Поняття, ознаки та форми злочину торгівля людьми: міжнародно-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ФОРМИ ЗЛОЧИНУ ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ: МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Сироїд Т.Л.

Вступ

Торгівля людьми є серйозним злочином, який обмежує основні права та гідність людей. Це пов'язано зі злочинною експлуатацією вразливих категорій осіб з єдиною метою отримання економічної вигоди. Торгівля людьми - це сучасна форма рабства. Вона часто має транснаціональний характер, і її жертвами є представники обох статей та різного віку. Торгівля людьми може включати: сексуальну експлуатацію, включаючи проституцію; примусову працю чи послуги; рабство, підневільний стан та пов'язані з ними звичаї; видалення життєво важливих органів. Торгівля людьми також може приймати форму експлуатації з метою примусу до злочинних дій, наприклад, кишенькові крадіжки, крадіжки в магазинах та незаконний обіг наркотиків. Експлуатація людини може ховатися за іншими кримінальними злочинами, такими як проституція, нелегальна міграція, злочини проти власності тощо. Жертви часто піддаються множинній експлуатації або можуть бути залучені в іншу незаконну діяльність, що призводить до випадків торгівлі людьми, які не розслідуються та не реєструються як такі [1].

Визначення торгівлі людьми не завжди зрозуміле і в цілому люди, у тому числі правоохоронці, не знають як визначати торгівлю людьми. Це може викликати труднощі для тих, хто веде розслідування справ про торгівлю людьми, а також ставить важливі питання для слідчого, на які потрібно отримати відповідь і які можуть потенційно негативно вплинути на розслідування та/або судове переслідування [2].

Слід вказати що тематика торгівлі людьми широко обговорюється представниками різних наукових сфер. Зокрема дослідженню культурного аспекту означеної проблематики присвячено роботу С. Ж. Сміт (Smith, C.J.), К. Кангаспунта (Kangaspunta, K.) [3], питання визначення торгівлі людьми у національному законодавстві та пов'язані з цим труднощі розкрито у роботі Лара Куотерман (Lara Quarterman), Джулі Кей (Julie Kaye), Джон Вінтердайк (John Winterdyk) [4], дослідження етичних аспектів питання торгівлі людьми знайшло своє відображення у роботі Дуонг, Кім Ань (Duong Kim Anh [5], аспектам протидії торгівлі людьми в межах міжнародних співтовариств присвячено дослідження Клейтон Хазвіней Вхумбуну (Vhumbunu, Clayton Hazvinei) [6] та ін. Однак питання щодо визначення торгівлі людьми в кримінально-правовому аспекті, її форм потребує детального дослідження з урахуванням сучасних реалій.

Виклад основного матеріалу

Приступаючи до викладення основного матеріалу дослідження слід констатувати, що на міжнародному рівні розроблено значну правову основу у сфері протидії торгівлі людьми як на універсальному, так і на регіональному і субрегіональному рівнях, серед актів слід вказати такі: Конвенція про рабство 1926 р., Загальна декларація прав людини 1948 р. (ст.4), Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами 1949 р., Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства 1956 р., Конвенція Міжнародної організації праці про скасування примусової праці № 105 1957 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р. (ст. 8), Міжнародний пакт про соціальні, економічні і культурні права 1966 р. (ст. (с. 6 (1)), Статут Міжнародного кримінального (кваліфікує поневолення як злочин проти людяності, що підпадає під юрисдикцію Суду ст. 7 (2) «с»)), Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, та покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р., Конвенція Ради Європи про протидію торгівлі людьми 2005 р., Директива 2011/36/ЄС Європейського парламенту та Ради від 5 квітня 2011 р. про запобігання та боротьбу з торгівлею людьми та захист її жертв, яка замінює Рамкове рішення Ради 2002/629/JHA, План дій ОБСЄ по боротьбі з торгівлею людьми 2003 р. (доповнений Адендум-2005, Адендум-2013), Конвенція Організації Американських Держав про права людини 1969 р. (ст. 6 (1) (2)), Міжамериканська конвенція про попередження, покарання і викорінення насильства щодо жінок 1994 р., Конвенція АСЕАН про попередження та припинення торгівлі жінками і дітьми з метою проституції 1997 р., Протокол до Африканської хартії прав людини і народів про права жінок у країнах Африки 2003 р., Міжамериканська декларація проти торгівлі людьми (Бразиліанська декларація) 2014 р. та ін. В означених документах знайшли своє закріплення положення щодо заборони рабства і работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства; криміналізації цих протиправних діянь; засобів задля запобігання, покарання і викорінення протиправних діянь; захисту жертв злочинів, співпраці з метою попередження і розкриття злочинів тощо.

