Проблемні питання реалізації принципу верховенства права в кримінальному провадженні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Проблемні питання реалізації принципу верховенства права в кримінальному провадженні

Уляна Шемет

здобувач вищої освіти

Науковий керівник:

Анатолій Шиян

викладач

Поширення загально-правової конструкції верховенства права в національній законодавчій практиці зумовлено покладеним на Україну обов'язком дотримання європейських стандартів забезпечення прав і свобод людини з огляду на демократичне розуміння цінності людини в усіх сферах державного і суспільного життя. Конституційні основи доктрини верховенства права є базовими для з'ясування цього принципу і в кримінальному процесі. Втім, з огляду на специфіку як правовідносин між державою та особою, так і самої кримінальної процесуальної діяльності, дослідження верховенства права крізь призму засад кримінального процесу потребують більш системного характеру. Тому, вітчизняна спільнота науковців і практиків продовжує зосереджувати фокус своєї уваги на обговоренні поточного стану та перспектив трансформацій у сфері кримінальної юстиції.

Різні аспекти принципу верховенства права досліджено в працях С. Головатого, О. Дудорова, М. Козюбри, О. Кучинської, В. Михайленко, Л. Наливайко, А. Панової, О. Петришина, П. Рабіновича, В. Рожнової, Д. Сімоновича, О. Скрипнюка, В. Смородинського, О. Татарова, Ю. Шемчушенка, Д. Шилової та ін. Проблематику питання потерпілого в кримінальному праві вивчали С. Абламський, Ю. Баулін, Н. Ладанівська, Т. Присяжнюк, М. Сенаторова, В. Шаблистий та ін.

Слід зауважити, що висвітлення проблеми забезпечення принципу верховенства права в правотворчому та правозастосовному процесах набуває виключного значення у зв'язку з необхідністю забезпечення стабільного правового положення людини в умовах надзвичайних правових режимів, оскільки встановлення специфічних засобів і механізмів правового регулювання правовідносин створює загрози гарантуванню й забезпеченню прав і свобод людини та громадянина.

Принцип верховенства права має фундаментальний характер, оскільки є основою правової системи демократичного суспільства та охоплює всі сфери суспільних і правових відносин. Втім, науковці вказують і на його прикладний характер, який полягає у розробці та впровадженні практичних рекомендацій безпосередньо у діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб [1, с. 46]. Стабільність у державотворчих, правотворчих та правозастосовних процесах експерти пов'язують з наявністю дієвих форм та методів реалізації принципу верховенства права, тому пошук механізмів його ефективного впровадження в усі сфери державно-громадської діяльності є пріоритетним завданням [2, с. 18].

Доктрина верховенства права, що була схвалена вітчизняною правотворчістю та правозастосуванням, дала поштовх для реформування кримінальної процесуальної діяльності, зокрема, оптимізації діяльності органів досудового розслідування. Стає зрозумілим, що верховенство права повинно стати стандартом не лише законодавчої, а й правозастосовної діяльності органів досудового розслідування, що свідчило б про їхню неупередженість, прагнення до правопорядку та справедливості.

В системі засад кримінального провадження реалізація цього принципу набуває домінуючого значення, оскільки створює умови для узгодження протилежних інтересів між індивідами, індивідом і суспільством, громадянином і державою тощо. Завдяки цьому досягається справедливість всього кримінального провадження.

Враховуючи зазначене, вважаємо цілком логічним стверджувати, що забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина під час кримінального провадження вимагає дотримання принципу верховенства права. За такої умови, на нашу думку, досягається необхідна ступінь захищеності всіх учасників кримінального провадження, враховуються їхні права і свободи, уникається будь-яка необґрунтованість.

Особливої уваги заслуговує правовий статус потерпілого від кримінального правопорушення. Наука кримінального права виокремлює двох учасників кримінальних відносин - державу (в особі уповноважених органів) та особу, яка вчинила правопорушення. Як вказують науковці, через нездатність потерпілого впливати на кримінальну відповідальність, він не є суб'єктом кримінально-правових відносин, тобто не має кримінально - правових прав та обов'язків стосовно кримінальної відповідальності [3, с. 95]. Інколи потерпілого порівнюють із статистом, який зіштовхується з проблемами вже на самому початку досудового розслідування. Серед таких можна виділити наступні: 1) відсутність права на безоплатну допомогу (за винятком постраждалих від домашнього насильства або насильства за ознакою статі осіб, а також осіб, котрі належать до вразливих верств населення); 2) обмеженість права збирати докази; причина криється в тому, що постраждалий - учасник, а не сторона кримінального провадження (Верховний Суд звертає увагу лише на два випадки (ст. 340; ч. 3 ст. 338 КПК України [4]), коли потерпілий набуває статусу сторони обвинувачення). Хто як не потерпілий є найбільш зацікавленим у відновленні власних прав та інтересів, - тому, обмеження прав потерпілого щодо, наприклад, звернення до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів, які важливі для встановлення певних обставин у кримінальному провадженні, або самостійного залучення експерта, висновок якого є важливим джерелом доказів, вбачається необґрунтованим.

Підсумовуючи вищесказане, зазначимо: серед обов'язкових складових механізму демократичної держави особливе місце займає незалежна, ефективна система кримінальної юстиції та органів правопорядку; законодавче закріплення принципу верховенства права в кримінальному процесуальному законодавстві (ст. 8 КПК України [4]) має стати додатковою гарантією захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження. Втім, як бачимо, реалізація цієї засади в правозастосовній діяльності органів досудового слідства не є повною. Особливо це стосується окремих проблем захисту потерпілим своїх порушених прав та інтересів у кримінальному процесі. Зокрема, означені нерівні умови, в які потрапляє потерпілий в порівнянні зі стороною захисту, не відповідає базовим принципам справедливості.

Література

верховенство право свобода людина

1. Михайленко В.В. Реалізація засади верховенства права у кримінальному провадженні: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Київ, 2019. 281 с.

2. Наливайко Л.Р., Чепік-Трегубенко О.С. Принцип верховенства права: питання доктрини та практики. Верховенство права: доктрина і практики в умовах сучасних світових викликів: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., м. Дніпро, 25 лютого 2021. Дніпро, 2021. С. 14-19.

3. Шаблистий В.В. Права потерпілих від кримінальних правопорушень в сучасній Україні. Верховенство права: доктрина і практики в умовах сучасних світових викликів: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., м. Дніпро, 25 лютого 2022. Дніпро, 2022. С. 95-97.

4. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 9-10. Стор. 474, ст. 88 (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо захисту прав та законних інтересів дитини у разі затримання або тримання під вартою її батьків або інших законних представників» від 12 січня 2023 року). Голос України. 2023. № 25.

Размещено на Allbest.ru