Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, та заінтересовані особи як учасники цивільних справ різних видів цивільного судочинства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, та заінтересовані особи як учасники цивільних справ різних видів цивільного судочинства

Чурпіта Ганна Вікторівна, доктор юридичних наук, професор кафедри цивільно-правових дисциплін, Національна академія внутрішніх справ, м. Київ

Анотація

У науковій статті визначено юридичну природу, а також цивільний процесуальний статус третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, та заінтересованих осіб як учасників цивільних справ різних видів цивільного судочинства.

Встановлено, що критеріями для порівняння юридичної природи та цивільного процесуального статусу заінтересованих осіб як учасників цивільних справ окремого провадження та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, як учасників цивільних справ позовного провадження, є:

1) порядок вступу у справу. Заінтересовані особи можуть бути залучені до участі у справі за ініціативою суду, а також вступити у процес за власною ініціативою. Водночас, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу за власною ініціативою, їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи або за рішенням суду;

2) цивільний процесуальний статус. Як заінтересовані особи, так і треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, наділяються процесуальними правами і обов'язками, які встановлені ст. 43 ЦПК України, тобто загальними цивільними процесуальними правами та обов'язками усіх учасників справи. Водночас, окрім загальних цивільних процесуальних прав та обов'язків, які передбачені ст. 43 ЦПК України, заінтересовані особи як учасники цивільних справ окремого провадження додатково мають спеціальні цивільні процесуальні права та обов'язки сторін, визначені у ст. 49 ЦПК України, за винятками, встановленими у розділі IV ЦПК України.

Щодо цивільного процесуального інтересу як третього елементу процесуального статусу, то відповідний цивільний процесуальний інтерес заінтересованих осіб у справах непозовного цивільного судочинства може полягати у їх прагненні як домогтися ухвалення судового рішення про задоволення відповідної заяви, так і відмови у її задоволенні. Водночас, цивільний процесуальний інтерес третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, полягає у прагненні таких третіх осіб домогтися ухвалення судового рішення на користь сторони, на боці якої вони виступають;

3) правові наслідки ухвалення судового рішення у справах за участю відповідних суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин. Судове рішення, ухвалене у справах окремого провадження, може як бути підставою для виникнення у заінтересованих осіб прав та обов'язків щодо заявника, так і не мати відповідних правових наслідків. Водночас, у справах позовного провадження судове рішення обов'язково повинно мати вплив на права або обов'язки третіх осіб щодо однієї зі сторін, адже це є їх передумовою для участі у справі.

Ключові слова: треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, заінтересовані особи, цивільний процесуальний статус, цивільні процесуальні права, цивільні процесуальні обов'язки, цивільний процесуальний інтерес, справи про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Abstract

Churpita Hanna Viktorivna Doctor of legal sciences, professor of the department of civil and legal disciplines, National Academy of Internal Affairs, Kyiv

THIRD PARTIES WHO DO NOT CLAIM INDEPENDENT CLAIMS

The scientific article defines the legal nature, as well as the civil procedural status of third parties who do not make independent claims regarding the subject of the dispute, and interested parties as participants in civil cases of various types of civil proceedings.

It has been established that the criteria for comparing the legal nature and civil procedural status of interested persons as participants in civil cases of separate proceedings and third parties who do not make independent claims regarding the subject of the dispute as participants in civil cases of legal proceedings are:

1) the procedure for joining the case. Interested persons can be involved in the case at the initiative of the court, and also enter the process on their own initiative. At the same time, third parties who do not make independent claims regarding the subject of the dispute may enter the case on their own initiative, they may be involved in the case also at the request of the parties to the case or by court decision;

2) civil procedural status. Both interested parties and third parties who do not make independent claims regarding the subject of the dispute are granted procedural rights and obligations, which are established by Art. 43 of the Civil Procedure Code of Ukraine, that is, general civil procedural rights and obligations of all participants in the case. At the same time, in addition to the general civil procedural rights and obligations provided for in Art. 43 of the Civil Procedure Code of Ukraine, interested persons as participants in civil cases of separate proceedings additionally have special civil procedural rights and obligations of the parties, defined in Art. 49 of the Code of Criminal Procedure of Ukraine, with the exceptions established in Chapter IV of the Code of Criminal Procedure of Ukraine.