Однак слід підкреслити, що незважаючи на такий значний правовий доробок, перше узгоджене визначення торгівлі людьми було зроблено у статті 3 Протоколу про запобігання та припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, та покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р. (Палермський протокол), відповідно до якого під торгівлею людьми слід розуміти здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передача, приховування або одержання людей шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або вразливістю становища або шляхом підкупу у вигляді платежів або вигод для отримання згоди особи, яка контролює іншу особу. У Документі зазначено, що експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан або вилучення органів (ст. 3 (а)) [7]. Це визначення було сприйняте на міжнародному регіональному рівні та доповнено відповідними угодами, зокрема: Конвенцією Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 р. (ст. 4 (а)) [8], статтями 1-2 Директиви 2011/36/ЄС Європейського парламенту та Ради від 5 квітня 2011 р. про запобігання та боротьбу з торгівлею людьми та захист її жертв, яка замінює Рамкове рішення Ради 2002/629/JHA [9], включивши у визначення торгівлі людьми жебракування та використання злочинної діяльності. План дій ОБСЄ по боротьбі з торгівлею людьми 2003 р. [10] також закріпив визначення, запропоноване Палермським протоколом, а в 2005 році держави-учасниці ОБСЄ затвердили Доповнення до Плану дій по боротьбі з торгівлею людьми: врахування особливих потреб дітей, які стали жертвами торгівлі людьми, захисту і допомоги (Адендум-2005) і в 2013 році прийняли наступний Додаток до Плану дій (Адендум-2013) [11] в якому приділено особливу увагу формам експлуатації, що виникли останнім часом у регіоні ОБСЄ. Цей документ став реакцією на появу менш очевидних форм транснаціональних злочинів таких, як транснаціональний злочин з метою експлуатації в домашньому рабстві, у тому числі в будинках дипломатів, транснаціональний злочин з метою експлуатації в жебрацтві, транснаціональний злочин з метою експлуатації в кримінальній діяльності та транснаціональний злочин з метою отримання органів.

Відповідно до визначення, запропонованому Палермським протоколом, злочин торгівлі людьми містить такі ознаки складу злочину: 1) діяння: вербування, перевезення, передача, приховування або прийом осіб; 2) засоби за допомогою яких скоюються протиправні дії: загроза силою або її застосування або інші види примусу, викрадення, шахрайство, обман, зловживання владою або вразливим становищем, або надання чи отримання оплати або вигод для забезпечення згоди особи, яка має владу над іншою особою; 3) ціль, що передбачає експлуатацію: сюди відносяться як мінімум експлуатація проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусова праця або послуги, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан або вилучення органів.

Відповідно до Палермського протоколу задля кваліфікації діяння як порушення статті необхідно, щоб злочин торгівлі людьми визначався за допомогою поєднання трьох ознак складу злочину, хоча у деяких випадках ці окремі ознаки можуть бути кваліфіковані як самостійні кримінальні злочини. Наприклад, викрадення іншої особи або застосування насильства без згоди об'єкта (напад) відповідно до внутрішнього кримінального законодавства, можуть розглядатись як окремі кримінальні злочини.

