Побудова системи судових органів з вирішення комерційних спорів у тоталітарних державах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Побудова системи судових органів з вирішення комерційних спорів у тоталітарних державах

Шепель Тарас Петрович аспірант відділу теорії держави і права, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України, м. Київ

Анотація

Однією з ознак демократичної держави є наявність різноманітних свобод громадян та захищеність їх прав, що базується на незалежності гілок влади - законодавчої, виконавчої і судової. Першою ознакою не демократичної держави є слабкість або відсутність судової гілки влади. Авторитаризм, тоталітаризм починаються і закінчуються з узурпації всіх гілок влади певною політичною силою чи особою, і така узурпація неможлива без підкорення судової гілки влади. З поміж всіх видів юридичних спорів, підвідомчих судам, вплив на які бажає мати авторитарна чи тоталітарна влада, є комерційні, економічні, чи як їх називають в деяких пострадянських країнах - господарські спори. Довгий час збереження узалежненості системи вирішення господарських спорів обумовлювалося необхідністю її використання для перерозподілу державної власності доби СРСР на приватну власність осіб, які здобували політичну владу і контроль над законодавчою і виконавчою гілками влади.

Шляхи еволюції пострадянських країн, які опинялися під контролем клептократичних еліт, і відповідно опиралися демократизації, співпадали, чим і була певний час обумовлена подібність розвитку правових інституцій і соціальних відносин зокрема України з Російською Федерацією (РФ).

Проте Україна через складні суспільні перетворення стала на шлях демократичного розвитку і європейської інтеграції. Натомість РФ скотилася до найгіршої форми автократії, що призвело до розв'язання загарбницької війни проти України, і активно позбавляється всіх атрибутів демократичної держави, як то так і не побудована незалежна гілка судової влади.

Отже, перед Україною стоїть виклик після перемоги у російсько- українській війні досить швидко побудувати судові інституції для вирішення комерційних спорів, які будуть не тільки незалежними, а й не менш привабливими ніж у розвинених країнах західної Європи, що обумовлено необхідністю залучення іноземних інвестицій саме з розвинених демократичних країн світу. влада судовий узурпація

Тому нам бажано уникнути помилок, і не повторити російський шлях механічного запозичення закордонного досвіду, що саме по собі не призводить до утворення судових інституцій для вирішення комерційних спорів на основі незалежності і професійності суддів.

Ключові слова. Юрисдикційні органи, залучення іноземних інвестицій, утворення судових інституцій, демократичні країни Європи, досвід роботи арбітражних засідателів.

Shepel Taras Petrovych graduate student of the Department of Theory of State and Law, Institute of State and Law named after V.M. Koretsky of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv

BUILDING A SYSTEM OF JUDICIAL BODIES FOR RESOLVING COMMERCIAL DISPUTES IN TOTALITARIAN STATES

One of the signs of a democratic state is the presence of various freedoms of citizens and the protection of their rights, which is based on the independence of the branches of power - legislative, executive and judicial. The first sign of a non-democratic state is the weakness or absence of the judicial branch of government. Authoritarianism and totalitarianism begin and end with the usurpation of all branches of power by a certain political force or person, and such usurpation is impossible without the subjugation of the judicial branch of power. Among all types of legal disputes subordinate to the courts, on which an authoritarian or totalitarian government wants to influence, there are commercial, economic, or as they are called in some post-Soviet countries - economic disputes. For a long time, the preservation of the independence of the economic dispute resolution system was conditioned by the need to use it to redistribute the state property of the USSR era to the private property of individuals who gained political power and control over the legislative and executive branches of government.

The paths of evolution of the post-Soviet countries, which were under the control of kleptocratic elites and, accordingly, resisted democratization, coincided, which for a certain time was due to the similarity of the development of legal institutions and social relations, in particular, between Ukraine and the Russian Federation (RF).

However, due to complex social transformations, Ukraine has embarked on the path of democratic development and European integration. Instead, the Russian Federation has descended into the worst form of autocracy, which led to a war of aggression against Ukraine, and is actively stripping itself of all the attributes of a democratic state, and an independent branch of the judiciary has not yet been built.

Therefore, Ukraine faces a challenge after the victory in the Russian- Ukrainian war to quickly build judicial institutions for the resolution of commercial disputes, which will be not only independent, but also no less attractive than in the developed countries of Western Europe, which is due to the need to attract foreign investments from developed countries democratic countries of the world.

