Окремі аспекти захисту прав людини в умовах збройного конфлікту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Маріупольський державний університет

Окремі аспекти захисту прав людини в умовах збройного конфлікту

Анна Політова,

доцент кафедри права, кандидат юридичних наук

Ефективний захист прав потерпілих є ознакою правової держави. О. Сенаторова відзначає, що «у сучасному світі укладено величезну кількість міжнародних договорів, направлених на захист осіб як у мирний час, так і під час збройних конфліктів. На жаль ця кодифікація не призвела до більшої захищеності людини під час війни та не забезпечує у повній мірі захист їх прав від свавілля авторитарних режимів. Статут ООН у 1945 р. заборонив війну, але відтоді збройних конфліктів розпочалося більше, аніж закінчилося і вони уносять дедалі більше життів цивільних осіб. Ця негативна тенденція яскраво ілюструється на прикладі двох конфліктів різних сторіч. У ХІХ ст., коли війна була дозволена, її звичаї ще не були кодифіковані, а про права людини лишень починали говорити на національному рівні, у Франко - Прусській війні загинуло лише 2 % цивільних осіб. Натомість війна у В'єтнамі забрала 3 млн. життів цивільного населення у порівнянні зі 150 тис. військових, тобто 95 %» [1, с. 7].

Не виключенням є й Україна. Повномасштабне вторгнення російської федерації 24 лютого 2022 р. стало поштовхом не тільки для об'єднання українців у боротьбі за суверенітет, незалежність та територіальну цілісність нашої держави, а й викликом для міжнародної спільноти. Саме ставлення урядів деяких держав щодо міжнародних злочинів, які вчиняють російські військовослужбовці на території України та заяви політичного керівництва цієї країни, вказує на прийняття політичних рішень і відношення до країни - агресора. Але головне, що робить збройний конфлікт - порушує права.

Загальна декларація прав людини 1948 р. є універсальним документом та містить громадянські, політичні, соціальні, економічна та культурні права, зокрема: право на рівність; свободу від дискримінації; право на життя, свободу, особисту безпеку; свободу від рабства; свободу від катувань та від поводження, яке принижує людську гідність; право на визнання правосуб'єктності особистості перед законом; право на рівність перед законом; право на засоби судового захисту з боку компетентного трибуналу; свобода від довільного арешту і вигнання; право на справедливі громадські слухання; право людини вважатися невинною, поки її вину не доведено; свобода від втручання в особисте життя, сім'ю, домашні справи та листування; право на свободу пересування в межах країни та поза нею; право на отримання притулку в інших країнах для захисту від переслідування; право на громадянство і свобода змінювати його; право на шлюб і сім'ю; право на володіння майном; свобода переконань та релігії; свобода думки та інформації; право на мирні збори та об'єднання; право на участь в урядових та вільних виборах; право на соціальне забезпечення; право обирати бажану роботу та вступати до профспілок; право на відпочинок; право на відповідний рівень життя; право на освіту; право на участь у культурному житті спільноти; право на громадський порядок (вид. - автор). Значна частина, а то й всі права людини, зазначені у Загальній декларації в умовах збройного конфлікту порушуються.

Варто відзначити, що у 2017 р. було визначено найефективніші способи захисту прав людини в Україні (див. рис. 1.) [2].

Рис. 1. Уявлення про найефективніші способи захисту прав які успішно захищали свої права людини в Україні (%)

захист право збройний конфлікт

Проте, збройна агресія російської федерації розпочалася не з 2022 р. Такі дії ще розпочалися з лютого 2014 р. з анексії Автономної Республіки Кримі та продовжувалися у квітня цього ж року організацією та підтримкою незаконних збройних груп, що проголосили так звані «народні республіки» у Донецькій та Луганській областях. Ключову роль у розумінні та правильному застосуванні положень міжнародного гуманітарного права в умовах збройного конфлікту в Україні стали відігравати правоохоронні й судові органи.

Беззаперечним є той факт, що тлумачення відповідних норм міжнародного права та національного законодавства та правильне застосовування є обов'язком Української держави, що вона має перед своїми громадянами, а також міжнародним співтовариством.

Головними джерелами міжнародного гуманітарного права є [3]:

- у сфері захисту жертв збройних конфліктів: Женевська конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях від 12 серпня 1949 р. (ЖК І); Женевська конвенція про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, що зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі від 12 серпня 1949 р. (ЖК ІІ); Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 р. (ЖК ІІІ); Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р. (ЖК IV); Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 8 червня 1977 р. (ДП І); Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру, від 8 червня 1977 р. (ДП II); Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується прийняття додаткової відмітної емблеми, від 8 грудня 2005 р. (ДП Ш); Конвенція про права дитини, 20 листопада 1989 р.; Факультативний протокол до Конвенції про права дитини, що стосується участі дітей у збройному конфлікті, 25 травня 2000 р.;

- у сфері захисту культурних цінностей у випадку збройного конфлікту: Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту, 14 травня 1954 р.; Перший протокол до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту, 14 травня 1954 р.; Другий протокол до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту, 26 травня 1999 р.;

- у сфер і захисту навколишнього середовища у випадку збройного конфлікту: Конвенція про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на навколишнє середовище, 10 грудня 1976 р.;

- у сфері обмеження або заборони використання окремих засобів ведення війни (зброї): Женевський протокол про заборону використання на війні задушливих, отруйних чи інших подібних газів і бактеріологічних засобів, 17 червня 1925 р.; Конвенція про заборону розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про їхнє знищення, 10 квітня 1972 р.; Конвенція про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що наносять надмірні пошкодження або мають невибіркову дію, 10 жовтня 1980 р. (КВЗЗ) з поправкою до неї від 21 грудня 2001 р.; Протокол про осколки, які не визначаються, 10 жовтня 1980 р. (Протокол I до КВЗЗ); Протокол про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв, 10 жовтня 1980 р., з поправками, внесеними 3 травня 1996 р. (Протокол П до КВЗЗ); Протокол про заборону або обмеження використання запалювальної зброї, 10 жовтня 1980 р. (Протокол Ш до КВЗЗ); Протокол про засліплюючу лазерну зброю, 13 жовтня 1995 р. (Протокол IV до КВЗЗ); Протокол про вибухонебезпечні пережитки війни, 28 листопада 2003 р. Протокол V до КВЗЗ); Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення, 13 січня 1993 р.; Оттавська конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення, 18 вересня 1997 р.; Конвенція про касетні боєприпаси, 30 травня 2008 р.;

- у сфері індивідуальної кримінальної відповідальності за порушення міжнародного гуманітарного права: Римський Статут Міжнародного кримінального суду, 17 липня 1998 р. (Римський Статут).

Список використаних джерел

1. Сенаторова О.В. Права людини і збройні конфлікти: навч. посіб. Київ: ФОП Голембовська О.О., 2018. 208 с.

2. Що українці знають і думають про права людини: загальнонаціональне дослідження /

І. Бекешкіна, Т. Печончик, В. Яворський та ін.; за заг. ред. Т. Печончик. Київ, 2017. 308 с.

3. Повага до прав людини в умовах збройного конфлікту в Україні. Застосування судами норм міжнародного гуманітарного права та стандартів захисту прав людини. URL: https://newjustice.org.ua/wp-content/uploads/2017/09/Report_Respect-for-HR-in- Conflict_Gnatovsky_ UKR.pdf.

Размещено на Allbest.ru