Особливості професійної комунікації працівників правоохоронних органів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький національний університет

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

Марина Титаренко,

викладач кафедри адміністративного

та господарського права

Специфічні особливості комунікації правоохоронців, передбачають спілкування з різними категоріями громадян, з правопорушниками, злочинцями, потерпілими, свідками, це є невід'ємною складовою їх професійної діяльності. Тому їх вміння та навички діяти у складних службово-професійних ситуаціях, в тому числі непередбачуваних умовах, які часто бувають пов'язані з необхідністю правильної та ефективної комунікації, пришвидшеного прийняття рішень, орієнтації в складних, незвичних ситуаціях, затриманням правопорушників і злочинців, збереженням життя людей та власного життя.

Кожен працівник правоохоронних органів наділений певними індивідуальними психологічними особливостями, через це процеси адаптації до складних умов праці й застосування отриманих знань на практиці потребують значних різноманітних зусиль, фахівцям-правоохоронцям потрібно, як засвоїти та дотримуватися певних правових алгоритмів професійної діяльності, так і сформувати особисту психологічну готовність до неї.

Зважаючи на особливості професійної діяльності правоохоронця, постає нагальне питання про підвищення вимог до професійно-психологічноих навичок особистості. Якісна підготовка яких, впливає на рівень психологічної готовності фахівця дозволяє максимально продуктивно та ефективно вирішувати велику кількість стандартних та позаштатних ситуацій при виконанні своїх професійних обов'язків.

Через це актуальність розвитку професійно-психологічних компетенцій, формування професійно-орієнтованих установок, цінностей в комунікації працівників правоохоронних органів набуває особливої уваги у сучасному суспільстві, через військову агресію, порушення звичних ритмів життя, втрати впевненості та стабільності в соціумі.

Культура комунікації є дуже важливою для будь-якої людини, особливо правоохоронця. Потрібно звернути увагу, що говорячи про комунікативну культуру, потрібно мати на увазі не лише дотримання мовленнєвих норм, логічність та доцільність формулювання думки, лексичне багатство, а й те що, не менш важливу роль у спілкуванні, професійному зростанні, формуванні позитивного іміджу відіграють невербальні засоби комунікації.

Надзвичайна складність і напруженість професійної діяльності правоохоронців зумовлює високі вимоги до професійної комунікації кожного працівника. Професійна діяльність правоохоронців відноситься до соціономічних професій типу «людина-людина» («людина-група» і «людинасуспільство»), оскільки дуже тісно пов'язана з постійною взаємодією з людьми, оцінкою їхніх вчинків згідно закону.

Особливостями професійної діяльності правоохоронця, в аспекті комунікативних та психологічних здібностей є:

1) чітка нормативність та правова регламентація професійної поведінки та прийняття рішень. Вся діяльність працівників правоохоронних органів є чітко регламентованою законом. Порушення закону, невиконання своїх посадових обов'язків є неприпустимими і веде до притягнення до відповідальності;

2) імперативний, владний, характер професійних повноважень посадових осіб. Це положення формує необхідність неухильного, ефективного і якісного виконанні правових приписів, формує спрямованість особистості, до правомірної поведінки. Саме потреба в дотриманні моральних, правових норм є основною, соціально значимою якістю особистості, що формує її правосвідомість. А все це в сукупності складає високий рівень соціалізації особистості, відповідальність правоохоронців перед суспільством;

3) екстремальний характер правоохоронної діяльності. Професійна діяльність правоохоронців, багато в чому має дуже напружений характер, зумовлений виконанням складної, одноманітної роботи в умовах дефіциту інформації, часу, активного опору з боку зацікавлених осіб, небажанням вступати в контакт, ігноруванням ними правових норм;

4) процесуальна самостійність, персональна (для багатьох - підвищена) відповідальність працівників (Євдокімова, 2018).

Так, О. М. Пасько пропонує свою систему професійно -важливих якостей професіонала, яка складається з: 1) інтелектуальних якостей, що характеризуються швидким сприйняттям інформації; логічним, стратегічним та абстрактним мисленням; професійною пам'яттю, яка відзначається високим ступенем організованості та гостротою запам'ятовування; орфографічною культурою письма; навичками швидкого перекладу усної мови у письмову; аналітичними здібностями інтелекту при сприйнятті інформації, висуванні гіпотез, версій; 2) моральних якостей, що засвідчують правову культуру правоохоронця, етику професійної поведінки, тактовність, доброзичливість. Моральні якості працівника взаємопов'язані із спрямованістю особистості через високорозвинену правосвідомість, що включає в себе розуміння та дотримання усіх принципів права, усвідомлення почуття законності у здійсненні правоохоронної діяльності; 3) вольових якостей, які полягають в енергійності, сміливості, цілеспрямованості, наполегливості, принциповості, самостійності, ініціативності, рішучості та посидючості; 4) психофізіологічних якостей (емоційна врівноваженість; психічна витриманість; вміння працювати в екстремальних умовах та стресових ситуаціях). Психофізіологічні якості індивіда зумовлені природними задатками та впливають на успішність формування професійно -важливих якостей (швидкість сенсомоторних реакцій, зорово-рухової координації, екстра-інтроверсія, енергетизм, типологічні якості нервової системи та ін.). правоохоронець комунікацій професійний психологічний

Отже, ефективне вирішення професійних завдань у процесі виконання службової діяльності працівниками правоохоронних органів потребує наявності у них психологічних знань, вмінь та навичок, а також розвинених професійно важливих комунікативних компетентностей, тобто вміння грамотно та ефективно спілкуватися, насамперед, з об'єктом службової діяльності, з громадянами, з колегами.

Для правоохоронців комунікація є основним інструментом під час виконання ними професійних завдань, а також виступає основним засобом реалізації всіх інших сторін правоохоронної діяльності. 63% професійних ситуацій працівників правоохоронних органів - це ситуації, пов'язані із комунікативними процесами.

Саме тому правоохоронцям необхідно знати не лише загальні закономірності спілкування, а й специфічні особливості у конкретних умовах службової діяльності, пов'язаної з правоохоронною функцією, конкретні психотехнології і психотехніки спілкування, тобто бути комунікативно компетентними.

Література

1. Воронкова В.Г., Беліченко А.Г., Мельник В.В. Етика ділового спілкування: навч. посіб. Львів: Магнолія, 2017. 312 с.

2. Литвин В. В. Формування та розвиток професійної компетентності патрульного поліцейського. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2018. № 1(106). С. 277-287.

3. Про Національну поліцію: Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII: URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19

4. Психологія у професійній діяльності поліції: навч. посіб. / О. О. Євдокімова, І. В. Жданова, Д. В. Швець та ін. за ред. В. В. Сокуренка. Харків, 2018. 426 с.

5. Холод О. М. Комунікаційні технології: підручник. Київ: КиМУ, 2012. 263 с.

Размещено на Allbest.ru