Протидія тероризму: співвідношення безпеки та свободи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Одеська юридична академія»

Лілія Тімофєєва, кандидатка юридичних

наук, адвокатка, медіаторка

Тероризм належить до транскордонних злочинів. Він має системний характер та поширюється на територію багатьох держав світу.

Різні аспекти проблематики тероризму достатньо ґрунтовно розглянуті в науковій літературі. Разом з тим питання протидії тероризму залишається актуальним, особливо в умовах збройної агресії російської федерації на території України. Зокрема в статті розкривається проблематика забезпечення балансу між свободою та безпекою та особливо в умовах надзвичайної ситуації.

З'ясовано, що тероризм перетворився на досить прибутковий бізнес, а також соціальну практику. Він пов'язаний із вчиненням інших злочинів, і кримінальних правопорушень, зокрема із торгівлею зброєю, людьми, наркотиками, корупційними практиками та ін.

Установлено, що результати запобігання злочинності, у тому числі тероризму, залежать від реалізації комплексу соціально-економічних, політичних і організаційно-управпінських, виховних, технічних, правових та інших заходів. Основними сферами суспільства, в яких передусім слід здійснювати запобіжну роботу на цьому рівні, є: політична, організаційно-управлінська, технічна, інформаційна, соціально-економічна, морально-психологічна, культурно-виховна, правова.

Зроблено висновок, що у протидії будь-якому злочину, зокрема тероризму, мають зберігатися цінності правової демократичної цивілізованої держави.

Розробляючи концепції протидії тероризму, слід враховувати необхідність додержання принципів кримінального права, зокрема принципів законності, пропорційності, необхідності, справедливості, рівності перед законом і судом, особистої винуватої відповідальності, індивідуалізації та диференціації засобів кримінально-правового впливу.

Крім того, необхідно максимально використовувати можливості інформаційного суспільства для протидії тероризму та іншим злочинам.

Ключові слова: тероризм; протидія тероризму; інформаційне суспільство; принцип пропорційності; транскордонні злочини; глобалізація.

Liliya Timofeyeva. Counter of terrorism: security and freedom

Terrorism refers to cross-border crimes. It has a systemic nature and extends to many countries around the world

The issue of terrorism from different angles is considered in the scientific literature. At the same time, the issue of counter-terrorism remains relevant, especially in the context of the armed aggression of the Russian Federation on the territory of Ukraine.

In particular, the article reveals the issue of ensuring a balance between freedom and security, especially in an emergency.

Terrorism has been found to be a lucrative business as well as a social practice. It is related to the commission of other crimes and criminal offenses, including trafficking in weapons, human beings, drugs, corrupt practices, etc.

Moreover, it was established that the results of crime prevention, including terrorism, depend on the implementation of a set of socio-economic, political and organizational-administrative, educational, technical, legal and other measures. The main spheres of society, in which preventive work should be carried out at this level, are: political, organizational and managerial, technical, informational, socio-economic, moral and psychological, cultural and educational, legal.

It is concluded that in combating any crime, including terrorism, the values of a legal democratic civilized state must be preserved.

To sum up, the development of concepts of counter-terrorism should take into account the need to comply with the principles of criminal law, including the principles of legality, proportionality, necessity, justice, equality before the law and the court, personal responsibility, individualization and differentiation of criminal law.

Last but not least, the potential of the information society to counter terrorism and other crimes must be used to the fullest.

Keywords: terrorism; counter-terrorism; information society; principle of proportionality; cross-border crimes; globalization.

Вступ

Постановка проблеми. В Угоді про асоціацію закладено декілька важливих напрямів, які безпосередньо пов'язані з кримінально-правовою політикою та які Україна прагне реалізовувати та наблизитись таким чином до законодавства ЄС. Серед них: протидія незаконній міграції та торгівлі людьми, організованій злочинності, тероризму, охорона навколишнього середовища, зміцнення міжлюдських контактів. Ці напрями виділені недаремно, адже спричиняють найбільшу шкоду не тільки на державному, а також міжнародному рівні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти проблематики тероризму достатньо ґрунтовно розглянуті в науковій літературі. Ю. Б. Данильченко на рівні докторської дисертації дослідив питання тероризму як феномена, особливості його детермінації та протидії (2018 р.); В. М. Дрьомін дослідив питання злочинності як соціальної практики, у тому числі в монографії розкриті питання, пов'язані з тероризмом (2009 р.); В. С. Канцір на рівні докторської дисертації дослідив питання філософії міжнародного тероризму у правовому вимірі (2011 р.). С. О. Філіппов в рамках докторської дисертації розглядав проблеми тероризму в контексті протидії транскордонній злочинності (2019 р.). Аль-Батран Халед на рівні кандидатської дисертації дослідив нормативно-правові основи протидії міжнародному тероризму в рамках Організації Ісламського Співробітництва (2012 р.); І. М. Громівчук на рівні кандидатської дисертації дослідив питання міжнародно-правового захисту прав людини в умовах боротьби з тероризмом (2014 р.); О. В. Глазов на рівні кандидатської дисертації дослідив питання національної безпеки України в контексті попередження міжнародного тероризму (2014 р.).

