Правове позиціонування колабораційної діяльності як суспільно-небезпечного явища

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правове позиціонування колабораційної діяльності як суспільно-небезпечного явища

Бучковський Олександр Валерійович

курсант

Київського інституту

Національної гвардії України

Сучасна агресія Російської Федерації проти України актуалізувала таке явище, як колабораціонізм. Повномасштабний характер агресії Російської Федерації визначає необхідність розширення змісту цього явища. Для початку кримінально-правового аналізу такого діяння, слід спочатку визначити, що таке колабораціонізм. Загальновідомо, що це слово має французьке походження (від слова «collaboration» - співробітництво) і має два значення: позитивне - спільна діяльність, співпраця різних суб'єктів; негативне - добровільна та навмисна співпраця з ворогом у його інтересах та на шкоду своїй державі та її союзникам.

В Україні питанню кримінально-правової протидії колабораціонізму присвятили наступні вчені: М. Акімов, О. Головкін, О. Ілларіонов, В. Кубальський, А. Політова, Є. Письменський, М. Рубащенко, І. Сказко. Особливий інтерес викликає наукова праця Є. Письменського «Колабораціонізм як суспільно-політичне явище в Україні (кримінально-правові аспекти)», в якій, зокрема розглянуті сучасні законопроєкти щодо криміналізації колабораціонізму. Однак дослідження фахівців з кримінального права стосувалися теоретичних позицій перспективного нормативного регулювання відповідальності за колабораційну діяльність та не могли враховувати останні зміни до Кримінального кодексу (КК) України. Отже, потребують самостійного дослідження особливості сучасної криміналізації колабораційної діяльності [1].

Українські дослідники В. Горобець, Т. Заболотна, Б. Ковальов, В. Кучер, Т. Пентер та ін. в своїх роботах детально проаналізували такі форми колабораціонізму, як економічний і культурний. Економічний колабораціонізм, на думку більшості науковців, передбачає співпрацю в сфері господарської діяльності. Розглядаючи причини співпраці місцевого населення з окупантами у економічній сфері, український дослідник О. Потильчак доводить, що ці дії відбувалися вимушено через тиск загальної трудової повинності та життєвих обставин. Тому цих людей не можна віднести до колабораціоністів у повному розумінні цього слова [2, с. 20].

Важливим кроком до правового позиціонування колабораціонізму у правовому полі є Закон України від 03 березня 2022 року № 2107-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення відповідальності осіб, які здійснювали колабораційну діяльність».

На думку О. Ілларіонова, прийняття і реальне впровадження законодавства про колабораціонізм має бути поштовхом для оновлення міжнародного права з питань запобігання та засудження цього явища на рівні, наприклад, Організації Об'єднаних Націй. Досвід України у цьому розумінні є унікальним і може слугувати моделлю для розроблення відповідних міжнародно-правових документів [1].

Державна політика щодо кримінальної відповідальності за «колабораціонізм» в Україні має будуватися з урахуванням того, що така кримінальна відповідальність матиме безпосередній вплив на подолання наслідків збройної агресії російської федерації в Україні в довгостроковій перспективі, примирення в українському суспільстві, встановлення правди про події під час війни, післявоєнну відбудову та реінтеграцію жителів тимчасових окупованих територій. Натомість, під час формування державної політики з кримінальної відповідальності за «колабораціонізм» Україна має спиратися на сучасні інститути кримінального права та прав людини, а також на сучасні напрацювання у сфері перехідного правосуддя, що розвинулися для подолання наслідків порушень прав людини в сучасних збройних конфліктах [3, с. 17].

Звісно, повинно при цьому враховуватись, що, загалом, колабораційна діяльність, як і державна зрада, вчиняється на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Режим воєнного стану, особливо на тимчасово окупованих територіях, встановлює суттєві обмеження для нормального життя її громадян на окупованій території. Як наслідок, окремі громадяни переходять на бік ворога, починаючи добровільно чи під примусом співпрацювати з ним в різних сферах [4].

Необхідно враховувати також, що державна зрада вчиняється на користь будь-якої держави, колабораційна ж діяльність вчиняється лише на користь держави агресора.

З метою подолання колабораціонізму у сучасних українських реаліях Кримінальний кодекс України закономірно доповнили новою статтею 111 -1 «Колабораційна діяльність», якою передбачили кримінальну відповідальність за співпрацю з державою-агресором, її окупаційною адміністрацією та/або її збройними чи воєнізованими формуваннями у військовій, політичній, інформаційній, адміністративній, господарській та трудовій сферах.

Змінами, внесеними до ст. 111-1 КК України передбачено віповідальність за колабораційну діяльність та форми поведінки, подібні до неї, що дає підстави для об'єднання всіх відповідних кримінально-протиправних діянь у такі групи:

інформаційне співробітництво із державою-агресором;

робота в інтересах держави-агресора;

дійова підтримка держави-агресора;

економічна співпраця із державою-агресором;

воєнна співпраця із державою агресором.

Статтею 111-2 «Пособництво державі-агресору» передбачено відповідальність за умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави - агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави - агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора [5-6].

Отже, у підсумку хотілось би зазначити, що звісно ст. 111-1 КК України є достатньо повноцінною, так як забезпечує охоронну та регулятивну функцію практично усіх складових національної безпеки України, проте всебічне регулювання відповідних правовідносин через додаткові заборони, зокрема у сфері господарської діяльності, нададуть можливості попередження колабораційної діяльності на початковому етапі відповідних правопорушень.

Українська держава довела усьому світові свою політичну, ідеологічну та воєнну спроможність. Збройні Сили України, Національна гвардія України, Територіальна оборона, Національна поліція, інші силові відомства успішно знищують ворожі війська, поступово звільняючи тимчасово окуповані території. Контрдиверсійну діяльність здійснює Служба безпеки України та сили розвідки й контррозвідки. Широкого масштабу набуває партизанський рух на тимчасово окупованих територіях. В основі вищезазначеного є громадянська позиція пересічної людини і чим вона міцніша, чим більше сподівань на виявлення фактів колабораціонізму, на підставі яких уповноваженні органи зможуть якісно кваліфікувати такі прояви та доказати вину зрадників-колаборантів.

Список використаних джерел

кримінально-правовий протидія колабораціонізм

1. Ілларіонов О.Ю. Захист від колабораціонізму: спроба друга. URL: https://blog.liga.net/user/aillarionov/article/29863.

2. Марін О.К. Кримінальна відповідальність за роботу в інтересах держави-агресора. Теоретико-прикладні проблеми юридичної науки на сучасному етапі реформування кримінальної юстиції (пам'яті В.П. Колгана): зб. тез Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Хмельницький, 27 травня 2022 року). Хмельницький: ХУУП ім. Л. Юзькова, 2022. С. 18-21.

3. Добрянська Н. Перспективи встановлення кримінальної відповідальності за «колабораціонізм» в Україні. Центр прав людини ZMINA. Київ, 2021. 39 с.

4. Кримінальна відповідальність за колабораційну діяльність. URL: http://jurfem.com.ua/krym-vidpovidalnist-za-kolaboratsiynu-diyalnist/.

5. Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану: Закон України № 2113-IX від 03.03.2022 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2113-20#Text.

6. Права людини: виклики сьогодення: матер. Всеукр. наук.-практ. конф. з нагоди Міжнародного дня прав людини (м. Чернігів, 10 грудня 2022 р.). Чернігів: НУ «Чернігівська політехніка», 2022. 198 с. URL: https://stu.cn.ua/wp-content/uploads/2023/01/tezy_gruden2022_01.23.pdf.

Размещено на Allbest.ru