Запобігання правопорушенням, пов’язаним із торгівлею людьми та домашнім насильством: вітчизняний та зарубіжний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Запобігання правопорушенням, пов'язаним із торгівлею людьми та домашнім насильством: вітчизняний та зарубіжний досвід

Вікторія Горобець

здобувач вищої освіти

Науковий керівник:

Валентина Боняк

професор кафедри теорії та історії держави і права

доктор юридичних наук, професор

Запобігання правопорушенням, пов'язаним із торгівлею людьми та домашнім насильством, є важливим завданням для будь-якої суспільної системи. Ці дві проблеми можуть спричинити серйозні порушення прав людини, призвести до тяжких наслідків як для жертв, так і країни, тому запобігання цим негативним проявам є одним із пріоритетів як для держави і суспільства, так і для міжнародних організацій.

У нашій державі в умовах війни, що розв'язана проти України російською федерацією, ці правопорушення отримали новий імпульс. Тому звернення до вітчизняного та зарубіжного досвіду запобігання цим негативним проявам є досить актуальним питанням, яке потребує окремої уваги.

Слід наголосити, що торгівля людьми є одним із найбільш прибуткових злочинів у світі. Ця проблема охоплює різні форми, а саме: від примусової праці та сексуальної експлуатації до використання дітей для роботи в небезпечних умовах. Запобігання торгівлі людьми вимагає забезпечення належної охорони прав людини, надання доступу до освіти та роботи. Крім того, важливо розробляти і впроваджувати ефективні законодавчі та правові інструменти, які будуть спрямовані на протидію цьому негативному явищу.

Поряд із торгівлею людьми не менш наболілою темою в сучасному світі є і залишається домашнє насильство. Воно також проявляється в різних формах: фізична або психологічна наруга чи сексуальне насильство, економічний чи психологічний тиск та ін. Запобігання домашньому насильству потребує багато зусиль, що включають належну підготовку працівників Національної поліції, інших правоохоронних органів, забезпечення доступу до правосуддя та соціальних служб підтримки тощо.

Звернемося до основних положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Саме в ньому законодавець вперше визначив організаційно правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Важливо, що у цьому нормативно-правовому акті суб'єкт законотворчості виокремлює такі види насильства:

домашнє - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю;

економічне насильство є формою домашнього насильства й охоплює собою такі складові, як умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними;

психологічне насильство також є формою домашнього насильства. До такого виду насильства законодавець відносить словесні образи, погрози (включно і щодо третіх осіб), приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері та ін.;

сексуальне насильство. Останнє, як форма домашнього насильства, охоплює собою будь-які діяння сексуального характеру, що вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди;

фізичне насильство також є різновидом домашнього насильства; воно включає в себе ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості.

Досить вагомо, що в аналізованому Законі України законодавець окрему увагу приділив діяльності, спрямованій на запобігання та протидію домашньому насильству, та акцентує, що вона базується на таких засадах:

гарантуванні постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини;

належній увазі до кожного випадку домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

дотриманні принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

визнанні суспільної небезпеки домашнього насильства;

повазі та неупередженому й небайдужому ставленні до постраждалих осіб з боку суб'єктів;

конфіденційності;

добровільності отримання допомоги постраждалим особам, крім дітей та недієздатних осіб;

врахуванні особливих потреб та інтересів постраждалих осіб та ін. [1].

Поряд із домашнім насильством, розробки й впровадження ефективних законодавчих та правових інструментів потребує і протидія торгівлі людьми.

Так, зокрема, Закон України «Про протидію торгівлі людьми», який визначає організаційно-правові засади протидії торгівлі людьми, гарантує гендерну рівність, окреслює основні напрями державної політики та засади міжнародного співробітництва у цій сфері, визначає повноваження органів виконавчої влади, а також порядок встановлення статусу осіб, які постраждали від торгівлі людьми, включно й порядок надання допомоги таким особам, а також містить трактування таких терміно-понять, як:

боротьба з торгівлею людьми. Такий вид боротьби суб'єкт законотворчості визначає у такий спосіб: це система заходів, що здійснюються в рамках протидії торгівлі людьми, й спрямовані на виявлення злочину торгівлі людьми, у тому числі незакінченого, осіб, які від цього постраждали, встановлення фізичних/юридичних осіб - торгівців людьми та притягнення їх до відповідальності;

торгівля людьми. Остання визначається як здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином [2].

Вагомо, що в аналізованому нормативно-правовому акті законодавець не тільки приділяє увагу діяльності, спрямованій на протидію торгівлі людьми, але й акцентує увагу на тому, що вона повинна базуватись на принципах забезпечення прав і свобод людини, поваги і неупередженого ставлення до осіб, які постраждали від торгівлі людьми, конфіденційності та ін. (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про протидію торгівлі людьми») [2].

В Україні за офіційною інформацією Офісу Генерального прокурора, тільки у період з 01 січня 2022 року по 30 серпня 2022 року було зареєстровано 103 кримінальні правопорушення (провадження) за ст. 149 (торгівля людьми) КК України та зареєстровано 41 особу як потерпілу від торгівлі людьми [3].

Отже, торгівля людьми та домашнє насильство - глобальні проблеми, що вимагають пильної уваги як держави, так й інститутів громадянського суспільства. Вважаємо, що найголовнішим при цьому має бути ефективне застосування заходів протидії насильству та торгівлі людьми, спрямованих проти людей різних соціальних прошарків, вікової категорії та гендерної ідентичності. Для результативного запобігання цим правопорушенням у нашій державі слід звернутися і до зарубіжного досвіду.

Так, зокрема, непоодинокі приклади успішної боротьби з таким видом злочинів як торгівля людьми демонструє Індія. У 2016 році уряд країни запустив програму «Rescue and Restore», метою якої було визначено покращення поінформованості населення про проблему торгівлі людьми й забезпечення швидкої допомоги жертвам. Указана програма охоплювала мережу шкіл; було започатковано спеціалізовану гарячу лінію, яка допомагала звільненим з рабства людям отримати необхідну медичну допомогу й соціальну підтримку. У рамках програми було створено більше 1200 комітетів з моніторингу та запобігання торгівлі людьми, навчено понад 300 тисяч поліцейських, адвокатів та інших працівників правоохоронних органів щодо протидії торгівлі людьми [4].

У країнах Європейського Союзу вказаному вище виду злочину також приділяється значна увага. Наприклад, у Німеччині запущено програму «Ефективна протидія торгівлі людьми» (Effizienz gegen Menschenhandel, EGMH), яка передбачає введення спеціальної мережі консультантів, які надають допомогу жертвам торгівлі людьми. Крім того, у Німеччині діє спеціальний закон щодо боротьби з торгівлею людьми, який передбачає заборону купівлі або продажу людей, а також суворі заходи покарання для тих, кого притягують до відповідальності за цей вид злочину [5].

У Іспанії було прийнято закон, який передбачає обов'язкове установлення GPS-навігаторів у мобільні пристрої чоловіків, які вчиняли насильство. Це дозволяє поліції миттєво виявляти місцезнаходження насильника, контролювати його пересування й ін. Крім того, в Іспанії встановлено безкоштовний телефонний номер 016, на який жертви домашнього насильства можуть зателефонувати, щоб отримати допомогу.

Відповідний рівень домашнього насильства притаманний і Новій Зеландії: в цій державі було започатковано програму «It's Not OK», що має сприяти усвідомленню загрози насильства, яке відбувається в сім'ї, так як досить часто особа, котра постійно перебуває в психологічній напрузі, звикає до такої ситуації та не знає як її припинити. Ця програма передбачає різні заходи, такі як інформаційні кампанії, спеціальні веб-сайти, рекламні ролики та інші форми просвітництва. Крім того, у Новій Зеландії існує безкоштовний телефонний номер 0800-456-450, на який можуть звернутися жертви насильства [6].

Отже, запобігання торгівлі людьми та домашньому насильству є важливими напрямами діяльності правоохоронних органів, інших державних органів як України, так і зарубіжних держав. Викорінення цих правопорушень потребує комплексного підходу, що має включати не тільки досконалу нормативно-правову базу, але й, насамперед, забезпечення належного правового захисту жертв та їх подальшу підтримку; інформаційні кампанії, які сприятимуть попередженню правопорушень, пов'язаних з торгівлею людьми та домашнім насильством; широку підтримку та захист жертв торгівлі людьми та домашнього насильства та безкоштовні правові консультації для таких осіб, надання необхідної медичної допомоги жертвам та ін. Лише у такий спосіб можна буде зменшити кількість випадків торгівлі людьми та домашнього насильства та сприяти створенню безпечного середовища для кожної людини.

Список використаних джерел

торгівля люди домашній насильство

1. Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України від 07.01.2018 р. № 2229-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2229-19#Text.

2. Про протидію торгівлі людьми: Закон України від 15.10.2011 р. № 3739-VI. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/3739-17#Text.

3. Протидія торгівлі людьми. URL: https://mon.gov.ua/ua/osvita/pozashkilna-osvita/vihovna-robota-ta-zahist-prav-ditini/protidiya-torgivli-lyudmi.

4. Streams of mercy. Rescue RestoreChennai, India. URL: https://streamsofmercy.org/projects/rescUe-restore-street-kids-chennai-india/.

5. Konvention gegen Menschenhandel - und GRETA. URL: https://www.europewatchdog.info/konventionen_und_monitoring/menschenhandel/.

6. It's Not OK. URL: https://www.areyouok.org.nz/about-us/.

Размещено на Allbest.ru