Кримінально-правова політика щодо охорони довкілля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Кримінально-правова політика щодо охорони довкілля

Шевченко Натела Станіславівна аспірантка кафедри кримінального права

м. Харків

Анотація

У статті дослідженого загальні засади кримінально-правової політики щодо охорони довкілля. Проаналізовано поняття та змістовну сторону кримінально-правової політики. Окремо досліджено поняття кримінально-правої політики щодо охорони довкілля.

Визначено, що фундаментом кримінально-правової політики щодо охорони довкілля на законодавчому (правотворчому) рівні є діяльність Верховної Ради України, спрямована на криміналізацію суспільно небезпечних діянь шляхом передбачення їх як кримінальних правопорушень в Кримінальному кодексу України. У зв'язку із цим проаналізовано норми нині чинного Кримінального кодексу України 2001 року. Встановлено, що виокремлення кримінальних правопорушень проти довкілля в окремий розділ Особливо частини є своєрідною новацією, адже у минулому Кримінальному кодексі УРСР в редакції 1960 року відповідні статті були розміщені в різних розділах. Окрім того, проаналізовано проєкт нового Кримінального кодексу України станом на 14.10.2023 року з приводу кримінальних правопорушень проти довкілля. В результаті встановлено, що розробники вказаного проєкту пропонують розмістити відповідні норми у двох різних розділах. кримінальний правопорушення кодекс

Наголошено на значимості правозастосовчого рівня кримінально- правової політики, що полягає в реалізації правових норм. Підкреслено, що цьому рівні головну роль відіграють судові та правоохоронні органи, зокрема Національна поліція України.

В ході дослідження окрему увагу приділено такому змістовному елементу кримінально-правової політики, як правове виховання, що впливає на визначення шляхів підвищення ефективності впливу кримінально-правових заходів на правосвідомість населення. Наголошено, що пересічне населення має недостатній рівень обізнаності щодо кримінальних правопорушень проти довкілля. У зв'язку із цим необхідно здійснювати діяльність, спрямовану на підвищення рівня еколого-правової культури та свідомості.

Досліджено низку факторів, що впливають на ефективність здійснення кримінально-правової політики щодо охорони довкілля.

Ключові слова: кримінальне право, кримінальне правопорушення, кримінальна відповідальність, кримінальна політика, кримінально-правова політика, кримінально-правова політика щодо охорони довкілля, криміналізація, кримінальні правопорушення проти довкілля.

Abstract

Shevchenko Natela Stanislavivna PhD student of the Department of Criminal Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv

CRIMINAL LAW POLICY ENVIRONMENTAL PROTECTION POLICY

The article examines the general principles of implementation of criminal law policy on environmental protection. The author analyses the concept and content of criminal law policy. The concept of criminal law policy on environmental protection is separately investigated.

It is determined that the foundation of the criminal law policy on environmental protection at the legislative (law-making) level is the activity of the Verkhovna Rada of Ukraine aimed at criminalising socially dangerous acts by providing for them as criminal offences in the Criminal Code of Ukraine. In this regard, the author analyses the provisions of the current Criminal Code of Ukraine of 2001. It is established that the allocation of criminal offences against the environment to a separate section of the Special Part is a kind of innovation, since in the previous Criminal Code of the Ukrainian SSR as amended in 1960, the relevant articles were placed in different sections. In addition, the author analyses the draft of the new Criminal Code of Ukraine as of 14.10.2023 regarding criminal offences against the environment. As a result, it is established that the developers of this draft propose to place the relevant provisions in two different sections. The author emphasises the importance of the law enforcement level of criminal law policy, which consists in the implementation of legal provisions. It is emphasised that at this level, the main role is played by the judiciary and law enforcement agencies, in particular the National Police of Ukraine.

In the course of the study, special attention is paid to such a substantive element of criminal law policy as legal education, which influences the identification of ways to increase the effectiveness of the impact of criminal law measures on the legal consciousness of the population. The author emphasises that the general public has an insufficient level of awareness of criminal offences against the environment. In this regard, it is necessary to carry out activities aimed at raising the level of environmental and legal culture and consciousness.

The author examines a number of factors affecting the effectiveness of implementation of criminal law policy on environmental protection.

Keywords: criminal law, criminal offence, criminal liability, criminal policy, criminal law policy, criminal law policy on environmental protection, criminalisation, criminal offences against the environment.

