Застосування технології блокчейн у сфері публічного управління: огляд правових проблем

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування технології блокчейн у сфері публічного управління: огляд правових проблем

Васько В.А.

аспірант ДНУ ІІБП НАПрН України

Початкове застосування технології блокчейн полягало у створенні безпечної та розподіленої системи для однорангових транзакцій з використанням криптовалют, але за останні роки потенційне застосування останньої значно розширилось, відтак блокчейн перетворився на універсальну технологію. Однією з головних її переваг є децентралізація, яка дозволяє досягти максимальної безпеки даних та інформації про транзакції, оскільки жоден окремий учасник мережі не може змінити відомості записані у блокчейн. Це робить її вагомим інструментом для сфер соціального життя, де довіра, безпека та прозорість є критично важливими. Саме тому державний сектор може стати однією з ключових галузей застосування технології блокчейн. Уже зараз уряди та парламенти в усьому світі вивчають потенційні варіанти її використання у сфері публічного управління.

Технологія блокчейн має значний потенціал для трансформації багатьох державних послуг, починаючи від застосування цифрової валюти та платежів і закінчуючи створенням надійних державних реєстрів, безпечних і прозорих систем голосування, децентралізованих систем управління та обміну даними у нотаріаті, медицині, освіті тощо [1]. Проте фактичне використання технології блокчейн в державному секторі залишається на низькому рівні, оскільки існує значна кількість правових та організаційних проблем на шляху її широкомасштабного застосування.

До загальних проблеми застосовування технології блокчейн науковці традиційно відносять наступні [2,3]:

масштабованість - поточна архітектура блокчейну має обмежені можливості для одночасної обробки великої кількості даних, що може призвести до повільного підтвердження транзакцій, високих комісій та перевантаження мережі;

енергоспоживання - технологія блокчейн вимагає значних обчислювальних потужностей, що призводить до високого енергоспоживання;

здатність до взаємодії - різні блокчейн-мережі часто використовують відмінні протоколи та стандарти, що ускладнює їхню взаємодію між собою;

недостатню розвиненість технологічної інфраструктури - це може створювати бар'єри для обміну даними та співпраці між різними суб'єктами у випадку застосування ними технології блокчейн;

прийняття користувачами - багато людей все ще не знайомі з цією технологією і можуть не використовувати її через побоювання щодо складності, безпеки та надійності.

Та головною проблемою застосування технології блокчейн у державному секторі є суттєва загроза усунення державних органів від прийняття управлінських рішень. Оскільки створюючи автономну розподілену систему публічного управління, блокчейн може відсторонити суб'єктів владних повноважень від здійснення ним владних функцій замінивши їх алгоритмічною системою консенсусу [4].

Таким чином, технологічні особливості блокчейну ускладнюють управління ним для державного сектору, але не всі науковці так вважають, тому з цього приводу в літературі зустрічаються дві протилежні точки зору. Так деякі дослідники стверджують, що блокчейн може забезпечити більш демократичні моделі управління, дозволяючи громадянам та іншим зацікавленим сторонам брати активну участь у здійсненні публічно-владних управлінських функцій [5]. Потенційно це може призвести до більшої прозорості та підзвітності в державному управлінні, а також сприяти зміцненню довіри до публічних інституцій. З іншого боку, деякі вчені висловлюють занепокоєння, що застосування блокчейну в державному управлінні може призвести до втрати контролю і нагляду з боку державних установ, а також потенційно підірвати демократичні принципи, які лежать в основі державного управління [6]. Також існує ризик того, що системи, засновані на блокчейні, можуть бути вразливими до маніпуляцій або атак, особливо якщо вони не підтримуються та/ або не захищені належним чином.

На перший погляд цю фундаментальну проблему можна вирішити шляхом створення закритого (приватного) блокчейну в якому певною мірою є можливість здійснювати вагомий контроль над системою. Проте, застосування технології блокчейн у державному секторі вимагає врахування багатьох умов, що стосуються зокрема і політичних пріоритетів, конфіденційності, пропускної здатності, безпеки тощо. Ці компромісні умови залежать від функцій, котрі здійснюють суб'єкти публічної влади, тому вони не можуть мати однакове значення для всього державного апарату. Таким чином, залежно від специфіки державних органів та послуг які вони надають є недоцільним створення виключно закритих (приватних) блокчейн-рішень. До того ж, як і в публічних (відкритих) так і в приватних (закритих) блокчейнах правила і механізми функціонування самої мережі встановлюються на початковому етапі розробки системи, відповідно будь-які подальші зміни в управлінні останньою вимагатимуть обов'язкової згоди уповноважених користувачів.

