Проблеми використання доказів, отриманих шляхом зламу та перехоплення електронних комунікацій у кримінальному процесі

Размещено на http://www.allbest.ru

Проблеми використання доказів, отриманих шляхом зламу та перехоплення електронних комунікацій у кримінальному процесі

Кайсарова Анастасія Олександрівна

здобувач вищої освіти ННІ права та інноваційної освіти

Науковий керівник:

Шиян Анатолій Григорович старший викладач кафедри кримінально-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Стрімке впровадження інформаційно-цифрових технологій і нових суспільних відносин, що виникають у процесі їх використання, істотно змінює наше життя. Інформаційний простір навколо нас змінюється з такою швидкістю, що людство не встигає повною мірою освоїти технології та їх можливості. Цифровізація перетворюється на одне з пріоритетних завдань розвитку держави та суспільства.

Перед юридичною наукою стоять фундаментальні та прикладні завдання у частині доктринального освоєння існуючих закономірностей розвитку та подальшого функціонування прав та державного права у сфері цифрової реальності та визначення шляхів їх вирішення. Цифрові технології увійшли в повсякденне життя, витіснивши звичні для нас процеси. Результати людської діяльності дедалі більше відображаються в електронному (цифровому) вигляді, у тому числі й ті, що набувають значення юридичних фактів [1, с. 38].

Впровадження інформаційно-цифрових технологій торкнулося практично всіх напрямів судової та правоохоронної діяльності, включаючи провадження у кримінальних, цивільних справах, а також у справах про адміністративні правопорушення. Про це свідчать і здійснені наукові дослідження у цьому напрямі.

Використання цифрових доказів у кримінальному судочинстві стало одним із найбільш перспективних напрямів розкриття і розслідування кримінальних правопорушень. Отже, значення цифрових доказів у кримінальному судочинстві стає очевидним [2, с. 178].

Насамперед слід звернути увагу на наявні міждержавні зусилля щодо впровадження електронних доказів у кримінальний процес. Це пов'язано з розвитком високотехнологічної транснаціональної злочинності в кіберпросторі, появою нових видів суспільно небезпечних діянь у сфері електронної торгівлі та цифрової економіки. Ці тенденції зажадали розробки нових підходів до діяльності судових та правоохоронних органів, процедур збору електронних доказів та механізмів міжнародного співробітництва у кримінальних справах. Невипадково в рамках Організації Об'єднаних Націй, Ради Європи, низки інших універсальних організацій прийнято основні документи, що містять міжнародно-правові принципи та стандарти застосування електронних форм фіксації, передачі та використання інформації про злочин.

Одним із перших документів у цьому напрямі є Декларація ООН про злочинність і суспільну безпеку 1996 р. [3], в якій були рекомендовані заходи, спрямовані на боротьбу з суспільно небезпечними діями, пов'язаними з використанням високих технологій та комп'ютерів. Зокрема, державам запропоновано:

на національному рівні розробити та застосувати норми та процедури виявлення та розслідування вищезгаданих злочинів;

забезпечити правоохоронні органи необхідним обладнанням та навчити співробітників користуватись ним для ефективного розслідування транснаціональних злочинів;

розробити телекомунікаційне обладнання, мережне програмне забезпечення та інші продукти для попередження злочинів, полегшення їх виявлення, розслідування та кримінального переслідування.

Щодо аналізу проблем, які існують у цій сфері, то одна з них полягає в питанні законності отримання таких доказів. Зазвичай, для отримання доказів потрібно мати належний дозвіл від суду. Однак, при зламі або перехопленні інформації з електронних комунікацій цей процес не завжди здійснюється за рішенням суду, тому при цьому порушуються права особи на приватність та конфіденційність комунікацій.

Друга проблема пов'язана з достовірністю таких доказів. Зламана або перехоплена інформація може бути підроблена або змінена, що ставить під сумнів її надійність. Важливо мати механізми перевірки достовірності та цілісності отриманих доказів, але це може бути складно у випадках, коли законність їх походження викликає сумнів.

Третя проблема стосується етичних аспектів використання таких доказів у кримінальному процесі. Особа, інформація якої була піддана зламу або перехопленню, може бути жертвою незаконних дій. Використання таких доказів може підривати довіру громадськості до правосуддя та порушувати засаду справедливого процесу.

Загалом, використання доказів, отриманих шляхом зламу та перехоплення електронних комунікацій, ставить перед судовою системою важкі завдання, пов'язані з визначенням їх законності, достовірності та етичності. Необхідно розвивати відповідні правові та технологічні механізми для забезпечення справедливого та надійного судочинства в умовах зростаючої цифрової злочинності. А це можна зробити тільки шляхом прийняття ретельно відпрацьованих законодавчих норм.

доказ електронний комунікація кримінальний

Список використаних джерел

Гуцалюк М.В., Антонюк П.Є. Щодо сутності електронної (цифрової) інформації як джерела доказів у кримінальному провадженні. Криміналістичний вісник. 2020, № 1. С. 3749.

Метелев О.П. Збирання цифрової інформації як окремий спосіб отримання доказів під час кримінального провадження. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2020. С. 177-180.

Декларація Організації Об'єднаних Націй про злочинність і суспільну безпеку

Документ Г995_371, чинний від 12.12.1996. URL:

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_371#Text.

Размещено на Allbest.ru