Реалізація соціально-економічних прав поліцейських та психоемоційне вигорання: правові аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реалізація соціально-економічних прав поліцейських та психоемоційне вигорання: правові аспекти

Микола Потіп

д. ю. н., доцент, професор кафедри цивільного,

господарського та екологічного права

Національного технічного університету

«Дніпровська політехніка», м. Дніпро, Україна

Згідно положень ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Таким чином базовим правовим статусом поліцейського є статус громадянина України, який визначає основні права та законні інтереси людини.

Специфічною особливістю діяльності працівника Національної поліції, вважають М.М. Новіков та І.М. Погрібний є її максимальна регламентованість як нормативно-правовими актами, так і професійними традиціями, а також уявленнями суспільства про «ідеального поліцейського» та відповідними суспільними очікуваннями. Відповідно, підкорення встановленим обмеженням може викликати суперечності з боку внутрішнього «я», подолання яких можливе лише за наявності стійких переконань, які формуються на підставі належно сформованих ціннісних орієнтацій [1, с. 68].

Права особи, що складають зміст її правового статусу розуміються П.М. Рабіновичем як «певні можливості людини, які необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку в конкретно-історичних умовах, об'єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку суспільства і забезпечені обов'язками інших суб'єктів» [2, с. 12]. О.В. Петришин обґрунтовує, права особи є нормативними можливостями, що є необхідними для існування і розвитку особи, при цьому вони є невід'ємними, та їх реалізація повинна відповідати засадам юридичної рівності та загальнодоступності, корелюватися із загальновизнаними міжнародними стандартами захисту та охорони [3, с. 447].

Відповідно до положень чинної Конституції України закріплюються керівні засади реалізації прав та свобод людини (ст. ст. 21-24) [4]. Виходячи з того, що згідно Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, то усі визначені Конституцією права громадянина належать і працівникові поліції. Такими правами є право на життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку (ст. 3,4); невідчужуваність та непорушність, невичерпність прав людини (ст. 21, 22); невід'ємне право на життя право на захист свого життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (ст. 27) [4]. Відповідно до положень Міжнародного пакта про економічні, соціальні та культурні права визначаються право людини на працю (ст. 6), права кожного на сприятливі і справедливі умови праці (ст. 7), право на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування (ст. 9), право кожного на гідний рівень життя (ст. 11), освіту (ст. 13) та ін. [5].

Однією з істотних ознак правового статусу поліцейського є те, що реалізація його прав і обов'язків не пов'язана з часом і місцем безпосередньої службової діяльності. Характерно, що під службовою діяльністю розуміється не тільки виконання посадових обов'язків та наказів і розпоряджень керівника, але й інші дії щодо захисту життя, здоров'я та гідності особи, охорони громадського порядку та громадської безпеки. Під час виконання службових обов'язків поліцейський перебуває під захистом держави. За протиправні дії або бездіяльність при виконанні службових обов'язків, несумлінне виконання службових обов'язків він несе відповідальність відповідно до чинного законодавства [6, с. 151].

Важливою гарантією правового статусу є заборона на використання наданих співробітнику прав для виконання обов'язків, які не закріплені за ним законом. Загалом статус поліцейських, гарантії та процедури його реалізації, механізм проходження служби мають досить розгорнуту регламентацію, наголошує І.А. Іваниця [7, с. 39].

С. Гріффін і Т. Бернард пояснюють використання правоохоронцями надмірної сили теорією гніву, вказуючи на те, що поліцейські відчувають хронічне фізіологічне збудження, подібне до стресу, що призводить до того, що вони частіше бачать загрози і реагують на ці загрози, ніж інші люди (стресові ситуації призводять до неправильного тлумачення подразників як загрозливих, а отже, і до агресивної реакції) [8, с. 5]. На думку цих авторів, така поведінка є наслідком соціальної ізоляції, а також відчуття стресу (що може призвести до вигорання), ризику та потенційної загрози, що відчувають правоохоронці у своїй роботі [1, с. 68].

К. Серон стверджує, що у взаємодії з громадянами поліцейським заборонено використовувати непотрібну силу, зловживати своїм авторитетом, розмовляти або використовувати образливу мову. Здебільшого громадяни очікують, що правоохоронці поводитимуться професійно. Незважаючи на певну свободу дій на «вуличному рівні», образливу мову і загрозливу поведінку (наприклад, поклавши руку на пістолет) можна сприймати як неправомірну поведінку, слабку підготовленість або зловживання владою [9]. Усі зазначені можливі порушення у діяльності співробітників поліції є результатом слабкого розвитку морально-психологічної стійкості [10].

З.Р. Кісіль та Р.В. Кісіль наголошують на специфіці діяльності поліцейських, оскільки в ній присутня велика кількість ситуацій з високою негативно-емоційною насиченістю і когнітивною складністю міжособистісного спілкування, а це вимагає від поліцейського значних зусиль для встановлення довірливих відносин та вміння керувати емоційною напруженістю ділового спілкування з об'єктами професійної комунікації. Особливі умови професійної діяльності працівників Національної поліції України полягають у ризиконебезпечному характері діяльності з непередбачуваними наслідками (поранення, травмування), спілкування з асоціальними елементами, постійне психічне і фізичне перевантаження, - що нерідко зумовлює порушення у психічній діяльності працівників поліції, появу посттравматичних розладів, схильність до девіантної поведінки й професійної деформації, зростання конфліктності, агресивності тощо.