Therefore, it is desirable for us to avoid mistakes and not to repeat the Russian way of mechanical borrowing of foreign experience, which in itself does not lead to the formation of judicial institutions for resolving commercial disputes based on the independence and professionalism of judges.

Keywords. Jurisdictional bodies, attraction of foreign investments, formation of judicial institutions, democratic countries of Europe, work experience of arbitrators.

Постановка проблеми. В аспекті побудови юрисдикційних органів з вирішення господарських (комерційних) спорів цей досвід є цікавим, оскільки свого часу саме РФ пішла далі інших пострадянських держав, зокрема України, у запозиченні досвіду побудови судових органів з вирішення спорів у комерційній сфері саме від демократичних країн Європи.

Далі залишу поза увагою недержавні юрисдикційні органи РФ, як то міжнародний арбітраж та третейські суди (там проблеми не менші), і зосереджуся на побудові державних судів, які носять найменування "арбітражні суди", на основі запозичення моделі вирішення економічних спорів змішаним складом з залученням арбітражних засідателів.

Очевидно, що така модель вирішення спорів була запозичена з німецької правової системи. Проте це механічне запозичення не призвело до позитивних змін. Причиною цього є те, що в правових системах багатьох країн Європи, де вирішуються справи змішаним складом суду за участю комерційних суддів, переслідується мета утворення незалежного складу суду.

Для автократії, яка тяжіє до узалежнення судової влади така мета є ворожою, і відповідний інструмент, хоча і побудований за певним європейським зразком, виконує лише декоративну функцію, як це відбулося в РФ.

Таким чином, незважаючи на це механічне запозичення, російські державні арбітражні суди так і залишилися залежними від політичних і адміністративних впливів, переважно за рахунок збереження і розвитку неформальних практик впливу на суд, включаючи корупційні чинники.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Разом із тим, питання проблематики роботи системи судових органів з вирішення комерційних спорів у тоталітарних державах залишається малодослідженим, що дещо сповільнює владно-інституційну ефективність та розвиток вітчизняної демократії як публічно-соціального конструкту та гуманно-державницької надбудови.

Метою даної статті є обґрунтування сутності та змісту роботи системи судових органів з вирішення комерційних спорів у тоталітарних державах.

Виклад основного матеріалу. Звернуся до історії питання та нормативного регулювання діяльності змішаного складу арбітражного суду РФ за участі арбітражних засідателів.

Арбітражні засідателі стали вперше залучатися до розгляду справ у арбітражних судах в якості експерименту у 1995 році. Такий порядок був внормований ст. 8 Закону РФ від 05.05.1995 № 71-ФЗ "Про введення в дію Арбітражного процесуального кодексу РФ". Арбітражні суди та порядок здійснення судочинства за участі арбітражних засідателів був визначений Пленумом Вищого Арбітражного Суду РФ, який також сформував і список арбітражних засідателів. Аналіз отриманих результатів дозволив Вищому Арбітражному Суду РФ дійти висновку, що з певних категорій суперечок спеціальні знання і практичний досвід роботи арбітражних засідателів сприяють прийняттю законних і обґрунтованих рішень. Після цього інститут арбітражних засідателів було запроваджено у 2001 році з ухваленням Закону РФ від 30 травня 2001 р. № 70-ФЗ "Про арбітражних засідателів арбітражних судів суб'єктів Російської Федерації", яким врегульовані питання статусу арбітражних засідателів, їх залучення до здійснення правосуддя, питання оплати праці.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону про арбітражних засідателів арбітражними засідателями можуть бути громадяни, які досягли 25 років, але не старші 70 років, з бездоганною репутацією, які мають вищу освіту та стаж роботи у сфері економічної, фінансової, юридичної, управлінської або підприємницької діяльності не менше ніж п'ять років. Відповідно до закону арбітражні засідателі беруть участь у розгляді справи і ухваленні рішення нарівні з професійними суддями. При здійсненні правосуддя вони мають права і несуть обов'язки судді.

Списки арбітражних засідателів формують арбітражні суди суб'єктів РФ на основі пропозицій про кандидатури арбітражних засідателів, направлених торгово-промисловими палатами, асоціаціями та об'єднаннями підприємців, іншими громадськими та професійними об'єднаннями. Арбітражний суд суб'єкта РФ організує перевірку достовірності відомостей про кандидатури арбітражних засідателів. Списки арбітражних засідателів представляються арбітражними судами до Верховного Суду РФ та затверджуються Пленумом Верховного Суду Російської Федерації.

Арбітражний засідатель здійснює свої повноваження протягом двох років, після закінчення строку повноважень арбітражний засідатель може бути неодноразово включений до списків арбітражних засідателів.

Частиною 3 статті 17 Арбітражного процесуального кодексу РФ передбачено розгляд арбітражним судом першої інстанції у складі судді та двох арбітражних засідателів економічних спорів та інших справ, що виникають з цивільних та інших правовідносин, якщо будь-яка із сторін заявить відповідне клопотання.

Залучення до розгляду справ арбітражних засідателів регламентується статтею 19 Арбітражного процесуального кодексу РФ (далі - АПК РФ), яка передбачає, що арбітражні засідателі можуть бути залучені до розгляду справ в арбітражних судах першої інстанції відповідно до АПК РФ та інших федеральних законів за клопотанням сторони у зв'язку з особливою складністю справи та необхідністю використання спеціальних знань у сфері економіки, фінансів, управління.

Кандидатури арбітражних засідателів визначаються зі списку арбітражних засідателів, затвердженого в установленому законом порядку, з урахуванням їхньої спеціалізації шляхом випадкової вибірки з використанням автоматизованої інформаційної системи або іншим способом, що застосовується в арбітражному суді для формування складу суду.

В 2010 році застосування інституту арбітражних засідателів було дещо звужене. Так, їхнє залучення до розгляду справи стало можливим лише у зв'язку з особливою складністю справи та (або) необхідністю використання спеціальних знань у сфері економіки, фінансів, управління. У АПК РФ немає критеріїв визначення справ особливої складності, отже, важлива роль судового розсуду у цьому питанні. Тоді ж було розширено перелік підстав, якими суддя має право розглянути справу одноосібно, незважаючи на задоволене клопотання про розгляд справи за участю арбітражних засідателів.

З 2015 року російські правники констатують, що арбітражні засідателі до вирішення справ залучаються вкрай рідко, і констатують занепад цього інституту, підіймаючи питання щодо його повного згортання чи реформи.

Проте навіть побіжний аналіз причин згортання цього інституту дозволяє дійти висновків про причини його занепаду в державі, де реалізується політика узалежнення судової в лади з метою як системного (на догоду політичним інтересам і репресивним потребам) так і точкового (корупційного) впливів на суд і рішення по конкретним справам, які вони виносять, особливо економічним.

Як ми бачимо, росіяни досить непогано зі старту внормували функціонування змішаного складу суду для вирішення комерційних спорів, майже повністю скопіювавши німецьку модель палат з вирішення комерційних спорів за участі комерційних суддів.

Так, спільним є як підхід до формування списків арбітражних засідателів, порядок залучення і участі у вирішенні справи, так і вимоги до них, а також інстанційність судів де розгляд справ можливий змішаним складом суду (перша інстанція).

На мою думку, рух шляхом запозичення моделі запровадження вирішення комерційних спорів змішаним складом суду за участі представників, делегованих

бізнесом, в період 1995-2001 років був відображенням інерційного пострадянського запиту певних верств російського суспільства і можливо навіть політичних сил поставити країну на шлях демократичного розвитку. Проте зміна політичних еліт через прихід до влади Путіна у 2000 році і поступова побудова протягом всього строку його правління по суті автократичної держави, з узурпацією всіх гілок влади, включаючи підкорення судової, звів нанівець перспективи демократичного розвитку РФ і всіх атрибутів цього розвитку.

Так, про дієвість будь-якої реформи можна говорити по спливу певного часу. А в РФ інститут арбітражних засідателів функціонує вже понад 27 років, а відповідно перші оцінки його ефективності можливо було спостерігати вже через кілька перших років існування.

Цікавими є дослідження починаючи з 2012 року, оскільки вони базуються на тривалій історії функціонування інституції. Так, цікавими є висновки дослідження датованого 2012 роком "Дослідження роботи російських арбітражних судів методом статистичного аналізу", проведеного Інститутом проблем правозастосування в Санкт-Перетербурзі у 2012 році. За статистикою 2008-2011 років, як зазначається у наведеному дослідженні, за участі арбітражних засідателів розглянуто лише 0,2 відсотка справ. Якщо перевести ці відсотки у кількість, то це орієнтовно 10 000 справ з понад 5 000 000 справ, розглянутих арбітражними судами за вказані роки. Також дослідження виявило, що (за вибіркою справ) строки вирішення справ за участі арбітражних засідателів є значно довшими, порівняно з одноособовим вирішенням справи суддею - 95 днів проти 40.

