Правове регулювання фінансового контролю в Україні: проблематика та шляхи вирішення

Размещено на http://www.allbest.ru/

ННІ права та інноваційної освіти

Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМАТИКА ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

Штундер В.Є. здобувачка вищої освіти

Науковий керівник: Косяченко К.Е.,

доцент кафедри цивільно-правових дисциплін, к.ю.н.

Нині Україна як і кожна країна тісно пов'язана з економічною діяльністю, кожного року державні установи, ОТГ отримують дотації, субвенції з державного бюджету на розв'язання нагальних проблем на місцях, проте існує велика кількість випадків, коли кошти використовуються не за цільовим призначенням.

Тому одним з найбільш важливих інструментів управління такою системою є фінансовий контроль. З огляду на актуальність даного питання В. Мельничук. наголошує на тому, що фінансовим контролем є:»один із видів державного контролю, який здійснюється спеціально створеними для цього державними органами й службами, їх територіальними представництвами, органами виконавчої влади шляхом перевірки законності та ефективності формування, володіння та використання коштів зведеного бюджету України, інших фінансових ресурсів, фінансової діяльності підприємств, незалежно від форм власності та підпорядкування» [2, с. 9].

Завдяки фінансовому контролю створюється стабільність в державі та можливість розвитку бізнесу. Але, у реаліях сьогодення дієвість фінансового контролю може значно знижуватись за рахунок економічних ситуацій, ліквідації та реорганізації державних контролюючих органів у сфері фінансів, а також динамікою прийняття нових законопроєктів які можуть створювати прогалини в законодавстві.

Фінансовий контроль нині є єдиним дієвим механізмом фінансового права який уособлює в собі матеріальні й процесуальні норми, шляхом регулювання суспільних відносин які виникають в результаті фактичного стану справ у сфері фінансової діяльності. На жаль в Україні фінансовий контроль не забезпечується належним чином оскільки через сформованість великої кількості правоохоронних органів робота досить часто суперечать чинному законодавству.

На даний час регуляторна політика суб'єктів фінансового контролю забезпечується нормативними актами різної юридичної сили. З аналізу дослідження в українському законодавстві досить велика кількість законодавчих актів які регламентують фінансовий контроль, наприклад Конституція України, ЗУ «Про основні засади здійснення фінансового державного контролю в Україні», Укази Президента та інші нормативно правові акти. Але, не зважаючи на таку кількість нормативно-правових актів контролюючим органам влади доводиться приймати низку підзаконних актів які більш конкретизують питання фінансового контролю.

В. Симоненко, І. Барановський, П. Петренко, зауважили на тому, що попри велику кількість прийнятих актів доречно було прийняти єдиний закон норми якого б, чітко визначали предмет, форми, види, способи й методи фінансового контролю, порядок його проведення, дали б однозначні визначення контрольної перевірки, контрольно-аналітичного заходу, експертизи, регламентували порядок координації їх діяльності та здійснення спільних контрольно-ревізійних, контрольно-аналітичних та експертних заходів[3, с. 86].

Тобто, кожен правоохоронний орган на власний розсуд встановлює для себе межі компетенції, трактує зміст контрольних заходів, усіма доступними засобами відстоює свою перевагу у сфері державного фінансового контролю та не бажає ділити свої дії з іншими учасниками контролю за формуванням і використанням коштів бюджетів різних рівнів фінансування національних, державних і міжгалузевих програм, формуванням державного боргу, використанням державного майна. Водночас це спричиняє дублювання діяльності різних контролюючих органів[3, с. 86].

Шляхом розв'язання проблеми правового регулювання на мою думку є перш за все:

- проведення реформи та прийняття закону, що регулював би фінансовий контроль України;

- провести оптимізацію суб'єктів фінансового контролю;

- визначити повноваження правоохоронних органів і забезпечити їх взаємодію;

- проводити аналізи організаційної системи державного фінансового контролю на центральному та регіональному рівнях.

З аналізу даної теми варто зазначити, що за останні роки органами державної влади (КМУ, ВРУ та інші) було прийнято низку нормативно-правових актів які забезпечують порядок державного ДФК. Але, такі дії не вирішили б усі проблеми, що перебувають у сфері організації ДФК та стану дотримання фінансової дисципліни.

Ці проблеми ми можемо розділити на дві групи: перша група - це організація проведення контрольних заходів; друга група - виявлення порушень. Тобто система ДФК в України знаходиться не на високому рівні регулюванні фінансів. Причиною є як ми вказували вище це відсутність налагодженості взаємодії правоохоронних органів, прогалини в законодавстві, що тягне за собою велику кількість фінансових порушень.

Література

фінансовий контроль регуляторний політика

1. Про основні засади здійснення фінансового державного контролю в Україні: Закон України від 26.01.1993 року. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 13, ст.110 URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2939-12#Text (дата звернення 10.04.2023)

2. Гончарук С.М., Долбнєва Д.В., Приймак С.В., Романів Є.М. Фінансовий контроль: теорія, термінологія, практика: [навчальний посібник]. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2019. 298 с.

3. Симоненко В. К. Основи єдиної системи державного фінансового контролю в Україні (макроекономічний аспект) / В. К. Симоненко, О. І. Барановський, П. С. Петренко. Київ: Знання України, 2006. 280 с.

Размещено на Allbest.ru