Поняття та особливості правового статусу органів адвокатського самоврядування

кандидат педагогічних наук

м. Харків

Анотація

З'ясовано, що адвокатське самоврядування представляє собою систему спеціальних органів, через які адвокати можуть самостійно забезпечити внутрішню самоорганізацію та самоврядування з метою забезпечення дотримання ними норм професійної етики та дисципліни.

Встановлено, що правовий статус органів адвокатського самоврядування представляє собою систему законодавчо визначених елементів, які в своїй сукупності не просто визначають місце вказаних суб'єктів у певних правовідносинах, а й окреслюють межі та напрямки їх діяльності.

Узагальнено, що особливості правового статусу органів адвокатського самоврядування обумовлені: наявністю широкого кола суб'єктів адвокатського самоврядування; Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено велику кількість форм реалізації адвокатського самоврядування; метою адвокатського самоврядування є не тільки забезпечення реалізації гарантій самостійності та незалежності у діяльності адвокатів, а й забезпечення дотримання ними вимог адвокатської етики та дисципліни праці; діяльність самоврядування регулюється окремою главою спеціального законодавчого акту; наявністю ряду гарантій діяльності самоврядування, зокрема: правових, організаційних, матеріальних та фінансових.

Ключові слова: правовий статус, адвокатське самоврядування, адвокатура, органи самоврядування.

Abstract

Maryna Ye. Vasylenko

PhD in Pedagogy

(Sumy branch of Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, Ukraine)

Concepts and features of the legal status of advocacy selfgovernment bodies

It was found that the self-governance of lawyers is a system of special bodies through which lawyers can independently ensure internal selforganization and self-governance in order to ensure their compliance with the norms of professional ethics and discipline.

It was established that the legal status of the self-governing bodies of lawyers is a system of legally defined elements, which in their totality not only determine the place of the specified subjects in certain legal relations, but also outline the boundaries and directions of their activity.

It is summarized that the peculiarities of the legal status of the bodies of bar self-government are determined by: the presence of a wide range of subjects of bar self-government; The Law of Ukraine «On Advocacy and Advocacy» provides for a large number of forms of self-government by lawyers; the purpose of the self-government of lawyers is not only to ensure the implementation of guarantees of autonomy and independence in the activities of lawyers, but also to ensure their compliance with the requirements of lawyer ethics and work discipline; self-government activities are regulated by a separate chapter of a special legislative act; the presence of a number of guarantees of self-government activity, in particular: legal, organizational, material and financial.

Key words: legal status, self-government of lawyers, advocacy, selfgovernment bodies.

Основна частина

Постановка проблеми. Адвокатське самоврядування виступає надійною гарантією забезпечення високої професійної культури та належних етичних стандартів адвокатської діяльності в Україні. Адже будь - яка система, у тому числі і система самоврядування, закладає для окремих елементів цієї системи вектори, принципи та стандарти діяльності.

Протягом останніх років вчені досить багато уваги приділяли діяльності адвокатського самоврядування. Зокрема, окремі аспекти його правового статусу у своїх наукових працях розглядали: Н.І. Бочуляк, У.П. Бек, В.А. Гвоздій, А.В. Іванцова, А.В. Меланчук, Ю.О. Меліхова В.В. Решота, Л.В. Слива, І. М. Сопілко та багато інших. Разом із тим, глибоко поділяючи погляди вказаних дослідників, ми хочемо зауважити, що в науковій літературі відсутні комплексні наукові дослідження присвячені визначенню поняття та особливостей правового статусу адвокатського самоврядування.

Мета статті полягає у тому, щоб окреслити авторську позицію щодо сутності поняття та особливостей правового статусу адвокатського самоврядування. Досягнення вказаної мети можливе за рахунок вирішення наступних завдань: визначити сутність поняття правовий статус; виокремити елементи правового статусу органів адвокатського самоврядування; виокремити ключові особливості правового статусу відповідних органів.

Виклад основного матеріалу. Задля формування широкого погляду на проблему адвокатського самоврядування ми поглянемо на неї крізь призму процесів її історичного становлення.

Українській адвокатурі поняття самоврядування знайоме з часу виникнення цього інституту в період судової реформи 1864 року. Не слід забувати, що й у радянський період також існували елементи саморегуляції адвокатури, хоча вона не була юридично єдиним інститутом. Наприклад, у Конституції УРСР 1978 року зазначалося, що для надання правової допомоги діють колегії адвокатів. І хоча термін «самоврядування» тоді не вживався, колегіям надавалися права і створювалися певні умови для внутрішньої саморегуляції Гончаренко, С. В. Професійні права адвоката й адвокатське самоврядування. Адвокат. 2007. №10. С. 8..

Аналізуючи дану позицію, ми вважаємо доречним наголосити, що в умовах адміністративно-командної економіки, жорсткого контролю всіх сфер життєдіяльності суспільства, що було сутнісно притаманне радянській владі, ми не можемо говорити про самоврядування у його сучасному змісті, це скоріше викривлення окремих закріплених на рівні нормотворчості понять задля надання їм ознак широкої участі народних мас у вирішенні тих або інших питань.

