Щодо співпраці України з міжнародними організаціями у сфері захисту авторських прав

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут права

Аблаєв Бекір Абкерімович

аспірант 1 року навчання

Анотація

Стаття присвячена розгляду дискусійних питань, які виникають на практиці у зв'язку з аналізом питання співпраці України з міжнародними організаціями у сфері захисту авторських прав. Автором взяті до уваги та вивчені праці науковців, які досліджували це питання, здійснений аналіз чинного законодавства і конкретних норм, які регулюють відповідні правовідносини. В роботі надана юридична характеристика діяльності Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Окрему увагу автор приділив міжнародним конвенційним документам, які складають основу для міжнародного захисту авторських прав і подальшої міждержавної співпраці у цьому напрямку. Автором сформовані пріоритетні напрямки розвитку у цій сфері, подальший комплексний аналіз проблемних аспектів міжнародної співпраці сприятиме суттєвому розвитку та удосконаленню нормативно-правових актів у сфері захисту авторських прав.

Ключові слова: захист авторських прав, ВОІВ, ООН, Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів, правове регулювання.

Вступ

Постановка проблеми. Хоча законодавча база, яка містить регуляторні норми у сфері авторського права вже давно сформовані як на міжнародному, так і на національному рівні, у доктринальній та практичній площині залишається актуальним питання впровадження дієвих механізмів захисту авторських прав від посягань зі сторони третіх осіб. Конвенційні документи та акти національного законодавства закріплюють форми та способу захисту авторських прав, але, на думку автора, на міжнародному рівні питання загальної характеристики міжнародних інститутів, наділених функціями захисту прав у сфері авторського права, не є повною мірою дослідженим.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанню правового регулювання авторських прав у контексті міжнародного захисту приділена увага вітчизняних і закордонних науковців та юристів-практиків. Різні аспекти механізму захисту авторських прав на міжнародному рівні висвітлені у наукових працях А. Штефан, А. Кодинець, О. Мельник, Ю. Капіца та інших.

Формулювання цілей та постановка завдання. Метою цієї статті є дослідження питання міжнародного захисту авторського права, аналіз сучасних тенденцій підходу до цього питання, опис та загальна характеристика функціонування наддержавних інститутів, створених з метою захисту особистих немайнових та майнових прав суб'єктів авторського права та суміжних прав.

Виклад основного матеріалу

Досліджуючи першочергово питання охорони об'єктів авторського права як різновиду об'єктів інтелектуальної власності, важливим є аналіз доктринальної вітчизняної складової. Так, вчений І. Запорожець розглядає «охорону прав на об'єкти інтелектуальної власності» та «захист прав на об'єкти інтелектуальної власності» як нерозривні поняття, але захист виступає частиною охорони [1, с. 27].

Разом з тим, вчений-дослідник В. Валлє дотримується позиції, що під охороною інтелектуальної власності треба розуміти сукупність економічних, юридичних, політичних та інших заходів, спрямованих на запобігання порушенням прав інтелектуальної власності [2, с.13]. У свою чергу, під захистом інтелектуальної власності дослідник має на увазі заходи, спрямовані на відновлення становища власників прав інтелектуальної власності у разі, якщо такі права були порушені.

Фактично, повертаючись до джерел авторського права, важливим є відзначення ролі прийняття 9 вересня 1886 року Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів [3]. Даний юридичний акт є найдавнішим міжнародним договором у сфері авторського права та своєрідним фундаментом побудови законодавчої та практичної бази захисту особистих немайнових та майнових авторських прав. Після прийняття даної конвенції, до даного юридичного документу вносились зміни, аби покращити механізму правового регулювання взаємовідносин, що виникають через створення об'єктів авторського права.

Так, Бернською конвенцією про охорону літературних та художніх творів закріплені три основні принципи: «основи» правового регулювання авторського права. На доктринальному рівні ці принципи прийнято називати принцип «національного режиму», принцип «автоматичної охорони» та принцип «незалежності охорони». Перший згаданий принцип «національного режиму» передбачає те, що твори, які були створені суб'єктами авторського права, в одній з держав-учасниць Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів, одержують таку саму охорону в інших державах, які приєдналися до відповідної конвенції. Другий згаданий принцип «автоматичної охорони» полягає у тому, що охорона надається об'єкту авторського права автоматично та не передбачає формальних умов реєстрації, наприклад, в національних органах з питань правового регулюванні об'єктів інтелектуальної власності. Останній, третій принцип «незалежності охорони», який закріплений у Бернській конвенції про охорону літературних та художніх творів полягає у тому, що охорона об'єктам авторського права не залежить від існування охорони в державі походження твору. Так, відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів конвенцією охороні підлягають усі твори у сфері літератури, науки й мистецтва, яким би способом і в якій формі їх би не було виражено.

Останні тенденції розвитку вітчизняного законодавства викарбовують новий та сталий підхід законодавця до нормативної бази України у сфері інтелектуальної власності. Представники наукових шкіл та юристи-практики відзначають процес прискореної адаптації національних норм до міжнародних конвенційних документів, які пов'язані з питаннями захисту авторських прав: дотриманням авторського права і суміжних прав, а також внесення відповідних змін і доповнень до власних нормативно-правових актів та прийняття нових законодавчих актів у цій галузі.

Варто зазначити, що формування правових систем світових держав, зокрема і України, у галузі інтелектуальної власності створюються задля ефективної реалізації прав суб'єктів авторського права: надійний захист авторських та суміжних прав власників або іншим осіб, які відповідно до законодавства мають особисті немайнові та майнові права на об'єкти авторського права; можливість широкого та швидкого доступу зацікавлених осіб до надбань літератури та мистецтва. Фактично, вищезгадані позиції знайшли своє відображення у статті 27 Загальної декларації з прав людини від 1948 року (далі - Декларація) [4].

Відповідно до частини 1 статті 27 цієї Декларації кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, насолоджуватися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами. Відповідно до статті 2 вищезгаданої статті кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є.

Важливим є не лише закріплення законодавчих норм щодо регулювання відносин, які виникають у сфері авторського права, але формування спеціальних механізмів захисту авторських та суміжних прав, функціонування яких покладено на спеціально утворені органи. У контексті міжнародно-правового співробітництва у сфері захисту усіх прав, які виникають з відносин у сфері права інтелектуальної власності, важливу роль відіграє Всесвітня організація інтелектуальної власності. Фактично, даний орган, як спеціалізована структурна установа Організації Об'єднаних Націй утворена для побудови міжнародної системи захисту та контролю за обігом авторських прав.

Згідно статті 2 Конвенції про заснування ВОІВ від 14.07.1967 року до поняття «інтелектуальної власності» відносить права, що стосуються, зокрема, літературних, художніх і наукових творів, а також права програм ефірного мовлення. Відповідно до статті 7 нового Закону України «Про авторське права і суміжні права» охорона поширюється лише на форму вираження об'єктів авторського права. Охороні підлягають усі оригінальні твори - оприлюднені та неоприлюднені, завершені та незавершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, а також способу вираження [5].

Важливим у цьому розрізі є відзначення діяльності вищезгаданої Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), яка є міжнародною міжурядовою організацією, створеною на основі конвенції, ухваленої у 1967 році державами-членами Паризького союзу з охорони промислової власності, Бернського союзу з охорони творів літератури та мистецтва та інших спеціалізованих союзів. Вже за 7 років після заснування ВОІВ набула статусу спеціалізованої установи Організації Об'єднаних Націй, а її Секретаріат - Міжнародне бюро ВОІВ - розташовується у Женеві з 1974 року.

До основоположних цілей даної міжнародної організації якраз належить сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом забезпечення співробітництва між державами та дотримання положень багатосторонніх договорів, що регулюють правові та адміністративні аспекти інтелектуальної власності.

Окрім усього вищезгаданого важливо відзначити, що за активної участі країн-членів ВОІВ здійснює діяльність, спрямовану на формування глобальної політики у сфері інтелектуальної власності, узгодження національних законів і процедур у цій сфері, надання послуг міжнародним заявникам щодо отримання прав на об'єкти промислової власності; обмін інформацією, надання технічної, організаційної та консультативної допомоги державам-членам ВОІВ, сприяння у вирішенні спорів у сфері інтелектуальної власності між суб'єктами приватного права тощо.

Щодо структурної ієрархії даного органу важливо згадати про керівні органи Організації. Відповідно до Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності керівним органом виступає Генеральна Асамблея (членами якої є держави-члени ВОІВ, які також є членами Паризького та/або Бернського союзів), Конференція (членами якої є всі держави-члени ВОІВ) та Координаційний комітет. Генеральною Асамблеєю ВОІВ обирається Генеральний директор, який очолює її Міжнародне бюро.

У контексті міжнародного співробітництва України з іншими державами, важливим є співпраця у сфері захисту авторських прав. Україна бере активну участь у засіданнях всіх керівних органів ВОІВ, а також у діяльності її профільних Комітетів, оскільки наша держава є учасницею багатьох міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності, адміністративні функції щодо яких виконує ВОІВ.

З метою посилення співпраці України з органами, які регулюють питання захисту авторських прав на міжнародному рівні, у 2002 році було укладено Угоду про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Всесвітньою організацією інтелектуальної власності [6]. Дана угода визначала основні тенденції співпраці органів державної влади України з ВОІВ, метою якої є координована діяльність та реалізація спільних заходів, спрямованих на розвиток національного законодавства нашої держави у сфері інтелектуальної власності, зміцнення технічної бази національного експертного органу, удосконалення практики правозастосування в Україні з метою попередження, виявлення і припинення правопорушень в сфері інтелектуальної власності.

Висновки

співпраця міжнародний авторське право

У зв'язку з повноцінною європейською інтеграцією України питання підтримки та розвитку кооперації для захисту авторських та суміжних прав постає окремим пріоритетним завданням. Завдяки приєднанню України до конвенційних договорів, ратифікації актів міжнародного законодавства та укладення угод з ВОІВ, сектор захисту авторських прав. Завдяки співпраці України з ВОІВ відбувається покращення системи захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності в Україні, сприяння науковим дослідженням, викладацькій діяльності, навчанню українських фахівців у сфері інтелектуальної власності, організації дистанційного навчання на курсах Всесвітньої Академії ВОІВ, обмінам навчальними матеріалами, науково-методичною документацією та періодичними виданнями, проведенню симпозіумів, конференцій, семінарів та інших навчальних програм тощо.

Список використаних джерел

[1] Запорожець, І. Г. (2006). Адміністративно-правові засади управління у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності: дис. канд. юрид. наук: 12.00.07, 201 с., Харків.

[2] Валлє В. (2010). Парадокси права інтелектуальної власності: монографія, Київ.

[3] Бернська конвенція з охорони літературних та художніх творів від 24 липня 1971 року. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_051#Text (дата звернення

10.09.2023 року).

[4] Загальна декларація прав людини від 1948 року. Вилучено з http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015.

[5] Закон України про авторське право та суміжні права у редакції від 15.03.2023 року. Вилучено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811 -20.

[6] Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України і Всесвітньою організацією інтелектуальної власності від 26.09.2002 року. Вилучено з https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/999_003#Text

Размещено на Allbest.ru