Забезпечення державного суверенітету як пріоритет політики національної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ ЯК ПРІОРИТЕТ ПОЛІТИКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Масоха Владислава Олегівна курсант 3 курсу ННІ права

та підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції

Науковий керівний: Неклеса Олександр Вікторович

викладач кафедри кримінального процесу та стратегічних розслідувань

Не так давно Україна святкувала 30-річчя державного суверенітету, який було проголошено 16 липня 1990 року. Менше ніж пів століття наша держава має верховенство права всередині країни та незалежність у зовнішньополітичній сфері. У слові «суверенітет» можна виділити характерні ознаки без яких воно не функціонувало б, це: верховенство, неподільність, невідчужуваність та повнота.

Проблема державного суверенітету була з часів створення першої держави. З кожним днем народ прагнув самостійно вирішувати питання, які турбували лише їх державу.

Питання про державний суверенітет України почало набирати своєї потужності ще наприкінці 1980-х років. Коли національний-визвольний рух поставив питання перед парламентом чітко і рішуче. Всі ці дії стали причиною для розпаду комуністичної тоталітарної імперії та кроком для проголошення незалежності України [1].

У Декларації визначалось, що Україна буде постійно нейтральною державою і не буде брати участь у військових блоках та зобов'язується дотримуватись трьох неядерних принципів. Також, задля забезпечення національної безпеки проголошувалось право на Збройні сили, внутрішні війська та інше.

У демократичних країнах можна спостерігати, що головну роль у політико-правових, економічних та правових системах відіграє народ. Але в той же час, питання національної безпеки залишається за державою. Саме найманий народом державний апарат, за укладеною угодою, має забезпечувати безпеку соціуму.

В давні часи науковці розрізняли внутрішню (громадську) безпеку, яка вказує на небезпеку, що загрожує суспільству і державі всередині та зовнішню (військову), яка має будувати міцний захист від нападу зовні. Завжди більше уваги приділялось саме зовнішній безпеці, адже потрібно було випереджувати дії іноземних держав, які несли загрозу національній безпеці. Тому прийнято було вважати, що безпека держави - це лише проблеми війни і миру [2, с. 101].

Переосмислення цих понять було зафіксовано у Вестфальському мирному договорі після Тридцятирічної війни. Там чітко визначили, що суверенні держави задля забезпечення власного суверенітету мають право, визнане законом, вести війни [1]. безпека суверенітет держава народ

З XVIII століття для забезпечення охорони суверенітету виділяли два напрями: поліцію безпеки та поліцію добробуту. Цей розподіл пояснювався тим, що загроза державі може бути як зовні так і з середини. Це було зроблено для того, щоб захист здійснювався не лише силовими структурами, а й через соціально-економічну політику, що сприяло появі складової національної безпеки - економічній безпеці [2, с. 104].

Можна зробити висновок, що поняття державної безпеки - це охорона всіх її складових, а саме: державного ладу, територіальної цілісності, секретної інформації та інших частин. Інакшими словами це охорона цінностей держави від будь-яких загроз, що можуть призвести до втрати державного суверенітету.

Список використаних джерел

1. Інформаційні матеріали до 30-річча проголошення Декларації про державний суверенітет України. URL: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhumaHstam/mformadyni-materialy-do-30-richchya-progoloshennya-deklaradyi-proderzhavnyy-suverenitet-ukrayiny.

2. Державний суверенітет в умовах європейської інтеграції. Монографія \ за ред. Битяка Ю.П. та Яковюка І.В. Київ. Право України, 2012. С. 100-105.

Размещено на Allbest.ru