Які ж помилки, чи свідомі хиби були допущені росіянами при побудові інституту вирішення економічних спорів за участі арбітражних засідателів за німецьким зразком?

Я вважаю першою і фундаментальною помилкою було доручення розробки і запровадження цього інституту Вищому арбітражному суду РФ. Склалася ситуація, коли істотне реформування з застосуванням іноземного досвіду країн західної Європи було довірене самому органу, який потрібно було реформувати. Система арбітражних судів РФ була побудована з радянського арбітражу, який історично не мав і не здобув необхідного рівня незалежності від сторонніх впливів, і довіри як з боку бізнесу, що лише виник в РФ, так і іноземних інвесторів.

Як наслідок, реформа була запроваджена таким чином, що її зміст з одного боку був:

- чистим копіюванням німецької моделі, зокрема в частині базових вимог до засідателів (вік, кваліфікація), порядку формування їх списків (за поданням торгових палат та бізнес-асоціацій), інстанційності (у судах першої

інстанції), особливостей процесуальної участі у вирішенні справ (за клопотанням сторони у складних справах).

- залишав за арбітражними судами цілковитий контроль від формування списку арбітражних засідателів до винесення рішення, і зберіг право арбітражного суду наступної інстанції скасувати це рішення.

Тобто цей інститут був запроваджений в такий спосіб, що реально бізнесу, в особі організацій (палати, асоціації) не дали можливості самостійно формувати списки арбітражних засідателів, а арбітражні суди залишили з собою право як залучати так і відмовляти в їх залученні, так і скасовувати рішення прийняте за участі засідателів.

На тлі всього цього інститут арбітражних засідателів в РФ став майже виключно інструментом "процесуальних диверсій". Його впровадження розширило поле процесуального маневру недобросовісних сторін спору та суду, за певних умов (і припускаємо корупційного консенсусу). Зокрема стало значно простіше затягувати розгляд справ, і умисно створювати підстави для скасування рішень на підставі процесуальних порушень. Так, в одних випадках цілком обґрунтоване рішення могло бути скасоване судом вищої інстанції через те що сторонам було відмовлено в залученні засідателів до вирішення справи, в інших навпаки через нібито необґрунтоване залучення засідателів, що суд цілком визначав на власний розсуд. Жонглювати цим аргументом суддям досить просто з огляду на недостатню внормованість поняття "складна справа" і природну дискретність визначення відповідної категорії.

Російські правники і навіть самі судді зауважували, що часто сторони заявляють клопотання про вирішення справи за участю засідателів з метою затягування розгляду справи. Ухвала про відмову підлягає оскарженню, отже судді не часто відмовляли в залученні засідателів через те, що ухвали про відмову досить часто скасовувалися.

Інститут арбітражних засідателів часто критикується зокрема російськими суддями, як "іноземний елемент", що лише заважає їм працювати.

На позитивний ефект від запровадження інституту арбітражних засідателів також важко було розраховувати, з огляду на те, що він запроваджувався лише у першій інстанції, без будь-яких особливостей при перегляді справ в порядку апеляції та касації. Отже, навіть при тому що участь засідателів мала позитивний ефект при вирішенні справи в першій інстанції, засоби вчинення впливу (політичний, адміністративний чи корупційний) на суд апеляційної та касаційної інстанції залишаються традиційними, як і для будь-якої іншої справи розглянутої лише одноособовим чи колегіальним складом професійних суддів.

Зазначене дозволяє дійти висновку, що застосування практики вирішення спорів змішаним складом суду доцільне лише в умовах, коли суд дійсно є незалежним, і переслідує лише мету підвищення фаховості у вирішенні правових чи інших питань за рахунок галузевих спеціалістів, та підвищення довіри сторін до складу суду, де присутні представники, що делеговані бізнес- спільнотою. Такі умови безперечно існують в розвинених демократичних країнах з незалежною судовою гілкою влади, де виник і успішно діє інститут комерційних суддів, зокрема в Німеччині.