Прийнятий Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року, як вимічали автори цього законопроєкту, надав інституту адвокатури широкі функції самоврядування, саморегулювання. Зокрема ним передбачалося створення органів адвокатського самоврядування, визначалися повноваження рад адвокатів усіх територіальних рівнів, а також кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, ВКДКА, РАУ. На державному рівні вищим органом адвокатського самоврядування є визнаний з'їзд адвокатів України, натомість у регіонах - відповідні конференції адвокатів. Окрім цього,

Законом було завбачено формування Вищої ревізійної комісії адвокатури (ВРКА) та формування ревізійних комісій адвокатури певних регіонів¹ Такі органи, на наше глибоке переконання, по суті були квазі - представницькими, адже формувалися та контролювалися з центру, а в основі будь якого органу самоврядування має лежати вільна воля представників певної спільноти.

Варто зауважити, що законодавець дає досить узагальнене визначення поняття адвокатського самоврядування. Так, відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатське самоврядування - гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому вказаним вище нормативно-правовим актом Бек У. П. Органи адвокатського самоврядування в системі органів публічного управління: поняття та функції. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2022. Вип. 68. С. 119Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05.07.2012 № 5076-VI. URL: https://7akon.rada.pov.ua/laws/show/5076-17/oonv#TRxt.

Очевидно, що дане сформоване на рівні закону визначення охоплює переважно організаційну функцію самоврядування, обходячи при цьому регулятивну та світоглядну функції, які формують узагальнені вимоги до професіоналізму адвоката через призму узгоджених на рівні співтовариства цінностей та правил поведінки. У даному контексті доречно наголосити на ролі адвокатського самоврядування у закладанні професіограми адвоката. Так, О.Г. Юшкевич зазначає, що професіограма адвоката є орієнтиром для вибору чи зміни професії адвоката, а також зразком для практикуючого адвоката у сфері правозастосовної діяльності Юшкевич, О. Г. Відповідність професіограми адвоката чинному законодавству. Право і безпека. 2020. № 4 (79). С. 141.. Дослідниця приділяє більше увагу нормативно-правовому закріпленню даної категорії, проте ми також констатуємо значну роль стійкої спільноти, а саме адвокатського самоврядування, у формуванні на рівні загальноприйнятих основ професійної поведінки професіограми адвокатської діяльності.

Разом із тим, науковці підходять більш широко до аналізу вказаного терміну. Зокрема, Н. І. Бочуляк у своєму науковому дослідженні дійшов до висновку, що у процесі визначення поняття адвокатського самоврядування потрібно брати до уваги те, що таке самоврядування є виявом демократії в інституті української адвокатури, самостійним вирішенням адвокатською спільнотою спектру питань, які згідно із національним законодавством належать до відання адвокатської професійної асоціації Бочуляк Н. І. Адвокатське самоврядування в контексті сучасних світоглядних орієнтирів: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.12. Хмельницький, 2018. С. 11..

Таким чином, адвокатське самоврядування представляє собою систему спеціальних органів, через які адвокати можуть самостійно забезпечити внутрішню самоорганізацію та самоврядування адвокатури з метою забезпечення дотримання ними норм професійної етики та дисципліни. Окрім того, саме через адвокатське самоврядування адвокати мають можливість забезпечити незалежність та самостійність адвокатської діяльності, а також створити сприятливі правові та організаційні умови для захисту законних прав, свобод та інтересів громадян.

Для глибокого усвідомлення сутності адвокатського самоврядування доцільним є звернення до його правового статусу.

Так, О.В. Белькова зауважує, що категорію правового статусу слід розглядати через призму правовідносин, в яких бере участь особа, адже лише під час виконання певних дій по реалізації наданих їй можливостей, особа реалізує свій статус як суб'єкта правовідносин. Наділення учасників правовідносин певними можливостями, таким чином, виступає одним з етапів механізму правового регулювання¹. Ми погоджуємося з даною думкою, яка наштовхнула нас на усвідомлення правовідносин також як певного вектору реалізації прав людини. І від максимального визначення траєкторії цього вектору як на інституціональному, так і на нормотворчому рівні залежить сутність правового статусу окремої категорії суспільства.

О.В. Цельєв наголошує, що для ефективної реалізації соціально - правового статусу суб'єкта права необхідно три особливо важливих фактори - наявність правової культури населення, професійне виконання суб'єктом права своїх функціональних обов'язків та стабільне економічне становище держави Белькова О.В. Правовий статус свідка в кримінальному процесі України: дис. ... канд. юрид. наук :

12.0. 09. Харків, 2005. С. 11-12. Цельєв О.В. Міліція як інститут громадського суспільства: автореф. дис. ... канд. юрид. наук :

12.0. 07. Київ, 1998. С. 10.. Ми поділяємо глибокий підхід дослідника щодо визначення загальної правової культури як основи реалізації правового статусу окремого суб'єкта. Така основа ґрунтується на усвідомленні права як цінності на основі вимог сучасності, морально-етичній сутності права у суспільстві, формуванні стійких поведінкових установок у тих або інших ситуаціях, що регулюються нормами права.

