Розвиток механізмів залучення громадськості до заходів протидії корупції в органах державної влади

доктор наук з державного управління, доцент

(Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ)

Реформування публічної служби у контексті адміністративної реформи та її адаптація до міжнародних стандартів визначають необхідність переосмислення цілого ряду теоретичних положень та нормативно-правового регулювання державно-службових відносин. Насамперед це стосується підвищення авторитету публічної служби та ефективності її роботи, оскільки саме вона покликана забезпечувати гарантовані закон права та свободи кожного громадянина. Саме державна служба являється сполучною ланкою між державою та людиною. Реалізація функцій цьєї сполучної ланки відбувається саме під час проходження особою публічної служби. Публічність цього інституту визначається особливістю сфери проходження служби - функціонуванням державних, муніципальних і інших органів, покладеними на ці органи завданнями і функціями, які можуть бути реалізовані безпосередньо під час проходження публічної служби. Публічна служба регулюється нормами різних галузей права, оскільки це комплексне, багатоаспектне і різноманітне громадське явище. У наслідок цього нині особливу актуальність має проблема пошуку оптимальних шляхів мінімізації корупційних проявів в системі публічної служби та органах місцевого самоврядування України. державний публічний служба

Щорічне глобальне дослідження Transparency International засвідчило, що Україна, разом з країнами Східної, Південно-Східної Європи та Центральної Азії сприймається її населенням як висококорумпована держава [1]. Цьогорічна позиція України у рейтингу корумпованості країн світу з оцінкою в 2,2 бали та загальні темпи розповсюдження корупції в державі засвідчили, що треба шукати нові механізми подолання та мінімізації корупції, особливу на рівні місцевого самоврядування.

У системі місцевого самоврядування складається особливий тип стосунків - державно-службові стосунки, під якими розуміється система взаємодії держави і громадянина в процесі проходження останнім публічної служби. У свою чергу корупція завдає шкоди державно-службовим стосункам тим, що вона певною мірою стимулює економічну зацікавленість публічних службовців у збереженні адміністративних бар'єрів. До причин корупційних правопорушень в органах місцевого самоврядування можна також віднести слабке опрацювання і непрозорість окремих видів адміністративних процедур, що перешкоджає оперативному ухваленню рішень.

Для вирішення питань пов'язаних з корупцією потрібно створювати ефективні механізми публічного адміністрування на регіональному та місцевому рівнях у питаннях протидії корупції, що пов'язано з її поширеністю в органах сільських, селищних та міських рад. Також є очевидним той факт, що цей показних буде вищим, якщо додати ступінь поширеності корупції на рівні районних, міських та обласних рад, а також державних адміністрацій. Такий механізм, як зазначено вище, треба створювати з активним залученням громадськості.

Ратифікована Верховною Радою України ще у жовтні 2006 р. Конвенція ООН проти корупції з-поміж інших ключових засад здійснення державами-учасницями політики у сфері запобігання та протидії корупції визначає забезпечення доступу громадськості до процесів протидії корупції [1].

За ст. 13 цієї Конвенції кожна держава-учасниця повинна вживати належних заходів для сприяння активній участі громадянського суспільства у запобіганні корупції й боротьбі з нею, та для поглиблення розуміння суспільством факту існування, причин і небезпек корупції:

- залучення населення до процесів прийняття рішень та посилення прозорості їх прийняття;

- забезпечення ефективного доступу населення до інформації та проведення заходів щодо інформування населення;

- повага, заохочення та захист свободи пошуку, отримання, опублікування та поширення інформації про корупцію. Можуть установлюватися певні обмеження цієї свободи, але тільки такі, що передбачені законом і є необхідними: для поваги прав або репутації інших осіб; для захисту національної безпеки, публічного порядку, моралі чи охорони здоров'я [1].

Протидія виникненню корупційних проявів вимагає комплексного підходу, на основі відповідного детального аналізу порядку проходження публічної служби і підвищення кваліфікації публічних службовців. Стратегія антикорупційної політики повинна грунтуватися на необхідності проведення експертиз нормативно-правових актів, інформуванні громадськості про заходи по протидії корупції, і включення в законодавство досвіду інших країн з питань вдосконалення антикорупційної політики в державній і муніципальній службі.

Громадськість відіграє важливу роль у питаннях подолання корупції у багатьох країнах ЕС. Наприклад у Китаї за надання компрометуючих відомостей про чиновників до правоохоронних органів громадяни отримують винагороди у вигляді великих грошових сум. Крім того, в КНР діє гаряча лінія, по якій можна повідомити про факти корупції. У Китаї використовуються як профілактичні способи боротьби з корупцією, так і репресивні заходи дії. Китай за допомогою винагород стимулював громадян не давати хабарі, а навпаки викривати випадки хабарництва чи інших проявів корупції.

Проте, універсальних методів боротьби з корупцією в органах місцевої влади не існує. У цьому контексті багато що залежить від рівня розвитку тієї або іншої країни, її традицій, свободи і повноти інформації, зрілості громадянського суспільства, політичної системи, що склалася та інших чинників.

На сьогодні система публічного управління обмежує політичні і соціальні реформи українського суспільства, вона потребує реформування внутрішньої організації діяльності за рахунок змін в нормативно -правовому полі. Потрібна детальна регламентація усіх процедур, пов'язаних зі службою в органах місцевого самоврядування і реалізація прозорості в її діяльності, тобто здійснення громадського контролю. Також і політична система потребує реформування з метою забезпечення реальної політичної конкуренції, крім того потрібна свого роду пропаганда негативного відношення громадськості до корупційних проявів.

Таким чином необхідно в умовах недостатнього рівня довіри населення до органів державної влади, популяризувати ідею активної протидії виявам корупції мають саме інститути громадянського суспільства. Держава повинна сприяти їм в цьому. Коли громадськість зрозуміє, що вона сама може впливати на рівень корумпованості місцевого самоврядування і може використовувати надані їй права, тоді можна буде створювати нові механізми боротьби з корупцією.