Особливості цивільно-правової відповідальності прокурорів

Размещено на http://www.allbest.ru

Особливості цивільно-правової відповідальності прокурорів

Лапкін А.В.,

доцент кафедри кримінальної юстиції Національного юридичного

університету імені Ярослава Мудрого, д.ю.н., доцент

Євтєєва Д.П.,

заступник директора з наукової роботи НДІ вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса НАПрН України,

к.ю.н., старший дослідник

Актуальність обраної теми обумовлюється тим, що стосовно прокурорів, як і деяких інших категорій правників, спеціальним законодавством передбачено особливості цивільно-правової відповідальності. Разом з тим, у розмежуванні загальних та спеціальних умов притягнення прокурорів до цивільно-правової відповідальності на практиці можуть виникати складності, що зумовлює необхідність наукового дослідження цих питань.

Згідно із загальними правилами цивільно-правової відповідальності, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Проте для прокурорів як для посадових осіб, наділених державно-владними повноваженнями, які реалізуються від імені та в інтересах держави, встановлено спеціальні норми щодо відшкодування такої шкоди у зв'язку із виконанням ними службових обов'язків.

Так, згідно із ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Ці особливості цивільно-правової відповідальності представників органів влади конкретизуються у ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якою шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю прокурора, відшкодовується державою незалежно від його вини в порядку, визначеному законом. Держава, відшкодувавши шкоду,

завдану прокурором, має право зворотної вимоги до нього в розмірі виплаченого відшкодування в разі встановлення в діях прокурора складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду щодо нього, який набрав законної сили. прокурор відповідальність цивільний

Таким чином, галузевим законодавством визначаються особливості настання для прокурора несприятливих наслідків та обмежень майнового характеру за шкоду, завдану його незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, які полягають у взятті державою на себе зобов'язань щодо відшкодування такої шкоди.

Важливо наголосити, що вказана норма передбачає відповідальність саме за шкоду, завдану у зв'язку із виконанням прокурором покладених на нього повноважень. Таким чином, за особистими цивільно-правовими зобов'язаннями прокурор відповідає самостійно за загальними правилами, визначеними ЦК України. Водночас, у зв'язку із цим виникає необхідність провести чітку межу між службовою та позаслужбовою діяльністю прокурора, в межах здійснення яких ним може бути завдано шкоду, яка підлягає відшкодуванню.

Така межа може бути проведена, спираючись на визначені ст. 131 -1 Конституції України функції прокурора, згідно з якою прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Крім того, відповідно до п. 9 Перехідних положень Основного Закону, прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, - до набрання чинності законом про створення подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій.

Повноваження прокурора, спрямовані на реалізацію цих функцій, передбачені Розділом IV Закону України «Про прокуратуру», а також деякими іншими законодавчими актами, до яких він відсилає, зокрема КПК України та іншими процесуальними кодексами, Кримінально-виконавчим кодексом України, Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність». Таким чином, першою умовою для можливості відшкодування завданої прокурором шкоди за рахунок держави є те, що відповідне рішення, дія чи бездіяльність мали місце в межах передбачених законом повноважень прокурора. Якщо ж вони не мають прямого зв'язку із цими повноваженнями або вчинені за їх межами, то відповідальність за завдану шкоду нестиме сам прокурор. Наприклад, шкоду, завдану ДТП за участю прокурора, якщо він в робочий час їхав у судове засідання для підтримання публічного обвинувачення, відшкодовуватиме сам прокурор, а не держава, тому що повноваження прокурора не передбачають керування транспортним засобом.

Іншою умовою такого відшкодування є те, що відповідні рішення, дії чи бездіяльність входять до обсягу службових повноважень конкретного прокурора. Останні визначаються на підставі наказу про розподіл службових обов'язків, прийнятого керівником органу прокуратури або його структурного підрозділу. Крім того, у конкретному кримінальному провадженні наявність у прокурора повноважень процесуального керівника досудовим розслідуванням визначається постановою керівника органу прокуратури. Таким чином, якщо рішення, дії чи бездіяльність були вчинені неуповноваженим прокурором, то він нестиме особисту відповідальність за них і повинен буде відшкодувати завдану шкоду самостійно.

Слід наголосити, що стосовно окремих підстав заподіяння шкоди прокурором ст. 1176 ЦК України встановлено спеціальні правила. Так, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду. Випадки, коли виникає право на відшкодування такої шкоди, як і порядок та розмір її відшкодування, встановлюється ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Разом з тим, в цих випадках, які можна вважати окремими ситуаціями заподіяння шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю прокурора, застосовується той самий підхід, а саме відшкодування шкоди державою, від імені якої діяв прокурор.

Зазначені положення не означають встановлення повного імунітету прокурора від цивільно-правової відповідальності, адже в певних випадках держава, яка відшкодувала завдану ним шкоду, набуває щодо прокурора право зворотної вимоги (регресу) в розмірі виплаченого відшкодування. Набуття особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, є загальним правилом передбаченим ч. 1 ст. 1191 ЦК України. Однак стосовно прокурорів це правило обмежується умовою, згідно з якою держава має право зворотної вимоги тільки у разі встановлення в діях прокурора складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду щодо нього, який набрав законної сили (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», ч. 3 ст. 1191 ЦК України).

Таким чином, право регресу у держави виникає лише за таких умов: 1) шкода була заподіяна прокурором внаслідок вчинення кримінального правопорушення; 2) держава відшкодувала таку шкоду; 3) прокурора було засуджено за вчинення даного кримінального правопорушення обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили. Фактично, із наведених умов випливає можливість застосування цього правила лише у разі вчинення прокурором обмеженого складу кримінальних правопорушень, передусім проти службової діяльності та проти правосуддя, зокрема передбачених ст. ст. 364, 366, 367, 371-374 КК України. Це зумовлено вказаними вище умовами відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю прокурора за рахунок держави, оскільки в разі вчинення інших кримінальних правопорушень прокурор вочевидь діє поза наданими йому повноваженнями, а тому в держави не виникає обов'язку відшкодовувати шкоду, яку він завдав.

Зокрема, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, вчиненим прокурором, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч. 2 ст. 127 КПК України), який в інтересах держави пред'являється прокурором (ч. 3 ст. 128 КПК України), або шляхом самостійного заявлення такої вимоги в інтересах держави в порядку цивільного судочинства.

Наразі покладення обов'язку відшкодувати шкоду на державу, що передує виникненню у неї права регресу до прокурора у таких випадках, означає, що шкода має бути відшкодована державою якомога швидше після встановлення факту її завдання, і в будь-якому випадку раніше притягнення прокурора до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення. До того ж, серйозною прогалиною законодавства можна вважати той факт, що воно недостатньо регламентує порядок відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю прокурора.

З огляду на це, як висновок можна констатувати недосконалість законодавчого врегулювання питань цивільно-правової відповідальності прокурорів і необхідність подальшого удосконалення її підстав, порядку та форм реалізації.

Размещено на Allbest.ru