Критерії ефективності державного управління правоохоронними органами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Критерії ефективності державного управління правоохоронними органами

Павлов Дмитро Миколайович доктор юридичних наук, професор, заступник начальника Інституту Управління державної охорони України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ

Анотація

У статті досліджено зміст та критерії категорії «ефективність державного управління», визначено основні підходи до реформування державного управління правоохоронними органами в Україні на основі застосування системи загальнонаукових та спеціальних методів пізнання у контексті європейської інтеграції та в умовах протидії військовій агресії російської федерації проти України. Доведено, що підвищення ефективності державного управління є важливим чинником забезпечення національної безпеки, від якої залежить збереження і розвиток держави та Української нації.

Проаналізовано існуючі класифікацій критеріїв оцінювання ефективності державного управління, які використовують також при оцінці показників роботи правоохоронних органів. Зазначено, що національним законодавством універсальний перелік таких критеріїв не визначено. Автором з'ясовано сутність поняття «критерій» та розглянуто рівні критеріїв соціальної ефективності. Зроблено висновок, що недоцільним є пошук універсального критерію ефективності державного управління, водночас застосування ієрархічної системи критеріїв сприятиме об'єктивній оцінці рівня. Аргументовано тезу про те, що умовою результативної реформи правоохоронних органів має стати переосмислення управлінських функцій і закріплення їх за відповідними управлінськими структурами з одночасним наділенням їх усією повнотою відповідних повноважень і - всією повнотою відповідальності за виконання своїх функціональних обов'язків.

Ключові слова: національна безпека, державна безпека, сектор безпеки та оборони, критерій, ефективність, державне управління, правоохоронні органи, реформування правоохоронних органів.

CRITERIA FOR THE EFFECTIVENESS OF STATE MANAGEMENT OF LAW ENFORCEMENT AGENCIES

Pavlov Dmytro Mykolayovych Doctor of Law, Professor, Deputy chief of Institute of the State Guard of Ukraine, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv,

Abstract

The article examines the content and criteria of the category "effectiveness of public administration", defines the main approaches to reforming public administration by law enforcement agencies in Ukraine based on the application of the system of general scientific and special methods of cognition in the context of European integration and in the conditions of countering the military aggression of the Russian Federation against Ukraine. It has been proven that increasing the efficiency of state administration is an important factor in ensuring national security, on which the preservation and development of the state and nation depend.

The existing classifications of criteria for evaluating the effectiveness of state administration, which are also used when evaluating the performance of law enforcement agencies, are analyzed. It is noted that national legislation does not define a universal list of such criteria. The author clarified the essence of the concept of "criterion" and examined the levels of criteria of social efficiency. It was concluded that it is impractical to search for a universal criterion of public administration efficiency, while the use of a hierarchical system of criteria will contribute to an objective assessment of the level. The thesis is argued that the condition for the effective reform of law enforcement agencies should be the rethinking of management functions and their consolidation under the relevant management structures, while at the same time giving them the full range of relevant powers and - the full range of responsibility for the performance of their functional duties.

Keywords: national security, state security, security and defense sector, criterion, efficiency, public administration, law enforcement agencies, reforming law enforcement agencies.