Постановка проблеми

Кримінально-правова політика становить комплекс стратегій, заходів і програм, спрямованих на боротьбу зі злочинністю та забезпечення правопорядку в суспільстві. Це широке поняття, яке включає в себе різноманітні аспекти інституційної, законодавчої, правоохоронної, судової та соціальної діяльності держави з метою запобігання злочинності, покращення безпеки громадян і забезпечення правосуддя. На думку М. В. Шепітько, враховуючи можливість формулювання стратегічних завдань наук кримінально-правового циклу, необхідно виокремити такі види кримінальної політики, які становлять окремі сформовані категорії, інститути або розділи в межах інших наук кримінально-правового циклу (за вертикаллю): 1) кримінально-правова політика (кримінальне право); 2) кримінально- виконавча політика (кримінально-виконавче право); 3) кримінально-процесуальна політика (кримінальне процесуальне право); 4) кримінологічна політика (кримінологія); 5) криміналістична стратегія (криміналістика) [1, с. 7-8].

Кримінально-правова політика є важливою складовою політики будь-якої держави. Вона спрямована на забезпечення правопорядку, захист громадян від злочинності та підтримку суспільства в цілому. Кримінально- правова політика становить собою сукупність заходів, стратегій, законодавчих актів та практичних дій, спрямованих на регулювання кримінальних відносин в суспільстві. Її основна мета полягає у забезпеченні правопорядку, запобіганні злочинності, покаранні винних осіб, а також в охороні прав та свобод людини. Як слушно зазначали В. І. Борисов та П. І. Фріс саме кримінально-правова політика визначає межі злочинного, чим формулює і межі політики у сфері боротьби зі злочинністю в цілому [2, с. 16].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Значний вклад в розробку проблем, пов'язаних із кримінальною політикою здійснили такі видатні вчені, як Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, П. С. Дагель, В. К. Грищук, Н. А. Лопащенко, В. О. Навроцький, В. Я. Тацій, П. А. Феєрбах, П. Л. Фріс, М. В. Шепітько, М. І. Хавронюк

Мета статті - дослідити загальні засади здійснення кримінально- правової політики щодо охорони довкілля.

Виклад основного матеріалу

Слід підкреслити, що кримінально- правова політика являє собою системоутворюючий елемент усієї політики у сфері боротьби зі злочинністю, яка розробляє стратегію і тактику, формулює основні завдання, принципи, напрями і цілі кримінально-правового впливу на злочинність та засоби їх досягнення [2, с. 31]. Залежно від об'єктів злочинних посягань виділяють різні напрями кримінально-правової політики. Так, одним з них є кримінально-правова політика щодо охорони довкілля, що зорієнтована на захист навколишнього природного середовища. Важливість захисту довкілля та усіх його складових від посягань обумовлена низкою факторів. Зокрема, необхідністю забезпечення права на безпечне для життя та здоров'я довкілля, збереження біорізноманіття та природних ресурсів, забечення цілей сталого розвитку суспільства тощо.

Змістовну сторону (предмет) кримінально-правової політики, в тому числі й щодо охорони довкілля, утворюють такі складові:

основні принципи кримінально-правового впливу на злочинність;

установлення кола суспільно небезпечних діянь, що визнаються злочинними (криміналізація), і виключення тих або інших діянь із числа злочинів (декриміналізація);

встановлення характеру караності суспільно небезпечних діянь (пеналізація) та умов звільнення від кримінальної відповідальності або покарання, зниження покарання нижче межі, передбаченої нормою закону про кримінальну відповідальність, або заміна більш суворих його видів менш суворими (депеналізація);

визначення альтернативних покаранню заходів кримінально-правового характеру (замінюючих заходів), а також заходів, які застосовуються разом із покаранням (підкріплюючих заходів);

тлумачення законодавства в галузі боротьби зі злочинністю з метою з'ясування й роз'яснення його точного значення;

діяльність правоохоронних органів щодо застосування норм та інститутів законодавства про кримінальну відповідальність, з'ясування їх ефективності;

визначення шляхів підвищення ефективності впливу кримінально- правових заходів на правосвідомість населення (правове виховання) [3, с. 35-36].

Кримінально-правова політика щодо охорони довкілля - це комплекс державних заходів, які мають на меті формування оптимального кола складів кримінальних правопорушень, визначення характеру кримінально-правової боротьби із зазначеними діяннями, обрання методів, які спрямовані на підвищення ефективності впливу кримінально-правових засобів на правосвідомість населення, забезпечення охорони, раціонального використання відтворення й оздоровлення навколишнього природного середовища для сьогоднішніх і майбутніх поколінь, а також слугують засобами превенції, надаючи перевагу запобіганню злочинам [4, с. 289].

Надважливим є законодавчий (правотворчий) рівень кримінально- правової політики, який безпосередньо пов'язаний з прийняттям нормативно- правових актів. Тобто основою на цьому рівні виступає саме законодавча діяльність, спрямована на криміналізацію суспільно небезпечних діянь. Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України (далі - КК України), який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права (ч. 1 ст. 3 КК України) [5].

Розробники нині чинного КК України 2001 р. передбачили необхідність захисту довкілля від найбільш небезпечних посягань. Так, КК України містить окремий розділ Особливої частини «Кримінальні правопорушення проти довкілля» (розділ VIII). Саме тут встановлено кримінальну відповідальність за вчинення низки найбільш небезпечних діянь в цій сфері. До нього увійшли охоронювані кримінальним законом суспільні відносини в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки. Наразі зазначений розділ включає в себе 22 склади кримінальних правопорушень проти довкілля. Ці норми є фундаментом кримінально-правової політики щодо охорони довкілля, адже

Варто наголосити, що виокремлення кримінальних правопорушень проти довкілля в окремий розділ є свого роду новацією, адже у минулому Кримінальному кодексу УРСР в редакції 1960 р. (далі - КК УРСР 1960 р.) норми, що встановлюють кримінальну відповідальність за вчинення діянь проти довкілля містилися у різних главах. Зокрема, деякі склади кримінальних правопорушень (наприклад, незаконна порубка лісу (ст. 160 КК УРСР 1960 р.), незаконне полювання (КК УРСР 1960 р.) та ін.) були передбачені в главі VI «Господарські злочини». В той же час інші кримінальні правопорушення (наприклад, забруднення водойм і атмосферного повітря (КК УРСР 1960 р.), забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, або іншими відходами і матеріалами (ст. 2281 КК УРСР 1960 р.) та ін.) були включені до глави Х - «Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я».

У проєкті нового Кримінального кодексу України (далі - проєкт КК України) станом на 14.10.2023 р. кримінальні правопорушення проти довкілля розміщені в двох різних книгах. Так, частина складів кримінальних правопорушень проти довкілля містяться у розділі 5.3 «Кримінальні правопорушення проти безпеки довкілля» книги п'ятої «Кримінальні правопорушення проти публічного здоров'я». Вказана книга передбачає встановити кримінальну відповідальність за вчинення 12 видів злочинів (статті 5.3.4 - 5.3.15) та 3 видів проступків (статті 5.3.16 - 5.3.18). Сумарно - 15 кримінальних правопорушень. Окрім того, проєкт КК України також містить розділ 6.5 «Кримінальні правопорушення проти порядку використання природних ресурсів» книги шостої «Кримінальні правопорушення проти економіки». Зазначений розділ передбачає криміналізувати 6 видів злочинів (статті 6.5.4 - 6.5.9) та 6 видів проступків (статті 6.5.10 - 6.5.15). Сумарно - 12 кримінальних правопорушень [6]. Таким чином, розробники проєкту нового КК України дещо інакше вирішили питання щодо розміщення кримінальних правопорушень проти довкілля в Особливій частині кодексу.

Основним суб'єктом формування кримінально-правової політики на цьому рівні є Верховна Рада України. Це пояснюється тим, що виключно законами України визначаються діяння, які є злочинами (п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України) [7]. А прийняття законів відноситься до виключної компетенції Верховної Ради України.

Однак, слід також зважати на інші нормативно-правові акти, що дають можливість більш ефективно здійснювати діяльність, спрямовану на запобігання кримінальним правопорушенням. До них, наприклад, можна віднести підзаконні нормативно-правові акти в цій сфері, рішення Конституційного Суду України щодо тлумачення кримінально-правових норм тощо. В цьому випадку суб'єктами формування кримінально-правової політики будуть вважатися ті державні органи, що прийняли відповідний акт.

Правозастосовчий рівень кримінально-правої політики в свою чергу вже пов'язаний з реалізацією відповідних норм на практиці судовими та правоохоронними органами. Погоджуємося з думкою В. І. Борисова та П. І. Фріса, що для кримінально-правової політики правозастосовна діяльність набуває неабиякого значення, оскільки стосується практичного використання та ефективного застосування законодавства про кримінальну відповідальність правоохоронними та судовими органами [2, с. 21]. До основних суб'єктів кримінально-правової політики на цьому рівні слід віднести судові органи, правоохоронні органи, в першу чергу Національну поліцію України, що уповноважена здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень проти довкілля.

Окрему увагу слід приділити такому змістовному елементу кримінально- правової політики, як правове виховання, що впливає на визначення шляхів підвищення ефективності впливу кримінально-правових заходів на правосвідомість населення. З одного боку, діяння, що забороняються, повинні не тільки бути небезпечними, шкідливими в реальній дійсності, а й відображатися як такі у правовій свідомості суспільства. З другого боку, сама кримінально-правова заборона покликана відповідно впливати на правосвідомість громадян. Кримінальне право виконує свої політичні завдання тоді, коли, оголошуючи те або інше суспільно небезпечне діяння злочином, воно враховує менталітет народу і разом із цим виховує громадян у дусі дотримання законів, тим самим попереджаючи можливість вчинення ними правопорушень. В обох випадках роль правосвідомості у виконанні кримінально-політичних завдань є очевидною [8, с. 65].

Розглядаючи саме кримінально-правову політику щодо охорони довкілля слід наголосити на невисокому рівні обізнаності пересічного населення в цій царині, що потребує підвищення еколого-правової культури та свідомості. Вважаємо необхідним підвищувати суспільну правосвідомість громадян, зокрема шляхом правового виховання. Під ним розуміється система відповідної діяльності з формування необхідного рівня правової культури. Слід зважати на те, що відсутність правового виховання або його низький рівень призводять до негативних наслідків, зокрема збільшення рівня злочинності, в тому числі корупційної складової, правового нігілізму тощо [9, с. 127].

Як слушно зазначає О. П. Дзьобань правове виховання виступає головним чинником, який забезпечує успіх перетворень у правовій сфері нашого суспільства. У деяких випадках правове виховання, що має ціннісний сенс і наповнення, тягнеться глибше і далі правової свідомості, впливаючи на загальну культуру людей, виступаючи стрижнем формування особистості. Це зумовлено тісною взаємодією правових і етичних цінностей у процесі виховання взагалі і правового виховання зокрема [10, с. 179].

Безумовно, ключовим аспектом у запобіганні кримінальних правопорушень проти довкілля є ефективність здійснення кримінально- правової політики в цій царині, що зумовлена низкою чинників. Зокрема, важливим є чітке формулювання законодавчих норм, що встановлюють відповідальність за вчинення кримінальних правопорушень проти довкілля. Цей аспект включає в себе ясність та однозначність кримінально-правової норми, її стабільність, відповідність вимогам часу.

Окрім того, важливим є не лише нормативне закріплення певної норми, але й виконання її на практиці. На жаль, кримінальні правопорушення проти довкілля характеризуються дуже високим рівнем латентності (понад 90%). У зв'язку з цим можемо констатувати, що часто норми хоч й передбачені в Особливій частині КК України, однак з низки причин за їх порушення винні особи до кримінальної відповідальності не притягаються. Окрім того, в ході емпіричного дослідження встановлено, що окремі статті розділу VIII «Кримінальні правопорушення проти довкілля» КК України не застосовувалися взагалі або були застосовані лише декілька разів. Зокрема в період з 2013 року жодного разу не було зареєстровано факту проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250 КК України). А щодо порушення законодавства про континентальний шельф України (ст. 244 КК України) було відкрито лише 2 кримінальних провадження; за фактом проектування чи експлуатації споруд без систем захисту довкілля - 10 кримінальних проваджень.

Не останнє місце для підвищення ефективності кримінально-правової політики щодо охорони довкілля посідає суворість санкцій за вчинення відповідних діянь. Аналіз відповідних норм свідчить про те, що наразі більшість санкцій, передбачених за вчинення кримінальних правопорушень проти довкілля є надзвичайно малими та неспіврозмірними реальній шкоді, що завдається. У зв'язку із цим існує необхідність посилення санкцій за чинення кримінальних правопорушень проти довкілля. В ході опитування населення України встановлено, що 62% респондентів вважають, що санкції за вчинення таких кримінальних правопорушень мають бути посилені. Окрім того, в результаті опитування практичних працівників правоохоронних органів - слідчих Національної поліції та прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та підтримують державне обвинувачення в суді також встановлено необхідність посилення санкцій (на цьому наголосили понад 63% опитаних).

Ще одним важливим фактором для підвищення ефективності кримінально- правової політики щодо охорони довкілля можна назвати необхідність правового виховання населення про що йшлося вище.

Висновки

Таким чином, кримінально-правова політика щодо охорони природи є надважливою з точки зору збереження довкілля, забезпечення права громадян на безпечне для життя та здоров'я довкілля та врешті-решт сталого розвитку суспільства. Кримінально-правова політика щодо охорони довкілля є ключовим інструментом для забезпечення екологічної безпеки як окремої країни, так і планети загалом. Вона спрямована на попередження найбільш небезпечних діянь, що завдають шкоду довкіллю шляхом їх криміналізації. Кримінально-правова політика в цій царині створює правові механізми захисту довкілля шляхом притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Окрім того, важливого значення набуває правове виховання населення з метою підвищення рівня правосвідомості.

Література

1. Шепітько М. В. Формування кримінальної політики як науки кримінально- правового циклу. Теорія і практика правознавства. 2020. Вип. 2 (18). C. 1-12.

2. Борисов В. І., Фріс П. Л. Поняття кримінально-правової політики. Вісник Асоціації кримінального права України. 2013. №1 (1). С. 15-31

3. Борисов В. І., Фріс П. Л. Засади сучасної кримінально-правової політики України. Питання боротьби зі злочинністю. 2014. Вип. 27. С. 30-38.

4. Матвійчук В. К. Теоретичні та прикладні проблеми кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища: монографія. Київ: Національна академія управління, 2011. 368 с.

5. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 р. № 2341 -III. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25. Ст. 131.

6. Текст проекту нового Кримінального кодексу України.

7. Конституція України: Закон України від 28.06.996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

8. Правова доктрина України: у 5 т. / Нац. акад. прав. наук України. Харків: Право, 2013. Т. 5: Кримінально-правові науки в Україні : стан, проблеми та шляхи розвитку / В. Я. Тацій, В. І. Борисов, В. С. Батиргареєва та ін. ; за заг. ред. В. Я. Тація, В. І. Борисова. 1240 с.

9. Шевченко Н. С. Значення правової культури у транзитивному суспільстві. Філософія і право: тези доп. XVII Міжнар. наук. конф. аспірантів та студентів (20 трав. 2021 р.). Харків: Право, 2021. С. 126-128.

10. Дзьобань О. П. Правове виховання в контексті співвідношення права і моралі. Вісник Національного університ ет у «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. 2013. №4 (18). С. 179-184.

References

1. Shepitko, M. V. (2020). Formuvannia kryminalnoi polityky yak nauky kryminalno- pravovoho tsyklu [Formation of criminal policy as a science of the criminal law cycle]. Teoriia i praktyka pravoznavstva - Theory and practice of jurisprudence (Vols. 2 (18), (pp. 1-12). [in Ukrainian].

2. Borysov, V. I., & Fris, P. L. (2013). Poniattia kryminalno-pravovoi polityky [The concept of criminal law policy]. Visnyk Asotsiatsii kryminalnohoprava Ukrainy - Bulletin of the Ukrainian Criminal Law Association (Vols. 1), (pp. 15-31). [in Ukrainian].

3. Borysov, V. I., & Fris, P. L. (2014) Zasady suchasnoi kryminalno-pravovoi polityky Ukrainy [Principles of Modern Criminal Law Policy of Ukraine]. Pytannia borotby zi zlochynnistiu - Issues in the fight against crime (Vols. 27), (pp. 30-38). [in Ukrainian].

4. Matviichuk, V. K. (2011). Teoretychni ta prykladni problemy kryminalno-pravovoi okhorony navkolyshnoho pryrodnoho seredovyshcha [Theoretical and applied problems of criminal law protection of the environment]. Kyiv: Natsionalna akademiia upravlinnia. [in Ukrainian].

5. Kryminalnyi kodeks Ukrainy [Criminal Code of Ukraine]. (2001). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Vidomosti of the Verkhovna Rada of Ukraine (Vols. 25). [in Ukrainian].

6. Tekst proiektu novoho Kryminalnoho kodeksu Ukrainy [Text of the draft of the new Criminal Code of Ukraine].

7. Konstytutsiia Ukrainy [The Constitution of Ukraine] (1996). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Vidomosti of the Verkhovna Rada of Ukraine (Vols. 30) [in Ukrainian].

8. Tatsii, V. Ya, Borysov, V. I., & Batyrhareieva, V. S. (2013). Pravova doktryna Ukrainy [Legal doctrine of Ukraine]. (Vols. 1-5). Kharkiv: Pravo. [in Ukrainian].

9. Shevchenko, N. S. (2021). Znachennia pravovoi kultury u tranzytyvnomu suspilstvi [The importance of legal culture in a transitional society]. Filosofiia i pravo - Philosophy and law (pp. 126-128). [in Ukrainian].

10. Dzoban, O. P. (2013). Pravove vykhovannia v konteksti spivvidnoshennia prava i morali [Legal education in the context of the relationship between law and morality]. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Yurydychna akademiia Ukrainy imeni YaroslavaMudroho» - Bulletin of the National University "YaroslavMudryi Law Academy of Ukraine" (Vols.4 (18),(pp. 179-184). [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru