Сутність покарання у виді довічного позбавлення волі

Размещено на http://www.allbest.ru

Сутність покарання у виді довічного позбавлення волі

Грибченко К. В.

курсант 2-го курсу

ННІ права та підготовки фіхівців

для підрозділів Національної поліції

Науковий керівник:

Філіпп Анастасія Володимирівна

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Довічне позбавлення волі визначається і юридично найбільш суворим видом покарання, вказує його місце у встановленій статті 51 Кримінального кодексу України системі покарань, де як загально відомо, окремі види покарань розташовані від найменш суворого до найбільш суворого [1]. У свою чергу, враховуючи, з одного боку, фактично довічне позбавлення волі визначене за скоєння не усіх особливо тяжких злочинів, а тільки за деякі їх умисні види, а з іншого витупає в аспекті передбачення його за необережні діяння, що є не досить доцільним.

Здійснюючи аналіз наукової літератури, необхідним є виділення думки дослідниці, яка ґрунтовно розкрила певні особливості та взагалі сутність даного виду кримінального покарання. Так, на думку Хрустицької О., застосування покарання у вигляді довічного позбавлення волі, як найсуворішого його виду, визначеного Кримінальним кодексом України, передбачено лише за певні види особливо тяжких злочинів, перелік яких вичерпним та законодавчо закріпленим. З цього випливає той факт, що визначення самого поняття та сутності виконання покарання у виді довічного позбавлення волі визначається дискусійним серед багатьох науковців, які прагнуть його теоретичного обґрунтування, адже таке покарання є відносно новим в українському законодавстві [2, с. 16].

Зауважимо, що на відміну від усіх інших видів покарання, довічне позбавлення волі має властиву тільки йому якість, яка полягає у тому, що воно виражається, як майже постійне (враховується той факт, що після відбуття мінімум двадцяти п'яти років строку покарання можливим є звільнення засудженого) збільшення кількості засуджених. Відповідне кількісне накопичення даної категорії засуджених неминуче впливає на правові та моральні уявлення населення, адже все більше громадян із найближчого соціального оточення будуть втягуватися у сферу застосування даного виду покарання [3]. покарання довічний позбавлення

Крім того, слід зауважити на тому, що засуджені особи до покарання у виді довічного позбавлення волі є проінформовані про можливість претендувати на звільнення від даного виду покарання через заміну більш м'яким. Умовно дострокове звільнення до таких осіб не може бути застосоване як самостійний захід кримінально-правового характеру, тобто законодавець відкидає в цьому випадку альтернативу із заміною довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням. Так, після фактичного відбуття не менше трьох чвертей покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом в якості заміни довічного позбавлення волі, і при наявності певної позитивної посткримінальної поведінки, засуджений може претендувати на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання [4, с. 178].

У свою чергу, М. Дейнега, у своїй науковій роботі висвітлював певні шляхи реформування системи виконання покарання у виді довічного позбавлення волі, а саме: 1) включення до вітчизняного законодавства, що регулює діяльність органів та установ виконання покарань, засад міжнародного права, зокрема європейських норм, які безпосередньо стосуються як взагалі виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі, так і стосовно довічного позбавлення волі; 2) вдосконалення норм чинного законодавства, що безпосередньо визначає правовий стан засуджених до покарання у виді довічного позбавлення волі [5, с. 218]. Дана думка є досить доцільною, адже відповідні нововведення допоможуть більш сучасно забезпечувати діяльність уповноважених органів та установ виконання покарань, а також підвищить ефективність забезпечення правового стану засуджених осіб.

Отже, можна зробити висновок, що окремі питання відносно сутності довічного позбавлення волі мають деякі проблемні аспекти, які з точки зору теоретичного обґрунтування викликають інтерес багатьох науковців. Крім того, досліджуваний вид покарання виступає досить ефективним рішенням у запобіганні особливо тяжким злочинам у сучасному суспільстві, адже ізолюючись від зовнішнього світу, винна особа не лише отримує покарання, а і має нагоду проаналізувати свої вчинки та можливість виправитися, тим самим, відповідно до норми чинного кримінального законодавства, прокласти собі шлях на волю.

Список використаних джерел

Кримінальний Кодекс України від 05.04.2001 року №2341-Ш. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (дата звернення 25.03.2023)

Хрустицька О. Довічне позбавлення волі як вид покарання за КК України: проблеми призначення та мета цього покарання. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2012. № 5. С. 15-22.

Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін.; за ред. В. Я. Тація, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. 5-те вид., перероб. і допов. Харків: Право, 2015. 680 с.

Коломієць Н. В. Щодо застосування умовно-дострокового звільнення до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Юридичний вісник. Повітряне і космічне право, 2018. № 3. С. 177-182.

Дейнега М. А. Проблемні аспекти правового регулювання відбування покарання у вигляді довічного позбавлення свободи. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України, 2016. № 243. С. 213-223.

Размещено на Allbest.ru