As for the civil procedural interest as the third element of the procedural status, the relevant civil procedural interest of the interested parties in cases of non- suitable civil proceedings may consist in their desire both to achieve the adoption of a court decision on the satisfaction of the relevant application, and its refusal to satisfy it. At the same time, the civil procedural interest of third parties who do not make independent claims regarding the subject of the dispute consists in the desire of such third parties to obtain a court decision in favor of the party on whose side they appear;

3) legal consequences of the adoption of a court decision in cases involving the relevant subjects of civil procedural legal relations. A court decision adopted in the case of a separate proceeding may both be the basis for the emergence of rights and obligations of the interested parties in relation to the applicant, and may not have the corresponding legal consequences. At the same time, in cases of legal proceedings, the court decision must necessarily have an impact on the rights or obligations of third parties in relation to one of the parties, because this is their prerequisite for participating in the case.

Keywords: third parties who do not make independent claims regarding the subject of the dispute, interested parties, civil procedural status, civil procedural rights, civil procedural obligations, civil procedural interest, cases of recognition of unsubstantiated assets and their collection into state income.

Постановка проблеми

юридичний цивільний статус заінтересована особа

Одним із найважливіших інститутів цивільного судочинства є інститут учасників справи.

В юридичній літературі зазначається, що термін «учасники справи» застосовується для позначення групи учасників процесу, юридично заінтересованих у справі і, як наслідок, наділених комплексом процесуальних прав, що дають їм можливість впливати на рух цивільного процесу. Відтак застосування відповідного терміна звільняє від необхідності при формулюванні прав та обов'язків учасників цивільного процесу на різних його стадіях щоразу перелічувати їх суб'єктів [1, с. 75].

Український законодавець диференціює учасників справи залежно від виду цивільного судочинства, у якому вони беруть участь.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Водночас, у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи (ч. 2 ст. 42 ЦПК України).

У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 42 ЦПК України).

Хоча у ЦПК України і міститься вичерпний перелік учасників справи, поняття відповідного процесуального інституту у національному цивільному процесуальному законодавстві відсутнє.

Як вбачається із наведених правових норм, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, та заінтересовані особи є учасниками цивільних справ різних видів цивільного судочинства (відповідно, позовного та окремого провадження) з дещо схожим процесуальним статусом, який ми і проаналізуємо у межах цієї наукової розвідки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Необхідно звернути увагу на те, що інститут третіх осіб та заінтересованих осіб у контексті порівняння їх цивільного процесуального статусу предметно не досліджувався у науці цивільного процесуального права. Вчені-процесуалісти до сьогодні предметом своїх наукових пошуків обирали, здебільшого, інститут учасників справи у цілому або ж досліджували процесуальні статуси окремих суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин. Правничій громадськості відомі наукові праці з окресленої проблематики, зокрема таких науковців, як: С. С. Бичкова, Ю. В. Білоусов, К. В. Гусаров, П. П. Заворотько, О. С. Захарова, В. В. Комаров, С. О. Погрібний, Ю. Д. Притика, Г. О. Світлична, В. І. Тертишніков, І. В. Удальцова, С. Я. Фурса, Ю. С. Червоний, М. Й. Штефан та ін.

Діалектичне засвоєння доробків перелічених вище науковців є невід'ємною передумовою подальших наукових розвідок з відповідної проблематики, необхідність яких актуалізується через відсутність монографічних робіт, присвячених компаративістичній характеристиці процесуальних статусів учасників справи різних видів цивільного судочинства.

Мета статті. Виходячи з викладеного, метою цієї наукової статті є визначення та порівняння юридичної природи, а також цивільних процесуальних статусів третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, та заінтересованих осіб як учасників цивільних справ різних видів цивільного судочинства.

Виклад основного матеріалу

Отже, як вже відмічалося, заінтересовані особи та треті особи є учасниками справ, відповідно, окремого та позовного провадження.

Одразу варто звернути увагу на те, що законодавець є непослідовним у найменуванні зазначеної категорії осіб, які беруть участь у справах окремого провадження. Так, у ч. 4 ст. 294 ЦПК України зазначені особи іменуються «заінтересованими особами». Водночас відповідно до ч. 3 ст. 42 ЦПК України такі особи є вже «іншими заінтересованими особами».

Змістовної різниці у наведених найменуваннях окресленої категорії учасників справ окремого провадження не вбачається. Відтак вважаємо, законодавчу термінологію необхідно привести до внутрішньої узгодженості. У зв'язку із цим доцільніше для позначення осіб, які беруть участь у справах окремого провадження, поряд із заявником, використовувати єдине термінологічне словосполучення «заінтересовані особи»: бо незрозуміло, стосовно яких осіб, які беруть участь у справі, заінтересовані особи є «іншими»? Якщо стосовно заявника, то він не є заінтересованою особою, а має самостійний цивільний процесуальний правовий статус.

