Типові слідчі ситуації наступного етапу розслідування провокації підкупу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра кримінального процесу та криміналістики факультету №1

ІПНП Львівського державного університету внутрішніх справ

Типові слідчі ситуації наступного етапу розслідування провокації підкупу

Самойленко С.В., аспірант

Для побудови теоретичної концепції основ методики розслідування провокації підкупу, і здійснення на практиці її рекомендацій важливого значення набувають типові слідчі ситуації. І це не випадково, оскільки саме вони становлять основу розроблення рекомендацій щодо висунення версій, обрання найбільш раціональної програми дій слідчого, оптимальної системи проведення слідчих (розшукових). Справді, ні кримінальне процесуальне право, ні криміналістика не можуть сформулювати наукові рекомендації, розраховані на кожну конкретну слідчу ситуацію. Мова може йти лише про типові ситуації і найбільш оптимальні шляхи їх розв'язання. При цьому кожна конкретна слідча ситуація, незважаючи на її індивідуальність, неповторність та специфічність, становить різновид типової, і в цьому ключ до її глибинного пізнання [1, с. 25].

Аналізуючи типові слідчі ситуації під час формування основ методики розслідування провокації підкупу, доречно було б зупинитися на окремих положеннях формування цього поняття вченими-криміналістами, які внесли свій вклад у методологічну розробку їх структурних елементів. Питаннями слідчої ситуації в криміналістиці плідно займалися В.О. Коновалова, А.І. Кунтій, О.Ю. Татаров, Б.В. Щур та багато інших.

Так, на думку П. Д. Біленчука, слідчу ситуацію необхідно розуміти як інформаційну модель, що склалася в суб'єкта доказування на основі пізнання реальних умов, за яких провадиться розслідування [2, с. 106].

В. В. Пивоваров та Л. І. Щербина розуміють слідчу ситуацію як динамічну сукупність інформаційних, доказових, організаційних і тактичних факторів, які характеризують розслідування, що склалися на певному проміжку часу і при цьому зумовлюють основні напрями діяльності, прийняття рішень і вибір способу дій у провадженні [3, с. 80].

Загалом, у криміналістичній науці існує багато підходів до визначення поняття слідчої ситуації в методиці розслідування окремих видів кримінальних правопорушень, проте важко не помітити, що більшість думок вчених зводиться до того, що слідча ситуація являє собою інформаційну модель, якою володіє суб'єкт, що здійснює досудове розслідування на певному його етапі.

Розглядаючи методику розслідування провокації підкупу в розрізі умовного поділу на два етапи: початковий, що починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та закінчується процесуальним етапом - повідомлення про підозру, та наступному, що починається після повідомлення особі про підозру до моменту закінчення досудового розслідування.

На наступному етапі розслідування типовими є такі ситуації:

1) провокація підкупу встановлена та особи, які брали участь у такому визнають вину у вчиненому (4% з досліджених нами випадків).

Ця слідча ситуація безумовно є сприятливою. По суті, основним завданням слідчого є якісне складання письмового повідомлення про підозру та його вручення, здійснення допитів підозрюваних, а також вжиття заходів, передбачених кримінальним процесуальним законом, спрямованих на пошук та накладення арешту на майно підозрюваного, з метою забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, а також вирішення питання, за наявності для цього підстав, щодо конфіскації, спеціальної конфіскації.

2) провокація підкупу встановлена та особи, які брали участь у такому не визнають вину у вчиненому (61%);

Дана слідча ситуація, як свідчать результати узагальнення нами кримінальних проваджень є більш розповсюдженою, через те, що у виключно переважній кількості випадків доказування вини посадових осіб, що здійснили провокацію підкупу, здійснюється на підставі вилучених та досліджених у кримінальному провадженні документів, які відображають їхні протиправні дії. Не визнання вини чи часткове визнання вини може бути продиктоване з одного боку вольовими якостями підозрюваних, а з іншого, можливістю, яку вбачають підозрювані та їх захисники двояко трактувати зміст, одержаних слідчим документів щодо підстав неправосудного судового рішення. Тут важливим є під час допитів підозрюваних з'ясувати підстави невизнання чи часткового визнання ними своєї провини. У разі наявності протиріч у їх показаннях здійснюються їх одночасні допити. У підсумку одержані фактичні дані можуть викликати необхідність уточнити їх підозру.

3) провокація підкупу встановлена та особи, які брали участь у такому частково визнають вину у вчиненому (3%);

4) провокація підкупу не підтвердилася, кримінальне провадження підлягає закриттю (20%);

5) провокації підкупу не встановлено, мають місце ознаки іншого кримінального правопорушення (12%)

Окремим етапом, що на нашу думку, на який слід звернути увагу, на наступному етапі розслідування провокації підкупу, є етап відкриття сторонам матеріалів кримінального провадження. Так, в ході відкриття матеріалів стороною захисту, можуть бути здобуті дані, які можуть мати важливе значення для доказування, тому в ході виконання зазначених вимог ст.290 КПК України, може бути встановлені типові слідчі ситуації 4 та 5, які вище нами були зазначені. А також може мати місце слідча ситуація, якщо у результаті ознайомлення з матеріалами сторони захисту, прокурор встановить наявність, даних, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, останній, до завершення строку ознайомлення сторін із матеріалами кримінального провадження, вправі припинити таке ознайомлення та відновити досудове розслідування, та доручити слідчому подальше його проведення, з урахуванням доказів, отриманих в результаті такого ознайомлення. З урахуванням цього, на нашу думку, слід внести відповідні відомості до ст. 290 КПК України, додавши відповідною нормою.

Таким чином, нами здійснений розгляд типових слідчих ситуації наступного етапу розслідування провокації підкупу, в ході якого нами виділено шість типових слідчих ситуацій, кожна з яких притаманний певний алгоритм дій слідчого.

Література

типовий слідчий провокація підкуп

1. Синчук В. Л. Розслідування вбивств: шляхи вдосконалення: монографія. Х.: Харків юридичний, 2005. 288 с.

2. Біленчук П. Д., Головач В. В., Салтевський М. В. Криміналістика: підручник. К.: Право, 1997. 301 с.

3. Пивоваров В. В. Взаємодія органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ. Х.: Право, 2006. 313 с.

Размещено на Allbest.ru