Поняття пенітенціарної злочинності: наукові підходи до юридичного визначення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття пенітенціарної злочинності: наукові підходи до юридичного визначення

Єлаєв Юрій Леонідович, викладач кафедри організації досудового розслідування факультету № 1 Криворізького навчально-наукового інституту Донецького державного університету внутрішніх справ

пенітенціарний злочинність покарання правопорушення

В багатьох юридичних дослідженнях поза увагою науковців досить часто залишається питання щодо вчення про пенітенціарну злочинність (злочинність у сфері відбування та виконання покарань). Разом з цим, вищевказане питання є актуалітетом в царині фундаментальних досліджень в галузі кримінально-юрисдикційних наук (кримінальне право, кримінальний процес, кримінально-виконавче право, кримінологія). Для наукового пізнання пенітенціарної злочинності характерним є застосування міждисциплінарного підходу до з'ясування юридичного змісту. Зокрема, в кримінологічному аспекті пенітенціарна злочинність перебуває у взаємозв'язку з царинами рецидивної злочинності, організованої злочинності. Одним із основних питань вчення про пенітенціарну злочинність є питання про поняття вказаного різновиду злочинності. Так, необхідно звернути особливу увагу на те, що в кримінологічному розумінні у вимірі (в аспекті) особливої частини вказаної царини юридичних знань доктринальне утворення - пенітенціарна злочинність за своїм змістом (своєю суттю) є найбільш близьким до кримінологічної характеристики злочинності в місцях позбавлення волі.

Нормативно-правовою основою (фундацією) доктринально-юридичного утворення - пенітенціарна злочинність є, передусім, положення Розділу XVIII Кримінального Кодексу України (далі за текстом - КК України [1]) - Кримінальні правопорушення проти правосуддя. Адже, пенітенціарна злочинність має нерозривний теоретико-юридичний взаємозв'язок з інститутом виконання судового рішення у кримінального провадженні, передусім, в сфері виконання обвинувального вироку суду, у відповідності до якого особу визнано винною у скоєнні кримінального правопорушення з призначенням їй відповідного покарання.

Пенітенціарна злочинність, в кримінально-юрисдикційному розумінні, є сферою знань про всі кримінальні правопорушення, які вчиняються під час виконання та відбування покарання. Таким кримінальним правопорушенням може бути, зокрема, крадіжка (ч. 1 ст. 185 КК України [1]) вчинена особою, яка відбуває покарання у виді громадських робіт за скоєння погрози знищення майна (ч. 1 ст. 185 КК України [1]). В даному разі, цей випадок можна розглядати, як загальний підхід до визначення пенітенціарної злочинності. В свою чергу, вчинення певного кримінального правопорушення особою, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк також можливо розуміти, як пенітенціарну злочинність, в межах цього загального теоретичного підходу. Наприклад, особа, яка відбуває покарання у виді позбавленні волі за скоєння грабіжу (частина 1 статті 186 КК України [1]) вчиняє умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (частина 1 статті 122 КК України [1],), у вигляді спричинення цього виду тілесного ушкодження іншому засудженому на ґрунті особистих неприязних стосунків. Таким чином, пенітенціарну злочинність в розумінні даного наукового підходу можливо розглядати, як загальну пенітенціарну злочинність.

У зв'язку з цим, необхідно зазначити, що в межах вказаного доктринального підходу факт вчинення засудженою особою умисного тяжкого злочину або умисного особливо тяжкого злочину (в розумінні частин 5 та 6 статті 12 КК України [1]) можна розглядати, як загальну тяжку пенітенціарну злочинність. Наприклад, особа, яка засуджена до позбавлення волі на певний строк за скоєння зґвалтування (частина 1 стаття 152 КК України [1]) під час відбування покарання вчиняє нове кримінальне правопорушення - умисне вбивство (частина 1 статті 115 КК України [1]).

Водночас, окрім вищеназваного загального підходу до визначення пенітенціарної злочинності є можливими розглядати пенітенціарну злочинність у спеціальному розумінні, як злочинність, яка полягає у скоєнні кримінальних правопорушень саме в сфері виконання покарань. В даному випадку, під кримінальними правопорушеннями в сфері виконання покарань можливо розуміти тільки ті кримінальні правопорушення, які безпосередньо спрямовані проти суспільних відносин у сфері виконання покарань. До таких кримінальних правопорушень можливо віднести, в тому числі, такі кримінально карані діяння, як: ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі (стаття 389 КК України [1]), умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості (стаття 389-1КК України [1]), ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі (стаття 390 КК України [1]), злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань (стаття 391 КК України [1]).

Одночасно з цим, із урахуванням критерією (ознаки) суспільної небезпечності кримінально караного діяння, є можливим визначити поняття тяжкої пенітенціарної злочинності. Так, у формально-юридичному розумінні (вимірі) тяжка пенітенціарна злочинність охоплює наступні склади кримінальних правопорушень: 1) дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань (стаття 392 КК України [1]); 2) втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, вчинена за наявності кваліфікуючих обставин (ч. 2 ст. 393 КК України [1]). Доктринальною фундацією для вказаного дефініціювання є наукове кримінологічне вчення про тяжку насильницьку злочинність. Гносеологічний взаємозв'язок вищевказаних двох кримінологічних доктрин полягає у тому, що вищеназвані тяжкі пенітенціарні злочини в деяких випадках посягають на: а) право особи на життя; б) право особи на здоров'я.

Такими тяжкими пенітенціарними насильницькими злочинами є, зокрема: втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, яка скоєна: а) способом, небезпечним для життя чи здоров'я інших осіб; б) із застосуванням насильства чи погрозою його застосування; в) у поєднані із заволодінням зброєю чи з її використанням.

Окрім вищевикладеного, в межах дослідження пенітенціарної злочинності слід звернути увагу на те, що таке кримінальне правопорушення, як порушення правил адміністративного нагляду (ст. 395 КК України [1]) можливо віднести до категорії постпенітенціарної злочинності. Адже, вчиняючи вищевказане кримінальне правопорушення винний вже не відбуває покарання, оскільки, воно ним вже відбуто та особу звільнено з місць позбавлення волі. Разом з цим, в прямо передбачених законом випадках, адміністративний нагляд є правовий наслідком саме покарання. Звертаємо увагу на те, що основним безпосереднім об'єктом вищевказаного кримінального правопорушення є суспільні відносини в сфері адміністративного нагляду, який передбачений приписами Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» від 01 грудня 1994 року № 264/94-ВР [2].

Вбачається, що фундаментальне дослідження пенітенціарної злочинності буде сприяти, в тому числі, науковому пізнанню кримінологічної експертизи проектів Законів України у сфері кримінально-виконавчого права. Так, юридичний інститут - кримінологічної експертизи, прямо передбачений приписами пункту 2.8. Комплексного стратегічного плану реформування органів правопорядку як частини сектору безпеки і оборони України на 2023-2027 роки [3], згідно яких встановлено принцип забезпечення обов'язкового проведення кримінологічної експертизи проектів законів про внесення змін до кримінального, кримінального процесуального та суміжного законодавства України.

В даному випадку, для позначення цього різновиду злочинності обрано саме термін - пенітенціарний, оскільки, саме дефініція: пенітенціарної системи, прямо та безпосередньо вказується у назви та у тексті Стратегії реформування пенітенціарної системи на період до 2026 року [4].

Все вищенаведене свідчить про необхідність подальшої структуризації теоретичних знань у сфері боротьби з пенітенціарною злочинністю (зокрема, зі злочинністю в установах виконанням покарань). Також, є можливим створення (креатування) монографії «Пенітенціарна злочинність: стан, структура та динаміка», яка буде науковим орнаментом доктринально-юридичних знань у кримінологічній сфері. Крім того, розділ «Пенітенціарна злочинність» і/або глава «Тяжка пенітенціарна злочинність» буде освітнім орнаментом підручників та навчальних посібників з кримінально-правових навчальних дисциплін.

Список використаних джерел

1. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 року № 2341 -III.

2. Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» від 01 грудня 1994 року № 264/94-ВР

3. Указ Президента України «Про Комплексний стратегічний план реформування органів правопорядку як частини сектору безпеки і оборони України на 2023-2027 роки» від 11 травня 2023 року№ 273/2023.

4. Стратегія реформування пенітенціарної системи на період до 2026 року, яка схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2022 року № 1153-р.

Размещено на Allbest.ru