Однак якщо йдеться про торгівлю дітьми, доказів щодо засобів скоєння злочину (або того, як він був скоєний) не потрібно. У цьому контексті у статті 3 «с» зазначається, що: «вербування, перевезення, передача, приховування або отримання дитини з метою експлуатації вважаються «торгівлею людьми» навіть у тому випадку, якщо вони не пов'язані із застосуванням будь-якого із засобів впливу, зазначених у підпункті а) цієї статті». торгівля люди кримінальний палермський

У Палермському протоколі наводиться широке визначення засобів скоєння злочину, які не обмежуються застосуванням сили, шахрайством або примусом. У справі торгівлі людьми достатньо наявності обману чи зловживання вразливим становищем жертви. У ст. 3 «Ь» зазначається, що згода жертви на навмисну експлуатацію не береться до уваги, якщо доведено, що були використані обман, примус, сила або інші заборонені засоби впливу. Згода, таким чином, не може бути використана як засіб захисту для того, щоб звільнити відповідну особу від кримінальної відповідальності. У справах торгівлі людьми, що стосуються дітей, докази щодо коштів взагалі не вимагаються. Дитина не може дати згоду, навіть якщо жоден з недозволених засобів впливу не використовувався.

У статті 3 «а» Протоколу про торгівлю людьми зазначається, що: «Експлуатація включає як мінімум експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан або вилучення органів».

У широкому сенсі експлуатація може набувати однієї з таких форм: купівля-продаж для сексуальної експлуатації, яка може включати експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, такі як виробництво порнографії, демонстрація сексуальної орієнтації та сексуальний туризм; 2) купівля-продажу в некомерційних сексуальних цілях, які можуть включати ранні шлюби, примусові чи підневільні шлюби, шлюби за змовою, шлюби за винагороду, шлюби-угоди, тимчасові шлюби або шлюби з метою дітонародження; 3) купівля-продаж з метою експлуатації праці, яка може включати підневільну працю в домашньому господарстві, роботу на потогінному виробництві чи сільському господарстві, чи на будівництві, або примусове вербування до збройних сил. Інші форми експлуатації включають вилучення органів і використання особи, яка стала об'єктом торгівлі, для злочинної діяльності або жебрацтва. Крім того, важливо мати на увазі, що діти, що усиновлюються в аналогічних цілях, також вважаються такими, що піддаються експлуатації.

Згадуючи про різні форми експлуатації, Палермський протокол не дає їм конкретних визначень і залишає на розсуд законодавця використання визначень, що містяться в чинних міжнародних договорах. До них належать: 1) примусова праця: «Будь-яка робота або служба, яка вимагається від будь-якої особи під загрозою будь-якого покарання, для виконання якої ця особа не запропонувала своїх послуг добровільно» (ст. 2 (1) Конвенція МОП № 29 про примусову або обов'язкову працю 1930 р.); 2) рабство: «Положення або стан особи, щодо якої здійснюються деякі або всі повноваження, властиві праву власності» (ст.1 (1) Конвенція про рабство 1926 р.); 3) звичаї, подібні до рабства: «Перевезення або спроба перевезення рабів з однієї країни в іншу будь-якими транспортними засобами або співучасть у таких діях» (ст. 3 (1)); «калічення, таврування випалюванням або іншим способом раба або особи в підневільному стані, щоб відзначити такий її стан або з метою покарання, або з будь-якої іншої причини, а також співучасть у таких діях» (ст. 5) (Додаткова Конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства 1956 р.); 4) підневільний стан: у ранніх проектах Палермського протоколу про торгівлю людьми підневільний стан визначався як положення чи стан залежності особи, яку інша особа незаконно змушує або примушує надавати будь-які послуги цій особі або іншим особам і яка не має прийнятної альтернативи виконанню цієї повинності; сюди входять роботи з обслуговування домашнього господарства та боргова кабала; 5) проституція: важливо, що у Палермському протоколі про торгівлю людьми немає визначення терміну «проституція»; поняття «експлуатація проституції інших осіб» або «інші форми сексуальної експлуатації» розглядаються тільки в контексті торгівлі людьми (ст. 3 «а»). Палермський протокол про торгівлю людьми залишає питання про проституцію на розсуд внутрішнього законодавства, чинного у кожній державі [12].

