Проблеми формування муніципально-правової політики у сфері електронного урядування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний інститут правового забезпечення інноваційного розвитку НАПрНУ

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ МУНІЦИПАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ

Петришина Марина Олександрівна

кандидатка юридичних наук, доцентка, п.н.с. відділу

правового регулювання структурно-технологічного

та регіонального інноваційного розвитку

Протягом кількох десятиліть однією з провідних тенденцій розвитку демократичних держав є законодавче закріплення та повсюдне впровадження принципів децентралізації, субсидіарності і місцевого самоврядування. Насамперед, означена тенденція проявляється на рівні конституційно-правового урегулювання таких правових явищ, як муніципальна влада, а також відповідних інститутів та механізмів її реалізації (місцеве самоврядування, прямі й опосередковані форми локальної партисипативної демократії тощо). Крім того, йдеться про формування окремого напряму як в межах зовнішньої, так і в межах внутрішньої політики демократичних держав світу (державної регіональної, муніципально-правової політики та ін.).

Визнання муніципальної влади як основи будь-якого демократичного ладу на міжнародному рівні, а також визнання, гарантування і підтримка на внутрішньодержавному рівні є рушійною силою муніципалізації конституційно-правового життя багатьох демократичних держав світу [1 ].

У пошуках власного шляху, долучається до загальносвітових тенденцій демократичного розвитку й Україна. При цьому, реалізація, започаткованих у 2014 році, процесів децентралізації та реорганізації публічної влади загалом і місцевого самоврядування, зокрема, просування тотальної діджиталізації з початком повномасштабного вторгнення значно ускладнилася.

Незважаючи на вкрай складні обставини, в яких опинилася Україна, невпинний процес утвердження демократії, її інститутів та механізмів, а також удосконалення форм та методів її реалізації триває. Це в повній мірі стосується держави та її органів, а також територіальної громади і органів місцевого самоврядування. Адже стійкий розвиток і процвітання сучасної демократичної держави неможливі без утвердження спроможного самоврядування, оптимізації адміністративно-територіального устрою та постійного удосконалення існуючої моделі територіальної організації влади, запровадження дієвих механізмів демократії участі, взаємодії влади і громади.

Основні проблеми у сфері впровадження е-урядування свого часу було визначено у Концепції розвитку електронного урядування в Україні [2]. Виходячи з положень документу, удосконалення державної політики у цій сфері, повинно бути спрямовано на розв'язання таких першочергових проблем, як:

1) недостатній рівень координації, контролю та взаємодії замовників завдань і проєктів у сфері інформатизації та розвитку е-урядування;

2) економічна криза, що призвела до зменшення обсягу фінансування завдань та проєктів у цій сфері;

3) низька ефективність та результативність реалізації проєктів у цій сфері;

4) несформованість та недосконалість відповідної правової основи;

5) недостатня якість менеджменту у сфері розробки, впровадження, підтримки функціонування та розвитку ІКТС (бази даних, реєстри тощо) та ресурсів (центри обробки даних тощо) органів влади;

6) несформованість базової інфраструктури е-урядування як технікотехнологічної основи для реалізації проєктів і завдань у цій сфері;

7) низький рівень інформаційної безпеки та захисту інформації в ІКТС;

8) зниження темпів запровадження електронних форм взаємодії між органами влади і громадянами (зокрема, й через триваючу збройну агресію);

9) недостатній рівень готовності органів місцевого самоврядування, громадян до запровадження і використання інструментів е-урядування;

10) цифрова нерівність у використанні інформаційно-комунікаційних технологій між органами влади на центральному та місцевому рівні;

11) недостатній рівень участі громадян та контролю у цій сфері.

Важливо розуміти, що на розвиток е-урядування здійснюють вплив процеси не лише державного, а й муніципального. В різних країнах і на різних етапах впровадження е-урядування співвідношення цих процесів різниться. У будь-якому разі держава була і є основним актором у формуванні та реалізації державної політики електронного урядування.

Муніципально-правова політика є різновидом правової політики за предметом правового регулювання. Вона являє собою науково обґрунтовану систему цілей, пріоритетів, напрямків, завдань і конкретних заходів щодо створення ефективного механізму муніципально-правового регулювання, щодо розбудови і модернізації місцевого самоврядування в країні. Здійснення такої політики має бути раціональним і послідовним, відповідати засадам конституційного ладу та міжнародним зобов'язанням держави, бути орієнтованим на пріоритет прав людини та забезпечення спроможності територіальних громад. В умовах демократичної, правової державності муніципально-правова політика є головним інструментом впливу на систему суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування та діалектично поєднана з іншими формами і видами державної політики [3]. Вона включає в себе узгоджену діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інституцій громадянського суспільства, територіальних колективів і окремих громадян, що здійснюється зі спільною метою та в порядку, передбаченому чинним законодавством, та орієнтує суспільство на оптимізацію муніципально-правового регулювання. Муніципально-правова політика покликана організувати процес муніципального будівництва, оскільки він не може відбуватися стихійно, і в муніципально-правовій сфері потрібні власна стратегія і тактика, внутрішня логіка і системність дій [4].

Попередньо підсумовуючи, слід констатувати, що сьогодні в Україні не може бути дотримано всіх умов, необхідних для комплексного та послідовного впровадження е-урядування. Однак, створення інфраструктурної складової еурядування здійснюється в основному завдяки процесам муніципального управління, що здійснюється за посередництвом інституту місцевого самоврядування. самоврядування. Таким чином, одним з провідних акторів формування та реалізації муніципально-правової політики у сфері запровадження е-урядування в Україні та рушійною силою її практичного втілення є органи місцевого самоврядування.

Список використаних джерел

1. Батанов, О. В. (2020). Парадигма сучасного унітаризму в Україні: проблеми формування та реалізації. Конституційно-правові академічні студії. Вип. 2. С. 78 - 89. [українською].

2. Про схвалення Концепції розвитку електронного урядування в Україні (Розпорядження Кабінету Міністрів України). № 649-р. (2017). Вилучено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/649-2017-%D1 %80#Text

3. Кожина, А. В. (2015). Пріоритети державної політики щодо місцевого самоврядування в контексті децентралізації влади та розвитку громадянського суспільства. Державне управління. Інвестиції: практика та досвід. 9. С. 98 - 101. [українською].

4. The EU's obstacle course for municipalism. (2018). Вилучено з https://corporateeurope.org/en/economy-finance/2018/10/eu-obstacle-coursemunicipalism

Размещено на Allbest.ru