці можуть оспорювати фраудаторні правочини.

Cуддею В. І. Кратом виокремлено три блоки питань щодо впливу режиму спільної власності на виконання судового рішення, які розглядала ОП КЦС і ВП ВС:

1) допустимість / недопустимість зняття арешту з рухомої неподільної речі, якщо один із співвласників не є боржником;

2) оспорення акта приватного виконавця про передачу майна стягувачу;

3) звернення виконавця до суду з поданням чи позовом про визначення частки.

В. І. Кратом підкреслено, що наявність судового рішення (чи то за результатом розгляду позову чи подання виконавця) про визначення частки боржника є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за боржником права спільної часткової власності.

Очевидно, що за наявності судового рішення про визначення частки боржника для внесення запису про частку в праві спільної часткової власності не може бути використаний механізм звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку (ч. 10 ст. 440 ЦПК України). Адже частка в праві спільної власності є майновим правом. Ця частка - окремий об'єкт, адже саме як окремий об'єкт вона відчужується (продаж частки в праві спільної власності на нерухоме майно, а не продаж нерухомості). У разі якщо продається частка, то співвласник має право її відчужувати на власний розсуд (з додержанням переважного права інших співвласників на її купівлю), а коли продається нерухомість, що належить співвласникам, вони мають спільно прийняти рішення про її продаж.

Серед об'єктів, правовий режим яких регулюється в гл. 13 ЦК України, майнове право (ч. 2 ст. 190 ЦК України) і нерухома річ (ст. 181 ЦК України) є різними об'єктами. Майнове право в різних правовідносинах може мати свої особливості. У відкритому переліку, передбаченому ст. 181 ЦК України, вказівка про інше нерухоме майно не може розумітися як допустимість вважати таким іншим нерухомим майном частку, яка є майновим правом. Тому частка не підпадає під розуміння нерухомого майна, наданого у ст. 181 ЦК України, за відсутності всіх позначених у цій статті ознак нерухомих речей. Отже, частка не може вважатися нерухомим майном, не може дорівнювати нерухомому майну.

Прогресивним є правовий висновок Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 11.12.2023 року у справі № 463/13099/21, згідно з яким: у разі якщо боржник не повідомив виконавця та / або кредитора (стягувача) про правовий режим спільної часткової власності на рухому неподільну річ і відбулося звернення стягнення на рухому неподільну річ (продаж на торгах, передача стягувачу), то права та інтереси іншого співвласника (-ів), який (які) не є боржником (-ами), у спільній частковій власності на рухому неподільну річ мають захищатися шляхом виплати компенсації від недобросовісного співвласника-боржника, який не повідомив виконавця та / або кредитора (стягувача) про наявність правового режиму спільної часткової власності на рухому неподільну річ. (головуючий суддя: Крат В. І., судді-учасники колегії: Грушицький А. І., Гулько Б. І., Луспеник Д. Д., Погрібний С. О., Фаловська І. М., Червинська М. Є.).

Висновки

Оскільки самого визначення частки майна боржника недостатньо для можливості звернути стягнення на відповідне майно, пропонуємо надати можливість виконавцям об'єднати вимоги подань за ст. 443 та ст. 440 ЦПК України хоча б в одне судове провадження.

Пропонуємо відмовляти у позовах про поділ майна подружжя без вимог про поділ боргових зобов'язань як інструмент зменшення зловживань. Оскільки, на нашу думку, поділ боргових зобов'язань подружжя, набутих у шлюбі, має бути невід'ємною частиною вирішення питання про поділ майна такого подружжя.

У разі ж відсутності вимоги про поділ зобов'язань подружжя, а не лише майна, - суд обмежений, з урахуванням принципу диспозитивності, в можливості об'єктивно та справедливо вирішити питання про поділ майна подружжя, визначити частку боржника у такому майні, що суперечить нормі права, закріпленій у ч. 1 ст. 2 ЦПК України.

Література:

1. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-IV. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1618-15#Text.

2. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. № 1798-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text.

References:

1. Tsyvil'nyy protsesual'nyy kodeks Ukrayiny [Civil Procedural Code of Ukraine] 18.03.2004. №1618-IV. zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 1618-15#Text. [in Ukrainian].

2. Hospodars'kyy protsesual'nyy kodeks Ukrayiny [Economic Procedure Code of Ukraine] 06.11.1991 р. № 1798-XII. zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1798-

3. 12#Text. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru