Принципи та цілі формування національної системи стійкості в умовах сучасних загроз та негативних тенденцій розвитку геополітичної та воєнно-політичної обстановки на початку ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Принципи та цілі формування національної системи стійкості в умовах сучасних загроз та негативних тенденцій розвитку геополітичної та воєнно-політичної обстановки на початку ХХІ століття

Володимир Богданович

доктор технічних наук, професор, головний науковий співробітник, Центральний науково-дослідний інститут Збройних Сил України, м. Київ

Олександр Мейко

доктор наук з державного управління, перший заступник ректора, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький кандидат військових наук, старший науковий співробітник, Центральний науково-дослідний інститут Збройних Сил України, м. Київ

Борис Ворович

кандидат військових наук, доцент, старший науковий співробітник Центру воєнно-стратегічних досліджень, Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, м. Київ

Олександр Передрій

кандидат військових наук, старший науковий співробітник, начальник управління Центру воєнно-стратегічних досліджень, Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, м. Київ



Анотація

Статтю присвячено загальній проблемі реформування сектору безпеки і оборони України. Керівні документи з питань національної безпеки держави містять основні вимоги до реформування сектору безпеки і оборони України, визначають раціональне використання наявних сил та засобів щодо забезпечення достатнього рівня воєнної безпеки держави.

Практичне вирішення зазначеної проблеми потребує розроблення принципів спільного застосування силових і несилових суб'єктів сектору безпеки і оборони України, підвищення рівня їх живучості в умовах впливу воєнних загроз, удосконалення методологічного апарату визначення цілей і завдань цим суб'єктам, а також оцінювання ефективності їх досягнення (виконання). За основу прийнято Концепцію забезпечення національної стійкості, схвалену Указом Президента України від 27.09.2021 № 479. Цю концепцію спрямовано на підвищення рівня стійкості системи державного управління, суспільства та України загалом.

Водночас принципи та цілі, що задекларовані у Концепції національної системи стійкості, дублюють деякі принципи функціонування системи забезпечення національної безпеки, не враховують принципу превентивності в організації протидії воєнним загрозам. У прийнятій Концепції недостатньо розглянуто принцип оборонної достатності, що передбачає фінансування та підтримання оборонного потенціалу держави на рівні, достатньому для відсічі і стримування збройної агресії проти України, з урахуванням поточного стану і перспектив розвитку безпекового середовища у світі та регіоні довкола України. Завдання щодо виявлення негативних тенденцій розвитку безпекового середовища та мінімізації їх впливу на рівень забезпечення воєнної безпеки держави доцільно формулювати у Щорічному посланні Президента України до Верховної Ради. Потребує формалізованого представлення цільова функція національної системи стійкості, яка б враховувала часові та ресурсні обмеження на її функціонування.

Ключові слова: антикризове управління; безпекове середовище; загроза; національна безпека; негативна тенденція; пороговий рівень ризику; ризик. безпека оборона національний



Bogdanovych V., Meiko O., Muzhenko V., Vorovych B., Peredriy

O. PRINCIPLES AND GOALS OF THE FORMATION OF A NATIONAL SYSTEM OF RESISTANCE IN THE CONDITIONS OF CURRENT THREATS AND NEGATIVE DEVELOPMENT TENDENCIES OF THE GEOPOLITICAL AND MILITARY-POLITICAL ENVIRONMENT AT THE BEGINNING OF THE XXI CENTURY

The article is devoted to the general problem of reforming the security and defense sector of Ukraine. The guiding documents on issues of national security of the state contain the main requirements for reforming the security and defense sector of Ukraine, determine the rational use of available forces and means to ensure a sufficient level of military security of the state.

A practical solution to the mentioned problem requires the development of the principles of joint application of force and non-force subjects of the security and defense sector of Ukraine, increasing their survivability under the influence of military threats, improving the methodological apparatus for determining the goals and tasks of these subjects, as well as evaluating the effectiveness of their achievement (implementation). The concept of ensuring national stability, approved by the Decree of the President of Ukraine dated September 27, 2021 No. 479, was adopted as a basis. This concept is aimed at increasing the level of stability of the state administration system, society and Ukraine in general.

At the same time, the principles and goals declared in the Concept of the National Stability System duplicate some principles of the functioning of the national security system, and do not take into account the principle of prevention in the organization of combating military threats. The adopted Concept does not sufficiently consider the principle of defense sufficiency, which provides for the financing and maintenance of the state's defense potential at a level sufficient to repel and deter armed aggression against Ukraine, taking into account the current state and prospects for the development of the security environment in the world and the region around Ukraine. The task of identifying negative trends in the development of the security environment and minimizing their impact on the level of military security of the state should be formulated in the Annual Message of the President of Ukraine to the Verkhovna Rada. The target function of the national sustainability system needs a formalized representation, which would take into account time and resource constraints on its functioning.

Key words: crisis management; security environment; threat; national security; negative trend; threshold level of risk; risk.



Вступ

Реформування сектору безпеки і оборони України в умовах сучасних загроз та негативних тенденцій розвитку геополітичної та воєнно-політичної обстановки є надзвичайно складним та водночас надважливим завданням. Практичне вирішення завдань реформування потребує розроблення принципів спільного застосування силових і несилових суб'єктів сектору безпеки і оборони України, підвищення рівня їхньої живучості в умовах дії воєнних загроз, удосконалення методологічного апарату визначення цілей і завдань цим суб'єктам, а також оцінювання ефективності їх досягнення (виконання). Визначення принципів і цілей формування національної системи стійкості в умовах сучасних загроз та негативних тенденцій розвитку геополітичної та воєнно-політичної обстановки дасть можливість визначити тенденції напрямів фінансування та концентрації уваги на критичних секторах національної економіки для підтримання оборонного потенціалу держави на рівні, достатньому для відсічі і стримування збройної агресії проти України.

Постановка проблеми. Статтю присвячено загальній проблемі реформування сектору безпеки і оборони України (СБОУ). Керівні документи з питань національної безпеки держави [1]-[3] однією із основних вимог до реформування СБОУ визначають раціональне використання наявних сил та засобів щодо забезпечення достатнього рівня воєнної безпеки держави, що може бути вибрано основним обмеженням у дослідженні.

Практичне вирішення зазначеної проблеми потребує розроблення принципів спільного застосування силових і несилових суб'єктів СБОУ, підвищення рівня їхньої живучості в умовах дії воєнних загроз, удосконалення методологічного апарату визначення цілей і завдань цим суб'єктам, а також оцінювання ефективності їх досягнення (виконання).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Президент України своїм Указом від 27.09.2021 № 479 увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20.08.2021 "Про запровадження національної системи стійкості", у якій визначено мету, основні принципи, напрями, механізми і строки запровадження та функціонування національної системи стійкості [4].

У роботі [3] йдеться про стійкість системи державного управління, суспільства та України загалом. Зазначено, що у провідних країнах світу стійкість розглядається як забезпечена відповідним законодавством сукупна готовність та спроможність населення, громад, органів влади та органів місцевого самоврядування протистояти загрозам воєнного та невоєнного характеру.

Національний інститут стратегічних досліджень (НІСД) розглядає національну систему стійкості як "сукупність взаємодіючих суб'єктів, цілеспрямованих дій, методів, чинників і механізмів, які гарантують збереження безпеки і безперервності функціонування національних систем до, під час і після кризи шляхом адаптації до дії загроз та швидких змін безпекового середовища" [5].

Метою статті є розроблення принципів спільного застосування силових і несилових суб'єктів СБОУ, рекомендацій щодо формулювання цілей для суб'єктів СБОУ, що залучаються до системи забезпечення національної безпеки України (СЗНБ) для протидії сучасним загрозам і негативним тенденціям розвитку геополітичної та воєнно-політичної обстановки.



Результати дослідження

Україна готується до всеохопної оборони, що потребує більш високого рівня стійкості функціонування СЗНБ у мирний час та особливий період, скорочення часових затрат на відновлення виведених із ладу (пошкоджених) елементів СЗНБ у процесі бойових дій.

Президент України своїм Указом від

27.09.2021 № 479 увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від

20.08.2021 "Про запровадження національної системи стійкості", яким схвалено Концепцію забезпечення національної стійкості [4].

Відповідно до означеної Концепції "національна система стійкості - комплекс цілеспрямованих дій, методів та механізмів взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, інститутів громадянського суспільства, які гарантують збереження безпеки і безперервності функціонування основних сфер життєдіяльності суспільства і держави до, під час і після настання кризової ситуації".

Натомість у провідних країнах світу стійкість розглядається як забезпечена відповідним законодавством сукупна готовність і спроможність населення, громад, органів влади та органів місцевого самоврядування протистояти загрозам воєнного та невоєнного характеру [3].

У наведених формулюваннях "стійкості" йдеться про здатність протистояти загрозам як воєнного, так і невоєнного характеру, що не охоплює весь спектр цілей і завдань національної системи стійкості (НСС) та унеможливлює оцінювання ступеня їх досягнення.

На основі конкретних принципів, цілей, шляхів та способів досягнення достатнього рівня воєнної безпеки кожна країна обирає та формує структуру НСС відповідно до пріоритетів власних національних інтересів (НІ) та умов безпекового середовища. Звісно, що форми та механізми забезпечення національної безпеки щодо попередження та протидії гібридним загрозам і загрозам воєнного характеру не афішуються.

Різні країни, спираючись на власні національні особливості, по-різному визначають поняття стійкість, у різні способи інтегрують її, як правило, до структур цивільної оборони та кризового управління. Складність дослідження цього питання в умовах конкретних країн, на думку авторів, зумовлено певним новаторством такого концепту, та, відповідно, дефіцитом відкритих публікацій.

Відомо, що в Євросоюзі, Організації Північноатлантичного договору та в Організації економічного співробітництва та розвитку для забезпечення стійкості передбачено використання потенціалу різних концептів [6].

Зокрема, стійкість у державах-членах ЄС розглядається не лише в системі національної безпеки (безпека постачання, енергетична безпека, цифрова стійкість, стійкість і захист критичної інфраструктури тощо), але й безпеки економічної. Організація Північноатлантичного договору розглядає стійкість, в основному, з погляду воєнної безпеки (постачання військ, завдання для цивільної оборони, опір). Організація економічного співробітництва та розвитку забезпечує стійкість на основі покращення інвестиційного середовища, акцентуючи на стійкості відповідних передумов (бізнесу, інфраструктури, діджиталізації тощо).

Але сприйняття стійкості відрізняється також у різних держав-членів ЄС. У країнах із доктриною тотальної оборони у процесі формування стійкості беруть до уваги воєнні загрози.

Зокрема, у Балтійських країнах стійкість є невід'ємною складовою опору. У цьому підході Естонська Республіка та Латвійська Республіка спиралися на досвід Республіки Фінляндії щодо формування всеосяжної оборони та забезпечення безперервності виконання критичних функцій.

У переважній більшості держав-членів Європейського Союзу та/або Організації Північноатлантичного договору відсутнє відомство, що самостійно забезпечує стійкість. Але з координаційною метою залучаються профільні міністерства, зокрема, міноборони.

У Королівстві Норвегія стійкість забезпечується через постачання необхідних ресурсів військам держав-союзників.

У Королівстві Швеція формування системи тотальної оборони перебуває на початковому етапі.

Республіка Фінляндія має найбільш розвинуту систему стійкості. До неї належать уповноважені органи та посадові особи, зокрема центральний орган (комітет безпеки), очолюваний держсекретарем Міноборони, який виконує координаційні функції. До складу комітету входять представники як урядового (держсекретарі всіх міністерств), так неурядового секторів. Передбачено використання потенціалу різних форм співробітництва у процесі формування системи стійкості на регіональному рівні (функціонування регіональних комітетів безпеки / цивільного захисту взаємодії муніципалітетів, служб, місцевих представників збройних сил, представників неурядових організацій та підприємців). До того ж, забезпечення стійкості Фінляндії частково покладається на розташований у ній Євро-Атлантичний центр гібридних загроз.

Стратегія національної безпеки України визначає стійкість як здатність суспільства та держави швидко адаптуватися до змін без- пекового середовища й підтримувати стале функціонування, зокрема шляхом мінімізації зовнішніх і внутрішніх вразливостей [2].

На думку авторів роботи [3], значна частина негативних аспектів у протидії загрозам воєнного та невоєнного характеру Україні полягає у такому:

не забезпечується системна протидія більшості загроз невоєнного характеру, окрім тих, що входять до компетенції Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Національної гвардії України;

існує низька якість моніторингу стану справ, аналізу даних та прогнозування розвитку подій у сферах відповідальності;

мобілізаційні завдання формуються без урахування реальних потреб та спроможностей;

наявний низький рівень довіри суспільства до готовності та спроможності органів державної влади реалізувати національні інтереси України в умовах мінливого безпеко- вого середовища.

Згідно з Концепцією, "створення національної системи стійкості спрямоване на забезпечення здатності держави і суспільства своєчасно ідентифікувати загрози, виявляти вразливості та оцінювати ризики національній безпеці України, запобігати або мінімізувати їх негативні впливи, ефективно реагувати та швидко і повномасштабно відновлюватися після реалізації загроз або настання кризових та надзвичайних ситуацій усіх видів, з урахуванням загроз гібридного типу". Фактично мова йде про більш високий рівень живучості СЗНБ держави. Зокрема, у ст. 47-48 Стратегії національної безпеки України уточнюються завдання щодо функціонування СЗНБ [2]: Україна запровадить національну систему стійкості для забезпечення високого рівня готовності суспільства і держави до реагування на широкий спектр загроз, що передбачатиме:

оцінку ризиків, своєчасну ідентифікацію загроз і визначення вразливостей;

ефективне стратегічне планування і кризовий менеджмент, зокрема впровадження універсальних протоколів реагування на кризові ситуації та відновлення з урахуванням рекомендацій НАТО;

дієву координацію та чітку взаємодію органів сектору безпеки і оборони, інших державних органів, територіальних громад, бізнесу, громадянського суспільства і населення у запобіганні й реагуванні на загрози та подоланні наслідків надзвичайних ситуацій;

поширення необхідних знань і навичок у цій сфері;

налагодження та підтримання надійних каналів комунікації державних органів із населенням на всій території України.

Держава створить ефективну систему безпеки та стійкості критичної інфраструктури, засновану на чіткому розподілі відповідальності її суб'єктів.

Основна мета стійкості - це готовність і спроможність суб'єктів системи стійкості протистояти загрозам.

У теорії живучості систем стійкість розглядається як основна властивість (характеристика) функціонування системи в умовах застосування воєнних загроз. Виділяють загальні чотири принципи [7]:

1) елементи системи повинні володіти малою структурною значимістю та високою стійкістю;

2) структура системи повинна забезпечувати якомога більшу чи достатню кількість станів здатності системи виконувати завдання за призначенням (працездатність);

3) працездатність системи повинна забезпечуватися найменшим числом елементів;

4) працездатність системи повинна забезпечуватися різними елементами.

Конкретні засоби забезпечення живучості систем, як правило, є реалізацією одного або одночасно кількох принципів. Забезпечення захищеності окремих елементів не передбачає структурних перетворень на рівні системи.

Передбачається, що ресурси, які виділяються на забезпечення живучості системи, витрачатимуться виключно на захист елементів, що відповідатимуть двом вимогам (умовам):

за своєю значимістю ці елементи мають найвищий рівень пріоритетності серед інших елементів системи;

захист цих елементів може дати приріст ефекту більше ніж ефект від їх структурного резервування (дублювання).

Наслідком реалізації цього способу є зниження величини показника значущості елементів, схильних до додаткового захисту.

Спосіб дублювання передбачає реалізацію принципів 1, 2 і заснований на розвитку надмірності елементів призначення. Включення дублюючих елементів (ДЕ) до структури призводить:

до зниження структурної значимості, а значить, і показника значимості основного елемента (ОЕ);

до збільшення числа станів здатності системи. Практична реалізація дублювання елементів (структурне резервування) на користь забезпечення живучості системи істотно відрізняється від аналогічних підходів щодо забезпечення надійності. Особливістю є те, що у такому випадку ДЕ має бути просторово віддалений від ОЕ або, якщо це неможливо, повинен мати інший захист від факторів вразливості.

Оновлена система стійкості також має враховувати такі специфічні для неї принципи: превентивність оцінювання ризиків, своєчасну ідентифікацію виявлених загроз, визначення вразливостей системи забезпечення національної безпеки у пріоритетних сферах;

раннє виявлення (прогнозування) деструктивних факторів негативних тенденцій розвитку ГПО та ВПО у визначальних сферах національної безпеки та оцінювання їхнього впливу на ефективність забезпечення національної безпеки з плином часу;

упровадження універсальних протоколів реагування на кризові ситуації, антикризового менеджменту та ефективного стратегічного планування;

відповідальність за дієву координацію та чітку взаємодію органів сектору безпеки і оборони, інших державних органів у запобіганні й своєчасному реагуванні на загрози, надзвичайні ситуації на негативні тенденції розвитку безпекового середовища;

першочергове забезпечення стійкості об'єктів критичної інфраструктури;

участь різних категорій стейкголдерів (зокрема громадянського суспільства і населення, бізнесу, територіальних громад тощо) у запобіганні й реагуванні на загрози та негативні тенденції розвитку безпекового середовища.

Результатом упровадження системи стійкості стане здатність суб'єктів стійко функціонувати в умовах впливу дестабілізаційних факторів і забезпечувати достатній рівень воєнної безпеки держави [5], [8].



Висновки та перспективи подальших досліджень

Розглянуті принципи та цілі запропонованої національної системи стійкості дублюють деякі принципи функціонування системи забезпечення національної безпеки, не враховують принцип превентивності в організації протидії воєнним загрозам та негативним тенденціям безпекового середовища. У прийнятій Концепції забезпечення національної стійкості недостатньо розглянуто принцип оборонної достатності, що передбачає фінансування та підтримання оборонного потенціалу держави на рівні, достатньому для надання відсічі і стримування збройної агресії проти України, з урахуванням поточного стану і перспектив розвитку безпекового середовища у світі та регіоні довкола України.

Напрямами подальших наукових розвідок вважаємо завдання щодо виявлення негативних тенденцій розвитку безпекового середовища та мінімізації їх впливу на рівень забезпечення воєнної безпеки держави, що доцільно формулювати у Щорічному посланні Президента України до Верховної Ради. Потребує формалізованого представлення цільова функція національної системи стійкості, яка б враховувала часові та ресурсні обмеження на її функціонування, що планується розглянути у подальших публікаціях.



Список використаних джерел

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. URL: http://www.president.gov.ua/documents/constitution (дата звернення: 10.03.2023).

2. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року "Про Стратегію національної безпеки України": Указ Президента України від 14.09.2020 року № 392/2020. URL: http:// www.president.gov.ua/documents/3922020-35037 (дата звернення: 10.03.2023).

3. В Україні з'явилася "Концепція забезпечення національної стійкості": для чого вона потрібна. URL: https://defence-ua.com/minds_and_ideas/v_ukrajini_ zjavilasja_konsepsija_zabezpechennja_natsionalnoji_ stijkosti_dlja_chogo_vona_potribna-5661 .html (дата звернення: 18.03.2023).

4. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 серпня 2021 року "Про запровадження національної системи стійкості" : Указ Президента України від 20.08.2021 № 479/2021. URL: http:// www.president.gov.ua/documents/4792021-40181 (дата звернення: 18.03.2023).

5. Резнікова О.О. Національна стійкість в умовах мінливого безпекового середовища: монографія. Київ: НІСД, 2022. 532 с.

6. Semenenko O., Solomitsky A., Onofriichuk P, Skurinevska L., Chernyshova I., Pekuliak R. Methodical Approach to Assessing Level of the State Energy Security and Its Influence on the National Security and Economy of the Country. Scientific Horizons. 2021. Vol. 24 (4). Pp. 90-69.

7. Принципи і способи забезпечення живучості систем. URL: https://studfile.net/previev/2214283/ page:4/ (дата звернення: 20.03.2023).

8. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 березня 2021 року "Про Стратегію воєнної безпеки України" : Указ Президента України від 25.03.2021 року № 121/2021. URL: http:// www.president.gov.ua/ documents/1212021-37661 (дата звернення: 10.03.2023).

9. References

10. Konstytutsiia Ukrainy [The Constitution of Ukraine]. (1996, June 28). Retrieved from: http://www. president.gov.ua/documents/constitution (accessed 10 March 2023). [in Ukrainian]

11. Ukaz Prezydenta Ukrainy Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy "Pro Stratehiiu natsionalnoi bezpeky Ukrainy" № 392/2020 [Decree of the President of Ukraine on the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine "On the National Security Strategy of Ukraine" activity no. 392/2020]. (2020, September 14). Retrieved from: http:// www.president.gov.ua/documents/3922020-35037 (accessed 10 March 2023). [in Ukrainian]

12. V Ukrainiziavylasia "Kontseptsiia zabezpechennia natsionalnoi stiikosti": dlia choho vona potribna ["The Concept of Ensuring National Stability" appeared in Ukraine: why is it needed?] Retrieved from: https:// defence-ua.com/minds_and_ideas/v_ukrajini_ zj avilasj a_konsepsij a_zabezpechennj a_natsionalnoji_ stijkosti_dlja_chogo_vona_potribna-5661.html (accessed 18 March 2023). [in Ukrainian]

13. Ukaz Prezydenta Ukrainy Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy "Pro zaprovadzhennia natsionalnoi systemy stiikosti" № 479/2021 [Decree of the President of Ukraine on the decision of the National Security and Defense Council

14. of Ukraine "On the introduction of the national stability system" activity no. 479/2021]. (2021, August 20). Retrieved from: http://www.president.gov.ua/ documents/4792021-40181 (accessed 18 March 2023). [in Ukrainian]

15. Reznikova O. O. (2022). Natsionalna stiikist v umovakh minlyvoho bezpekovoho seredovyshcha [National stability in the conditions of a changing security environment]. Kyiv : NISD. [in Ukrainian]

16. Semenenko O. & et.al. (2021). Methodical approach to assessing level of the state energy security and its influence on the national security and economy of the country. Scientific Horizons, vol. 24 (4), pp. 9069. [in English]

17. Pryntsypy i sposoby zabezpechennia zhyvuchosti system [Principles and methods of ensuring the survivability of systems]. Retrieved from: https:// studfile.net./previev/2214283/page:4/ (accessed 20 March 2023). [in Ukrainian]

18. Ukaz Prezydenta Ukrainy Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy "Pro Stratehiiu voiennoi bezpeky Ukrainy" № 121/2021 [Decree of the President of Ukraine on the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine "On the Military Security Strategy of Ukraine" activity no. 121/2021]. (2021, March 25). Retrieved from: http:// www.president.gov.ua/documents/4792021-40181 (accessed 10 March 2023). [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru