Призначення покарання за готування до злочину: проблемні питання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Україна

Призначення покарання за готування до злочину: проблемні питання

Горностай Алеся Вікторівна

доцентка кафедри кримінального права

Іванцова Альона Вікторівна

доцентка кафедри кримінального процесу

Анотація

законодавчий покарання готування злочин

Закон України від 15.04.2008 № 270-VI «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» вніс суттєві зміни в інститут призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення [1]. Зокрема, ч. 2 ст. 68 КК передбачила, що «за вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу». Таким чином, ст. 68 КК у новій редакції закріпила систему обов'язкового пом'якшення покарання за готування. До цього моменту суд призначав покарання за готування без будь-яких обмежень в межах санкції статті Кримінального кодексу.

Проте дана законодавча регламентація призначення максимального розміру покарання за готування до злочину викликає певні зауваження. У статті висвітлені проблемні питання одночасного застосування декількох статей, які обов'язково чи факультативно зменшують максимум призначеного особі покарання.

Ключові слова: незакінчене кримінальне правопорушення, готування, призначення покарання за готування, призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, призначення покарання за наявності обставин, що пом'якшують покарання.

Законодавець у ст. 68 Кримінального кодексу України 2001 року спочатку передбачив систему факультативного пом'якшення покарання за готування до злочину. Але у 2008 році Законом України № 270-VI «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» вніс радикально замінив систему факультативного пом'якшення покарання за готування на полярну систему обов'язкового пом'якшення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення.

Крім того, згодом, у 2016 році Законом України від 07.09.2016 № 1492-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених», законодавець у ч. 4 ст. 68 КК встановила, що довічне позбавлення волі за вчинення готування до злочину не застосовується, крім випадків вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109 -- 114-2, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених у статтях 437-439, частині першій статті 442 та статті 443 цього Кодексу [2].

Ретельний аналіз практики та норм кримінального законодавства демонструють, що встановлення обов'язку суду призначити менш суворе покарання за готування до злочину ніж за закінчений злочин, є втіленням принципу справедливості. Саме тому зміни, які запровадив законодавець у 2008 році в інститут призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення, є обґрунтованими та доцільними. Насамперед, суспільна небезпечність готування до злочину є меншою, ніж суспільна небезпечність закінченого злочину. А отже має бути різним і ступінь суворості покарання за них. Пункт 3 ч. 1 ст. 65 КК закріплює, що покарання має відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та особі винного [3].

Питання призначення кримінального покарання за готування до злочину залишаються актуальними і сьогодні. Доволі багато суперечливих позицій виникають і в науці, і на практиці.

Насамперед, це стосується випадків призначення покарання за готування до злочину за наявності умов призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК) чи призначення покарання за наявності обставин, що пом'якшують покарання (69-1 КК). Чи матиме місце тут конкуренція норм обов'язкового пом'якшення покарання ? Видається, що ні, адже при конкуренції норм має бути обрана і застосована лише одна з конкуруючих норм. У даному ж випадку, згідно з законодавством, всі ці норми є обов'язковими для виконання і повинні послідовно застосовуватися. У такому контексті необхідно визначити, яка з цих норм підлягає застосуванню першою [4].

Спеціальні правила ч. 2 ст. 68 поширюються на будь-яке готування до злочину, без врахування особливостей та обставин його вчинення. Вони є обов'язковими для застосування без виключень. Саме тому, видається, що саме положення ч. 2 ст. 68 КК підлягає застосуванню першими. І тільки після цього мають бути застосовані спеціальні правила пом'якшення покарання, передбачені у ст. ст. 69 та 69-1 КК, оскільки вони поширюються не на всі випадки вчинення готування до злочину, а лише на ті з них, які характеризуються наявністю умов для застосування пільгових інститутів, закріплених у ст. ст. 69 та 69-1 КК.

На практиці можуть виникнути ситуація, коли особу затримано за готування до перевищення меж допустимої шкоди при виконанні спеціального завдання щодо попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 43 КК). Так, особа, виконуючи таке завдання, з особистих мотивів, без загрози бути викритим, готується позбавити життя потерпілого. Виникає питання одночасного застосування положень ч. 2 ст. 68 КК та ч. 3 ст. 43 КК. Ст. 43 у ч. 3 також містить спеціальні правила зменшення покарання за перевищення меж допустимої шкоди при виконання спеціального завдання: « ... особа не може бути засуджена до довічного позбавлення волі, а покарання у виді позбавлення волі не може бути призначене їй на строк, більший, ніж половина максимального строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин».

При призначенні покарання за таких умов спочатку враховується ступінь реалізації злочинного наміру, тобто ч. 2 ст. 68 КК, а потім - особливі, індивідуальні умови вчинення кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 43 КК). Наприклад, особа при виконанні спеціального завдання з помсти готувалася вбити потерпілого, але її було затримано. Згідно ч. 2 ст. 68 КК їй не може бути призначене покарання більше ніж 7 років 6 місяців (санкція ч. 1 ст. 115 КК передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 15 років). Далі, застосовуючи правила ч. 3 ст. 43 КК, особі може бути призначене максимальне покарання 3 роки 9 місяців (половина від максимального покарання, яке може бути призначене особі після застосування ч. 2 ст. 68 КК).

Варто зазначити, що при застосуванні ч.2 ст. 68 КК і ст. ст. 43, 69, 69-1 КК зниження строку (розміру) найбільш суворого виду покарання за готування до злочину має свої межі. Суд, застосовуючи дані пільгові статті при призначенні кримінального покарання, не може призначити це покарання нижче від найнижчої межі, встановленої для відповідного виду покарання в нормах Загальної частини КК, бо інше рішення суперечило б як загальним засадам призначення покарання ( п. 2. ч.1 ст. 65 КК), так і нормам, що встановлюють мінімальні межі видів покарань (статті 53, 55-63).

Багато питань виникає на практиці і при застосуванні покарання за готування до злочину, який вчинений неповнолітнім. Кримінальне законодавство встановлює більш м'які правила призначення кримінального покарання для осіб, які вчинили злочини у віці 14-17 років. Розділ XV Загальної частини КК України містить норми, які закріплюють знижені максимальні межі покарань для неповнолітніх та зазначають, які з покарань до таких осіб не застосовуються взагалі (обмеження волі, довічне позбавлення волі, конфіскація). Крім того, до неповнолітніх, які вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, можуть бути застосовані тільки такі покарання як позбавлення волі та штраф, який призначається лише у тому випадку, якщо неповнолітній має самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.

Саме тому, у разі вчинення готування до злочину неповнолітнім, виникає питання, в якому порядку повинні бути застосовані правила обов'язкового пом'якшення кримінального покарання, передбачені ч. 2 ст. 68 та статтями Розділу XV Загальної частини КК України. Як було вище підкреслено, такі норми не конкурують а мають бути послідовно застосовані.

Логічним є при призначенні покарання неповнолітньому за готування до злочину, першою застосовувати норму, яка враховує особливості суб'єкта кримінального правопорушення, оскільки саме від його специфіки залежать вид та розмір покарання. І тільки після цього застосовувати спеціальні правила призначення покарання за готування (ч. 2 ст. 68 КК).

Тобто суд спочатку враховує правила призначення покарання, передбачені ст. ст. 99 та 102 КК, і тільки після цього спеціальні правила пом'якшення покарання, закріплені у ч. 2 ст. 68 КК. Варто зазначити, що готування до проступку або злочину, за який статтею Особливої частини цього Кодексу передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років або інше, більш м'яке покарання, не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Таким чином застосування ч. 2 ст. 68 КК за готування до злочину, який вчинений неповнолітнім, може стосуватися тільки такого покарання як позбавлення волі.

А отже, за загальним правилом. якщо санкцією передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на певний строк, то воно може бути призначено за готування до злочину на строк не більше п'яти років, крім випадків, передбачених п. 5 ч. 3 ст.102 КК (ч.2 ст. 68, ч.1 ст. 102 КК).

Частина. 3 ст. 102 КК містить диференційовані максимальні межі в залежності від ступеню тяжкості вчиненого злочину. Тому покарання за готування до злочину у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому у наступних межах:

якщо неповнолітнім вчинено готування до тяжкого злочину - строк позбавлення волі не може перевищувати трьох років шести місяців (п. 3 ч. 3 ст. 102 КК);

якщо неповнолітнім вчинено готування до особливо тяжкого злочину - строк позбавлення волі не може перевищувати п'яти років (п. 4 ч. 3 ст. 102 КК);

якщо неповнолітнім вчинено готування до особливо тяжкого злочину, поєднаного з умисним позбавленням життя людини, - строк позбавлення волі не може перевищувати сім років шість місяців (п. 5 ч. 3 ст. 102 КК).

Варто зазначити, що дуже часто на практиці суди при призначенні покарання неповнолітнім, окрім вимог ст. 68 та Розділу XV Загальної частини КК України, часто застосовують ст. 69 КК. А отже виникає ситуація, коли одночасно застосовуються три статті КК про пом'якшення покарання. А саме: ст. 102, ч. 3 ст. 68 КК, ст. 69 КК.

Також варто звернути увагу, що встановлення системи обов'язкового кратного зниження максимальної межі найсуворішого покарання в санкції за готування, не було розраховано на вже існуючі санкції статей (частин статей) Особливої частини КК. З 2008 року і до сьогодення на практиці поширеною проблемою є випадки, коли при застосуванні ч. 2 ст. 68 КК остаточний строк покарання виходить за межі мінімуму санкції або дорівнює мінімуму, утворюючи абсолютно визначену санкцію (якщо санкція статті містить тільки один основний вид покарання). Більш того, навіть сьогодні за нові кримінальні правопорушення законодавець встановлює санкції, які вкрай утруднюють застосування положень ч. 2 ст. 68 КК. Наприклад, у разі готування до особливо кваліфікованої колабораційної діяльності (ч. 6 ст. 111-1 КК) позбавлення волі, яке є єдиним основним покаранням у санкції, може бути призначене на строк не більше 6 років. Тому що санкція цієї статті передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 12 років. Таким чином суд зобов'язаний призначити позбавлення волі значно нижче мінімальної межі, яка встановлена у санкції. Така саме ситуація утворюється і за готування до пособництва державі-агресору (ч. 1 ст. 111-2 КК). За такі дії позбавлення волі може бути призначене на строк не більше 6 років. В той час, як санкція цієї статті передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 12 років.

Вирішення таких проблемних моментів насправді дуже просте. Потрібно відкоригувати санкції та зробити їх придатними для застосування положень як ч. 2 ст. 68 КК, так і ч. 3 цієї статті.

Список використаних джерел

1. Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності (Закон України). № 270-VI. (2008). Вилучено з https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/270-17#Text.

2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених (Закон України). № 1492-VIII. (2016). Вилучено з https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1492-19#Text.

3. Кримінальний кодекс України (Закон України). № 2341-III. (2001). Вилучено з https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2341-14#Text.

4. Горностай, А. (2013). Кримінальна відповідальність за замах на злочин. Х.: Юрайт.

Размещено на Allbest.ru