Однак, незважаючи на складність цих проблем, у цілому вони можуть бути вирішені. Проте, щоб успішно та ефективно застосовувати технологію блокчейн у сфері публічного управління, найголовніше необхідно знайти рішення щодо низки правових проблем, які є значно комплекснішими [7]. Перш за все, відсутність чіткої нормативно-правової бази в цьому аспекті породжує невизначеність щодо наступних питань.

Ідентифікація осіб надавачів та набувачів державних послуг - ідентифікація або перевірка особи є ключовим питанням, коли мова йде про здійснення будь-яких правочинів в мережі Інтернет, включаючи дії із застосуванням технології блокчейн. Верифікація особи допомагає запобігти шахрайству, захистити конфіденційну інформацію і гарантувати, що правочини вчиняють правоздатні та дієздатні особи. Наразі основні протоколи найпоширеніших відкритих блокчейн-проєктів не вимагають жодних ідентифікаційних даних під час створення акаунту. Це в свою чергу створює значні правові перешкоди щодо отримання державних послуг та безпосередньої участі в публічному управлінні. Тому існують різні підходи щодо вирішення цієї проблеми. Один з них полягає у створенні центрального органу, який буде керувати системою ідентифікації учасників блокчейн-мереж, що може допомогти забезпечити перевірку ідентичності сторін, які беруть участь у правочинах, а також безпеку та надійність системи. А інший підхід полягає в тому, щоб сам блокчейн керував системою ідентифікації, за умови, що технічні ідентифікаційні дані користувачів у блокчейні будуть мати таку ж саму юридичну силу, як і традиційні способи. До того ж вирішення цієї проблеми може запобігти й іншим потенційним правовим проблемам, котрі породжуються у разі втрати доступу до акаунту.

Перевірка законності вчинених правочинів - блокчейн не може самостійно здійснювати попередню перевірку дотримання правових вимог учасниками мережі. Ця проблема є найбільш актуальною в контексті ведення державних реєстрів переважно пов'язаних з операціями щодо нерухомості. Наприклад, державна реєстрація договору купівлі-продажу нерухомого майна може передбачати виконання низки юридичних вимог, включаючи перевірку дієздатності продавця, наявності оригінальних документів на право власності щодо предмету договору, відсутності обтяжень на об'єкт нерухомості, забезпечення дотримання правил зонування або землекористування тощо. Для вирішення цієї проблеми критично важливо залучати до блокчейн-систем сторонніх контролерів, таких як юристи, нотаріуси або регуляторні органи, які можуть перевіряти правочини та забезпечувати дотримання вимог законодавства.

Складність перетворення певних юридичних термінів і конструкцій у програмний код - хоча деякі правовідносини можна відносно легко відобразити у блокчейні, існує низка правочинів, які вимагають складного кодування. Наприклад, право спільної сумісної власності з різними частками, розпорядження майном за взаємною згодою, тимчасове володіння та інші види майнових угод можуть бути складними для представлення в коді. Аналогічно, такі правочини, як узуфрукт, сервітут, опціон також мають специфічні юридичні вимоги та умови, які неможливо повністю відобразити в коді. Для вирішення цієї проблеми знадобиться розробка додаткових правових стандартів, які можна буде використовувати в блокчейні.

Притягнення до юридичної відповідальності - традиційні правові системи покладаються на централізовані органи влади для вирішення спорів та притягнення винних осіб до відповідальності за їхні дії. Однак системи на основі блокчейну є децентралізованими, що ускладнює визначення юридичної відповідальності у разі виникнення спорів. Це викликає питання про відповідальність державних органів, розробників, користувачів та інших сторін, залучених до екосистеми блокчейну. Для вирішення цієї проблеми важливо створити чіткі правові рамки і правила, які регулюють використання технології блокчейн у державному секторі. Ці нормативні акти повинні включати положення про юридичну відповідальність у разі виникнення спорів, а також механізми їх вирішення.