Запровадження його в судову систему, узалежнену від різноманітних впливів і піддану корупції, в такий спосіб, що це б сприяло утвердженню її незалежності і зростання довіри до суди є досить складним завданням. Як показав російський досвід, цей інститут неможливо ефективно втілити в авторитарній державі, оскільки утворення незалежного суду не відповідає меті автократичної влади, яка навпаки хоче зберегти вплив на будь-яку судову справу.

Цей російський досвід може бути корисним для України при формуванні власних шляхів побудови комерційних (господарських) судів, щоб не припуститися аналогічних помилок.

Запровадження вирішення значних господарських спорів в Україні змішаним складом суду за участі у складі суду фахівців, делегованих бізнесом, здатне в короткий термін підвищити рівень незалежності і фаховості господарських судів, оскільки:

- Ці зміни не передбачають фундаментальних змін в структурі

судів, чи змін у кадровому складі суддів;

- Потрібно лише нормативно закріпити порядок формування

списків присяжних та особливості вирішення справ за їх участю.

При цьому не потрібно, і навіть шкідливо копіювати приміром модель комерційних палат Німеччини, щоб не повторити негативний російський досвід.

Слід запозичити лише сам принцип формування списків комерційних суддів бізнес-спільнотою, та зменшити можливість впливу державного суду на винесені рішення при їх перегляді.

Списки має складати комісія, що формується з більшості представників бізнес-спільноти (торгових палат, асоціацій, інших форм об'єднань підприємств).

Запроваджувати змішаний суд доцільно в апеляційній інстанції. За умови можливості неупередженого апеляційного перегляду змішаним складом суду ризики та мотиви неправомірних впливів недобросовісних сторін на суд першої інстанції нівелюються. Отже запроваджувати змішаний склад суду у першій інстанції не має сенсу, і до того ж такий порядок значно збільшив би строки вирішення справ.

Змішаним складом суду має переглядатися будь-яка господарська справа, за клопотанням сторони, за умови сплати судового збору і видатків за такий перегляд. Залучення змішаного складу суддів не має віддаватися на розсуд суду, і бути підставою для окремого кола оскарження цієї процесуальної дії.

При касаційному перегляді касаційна інстанція не повинна мати права змінювати рішення, а лише в разі скасування направляти його на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі за участю комерційних суддів.

Стосовно терміну "комерційні судді", то в Україні наразі ввести його без змін до Конституції України неможливо, оскільки Основний закон передбачає єдину форму участі народу в здійсненні правосуддя - через присяжних. Саме тому, після громадського обговорення ініціативи запровадження змішаного складу суду для вирішення господарських справ в законодавство було введено поняття "присяжні для розгляду господарських справ" (ч.2 ст.64 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів").

Висновки

Наразі, концепція запровадження змішаного складу суду для вирішення господарських справ запропонована і проходить громадське обговорення.

Література

1. Арбитражный процессуальный кодекс Российской Федерации от 24.07.2002 № 95- ФЗ (ред. от 30.12.2021) (с изм. и доп., вступ. в силу с 10.01.2022). // СПС КонсультантПлюс: Законодательство.

2. Федеральный закон от 30 мая 2001 года № 70-ФЗ "Об арбитражных заседателях арбитражных судов субъектов Российской Федерации"//Первоначальный текст документа опубликован в изданиях "Парламентская газета", N 99, 01.06.2001.

3. Дмитриева А.В., Титаев К.Д., Четверикова И.В. И 88 Исследование работы российских арбитражных судов методами статистического анализа / под ред. К. Титаева. - СПб.: Институт проблем правоприменения при Европейском университете в Санкт- Петербурге, 2012. - 108 с. ISBN 978-5-94380-143-3

4. Озманян, Х.Э. Некоторые проблемы института арбитражных заседателей / Х.Э. Озманян // Гуманитарные и правове проблемы современной России: материалы XVI межвузовской студенческой научно-практической конференции, Новосибирск, 29 апреля 2021 года. - Новосибирск: ИЦ НГАУ "Золотой колос", 2021. - С. 210-212.

5. Конституція України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - Режим доступу до ресурсу: http://zakon3.rada.gov.ua.

6. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Рада Європи; Конвенція, Міжнародний документ від 04.11.1950 [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: https://www.google.com.ua.

7. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості ВерховноїРади (ВВР), 2016, № 31, ст.545);

8. Веґен Г., Шепель T. Діяльність комерційних суддів у Німеччині. Історія та перспективи відновлення діяльності комерційних суддів в Україні із застосуванням німецького досвіду. - Київ, 2020. - 23 с.

9. Шепель Т, Бойченко Є. Європейське спрямування господарського судочинства. Газет "Юридична газета" Опубліковано в №11 (509) 2016р., Режим доступу до ресурсу: https://yur-gazeta.com/publications/practice/gospodarske-pravo/evropeyske-spryamuvannya- gospodarskogo-sudochinstva.html

10. Шепель Т.П. Концепція утворення на базі господарського суду змішаного суду за участі присяжних, делегованих бізнес-спільнотою (присяжних-арбітрів). - Київ, 2019. - 12 с. Режим доступу до ресурсу:кйр 8://бе]иге. Гоипба 1іоп/1іЬгагу/копсерсіа-2аргоуаб 2кеппіа- treteiskykh-prysi azhnykh

1. References:

1. Arbitrazhnyjprocessual'nyj kodeksRossijskojFederacii ot 24.07.2002 № 95-FZ[Arbitration Procedural Code of the Russian Federation dated July 24, 2002 No. 95-FZ]. [in Russian].

2. Federal'nyj zakon "Ob arbitrazhnyh zasedateljah arbitrazhnyh sudov sub#ektov Rossijskoj Federacii" [Federal Law "On Arbitration Assessors of Arbitration Courts of the Subjects of the Russian Federation"]. [in Russian].

3. Dmitrieva, A.V., Titaev, K.D., Chetverikova, I.V. (2012). Issledovanie raboty rossijskih arbitrazhnyh sudov metodami statisticheskogo analiza [Study of the work of Russian arbitration courts using statistical analysis methods]. SPb.: Institut problem pravoprimenenija pri Evropejskom universitete v Sankt-Peterburge [in Russian].

4. Ozmanjan, H. Je. (2021). Nekotorye problemy instituta arbitrazhnyh zasedatelej [Some problems of the institution of arbitration assessors]. Proceedings from XVI mezhvuzovska

2. studencheska nauchno-prakticheska konferencia "Gumanitarnye i pravove problemy sovremennoj Rossii" - The XVI interuniversity student scientific and practical conference " Humanitarian and legal problems of modern Russia ". (pp. 210-212). Novosibirsk: IC NGAU "Zolotoj kolos" [in Russian].

5. Konstitudja Ukrami [Constitution of Ukraine]. (n.d). zakon3.rada.gov.ua Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua. [in Ukrainian].

6. Konvendja pro zahist prav ljudini і osnovopolozhnih svobod [Convention on the protection of human rights and fundamental freedoms]. www.google.com.ua Retrieved from https://www.google.com.ua. [in Ukrainian].

7. Zakon Ukrami "Pro sudoustrij і status suddm> [The Law of Ukraine "On the Judiciary and the Status of Judges"]. (2016). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. Kyiv: Parlam. vyd-vo [in Ukrainian].

8. Veґen, G., Shepel', T. (2020). Dijal'nist' komercijnih suddiv u Nimechchini. Istorija ta perspektivi vidnovlennja dijal'nosti komercijnih suddiv v Ukrami iz zastosuvannjam nimec'kogo dosvidu [Activity of commercial courts in Germany. History and prospects for the renewal of the activity of commercial courts in Ukraine based on the German law], Knv [in Ukrainian].

9. Shepel', T, Bojchenko, Є. (2016). Єvropejs'ke sprjamuvannja gospodars'kogo sudochinstva [European straightening of the ruler's justice]. yur-gazeta.com Retrieved from https://yur-gazeta.com/ publications/practice/gospodarske-pravo/evropeyske-spryamuvannya-gospodarskogo-sudochinstva.html [in Ukrainian].

10. Shepel', T.P. (2019). Koncepcija utvorennja na bazi gospodars'kogo sudu zmishanogo sudu za uchasti prisjazhnih, delegovanih biznes-spil'notoju (prisjazhnih-arbitriv) [The concept of establishing, on the basis of the State Court, a mixed trialfor the participation ofjurors delegated by business (jury-arbitrators)]. Knv. Retrieved from https://dejure.foundation/library/koncepcia- zaprovadzhennia-treteiskykh-prysiazhnykh [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru