Питання судочинства у контексті судової реформи в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Питання судочинства у контексті судової реформи в Україні

Стрижеус Д.А.

аспірант

Львівського університету бізнесу та права

Касаційний перегляд судових рішень, що набрали законної сили, як додатковий спосіб забезпечення правосудності судових рішень, має на увазі можливість його використання лише у випадку, коли зацікавленою особою були вичерпані всі звичайні (ординарні) способи оскарження судового рішення до набрання ним законної сили. Якщо апеляційний перегляд судових рішень розглядається як мінімальний стандарт оскарження, то можливість їх касаційного перегляду традиційно вважається екстраординарним з огляду на особливий характер суду касаційної інстанції як суду найвищої інстанції, специфіку його повноважень з точки зору обмеження виключно питаннями права, більший ступінь формальності процедур. Така позиція загалом і знайшла своє відтворення під час реформування вітчизняного цивільного процесуального законодавства у ході конституційної реформи щодо правосуддя 2016 року [1].

Ці проблеми стали складовими судової реформи 2016 року, яка запровадила нові конституційні положення про правосуддя і судовий конституційний контроль, продемонструвала, що вітчизняні законодавці мали на меті поглиблення демократичних засад функціонування судової влади.

Зокрема, до частини першої статті 129 Конституції України було внесено зміни в аспекті закріплення важливого принципу, відповідно до якого суддя, здійснюючи правосуддя, має бути незалежним та повинен керуватись верховенством права [2].

Новели Конституції України зобов'язують загальні суди керуватися принципом верховенства права (частина 1 стаття 129), а не законом, як було зазначено у цій статті до реформи 2016 року. Це означає, що застосування законів при вирішенні тієї чи іншої справи вже не є достатнім, а вимагає використання й інших джерел права: нормативних договорів, звичаїв, прецедентів, загальних принципів права тощо, легітимованих правовою культурою українського народу. Номінально принцип верховенства права і раніше був обов'язковий для загальних судів, оскільки, відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України, в державі визнається і діє принцип верховенства права. Але до реформи 2016 року суди, вибираючи між принципами верховенства права і законності, звичайно віддавали перевагу принципу законності. На практиці це призводило до звуження змісту та обсягу судового захисту прав і законних інтересів громадян, інших фізичних та юридичних осіб [3].

Внесені до Конституції України зміни є необхідним кроком на шляху реального утвердження у практиці судочинства припису частини першої статті 8 Конституції України. З метою узгодження переліку основних засад здійснення судочинства із зазначеним положенням із чинного положення частини третьої статті 129 вилучено поняття «законності» - передовсім через те, що «законність» є лише одним із невід'ємних елементів верховенства права - того, що вже було закріплено вище (у частині першій цієї ж статті), - як керівного принципу здійснення правосуддя [2].

Системне запровадження принципу верховенства права у діяльність загальних судів значно покращить захист прав і законних інтересів громадян, оскільки це розширить можливості громадян та інших суб'єктів правовідносин захищати себе за допомогою таких засад, як справедливість, рівність, пропорційність, правова визначеність, правова певність тощо. Головне ж полягає у тому, що загальні суди тепер фактично сприятимуть застосуванню принципу верховенства права всіма органами публічної влади та їхніми посадовими особами [3].

Крім того, однією з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Запропонована редакція положення щодо забезпечення права на апеляційний перегляд та касаційне оскарження мінімізує наявні у чинній редакції пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України ризики розширеного тлумачення на рівні закону винятків із цього правила, що у наслідку спричиняє до обмеження конституційного права особи на оскарження судового рішення. Нова редакція цього конституційного положення дає змогу гарантувати особі право на перегляд справи судом принаймні один раз - в апеляційному порядку. При цьому йдеться не про надання можливості оскаржувати будь -яке судове рішення, а лише про перегляд справи загалом - тобто справи, стосовно якої суд ухвалив рішення по суті спору або стосовно іншого (що не має характеру юридичного спору) питання, яке віднесене законом до компетенції суду. Отже, рішення, яким завершується розгляд справи, може стати предметом перегляду в суді вищого рівня в апеляційному порядку і подання апеляційної скарги щодо такого рішення не може бути заборонено законом. Водночас законом можуть бути встановлені обмеження чи навіть заборони щодо оскарження в апеляційному порядку окремих процедурних судових рішень [4].

Щодо забезпечення права на касаційне оскарження, то Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що «одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточного характеру судового рішення. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення лише через те, що вона переслідує мету домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру». [4] Тому встановлення законом виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, дасть змогу побудувати ефективну судову систему, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення.

Список використаних джерел

перегляд судовий рішення оскарження

1. Луспеник Д. Касаційні фільтри у цивільних справах: проблемні питання судового правотлумачення та правозастосування. Судова влада України: веб-сайт. https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/zmi/954084/.

2. Карта проходження проекту. Проект Закону України від 25.11.2015 р. № 3524 «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя). URL: https://ips.ligazakon.net/document/JH2PW00I?an=3; Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.

3. Реформа-2016: правові наслідки конституціоналізації та деконституціоналізації. Судово-юридична газета: веб-сайт. URL: https://sud.ua/ru/news/blog/106158-reforma-2016-pravovi-naslidki-konstitutsionalizatsiyi-ta-dekonstitutsionalizatsiyi.

4. Карта проходження проекту. Проект Закону України від 25.11.2015 р. № 3524 «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя). URL: https://ips.ligazakon.net/document/JH2PW00I?an=3; Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text; Судова реформа. Порядок денний Асоціації між Україною та ЄС. Громадський простір: веб-сайт. URL: https://www.prostir.ua/?library=sudova-reforma-poryadok-dennyj-asotsiatsiji-mizh-ukrajinoyu-ta-es.

Размещено на Allbest.ru