Конфіденційність та безпека даних - системи на основі блокчейну є децентралізованими, а це означає, що дані зберігаються одночасно на декількох вузлах мережі. Хоча така розподілена архітектура забезпечує підвищений захист від спроб злому, вона також ускладнює контроль за тим, хто має доступ до інформації. Крім того, оскільки дані є незмінними, не існує способу повністю стерти інформацію, яка була занесена в блокчейн, навіть якщо вона була введена помилково або без належного дозволу. Ще однією проблемою, пов'язаною з безпекою даних у системах на основі блокчейну, є ризик публічного розголошення інформації з обмеженим доступом. У деяких випадках системи на основі блокчейну можуть бути повністю прозорими, що означає, що всі дані, внесені в блокчейн, доступні кожному користувачеві мережі. Хоча така прозорість може бути корисною в системах голосування, вона також може призвести до витоку конфіденційної інформації, яку слід зберігати в таємниці. Одним із варіантів вирішення цих проблем є використання шифрування та контролю доступу, щоб обмежити коло осіб, які можуть отримати доступ до даних у блокчейні. Іншим рішенням є використання позамережевого сховища захищеної інформації, яке не повинно бути видимим в блокчейні.

Таким чином, виклик застосування технології блокчейн у публічному управлінні полягає в тому, щоб знайти баланс між необхідністю забезпечення прозорості й підзвітності та децентралізацією й механізмом консенсусу, забезпеченням конфіденційності й безпекою даних. Це також вимагає визначення ключових зацікавлених сторін, залучених до системи, і створення механізмів їхньої участі в процесі публічного управління. Досягнути цієї мети можна тільки у разі належного правового регулювання застосування технології блокчейн у державній сфері, але тут також необхідно враховувати так званий «парадокс управління» описаний В. Лехдонвіртом. З одного боку, децентралізована і прозора природа блокчейну покликана усунути потребу в централізованому органі, якому довіряють. А з іншого боку, ефективне управління блокчейн-системами у публічному секторі можливе тільки у випадку встановлення чітких правил і процедур з боку централізованих органів державної влади [8]. Відтак при нормативному регулюванні застосування технології блокчейн важливо мати чітке розуміння потенційного впливу останньої на публічне управління та функціонування державного апарату в цілому.

Отже, хоча технологія блокчейн і має величезний потенціал для трансформації державного сектору, успіх застосування блокчейн-рішень у публічній сфері залежить від знаходження правильного балансу між регулюванням і децентралізацією, установленням чітких правил щодо управління даними, механізмів притягнення винних осіб до відповідальності та вирішення спорів. Таким чином, ретельно зваживши, чим управляти (або не управляти) і як врегулювати це управління, органи публічної влади зможуть ефективно застосовувати технології блокчейн для стимулювання інновацій та покращення якості державних послуг. Натомість не вирішення насамперед правових проблем застосування цієї технології може призвести до того, що потенційні переваги від її використання у публічному управлінні будуть втрачені.

Список використаних джерел

блокчейн державний послуга

1. Blockchain use cases for government. URL: https://bit.ly/44cMIW9.

2. Levy A. 5 Problems With Blockchain Technology. URL: https://bit.ly/3oN2pDc.

3. Five major challenges in the blockchain industry. URL: https://bit.ly/429laix.

4. De Filippi P., Mannan M., Reijers W. Blockchain as a confidence machine: The problem of trust & challenges of governance. Technology in Society. 2020. Vol. 62. P. 101284. URL: https://doi.org/10.1016/j.techsoc.2020.101284.

5. Beck R., Muller-Bloch C., King J.L. Governance in the blockchain economy: A framework and research agenda. Journal of the Association for Information Systems. 2018. P. 1020-1034. URL: https://doi.org/10.17705/1jais.00518.

6. Atzori M. Blockchain technology and decentralized governance: Is the state still necessary? Journal of Governance and Regulation. 2017. Vol. 6, no. 1. P. 45-62. URL: https://doi.org/10.22495/jgr_v6_i1_p5.

7. Blockchain Legal implications, questions, opportunities and risks. URL: https://bit.ly/3Vjvd2s.

8. Lehdonvirta V. The blockchain paradox: Why distributed ledger technologies may do little to transform the economy. URL: https://bit.ly/42axFKV.

Размещено на Allbest.ru