Тому необхідно внести відповідні зміни до редакцій ч. 3 ст. 42 ЦПК України, виключивши з відповідної правової норми термін «інші».

З огляду на це у подальшому у межах нашого дослідження ми використовуватимемо єдине найменування - «заінтересовані особи».

Принагідно зауважимо, що законодавство деяких країн ЄС містить дефініцію заінтересованих осіб. Так, ЦПК ЕР визначає заінтересованих осіб як таких, які відповідно до закону мають право оскаржити постанову, ухвалену у непозовному судочинстві (ч. 3 ст. 198).

ЦПК Болгарії (ч. 2 ст. 544) окреслює коло заінтересованих осіб, якими можуть бути: особи, відносини яких із заявником залежать від факту, що встановлюється судом; організації та установи, які мали б видати відповідний документ, проте не в змозі відновити його; організації та установи, у які заявник має намір подати ухвалене за наслідками розгляду справи рішення суду.

В юридичній літературі заінтересовані особи визначаються як: учасники процесу, на суб'єктивні права чи обов'язки яких потенційно можуть вплинути межі законної сили рішення суду у конкретній справі [2, с. 3]; особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права й обов'язки [3, с. 7]; суб'єкти, які мають юридичну заінтересованість у справі, оскільки рішення суду про встановлення юридичного факту чи стану впливає чи може вплинути в подальшому на їх суб'єктивні права чи обов'язки [4, с. 8-9]; особи, на матеріально-правові інтереси яких може вплинути судове рішення [5, с. 18].

Отже, більшість представників процесуальної доктрини схиляються до думки, що заінтересованими особами є особи, які мають юридичну заінтересованість у розгляді справи і на права, свободи чи інтереси яких може вплинути ухвалене у справі окремого провадження судове рішення.

В цілому така позиція видається обґрунтованою, з таким уточненням. Наявність юридичної заінтересованості властива для всіх учасників справи. Відтак вона поглинається належністю заінтересованих осіб до зазначеної класифікаційної групи учасників цивільного процесу.

З огляду на викладене заінтересованими особами слід вважати осіб, на права, свободи чи інтереси яких може вплинути ухвалене у справах окремого провадження судове рішення.

Ступінь юридичної заінтересованості таких осіб може бути різним. Залежно від цього можна виокремити, насамперед, осіб, які мають матеріально- правову заінтересованість у справі. Наприклад, один із подружжя у справах про розірвання шлюбу за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі; спадкоємці у справах про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні; батьки (один із батьків) у справах про усиновлення тощо.

Заінтересованими особами також слід визнати осіб, на яких покладається обов'язок посприяти у реалізації права, заради якого особа звернулася до суду (органи пенсійного фонду у справах про встановлення факту перебування на утриманні, орган ДРАЦСу у справах про визнання розірвання шлюбу фіктивним та ін.).

Вочевидь, слід визнати, що склад заінтересованих осіб залежить від сутності вимоги, яка розглядається судом, а також від тієї правової мети, задля досягнення якої заявник звертається до суду.

Зазначимо, що заінтересовані особи можуть бути залучені до участі у справі за ініціативою суду, а також вступити у процес за власною ініціативою. Значення правильного визначення заінтересованих осіб і залучення їх до участі в розгляді справи полягає в тому, що лише за участі заінтересованих осіб можна встановити наявність або відсутність у справі спору про право, об'єктивно розглянути всі подані заявником докази [6, с. 545].

Щодо цивільного процесуального статусу заінтересованих осіб, то, на думку М. М. Ясинка, його можна порівняти із контролером, що стежить за тим, щоб у ході судового розгляду заяви не було порушено її особистих прав чи інтересів, оскільки заявники шляхом установлення певного юридичного факту можуть втручатись в уже сформоване коло інтересів заінтересованих осіб [7, с. 57].

Незважаючи на специфіку непозовного цивільного судочинства та мету участі у відповідних справах заінтересованих осіб, законодавець наділив їх тотожним зі сторонами у позовному провадженні цивільним процесуальним статусом: вони мають усі загальні права учасників справи, передбачені у ч. 1 ст. 43 ЦПК України, на них покладені загальні цивільні процесуальні обов'язки, передбачені ч. 2 ст. 43 ЦПК України, а також спеціальні цивільні процесуальні права та обов'язки сторін, визначені у ст. 49 ЦПК України, за винятками, встановленими у розділі IV ЦПК України.

І якщо наявність у заінтересованих осіб загальних цивільних процесуальних прав та обов'язків учасників справи видається логічною, то положення щодо наділення їх спеціальним цивільним процесуальним статусом сторін викликає, щонайменше, подив. Адже заінтересовані особи не подають до суду заяву з метою відкриття окремого провадження, а отже, не є заявниками і не можуть мати спеціальних цивільних процесуальних прав позивача. Не можуть набувати заінтересовані особи і цивільних процесуальних прав та обов'язків відповідача: подана заявником заява спрямовується на встановлення фактів, що мають юридичне значення, і не має на меті притягнення заінтересованих осіб для відповіді за пред'явленими у ній вимогами.

У зв'язку із цим вважаємо, що із закріпленої у ч. 8 ст. 49 ЦПК України правової норми необхідно виключити положення щодо наявності у заявників у справах окремого провадження прав та обов'язків відповідача, а в інших заінтересованих осіб - прав та обов'язків обох сторін, виклавши її в новій редакції: «Заявник у справах окремого провадження має всі права та обов'язки позивача, за винятками, встановленими у розділі IV цього Кодексу».

Щодо законного цивільного процесуального інтересу заінтересованих осіб у справах окремого провадження, то у більшості випадків заявник та заінтересовані особи у таких справах прагнуть досягти одного процесуального результату - задоволення заяви. Наприклад, у справі про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу (п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України), якщо відповідну заяву подає чоловік, жінка може брати участь у справі у цивільному процесуальному статусі заінтересованої особи. При цьому мета її участі у цивільному процесі є тотожною меті участі у справі заявника - встановлення відповідного факту. В іншому випадку між особами вбачається спір про право, який підлягає розгляду і вирішенню в порядку позовного провадження.

Водночас непоодинокими є і випадки, коли заявник та заінтересовані особи у справах непозовного цивільного судочинства мають протилежний процесуальний інтерес і в такому разі за своєю юридичною природою є дещо подібними до сторін у справах позовного провадження. Наприклад, заява про надання неповнолітній особі, яка досягла шістнадцятирічного віку, повної цивільної дієздатності подається до суду в порядку окремого провадження лише за відсутності згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника (ч. 2 ст. 35 ЦК України, ч. 1 ст. 301 ЦПК України). Останні виступають у такій справі як заінтересовані особи, які мають протилежний, порівняно із заявником, інтерес - ухвалення судового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Таким чином, цивільний процесуальний інтерес заінтересованих осіб у справах непозовного цивільного судочинства може полягати у їх прагненні як домогтися ухвалення судового рішення про задоволення відповідної заяви, так і відмови у її задоволенні. При цьому, на відміну від заінтересованих осіб, відповідач у справах позовного провадження завжди прагне відмови у позові.

Далі звернемо свій погляд на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, як учасників цивільних справ позовного провадження.

Третіми особами називають суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у цивільну справу для захисту своїх суб'єктивних прав, свобод чи інтересів [6, с. 83].

Значення участі третіх осіб у цивільному процесі полягає у тому, що вони допомагають правильно та обґрунтовано вирішити спір між позивачем і відповідачем, встановити всі дійсні обставини справи. Також їх вступ в уже відкрите провадження запобігає ухваленню судом суперечливих рішень, сприяє економії часу і засобів, оскільки не буде потреби розглядати ще одну цивільну справу, встановлювати ті самі факти [6, с. 84].

Законодавець виділяє два види третіх осіб у цивільному процесі: 1) ті, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (ст. 52 ЦПК України); 2) ті, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ст. 53 ЦПК України).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін (ч. 1 ст. 53 ЦПК України).

Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи (ч. 1 ст. 53 ЦПК України). Зокрема, як визначено у ч. 7 ст. 290 ЦПК України, у разі якщо ухвалення судового рішення щодо визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може вплинути на права та обов'язки третіх осіб щодо таких активів, позивач зобов'язаний одночасно з пред'явленням позову повідомити про це таких третіх осіб і подати до суду заяву про залучення їх до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви мають бути додані докази про направлення копій заяви особам, про залучення яких як третіх осіб подана заява. Крім того, як визначено у ч. 3 ст. 53 ЦПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Щодо цивільного процесуального статусу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Відповідно до ч. 6 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, наділяються процесуальними правами і обов'язками, які встановлені ст. 43 ЦПК України, тобто загальними цивільними процесуальними правами та обов'язками усіх учасників справи. Щодо процесуального інтересу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, то, виходячи зі змісту правової норми, що її містить ч. 6 ст. 53 ЦПК України, можна стверджувати, що відповідний інтерес полягає у прагненні таких третіх осіб домогтися ухвалення судового рішення на користь сторони, на боці якої вони виступають.

Висновки

Наведене вище дає підстави для виокремлення критеріїв порівняння юридичної природи та цивільного процесуального статусу заінтересованих осіб як учасників цивільних справ окремого провадження та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, як учасників цивільних справ позовного провадження, як-от:

1) порядок вступу у справу. Заінтересовані особи можуть бути залучені до участі у справі за ініціативою суду, а також вступити у процес за власною ініціативою. Водночас, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу за власною ініціативою, їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи або за рішенням суду;

2) цивільний процесуальний статус. Як заінтересовані особи, так і треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, наділяються процесуальними правами і обов'язками, які встановлені ст. 43 ЦПК України, тобто загальними цивільними процесуальними правами та обов'язками усіх учасників справи. Водночас, окрім загальних цивільних процесуальних прав та обов'язків, які передбачені ст. 43 ЦПК України, заінтересовані особи як учасники цивільних справ окремого провадження додатково мають спеціальні цивільні процесуальні права та обов'язки сторін, визначені у ст. 49 ЦПК України, за винятками, встановленими у розділі IV ЦПК України.

Щодо цивільного процесуального інтересу як третього елементу процесуального статусу, то відповідний цивільний процесуальний інтерес заінтересованих осіб у справах непозовного цивільного судочинства може полягати у їх прагненні як домогтися ухвалення судового рішення про задоволення відповідної заяви, так і відмови у її задоволенні. Водночас, цивільний процесуальний інтерес третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, полягає у прагненні таких третіх осіб домогтися ухвалення судового рішення на користь сторони, на боці якої вони виступають;

3) правові наслідки ухвалення судового рішення у справах за участю відповідних суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин. Судове рішення, ухвалене у справах окремого провадження, може як бути підставою для виникнення у заінтересованих осіб прав та обов'язків щодо заявника, так і не мати відповідних правових наслідків. Водночас, у справах позовного провадження судове рішення обов'язково повинно мати вплив на права або обов'язки третіх осіб щодо однієї зі сторін, адже це є їх передумовою для участі у справі.

Література

1. Chervonyiy Yu. S., Volosatyiy G. S., Ermolaeva V. O., et al (2007). Grazhdanskiy protsessualnyiy kodeks Ukrainyi: nauchno-prakticheskiy kommentariy [Civil Procedure Code of Ukraine: scientific and practical commentary]. Harkov: Odissey [in Ukrainian].

2. Prokopenko V. I. (1963). Osobennosti sudebnogo ustanovleniya yuridicheskih faktov [Peculiarities of judicial establishment of legal facts]. Extended abstract of candidate's thesis. Kiev [in Ukrainian].

3. Fursa S. Ya. (1997). Provadzhennia v spravakh pro vstanovlennia faktiv, shcho maiut yurydychne znachennia, u poriadku tsyvilnoho sudochynstva [Proceedings in cases of establishing facts of legal significance in civil proceedings]. Extended abstract of candidate's thesis. Kiev [in Ukrainian].

4. Svitlychna H. O. (1997). Pidhotovka do sudovoho rozghliadu sprav okremoho provadzhennia [Preparation for the trial of separate proceedings]. Extended abstract of candidate's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].

5. Lyaschenko N. P., Melnik Z. P. (2012). Sudova praktika rozglyadu sprav pro vstanovlennya faktIv, yakI mayut yuridichne znachennya [Judicial practice of consideration of cases on establishing facts of legal significance]. Visnyk Verkhovnoho Sudu Ukrainy - Bulletin of the Supreme Court of Ukraine, 8, 17-33 [in Ukrainian].

6. Bychkova S. S., Bilousov Yu. V., Biriukov V. I., et al (2010). Tsyvilnyiprotsesualnyi kodeks Ukrainy: naukovo-praktychnyi komentar [Civilprocedural code of Ukraine: scientific and practical commentary]. Kiev: Atika [in Ukrainian].

7. Yasynok M. M. (2014). Osoblyvosti okremoho provadzhennia u tsyvilnomu protsesualnomu pravi Ukraini: teoriia i praktyka (teoretyko-pravovyi aspekt) [Peculiarities of separate proceedings in civil procedural law of Ukraine: theory and practice (theoretical and legal aspect)]. Kyiv: Alerta [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru