Кримінологічні показники ґендерно зумовленого насильства в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Кримінологічні показники ґендерно зумовленого насильства в Україні

м. Дніпро, Україна

Анотація

Стаття присвячена аналізу кримінологічних показників ґендерно зумовленого насильства. Найбільш поширеними видами ґендерно зумовленого насильства є домашнє насильство, зґвалтування, психологічне насильство, вчинене з боку інтимного партнера; сексуальне домагання, фізичне й/або сексуальне насильство, вчинене інтимним партнером або іншою, ніж партнер особою; переслідування.

Питома вага тяжких та особливо тяжких злочинів становить приблизно 40 %. Встановлена тенденція до зростання рівня домашнього насильства, торгівлі людьми, зґвалтування. Водночас відмічається зниження кількості встановлених осіб, які вчиняють ці кримінальні правопорушення. У загальній структурі ґендерно зумовленого насильства найвищу інтенсивність має домашнє насильство, зґвалтування, торгівля людьми, що в цілому відповідає абсолютним даним про рівень злочинності.

Ключові слова: ґендерно зумовлене насильство, сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом, домашнє насильство, торгівля людьми, зґвалтування, рівень, динаміка, структура, латентність, злочинність.

Вступ

Постановка проблеми. Отримання повноцінної та цілісної картини про сучасний стан та основні тенденції розвитку певного соціального явища не можливо без його всебічного дослідження. Кримінологічний аналіз кількісних та якісних показників ґенедерно зумовленого насильства на сучасному етапі розвитку українського суспільства є необхідною передумовою реалізації кримінологічного забезпечення протидії досліджуваному виду злочинності в Україні. Для розробки та практичного втілення в життя ефективної системи протидії злочинності в Україні важливим є проведення обміркованого аналізу та використання достовірних даних щодо поточного стану злочинності та її сучасні тенденції.

Актуальність проведення кримінологічного аналізу ґендерно зумовленого насильства зумовлена викликами сьогодення. Зокрема, негативні тенденції свідчать про невідповідність темпів розвитку злочинності швидкості адаптації правоохоронної та правової систем до викликів сьогодення. Зокрема, поширення випадків сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, та неготовність правоохоронної системи та недосконалість правової бази суттєво ускладнюють своєчасне реагування та надання допомоги постраждалим. Це впливає на зростання рівня латентності злочинності, безкарність винних у вчиненні злочинів та загалом на неспроможність правоохоронних органів у сучасних умовах ефективно протидіяти злочинності [1, с. 209]. Ґендерно зумовлене насильство як різновид злочинності являє собою мінливе, динамічне, суспільно небезпечне явище, яке потребує постійного поточного, всебічного моніторингу, що дає змогу державі й суспільству мати уявлення про його характер, масштаби, тенденції, закономірності та особливості вияву. Саме за допомогою кількісних та якісних показників злочинності здійснюється моніторинг первинної інформації про злочинність, що в майбутньому дозволяє на основі отриманої інформації здійснювати прогнозування та протидію злочинності та окремим її видам [6, с. 59]. Вивчення та аналіз злочинності являє собою єдність пізнання та оцінки, оскільки під час аналізу враховуються закономірності злочинності та її змін, а також здійснюється оцінка особливостей злочинності в конкретних умовах, що дозволяє своєчасно виявляти нові тенденції та специфічні співвідношення її окремих елементів. Внаслідок оцінки ми можемо робити висновки щод правильності попередніх уявлень про злочинність, вносити відповідні корективи в плани протидії злочинності. кримінологічний насильство злочинність ґенедерний

Аналіз публікацій, в яких започатковано вирішення цієї проблеми. Вивчення наукових, навчальних, навчально-методичних та інших видань показало, що у вітчизняній юридичній науці бракує фундаментальних розробок, присвячених дослідженню проблеми стану ґендерно зумовленого насильства. Не применшуючи ролі та значущості розроблень українських правознавців з ґендерної проблематики - Н. Аніщук, Н. Болотіної, М. Буроменського, Л. Кормич, К. Левченко, Т. Мельник, Н. Оніщенко, О. Перунової, А. Політової, З. Ромовської, О. Харитонової та інших - треба зазначити, що аналіз кримінологічних показників ґендерно зумовленого насильства не був предметом дослідження вітчизняних вчених, а тому необхідність його здійснення є очевидним. Водночас, враховуючи соціально-політичні, економічні, воєнні реалії, активна фаза збройного конфлікту, яка особливо загострює проблематику ґендерно зумовленого насильства, надзвичайно актуалізує вибрану проблематику як таку, що має теоретико-прикладне значення. Зважаючи на це, метою статті є аналіз кількісних та якісних показників ґендерно зумовленого насильства для з'ясування сучасного стану цього виду злочинності та визначення тенденцій розвитку явища. Водночас головним завданням є розробка аргументованих заходів, спрямованих на усунення, нейтралізацію та блокування детермінант вчинення ґендерно зумовленого насильства.

Виклад основного матеріалу

Аналіз первинної кримінологічної інформації про злочинність здійснюється за допомогою кількісних та якісних показників. До них відносять: рівень, інтенсивність, структуру, динаміку, географію, характер, латентність, ціну злочинності тощо.

Для змістовної конкретизації ґендерно зумовленого насильства в нашому дослідженні ми будемо використовувати словосполучення «кримінальні правопорушення (злочини), пов'язані з ґендерно зумовленим насильством». Адже ґендерно зумовлене насильство складається з окремих складів кримінальних правопорушень, які потребують вивчення та дослідження. Проаналізувавши складові гендерно зумовленого насильства, ми зможемо отримати більш глибоке та чітке уявлення про сутність, зміст, форми вияву та основні тенденції розвитку цього явища.

Загалом станом на сьогодні надати кількісно-якісну характеристику гендерно зумовленому насильству є досить складним науковим та прикладним завданням. Це пов'язано з тим, що вітчизняне законодавство не надає визначення, що треба розуміти під гендерно зумовленим насильством. Також Кримінальний кодекс України не містить жодної вказівки на те, які склади злочинів треба відносити до таких, що становлять ядро, внутрішнє наповнення гендерно зумовленого насильства. Логічним наслідком такої ситуації є те, що статистичні форми та обліки офісу Генерального прокурора також не відділяють окремої категорії злочинів, які вчиняються у зв'язку гендерною ідентичністю особи, тобто на основі відкритих офіційних статистичних даних ми не можемо отримати цілісне уявлення про реальний стан гендерно зумовленого насильства. Однак ми можемо провести кримінологічне вимірювання основних складів кримінальних правопорушень, які утворюють ядро гендерно зумовленого насильства.

Отже, нами будуть проаналізовані найбільш поширені склади кримінальних правопорушень, в яких потерпілими переважно є особи жіночої (ст. 126-1, 134, 149, 1512, 152, 153, 154, 161 Кримінального кодексу України) статі. Період аналізу вибрано 2013-2021 роки - до початку повномасштабного вторгнення.

Одним із основних показників злочинності є її рівень. Під ним розуміють кількісну характеристику, яка являє собою абсолютну кількість зареєстрованих злочинів та осіб, що їх вчинили, на певній території за конкретний проміжок часу (табл. 1).

Таблиця 1

Рівень вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних із Гендерно зумовленим насильством за 2013-2021 роки на території України (за даними офіційних щорічних статистичних звітів Офісу Генерального Прокурора України)

Рівень гендерно зумовленого насильства, поданий в абсолютних числах кількості зареєстрованих злочинів та осіб, які їх вчинили по окремих складах злочинів, що найбільш часто пов'язані з гендерним насильством, дає змогу констатувати про зростання рівня домашнього насильства (ст. 126-1 КК), торгівлі людьми (ст. 149 КК), згвалтування (ст. 152 КК). Водночас відмічається зниження кількості встановлених осіб, які вчиняють злочини. Вважаємо, що це може свідчити як про те, що одна особа вчиняє декілька злочинів, так і про не використання всього можливого ресурсу правоохоронної системи для встановлення винної особи і відповідно притягнення до відповідальності. Також останніми роками відмічається зростання рівня фіксації такого злочину, як згвалтування. Незважаючи на те, що він є справою приватного обвинувачення, однак потерпілі від таких дій все частіше заявляють на кривдника до органів поліції, що є позитивним явищем підвищення правової свідомості населення країни.

Наведені цифри свідчать про дуже низький відсоток виявлених осіб по ст. 161 КК України. Наприклад, у 2019 р. по зареєстрованих 98 злочинах встановлено лише 2 особи, у 2020 та 2021 рр. - по 6 осіб відповідно. Вважаємо це негативною тенденцією сучасного рівня злочинності, оскільки саме ст. 161 КК є спеціальною нормою, яка передбачає відповідальність за різні види дискримінації, однак, як свідчить офіційна статистика, до відповідальності притягується невелика кількість осіб. Це створює передумови до подальшої допустимості порушення принципів рівноправності громадян за різними ознаками.

Аналіз статистики та результати попередніх досліджень дають підстави стверджувати, що рівень насильства над жінками дуже високий, і це при тому, що офіційні цифри відображають лише верхівку проблеми.

Далі розглянемо значення коефіцієнта інтенсивності злочинності (К_зі) та коефіцієнта злочинної активності (К_за) для отримання реального уявлення про гендерно зумовлене насильство. На підставі цих коефіцієнтів зможемо простежити, як змінюється злочинна інтенсивність та злочинна активність протягом аналізованого періоду (табл. 2).

Таблиця 2

Показники К_зі та К_за окремих видів злочинів, пов'язаних зі вчиненням Гендерно зумовленого насильства за 2013-2021 роки на території України (розрахунок проводився на 100 тис. населення. Під час розрахунку коефіцієнтів до уваги бралися щорічні офіційні дані щодо кількості населення України, а для розрахунку К_за бралась кількість населення активної вікової групи - від 16 до 65 років)

На підставі представлених даних можемо зазначити, що з аналізованої групи злочинів найвищу інтенсивність має домашнє насильство, згвалтування, торгівля людьми, що в цілому відповідає абсолютним даним про рівень злочинності. Одночасно розрахунок коефіцієнтів дозволив встановити цікаву річ: під час зростання інтенсивності злочинності спостерігається зниження злочинної активності. Наприклад, Кзі за торгівлю людьми у 2021 зріс на 66 одиниць порівняно з 2020 р., однак Кза знизилась на 14 одиниць. Подібна ситуація щодо ст. 152 КК. Зокрема, Кзі у 2020 р. становив 967, а у 2021 р. - 976 (+9). Водночас Кза у 2020 р. становив 840, а у 2021 р. - 478 (-362). Вважаємо, що така ситуація є наслідком зниження кількості виявлених осіб, які вчиняють злочини, внаслідок різних причин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру.

Для отримання більш чіткого уявлення про внутрішню будову та якісний склад ґендерно зумовленого насильства в кримінології використовують такий показник, як структура злочинності. За допомогою структури злочинності визначається питома вага певного виду злочинів щодо загальної величини злочинності (рис. 1).

Рис. 1. Структура ґендерно зумовленого насильства за 2021 р.

Як випливає з наведеної діаграми, у структурі злочинів, пов'язаних з ґендерно зумовленим насильством, переважає ст. 126-1 КК «Домашнє насильство» і становить 75 % від загальної кількості злочинів досліджуваної групи. 12 % в загальній структурі займає ст. 152 КК «Зґвалтування» і 7 % «Торгівля людьми». Треба звернути увагу, що статистичні звіти офісу Генерального прокурора містять інформацію про таку категорію злочинів, як «пов'язані з домашнім насильством». Ця категорія є більш широким поняттям, ніж домашнє насильство, і може полягати не лише у вчиненні цього злочину, а й в інших суспільно небезпечних діяннях, які мають ознаки домашнього насильства, а тому під час встановлення змісту згаданого поняття треба зважати на конкретні фактичні обставини справи, а не тільки на кваліфікації дій винної особи. Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 12 лютого 2020 р. по справі № 453/225/19 злочином, пов'язаним із домашнім насильством, треба вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), вказаних у ст. 1 Закону № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину [5].

Відкриті джерела офіційної статистики не деталізують категорію «кримінальні правопорушення, пов'язані з домашнім насильством», що ускладнює процес якісного вивчення цього феномена.

Водночас підрозділи Національної поліції оперують поняття «кримінальні правопорушення, скоєні в сімейному середовищі», тобто маємо термінологічні неузгодженості в категоріальному апаратові між положеннями законодавства (насильство за ознакою статі), статистичними обліками Генеральної прокуратури та Національної поліції. І хоча відсутні будь-які офіційні уточнення щодо змістовного наповнення цих категорій, в нашому дослідженні будемо використовувати їх як тотожні. Оскільки кримінальні правопорушення, пов'язані з домашнім насильством, переважають у структурі ґендерно зумовленого насильства, розглянемо структуру саме цієї категорії кримінальних правопорушень.

Тож за даними Національної поліції, у 2020 р. структура кримінальних правопорушень, скоєних у сімейному середовищі, була такою (рис. 2):

Як видно з наведеної діаграми, в середині групи кримінальних правопорушень, вчинених у сімейному середовищі, переважає домашнє насильство (55 %) та легкі тілесні ушкодження (35 %). Разом з цим вчиняються побої та мордування (4 %), а також умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тяжкі тілесні ушкодження та умисне вбивство (по 2 % відповідно).

Рис. 2. Структура кримінальних правопорушень, учинених у сімейному середовищі у 2020 р. (за статистичними даними Національної поліції)

За результатами вивчення вироків по злочинах, пов'язаних з домашнім насильством за 2017-2021 рр., нами було встановлено, що 21 % всіх вироків по ст. 126-1 КК, 11 % - ст. 152 КК, 10 % - ст. 153 КК та 7 % - ст. 127 КК. Тобто судова практика підкріплює статистичні дані щодо того, що найбільш поширеними виявами ґенедерно зумовленого насильства в Україні є «Домашнє насильство», «Зґвалтування», «Сексуальне насильство».

Під час вимірювання злочинності доцільним є з'ясування питомої ваги досліджуваної групи кримінальних правопорушень до загального показника злочинності. Розглянемо як змінювався показник (питома вага) кримінальних правопорушень, пов'язаних з домашнім насильством (табл. 3).

Отже, питома вага кримінальних правопорушень, пов'язаних із домашнім насильством, протягом тривалого часу трималась на стабільно невисоких показниках і становила в середньому 0,002 %. Однак у 2021 р. спостерігається суттєве збільшення питомої ваги (0,014) досліджуваної групи злочинів, паралельно зі зменшенням загальної кількості зареєстрованих кримінальних правопорушень.

Таблиця 3

Питома вага кримінальних правопорушень, пов'язаних з домашнім насильством, та кримінальних правопорушень, вчинених стосовно жінок щодо загальної кількості зареєстрованих кримінальних правопорушень за 2013-2021 роки

На нашу думку, це пов'язано з певними законодавчими змінами, зокрема доповнення КК України ст. 126-1 «Домашнє насильство». Наявність спеціальної норми, на наше переконання, могло суттєво вплинути на статистичний ландшафт злочинності в країні. Водночас можемо відмітити зростання питомої ваги.

Загалом за 9 років питома вага кримінальних правопорушень, пов'язаних з домашнім насильством, зросла на 0,011 %. Це свідчить не тільки про зростання абсолютної кількості цих злочинів, але про зростання їх питомої ваги в насильницькій злочинності та в групі кримінальних правопорушень проти життя та здоров'я особи, проти статевої свободи та недоторканості особи. У 2021 р. питома вага зґвалтування (ст. 152 КК) становить 43,6 % від загальної кількості кримінальних правопорушень проти статевої свободи та недоторканості особи. Домашнє насильства (ст. 126 -1 КК) становить 6,6 % від загальної кількості злочинів проти життя та здоров'я особи. Також питома вага торгівля людьми (ст. 149 КК) охоплює 30 % від усієї сукупності кримінальних правопорушень проти волі, честі та гідності особи.

Говорячи про поширеність окремих видів насильства щодо жінок у віці старше 15 років, то 75 % всіх випадків - це різні види насильства, 65 % становить психологічне насильство, вчинене з боку інтимного партнера; 49 % -сексуальне домагання, 35 % - фізичне й/або сексуальне насильство, вчинене інтимним партнером або іншою, ніж партнер, особою і 10 % - переслідування. Кожна 10 жінка стає жертвою фізичного та/або сексуального насильства з боку іншої, ніж інтимний партнер, особою.

Щодо характеру насильства, яке вчиняє інтимний партнер, то психологічне насильство становить 65 %, фізичне - 23 %, а сексуальне - 7 %. Найпоширенішою формою насильства, яке вчиняється з боку інтимного партнера, є психологічне насильство, 53 % якого виявляється в контролюванні поведінки потерпілої особи, 48 % - це жорстоке поводження, 21 % - економічне насильство, 8 % - шантажування жінки шляхом використання її дітей/жорстокого поводження з її дітьми [3, с. 12].

Також треба зазначити, що до 2020 р. статистичні форми взагалі не накопичували інформацію щодо кількості жінок, які постраждали від кримінальних правопорушень. На нашу думку, це було суттєвим недоліком статистичних форм, оскільки відсутність інформації сприяла тому, що проблема злочинності стосовно жінок була невидимою. Відповідно «жіночий фактор» не враховувався в планах профілактики злочинності. Це свідчить про те, що ставлення до жінок, як до потерпілих від кримінальних правопорушень, було не досить серйозним, правоохоронці не вбачали нагальної проблеми в цьому. Лише з 2020 р., коли почала накопичуватися та оприлюднюватись інформація про кількість правопорушень, в яких постраждалими є жінки, можемо говорити про поширеність, масштабність та системність цього феномена, про що свідчать показники питомої ваги - 0,2 % від загальної кількості зареєстрованих кримінальних правопорушень. Адже статистичні дані, дезагреговані за статтю, віковими та етнічними групами, формами інвалідності, географічним розташуванням й соціально - економічним становищем мають принципове значення для точної оцінки ситуації, яка виникла стосовно жінок, ґендерної нерівності, масштабів і характеру насильства над жінками. Відсутність таких даних суттєво ускладнює планування та реалізацію заходів протидії ґендерно зумовленому насильству.

Важливим показником вимірювання злочинності є динаміка, яка дозволяє розглянути рух ґендерно зумовленого насильства у часі шляхом встановлення відношення рівня і структури теперішнього часу до її рівня та структури за попередні періоди (рис. 3).

Рис. 3. Динаміка кримінальних правопорушень, пов'язаних із домашнім насильством

Наведена діаграма яскраво свідчить про сталу тенденцію до зростання кількості офіційно зареєстрованих кримінальних правопорушень, пов'язаних з домашнім насильством. Враховуючи те, що офіційні дані не відображають реальної картини, однак навіть офіційна картина свідчить про значну поширеність домашнього насильства.

Говорячи про географію гендерно зумовленого насильства слід зазначити, що на аналіз вироків судів щодо гендерно зумовленого насильства свідчать, що ця категорія справ розглядається по всій Україні. Найбільше матеріалів виявилося за останні 2020 та 2021 роки - 25,0 % та 29,0 % відповідно. Однак, нами найбільше виявлено вироків в Закарпатській області - 10,0 %, в Львівській та Одеській областях - по 9,0 %, в Херсонській - 8,0 % та Вінницькій - 6,0 %. В Полтавській, Луганській, Київській та Івано-Франківській виявилося по 5,0 % вироків. Проаналізовані вироки з Єдиного реєстру судових рішень України, ухвалені переважно в районних судах - 67,0 %, в міськрайонних судах - 20,0 %, в міських - 10,0 % та 3,0 % в апеляційному.

Характер злочинності визначається питомою вагою тяжких та особливо тяжких злочинів, а також суспільною небезпечністю осіб, які їх вчинили до загальної кількості злочинів та злочинців (рис. 4).

Рис. 4. Розполід за ступенем тяжкості злочинів, повязаних із Гендерно зумовленим насильством

За наведеною гістограмою вбачається, що питома вага особливо тяжких злочинів становить 13 %, тяжких - 31 %, а нетяжких - 56 %.

Стосовно такого показника, як «ціна» злочинності, то цей показник є відображенням тієї шкоди та витрат суспільства, які є наслідком злочинних виявів. Єдиного бачення щодо визначення та методик розрахунку ціни злочинності немає. Експерти Фонду народонаселення ООН підрахували, що ціна насильства над жінками в Україні - це витрати держави та самої сім'ї (адміністративні витрати, втрата майна і працездатності) - становить приблизно 208 мільйонів у рік. При цьому, за результатами міжнародних досліджень, 1 долар, вкладений у профілактику насильства, дозволяє зекономити 15-20 доларів подальших витрат, викликаних цим явищем [4].

Водночас є певна частина злочинності, яка не відображена в статистичних та інших формах обліку, це латентна (прихована) злочинність. Ґендерно зумовлене насильство є високолатентним явищем. Це пов'язано з тим, що питома вага постраждалих від такого насильства є саме жінки, щодо яких впродовж тривалого періоду часу сформувались певні стереотипи, світоглядні установки, обмеження тощо. Саме через це жінки не завжди усвідомлюють факт насильства щодо себе, вважаючи допустимою «зовсім не прийнятну» поведінку партнера. Зі свого боку, вчинюючи насильство щодо жінок, продовжують зберігати та підтримувати власний домінуючий статус у суспільстві та родині, принижуючи при цьому жінок, в тому числі за допомогою прихованого насильства» [2, с. 59]. Основною причиною, чому жінки не повідомляли поліцію про свій найсерйозніший інцидент насильства, було те, що постраждалі вирішили впоратися з цим самостійно або вважали, що це сімейна справа. Серед інших причин: небажання, щоб хтось знав про це, вважаючи це особистим; думка, що це дрібниця; небажання, щоб у кривдника були неприємності з поліцією; страх перед партнером, фінансова залежність від кривдника тощо.

Висновки

Проведене емпіричне дослідження кількісних та якісних показників гендерно зумовленого насильства за 2013-2021 рр., дозволило констатувати таке:

1. Рівень гендерно зумовленого насильства залишається досить високим. Зокрема, відмічається тенденція до зростання рівня домашнього насильства (ст. 126-1 КК), торгівлі людьми (ст. 149 КК), згвалтування (ст. 152 КК). Водночас спостерігається зниження кількості встановлених осіб, які вчиняють злочини. Найвищу інтенсивність має домашнє насильство, згвалтування, торгівля людьми, що в цілому відповідає абсолютним даним про рівень злочинності.

2. У структурі зареєстрованих кримінальних правопорушень, пов'язаних з гендерно зумовленим насильством, переважає ст. 126-1 КК «Домашнє насильство» і становить 75 % від загальної кількості злочинів досліджуваної групи. 12 % в загальній структурі становить ст. 152 КК «Згвалтування» і 7 % «Торгівля людьми». Аналіз вироків дозволяє зазначити, що 21 % всіх вироків по кримінальних правопорушеннях, пов'язаних з генедерно зумовленим насильством, це ст. 126 -1 КК, 11 % - ст. 152 КК, 10 % -ст. 153 КК та 7% - ст. 127 КК.

Найбільш поширеними видами гендерно зумовленого насильства є психологічне насильство, вчинене з боку інтимного партнера (65 %); сексуальне домагання (49 %), фізичне й/або сексуальне насильство, вчинене інтимним партнером або іншою, ніж партнер, особою (35 %); переслідування (10 %). Питома вага тяжких та особливо тяжких злочинів становить приблизно 40 %.

3. Рівень латентності генедерно зумовленого насильства залишається досить високим, що зумовлено об'єктивним та суб'єктивними факторами. Найбільш поширеним причинами, чому постраждалі не повідомляють про випадки насильства є сором, страх про осуд, про ще більше насильство з боку кривдника, фінансова залежність від кривдника, не довіра правоохоронним органам.

Отже, аналіз кількісно-якісних показників генедерно зумовленого насильства та пов'язаних із ним загроз розвитку та спокійного життя для кожної жінки, дівчини та нормального розвитку нашої держави, доводить необхідність здійснення комплексного кримінологічного супроводу запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству та реалізації цього процесу шляхом вжиття комплексу заходів нормативно-правового, організаційного, інформаційного та науково-методичного характеру. Загалом результати кількісно-якісного вимірювання гендерно зумовленого насильства є вагомим підгрунтям для прогностичного аналізу та визначення тенденцій розвитку явища.

Список використаних джерел

1. Бесчастний В. Кримінологічний аналіз стану злочинності в Україні. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 1. С. 207-213.

2. Герман, Джудіт. Психологічна травма та шлях до видужання: наслідки насильства - від знущань у сім'ї до політичного терору / Пер. з англ. О. Лизак, О. Наконечна, О. Шлапак. Львів : Видавництво Старого Лева. 2015. 416 с.

3. Добробут і безпека жінок. Дослідження насильства над жінками в Україні. Проведено піж керівництвом ОБСЄ. 2019. 120 с. URL : chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefmdmkaj/ https://www.osce.Org/files/f/documents/0/8/440318_0.pdf. (дата звернення: 29.11.2023).

4. Домашнє насильство: НЕ б'є - значить любить. UR : http://solon-rn.dp.gov.ua/OBLADM/solon_rda.nsf/docs/abafe4216c19a703c2258440004bb82f?OpenDocument&Clic k=&PrintForm (дата звернення: 12.11.2023).

5. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL : reyestr.court.gov.ua (дата звернення: 29.11.2023).

6. Кримінологія : підруч. В.В. Голіна, Б.М. Головкін, М.Ю. Валуйська та ін. ; за заг ред В.В. Голіни, Б.М. Головкіна. Харків : Право, 2014. 440 с.

References

1. Beschastnyy, V. (2017) Kryminolohichnyy analiz stanu zlochynnosti v Ukrayini [Criminological analysis of the state of crime in Ukraine]. Pidpryyemnytstvo, hospodarstvo ipravo. № 1, pp. 207-213. [in Ukr.].

2. Herman, Dzhudit (2015). Psykholohichna travma ta shlyakh do vyduzhannya: naslidky nasyl'stva - vid znushchan' u sim"yi do politychnoho teroru [Psychological trauma and the path to recovery: consequences of violence - from abuse in the family to political terror] / Per. z anhl. Oksana Lyzak, Oksana Nakonechna, Oleksandr Shlapak. L'viv: Vydavnytstvo Staroho Leva. 416 p. [in Ukr.].

3. Dobrobut i bezpeka zhinok. Doslidzhennya nasyl'stva nad zhinkamy v Ukrayini. Provedeno pizh kerivnytstvom OBSYe [Welfare and safety of women. Research on violence against women in Ukraine. Conducted under the leadership of the OSCE]. 2019. 120 p. URL : chrome-extension://efaidnbmnnnbpcajpcglclefindmkaj/ https://www.osce.org/files/f/documents/0/8/440318_0.pdf. (access date: 29.11.2023). [in Ukr.].

4. Domashnye nasyl'stvo: NE b"ye - znachyt' lyubyt' [Domestic violence: NOT hitting means loving]. URL : http://solon-rn.dp.gov.ua/OBLADM/solon_rda.nsf/docs/abafe4216c19a703c2258440004bb82f?OpenDocument&Click=&PrintForm (access date: 12.11.2023). [in Ukr.].

5. Yedynyy derzhavnyy reyestr sudovykh rishen' [Unified state register of court decisions]. URL : reyestr.court.gov.ua (data zvernennya: 29.11.2023). [in Ukr.].

6. Kryminolohiya [Criminology] : pidruchnyk. V.V. Holina, B.M. Holovkin, M.YU. Valuys'ka ta in. ; za zah red V.V. Holiny, B.M. Holovkina. Kharkiv : Pravo, 2014. 440 p. [in Ukr.].

Abstract

Criminological indicators of gender-based violence in Ukraine

Viktoriya Rufanova

The article deals with analysis of criminological indicators of gender-based violence.

The most common types of gender-based violence are domestic violence, rape, psychological violence committed by an intimate partner; sexual harassment, physical and/or sexual violence committed by an intimate partner or a person other than the partner; persecution.

The specific weight of serious and especially serious crimes is about 40 %. There is an established trend towards an increase in the level of domestic violence, human trafficking, and rape.

Along with this, there is a decrease in the number of established persons who commit these criminal offenses. In the general structure of gender-based violence, domestic violence, rape, and human trafficking have the highest intensity, which generally corresponds to absolute data on the level of crime.

The latency level of gender-based violence remains quite high, which is due to objective and subjective factors.

The most common reasons why victims do not report cases of violence are shame, fear of condemnation, more violence from the abuser, re-victimization, stigmatization, financial dependence on the abuser, low level of trust in law enforcement agencies, and others.

The analysis of quantitative and qualitative indicators of gender-based violence and related threats to the development and peaceful life of every woman, girl and the normal development of our country proves the need for comprehensive criminological support for the prevention and counteraction of genderbased violence and the implementation of this process by taking a set of measures regulatory, organizational, informational and scientific-methodological. In general, the results of quantitative and qualitative measurement of gender-based violence are a good basis for prognostic analysis and determination of trends in the development of the phenomenon.

Keywords: gender-based violence, conflict-related sexual violence, domestic violence, human trafficking, rape, level, dynamics, structure, latency, crime.

Размещено на Allbest.ru