Постановка проблеми

Підвищення ефективності державного управління правоохоронними органами залишається одним із пріоритетних завдань для кожної держави, адже йдеться про забезпечення національної безпеки, сталого розвитку, публічного порядку та національну стійкість в цілому. Особливого значення набуло це питання для нашої держави з 2014 року, коли проти України було розпочато так звану «гібридну війну» з боку російської федерації. Неприхована військова агресія проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року під виглядом «спеціальної військової операції», змусила всі інститути держави та суспільства до пошуку максимально результативних форм та методів реагування на сучасні виклики у сфері стабільності та державної безпеки. Відповідно, виникає потреба проаналізувати критерії ефективності державного управління правоохоронними органами з урахуванням розширення масштабу конфлікту та динамічних змін в обстановці у середовищі безпеки. Це, у свою чергу, обумовлює доцільність вивчення питання оцінювання діяльності правоохоронних органів, метою якого є орієнтація їх діяльності на виконання ними своїх основних завдань та функцій, що в умовах зумовленого потребою відбиття військової агресії значного дефіциту ресурсів, в тому числі фінансово-економічних та людських, набуває першочергового значення. Зважаючи на відсутність на законодавчому рівні поняття і переліку критеріїв оцінювання ефективності державного управління правоохоронними органами, дане питання потребує ґрунтовного теоретичного дослідження яке має стати підґрунтям для відповідних змін до національного законодавства України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Стан наукової розробки. Досліджуваній проблемі істотну увагу приділили такі науковці як О.М. Бандурка, О.В. Батраченко, Ю.В. Биковська, Є.О. Крапивін, О.А. Линдюк, О.М. Литвинов, М.В. Лошицький, В.В. Черней, А.Г. Чубенко та інші, однак питання класифікації критеріїв оцінювання ефективності правоохоронних органів як суб'єктів забезпечення національної безпеки держави досліджено частково, окремі аспекти цієї складної та багатоаспектної проблеми потребують подальших наукових розвідок.

Метою статті є аналіз критеріїв оцінювання ефективності державного управління правоохоронними органами та визначення шляхів їх використання у процесі реформування правоохоронних органів.

Виклад основного матеріалу

Стратегія національної безпеки України визначила «джерелом загроз незалежності України, її суверенітету і демократії недостатню ефективність державних органів, що ускладнює вироблення і реалізацію ефективної політики. Водночас зазначено, що непослідовність та незавершеність реформ і корупція перешкоджають виведенню української економіки з депресивного стану, унеможливлюють її стале і динамічне зростання, підвищують уразливість до загроз, підживлюють кримінальне середовище» [1]. Відповідно, питання підвищення ефективності державного управління виступає одним із важливих напрямів забезпечення національною безпеки та державної безпеки [2]. Як слушно відзначають К.І. Ровинська та М.П. Попов, управлінські рішення - це один з важливих елементів державно-управлінської безпеки, який отримує легітимізацію не тільки за умови його відповідності вимогам чинного законодавства України, а й за умови відповідності національним інтересам держави, національній безпеці держави загалом. Такі умови визначають низку об'єктивних вимог до суб'єктів ухвалення та відповідного змісту управлінських рішень, з огляду на забезпечення конституційного ладу, правового режиму, національної ідеї, територіальної цілісності [3].

Ефективність управління може бути визначена як повне досягнення реальної та соціально-корисної конкретної управлінської мети за мінімальних витрат ресурсів та управлінської енергії в оптимальний термін з урахуванням обставин зовнішнього та внутрішнього характеру. Отже, ефективність у найзагальнішому розумінні - це ступінь досягнення мети або відношення досягнутого результату до поставленої мети. Відповідно, вважаємо доцільним включення до аналізу ефективності державного управління правоохоронними органами висвітлення умов, за яких може бути досягнуто максимальний збіг результату та цілі, орієнтуючись при цьому на “ідеальний” стан системи, до якої вона повинна постійно прагнути. Оцінюючи ефективність органів державного управління, маємо постійно враховувати єдність і взаємозалежність суб'єкта і його компонентів та об'єкта управління [4, С. 217-223].

Погодившись із тим, що ефективність - це ступінь досягнення мети, слід наголосити на тому, що одна й та сама мета може бути досягнута шляхом виконання різних сукупностей завдань та функцій, що у свою чергу серед іншого визначається умовами, в яких доводиться функціонувати тій чи іншій системі (воєнно-політичні, економічні, політичні, правові, та ін.) і які можна умовно розглядати як зовнішні стосовно системи органів державного управління, що значною мірою характерно для діяльності саме правоохоронних органів. З іншого боку, поряд з умовами, в яких функціонує система, існують умови, що характеризують безпосередньо рівень забезпечення її функціонування (кадрові, організаційні, правові, фінансові та ін.). Раціоналізація державного управління правоохоронними органами в Україні та організаційно-правове забезпечення цього процесу мають відбуватися з урахуванням сумарного впливу комплексу суспільно- політичних чинників та вимагає визначення умов, що впливають на ефективність системи державного управління.

Базовою категорією у контексті досліджуваної проблематики виступає «критерій» як ознаки, межі, сторони прояву управління, за допомогою яких можна визначати рівень і якість управління, його відповідність потребам та інтересам суспільства. І саме це відрізняє їх від показників, які визначають виключно кількісні параметри процесу, явища. Аналіз наукової літератури дає підстави зробити висновок, про наявність різних підходів до розуміння критеріїв оцінювання ефективності діяльності державних органів (та й органів публічної адміністрації в цілому). Така ситуація обумовлена відсутністю на законодавчому рівні переліку критеріїв за якими оцінюється діяльність державних органів. При цьому, звичайно, критерії оцінки ефективності діяльності державних органів визначені на рівні підзаконних нормативно-правових актів.

Проблема виникає не з розумінням ефективності державного управління, яку можна оцінити шляхом порівняння отриманих позитивних соціальних результатів та витрат на їх досягнення, а з визначенням розмірів складових цієї формули ефективності - позитивних соціальних результатів та витрат. Пояснити це можна тим, що не всі позитивні соціальні результати (соціальний ефект) є безпосереднім досягненням діяльності органів управління. Ми вже звертали увагу на необхідність врахування при аналізі цього питання активної ролі керованих об'єктів, а також нерозривність зв'язку між державним управлінням та управлінням громадським як видом соціального управління [4].

Висвітлюючи питання критеріїв ефективності державного управління, необхідно зазначити, що кількісно виміряти ефективність функціонування системи управління апарату управління важко, тому основою визначення ефективності функціонування системи виступає якісна оцінка її стану [5, С. 57].

Враховуючи викладене, недоцільним видається пошук універсального критерію ефективності управління, мова скорше має вестися про систему критеріїв.

Доцільно виділити за рівнем загальності такі групи критеріїв:

1) критерії комплексної соціальної ефективності, в яких акцент робиться на встановлення залежності між системою державного управління та рівнем і якістю вирішення основних проблем розвитку суспільства. В якості інтегрованого критерію цього рівня може розглядатися соціальний ефект як сукупний і загальний позитивний результат, який отримує суспільство як при створенні, так і при споживанні матеріальних, соціальних і духовних благ;

2) критерії спеціальної соціальної ефективності (доцільність, витрати часу на вирішення управлінських питань та здійснення управлінських операцій, стиль функціонування державноуправляючої підсистеми, її підструктур та ланок, витрати на утримання і забезпечення функціонування державно-управляючої підсистеми, складність її організації і діяльності), які є визначальними при оцінці ефективності організації та функціонування системи органів виконавчої влади;

3) критерії конкретної соціальної ефективності, за якими ефективність визначається на рівні кожного державного органу через його управлінські рішення;

4) індивідуальної соціальної ефективності - за якими має оцінюватися ефективність посадових осіб

Визначальними критеріями ефективності державного управління виступає комплексна соціальна ефективність, що відображає стан та реальну роль вказаної системи в суспільній життєдіяльності. Критерії цієї групи є узагальнюючими, вони характеризують активність управляючої (керівної) та керованої підсистем в органічній єдності. Акцент в них робиться на встановлення залежності між системою держаного управління та рівнем і якістю вирішення основних проблем розвитку держави та суспільства. При цьому ефективність управління в тій чи іншій країні може визначатися із використанням порівняльного методу (порівняння з іншими країнами, в яких процеси відбуваються у відносно схожих умовах. В якості інтегрованого критерію ефективності державного управління може розглядатися соціальний ефект.

Соціальний ефект виникає завдяки раціональній організації суб'єктів управління (в першу чергу, підсистеми державних органів), оптимальному функціонуванню керованих об'єктів, відповідності діяльності суб'єктів і об'єктів потребам, інтересам та закономірностям розвитку суспільства. Обов'язковою ознакою соціального ефекту також виступає його прогресивність, стійкість, здатність бути джерелом та засобом подальшого розвитку. Відповідно, не повинні розглядатися як соціально ефективні короткочасні, тимчасові досягнення, що виникли через збіг обставин або витрачання неадекватних досягнутому результату ресурсів. Пам'ятаємо про синергетичний характер системи державного управління та загальновідоме правило «після цього не обов'язково означає внаслідок цього».

Критерії комплексної соціальної ефективності набувають особливого значення для державного управління, дозволяючи визначити якими формами та методами, що застосовуються в управлінні, можуть бути забезпечені високі показники розвитку.

Наступна група критеріїв може бути визначена як критерії спеціальної соціальної ефективності державного управління. Критерії ці висвітлюють організацію і функціонування безпосередньо державно-управляючої підсистеми (сукупності державних органів, що здійснюють управління).

Розглядаючи критерії спеціальної соціальної ефективності державного управління, що відображають рівень організації та функціонування управляючої підсистеми як цілісності, відзначимо, що до них відносять: витрати часу на вирішення управлінських питань та здійснення управлінських операцій; стиль функціонування державно-управлінської системи, її підсистем та організаційних структур; витрати на утримання і забезпечення функціонування державно-управлінської системи; складність організації і діяльності державно-управлінської системи; цілеорієнтованість організації і функціонування державно-управлінської системи [6, С. 154-156], а також, доцільність.

В ході опрацювання питання визначення напрямків організаційно-правового забезпечення ефективності і якості системи органів державного управління акцент має бути зроблено саме на критеріях спеціальної соціальної ефективності. Оцінка ефективності системи органів державного управління правоохоронними органами має враховувати весь комплекс критеріїв спеціальної соціальної ефективності, не розглядаючи певної групи критеріїв окремо, без врахування інших.

Першим критерієм є доцільність, яка відображає ступінь відповідності керівного впливу державно-управляючої підсистеми цілям, що об'єктивно обумовлені місцем цієї підсистеми у суспільстві, а також загальносвітовим цивілізаційним процесам. Так, існує певний набір критеріїв щодо адміністративних процедур та проходження служби (роботи) у правоохоронних органах, яких повинні дотримуватися органи державної влади, щоб відповідати цінностям демократичного суспільства. Європейський адміністративний простір побудовано на таких засадах: надійність та можливість прогнозування (правова впевненість); відкритість та прозорість; відповідальність; ефективність та результативність. Ці критерії є суттю Європейського адміністративного простору. Європейський адміністративний простір складається із спільних стандартів для здійснення державного управління, які визначаються законом і запроваджуються через систему заходів, процедур та механізмів підзвітності. Держави - кандидати до вступу в ЄС, однією з яких є і Україна, повинні спиратися на них при реформуванні систем державного управління, на що вказується і у наукових дослідженнях [7, С. 136 - 143].

Третім критерієм є витрати часу на вирішення управлінських питань, тобто це час, що витрачається на внутрішню управлінську діяльність (час на рух інформації в державно-управляючій підсистемі) або оптимальні витрати часу на прийняття управлінського рішення. Новації та передовий досвід в державному управлінні мають максимально швидко запроваджуватися у практику управління, інакше вони замість підвищення його ефективності гальмують розвиток об'єкта управління, призводять до відставання темпів розвитку суб'єкта управління від потреб об'єкта.

Наступний критерій - стиль функціонування державно-управляючої підсистеми, її підструктур та ланок - є концентрованим виразом стадій, форм і методів вирішення управлінських проблем, що застосовуються в ході здійснення управління. Тут основною вимогою є потреба оптимального вибору комплексу елементів управлінської діяльності та застосування їх для активного, систематичного та послідовного впливу на керовані процеси.

П'ятим критерієм є сукупні (економічні, технічні, кадрові та інші) витрати на утримання і забезпечення функціонування державно-управляючої підсистеми. Ключовим елементом цього критерію є фінансові витрати. Слід наголосити, що хоча проблема ця є найактуальнішою, оцінка ефективності державного управління лише за цим критерієм є принципово помилковим баченням суті проблеми, адже, обмежуючись кількісними показниками при аналізі витрат, деякі аналітики не враховують соціальних результатів діяльності управляючих суб'єктів, складності процесів управління та інших факторів, що впливають на ефективність витрат. Питання тут скоріше перебуває в площині неадекватності витрат на державне управління фінансово-економічному стану держави та соціальному ефекту, що досягається. Логічним висновком цього є недоречність зведення змісту процесу раціоналізації (або реформи) державного управління лише до кількісних параметрів (скорочення, зменшення, звуження), оскільки це вторинні процеси. Особливого значення цей критерій набуває в умовах відбиття військової агресії, коли основні зусилля держави та народу України концентруються на вирішенні завдань оборонно-безпекового характеру.

Останнім критерієм спеціальної соціальної ефективності є складність організації (а відповідно і діяльності) державно-управляючої підсистеми. Глибока спеціалізація та диференціація організаційних явищ є необхідною передумовою і фактором ефективного функціонування та розвитку державного управління. Великого значення набуватиме здатність структури організацій до розвитку через самоуправління, за рахунок своїх власних сил, оскільки управлінська підсистема та підсистема, якою управляють, виступають як частини однієї організаційної системи.

Оцінку ефективності підсистеми управляючих суб'єктів маємо здійснювати за схемою “цілі - час - стиль - витрати - складність”.

Важливу роль в оцінці управління відіграють критерії конкретної соціальної ефективності діяльності кожного державного органу, кожного конкретного управлінського рішення, дії, відносин. Зазначені критерії необхідні тому, що комплексна і спеціальна соціальна ефективність є наслідками конкретної соціальної ефективності, крім того в складних ієрархічних управляючих підсистемах можливі випадки, коли комплексна і спеціальна соціальна ефективність досягаються за рахунок активності одних управляючих компонентів при певній інертності інших. Наслідком цього може бути низький рівень роботи окремих органів при наявності загальних позитивних показників. Така ситуація не є бажаною, оскільки суспільству і державі потрібна ефективність кожного конкретного елемента державно-управляючої підсистеми поряд з ефективністю вказаної підсистеми в цілому [4].

Вирішення питання про критерії конкретної соціальної ефективності набуває особливої актуальності в умовах реформування системи державного управління правоохоронними органами, що відбувається в нашій державі. Адже для проведення реформи недостатньо констатувати неефективність системи державного управління та окремих її елементів або визначити прояви і наслідки цієї неефективності. Більш практично значущим є проблема розробки конкретних напрямків і заходів подолання цих недоліків. Зробити це можливо лише при наявності відповідних критеріїв оцінки ефективності конкретних органів, що складають підсистему державно-управляючого суб'єкта. Вихідним критерієм тут має стати відповідність напрямків, змісту і результатів управлінської діяльності органів тим параметрам, що визначені в компетенції органу. З точки зору юридичної науки, компетенція - це певний обсяг державної діяльності, покладений на конкретний орган, або коло питань, передбачених нормативно-правовими актами, які він має право вирішувати в процесі управлінської діяльності [8, С. 59]. Компетенція характеризує цілі, зміст, можливості і межі діяльності державного органу. Спираючись на розглянутий критерій, можна, виходячи з передбаченої нормативно-правовими актами компетенції органу, оцінювати його ефективність. З огляду на це принциповим завданням виступає перегляд кола питань, що вирішує кожний окремий державний орган з метою усунення паралелізму і дублювання функцій.

До критеріїв конкретної соціальної ефективності включають також законність рішень і дій органів публічної влади, реальність управлінських впливів, характер і обсяг взаємозв'язків відповідних органів публічної влади з громадянами, міра забезпечення в рішеннях і діях органу престижу держави, правдивість і доцільність управлінської інформації тощо.

Остання група критеріїв - це критерії індивідуальної соціальної ефективності, за якими, має оцінюватися ефективність посадових осіб органів державного управління, в тому числі правоохоронних органів. Посадова особа, як індивідуальний представник державного органу, наділена відповідною компетенцією, здійснює від його імені діяльність, результативність та ефективність якої не збігається за змістом з ефективністю органу як колективу службовців (у більшості випадків). Не даремно значна частина зарубіжної літератури, присвяченої проблемам ефективності управління, ґрунтується переважно на описі особистих рис, які потрібні ефективному менеджеру (керівникові), або того, що вони мають робити, щоб їхня діяльність була ефективною, дослідженні ролі лідера та феномену лідерства в цілому. Критерієм цього класу може виступати імідж працівників державного апарату, оскільки в більшості випадків посадова особа асоціюється у громадян з посадою, яку вона займає в державному органі. Відповідно, підвищуючи авторитет кожної окремої посадової особи правоохоронного органу, ми підвищуємо авторитет правоохоронного органу, що сприяє відповідно ефективності його діяльності. Крім того, якщо посада є первинною ланкою апарату державного управління, то саме виходячи з оцінки індивідуальної ефективності посадових осіб (за витратами часу, фінансовими витратами, рейтинговою оцінкою службовців у межах органу, його особистого внеску у досягнення цілей органу державного управління), можна отримати найбільш конкретні кількісні показники. Так, співставлення витрат ресурсів на конкретного службовця із результатами його діяльності, виходячи з теорії багатофакторності управління та його ефективності, може значною мірою сприяти аналізу доцільності існування даної посади у структурі органу. До критеріїв індивідуальної соціальної ефективності має входити також управлінська культура, що охоплює мотивацію діяльності посадової особи та рівень її свідомості, її знання, ступінь інтегрованості до системи управління [4].

Висновки

Розглянувши в загальному вигляді різні групи критеріїв соціальної ефективності державного управління в цілому та у сфері управління правоохоронними органами зокрема, а також окресливши критерії оцінки показників ефективності окремих органів та посадових осіб, було визначено методологічні засади, на підставі яких можна оцінювати рівень організації і функціонування держави та системи її органів та визначати, виходячи з цього, основні напрямки організаційно-правового забезпечення ефективності і якості системи органів державного управління, в тому числі у сфері правоохоронної діяльності.

Встановлено, що розглянуті критерії характеризують передусім реально існуючу систему державного управління, дозволяють оцінювати її ефективність, але не повною мірою дозволяють визначити той потенціал, що залишається не реалізованим. При цьому ключовою умовою досягнення цільових орієнтирів реформування правоохоронних органів виступає здійснення цих процесів на основі функціонального підходу, що убезпечить від потрапляння у пастку “панування структури над функцією”.

Аналізуючи існуючий стан державного управління правоохоронними органами, окреслено магістральні шляхи цього розвитку, і, найголовніше, здійснити науковий аналіз механізмів забезпечення реалізації цього розвитку. Встановлено критерії, які дали б нам інструментарій для оцінки співвідношення між потенціалом управління і ступенем його використання, між ресурсами управління та їх входженням у суспільну життєдіяльність. Звичайно, в умовах сьогодення всі ці процеси мають відбуватися у двох вимірах, де перший - це швидке реагування на існуючи виклики та загрози, зумовлені військовою агресією проти нашої держави, а другий - застосування методів стратегічного планування, моделювання та прогнозування розвитку системи органів державного управління та оцінку на основі розглянутих критеріїв ефективності змодельованих станів систем виходячи з прогнозованих показників [4]. Співставлення реального стану системи та прогнозованих показників дозволяє визначити ефективні шляхи реалізації функції щодо вдосконалення державного управління. Одним з таких шляхів є реформа правоохоронної системи.

Сьогодні умовою результативної реформи системи правоохоронних органів має стати переосмислення управлінських функцій і закріплення їх за відповідними управлінськими структурами з одночасним наділенням їх усією повнотою відповідних повноважень і - всією повнотою відповідальності за виконання своїх функціональних обов'язків.

державне управління правоохоронний агресія

Література:

1. Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року "Про Стратегію національної безпеки України": Указ Президента України від 14.09.2020 № 392/2020. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/392/2020#Text4.

2. Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2021 року "Про Стратегію забезпечення державної безпеки": Указ Президента України від 16 лютого 2022 року № 56/2022. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/n0088525-21#Text.

3. Ровинська К.І., Попов М.П. Державно-управлінська безпека як складова національної безпеки України. Ефективність державного управління. 2023. № 74/75. URL: https://epa.nltu.edu.ua/Archive/74/s12.pdf.

4. Павлов Д.М. Ефективність системи органів державного управління: поняття, умови та критерії оцінки. Наук. вісн. Нац. академії внутрішніх справ України. К.: НАВСУ. 2003. 217 - 223.

5. Цвєтков В.В. Державне управління: основні фактори ефективності (політико-правовий аспект). Х.: Видавництво “Право”, 1996. С. 57.

6. Мельник А.Ф., Оболенський Ю.О., Васіна А.Ю., Гордієнко Л.Ю. Державне управління: Навч. посіб. / За ред. А.Ф. Мельник. К.: Знання-Прес, 2003. 343 с.

7. Худавердієва В.А. Європейський адміністративний простір і його вплив на національні правові системи держав-членів Європейського Союзу і країн-кандидатів. Публічне управління та митне адміністрування, Спецвипуск, 2022. С. 136 - 143.

8. Битяк Ю. П., Богуцький В. В. та інші. Адміністративне право України / За заг. ред. Ю. П. Битяка. Харків: Право, 2000. С. 59.

References:

1. Rishennia Rady natsional'noi bezpeky i oborony Ukrainy vid 14.09.2020 "Pro Stratehiiu natsional'noi bezpeky Ukrainy": Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 14.09.2020 № 392/2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/lavs/shov/392/2020#Text4 [in Ukrainian].

2. Rishennia Rady natsional'noi bezpeky i oborony Ukrainy vid 30.12.2021 "Pro Stratehiiu zabezpechennia derzhavnoi bezpeky": Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 16.02.2022 № 56/2022. URL: https://zakon.rada.gov.ua/lavs/shov/n0088525-21#Text [in Ukrainian].

3. Rovyns'ka K.I., Popov M.P. (2023). Derzhavno-upravlins'ka bezpeka iak skladova natsional'noi bezpeky Ukrainy [Public administration security as a component of Ukraine's national security]. Efektyvnist' derzhavnoho upravlinnia. Vol. № 74/75. URL: https://epa.nltu.edu.ua/ Archive/74/s12.pdf [in Ukrainian].

4. Pavlov D.M. (2003). Efektyvnist' systemy orhaniv derzhavnoho upravlinnia: poniattia, umovy ta kryterii otsinky [Effectiveness of the system of public administration: concepts, conditions and evaluation criteria], (pp. 217 - 223). Nauk. visn. Nats. akademii vnutrishnikh sprav Ukrainy. Kyiv: NAVSU [in Ukrainian].

5. Tsvietkov V.V. (1996). Derzhavne upravlinnia: osnovni faktory efektyvnosti (polityko- pravovyj aspekt) [Public administration: main factors of efficiency (political and legal aspect)], (P. 57). Kharkiv: Vydavnytstvo “Pravo” [in Ukrainian].

6. Mel'nyk A.F., Obolens'kyj Yu.O., Vasina A.Yu., Hordiienko L.Yu. (2003). Derzhavne upravlinnia. Navch. posib. [Public administration: Education manual]. (P. 343). A.F. Mel'nyk (Ed.). Kyiv: Znannia-Pres [in Ukrainian].

7. Khudaverdiieva V.A. (2022). Yevropejs'kyj administratyvnyj prostir i joho vplyv na natsional'ni pravovi systemy derzhav-chleniv Yevropejs'koho Soiuzu i krain-kandydativ [European administrative area and its impact on national legal systems member states of the European Union and candidate countries]. (Pp. 136 - 143). Publichne upravlinnia ta mytne administruvannia, Spetsvypusk [in Ukrainian].

8. Bytiak Yu.P., Bohuts'kyj V.V. et. (2000). Administratyvne pravo Ukrainy: Navch. posib. [Administrative law of Ukraine: Education manual]. (P. 59). Yu.P. Bytiak (Ed.). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru