Поняття та структура механізму публічного управління

The existence of a state without state administration is meaningless and simply impossible without the help of which it broadcasts its will. This is a lever with which regulation can be carried out. The State Administration is designed to activate and actualize the use of aii available resources, opening new opportunities, creating stimulating conditions, and maintaining a favorable environment for increasing management efficiency and the population's quality of life. At the same time, a specific dependence is indicated between the ful realization of the accumulated potentiaї and the quality of public administration. It is manifested in the following: the higher the professional management level, the better the existing potentiaї is used and multiplied. Thus, the realization of one's potential depends on the level of state administration. The regularity of modern management determines this relationship. The state management system forms a management mechanism and with the help of al the main elements of actions of management bodies, target settings, principles, functions, structures, resources, methods, technologies, and management tools. The control mechanism cannot exist without these system components, and at the same time, without the control mechanism, there is no control system.

The paper analyzes the interpretation of the term "mechanism of state management" by researchers. It is emphasized that the structure of the mechanism of state administration includes practical measures, means, levers, and incentives, with the help of which state authorities influence society, production, and any social system to achieve the set goals. The main components of the state administration mechanism were studied, and their classification was considered. It emphasizes the distribution of state management mechanisms depending on state management that apply them. The composition of the complex management mechanism is defined, which may include economic, motivational, organizational, political, and legal mechanisms. The author's vision of defining the term "mechanism of state administration" is given.

Keywords: management, state, power, mechanism, public administration.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Держава - є гарантом реалізації прав та зобов'язань, які беруть на себе люди в процесі взаємодії, а, отже, є ключовим і необхідним інститутом, що забезпечує і підтримує цю взаємодію. Існування держави без державного управління, за допомогою якого вона транслює свою волю безглуздо і просто неможливе. Це свого роду важіль, за допомогою якого можна здійснювати регулювання і в міру необхідного тиску на всіх учасників відносин, примушуючи таким чином дотримання прав і зобов'язань.

Аналіз досліджень та публікацій

Серед вітчизняних науковців, які досліджують поняття «механізм публічного управління», а також його класифікацію, слід відзначити таких, як Г. Атаманчук, В. Бакуменко, О. Білик, І. Ісаєнко, О. Ковалюк, Ю. Куц, А. Лис, О. Машков, Н. Нижник, О. Радченко, О. Руденко та інші.

Проблему механізмів державного управління вчені досліджували з погляду різних аспектів О. Коротич, П. Надолішній, Р. Рудніцька, О. Сидорчук, О. Стельмах, Ю. Сурмін, В. Цвєтков, В. Князєв, О. Кравченко, В. Малиновський, П. Надолішній, Ю. Сурмін, Ю. Ковбасюк, О. Федорчак.

Перед сучасною наукою управління стоїть завдання розробити механізми, які дозволять забезпечити найефективніше досягнення цілей. Слід зазначити, що поняття «механізм державного управління» поки що не набуло чіткого визначення та наочного відображення.

Мета статті провести аналіз трактування терміна «механізм державного управління» дослідниками, визначити основні компоненти структури механізмів державного управління.

Виклад основного матеріалу

Базовим елементом терміну "механізм державного управління" є поняття самого механізму. Механізми бувають різні за конструкцією та призначенням, складають основу більшості машин, приладів та пристроїв. В економічній науці поняття «механізм» вживається в переносному значенні і означає «внутрішню будову, систему чогось». Скоріше цей термін запозичений із природничих та технічних наук.

"Механізм" з грецької мови перекладається як "зброя, машина" і на сьогодні має такі основні значення:

1. Пристрій передачі і перетворення рухів, у якому рух однієї чи кількох елементів викликає певні руху других.

2. Внутрішній пристрій, внутрішня будова машини, обладнання.

3. Сукупність станів та процесів, з яких складається будь-яке фізичне, хімічне, фізіологічне, економічне, психологічне явище.

4. Система, пристрій, спосіб, що визначають порядок певного виду діяльності [1].

Управління є необхідним та обов'язковим атрибутом держави як складно-організованої соціальної системи. Ця найважливіша властивість соціальної системи зумовлена унікальною здатністю людини і суспільства в цілому «пізнавати природну та соціальну дійсність і вже відповідно до цього ставити цілі, організовувати та регулювати свою свідомість, поведінку та діяльність.

Поняття «механізм державного управління» є похідним від понять «державне управління» та «механізм управління» і об'єднує комплекс утворюючих зміст ознак, а саме: вплив держави на суспільну життєдіяльність людей з метою її впорядкування, зберігання або перетворення, що спирається на владну силу; заходи, засоби, методи, важелі, стимули, за допомогою яких такий вплив здійснюється [2].

У вітчизняній науковій думці є чимало трактувань "механізму державного управління", які являються широко вживаними, однак зміст і структуру його різні науковці та практики висвітлюють по різному.

В. Бакуменко в енциклопедичному словнику з державного управління зазначає, що сьогодні аспект взаємодії держави і громадянського суспільства в державному управлінні є дуже важливим на відміну від традиційного бачення державного управління як організаційного і регулювального впливу держави на суспільну життєдіяльність людей з метою її упорядкування, зберігання або перетворення, що спирається на її владну силу [3]. Тобто це свідчить про трансформаційні процеси в державному управління, а саме перехід до публічного управління.

Вчені досить широко трактують механізм формування та реалізації державного управління як сукупність і логічний взаємозв'язок соціальних елементів, процесів і закономірностей, через які суб'єкт державного управління (його компоненти) охоплює потреби, інтереси й цілі суспільства в керівних впливах, закріплює їх у своїх управлінських рішеннях і діях та практично втілює в життя, спираючись на державну владу.

В.Б. Авер'янов, трактує поняття як «сукупність відповідних державних органів, організованих у систему для виконання цілей (завдань) державного управління відповідно до їх правового статусу, та масив правових норм, що регламентують організаційні засади та процес реалізації вказаними органами свого функціонального призначення» [4].

О. Білик механізм публічного управління визначає як оптимальне поєднання засад, притаманних товарному виробництву (конкуренція, попит і пропозиція, вільне ціноутворення), цілеспрямованої політики державного регулювання економічних процесів. Також він зазначає, що державне регулювання та публічно- приватне партнерство доповнюють ринковий механізм, що сукупно створює основу для макроекономічних стратегій економічного розвитку країни загалом та окремих регіонів, громад.[5].

Н. Нижник та О. Машков зазначають, що «забарвлення» механізму державного управління визначає сукупність внутрішніх (коли йдеться про механізм управління організацією) та зовнішніх (коли говорять про механізм взаємодії з іншими організаціями) чинників, а його складовими елементами є, зокрема, цілі управління, елементи об'єкта та їх зв'язки, на які здійснюється вплив, дії в інтересах досягнення цілей, методи впливу, матеріальні та фінансові ресурси управління, соціальний та організаційний потенціали [6].

О. Оболенський визначає, що механізмом публічного управління є система, яка забезпечує практичну реалізацію функції публічного управління з метою досягнення визначених цілей, яка характеризується власною структурою, методами, важелями, інструментами впливу на об'єкт управління за допомогою відповідного правового та інформаційного забезпечення. Науковці відзначають, що специфічною рисою публічного управління є механізм контролю суспільства над усіма органами державної влади і органами місцевого самоврядування, якого відповідно не має державне управління [7].

О. Оболенський класифікує такі механізми публічного управління:

- економічні, який формує механізм публічного управління за допомогою банківської, грошово- валютної, інвестиційної, інноваційної, кредитної, податкової політики;

- мотиваційні, які складаються з сукупності стимулів адміністративних і соціально-економічних стимулів, які спонукають посадових осіб до високоефективної роботи);

- організаційні, які характеризують об'єкти, суб'єкти публічного управління, їх цілі, завдання, функції, методи управління та організаційні структури, а також результати їх функціонування;

- політичні, які визначають особливості формування через інструменти економічної, соціальної, фінансової, промислової політики;

- правові, які включають закони, постанови, укази, а також методичні рекомендації, інструкції тощо).

Л. Приходченко запропонувала класифікувати механізми публічного управління за специфікою їх застосування:

- зв'язок із процесами розроблення та ухвалення раціональних рішень;

- забезпечення практичного втілення (впливу на об'єкти управління);

- активізація властивостей суб'єктів управління як систем, здатних до саморозвитку [8].

О. Радченко стверджує, що механізмом державного управління називають «системну сукупність інституцій, структур, послідовних дій, форм, станів і процесів в державі як продукт організованої людської діяльності, що має за мету реалізацію інтересів і потреб людей та вирішення нагальних суспільно- політичних проблем за рахунок державного впливу й регулювання суспільної життєдіяльності на основі усталених суспільних цінностей, норм і правил; є формою реалізацію функцій держави та має в якості суб'єкта органи державного управління» [9].

На думку науковця, механізму державного управління притаманні такі характеристики:

а) оскільки держава є соціальним інститутом, створеним людьми, відтак і всі механізми держави є продуктом організованої людської діяльності;

б) механізми державного управління завжди мають чітко визначену мету й носять функціональний характер, механізми державного управління передбачають цілеспрямований однобічний державний вплив на суспільно-політичні, економічні процеси з чітко визначеним вектором впливу;

в) механізми державного управління зумовлюють жорсткі взаємозв'язки та правила взаємодії, усталеності керованого процесу;

г) функціонування механізмів державного управління в ідеалі націлене на певний автоматизм, закріплені вміння й навички державних службовців щодо виконання у певних ситуаціях відповідних їм дій;

д) побудова механізмів державного управління носить структурно-функціональний характер;

е) механізми державного управління мають системний вимір;

є) механізми державного управління мають регуляторний вимір;

ж) механізми державного управління мають ціннісний вимір;

з) механізми державного управління мають проблемний вимір - за їхньою допомогою держава вирішує ту чи іншу проблему суспільного розвитку» [9].

До структури механізму державного управління вчені також відносять практичні заходи, засоби, важелі, стимули, за допомогою яких органи державної влади впливають на суспільство, виробництво, будь- яку соціальну систему з метою досягнення поставлених цілей [10] - рис. 1.

Рис. 1. Основні складові механізму державного управління [11]

У літературі державного управління існують різні підходи щодо видів та класифікації механізмів державного управління. Ми згодні з думкою М. Брюховецької, що «від переваги акцентів на ті чи інші сфери управління механізм управління матиме свою назву» [11]. Залежно від того, які саме проблеми і як вирішуються із застосуванням конкретного державного механізму управління, він може бути складним (комплексним) і включати кілька самостійних механізмів.