Загальною ознакою і причиною синдрому «емоційного вигорання» працівників Національної поліції України, на думку З.Р. Кісіль та Р.В. Кісіль, є так званий внутрішній конфлікт між професійними та кваліфікаційними вимогами Міністерства, привабливістю роботи, особистими сподіваннями і реальними можливостями поліцейського. Ці вчені визначають, що синдром «емоційного вигорання» - це: реакція організму та психіки поліцейського на тривалий вплив стресів середньої інтенсивності, що обумовлені його професійною діяльністю; результат некерованого довготривалого стресу; психічний стан, який характеризується виникненням відчуттів емоційної спустошеності та втоми, викликаних професійною діяльністю, і поєднує в собі емоційну виснаженість, деперсоналізацію і редукцію професійних досягнень; різновид та передумова професійної деформації особистості [11, с. 111].

В Україні цей перелік розширюється за рахунок обставин, шо свідчать про системне порушення суб'єктивних особистих прав поліцейських. На практиці ігнорування суб'єктивних приватних та суб'єктивних публічних прав працівників поліції приводить до, наприклад, так званих «тихих страйків», публічних виступів працівників поліції із висловленням незадоволення рівнем заробітної плати, умовами роботи, недостатнім матеріальним забезпечення потреб служби [12].

Діяльність працівників Національної поліції України є важливим складником процесів, що пронизують суспільне життя. Вона є частиною правоохоронної функції держави, запорукою захисту прав і свобод людини, підтримки демократичного режиму української державності. Основою успіху будь-якої професійної діяльності, яка охоплює певне коло людей, є не тільки чітке розуміння сутності та призначення виконуваної роботи, але й наявність сталих внутрішніх переконань щодо ролі обраної професії для підтримання загальнолюдських цінностей та власного місця (позиції) в ній [1, с. 68].

Отже, З.Р. Кісіль та Р.В. Кісіль роблять такі висновки: 1) зміст та умови здійснення професійної діяльності працівників поліції, особливості покладених на них завдань визначають характер функціонального стану організму правоохоронця і, як наслідок, ефективність професійної діяльності; 2) значний рівень стрес-факторів, їх надмірний вплив та тривалість можуть спричинити емоційне вигорання, зокрема й професійні деформації; 3) емоційне вигорання, перш за все є процесом динамічним, який виникає внаслідок тривалих стресів в умовах нестачі контролю та керування поліцейським власним функціональним станом; 4) виникнення та розвиток у працівника поліції емоційного вигорання зумовлено комплексом взаємопов'язаних детермінант, а саме: професійних, організаційних та особистісних, які безпосередньо пов'язані зі специфікою правоохоронної діяльності [11, с. 119].

З одного боку суспільство очікує від працівників поліції поведінки ідеального громадянина та людини, що готова пожертвувати своїми особистими інтересами заради інших, з іншого боку такі суспільні очікування та підвищені вимоги до морально-етичної поведінки створюють постійне напруження у працівників поліції. Тому забезпечення реалізації соціальних та економічних прав поліцейських, їх повне фінансування є гарантією нормального психоемоційного стану поліцейських, зниження рівня корупції, адекватної мотивації, стабільності штату, зростання професійності, підвищення рівня довіри громадян до поліції.

Анотація

правовий статус поліцейський громадянин

1. Новіков М.М., Погрібний І.М. Роль ціннісних орієнтирів особи у формування аксіологічного виміру діяльності працівників національної поліції. Юридичний бюлетень. № 16. 2020. С. 68-73. URL: http://www.lawbulletin.oduvs.od.ua/archive/2020/16/10.pdf.

2. Рабінович П.М. Основоположні права людини: соціально-антропна сутність, змістовна класифікація. Вісник Національної академії правових наук України. 2013. № 2 (73). С. 10-16.

3. Загальна теорія держави і права: підруч. для студ. юрид. вищих навч.закл. / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.; за ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О.В. Петришина. Х.: Право, 2011. 584 с.

4. Конституція України від 28 червня 1996 року. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

5. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права: прийнято 16 грудня 1966 р. Генеральною Асамблеєю ООН. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_042#Text.

6. Адміністративна діяльність поліції у питаннях та відповідях: навчальний посібник. Київ: Видавництво «Центр учбової літератури», 2016. 196 с.

7. Іваниця А.В. Державна служба в Національній поліції України. Юридичний бюлетень. № 7, ч. 2, 2018. С. 33-40. URL: http://www.lawbulletm.oduvs.od.ua/archive/2018/7_2018/part_2/7.pdf С. 39.

8. Griffin S., Bernard T. Angry aggression among police officers. Police Quarterly, 2003. No 6(1). Р. 3-21.

9. Seron, C., Pereira, J., Kovath, J. (2004). Judging police misconduct: `Street-Level' versus professional policing. Law & Society Reviews 38 (4). 665-710.

10. Ярещенко О.В. Умови розвитку морально-психологічної стійкості співробітників Національної поліції України. Науковий вісник Херсонського державного університету. № 3. 2019. С. 193-198. URL: http://pj.joumal.kspu.edu/index.php/pj/artide/view/497/465 С. 194-195.

11. Кісіль З.Р., Кісіль Р.В. Особливості феномену синдрому емоційного вигорання у працівників Національної поліції України. Соціально-правові студії. 2019. Випуск 4 (6). С. 111-123. URL: https://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/2794/1/17.pdf С. 111.

12. Штекель М. «Тихі страйки», побори і низька зарплата в поліції: чим це загрожує Україні? 06 січня 2022, 17:21 URL: https://www.radiosvoboda.org/a/mala-zarplata-politseyski-strayky/31642306.html.

Размещено на Allbest.ru