Державна політика у сфері забезпечення прав людини в умовах воєнного стану

Размещено на http://allbest.ru

Харківський національний університет внутрішніх справ

Державна політика у сфері забезпечення прав людини в умовах воєнного стану

Демиденко Вікторія Ігорівна, магістрант

З початку повномасштабного вторгнення російського агресора на територію України, відбулись деякі обмеження прав людини. Але головні права всіх громадян, які закріплено Конституцією України та міжнародними правовими документами залишились недоторканими. Ці введення під час війни є нормою. Поліція у цих процесах займає вирішальне місце, слідкуючи за правопорядком під час воєнного часу, розшукує колаборантів, займається перевіркою осіб на блокпостах та безліч інших важливих функцій та повноважень, які поліція отримала з початком війни.

Проблема забезпечення і обмеження прав і свобод людини у воєнний період стимулювала появу значної кількості наукових досліджень в юридичних науках. воєнний безпека конституційний право

Дану тематику досліджувало багато науковців, можемо відзначити наступних авторів: М. Анісімову, О. Бандурку, В. Барського, Ю. Барабаша, Д. Бєлова, С. Горулько, В. Євтушенка, А. Колодія, О. Славну, А.Олійника, В. Погорілку, П. Рабіновича, С. Максименка, І. Михайлишина, О.Осинської, В. Федоренка та інші.

О. Бандурка у своїй праці зазначив: «Діяльність органів поліції із захисту прав і свобод людини та громадянина є складовою державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина в умовах воєнного стану. Поліція діє в межах повноважень, встановлених для неї державою, виконує завдання і функції, передбачені в Законі України «Про Національну поліцію» та в інших нормативно-правових актах. Забезпечуючи публічну безпеку і порядок, охороняючи права та свободи людини, а також інтереси суспільства і держави, протидіючи кримінальним правопорушенням, надаючи в межах, визначених законом, послуги з допомоги особам, які потребують такої допомоги, поліція тим самим реалізує державну політику із захисту прав і свобод людини та громадянина. Поліцейська діяльність, в яких би формах вона не здійснювалася, спрямована на всіх громадян України і тих осіб, які перебувають на її території на законних підставах» [1, с. 14].

Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» [2], Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень» [2].

У реаліях сьогодення введено такі обмеження [3]:

1. Може обмежуватись право людей на вільне пересування. Це і введення комендантської години, і заборона або обмеження вільного вибору місця проживання.

Та встановлено особливий режим в'їзду та виїзду з населених пунктів, виїзду з країни тощо.

2. Під час воєнного стану до людини може бути застосоване примусове відчуження майна, в установленому законом порядку, але при умові компенсації особі.

3. Воєнний стан в країни допускає можливість втручання у приватне життя громадян. Мається на увазі: контроль засобів зв'язку, перевірка особистих речей, документів, житла тощо.

4. Воєнний стан може обмежувати права людей на вільний вибір праці, громадяни під час війни можуть залучатися до суспільно-корисних робіт. Впровадження трудової повинності також регламентується законом.

5. Під час війни введено заборону проводення виборів та референдумів, а це не дає можливість громадянам брати участь в управлінні державними справами.

Електронний ресурс «Вікіпедія» зазначає: «У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні») [4].

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено військовий стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) може здійснювати певні заходи правового режиму воєнного стану, зокрема:

- встановлювати (посилювати) охорону об'єктів критичної інфраструктури;

- запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері;

- використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ та організацій незалежно від їх форм власності і підпорядкування для потреб оборони;

- відчужувати майно, що перебуває у приватній власності;

- вилучати майно державних підприємств для потреб оборони;

- встановлювати комендантську годину;

- проводити перевірку документів, огляд речей, вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією;

- забороняти мирні збори, страйки;

- проводити евакуацію населення із зони військових дій; встановлювати порядок використання захисних споруд та інші обмеження в інтересах оборони [2].

Державна політика у сфері захисту прав і свобод людини в умовах воєнного стану забезпечується тим, що під час воєнного стану забороняється внесення змін до Конституції України, проведення виборів Президента України та виборів.

Організація проведення Верховної Ради України, органів місцевого самоврядування, всеукраїнських і місцевих референдумів, страйків, масових мітингів і акцій. Державна політика щодо захисту прав і свобод людини полягає в тому, що, незважаючи на всі складнощі відносин у режимі воєнного стану, права людини підлягають виключному захисту, оскільки визнаються найвищими соціальними цінностями [1, с. 15].

Поряд з обмеженням певних прав і свобод людини в умовах воєнного стану Конституція України як основний правовий документ держави містить перелік прав, які не можуть обмежуватися за жодних обставин, навіть в умовах воєнного стану, а саме:

- не мати обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, національного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак;

- громадяни України не можуть бути позбавлені громадянства та права змінити громадянство;

- не повинно порушуватися невід'ємне право на життя, повагу до гідності, свободи та особистої недоторканності;

- право направляти індивідуальні чи колективні письмові скарги або особисто подавати скарги до органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

- право на життя, право на шлюб та рівність прав і обов'язків у шлюбі та сім'ї не можуть бути обмежені;

- неприпустимі порушення рівноправності дітей через їх походження;

- якщо законом передбачено надання професійної правової допомоги, право на професійну правничу допомогу не обмежується під час досудового розслідування, судового розгляду та в інших життєвих ситуаціях [1, с. 16].

Основні права громадян України під час воєнного стану не обмежуються, тому що, без їх дотримання існування громадян стане неможливим в країні. Обмеження інших прав і свобод є необхідною мірою під час війни, а тому, потрібно ставитись до цього з розумінням та терпимістю.

Враховуючи масштабні праці науковців в цій тематиці, ситуація в країні висловлює необхідність введення нових механізмів забезпечення прав і свобод людини під час воєнного стану в Україні.

Запровадження правової системи воєнного стану на території України поставило перед країною низку питань щодо вдосконалення національної стратегії у сфері прав людини, для чого створені ефективні механізми реалізації цих прав державою. населення необхідні. При прийнятті рішень держава повинна дотримуватись принципу верховенства права, який є першим принципом демократичної держави, і правової рівноваги у випадку конституційних питань та обмеженої свободи людини.

Список використаних джерел

1. Бандурка О. М. Державна політика у сфері захисту прав і свобод людини в умовах воєнного стану. Захист та дотримання прав громадян органами Національної поліції України в умовах воєнного стану: тези доп. наук.-практ. конф. (м. Вінниця, 7 грудня 2022 р.). Вінниця : ХНУВС, 2022. С. 14-16.

2. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 12.05.2015 р. № 389-VIII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19.

3. Які права можуть порушуватись під час війни і як їх захистити? URL : https://visitukraine.today/uk/blog/700/yaki-prava-mozut-porusuvatis-pid-cas-viini-i-yak-ix-zaxistiti.

4. Права і свободи громадян в умовах воєнного стану. URL : http://surl.li/ctzof.

Размещено на Allbest.ru