Поняття «торгівля людьми» також охоплює традиційне визначення рабства, а саме: работоргівля: «Всі дії, пов'язані із захопленням, придбанням будь-якої особи або з розпорядженням нею з метою звернення її в рабство; всі дії, пов'язані з придбанням раба з метою його продажу чи обміну; всі дії з продажу або обміну особи, придбаної з цією метою, і взагалі будь-яка дія з торгівлі або перевезення рабів» ((ст. 1 (2) Конвенція про рабство 1926 р.); боргова кабала: «Положення або стан, що виникає внаслідок закладу боржником задля забезпечення боргу обов'язку своєї особистої праці або праці залежної від нього особи, якщо належно визначена цінність виконуваної роботи не зараховується у рахунок погашення боргу або якщо тривалість цієї роботи не обмежена і не визначено її характер» ((ст.1 «а») Додаткова Конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства 1956 р.).

Застосовуючи ці визначення, необхідно мати на увазі, що Палермський протокол не обмежує торгівлю людьми поняттям рабства в його традиційному тлумаченні.

Слід вказати, що в Палермському ротоколі акцентовано на торгівлі людьми з метою вилучення органів як одієї з форм такої торгівлі. Іншими міжнародними та внутрішньодержавними правовими документами також забороняється пересадка органів людини, коли вона здійснюється за допомогою комерційної угоди та/або без згоди донора [13]. Зокрема, Керівні принципи ВООЗ щодо трансплантації органів людини (Керівний принцип 5) містить заборону пересадки органів людини на засадах комерційної угоди. У ньому зазначено, що «Тіло людини та її частини не можуть бути предметом комерційних угод. Відповідно, внесення або отримання плати за органи (включаючи будь-які інші види відшкодування чи винагороди) мають бути заборонені». Цей принцип має на меті заборонити торгівлю органами людини за відповідну плату. Методи заборони, в тому числі відповідні санкції, встановлюватимуться самостійно кожною юрисдикцією. Цей принцип не забороняє оплату розумних витрат, понесених у зв'язку з донорством, вилученням, збереженням і постачанням органів для пересадки (Коментар до Керівного принципу 5) [14]. Додатковий протокол до Конвенції про права людини та біомедицину щодо трансплантації органів і тканин людини (ETS № 186) передбачає заборону торгівлі органами та тканинами (ст. 22) [15].

Палермський протокол також охоплює торгівлю з метою незаконного усиновлення у випадках, «коли незаконне усиновлення є практикою, аналогічною рабству». У цьому зв'язку слід вказати, що міжнародним співтовариством розроблено норми щодо захисту дітей від означених протиправних діянь. Так, Конвенція про права дитини 1989 р. передбачає, що держави-учасниці «вживають на національному, двосторонньому і багатосторонньому рівнях усіх необхідних заходів щодо попередження викрадень дітей, торгівлі дітьми чи їх контрабанди у будь-яких цілях і в будьякій формі» (ст. 35) і що вони «захищають дитину від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди будь-якому аспекту добробуту дитини» (ст. 36) [16]. Факультативний протокол 2000 р. до Конвенції про права дитини, що стосується торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії передбачає, що держави повинні «вживати всіх необхідних заходів щодо зміцнення міжнародного співробітництва шляхом укладання багатосторонніх, регіональних і двосторонніх домовленостей з метою попередження, виявлення, розслідування, кримінального переслідування та покарання осіб, винних у скоєнні діянь, пов'язаних з торгівлею дітьми, дитячою проституцією, дитячою порнографією та дитячим секстуризмом» (ст. 10) [17]. Факультативний протокол 2000 р. до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах вимагає від держав-учасниць забезпечувати, щоб «особи, які не досягли 18-річного віку, не підлягали обов'язковому вербуванню до їх збройних сил» (ст. 2) [18]. Гаазька конвенція 1993 р. про захист дітей та співробітництво в галузі міжнародного усиновлення забороняє іноземне усиновлення у випадках, коли згоду батьків було отримано за винагороду чи компенсацію. Крім того, Конвенцією передбачається, що «ніхто не повинен отримувати невиправдану фінансову чи іншу вигоду від діяльності, що відноситься до іноземного усиновлення» (ст. 32) [19]. Міжнародною організацією праці було прийнято Конвенцію про заборону та негайні заходи щодо викорінення найгірших форм дитячої праці 1999 р., яка має за мету ліквідацію ганебних форм праці дітей «в якості головного пріоритету для національних та міжнародних дій, включаючи міжнародне співробітництво і міжнародну допомогу...». Рішучість сторін покласти край дитячому рабству відображено у першій статті документу, яка наголошує, що «Кожна держава-член... негайно вдається до ефективних заходів, які забезпечують у терміновому порядку заборону та ліквідацію найгірших форм дитячої праці». Стаття 3 Конвенції 1999 р. вказує в якості останніх: усі форми рабства або практику, подібну до рабства (наприклад, продаж дітей, торгівля ними, боргова кабала, кріпацька залежність), та примусову чи обов'язкову працю (зокрема, вербування дітей для їх використання під час збройних конфліктів); експлуатацію, вербування або пропозицію дитини для заняття проституцією, порнографією або протиправною діяльністю; роботу, яка за своїм характером або умовами виконання здатна нанести шкоду здоров'ю, безпеці або моральності неповнолітніх [20]. Необхідність вжиття державами відповідних заходів підтверджується також Цілями в галузі сталого розвитку, що містять завдання 8.7 та 16.2, які сформульовані наступним чином: вжити термінових та ефективних заходів для того, щоб викоренити примусову працю, покінчити із сучасним рабством і торгівлею людьми та забезпечити заборону і ліквідацію найгірших форм дитячої праці, а до 2025 року покінчити з дитячою працею в усіх її формах; покласти край наругам, експлуатації, торгівлі та всім формам насильства і тортур щодо дітей [21].

Важливо мати на увазі, що у Палермському протоколі вищезгадані форми експлуатації згадуються як мінімум. Країни можуть на свій вибір додати інші форми експлуатації та, таким чином, більш конкретно визначити різновиди торгівлі людьми, які підлягають криміналізації відповідно до національного законодавства.

У цьому зв'язку слід констатувати, що питанню форм торгівлі людьми приділяють увагу і міжнародні органи та інституції, в тому числі спеціалізованого характеру. Так, Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол), виходячи зі своєї практичної діяльності, теж наводить форми торгівлі людьми. За її даними, самими розповсюдженими формами торгівлі людьми є такі: торгівля людьми для примусової праці, торгівля людьми з метою примусу до злочинної діяльності, торгівля людьми для сексуальної експлуатації, торгівля людьми з метою вилучення органів, контрабанда людей.

Характеризуючи ці форми, організація наголошує, що торгівля людьми для примусової праці є широко поширеною формою правопорушень. Жертвами торгівлі людьми частіше всього є вихідці з країн, що розвиваються. Їх вербують і продають за допомогою обману та примусу, і вони опиняються в рабських умовах на різних роботах. Жертви можуть бути зайняті на сільськогосподарських, гірничодобувних, рибних або будівельних роботах, а також як домашня прислуга та на інших трудомістких роботах.

Торгівля людьми для примусу до злочинної діяльності дозволяє злочинним мережам без ризику отримувати прибуток від різних незаконних дій. Жертви змушені здійснювати низку незаконних дій, які у свою чергу приносять дохід. Це можуть бути крадіжки, вирощування наркотиків, продаж контрафактних товарів або примус до жебракування. Жертви часто мають квоти і можуть зіткнутися із суворим покаранням, якщо вони не працюватимуть належним чином.

Торгівля жінками для сексуальної експлуатації зачіпає всі регіони світу як країну походження, транзиту чи призначення. Жінок і дітей з країн, що розвиваються, і з вразливих верств суспільства в розвинених країнах заманюють обіцянками гідної роботи, щоб вони залишили свої будинки і вирушили туди, де, на їхню думку, буде найкраще життя. Жертвам часто видаються фальшиві проїзні документи, і для їх доставки в країну призначення використовується організована мережа, де вони змушуються до сексуальної експлуатації й утримуються в нелюдських умовах та постійному терорі.

Щодо торгівлі людьми з метою отримання органів, Інтерпол зазначає, що у багатьох країнах черги на трансплантацію дуже довгі і злочинці користуються цією можливістю, щоб використати розпач пацієнтів та потенційних донорів. Здоров'я жертв, навіть їхнє життя знаходяться під загрозою, оскільки операції можуть проводитися в таємних умовах без медичного спостереження. Старіння населення і зростання захворюваності на діабет у багатьох розвинених країнах, ймовірно підвищать потребу в трансплантації органів і зроблять цей злочин ще більш прибутковим.

Організація також акцентує, що з торгівлею людьми тісно пов'язана проблема незаконного ввезення людей, оскільки багато мігрантів можуть стати жертвами примусової праці ще на шляху прямування. Контрабандисти можуть змусити мігрантів працювати в нелюдських умовах, щоб заплатити за їхній незаконний перехід через кордон [22].

Цільовий фонд добровільних внесків ООН із сучасних форм рабства серед сучасних форм рабства зазначає такі: боргова кабала, кріпацький стан, примусова праця, дитяча праця та дитяче рабство, торгівля людьми, сексуальне рабство, примусові шлюби та продаж дружин [23].

Висновки

Виходячи з вищеозначеного слід констатувати, що торгівлі людьми є серйозним злочином проти особистих прав людини, який зачіпає інтереси багатьох держав. Закріплення поняття «торгівля людьми» у Палермському протоколі заклало підвалини для однакового тлумачення злочину, що має суттєве значення для правозастосовної практики, міжнародної співпраці, захисту жертв злочинів тощо. Значимим є положення документу щодо можливості держав на свій вибір визначити різновиди торгівлі людьми як форми експлуатації, що підлягають криміналізації відповідно до національного законодавства. Однак, незважаючи на позитиви, вважаємо за необхідне розробку на міжнародному універсальному рівні зведеного тексту найпоширеніших форм торгівлі людьми, який би постійно оновлювався в режимі онлайн з посиланням на відповідний правовий акт. Поява такого документу набагато б спростила діяльність правоохоронних, судових та інших органів, до компетенції яких віднесено розслідування і відправлення правосуддя щодо таких злочинів. Оскільки «розпорошення» форм у різних міжнародних актах ускладнює роботу уповноважених осіб, структур, організацій. Крім того, нагальним є питання здійснення систематичного моніторингу щодо появи нових форм злочинності, обміну інформацією на рівні міжнародних організацій, спеціалізованих структур і держав задля застосування відповідних адекватних дій.

Список використаних джерел

1. Trafficking in Human Beings. URL: https://www.europol. europa.eu/crime-areas-and-statistics/crime-areas/trafficking-inhuman-beings (дата звернення 10.10.2022).

2. Оправочное руководство ОБСЕ по обучению полиции: Торговля людьми. ОБСЕ, 2013. С. 35. URL: https://www.osce.org/ files/f/documents/5/1/109936.pdf (дата звернення 10.10.2022).

3. Smith, C.J. Kangaspunta, K. Defining Human Trafficking and Its Nuances in a Cultural Context p. 25 in Human Trafficking Exploring the International Nature, Concerns, and Complexities ed Winterdyk, J. Perrin, B. Reichal, P. (CRC Press, 2012).

4. Lara Quarterman, Julie Kaye, John Winterdyk Human Trafficking in Calgary: Informing a Localized Response March 2012. URL: https://www.actalberta.org/wp-content/uploads/2017/ 03/traffickingincalgary.pdf (дата звернення 14.10.2022).

5. Duong, Kim Anh. "Doing human trafficking research: reflections on ethical challenges." Journal of Research in Gender Studies, vol. 5, no. 2, July 2015, pp. 171 - . Gale Academic OneFile, link.gale.com/apps/doc/A439362099/AONE?u=anon~5a4fa258&sid= bookmark-AONE&xid=2bd083d8 (дата звернення 12.10.2022).

6. Vhumbunu, Clayton Hazvinei. "Combating Human Trafficking in the Southern African Development Community: Strategies, Challenges, and Opportunities." Strategic Review for Southern Africa, vol. 42, no. 2, Nov.-Dec. 2020, pp. 179 - . Gale Academic One File, link.gale.com/apps/doc/A658742175/AONE?u= anon~ 5a4fa258&sid=googleScholar&xid=3c485c97 (дата звернення 12.10.2022).

7. Protocol to Prevent, Suppress and Punish Trafficking in Persons,Especially Women and Children, supplementing the United Nations Convention against Transnational Organized Crime (New York, 15 November 2000). URL: https://www.unodc.org/ documents/treaties/Special/2000_Protocol_to_Prevent_2C_Suppress_ and_Punish_Trafficking_in_Persons.pdf (дата звернення 18.10.2022).

8. Council of Europe Convention on Action against Trafficking in Human Beings. URL: https://rm.coe.int/168008371d (дата звернення 17.10.2022)

9. Directive 2011/36/EU of the European Parliament and of the Council of 5 April 2011 on preventing and combating trafficking in human beings and protecting its victims, and replacing Council Framework Decision 2002/629/JHA. https://eurlex.europa.eu/legal-content/en/TXT/?uri=CELEX%3A32011L0036 (дата звернення 21.10.2022).

10. OSCE Action Plan to Combat Trafficking in Human Beings. URL: https://www.osce.org/filesZf/documents/ 7/5/23866.pdf (дата звернення 11.10.2022).

11. Addendum to the OSCE Action Plan on Combating Trafficking in Human Beings: one decade late. URL: https:// www.osce.org/files/f/documents/f/6/109532.pdf (дата звернення 12.10.2022).

12. Interpretative notes for the official records (travaux preparatories) of the negotiation of the United Nations Convention against Transnational Organized Crime and the Protocols thereto (A/55/383/Add.1, р. 64). https://documents-dds-ny.un.org/doc/ UNDOC/GEN/N00/736/86/PDF/N0073686.pdf?OpenElement (дата звернення 20.10.2022).

13. Combating Trafficking in Persons A Handbook for Parliamentarians. URL: https://www.unodc.org/documents/ middleeastandnorthafrica/human_trafficking_indicators/Handbook_ for_Parliamentarians_tafficking_in_persons_English_.pdf (дата звернення 12.10.2022).

14. Руководящие принципы ВОЗ по трансплантации человеческих клеток, тканей и органов/URL: https://www.who.int/ transplantation/Guiding_PrinciplesTransplantation_WHA63.22ru.pdf (дата звернення 15.10.2022).

15. Additional Protocol to the Convention on Human Rights and Biomedicine concerning Transplantation of Organs and Tissues of Human Origin. URL: https://rm.coe.int/1680081562 (дата звернення 14.10.2022).

16. Convention on the Rights of the Child. https://www.ohchr.org/en/instruments-mechanisms/instruments/ convention-rights-child (дата звернення 12.10.2022).

17. Optional Protocol to the Convention on the Rights of the Child on the sale of children, child prostitution and child pornography New York, 25 May 2000. URL: https://treaties.un.org/pages/ ViewDetails.aspx?src=IND&mtdsg_no=IV-11-c&chapter= 4&clang=_en (дата звернення 20.10.2022).

18. Optional Protocol to the Convention on the Rights of the Child on the involvement of children in armed conflict New York, 25 May 2000. URL: https://treaties.un.org/pages/ViewDetails. aspx?src=IND&mtdsg_no=IV-11-b&chapter=4&clang=_en. (дата звернення 12.10.2022).

19. Convention of 29 May 1993 on Protection of Children and Cooperation in Respect of Intercountry Adoption. URL: https://www.hcch.net/en/instruments/conventions/full-text/?cid=69 (дата звернення 21.10.2022).

20. Worst Forms of Child Labour Convention, 1999 (No. 182). https://www.ilo.org/dyn/normlex/en/f?p=NORMLEXPUB: 12100:0::NO::P12100_ILO_CODE:C182. (дата звернення 12.10.2022).

21. The Sustainable Development Goals. URL: https://www.un.org/ sustainabledevelopment/sustainable-development-goals/ (дата звернення 11.10.2022).

22. Types of human trafficking. URL: https://www.interpol.int/ Crimes/Human-trafficking/Types-of-human-trafficking#pt-5. (дата звернення 12.10.2022).

23. Целевой фонд добровольных взносов Организации Объединенных Наций по современным формам рабства. URL: https://www.un.org/ru/rights/slavery/trust_fund/slavery_forms.sht ml (дата звернення 12.10.2022).

Размещено на Allbest.ru