О.В. Зайчук та Н.М. Оніщенко зазначають, що «найпоширенішим є визначення правового статусу як системи законодавчо встановлених та гарантованих державою прав, свобод, законних інтересів і обов'язків особи. Правовий статус є засобом нормативного закріплення основних принципів взаємодії особи та держави. Він є системою еталонів, зразків поведінки суб'єктів, які, з одного боку, захищаються державою, а, з іншого - схвалюються суспільством» Зайчук О. В., Оніщенко Н. М. Теорія держави і права. Академічний курс: підручник. Київ : Юрінком Інтер, 2006. 688 с..

Дослідники підводять до ще однієї важливої особливості правового стану, а саме до схвалення суспільством. Дана особливість тісно пов'язана з діяльністю громадянського суспільства, балансом між державним регулюванням та потребами громадськості, широким залученням громадськості до процесів відбору та атестації державних службовців.

Таким чином, правовий статус органів адвокатського самоврядування представляє собою систему законодавчо визначених елементів, які в своїй сукупності не просто визначають місце вказаних суб'єктів у певних правовідносинах, а й окреслюють межі та напрямки їх діяльності. А відтак, саме через правовий статус найбільш доцільно розкривати призначення адвокатського самоврядування. До ключових елементів правового статусу органів адвокатського самоврядування найбільш доцільно віднести: повноваження (сукупність суб'єктивних права та юридичних обов'язків), завдання та функції, а також гарантії їх діяльності.

Сутність адвокатського самоврядування неможливо повною мірою розкрити без звернення до його конкретних напрямків діяльності або завдань.

Перелік завдань органів адвокатського самоврядування досить змістовно окреслено у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Так, до відповідних завдань, визначених у вказаному нормативно-правовому акті, найбільш доцільно віднести: 1) забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності; 2) підтримання високого професійного рівня адвокатів; 3) утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 4) створення сприятливих умов для здійснення адвокатської діяльності; 5) забезпечення відкритості інформації про адвокатуру та адвокатську діяльність; 6) забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України; 7) участь у формуванні Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному законом Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05.07.2012 № 5076-VI. URL: http s: / /zakon.rada.gov.ua /laws / show/507 6-17/ conv#T ext..

На основі аналізу положень даного Закону ми можемо зазначити, що окремі завдання сформульовані досить широко, зокрема створення сприятливих умов для здійснення адвокатської діяльності. Дане положення з точки зору юридичної техніки можливо розширити за рахунок конкретизації сфер чи напрямків, у яких передбачається сприяння діяльності адвокатів.

Висновки. У підсумку представленого наукового дослідження слід узагальнити, що особливості правового статусу органів адвокатського самоврядування обумовлені:

- наявністю широкого кола суб'єктів адвокатського самоврядування;

- Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено велику кількість форм реалізації адвокатського самоврядування;

- метою адвокатського самоврядування є не тільки забезпечення реалізації гарантій самостійності та незалежності у діяльності адвокатів, а й забезпечення дотримання ними вимог адвокатської етики та дисципліни праці;

- діяльність самоврядування регулюється окремою главою спеціального законодавчого акту;

- наявністю ряду гарантій діяльності самоврядування, зокрема: правових, організаційних, матеріальних та фінансових.

Акцентуємо увагу на необхідності подальшого дослідження даного питання, зокрема в контексті новітніх викликів у царині адвокатської діяльності в умовах воєнного стану. Потребують наукового осмислення й окремі положення нормативно-правового регулювання даного питання, зокрема положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з метою максимальної конкретизації окремих завдань адвокатського самоврядування. Наголошуємо на необхідності проведення круглих столів, конференцій за участі представників громадськості та практикуючих адвокатів з метою визначення новітніх напрямків діяльності адвокатського самоврядування, створення відповідних методичних рекомендацій, типових статутів для адвокатів для максимальної деталізації професіограми адвоката на рівні адвокатського самоврядування.

Список використаних джерел

адвокат самоврядування правовий

1. Гончаренко, С.В. Професійні права адвоката й адвокатське самоврядування. Адвокат. 2007. №10. С. 8-15.

2. Бек У.П. Органи адвокатського самоврядування в системі органів публічного управління: поняття та функції. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2022. Вип. 68. С. 118-123.

3. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05.07.2012 №5076-VI. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/50 76 - 17/conv#Text

4. Юшкевич О.Г. Відповідність професіограми адвоката чинному законодавству. Право і безпека. 2020. №4 (79). С. 137-142. DOI: https://doi.org/10.32631/pb.2020.4.21

5. Бочуляк Н. І. Адвокатське самоврядування в контексті сучасних світоглядних орієнтирів: автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.12. Хмельницький, 2018. 34 с.

6. Белькова О.В. Правовий статус свідка в кримінальному процесі України: дис…. канд. юрид. наук: 12.00.09. Харків, 2005. 223 с.

7. Цельєв О.В. Міліція як інститут громадського суспільства: автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 1998. 16 с.

8. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. Теорія держави і права. Академічний курс: підручник. Київ: Юрінком Інтер, 2006. 688 с.

Размещено на Allbest.ru