Гендерна рівність як елемент загального принципу рівності в Україні й світі

здобувачка вищої освіти

Через двадцять п'ять років після всесвітньої Пекінської конференції, коли рух за гендерну рівність посів визначне місце на глобальному порядку денному, жінки продовжують боротися за власні права. Досягнення ґендерної рівності вимагає визнання того, що кожна законодавча ініціатива, стратегія чи програма по-різному торкаються жінок і чоловіків, враховуючи, що вони мають різні погляди, потреби, інтереси, ролі та ресурси. Ці відмінності можуть бути підкріплені расовою чи етнічною приналежністю, становищем у суспільстві, віком та іншими факторами. Рішення, що приймаються, повинні враховувати відмінності між жінками та чоловіками, дівчатками та хлопчиками з погляду їхнього досвіду та конкретних життєвих обставин. Досягнення гендерної рівності не означає, що жінки стають такими самими, як і чоловіки, але передбачає ситуацію, коли права чи можливості людини не залежать від її біологічної статі та тендерної ідентичності [1, с. 166].

Юридична рівність не завжди визначає фактичну рівність. Саме це і є завданням інтеграції підходу гендерної рівності в державну політику України на національному та місцевому рівнях.

Існує багато способів розгляду гендерних питань у різних сферах. Не є винятком і сфера доступу до надання адміністративних послуг. Гендерні норми, дискримінація, економічна залежність, неписьменність, імміграція та багато інших факторів негативно впливають на рівні можливості для жінок і чоловіків.

Рівний доступ до адміністративних послуг є не лише правовим питанням, а й соціально-економічним та культурним. У будь - якому разі природні відмінності між чоловіками та жінками не повинні негативно впливати на надання послуг чоловікам і жінкам, а також не повинні призводити до дискримінації. Гендерна нерівність - це особливість соціальної системи, згідно з якою різні соціальні групи, в даному випадку чоловіки та жінки, мають стійкі відмінності та нерівні можливості в суспільстві.

На практиці у багатьох країнах таке завдання, як досягнення ґендерної рівності, значною мірою сприймається як жіноча проблема. При цьому спостерігається зростаючий інтерес урядів та міжнародного співтовариства до ролі чоловіків та хлопчиків у просуванні мети тендерної рівності. Це пов'язано з усвідомленням того, що тендерна асиметрія - це діагноз усьому суспільству. Постановка питання про значущість та необхідність посилення уваги до того, що чоловіки та хлопчики можуть відігравати критичну роль у досягненні ґендерної рівності, є відносно новою в межах ООН, що не приділяла належної уваги їхній ролі у реалізації завдання досягнення ґендерної рівності. Перенесення акценту з проблем жінок на ґендерні взаємини дозволило посилити увагу до питань значущості ролі чоловіків [2, с. 95-96].

Концепція гендерної рівності охоплює всі права та можливості - від доступу до ресурсів (таких як послуги охорони здоров'я) і правового захисту до можливості приймати рішення в особистій та суспільній сферах, включно з участю у суспільно-політичному житті.

Організація Об'єднаних Націй відстежує розвиток рівності, створивши міжнародний індекс гендерної нерівності. Він базується на таких ключових показниках: рівень зайнятості; освітній рівень; частка місць у парламенті; частота підліткових вагітностей і пологів; рівень материнської смертності.

Індекс показує, що за унікальними винятками рівні гендерної рівності поєднуються з рівнями економічного розвитку, причому найвищі показники переважно в розвинених країнах, а найнижчі - у найменш розвинених країнах.

Урахування гендерних аспектів у формуванні законодавства України має розв'язати також проблеми органів державного управління. Саме інтеграція гендерних тем у законодавство повинна забезпечувати гарантування рівних прав і можливостей як чоловіків, так і жінок, а також однакове ставлення до двох статей [3, с. 77].

Окреслимо деякі передумови становлення та розвитку гендерної політики в нашій країні:

- історичні (поява феміністичних рухів та їхній вплив на суспільство, розвиток великої кількості жіночих організацій, утвердження різноманітних документів, що покращують становище жінки у суспільстві та в усіх сферах її життя);

- культурні (образ жінки-матері, що склався в суспільстві за час існування патріархального устрою);

- медичні (встановлення програми «Планування сім'ї» та програм профілактики зі збереження репродуктивного здоров'я);

- політичні (збільшення чисельності жінок у Верховній Раді України, органах місцевого самоврядування);

- освітні (впровадження гендерної освіти у школах, університетах, збільшення кількості лекцій, вебінарів на тему гендерної рівності, проведення гендерних досліджень та створення для таких досліджень спеціально облаштованих лабораторій);

- соціальні (насильство у сім'ї);

- демографічні (висока і рання смертність чоловіків, зменшення народжуваності та демографічне старіння населення. Починаючи з 1991 р., в

Україні спостерігається тенденція до зменшення кількості чоловіків. Різниця становить приблизно 3,5 млн) [4];

- економічні (жінки характеризуються нижчим рівнем економічної активності, а також зайнятості, серед них наявний вищий рівень безробіття, зарплата жінок становить 68% заробітної плати чоловіків).

Сьогодні, під час війни, гендерне питання є дуже актуальним, ним займається велика кількість учених. Міжнародне співтовариство вийшло на високий рівень самоусвідомлення, починається розвиток тендерної сфери. Це відбувається завдяки вищезазначеним передумовам, що викликають рівне, а найголовніше - рівноправне ствердження жінки нарівні з чоловіком в усіх проявах та сферах життя [5, с. 105].

Підсумовуючи, слід зазначити таке: повага до прав людини формується як певний правовий ідеал. Основними засобами досягнення є загальні принципи права. Серед основних положень права - багатогранна основа рівності, що відображає розвиток демократії. Складовою соціальної рівності є незалежність від статі. Стать є природною константою, що описує набір анатомічних і фізіологічних характеристик, котрі визначають людину як жінку або чоловіка. Розбіжності не повинні відображатися негативно, це викликає дискримінацію в умовах життя чоловіків і жінок.

Чоловіки й жінки, як і рівність між ними, потребують постійного захисту, охорони, вдосконалення.

Список використаних джерел

1. Агеєва В. Основи теорії гендеру: навч. посібник. Київ: «К.І.С.», 2004. 481 с.

2. Ґендерні медійні практики: навч. посібник із тендерної рівності та недискримінації для студ. вищ. навч. закл. / кол. авт.; заг. ред. С. Штурхецький. Київ, 2014. 206 с. URL:https://www.osce.org/uk/ukraine/284966? download=true.

3. Пухтецька А. Принципи адміністративного права у країнах Європейського Союзу та в Україні. Право України. 2017. №7. С. 76-82.

4. Ґендерна рівність і розвиток: погляд у контексті європейської стратегії України. Київ: Центр Разумкова; Видавництво «Заповіт», 2016. 244 с. URL: http://old.razumkov.org.ua/upload/Gender-FINAL-S.pdf.

5. Руднєва О. Гендерна рівність як принцип законодавства України. Право України. 2018. №4. С. 104-108.

Размещено на Allbest.ru