Б.Д. Леонов розглянув основні напрями загально-соціального запобігання тероризму (2013 р.); І. В. Однолько розглядала особливості нормативно-правового забезпечення протидії терористичній діяльності в Україні (2015 р.); В. Є. Скомороха розглянув питання додержання прав людини у боротьбі з тероризмом (2002 р.); В. О. Туляков розглянув питання страху перед тероризмом як криміногенного чинника (2000 р.).

Крім того, окремі аспекти проблематики тероризму розкриті у роботах: В. С. Батиргареєвої, В. О. Глушкова, Т. А. Денисової, Н. А. Зелінської, В. П. Ємельянова, Д. Й. Никифорчук, М. М. Руденко, В. М. Федорова.

Разом з тим проблематика протидії тероризму залишається актуальною, зокрема в контексті забезпечення балансу між свободою та безпекою та особливо в умовах надзвичайної ситуації.

Метою роботи є розробка концептуальних ідей у протидії тероризму.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 р. № 638-IV тероризм суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

У зв'язку з початком повномасштабної збройної агресії з боку російської федерації 24 лютого 2022 р. до законодавства було внесено низку змін, зокрема в частині протидії тероризму. Згідно із ЗУ «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії російської федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» від 22 травня 2022 р. № 2265-IX передбачено поняття «держава-терорист», тобто держава, яка відкрито, з використанням власних збройних сил, інших збройних формувань, або приховано, з використанням збройних формувань, що діють від імені та (або) в інтересах такої держави, вчиняє терористичні акти, акти міжнародного тероризму. Також цим законом передбачено низку змін, зокрема до статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом». Так, терористичною діяльністю є діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; пропаганду російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії російської федерації як держави-терориста проти України.

Також щодо протидії тероризму прийнято низку міжнародних документів. Зокрема Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму, ратифікована 31.07.2006, передбачає зобов'язання для держав встановити кримінальну відповідальність за залучення до тероризму (ст. 2), навчання тероризму (ст. 3), виїзд за кордон з терористичною метою (ст. 4), фінансування виїзду за кордон з метою терористичної діяльності (ст. 5), організацію чи сприяння іншим способом виїзду за кордон з метою терористичної діяльності (ст. 6). З метою виконання конвенційних вимог Законом «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо запобігання тероризму» від 21 вересня 2006 р. № 170-V (зі змінами, внесеними згідно з Кодексом від 13.04.2012 № 4651-VI), КК України було доповнено новими складами, зокрема ст. 258-1 («Втягнення у вчинення терористичного акта»), ст. 258-2 («Публічні заклики до вчинення терористичного акта»), ст. 258-3 («Створення терористичної групи чи терористичної організації»), ст. 258-4 («Сприяння вчиненню терористичного акта»). Крім того, згідно із ЗУ «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини» від 7 жовтня 2014 р. № 1689-VII у санкціях статей, пов'язаних із тероризмом (ст. 258-1, 258-2, 258-3, 258-4 КК, а також низки злочинів проти основ національної безпеки (ст. 109, 110, 111, 112, 113, 114 КК) передбачено можливість застосування конфіскації майна на розгляд суду.

Проєкт нового КК (станом на 18.05.2022) виокремлює окремий розділ 5.2. Злочини проти безпеки суспільства від тероризму у книзі 5 «Злочини та проступки проти суспільства». Такий підхід вже розглядався в літературі, зокрема проф. В. П. Ємельяновим. Порівняно із чинним КК виокремлюється важливий усічений склад, передбачений ст. 5.2.5. («Погроза терористичним діянням»). Зокрема особа, яка погрожувала: 1) вчинити одне із діянь, передбачених у статті 5.2.4 КК («Терористичне діяння»); 2) використати ядерний матеріал для спричинення смерті людини, тяжкої шкоди здоров'ю чи тяжкої майнової шкоди; 3) заволодіти ядерним матеріалом для примушування органу державної влади, органу місцевого самоврядування, міжнародної організації чи представництва іноземної держави, фізичної чи юридичної особи вчинити дію або утриматися від вчинення дії. Такі погрози є надзвичайно небезпечними. Зокрема, це те, що вчиняє уряд рф відносно України.

Результати запобігання злочинності, у тому числі тероризму, залежать від реалізації комплексу соціально-економічних, політичних і організаційно-управлінських, виховних, технічних, правових та інших заходів. Основними сферами суспільства, в яких передусім слід здійснювати запобіжну роботу на цьому рівні, є: політична, організаційно-управлінська, технічна, інформаційна, соціально-економічна, морально-психологічна, культурно-виховна, правова.

На думку В. С. Канціра, національні державні кордони стали вузькими для терористів, організації, що здійснювали тактику насильницьких дій, перетворилися в певний аналог до корпоративних об'єднань зі своєю чітко вибудованою ієрархічною структурою. Мережеві організації, до яких належать і терористичні, реалізують концептуальне цілепокладання: якщо один кластер мережі зруйновано, решта може продовжити функціонування. Становлення таких мережевих структур кардинально трансформувало самі умови глобального протистояння. Мережеві структури, уникаючи прямого силового протистояння, зорієнтовані, передусім, на підрив наявних центрів світового панування. При цьому терористичні акти почали набувати системного характеру, а терористичні співтовариства синхронізувати свої дії. Це дає підстави стверджувати про глобалізацію тероризму¹. Тобто наслідки тероризму одночасно поширюються на декілька держав, а можливо, навіть і світ в цілому.

