Перспективи розвитку екологічного законодавства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перспективи розвитку екологічного законодавства України

Максим Чернишов, курсант ННІ права та підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції; Катерина Мітусова, викладач, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Україна як суверенна та незалежна держава є доволі молодою, а тому усі галузі її законодавства, в тому числі й екологічна, перебувають у стадії свого розвитку.

Законодавча база у сфері екології повинна постійно вдосконалюватись та доповнюватись, щоб відповідати умовам сучасності - і для цього правознавці докладають чимало зусиль. Різні теоретики присвячували себе дослідженню цього питання, аналізуючи величезні пласти інформації, порівнюючи різні показники і статистику та надаючи різнополярні висновки [1].

При цьому слід враховувати, що на розвиток такої галузі законодавства впливають різні чинники - від міжнародного права до ДСТУ з виробництва деякої продукції. Можна виділити кілька груп таких факторів: соціально - політичні - такі, що залежать від правлячої верхівки чи стану благополуччя суспільства; матеріально-економічні - залежать від форми власності, відсутності/наявності кризової ситуації, спаду виробництва, дефолтів тощо; екологічні - для цієї сфери важливі, адже стану навколишнього середовища, як юридично і фактично захищена природа залежить і саме добробут людства [2].

Проблема сучасного законодавства полягає у тому, що його нормативно-правова основа втратила свою актуальність і застаріла через зміни в суспільстві, що постійно відбуваються, і на міжнародної арені, і у самій екосистемі [4].

Правозастосування таких норм, відповідно, також не відповідає сучасним умовам, а система права в екологічній сфері видається нестабільною і досить незбалансованою.

Не можна також не відзначити відсутність деяких необхідних для сьогодення нормативно-правових актів, котрі регулювали б низку важливих суспільних відносин, наприклад, пов'язаних зі збиранням відходів або інформуванням населення про актуальну інформацію щодо стану навколишнього середовища [3].

Проаналізувавши ці питання, можна дійти невтішного висновку про падіння ефективності регулювання суспільних відносин законодавством про екологію.

В Основному законі нашої держави закріплено такий незалежний вид діяльності правозастосовних органів, як забезпечення безпеки в екологічній сфері життєдіяльності населення. Але на сьогодні практичні працівники буквально обмежені лише межами, встановленими нормами законодавства про охорону навколишнього середовища.

Альтернативою, що може стати вирішенням цієї прогалини, є своєчасні реформи в екологічній системі права, суть яких полягатиме в існуванні структури «основа - кодекс під цю основу». Така догма підтримується точками зору деяких авторів робіт у юридичній сфері з огляду на те, що вона прижилася в правовій системі нашої країни, її реалізація вже мала позитивний досвід, а отже, вона може бути ефективною і зараз [1].

Якщо законодавцем буде взято за основу цю концепцію, то в таких основах будуть закріплені основні принципи, напрями діяльності, цілі та завдання, предмет та об'єкт, основні поняття та ін. Водночас необхідно дати певну свободу і незалежність для суб'єктів щодо можливості конкретизації норм, закріплених у кодексі.

Під час розробки екологічного законодавства, як зазначає В. Ворфоломіїв [2, с. 90], необхідно послідовно втілити принцип еколого-соціально-економічної єдності всієї законодавчої та нормативно-правової системи. У ній екологічні за змістом закони повинні мати соціально-економічне обґрунтування, а соціально-економічні закони - бути орієнтовані екологічно. Для реалізації цього принципу слід розробити спеціальну програму вдосконалення самого процесу екологічного законодавства. Відсутність концепції розвитку екологічного законодавства ускладнює законотворчу діяльність у цій галузі.

Найважливішим напрямом удосконалення системи екологічного законодавства є створення серії спеціальних законів.

У національному законодавстві також розроблено ефективний економіко-правовий механізм природокористування та охорони довкілля. Започаткована в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» низка економічних важелів у регулюванні екологічних суспільних відносин була підтримана законодавством України [4].

Проблема забезпечення екологічно правильного поводження з небезпечними хімічними речовинами має бути вирішена шляхом ухвалення серії спеціальних законів: про відходи, про використання агрохімікатів, про небезпечні речовини, про екологічну інформацію (статистику), про екологічне страхування. Необхідність таких актів, зокрема, пояснюється тим, що у законодавстві відносини з охорони навколишнього середовища при поводженні зі згаданими речовинами на стадіях їх виробництва, транспортування, зберігання, використання, знешкодження та видалення регулюються неповно [3, с. 107].

законодавство екологія довкілля

Список використаних джерел

1. Антон І.Ю. Перспективи розвитку екологічного законодавства в умовах євроінтеграції. Матеріали ІІІ Міжнародного молодіжного наукового юридичного форуму. Тернопіль : Вектор, 2020. Т 2. С. 178-180.

2. Малишева Н.Р. Розвиток екологічного законодавства України після набуття чинності Угоди про асоціацію. Правова держава. 2020. Вип. 31. С. 222-231.

3. Івасечко О. Співпраця України та Європейського Союзу в галузі охорони довкілля. Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. 2012. Вип. 24. С. 73-78.

4. Михалевич А.П., Салавор О.М. Екологічна сертифікація в Україні та ЄС: проблеми та перспективи розвитку. Європейські виміри сталого розвитку: зб. наук. статей за матеріалами IV Міжнародної науково-практ. конф. (м. Київ, 20-21 жовт. 2022 р.). Київ: НУХТ, 2022. С. 97-108.

Размещено на Allbest.ru