Арбітражний керуючий як процесуальний фігурант у справі про банкрутство під час військового стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Арбітражний керуючий як процесуальний фігурант у справі про банкрутство під час військового стану

Власенко Інна, приватний юрист

До підстав для порушення справи про неспроможність, як правило відносять не лише дефолт (невиконання грошового зобов'язання), що передбачено п.3 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - ЗУ) [1], а також нею може бути й заява боржника про свою неспроможність. В деяких країнах обов'язковою умовою порушення справи є збіг кредиторів. Стосовно основних фігурантів справи, то ЗУ визначає кредитора та боржника, які іменуються сторонами правовідносин, окрім них можуть бути інші учасники провадження, зокрема арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган,уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених ЗУ Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

Особливий інтерес викликає особа арбітражного керуючого, адже він одночасно виступає як суб'єкт незалежної професійної діяльності та як службова особа підприємства-боржника. Поняття незалежна професійна діяльність відповідно до ст.14 Податкового Кодексу (п.14.1.226) [2] визначається через термін «самозайнята особа», щодо поняття службової особи як спеціального суб'єкта права воно визначене в п.3 ст.18 Кримінального Кодексу України [3]. Впровадження інституту арбітражних керуючих стало реформаційною гідністю Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом». Нині для отримання права на здійснення діяльності арбітражного керуючого необхідно дотриматись вимог ст.97 ЗУ, а також отримати відповідне Свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та бути внесеним до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Єдиною підставою для виконання своїх обов'язків є Ухвала господарського суду про його призначення в одній із процедур за клопотанням комітету кредиторів, однак Вищий господарський суд України у Постанові від 17.09.2003 зі справи № 08/2238 не виключає можливості призначення ліквідатора судом самостійно, зокрема, якщо комітет кредиторів тривалий час не надає кандидатури. Повноваження арбітражного керуючого, як розпорядника майна відносяться до сфери адміністративного управління, адже він здійснює адміністративний контроль за органами управління підприємства-боржника. На відміну, від статусу розпорядника майна, керуючий санацією та ліквідатор є службовими особами боржника і відповідно до них переходять усі повноваження органів управління боржника, в тому числі права з управління оперативно-господарською діяльністю боржника. Враховуючи обсяг та значущість покладених повноважень на арбітражного керуючого, це в свою чергу вимагає здійснення контролю за їх діяльністю.

Такий контроль здійснює Міністерство юстиції України (далі - Мін'юст) як державний орган з питань банкрутства та за його дорученням головні територіальні управління юстиції відповідно до Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1284/5 від 27.06.2013 р. [4]. Основними способами такого контролю за діяльністю арбітражних керуючих визначаються проведення планових та позапланових перевірок. Однією із підстав проведення позапланової перевірки є звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю. В судовій практиці існує досить велика кількість справ щодо оскарження дій арбітражного керуючого, стосовно ненадання відомостей про стан господарської діяльності боржника на вимогу комітету кредиторів або затягування ним строку такої відповіді, відсутність розпорядника майна у попередньому судовому засідання без поважних на те причин, порушення строку надання звіту про хід судової процедури та багато інших.

ЗУ визначив, що арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом. Щодо дисциплінарного проступку арбітражного керуючого, то за таке винне невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого на нього накладається дисциплінарне стягнення у вигляді: попередження, позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого,а також Мін'юст має право взагалі зупинити діяльність арбітражного керуючого, якщо актом перевірки встановлено грубі порушення в діяльності арбітражного керуючого та існує очевидна небезпека подальшого порушення арбітражним керуючим прав та інтересів боржника чи кредитора. Дисциплінарне стягнення накладається Дисциплінарною комісією за поданням структурного підрозділу Мін 'юсту. Щодо кримінальної відповідальності, то за Законом України «Про запобігання корупції» в п. 2 ст. 3 [5] до осіб, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги відносять арбітражних керуючих під час виконання своїх функцій. На них також поширюється дія ст. 365-2 Кримінального Кодексу України «Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги», санкція якої передбачає обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до десяти років. Кримінальна відповідальність за порушення норм інституту банкрутства встановлена ст. 215 Господарського кодексу України, ст. 218-222 Кримінального кодексу України. Також арбітражний керуючий у випадку завдання майнової шкоди (ст.1166 Цивільного Кодексу України) юридичній або фізичній особі через невиконання або неналежне виконання ним своїх обов'язків буде нести цивільно-правому відповідальність, наприклад у разі невиконання умов аукціонного продажу майна (пропуск строків подачі заявки,неправильне оформлення заявки тощо), порушення порядку продажу майна боржника, помилок при визначенні черговості вимог кредиторів, перевищенняповноважень під час укладення угод від імені боржника. арбітражний господарський суд кредитор

За адміністративні правопорушення в галузі фінансів та підприємницької діяльності на арбітражного керуючого може бути покладена адміністративна відповідальність. Заходи адміністративної відповідальності можуть застосовуватись у вигляді попередження або штрафу. Так, за ненадання бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, несвоєчасне, неповне або з порушенням установленого порядку проведення інвентаризації майна, порушення порядку проведення оцінк и майна (ст.166 -6 Кодексу про адміністративні правопорушення [8]) тягнуть за собою накладення штрафу від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Важливо звернути увагу на те, що адміністративну відповідальність за цією статтею несе арбітражний керуючий, призначений у порядку ЗУ в статусі ліквідатора.

Список використаних джерел

1. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 р. Відомості Верховної Ради України. № 2343-XII. 2016. Ст.10.

2. Податковий Кодекс України: прийнятий Верховною Радою України від 02.12.2010 р. Відомості Верховної Ради України. № 2755-VI. 2016. Ст.14.

3. Кримінальний Кодекс України: прийнятий Верховною Радою України від 15.04.2001 р. Відомості Верховної Ради України. № 2341-ІІІ. 2016. Ст.18, 218-222, 365-2.

4. Про затвердження Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів): Наказ Міністерства юстиції України 27.06.2013 р. № 1284/5.

5. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 р. Відомості Верховної Ради України. № 1700-VII. 2016. Ст. 3.

6. Господарський Кодекс України: прийнятий Верховною Радою України від 16.01.2003 р. Відомості Верховної Ради України. № 436-IV. 2016. Ст.215.

7. Цивільний Кодекс України: прийнятий Верховною Радою України від 16.01.2003 р. Відомості Верховної Ради України. № 435-IV. 2016. Ст. 1166.

8. Кодекс про адміністративні правопорушення: прийнятий Верховною Радою від 07.12.1984 р. № 8073-X. 2016. Ст. 166-6.

Размещено на Allbest.ru