Як зазначає В. О. Тимошенко, тероризм перетворився на досить прибутковий бізнес глобального масштабу з розвиненим ринком праці (найманці та інші) і застосуванням капіталу (поставки зброї, наркоторгівля). Наприклад, під час війни на території колишньої Югославії щорічно хорватським, мусульманським і албанським силам поставлялася зброя та військова техніка на більше ніж 2 млрд доларівТимошенко В. А. Наркобізнес : національна та міжнародна протидія новим викли-кам : монографія. Київ, 2006. С. 182.. Деякі ланки транснаціонального тероризму сьогодні вже не лише співпрацюють із кримінальними структурами, а очолюють їх в організаційному і навіть ідейному плані. Наприклад, «Аль-Каїда» має широку мережу своїх ланок, починаючи з Далекого Сходу, охоплюючи М'янму, Пакистан, країни Близького Сходу і Балканського Півострова аж до США включно Тимошенко В. А. Наркобізнес : національна та міжнародна протидія новим викли-кам : монографія. Київ, 2006. С. 185-186..

В. М. Дрьомін зазначає, що фінансування тероризму стає все більш децентралізоване. Кошти поступають від некомерційних організацій, підставних компаній, спонсорів. Терористи переміщують гроші за допомогою банків, благодійних фондів, альтернативних систем переказу, телеграфних та електронних трансакцій, обміну валют. У Колумбії розслідуються випадки, які вказують на зв'язок між економічними злочинами, відмиванням грошей, оборотом заборонених наркотиків та вогнепальної зброї і терористичною діяльністю. Цілком імовірно, що для дестабілізації національної економіки були сформовані альянси між групами, які переслідують політичні та ідеологічні цілі, та наркоторговцямиДремин В. Н. Преступность как социальная практика : институциональная теория кри-минализации общества : монографія. Одеса : Юрліт, 2009. С. 512-513.. Глобалізація перетворює злочинність на міжнародний неформальний інститутДремин В. Н. Преступность как социальная практика : институциональная теория кри-минализации общества : монографія. Одеса : Юрліт, 2009. С. 519..

Міжнародний тероризм стає прототипом майбутніх воєн, виступаючи активною формою таємної війни і ефективним інструментом зовнішньої політики. Терористичні способи ведення війни мають порівняно низький ризик як у політичній, так і в матеріальній площинах, оскільки вартість фінансування цих дій є значно меншою від витрат, потрібних для повноцінного оснащення і навчання регулярної армії, здатної вести бойові дії. Такий компонент, як війна з низьким ризиком, неодмінно враховується в сучасних умовах, коли ядерна війна практично неможлива і не може мати переможців, сучасний тероризм стає однією з форм зовнішньої політикиКанцір В. С. Філософія міжнародного тероризму : правовий вимір : дис. ... доктора юридичних наук. 12.00.12 - філософія права. ЛДУВС. Львів, 2011. 453 с..

Глобальний характер тероризму необхідно враховувати при виробленні заходів протидії такому явищу. Протидія терористичним злочинам, на думку Ю. Б. Данильченко, ґрунтується на системі принципів, до яких належать, зокрема такі: використання оптимальної комбінації всіх існуючих матеріально-технічних, інформаційних та наукових ресурсів у розбудові механізму протидії тероризму; розумна поміркована пропаганда щодо недопустимості підтримки й толерантного ставлення до проявів тероризму; побудова відповідального громадянського суспільства; упровадження провідних інноваційних технологій у механізм протидії тероризму, а також у систему управління й координації діяльності суб'єктів протидії тероризму; збереження балансу між репресивними та профілактичними заходами протидії тероризму; пріоритетність дотримання прав і свобод людини та громадянина під час реалізації завдань протидії тероризму; інформування населення щодо характеру, масштабу й рівня терористичних загроз та проведення антитерористичних заходів; забезпечення режиму постійної готовності й оперативності реагування на терористичні загрози Данильченко Ю. Б. Тероризм : феномен, детермінація, протидія : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.08; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. Харків, 2018. С. 28-29..

На філософсько-правових засадах запропоновано практичні способи протидії тероризму в умовах світу, що глобалізується (розвиток міжнародного співробітництва, створення трансрегіонального інтерактивного інформаційного кіберпростору, оптимізація інституційної складової боротьби з тероризмом, координація дій силових структур держави, удосконалення системи контролю за тероризмом тощо) Канцір В. С. Філософія міжнародного тероризму : правовий вимір : дис. ... доктора юридичних наук. 12.00.12 - філософія права. ЛДУВС. Львів, 2011. С. 379..

Серед заходів удосконалення морально-психологічної сфери як заходів запобігання терористичних проявів Б. Д. Леонов виокремлює таке. Прогресивному падінню духовності та моральної культури у суспільстві сприяють, зокрема, відеопродукція, художня література, які пропагують культ насильства, грубої сили, обману, вульгарності, цинізму. Це свідчить про неблагополуччя людини Леонов Б. Основні напрями загально-соціального запобігання тероризму Підприємство, господарство і право. 2013. № 7. С. 129-130.. Стратегічними напрямами у справі оздоровлення молоді є освіта, виховання та пропаганда одвічно високих цінностей і культурного надбання сучасності

Батиргареєва В. С. Рецидивна злочинність в Україні : соціально-правові та криміноло-гічні проблеми. Харків, 2009. С. 455..

Іншою проблемою є ступінь інформування населення щодо реального стану протидії тероризму, ризиків та небезпек від нього для населення. Відповідно до ч. 4 ст. 3 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму від 16.05.2005 кожна Сторона прагне сприяти розвитку обізнаності населення стосовно існування, причин, серйозності терористичних злочинів, загрози, яку вони становлять, а також злочинів, викладених у цій Конвенції, та брати до уваги заохочення громадськості до надання фактичної, специфічної допомоги її компетентним органам, що може сприяти запобіганню терористичним злочинам і злочинам, викладеним у цій Конвенції.

Разом з тим у питаннях протидії тероризму хотілося б проділити увагу забезпеченню балансу між безпекою та свободою.

Як зазначає В. О. Туляков, патологічний страх перед злочинністю і тероризмом виражається в паніці, нав'язливих фобіях стати жертвою, у сприйнятті будь-якого оточення як соціально небезпечного, у неадекватних агресивних реакціях, у приватизації індустрії безпеки, формуванні тіньового ринку озброєнь. Культивування масових патологічних реакцій такого роду достатньо важливо як для визначених кіл політичної еліти, так і для криміналітету, оскільки саме воно обумовлює прийняття будь-яких законопроєктів, що обмежують права і свободи громадян на догоду суспільній безпеці, відводить очі народу від реального стану справ, дозволяє маніпулювати суспільною свідомістю, відкриває можливості для поширення методів соціального насильства у всіх сферах громадського життя. Аморфність і безсистемність поглядів, готовність погодитися з будь-якими крайніми заходами уряду щодо захисту особистої недоторканності, формування образу ворога, ось далеко не повний перелік типових станів, детермінованих страхом перед тероризмом Туляков В. О. Страх перед тероризмом як криміногенний чинник. Тероризм і боротьба з ним : аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої вла-ди; Антитерорист. центр при СБ України, ОНЮА. Київ, 2000. Т. 19. С. 205-209.. Питання в тому, на що ми готові піти, щоб забезпечувати безпеку від тероризму та інших злочинів міжнародного характеру.

Зокрема в жахливих умовах війни, в яких опинилась Україна, на жаль, майже будь-яка помилка правоохоронної системи, зловживання та халатність може бути списана на війну. Це не припустимо в правовій державі. Так є низка випадків, коли суд надає дозвіл на обшук у людини, якщо вона здійснювала дзвінки на російські номери. АР Крим є непідконтрольним Україні з 2014 р., території так званих ДНР та ЛНР, Херсон також є непідконтрольними. На цих територіях використовується покриття російських мобільних операторів. Але Україна не відмовляється від цих територій. Вони українські, і живуть на них українці. Тобто обшук здійснюється на підставі дзвінків своїм родичам-українцям, які не мають змоги покинути цю територію. У разі не знаходження підтверджень терористичної діяльності особа також не отримує жодної компенсації. Вже не кажучи про питання репутації, збереження обличчя перед сусідами, колегами та ін.

Категорія «безпека» має відносний характер. Потенційна жертва може суб'єктивно відчувати свою безпеку, але це означає лише те, що вона просто усвідомлено або не усвідомлено встановлює для себе прийнятний рівень небезпеки або загрози. Коли загроза видається прийнятною для неї, людина просто відчуває себе в безпеці.

Як зазначає В. С. Канцір, визначення конкретної межі терористичної загрози для людей досить складне і життєво важливе завдання, воно вирішується кожним конкретним суб'єктом безпеки людиною, суспільством чи державою, насамперед ураховуючи накопичений попередній досвід, прогнозування розвитку тієї чи іншої реальної ситуації, наявних розпорядженні сил і засобів для боротьби з конкретною загрозою, можливості або відсутності тієї чи іншої допомоги ззовні. Особливу роль у цій ситуації виконує психологія сприйняття небезпек, що склалася у людей. Помилка в оцінці терористичної небезпеки (переоцінка або недооцінка) є основною передмовою катастрофічних помилок при ухваленні рішень Канцір В. С. Терористична діяльність і національна безпека. Часопис Київського універси-тету права. 2011. № 1. С. 268..

Держава і зараз готова поступитися фундаментальними гуманістичними правами, свободою та безпекою своїх громадян, моральністю заради безпеки від певних злочинів, зокрема особливо тяжких злочинів із транскордонним виміром. Серед яких наприклад, тероризм, торгівля людьми, сексуальна експлуатація жінок і дітей, незаконний обіг наркотиків та зброї, відмивання та підробка грошей, корупція, комп'ютерна та організована злочинність.

Для попередження вчинення злочинів держава на рівні закону дозволяє відступити від абсолютних заборон посягань на власність, здоров'я та навіть життя людини, а також приватність. Держава обгрунтовує такі кроки відсутністю інших засобів для протидії вчиненню злочинів. Разом з тим, необхідно пам'ятати, що подібні відступи допускають з метою забезпечення прав і свобод людини, а не навпаки.

Разом з тим згідно з Постановою Великої Палати ВС від 12 травня 2022 р. у справі № 635/6172/17 (провадження № 14-167цс20) держава не несе майнової відповідальності перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими. Для того щоб задовольнити позов про відшкодування Україною шкоди (майнової, моральної), завданої терористичними актами в періоди проведення АТО, операції Об'єднаних сил, суди мають установити порушення Україною конкретного її обов'язку за Конвенцією. А для цього повинні з'ясувати: а) підстави позову (обставини, якими обґрунтовано позовну вимогу); б) чи мала Україна в сенсі ст. 1 Конвенції юрисдикцію щодо гарантування прав і свобод на тій території, на якій, за твердженням позивача, відбулося порушення; в) якщо мала юрисдикцію, то чи виконала її конвенційні обов'язки з такого гарантування на відповідній території (якщо мало місце невиконання або неналежне виконання конкретного обов'язку, то в чому воно полягало, якими були наслідки цього та причинно-наслідковий зв'язок між ними і невиконанням або неналежним виконанням відповідного обов'язку); г) чи є підтвердження всіх цих фактів (належні, допустимі, достовірні та достатні докази).

Застосовуючи репресивні заходи, необхідно дотримуватись відповідного балансу між потребою вживати захисних заходів і збереження прав і свобод людини, без яких не існує демократії. Демократія, якщо вона чогось варта, не має права використовувати у боротьбі зі своїми противниками неприпустимі методи.

Інакше як можна дорікати терористам у «зазіханні на свободу», якщо ті, хто виступає у ролі її захисників, користується таким самим невибагливим інструментаріємСкомороха В. Баланс між інтересами доцільності та прав людини боротьбі з тероризмом. Вісник Конституційного Суду України. 2002. № 4. С. 38..

Разом з тим І. М. Громівчук вважає, що держави в антитерористичних цілях часто ігнорують, а то й порушують правозахисні стандарти, передбачені міжнародним правом, щодо обмеження та відступу правозахисних положень від стандартів прав людини, а також спостерігається порушення принципу пропорційності. На думку науковця, якщо антитерористичні заходи можуть порушувати права людини, заради захисту яких вони вживаються, їх ефективність та доцільність нівелюється. Крім того, організована у такий спосіб боротьба з тероризмом посилює злочинну мотивацію в організаторів та виконавців терористичних актів

Громівчук І. М. Міжнародно-правовий захист прав людини в умовах боротьби з терориз-мом : автореф. ... к. ю. н. 12.00.11. Київський національний університет ім. Т. Шевченка. Київ, 2014. С. 10-11.. І з таким твердженням можна цілком погодитись.

Європейська конвенція розробила свою юриспруденцію для задоволення вимог боротьби з тероризмом. Суд чітко висловив думку, що обов'язок урядів вести боротьбу з тероризмом, оскільки це принципова атака на демократію та верховенство права. Держави повинні мати здатність ефективно захищати себе від тероризму, і закон про права людини повинен відповідати цій потребі. Європейська конвенція повинна застосовуватися таким чином, щоб вона дозволила державам вживати розумних та пропорційних заходів для захисту демократії та верховенства права. Роль Європейського суду з прав людини досягає правильного балансу між необхідністю вживати всіх відповідних захисних заходів та обов'язком усіх уникати підриву прав і свобод, які лежать в основі і є «обов'язковою умовою» демократії. Суд показав, що залишається можливим успішно боротися з тероризмом, у той же час захищаючи ті права, які характеризують держави як демократичні Hedigan John. The European Convention on Human Rights and Counter-Terrorism. Fordham International Law Journal. Volume 28, Issue 2, 2004 Article 5. Р. 431-432. URL: http:// ir.lawnet.fordham.edu/cgi/viewcontent.cgi?article= 1959&context=ilj..

Зокрема у справі «Масхадов та інші проти Росії», заява від 6 червня 2013 р. № 18071/05, Європейський суд з прав людини визнав порушення з боку Російської Федерації, яка відмовилась видати родичам тіло Аслана Масхадова одного з лідерів чеченських сепаратистів, глави невизнаної Чеченської республіки Ічкерія (ЧРІ). Зі скаргою до ЄСПЛ звернулася вдова Масхадова і двоє її дітей. На думку заявників, антитерористичне законодавство, на підставі якого Москва відмовляється видати тіло загиблого Аслана Масхадова, є дискримінаційним, оскільки застосовується виключно відносно до чеченців та інших мусульман.

Органи влади відмовились видавати тіло терориста оскільки це може бути причиною заворушень. Держава такими діями обрала безпеку. Разом з тим такі дії мали каральний характер та перекладали тягар відповідальності померлого на родичів. Це порушує принцип пропорційності.

ЄСПЛ підтримав заявників, визнавши, що Російська Федерація порушила кілька статей Європейської конвенції з прав людини «право на повагу до приватного і сімейного життя» (ст. 8), «свобода релігії» (ст. 9), «заборона дискримінації» (ст. 13 і ст. 14).

У протидії будь-якому злочину, у тому числі тероризму, мають зберігатися цінності правової демократичної держави. Видається, що абсолютно вірним є рішення щодо безперешкодного вивезення тіл російських солдат з території України, надання можливості родичам цих солдат знати про їх смерть, або про те, що вони є військовополоненими, та ін.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Дель Ріо Прада проти Іспанії (Del Rfo Prada v. Spain) № 42750/09 від 21.10.2013 вирок шістнадцятьом особам, засудженим за тероризм, було зменшено за роботу, виконану в ув'язненні, хоча вони були засуджені до тюремного ув'язнення загалом понад сто років. Інтерпретація закону на шкоду засудженого була заснована на політиці повного виконання покарань, не притаманній Кримінальному кодексу 1973 р. Деякі судді визнали, що кримінальні політичні причини в жодному разі не могли виправдати відхід від принципу законності, навіть у разі терориста та вбивці, який не розкаявся Del Rio Prada v. Spain. The European Court of Human Rights, 21.10.2013. Application № 42750/09. URL: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/ search.aspx?i=001-127697.. Який би тяжкий злочин не вчинила особа, у законі слід передбачати процедуру скорочення терміну на підставі її (особи) постзлочинної поведінки. Тривалі терміни позбавлення волі, зокрема довічне позбавлення волі, без законної процедури скорочення строку не гуманні та суперечать фундаментальним правам людини у розумінні ЄСПЛ. Крім того, вони не стимулюють до виправлення. Людині, яка отримала довічне та не може розраховувати на дострокове звільнення, ніби надається дозвіл вчиняти інші злочини, більше довічного все одно не буде.

Головним засобом у досягненні безпеки має бути піклування про цілісність і стабільність суспільства, а отже, боротьба з будь-якими виявами дискримінації і несправедливості. Без єдності суспільства не може бути ефективної боротьби з тероризмом Скомороха В. Баланс між інтересами доцільності та прав людини боротьбі з тероризмом. Вісник Конституційного Суду України. 2002. № 4. С. 42..

Крім того, науковці підтримують ідею інтеграції з європейськими інституціями забезпечення безпеки, зокрема НАТО (О. В. Глазов, І. В. Однолько)

Глазов О. В. Національна безпека України в контексті попередження міжнародного теро-ризму : автореф. дис. ... к. п. н. 23.00.04. Чорноморський державний університет ім. П. Могили. Миколаїв. 2014. С. 11;

Однолько І. В. Нормативно-правове забезпечення протидії терористичній діяльності в Укра-їні. Вісник національної академії прокуратури України. 2015. № 4. С. 63.

Аль-Батран Халед. Нормативно-правові основи протидії міжнародному тероризму в рам-ках Організації Ісламського Співробітництва : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11; НУ «ОЮА». Одеса, 2012. С. 7.. Така інтеграція є абсолютно правильною. Та об'єднаність країн світу, допомога Україні в умовах війни це довела. Тероризм, збройні конфлікти є спільними проблемами людства.

Аль-Батран Халед, на прикладі Організації Ісламського Співробітництва, наголошує на тому, що найважливішою умовою створення по-справжньому ефективного механізму протидії міжнародному тероризму є міжнародне та регіональне співробітництво, зокрема, між державами-членами Організації Ісламського Співробітництва. Ісламські держави через Організацію Ісламського Співробітництва займають значне місце в системі міжнародно-правового співробітництва у сфері протидії міжнародному тероризму. Це проявляється в їх участі в розробці та імплементації міжнародно-правових документів, розроблених в рамках міжнародних організацій (зокрема ООН) у сфері протидії міжнародному тероризму¹. Можливо слід також подумати про створення аналогічних організацій в Україні із врахуванням національних особливостей культури, релігії та ін.

Діяльність ЄС пов'язана також зі сприянням у виявленні осіб, причетних до тероризму, включаючи іноземних терористів. Комісія виявила кілька прогалин в обміні інформацією. Європол має цінну інформацію про підозрюваних та злочинців, які він отримав від третіх країн та міжнародних організацій. Постанова спрямована на встановлення нової категорії попередження спеціально для Європолу, з метою надання інформації безпосередньо та в режимі реального часу на передову офіцерам. Він призначений для надання можливості Європолу надавати «інформаційні попередження» про підозрюваних та злочинців як Нова категорія попереджень у ШІС, для ексклюзивного використання Європолом в конкретних і чітко визначених випадках та обставинах. Мета нового оповіщення полягає в тому, що у випадку «нападу» попередження повідомить фронтовика про те, що особа підозрювана у причетності до кримінального правопорушення, що входить до компетенції Європолу. Пропозиція включає додаткові поправки до Регламенту (ЄС) 2018/1862 з метою узгодження його положень щодо захисту даних, зокрема права доступу, виправлення недостовірних даних і видалення незаконно збережених даних, засобів захисту та відповідальність згідно з Регламентом (ЄС) 2016/794 та Регламентом (ЄС) 2018/1725.

У червні 2017 року Європейська рада запропонувала Інтернет-провайдерам розробити інструменти, які допоможуть у виявленні та видаленні з Інтернету контенту, що спонукає до терористичних актів. Ці інструменти за необхідності буде доповнено відповідними законодавчими заходами на рівні ЄС. У вересні 2017 року Комісія опублікувала повідомлення на тему: «Видалення незаконного Інтернет-контенту», адресоване постачальникам послуг онлайн. Як продовження цього повідомлення, Комісія опублікувала в березні 2018 року. Рекомендацію «щодо заходів щодо ефективної роботи та боротьби з незаконним контентом в Інтернеті», у тому числі терористичної пропаганди в Інтернеті. Запропонований Регламент додатково зобов'язує держав-членів забезпечити, щоб їх компетентні органи були здатні втручатися в Інтернет-контент терористичного спрямування. Крім того, держави-члени зобов'язані інформувати та співпрацювати один з одним, і їм пропонується скористатися каналами, створеними Європолом для забезпечення їх співпраці.

Це також накладає зобов'язання на постачальників інтернет-послуг звітувати перед правоохоронними органами влади, коли вони виявляють контент, який створює загрозу життю або безпеці. Нарешті, постачальники онлайн-сервісу зобов'язані зберігати контент, який вони видаляють. Це функціонує як захист від помилкового видалення та забезпечує потенційні докази, які не втрачаються з метою попередження, виявлення, розслідування та переслідування терористичних злочинців.

Висновки

тероризм безпека свобода

У протидії будь-якому злочину, у тому числі тероризму, мають зберігатися цінності правової демократичної держави.

Розробляючи концепції протидії тероризму, слід враховувати необхідність додержання принципів кримінального права, зокрема пропорційності, необхідності, справедливості, індивідуалізації засобів кримінально-правового впливу.

Крім того, необхідно максимально використовувати можливості інформаційного суспільства для протидії тероризму. Інформаційні технології можуть використовуватись як для вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі пов'язаних з тероризмом та пропагандою війни, так і протидії злочинності. Зокрема відповідні інструменти розроблено європейським законодавством. Ці інструменти можуть порушувати деякі права людини, зокрема це стосується ст. 8 Конвенції. Але в даній ситуації розумні поступки у праві на приватність є прийнятною ціною для забезпечення безпеки за умови додержання законності у матеріальному та процесуальному контекстах.

Список використаних джерел

1. Аль-Батран Халед. Нормативно-правові основи протидії міжнародному тероризму в рамках Організації Ісламського Співробітництва: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.11; НУ «ОЮА». Одеса, 2012. 19 с.

2. Батиргареєва В. С. Рецидивна злочинність в Україні: соціально-правові та кримінологічні проблеми. Харків, 2009. 576 с.

3. Громівчук І. М. Міжнародно-правовий захист прав людини в умовах боротьби з тероризмом: автореф. дис.... к.юрид.н. 12.00.11. Київський національний університет ім. Т. Шевченка. Київ. 2014. 19 с.

4. Глазов О. В. Національна безпека України в контексті попередження міжнародного тероризму: автореф. дис.... к. п. н. 23.00.04. Чорноморський державний університет ім. П. Могили. Миколаїв. 2014. 16 с.

5. Данильченко Ю. Б. Тероризм: феномен, детермінація, протидія: автореф. дис.... д-ра юрид. наук (д-ра наук) 12.00.08; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. Харків, 2018. 34 с.

6. Дремин В. Н. Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества: монографія. Одеса: Юрліт, 2009. 714 с.

7. Канцір В. С. Терористична діяльність і національна безпека. Часопис Київського університету права. 2011. № 1. С. 265-269.

8. Канцір В. С. Філософія міжнародного тероризму: правовий вимір: дис.... доктора юридичних наук. 12.00.12 філософія права. ЛДУВС. Львів, 2011. 453 с.

9. Леонов Б. Основні напрями загально-соціального запобігання тероризму. Підприємство, господарство і право. 2013. № 7. С. 128-130.

10. Однолько І. В. Нормативно-правове забезпечення протидії терористичній діяльності в Україні. Вісник національної академії прокуратури України. 2015. № 4. С. 59-65.

11. Скомороха В. Баланс між інтересами доцільності та прав людини боротьбі з тероризмом. Вісник Конституційного Суду України. 2002. № 4. С. 38-46.

12. Тимошенко В. А. Наркобізнес: національна та міжнародна протидія новим викликам: монографія. Київ, 2006. 456 с.

13. Туляков В. О. Страх перед тероризмом як криміногенний чинник. Тероризм і боротьба з ним: аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої влади; Антитерорист. центр при СБ України, ОНЮА. Київ, 2000. Т. 19. С. 205-209.

14. Hedigan John. The European Convention on Human Rights and Counter-Terrorism. Fordham International Law Journal. Volume 28, Issue 2, 2004 Article 5. URL: http://ir.lawnet.fordham.edu/cgi/viewcontent. cgi?article=1959&context=ilj.

15. Del Rio Prada v. Spain. The European Court of Human Rights, 21.10.2013. Application № 42750/09. URL: http://hudoc.echr.coe.int/ sites/eng/pages/search.aspx?i=001-127697.

References

1. Al'-Batran, Khaled (2012). Normatyvno-pravovi osnovy protydiyi mizhnarodnomu teroryzmu v ramkakh Orhanizatsiyi Islams'koho Spivrobitnytstva [Regulatory and legal foundations of countering international terrorism within the framework of the Organization of Islamic Cooperation: Candidate's thesis. NU «OYUA». Odesa]. 19 p. [in Ukranian]

2. Batyrhareyeva V. S. (2009). Retsydyvna zlochynnist' v Ukrayini: sotsial'no-pravovi ta kryminolohichni problemy [Recidivism in Ukraine: socio-legal and criminological problems. Kharkiv]. 576 p. [in Ukranian]

3. Hromivchuk I. M. (2014). Mizhnarodno-pravovyy zakhyst prav lyudyny v umovakh borot'by z teroryzmom [International legal protection of human rights in the context of the fight against terrorism: autoref. thesis... Doctor of Law 12.00.11. Kyiv National University named after T. Shevchenko. Kyiv]. 19 p. [in Ukranian]

4. Hlazov O. V. (2014). Natsional'na bezpeka Ukrayiny v konteksti poperedzhennya mizhnarodnoho teroryzmu [National security of Ukraine in the context of prevention of international terrorism: autoref. Thesis... Candidate of Ped. S. 23.00.04. Black Sea State University named after P. Graves. Mykolaiv]. 16 p. [in Ukranian]

5. Danyl'chenko Yu. B. (2018). Teroryzm: fenomen, determinatsiya, protydiya [Terrorism: phenomenon, determination, counteraction: autoref. thesis... Doctor of Law. Science (Dr. Science) 12.00.08; Ministry of Internal Affairs of Ukraine, Kharkiv. national University of Internal Affairs affairs Kharkiv]. 34 p. [in Ukranian]

6. Dremyn V. N. (2009). Prestupnost' kak sotsyal'naya praktyka: ynstytutsyonal'naya teoryya krymynalyzatsyy obshchestva [Crime as social practice: institutional theory of criminalization of society: monograph. Odesa: Yurlit]. 714 p. [in Ukranian]

7. Kantsir V. S. (2011). Terorystychna diyal'nist' i natsional'na bezpeka. [Terrorist activity and national security Journal of the Kyiv University of Law. No. 1]. P. 265-269. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chkup_2011_1_68 (accessed 23.02.2023). [in Ukranian]

8. Kantsir V. S. (2011). Filosofiya mizhnarodnoho teroryzmu: pravovyy vymir [Philosophy of international terrorism: legal dimension: diss.... doctor of legal sciences. 12.00.12 philosophy of law. LDUVS Lviv]. 453 p. [in Ukranian]

9. Leonov B. (2013). Osnovni napryamy zahal'no-sotsial'noho zapobihannya teroryzmu. [The main directions of general social prevention of terrorism. Enterprise, economy and law. No 7]. P. 128-130. [in Ukranian]

10. Odnol'ko I. (2015). Normatyvno-pravove zabezpechennya protydiyi terorystychniy diyal'nosti v Ukrayini [Regulatory and legal protection against terrorist activity in Ukraine. Bulletin of the National Academy of the Prosecutor's Office of Ukraine. No 4]. P. 59-65. [in Ukranian]

11. Skomorokha V. (2002). Balans mizh interesamy dotsil'nosti ta prav lyudyny borot'bi z teroryzmom [Balance between the interests of expediency and human rights in the fight against terrorism. Bulletin of the Constitutional Court of Ukraine. No 4]. P. 38-46. [in Ukranian]

12. Tymoshenko V. A. (2006). Narkobiznes: natsional'na ta mizhnarodna protydiya novym vyklykam [Drug business: national and international counteraction to new challenges: monograph. Kyiv]. 456 p. [in Ukranian]

13. Tulyakov V. O. (2000). Strakh pered teroryzmom yak kryminohennyy chynnyk [Fear of terrorism as a criminogenic factor. Terrorism and the fight against it: analytical developments, proposals of scientific and practical workers to the President of Ukraine, the Verkhovna Rada of Ukraine, the Government of Ukraine, central and local authorities; Anti-terrorist. center at the Security Council of Ukraine, ONYUA. Kyiv. Vol. 19]. P. 205-209. [in Ukranian]

14. John, Hedigan (2004). The European Convention on Human Rights and Counter-Terrorism. Fordham International Law Journal Volume 28, Issue 2. Article 5. Retrieved from: http://ir.lawnet.fordham.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1959&context=ilj (accessed 23.02.2023). [in English]

15. Del Rio Prada v. Spain. (2013). The European Court of Human Rights, 21.10.2013. Application 42750/09. Retrieved from: http://hudoc. echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-12769 7 (accessed 23.02.2023). [in English]

Размещено на Allbest.ru